В.М. Ільїна,І.В. Кочін, Д.О. Трошин, О.М. Акулова, О.О. Гайволя
ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»
Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф
Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області
На основі аналізу теорії моделювання, урахування інформаційної та функціональної сутності трансформованого поняття «модель», положення андрагогіки про розуміння освіти як процесу створення сприятливих умов для самокерованого навчання дорослих (викладачів системи післядипломної медичної освіти), стрижневої ідеї концепції підвищення кваліфікації викладачіврізних кваліфікаційних категорій у системі післядипломної освіти дають змогу розробити етапні моделі підвищення їхньої кваліфікації, що передбачають неперервний процес професійного розвитку викладачіввідповідно до стажу роботи, рівня педагогічної майстерності, фахової компетентності і входять до багатовимірної поліфункціональної моделі підвищення кваліфікації викладацьких кадрів на засадах диференційованого підходу.
Під освітньою моделлю розуміється логічна послідовна складна система відповідних елементів педагогічної освіти, що поєднує мету підвищення кваліфікації, зміст і результати моделювання та покликана забезпечити оптимальні умови для якісного професійного розвитку викладацькихкадрів вищих медичних навчальних закладів післядипломної освітиза індивідуальною траєкторією відповідно до тенденцій розвитку світової та національної систем післядипломної медичної освіти. Для характеристики моделі підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних навчальних закладів післядипломної освітивикористовується поняття «міжатестаційний період» на відміну від загальновживаного «курси підвищення кваліфікації — міжкурсовий період». Запропонована та реалізована модель є прикладом безперервності процесу навчання викладачівупродовж усієї професійної діяльності і не розглядає курси підвищення кваліфікації та міжкурсовий період окремо. В основі традиційної моделі — курси підвищення кваліфікації за фахом, на яких навчаються викладачіраз на п’ять років. Як правило, такі курси зорієнтовані на відтворення змісту фахової підготовки викладачів, нових технологій у викладанні предмета. Міжкурсовий період заданою моделлю, як правило, лише епізодично супроводжується заходами підвищення кваліфікації, що не забезпечує створення цілісної системи.
Нові вимоги, що ставить перед вищою медичною післядипломною освітоюсуспільство, спонукають до пошуку таких технологій роботи з викладачами, які забезпечуватимуть безперервність процесу їх професійного зростання та післядипломної вищої медичної освіти, а саме: розроблення й запровадження нової концепції підвищення кваліфікації викладачівна засадах диференційованого підходу, в основі якої — багатовимірна поліфункціональна модель організації підвищення кваліфікації.В основу цієї моделі покладено диференційований підхід, що передбачає врахування соціально-економічних, нормативно-правових, організаційно-управлінських, дидактичних аспектів, зокрема: статус закладу; умови набору, змісту й організації навчального процесу для викладачів; терміни навчання; наповнюваність груп (індивідуальне навчання); кваліфікація, навантаження, оплата викладацького складу тощо, що визначає вимоги до роботи закладів післядипломної вищої медичної освіти тареалізацію цілей їх діяльності.