ЖИТТЯ ГЛИБИНИ

Хочеш добро творити
у дні і цілий рік,
то посій пшеницю,
щоб кожного дня
потребуючому змога була
подати паляницю.
Хочеш десять літ
доброту творити,
то виноградник посади,
тоді усі ці роки для себе
і для подорожнього буде
щось поїсти і попити.
Хочеш творити доброту
все життя своє,
то навчайся вчити всіх
у гармонії жити,
в собі і зі всіма людьми.
с.м.(тема з притчі)

ТИХА ДОБРОТА
Щастя — це коли ми в житті
не згадуємо, не думаємо зовсім
про потреби, бо вирішується все,
а ми радість маємо за цим.

Так, ми купаємося в нім,
бо куди ми маємо йти,
то туди серце й розум кличе,
а воно наш поводир.

Тому першим кроком нашим
до розуміння і прийняття
якостей духовних у житті
є звичайна тиха доброта.

Щоб пожинати добро,
то слід сіяти його,
бо в житті воно
не падає із неба.

Кожен твори доброту сам
і людям давай,
то і вони дадуть тобі
в часи скрутні.

У даючого завжди рука міцніє,
а в зло-дія рука й Душа всихає.
Ось така істина проста,
яка написана у повчання.

ЗЕМЛЯ
Здраствуй земля моя,
бо я на тобі твій колосок,
який взяв у тебе для життя
ту поживу і воду живодайну,
а тепер зрілі зерна несу
людям, птахам і хом’яку,
то і тобі від них
радість передаю,
коли вруном доброти
свої очі росою вимиваю,
коли нивою золотою
тебе красою перед небом,
перед Всесвітом милую.

МАМО
Мамо, мамо! Де ти є?
Де Душа твоя літає?
На небі – і я це знаю.
Бо доброю була до всіх
і це тепер я споминаю.
Доброта твоя з любові
і її для всіх доволі,
а для мене найкраща,
бо ти рідна наша.

Ту доброту, яка теплом
ішла за тобою слідком,
чи залишалася навкруги,
спілкуючись з людьми,
намагаючись усім допомогти
у своєму короткому житті
або ложила її
із любов’ю в пироги –
у великі до печі,
чорницями і маком здоблені,
розносячи сусідам і тим діткам,
які на лавку до тебе приходили,
а то й несла баночку молока,
в кого корова не дійна.

Отакою була у мене мама.
Вона такою й досі є,
бо БОГ її несе
вкупі з добротою по світах.

Дивлюсь на подвір’я і садок,
дивлюся я у небо ясне,
коли у мене хандра, чи смуток
і рукою махаю тобі…
Мабуть це ти мою руку
вверх піднімаєш немічну.

Пливи, пливи хмаринко
у світи і над будинком,
то мама з небес, з висоти
добротою засівати буде
кожне місто і село
і того пастуха одинокого,
який на колінах щиро
просить Духа святого
благодаті у житті.

І я так навчитися хочу
у цих роках при житті
цієї якості Духа – доброти,
та поки ще не можу.

Нема в мене тієї чистоти,
щоб відкрилися ворота Душі
для нашого ума і тіла,
для творіння доброти.

Мамо, мамо, кинь мені
насіння доброти,
а Ти дозволь, Дух святий,
йому зростати у мені
і тією радістю могти
іншим допомагати
у доброті зростати.

Мамо, така потреба велика
сьогодні в людства є
у тій доброті чистій і святій,
якої кожен жде, поки іще живе.

Ти там ангелом, може, є,
якщо взяла у дії земне,
то хай Дух тобі у поміч,
мила й добра моя, мамо!

То сій її
наліво і направо з висоти,
а Бог усіх нас навчить,
як її в собі ростить.

Ти почула, ти це знала
і мені насіння кидала.
От чого так в мені
докори сумління ті
цей ум гризли
і можливості росли.

То дякую, мамо, тобі,
що зрушила совісті корінці.
Буду, мамо, і сам старатися
і на Духа святого покладатися.

ЧУТТЯ ТЕПЛА
До доброї людини у житті
багато хочуть притулитись,
щоб доброти таки напитись,
а вона і сама в додачу роздає,
чим більше наповнює себе.

Доброта легка і тепла по собі
і її відчувають собою всі,
а от творити в діях,
то мало є таких.

Тому доброту святою звуть,
бо вона ніби сонце гріє
і за це нікому не дорікне,
хіба що подяку щиру прийме.

НАШІ ОБЕРЕГИ
Плодячи негатив у житті
і, продовжуючи його накопичувати,
то людина в днях і в життях
стає гнівливою і злою,
бо так вона втрачає сама
той духовний захист
з яким у життя прийшла.

Душа ж теж при житті
потребує духовної їжі,
яка приходить у життя
з любов’ю, добротою, щастям
від наших думок, слів і дій.
Треба знати, що вона теж
хоче вітамінів і смаколиків,
бо все це вкупі є,
як той імунітет у тілі.

Тож дбаймо люди про свої Душі,
бо вони оберігають нас
від негараздів, проблем
і хвороб, болей тіла тих,
які часто висмоктують у нас
енергії радості і життєві сили,
а ми у біді вже шукаємо самі
допомоги у Сатани…

То стяжаймо якості духовні,
самі стяжаймо
і родину залучаймо,
щоб родове джерело
в позитиві жило,
збільшуючи енергії живодайні
і радість у життя несло,
щоб і прохожі напитися могли,
а Душа енергії життя і Духа
по світах це благо несла.
Тоді ми скажемо усім у собі,
що ми чесно свій хрест несли
і несемо тут, на Землі,
і Всевишньому у радість
при здоров’ї і в щасті.

ТЕПЛОТА ДУШІ
Гріймо себе і всіх
теплим, щирим словом,
ніжним потиском руки,
і тим поглядом живим,
щоб ми з любов’ю прийняли
ту красу, що є усюди
і з легкістю повітря
аромат життя вдихнули.

Бо це прекрасний стан єства,
це і є наша душевна теплота,
коли ми ось так просто самі
можемо Духом у житті рости
і за собою інших вести.

Хай буде мир у кожній хаті,
хай теплота взаємин серця гріє,
хай будемо ми усі на цій Землі
трударі і творці, бо у цьому щастя зріє.

Хай спілкування будуть теплі
у кожній родині віднині.
Хай взаємини в колективі
виколисують маленькі хвилі,
як свідчення доброти й тепла,
бо вони рушії радості життя.

Так у житті і є.
Можливо доброти трішечки,
але і це вже є умова
до змін більших у собі.

Крок ступив,
то вже рушив,
а коли позаду кілометр,
то вже в дорозі.

Бо лиш свідомий путі свого
є будівничим життя цього,
а теплота його Душі
піднімає до Бога величі.

І, навіть, якщо дощ у вікно,
то щоб дома вам було тепло
і щоб повною була Душа.
Бажаю щастя, радості і добра!

ЧИСТОТА
Мудрість несе чистоту
у всі дії при житті
в джерела сім’ї, роду…
А чи знаємо про це ми?

Знаймо, знаймо всі,
що життям у тілі
і цим умом, і Душею ми
саме до цього стану доросли.

Коли розуміти почали,
що з першої людини роду
наші предки, а чи й по цей час
позитив століттями несли для нас.

А ми лиш капля, чи дві
є у цьому джерелі
з якого діти будуть пити
у хвилини радості й туги.

То ми самі себе спитаймо,
що ми у це джерело несемо
і тепер праотцям дякуємо,
та і самі якості святі плекаймо.

Бо спасенні будуть ті,
які творитимуть радість і доброту
із любов’ю день при дні
і цим допоможуть жити джерелу.

Воно енергії хороші збереже.
Воно від нас очищене піде
від того гніву, осуду, зла,
яким наповнені наші життя.

Тому, коли думка в голові
визріває про секс на стороні,
то подумаймо ж відразу ми,
чи то приємно сину, чи доньці
буде знати про зносини такі.

Та чи легко буде й нам, батькам,
коли їх жони, чи чоловіки
будуть у цьому безвідповідальні
і спільний хрест є нездатними нести.

Бо ми тепер такі
спокусилися похоті
і крани не закрили
з усвідомлення у цьому дні
на ці думки брудні.

То знаймо, що такі думки
і далі залишаються в роду живі,
а їх же хтось із рідні
має добротою зупинити,
як і ті наміри лихі,
щоб когось обдурити,
чи то помсту ту простити.

ДЖЕРЕЛА РОДУ
Так, люди споконвіків,
слідкували за чистотою
енергетичних джерел РОДу,
оберігаючи їх від злих
і постійно дбали про очищення,
дбали і про наповнення їх
енергіями позитивними.

Коли дочка збиралася заміж,
чи син оженитися хотів,
то батьки і старійшини роду
збиралися гуртом перед цим
і взнавали про рід увесь
претендентів таких
на декілька поколінь
і про сьогоднішніх живих,
про їх поведінку у житті,
про стан здоров’я і інтереси їх –
чим займалися і займаються тепер.

Саме по цьому визначали
чистоту джерел того роду всього
з яким появилися потреба
воз’єднатися через молодих
на життєві віки
для вирощування щастя і любові,
бо ці якості натхнення і завзятості
в житті цієї пари молодих додають
і є енергетичними оберегами
для новостворених сімей.

І лиш тоді давали згоду
для приєднання до роду.

Тоді і пара молодих,
будучи біля джерел родових,
саме так щодня і в роках
дбала про джерела родові
і старанно вирощували вони
чесність, гідність, доброту,
справедливість, милість,
бо саме якості такі
давали здоров’я, працездатність
і творчий підхід до справ
у сім’ї і в роду.

Такими якостями очищувалися Душі роду
і ми, живі, там брали енергії для дій і мрій,
а в часи тривоги, негараздів, чи біди
зверталися до джерел по допомогу.

Тому у них завжди була чиста радість
і те тихе щастя, і та істинна любов.

Знаймо люди, знаймо всі,
як берегти джерела родові.
При помилках чим скоріш
витягаймо лиха-зла той бруд
жорстокості, ненависті,
обманів, брехні,
осуду, гордині, гніву,
поки він ще на поверхні,
щоб осісти на дно не встиг,
бо джерело забруднимо цим,
а про їх наявність свідчать завжди
проблеми, невдачі життєві
і ті болі тіла, як і стривоженість ума,
той страх і хандра.

МІСІЯ
Місія людини мала би свідчити
про еволюцію позитивного розвитку
свідомого ума і його діяльності,
то так у паралелі при житті
і духовного устремління.
Та по факту духовність опинилася
поза межами розуміння
і, навіть, того наявного,
приземленого інтересу.

Тому ми можемо констатувати,
що ця сучасна байдужість веде
до відчуженості особистостей,
до зневаги спільноти і життя,
до своєї природи і місії взагалі
у знищенні джерел родових
у цьому коловраті енергій
на планеті і у Всесвіті.

Такі дії несвідомі наші
є «допомогою» силам темним,
бо ми проявляємо себе
відстороненими від життя процесів,
приймаючи мимовільно все,
що нам життєвий негатив несе,
ідучи на заклання в німоті своїй,
проявляючи занепад культури дій.

Схаменімося люди всі
і допоможімо з розуміння
одне одному й природі
у відновленні рівноваги,
починаючи з добрих дій,
бо зростає радість на них
і бажання жити і любити.

Ми маємо розуміти,
що сьогодні майбуття
є в руках кожного в окремості,
бо є й можливості іще
у самоналаштуванні себе
на позитивні свідомі дії,
які умовою є усім –
бути Творцем життя свого,
життя родини, роду,
а звідси і спільноти на Землі.

РОБІМО СПРОБИ ВСІ
Життя і Душа у нім
є комплексом одним
у цій людині земній,
яку із космосу сюди
прислали творці,
сотворивши плоть із води,
а для управління нею
вмонтували біочип,
назвавши його Душею.

Отець-Творець-Дух святий,
ти вічний в русі і разумі,
коли у спостереженнях наших
послідовність поступів Твоїх
вбачається рівновага і стабільність,
гармонійний рух і боротьба
між енергіями добра і зла,
як і в інших нам подібних,
ким заселена планета ця.

Ти живий серед живих,
хоча живіший за інших,
бо тривалість життя
визначає саму незмінність,
як і ту кількісну множинність.
Та не просто і не з легких
є ці справи у Всесвіті і на Землі,
щоб керувати і управляти всім –
цими планетами і всім на них,
як і чоловіком кожним,
що мають Дух і Задум Твій.

Ти не є один і сам,
бо джерело енергій там
є великим і для всіх
і над цим усім
іще хтось вище стоїть,
бо ця здатність не з простих
збирати енергії світові.

Людина ж по простоті своїй
приймає і сприймає тих,
хто діями і словами
найближче до неї є
тому відповідно і життя своє
у творіннях вибудовує.

Так, для нас, землян,
це визначене місце Твоє,
як космос невпізнанний,
бо і предки наші всі
шукали взором і умом
десь там високо в небесі
ту твердь небесну,
те джерело тверде-творяще.

Відчували, а чи знали,
що звідти йде благодать і поміч,
як і ті знання для всіх,
щоб так у ритм і такт
кожна жива іпостать
в тому місці, у визначений час
могла свою місію нести
по тій програмі Твоїй,
яка обумовлена людьми,
як той центр єдиного єства,
назвавши словом – Душа.

Так, Душа наш провідник
і програма в ній
є той відомий біо-чіп,
який визначає наші дії
у житті, майже, всі,
а ми по простому так
назвали долею програму цю
і крокуємо із нею по життю.

Та ми лиш написали тут,
бо насправді воно і є так,
хоча майже всі і у всьому
маємо шанс на вибір слів і дій
і якщо це є позитив,
то для наступних поколінь
він засвітиться добротою у любові,
а якщо це вибір буде злим,
то ми спалимо наявний позитив
і позбавимо його нащадкам своїм.

У житті при виборі дій
із варіантів багатьох
має більшість із живих
і лиш свідомі у житті
творять дії свої
у той момент і у тому місці
із тих великих Знань,
до яких доступ мають.

Хоча і злі в житті
черпають енергії зла
і з поміччю джерела,
бо і воно посилається нам
для звичайного навчання,
та лишень ми і то не всі,
до того ж не завжди
розуміємо це зло,
хоча воно порадою було,
та не відали ми тоді,
що зупинити його могли,
застосувавши його во благо
на радість всім і Творцю.

Тому то з прийняттям зла
у рішеннях своїх для дій
добавляючи його ще із себе,
ми ж умом злорадіємо з цього,
а тіло болячками заплаче,
бо ми діяли з користі.
Хоча у цьому злі ми
вкрали гроші чималі
і тому, майже, завжди
витрачаємо їх на ці болячки
до прозріння, до розмови
з Отцем-Творцем-Духом святим.

Погано є і буде у роду,
коли ми не виправимо помилку злу,
бо вона залишиться потомкам
на життя проблемне і нещасне.
А от доброта у роду від одного
відвідає собою рід увесь,
роздаровуючи радість всім,
не зупиняючись у цім,
бо собою наповнює усе навколо.

Доброта і радість завжди
відкривають простір для Душі,
а вона у мудрості своїй
починає зло розмивати
на стежечках людських.

Визнаймо кожен у собі,
що ми, люди, на Землі,
багато зла наплодили
за останні роки-віки,
хоча тепер є чимало доброти
і люди творять ділами молитви.

Та, мабуть, і в Твоїй команді, Всевишній,
не все гаразд і є щось не так,
коли вже тридцять літ у період перехідний
люди без ума і без разуму живуть.

Ти знаєш і допускаєш стільки зла,
яке збільшується у кількості іще,
бо людина немічна і слабка
і за віки навчена лиш боротьбі,
чим збільшує негатив,
а так мало є на Землі старців,
щоб навчали учнів мудрості з віків,
щоб і простори наповняли
добротою і любов’ю так і всюди,
щоб і Ти мав змогу, міць
проявляти до немочі милість,
бо то є ще у можливостях Твоїх
подбати про творіння свої.

А може в Тебе плани інші,
чи інші способи є у пізнанні,
щоб замінити людство проблемне
на новий вид здобуття енергій.
Людина в рідкості є чоловік,
але ж вона Твоє творіння,
як генний результат на віки
з досліджень до виробництва
і ми Твій продукт живильний.

Збої є на будь якому виробництві,
є аварії, чи катастрофи,
та все ж жили ми сяк так,
а шанси в князя ще малі,
та пошуки його активні
собою замінити Тебе,
хоча його шанси ще малі,
та і можливості не такі,
щоб замінити Тебе, чи Вас –
це джерело енергій чистих
у цей складний час,
коли тотальне зло
у всіх взаєминах проросло.

А ми все ж довіряємо Тобі
і в місії цій не простій
Духом Твоїм міцні
стараємося людям описати
ті можливості спільні,
щоб зберегти життя свої
і цю планету при житті.

Слава Тобі,
Отець-Творець-Дух святий
у діяннях Твоїх,
у милості до людей,
у молитвах старців,
щоб збудили ум від гріхів.
Так, вони не ростуть, як гриби,
а ми, люди, умов не створили,
то Ти хоча би їм допоможи зрости,
щоб вони інших могли за собою вести.

Духом занепав напевне Ти
не без «помічників» таких, як ми
а дух нечистий, чорт, чи сатана
в природі і між людей ганя,
бо саме з їх енергій зла
через суть людську, її життя
і той скудний ум з умовами в нікуди
ми до глобальних проблем прийшли.

Так, ми джерело Твоє сповна
і ми все таки милістю Твоєю живі,
то нам, горемикам, допоможи,
допоможи цим і сам собі
зберегти життя на Землі.
Сотвори милість, милосердя
до нас, упавших во гріху,
бо в такому стані усі злі
і іще більше наплодять зла.

То якщо це байдуже Тобі…
А Ти знаєш сам, і не мені
Тебе слід навчати, чи повчати,
бо розірваний ланцюг коловрата
не так просто за кінці схопити,
щоб устрій Всесвіту відновити.

Ми не знаємо як саме
ці Знання до нас прийшли,
а лиш відомо те, що ми
маємо людству їх донести.

Хай кожен читає
і сам в собі визначає:
чи то творити любов і доброту,
щоб спасти планету цю.

Тому в цей термін перехідний
у нас є можливість і шанс
в спілкуванні свідомім і активнім
стяжати якості духовні,
щоб залишити поколінням новим
можливість жити і любити.

Так, ми ще цього терміну
лиш третину живими є,
тоді й надія у нас зріє,
що людство у цілому,
як і кожен з нас
ці слова почує,
що прийшла та пора і час
навчатися спілкуватися між собою
лише свідомо і на позитиві,
а вже тоді усі дії свої
будемо творити з любов’ю,
наповнюючи простори
радістю і добротою.

Робімо спроби люди без страху,
гідно і справедливо,
то виправимо кожен помилку свою
і заживемо щасливо.
В добру путь Вам, люди!

НАТУРИ ТВОРЧІ
Натури творчі у житті
є творчими самі у собі,
і творцями прийшли саме сюди,
щоб навчати інших жити,
жити і любов творити.

Хіба вони не плачуть у житті?
Плачуть, сльози ллють,
та не здатні умом осяяти світ,
щоб тим словом єство усе нагріти
і далі дальні освітити,
щоб кожен зміг
сприйняти і прийняти умом,
що до більшого не здатен…

Бо саме так відчай і хандра
в діях і умом
в собі і кругом
плодить гнів, брехню, зло
на гордині і самовозвеличенні.

Хіба Творець, чи Творці
в устремліннях не подібні?
Подібні в мотивації дій,
і щоб у русі думок рій
лиш дещицю малу і милу
зміг народити ядро позитиву.

Бо саме в такому стані
людина додуматися здатна
до благодарінь і славословінь,
з яких Творець зерна блага,
як урожай, як плід свого існування
у тихій радості несе світами
тим сонцем, повітрям і водою,
тим спілкуванням і росою,
що поживою є іншим.
Кожен з нас є творцем із начал,
бо саме тут кожен знайшов причал –
один дуду майстрував,
а інший на ній оди вигравав…
А до цього ж були і ті,
які вирощували гаї…
А до них були і ті,
хто Землю й небо сотворив.

То хто Творець
і кого дітьми Він назвав?
Назвав, бо знав начала творчі,
назвав, бо знав, що в цій грязі
виросте лог(т)ос,
який буде Духом рости сам.

Ось так дає натхнення і запал,
той хороший відгук, чи подяка,
яких так усі ждуть,
особливо ті,
які слова такі
у простори і людям шлють.

Перш було слово,
а потім дія з нього,
бо у всіх вони не випадкові
у пошуках споживачів –
одних вони повчають,
а декого журять, чи карають.

Тому знаймо люди, знаймо всі,
що з цієї миті і назавжди
посилаймо дяку і подяку
всім і у всьому за позитив,
бо лиш енергії такі
вирощують у нас чоло-віка.

Тоді буде міць духовна
у нашого Творця і в сподвижників Його.
Він і вони від нас ждуть
цих прекрасних слів
від чистоти і щирості єства,
як і ми від Них усіх
щомиті радості і добра.

Шліть і слова хороші тим,
хто в спробах благих
пише для вас прозу і вірші,
якщо вони торкають струн
Вашого ума і Душі.

ВІРА І ДОВІРА
Віра і довіра –
в чому їх суть?
Ми рішили пояснити всім,
бо багато було питань
про суть і зміст цих слів
і яку енергію вони
собою у життя несуть
Віра у суті стала, нерухома
і часто собою сліпа,
тому носії її
мають поводирів,
бо не знають самі,
куди і для чого йти
у цьому життя розмаїтті.

А довіра – пошук
методів і способів,
щоб пізнавати джерела,
щоб пізнавати рух,
бо життя різноманітне
і його в частині, чи цілому
у світі цім нікому
не вдавалося схопити
ні умами, ні руками
хоча би за хвіст.

Довіра в пізнанні
і з досвіду зроста,
а далі мудрістю людською
в умі свідомім, зрілим
поміж людей шириться.
Вона у нас жива
і біжить до всіх і вся,
хто її ниточки
при житті шука.

Істина, любов і віра
є у всьому і всюди,
як орієнтир у пізнанні життя
і вони відкриваються тим,
хто входити починає
усім єством у їх стан,
але всецілість їх
іще ніхто не спізнав.

Мабуть, Творець так і вчинив –
розсіявши енергії ці святі
на повсякчас і скрізь,
щоб кожен можливість мав
сприймати їх, як реальність
і приймати у життя свої
у кількостях і якостях тих,
наскільки умом до них доріс,
а йому провідником завжди
є той енергетичний центр,
який ми всі Душею звем.

Там, в нашому єстві,
усього є потрошку,
а дечого і чуть більше.
Тому Всевишній і давав,
лиш насінинки дрібні,
а коли ми їх леліяли,
то і врожаї були чималі,
та коли ми не чистимо
дії, слова і думки свої,
то у нас знаходять місце буряни –
у тій гордині, заздрощах і злі,
які не дадуть зрости
і тим насінинкам любові,
милості, доброти і гідності.

Тому то доброта
і радість життя
здатні виростати в людях,
коли вони насіння це
вирощувати вміють.
Людина сама цього має вчитися,
а от істину, любов і віру
дав Творець лиш тим,
хто до цього дозрів,
то він і простір збільшив їм,
на полісадик, чи клумбу.

Давав, бо знав,
що цей індивід уже
радість і доброту леліє
і елітне зерно в ньому зріє,
яке так чекають всі.
Чекає і Дух святий,
який нами словами і ділами
ці якості духовні й зрілі,
між усім живим розподіляє.
Тому починаймо всі з доброти,
а вона нам путь вкаже:
куди, коли і як іти,
щоб істину, любов і довіру
ми в житті змогли нести
собі подібним і в міру.

Творець у життя додав
і ці енергії у проявленні тілом,
щоб ум можливості мав
змінювати поведінку свою
во благо уму і на радість Душі;
щоб в триєдиності такій вони
із року в рік і тисячоліттями
стяжали якості духовні
в пошуках, в довірі, з любов’ю,
в стані радості, щоб колись
наблизитись до джерел істинних.

А довіра, радість є із життя
і проявляються у кожному із нас,
тим станом щастя і любові,
яким ми здатні бути свідомим.

Для щастя основою є
наш стан тіла, як здоров’я,
бо його творить помислів чистота
і в наших діях постійна доброта.
Так, чистота і світлість думки і є
умовою для доброти, милості і милосердя
і саме позитивні якості оці
і дозволяють умом розвиватися і рости,
дозволяючи Творцям змінювати
свої програми в біочіпах при житті.

Такий рух енергій притаманний
рухові енергій на Землі
в усьому живому, як умова
тихоплинної еволюції.
Треба знати всім, що на планеті цій
присутні матерії темні і їх рух
в тих енергіях ненависті і зла,
як середовище просте, як умова,
бо вони, перш за все, і є та глина,
з якої і відбулося творення життя і тіла.
Тому не вважаймо їх за ворогів,
бо вони по суті й змісту є
предтечами енергій тих,
в яких ми бачимо тепер
самих себе і живих.

Багато вчених вивчають життя
спеціально і в дрібницях,
багато вивчають і психіку людську,
багато аналізують і роблять
загальні висновки якісь,
як і письменництво готує логічно
по тих фактах і ситуаціях,
та і філософи із року в рік
повторяють мудрі речі тих,
кому відкрилися знання
про Всесвіт і рід людський,
щоб, ніби то, людей
вчити краще жити.

Вони лишають інформацію цю
на дисках, чи папері
і є описом життя частини
на той момент і в тому місці.
А Знання живі і нові
приходять до пророків
і тих, хто собою чистий,
та і в житті діє гідно,
отримуючи їх принагідно
у місії своїй для людства.

Та весь цей кагал у світі
є на службі у держав
і тому все краще,
що людству відкрите
з любові і доброти
для вирощування якостей духовних,
щоб люди жили вільно і щасливо,
то ці знання сховані по архівах
церков і їх монастирів,
держав і їх спецслужб,
як і тих грошовитих мішків,
які себе елітою вважають.

Знання не заховають,
бо їх Всевишній
для людства періодично
відкриває і посилає,
але сором за виродків тих,
які людській подобі є,
коли вони вибирають зі знань те,
що придатним у житті є
для пригнічення і покори,
для нагнітання страху і зла,
щоб це бидло тримати в рабстві.

Прояви життя свої і інших,
як дії, як слова в конкретну мить
і цих писаних джерел,
як і саме сприйняття
кожною людиною можливе тоді,
коли вона їх має фактично у собі,
лиш спостережливість проявімо
і з мудрістю приймімо.

Таким усе є те,
на чім воно росте
у приземленості своїй,
в матерії темній.
Та людина хоче жити,
жити і любити.
Тому вона й устремління має
і періодично Душею літає,
вивчаючи світ і себе
і знову повертається
до джерел, гнізда,
щоб відчути теплоту життя.

ПЕРЕДАЧА
Не зручно якось так,
коли на вірш розлогий
із тезами до кінця
не чути спів життя
у нашій спільноті.

Чи то сліпо йдуть,
чи то байдужість сіла
ота сліпа зневіра.
То для чого тоді ум,
для чого тоді Душа,
яка дає певну волю
для розуміння й дій,
навіть в ситуації цій?

Приймайте ці слова в себе
і несіте в сім’ї, родину,
несіте колегам, друзям,
несіте, як свої,
бо фактично вони не мої –
їх Всесвіт нам послав,
щоб я словами цими
у Ваше життя передав.

Пишемо на папері
в той простір і час,
який рухає нас,
бо у Всесвіті великім
ми частинка лиш
з різністю в єднанні
є цілісністю тією,
яку життям і звем.

І живемо ми лиш тоді,
коли є чистими думки
і в діях нема користі,
бо життя усім дає
із потреб щохвилинних:
вдих і видих, а там творіння-гра,
з яких і будується життя.

Сьогодні не мовчімо теж,
коли нам подібні брати
продавши Душі юді
нас змушують іти в раби.

Творімо любов і доброту
повсякчас і повсюди,
щоб воля й правда
жила і цвіла поміж нас
навколо слів у житті
і щоб чистота була у них,
то не буде й лихих дій.

ПЕРШІ СПРОБИ
А мені дописом докажіть,
що Ви активні і позитивні,
то цим відкриєте єство своє
для енергій духовних
на Землі і у Всесвіті.

Пишіть слова щирі й добрі
не від ума, а з Душі,
то ці енергії слів
повернуться у життя Ваші.

Пишіть заперечливі, чи злі,
то вони теж світами побіжать,
а у вас буде час поміркувать:
чого ми бачимо тільки негатив,
чого проблеми є завжди,
чого хвороби тіло так обсіли…

І це є той час і строк,
щоб зробити перший крок
до дії позитивної…
Зазвичай, це дія доброти
і вона тоді поведе
до джерел родових,
до джерел Всевишнього,
де ми пізнаємо чисте і світле.

А коли ті енергії слів
і повернуться до нас тим
семикратним проявом своїм,
то їх ніхто приймати не забажає,
тоді вони розгубляться від наших змін,
не впізнаючи єство своє…

Ось тоді наша доброта і любов
і розчинить позитивом їх,
а вони, наші рідні, злі думки
є і далі будуть у житті іще
тим ґрунтом-нагадуванням для себе
у вирощуванні доброти.

Тому просимо: пишіть,
або вчіться спілкуватися
із собі подібними щодня,
бо це щастям є,
коли людина спілкуватися уміє.

Спілкуватися починаймо
у молитві з Сущим і з собою
із сонцем, вітром, чи водою;
із тими деревами, рослинами,
які живуть в лісах, чи в огородах,
бо вони прекрасні слухачі
і здатні чути наші думки…

Тому вони так і живуть –
боячись нашого зла,
то і врожаї низькі
і корені у них трухляві,
а коли ми з позитивом до них –
у радості і з любові,
то і огород буяє і квітує
і плодами нас радує.

То він так говорить з нами
своєю мовою німою,
хоча інколи і звуки шле,
та ми, люди, здатність втратили
чути їх мову, їх образи, чи подяки.
А живемо ж ми із ними,
ніби то, із рідними –
з огородом і садком,
у радостях і бідах.

Тому говорімо з ними,
а потім із собі подібними.
До спілкуванням себе привчаймо,
бо в спілкуванні зерна слів є,
які нас вчать жити і любити.

В добру путь Вам, люди!!!

ВАЖКА НОША НЕГАТИВУ
Негатив пригнічує Душу,
а його повно навкруги –
у взаєминах своїх, чи ближніх,
у радіо і телепередачах,
як і часто письменники наші
вдаються до дій таких,
прислужуючи заради грошей,
популярності, чи статусів.

Вони, учасники цих дійств
самі зробили вибір у житті
для служби словом, ділом Сатані,
наповнюючи простори
цим негативом, ніби, димом
і люди дихають у нім,
миловільно, в слабості своїй,
приймають енергії негативу
у свої слова і діла,
забуваючи про наслідки
завтрашнього дня.

БУДЬМО ЖИТТЯМ
Не ідімо по життю,
а будьмо життям самі,
будьмо живчиком у нім
зі святим Духом скрізь,
де проявляється Він
у світлих, чистих
проявах і діях,
як у нас самих,
то так і в інших,
творячи доброту,
бо вона дає нам всім
радість ту,
якої шукаємо ми,
якої хочуть бачити
в нас наші ж батьки,
яка дає відчути
гідність дітям
за рідних батьків своїх,
яка несе те благо світу,
що дає відчути у собі святе –
ту любов, яка покриває
собою негативне все,
збільшуючи позитив
на Землі і у Всесвіті.

МИ ДІТИ ТВОРЦЯ
Ми діти Творця, святого Духа
і Він тут жив з дітьми своїми
мільярди роки в минувшині,
а ми є ізначально жителі Землі
після Його творінь
у перших сім днів.

Так, вона людині раєм була,
та і по сей день раєм
в космосі великім є,
отримавши назву від Творця
всієї землі й води
твердю, як і небо нарівні.

Земля із космосу світилом є
і для інопланетян вона у небі.
У небі живуть боги різні,
і такі знання про них
прибульці з інопланетян
принесли для людства сюди.
.

Ми, земляни, почали
повторювати за ними
і переймати їх знання,
як і про дерево пізнання
з плодами доброти і зла.

Прибульці молилися самі
уже з раю в небеса,
до свого батьківського гнізда
в ритуалах привнесених,
а земляни за ними вторили,
не відаючи істини життя,
бо покладалися у всьому
на собі подібних в діях,
на матінку природу свою,
яка їх годувала і прихищала.

Тому земляни й берегли
у звичаях своїх
ті пантеони духів від Творця,
а прибульці були лиш гості,
і гості, як такі, потайні,
що негатив принесли сюди,
розділивши і ділячи дотепер
усю людську спільноту.

Всесвіт розвивається і далі,
бо межі його не звідані,
а у своєму виживанні
вони активнішими є
у пошуках розчеплення
уранового ядра,
як і в підготовці компютера –
і це ми маємо знати всі.

Творець і там для рівноваги
творить різні блага,
та вони у своєму пізнанні
є досить хитрі й злі
і прилітають до Землі
з однією лиш метою –
життям себе тут зберегти,
щоб через віки все таки
повернутися додому.

Вони сьогодні уже на Землі
залишили потомків своїх
зачатих із людьми.
Тому вони здібнішими є
і захопили керівництво
спільнотою уже,
плодячи цю суєту, негаразди,
маніпулюючи умами
для своїх вигод і планів.

А добротою єднатися важко,
бо вона правдою жива
і не буде зловживати
статусом і грошима
задля гуртування,
чи маніпулювати словами,
щоб видалити з умів
ту пам’ять про Творця,
щоб ми втратили довіру
до радості, доброти і любові,
а Він ж нам їх дає з довірою
на сприйняття і прийняття в себе,
бо вона легкоту і радість дає.

Та спокою і тут їм нема,
бо їх ненависть і зло
до людства і природи
і тут уже випира.

Вони видумують хвороби
холери, чуми й грипи
для знищення землян,
а Землю назвавши –
місцем обітованим.

Ми відчуваємо їх чужинцями
і вони є з цього неспокійними,
тому такі у них пошуки активні
ведуться у Всесвіті великім,
щоб втекти звідси при нагоді.

На нас і Землю їм начхати,
тому такі експерименти,
тому й політика така
гнила для людства,
бо вони уже фактично
керують ним династично.

Ось така небезпека є
від прибульців ранніх
і сьогоднішні страху не мають,
бо зухвало заявляють,
що їм на Землі належить все
і при нагоді вони здатні
на інших планетах осідати.

Понаписували бумажок
з підписами й гербами
про право власності своє,
а ми в байдужості прийняли
ці умови сучасного рабства.
Ще очіпують, кого зможуть
і біороботами назвуть.

Не дарма до нас
літали і літають НЛО,
щоб красти енергії
святі і чисті,
привозячи енергії злі,
як на смітники,
чи для дослідів своїх,
щоб пізнати,
як в земному раю
добротою і любов’ю
розчиняють оте їх зло.

Так, не просити, чи купувати;
не брати, як своє,
а в тих сумерках, чи вночі,
діють наче вурдалаки.

Тому виглядати їх не варто,
а насолоду маймо у спогляданні
за позитивом дій і проявами краси
у нам подібних, і навколо у всьому
за небом голубим,
чи за зеленим платом,
яке буяє і цвіте життям
на благо нам, богам;
за живодайною їдою і водою,
яку дає для всіх земля і океан,
бо ми і є Творця діти.

Тож і життя в нас від богів
і творцями ми Йому подібні,
то знаймо й місію свою –
творімо позитив у надбанні.

Тоді і тільки тоді
втрутяться боги,
щоб тим тисячам сто
реально допомогти
відновити рівновагу.
енергій на Землі.

Бог-Творець у нас Тілом
і Душа Його у нас ядром,
і ум Він дав, щоб життям
ми зростали ним
до років зрілих,
доростаючи єством свідомо
у розвитку своєму
до подоби Його.

Знаймо люди, знаймо всі,
що ми не одинокі у Всесвіті
і Творець нам усім є
оберегом Духом святим,
та і посланців своїх посилає
у тих енергіях-знаннях,
щоб ми і далі пізнавали,
пізнавали й множили в собі
якості позитивні.

Вони несуть ці якості Духа
в радості, милості і доброті;
в творінні і любові, то і ми,
як Його діти істинні
леліймо і вирощуймо самі
умами своїми свідомо ці
якості чисті й святі.

Саме таким умом,
бо Душа є провідником,
а тіло виконавцем є
всіх задумів ума.

Тому і ці послання з нашого ума
є посланнями для ваших умів
і саме їх так на Землю шле
наш благодіяльний Творець.

Бережімо Його світло у подяках,
будьмо чистими в думках і ділі,
а для продовження життя
стяжаймо якості духовні,
відмовляючи прихотям своїм
умом тим, який себе
нам Любов’ю відкриває.

НЕБЕЗПЕКИ
Кожен з нас в житті
несвідомо, або й свідомо
плодить негатив
у виборах своїх
для певних цілей,
чи надуманої мети.

Та поштовхом до таких
ганебних дій
часто поштовхом є
енергії зла
у безвиході тій,
чи в бажаннях своїх
для вигод і користі.

Перша дія є зі страху,
а користь до цього стану
іде повільно, ніби, іржа,
та по суті вони обі
нищать Душі наші,
роблять життя нестерпним,
висушуючи джерела родові.

Тому у житті ми
маємо бути в стані бдіння
і бути свідомими в діях,
то зменшимо і небезпеки ті.

СТРАХ
Першими у нашому житті
пізнаються страх і радість
із самого приходу сюди
в емоціях і реакції
на життя у сприйнятті.

Першою ми відчуваємо
радість із зачаттям
через батьківську любов
у чреві матері.

Нами потім пізнається страх,
коли розкриваються очі,
коли пуповину відрізають
і голодним залишають,
видаляючи з умов звичних,
проявляючи його, як плач.

А потім несвідомо батьки
б’ють, страхають за помилки.
І отак в страху навчають жити,
у тій покорі і дисципліні.
Так, ми уже маленькі раби
у батьків і в житті.

А ми ж янголами прийшли
і очікували турботу і любов,
та пізнаючи світ,
ми пізнавали всі
негативні прояви у сім’ї.

Нас і навчали
жорстокості, брехні,
готуючи до насильства, боротьби,
щоб ми тілом вижити могли.

Душа плакала сльозами,
коли ми від брехні, образ
себе сльозами поливали.
Вона тяжко страждала,
а ми умом пізнавали СТРАХ.

Страх закривав собою все
і ми боялися сміятися,
бо за чисті емоції і сміх
нас карали майже всіх
криком, образами
і тим дьорганням за вухо,
відмовою купити ляльку,
відмовою в грошах
на іншу забаганку.

Небезпека стану страху в тому,
що він підсилювачем великим є
для збільшення негативу у себе,
бо в страху ми втрачаємо імунітет,
яким оберігаємо психіку свою,
то в такому стані ми, ніби гумка,
втягуємо негатив у життя своє.

Гірко констатувати нам,
що людей привчають
боятися, перш за все батьки,
а потім за це беруться держави
в установах своїх
(садках, школах, вузах).

Та й ідеологія страху не відстає,
наповнюючи відносини виробничі,
а також ним наповнена,
так звана, мораль, етика, естетика
і енергіями його пронизані
книги, шоу і кіно.

Страхом наповнені закони
і усі церковні канони,
а людина у немочі своїй
і малістю своєю часто
не здатною є
протистояти цьому негативу,
бо духовних енергій нема
і їх у собі не вирощувала
для захисту свого єства.

Так, картина вийшла сумна,
та лиш на її фоні здатними є ми
пізнавати щастя і любов істинні
лиш у цих роках зрілих.
Тому просимо усіх і вся,
хто присутнім є на Землі життям:
творімо любов для дітей,
коли вони іще маленькі,
будьмо в поведінці зразком,
бо це є уроками життя,
коли ми так ділом і словами
виховаємо їх, як дітей Богів.

БЕСІДИ
Нема відгуків на дописи,
та ми і не ждемо їх,
бо вони читачам потрібні
енергіями своїми,
щоб мати розуміння і обереги
від болі, негативу і боязні.

Ці розмови спільні
і є істинні молитви,
якими розвиваються
і ростуть Душею всі
для себе й родини.

Ми не з тих,
кому відгуки, коменти
тішать его-ум,
чи для мнимої слави.

Це ваш імунітет друзі
для тіла і життя.

Тому ми й раді
тихому читанню –
ось так на самоті
із Сущим у бесіді,
щоб собі й рідні іти
до БОГА в пізнанні.

ПОВЧАННЯ ВІД ТВОРЦЯ
Повчання від Творця –
це тихі послання,
а коли ми у житті
страждати Душу змусили,
то Він проблемами,
чи болями нам скаже.

А ми взялися за олівець,
щоб вам послати вкінець
цих скорих пару слівець,
бо хочемо і бажаємо всім,
щоб усі умами ми
до розуміння прийшли
повчань від Творця таких.

Щоб чистими очима зміг
кожен подивитися на світ,
щоб зі світлими думками
до людей іти всі могли.

РІДНИЙ КРАЙ
Щоб нам у собі підняти
ту частину благодаті,
яка наповнює цей рай,
який ми звемо рідний край,
бо тут і Душа цвіте,
і тут небо голубе,
тут і сонце по іншому гріє,
тут і вода смачніша,
тут і стіни хатини
зі мною говорять,
то маємо тебе полюбити,
мій поліський край.

Де для Душі є такий рай,
де умиротворення і спокій
наповнюють благодаттю
усе, що тут живе,
а ми в спогляданні такім
радіємо і радіємо,
як дитина мала,
не дивлячись,
що сива голова.

Куди б не поїхав сам,
чи то діди, чи батьки,
та коли ми є сивими,
то просить рідний край
до родового джерела,
як і діда, як і батька звав.

То повертаймося, люди,
у свій рідний край,
бо то є благодатний рай,
бо там пам’ять родова жива
і вона часто нас гука,
коли нам важко у світах.

Там стіни рідні гріють
і вітер в спину дме,
коли ми знову й знову
крізь негаразди й гіркоту
по дорозі мчимо,
бо нас додому вона веде.

Чогось таке дивне відчуття,
що додому і дорога коротша,
та і відпочинку не хочеться,
а вже і знаки сповіщають,
ніби, чумацький шлях із зірок,
що ми дійсно їдемо додому.

Сонце радо зустрічає щодня
і, ніби, ти один, один, не сам,
а хтось невидимий зі мною є
у цім великім світі
і додому ночами мене несе.

Чогось і та вода в струмочку
посміхнулася мило нам,
коли ми доїдали бутерброд
і з поглядом у смутку,
згадалося сало із борщем.

Ось так я побачив сам
струмочок, дорогу, сонце
по іншому зовсім
і такі чудні і рідні вони
жили зі мною все життя,
а я в суєті їх не помічав.

Події, епізоди, ситуації життя
вперше легко постали з минулого
і весь той позитив у днях, роках
перед очі, постаючи, я оживляв.

Мабуть, ціле життя
чекало повернення
до дому рідного
сина блудного цього.

ЗАДУМА
Куди мене знайома
доріженька веде?
Сяду біля води
і буду бачити світи,
бо вона припливла сюди,
відвідавши каплями світи.

РАДІСТЬ-ГОРЕ
У житті, як в морі –
завжди радість і горе
ходять за нами в парі.
Вони й живуть з нами –
тихий плач і любов вічна.
Плач не показуємо ми,
а любов є перед нами,
та ми не бачимо її.
Плач пішов із хати
і ми вже цьому раді,
а любов завжди з нами,
та ми не бачимо її.

ГОРІЛКА
Не пиймо горілки,
бо проп’ємо діти,
проп’ємо і свою милу,
а самі з горбом підемо.

Жінка сльози проливає
свою долю проклинає
не на щастя, а на біду,
бо це подвійне горе
вона діточкам лишає.

Будуть пити й діти,
бо любові не спізнали –
тато пили,
а мама проклинали.

Висохне джерело родове,
а горілка й далі тече
і інші чоботи чужинця
по земельці рідній
біля бувшого джерела ходять.

ДІЯ
Розстане лід ненависті і зла –
ти тільки молитву пізнай,
почавши з очищення тіла і ума,
а потім до добродіянь пристань,
бо ми не самі у житті –
у нас є діти, сестри і батьки.

НЕ БЕРІМО СМУТКУ
Так сумно мені,
опустились руки
і не знаю сам,
як із смутку вийти.

Якщо сумно і тяжко у житті
зневіра засіла в умі,
а Душа в стражданнях
і не можна самому
розігнати хандри
і той сум день при дні
у погляді на життя,
то сльози безвиході
долі тихо потечуть.

Та не плач і не журись,
а поспіши чим скоріш
до рідного джерела родового
і там енергії набери.

Посидіти налаштуйсь
біля батьківської хати,
чи на тому хутірському горбку,
де була та хата,
де родився цей хлопака
і думки самі попливуть,
набравшись позитиву у дні
на наступні дні з нами.

Цей рідний край,
де Душа мене знайшла
відновить радість,
умиротворення і сили.

А сонце відкриють хмари
і зникнуть втома і примари,
бо саме так у спокої із нами
говорив Дух святий.

Радість увійде в нас
і ми знову осідлаємо пегас,
взявши ручку і папір
почнемо писати вірші нові.

Ось так радість у єстві
і цей пегас у сідлі
виведуть мене
і виводять всіх
зі стану смутку.

Тому не берімо смутку до Душі,
а творімо радість у житті,
тоді Дух святий зішле благодать
і ми знову вірші будемо писать.

УБОГИЙ
Убогий. Саме так
прозивається бідняк,
який не має статків,
та часто Душею
він у Бога є
і це його богатство.

Та сама бідність в суті
є бідністю нашого ума,
як свідчення бідності дій
і збідніла людина така
в попередньому житті.

Тому такі от носії ума
часто живуть серед нас,
не відаючи Бога,
бо ця ницість ума
і байдужість до життя
залишиться знов
у наступне покоління.

Та Творець влаштував так,
що знайдеться такий бідняк,
сміливий і завзятий у роду
і прийме від Сущого допомогу,
доклавши своїх сил і старань,
показавши всім і собі,
на що здатним є ум людський.

ПЛОДИ
Ми плодимо помилки,
бо не пізнали ще любові,
а хто любов’ю живе на Землі,
той не плодить помилки
і іншим допоможе завжди
пізнавати в помилках ті повчання,
які нам посилає Творець,
бо очищаючись від помилки тепер,
а потім і від ранішої,
і далі, далі у минувшину,
то ми діями такими
очищаємо свій путь,
путь до любові Іісуса
і йому подібних,
як до істини святого Духа,
бо побачимо життя цвіт
у надії виростити гідності плід.

ВТРАТИ
Втрати, біль,
неначе тінь,
крутяться навкруги
у нашому житті,
як той звір,
щоб покусати.

А втрати, біль
ведуть в самоту
і Душа, єство
опиняються на замку.

Тож втрати, біль
тиснуть звідусіль.
Не милий світ,
коли втрачаємо дитину.

Втрата дитини,
то кара є віднині
для батьків, родини
і лиш їх молитви
і благі дії у роки
зможуть виправити
долю за життя усе.

ЛЮБИ
Любов живе
і мені тепло.
Тому в радості своїй
дарую її всім.

Відкривайте серденька свої
і любов моя у нього зайде
то зігрієтеся і ви
і будете іншим її нести.

Ось така любов у світі
і такою вона має в нас бути,
то творімо і ми її усі,
щоб радісно було жити.

ГЛУХОТА
Знаймо люди всі,
що в страху правди нема,
а все брехня,
бо і очі дивляться не туди
і вуха ловлять мову чужу,
а страх закрив ворота
до рідної Душі,
а в ній же правда вся.

То як відкрити ції ворота?
Люди… допоможіть!
Та ніхто не чує, як і я
горя інших горемичних.

Нема сьогодні тих,
хто вміє відкривати
людям Душі і серця,
та немає і таких,
хто навчати здатен.

Горе люди нам,
бо не вміємо чути
й не хочемо все таки ми
з горя виходити.

Так багато горя
в середовищі людськім,
то будьмо взаємно
милосердними завжди.

Ось такі ми раби
цих обставин лихих.
Дожилися у зневірі
і стали, наче, звіри.

А БОГ є цілісність одна,
одна система руху енергій,
то омиваймо вуха свої
і позитив діями збираймо,
то почуємо Сущого прохання
і відкриємося усім єством
для любові і доброти.

В ЧОМУ ЩАСТЯ
Щастя знайде кожен,
хто мріями повен,
хто любити вміє,
бо такий щодня
облаштовує мрії всі,
працюючи і мріючи,
а вночі снам радіє,
бо і там були мрії
і зі сну вони
знову повели
до праці, до творіння,
щоб мрії денні і нічні
проявлялися реально,
а потім споглядаючи
за цими мріями-дивами,
які постали речами,
то крила виростали за плечами
і ми торкаючись небес ними,
бо від цього є щасливими.
Хіба більшого щастя треба –
і небо у зірках золотих,
і ми вже повні мрій нових,
бо є здоров’я і любов до труда.

ЗНАННЯ
Скільки книг не читай,
чи то по світу блукай,
щоб навчитися жити,
жити і любити
себе, жону, дітей
і нам подібних.

Та поки благодать свята
не відкриє Душі і уми,
щоби зрозуміли ми,
що щастя в нас самих.

А секрет відкривання простий –
роби сам усе з любов’ю навкруги
і радість-благо появиться у нас,
тоді отримаємо єством ми
доступ до всесвітніх Знань.

Тоді і пізнаємо радість-благо,
тоді пізнаємо Сущого і любов у Нім,
тоді й ці інформації усі,
які ми збирали при житті
відкриють нам свою суть і зміст.

Тоді і своєчасно приходитимуть
в наш ум при житті,
коли відчуємо ми
термінову потребу в них.

Навіть стіни у кімнаті
обмежують оку пізнання,
а коли дивитися в полі,
то лиш земля і небо на видноколі.

З космосу Земля бачиться в пітьмі
все злилося на ній цяточкою малою,
а якби можливість у нас була
далі в космосі бувати,
то і цієї цятки нам не видати.

Той же корабель у морі
є гігантом поряд,
а от коли при горизонті він,
то лиш темна цятка бачиться нами.

Всесвіт меж не має
і час необмірним є,
та відійшовши від місця стояння,
ми знову бачимо краєвиди нові
на відстані здатності переміщатися
і появиться ілюзія нова нам
з бажанням до межі наближатися.

Тому шановний Омар
цю здатність і описав.
Ілюзорна тьма не є межа,
бо за нею нові поля
для вивчення і пізнання.

Сплячий не бачить
і тому суспільство
для себе створило
різношерстних поводирів
в іпостасі керівників,
які сьогодні в цьому бачать
свої вигоди і користь.
І лиш прозрівші,
при пошуках істини
здатні бачити потреби
і жити в радості.

СПОВІДЬ
С-по-відь, як розмова з Сущим,
як можливість кожному із нас
повідати минувшину свою,
чи зазирнути в майбуття,
бо тривоги, докори сумління,
муки, і тінь невідання
зробили зупинку думки й дій,
щоб покаятися зміг
через діла негідні і лихі
з довірою Сущому в собі,
в тихому устремлінні,
шукаючи способів і вмінь
прощення відчути
в милості і молитві
за діла добрі і любов.
Бо Його здатність знати
всі поступи наші,
а наші відчуття із пізнання
відкривають нам
ті істинні путі,
щоб вийти із певної біди.
Очищення народжує чуття
у нас полегшенням
і ця радість-благо
утверджує умом,
що нам потрібні
такі сповіді-молитви,
а дії спонукатимуть єство
до нових подвигів духовних.

ХРУПКЕ ЖИТТЯ
Таке хрупке уже життя –
сьогодні жах і ад,
а вчора мир і благодать.
Що воно хоче нам сказать?

Без благодатних енергій ми
не здатні творити і любити,
не здатні будь що робити,
бо енергії для цього потрібні.

Нема й таких, якими ми
змогли би просто відійти
від справ поганих і лихих.
Видать стільки негативу в нас,
що Душу ним закрили
і вона не бачить
куди нас вести
і яким способом спасти.

Ось в такому стані ми
не здатні приймати
ці благодаті –
ми маємо розібрати
самі ці хащі.

Ми зупинилися на мить
і міркувати почали
про помилки свої
у пошуках рішень
з досвіду свого життя,
чи в чутті Душі.

В такому стані
до нас приходить спокій,
умиротворення і пошук.
Праця умом,
а найбільш фізична,
облагороджує нас,
а далі ми свідомі
і спроможними є
відкритися Душею.

Душа раденька
і раді ми – ожили,
благодать зійшла до нас
і ми готові до творіння.
Тоді вона туди і поведе,
де потреба на нас жде.

МОЛИТВА
Без милості і щирості
не почнеться й розмова,
бо саме така основа
і дає енергетичні зв’язки,
дає відчувати єством
ту радість неземну
зі сторін обох.

Навіть сажаючий деревце
творцем благодаті уже є,
бо відчує той позитив,
який з любов’ю
в радості і щасті
до нього приплив,
умиротворивши садівника,
то розтане наявне зло і гнів.

Милосердя, милість
кожному шанс дає
допомогти собі
бути в радості,
бо саме дари
дають себе відчути,
що ми теж боги,
бо вміємо творити
і в благодаті любити.

Якщо людина не здатною є
допомогти собі, чи іншим,
то як вона тоді зможе
приймати благо у себе,
чи іншим його дарувати.

Тому, дивлячись сьогодні на світ
і в тисячолітні роки назад,
то зовсім мало було тих,
керівників земних,
які дбали за собі подібних.

А так, що вони дадуть,
чому вони навчать нас,
коли самі, що не є хижаки,
ненавчені і злі на всіх і вся,
бо ми є потенційні вороги,
бо в скруті і біді ми
підемо до них
забирати хліб і просити води.

Не вміють вони,
творити молитви.
Не мають вони
милості і доброти.

Не має в них благодаті,
нема в них і Душі,
бо уже всі
служать Мамоні-Сатані.

Без благодаті у єстві
не твориться й молитва
в реальному житті,
то шукаймо джерельце,
де вона живе.

Воно у нас струменить
і ключ в серці лежить,
та лиш чистий ум і руки
здатні його взяти.

Берімо, берімо благодать!
Вона так усім потрібна,
щоб почати новий день,
а далі вона буде біля нас і з нами,
аби чутливі й зрячі були ми.

ТЕНДІТНА
Любов – це тендітна гра
нашого короткого життя
у взаєминах людських
при оберіганні якостей її,
щоб не зламати пелюстки,
бо любов потребує сміливості
і саме людина є тоді
довірливою без міри
і довірою цією і добротою
освітлює любов святу.

У житті ж часто так є,
що енергія любові одного
наповнює собою іншого
і тоді ця любов така
красива і тендітна,
якої вистачає багатьом
у світі чудовім цім.

Тоді всі перешкоди по боку.
Саме так має бути завжди –
та відповідальність і сміливість,
щоб нести цю любов межи люди
по всьому світу при житті,
як найдорожчу якість Божу.

Інакше не буде у нашому житті
наставника, помічника, друга,
бо саме тоді росте довіра
до Всевишнього на небі і на землі.

Із ним розділимо ми
цю милу радість любові,
бо в цьому вся місія була,
щоб гідно цю якість Духа
пронести у своєму житті,
бо вона устремляє всіх,
пізнавших здатності її,
до творення справ благих.

ДУХІВНИК
Просвітлені, світлі духівники
мають задатки з дитинства ці,
бо саме вони мають нести
духовні енергії між люди.

Буває страждання і жура,
труднощі і зваба
приходить до праведних людей,
бо Сущий бачить зупинку
і ними їх знов і знов
будить цими докорами
і часто посилає біль,
щоб спонукати їх
до нових творінь
у стяжанні якостей духовних,
до пошуків Знань і вмінь,
щоб навчали людство
жити і любити,
бо Він знає, що вони
є для них посильними.

Тому цей дар Творця
не легкий і не простий,
бо не всі його можуть нести.
Вони не оратори, логіки, чи навчені,
а є джерелом енергій духовних,
які словом і своїм станом всюди
поширюють її у простори і людям,
несучи той зміст і суть життя
з основ всесвітніх Знань,
будучи потічками енергій
світлих і чистих на Землі,
коли вони у пошуках себе і істини
відчують благодать єством,
то цей сигнал в просторах полетить
і повідомить тих,
хто очікував таких,
бо саме через них Творець
і посилає допомогу,
зцілення і благодать,
хто почав Духом зростать.

Вони, зазвичай, праведники
і потреби в них аскетичні.
Тому в таких і слова, і дії всі
благі, світлі й чисті,
та і Духом вони міцні завжди.

Вони статусів суспільних не мають
і цікавості до них не проявляють.
Вони не є лідерами популярними,
і не залежними є від приналежності
расі, нації, місцині, чи то пануючої
біля них традиції релігійної,
чи будь якої структури партійної.

Бо цей святий дар духівника
Творцем посилається на віка
і не кожен здатен нести ношу цю,
хоча і їх ловають спокуси людські
і тому не всі дії їх безгрішні,
та застосовують вони їх усім в науку.

Тому, відчуваючи в собі
благодать святу і Творця ласку,
то з радістю неси,
бо ти гідний Його син.

Духівник у суті є той,
хто Душу має чисту й світлу
і практики духовні у світ несе,
бо то по силі є йому
і місія його в цьому,
та і жити інакше не може.

Духівники – позитивні люди
і енергетикою своєю вони
покривають благодаттю
пошуковців істини.

Не так значимі слова
у бесіді-присутності з ним,
а саме те покриття благодаттю,
яка відкриває нам нашу Душу
для спілкування з ним
і для спілкування з Сущим.

Хоча ми, люди, привчені
до бачення дій і чуття саме слів
у відповідях легких і зручних
і не треба напружувати пам’ять-ум.

Тому в спілкуванні з ними
покладатися слід все таки
на відчуття Душами,
а відчувати і розуміти духівника,
то ще потрібно працювати
в очищенні себе і просторів,
змінюватися і вибудовувати свій стиль,
так звану, філософію буття.

Ось чому часто вони
для відкриття Душі
посилають для сповіді,
щоб у розмові ум
перешкодою не був.

Духівники не завжди
є служками у церкви,
бо це може бути друг,
онук, чи мати,
а чистота і відкритість теми
свідчить про наявність благодаті,
яка має здатність чималу
відкривати Душі наші
саме для розмов і настанов,
бо і ці слова духівнику
приносить для кожного Сущий.

То знаймо люди, знаймо всі,
що саме на пошуки духівника
спонукала нас Душа
і тоді зустрічі такі
дають результат основний –
відчутні зміни у собі,
чутливість до зла і доброти,
інше бачення світу і себе у нім.

Тому ці зміни
в енергетиці своїй ми
змінюємося поведінкою,
бо покращуються якості духовні
і є зміни у розширенні біополя,
бо в оточення наше
прийдуть саме такі шукачі
для спільної допомоги іншим,
та і самим зростати Духом.

ПОРАДА
Людино, не бери
дурного до голови,
як і важкого в руки,
то будеш жити.

Ось так мені
сказав Михайло –
один із друзів,
а я оце все шукав
відповідь на цю
мудрість людську.

В чому ж її суть і зміст?
Бо кожен є свого життя
особистий будівник,
а ці слова, послання
лиш здатні допомогти
на певному етапі буття.

Життя – є БОГ.
Є життя, то є і ми.
А в ньому по різному є,
залежно від того, як людина себе
в ньому поведінкою проявляє.

Встати ж на борню
і захищати обездолених
здібностями і умом своїм,
то діями такими ми
збільшуємо кількість негативу –
і ми це відчули.

А як свідчить досвід віковий,
що долю творить кожен сам собі,
а помічники (наставники і духівники)
і є по змісту й суті лиш помічники,
бо долю життя і путь у нім
творимо все таки ми.

Хай частково, але свідомо
до Бога йдем у радості.
Хай частково, але в пристрасті,
то так можемо роками життя
йти до пропасті.

БОГ життя створив
і нам його довірив.
А ми взялися за навчання,
пишучи послання,
щоб змінювалися люди у собі,
щоб цим змінити життя на краще.

Ми ж фактично самі
збурюємо цими словами
людські уми до дій
і цим входимо єством
в стан боротьби
в наявному житті,
яке допускає Творець,
а ми, виявилося, борець.
Борець проти наявного життя
проти БОГа і Творця –
і цими діями встали
на сторону диявольського зла.

Нема життя без боротьби.
Не спізнати людині щастя,
бо доля така у Всесвіті її
і така програма її – боротьба.

Боротьба за виживання
з природою, людьми.
І, навіть, той мнимий спокій,
який ми думаємо єством,
що він є у самоті. Ні.

Бо і тут боротьба з собою,
з волею-тюрмою,
з бажаннями всіма,
що як густий очерет-лоза
серед болота-грязі,
і, ніби, бур’ян-реп’яхи
тримають за піджак-штани,
коли лізеш у ньому до сонця,
а сил-здоров’я вже нема
і від немочі опускається голова.

Люди не хочуть чути
про якості духовні і святі,
не бажають змінюватися самі –
то хто тоді ми такі?
Диявол грязної води
І є збирачем енергій
негативних, злих
і по правилах бумеранга –
до мене ж повернуться вони.

Будуть проблеми, негаразди,
а, може, вкоротиться і життя.
Тому ми приймаємо пораду,
яку прислав для нас друг
від святого Духа,
від сподвижників святих
задля умиротворення в собі
і для спокою в спільноті.

Нема життя,
то нема і богів
для нас, живих,
для наших же умів,
бо ми, майже, всі
живемо умами
і діємо повсякчас,
як чорти хвостами.

Так, ми живемо умами,
а не Душами-серцями,
хоча та вічність життя,
як і вічність Духа
була, є і буде
саме завдяки
енергіям позитивним.

Доброта, правда й любов
допускають рівність негативу,
надаючи можливості
ненависті і злу
підростати до них
у відчуттях і спогляданні

Тому життя в собі
має стільки зваб,
які дають задоволення
для ума і тіла,
а ми, діти Творця
віддаємося ним сповна,
забуваючи істину Духа.

Тому умами ми
віддаємося ділам
в яких є потреба
боротися за саме життя,
за місце під небом,
за робоче місце,
за місце дитині у садку,
а для цього потрібні гроші,
до яких ми
прив’язані на ланцюгу,
бо і випити можна із бокала,
можна звабити жінку чужу,
можна відкупитися від покарання
за будь які злодіяння…

Це додає змін,
хай і лихих;
це додає адреналін
і ми відчуваємо себе живим.
Тут є радість і злорадство,
тут є всілякі плотські втіхи,
а вони ж дають святі відчуття,
щоб навертати заблудших до пуття.

То де там шукати путі,
коли маєш можливість іти,
іти куди задумаєш умом
із потреби, чи для наживи;
іти, щоб вкрасти,
чи силою забрати.

Ось чому такі
можливості людські
мають у собі
сили диявольські.
То для чого їм боги –
чисті і святі?

Тому то ми умами
віддаємося ділами
господу мирському,
славословячи його
і шлемо прохальні
і дякувальні молитви.

До цього привчають і церкви,
хоча й традиціями вони такі
вже й давненько стали,
коли їх в службу записали
і теж канонами назвали.

Люди відчувати стали
пустоту духовну в службах,
бо вони не дають енергій для Душі,
не дають і натхнення.

Люди в основному йдуть в церкви
від горя, негараздів, біди,
несучи негативні енергії туди,
наповняючи нею всю будову.

Та коли і піп не духівник у суті
і не має енергій духовних у собі,
то їх нема і в словах літургій
і тому його не чують прихожани.

Тому і важко тепер себе
позиціонувати дітьми Творця,
бо вже вважаємо умами,
що узалежнені сповна
від мирського господа.

Забули Отця-Творця
і Його рушія у справах,
у думках і діях наших –
благодіяльного святого Духа.
Забули, що енергії Його
наповнюють кожне живе єство
і весь Всесвіт і поза нами.

Тому й довіри сьогодні їм нема,
тому й похитнулася довіра
до Отця-Творця-святого Духа,
бо Він десь далеко і не чує нас,
і не турбується про нас,
а тут, на землі, хоча би деколи
зглянеться господь –
підеш поплачеш у контору
і деколи щось та дасть.

Тому і власть крізь пальці
дивиться на наші кражі,
на нахабство і брехню
і ними мораль придуману.

Та і страху від Бога вже нема,
бо ці проблеми і це пекло щодня,
яке допущене ним у стражданнях.
Не може ж бути так в миру,
що молитви за нас слати нема кому.
Невже так люди зневірилися
і збайдужіли до всього у житті
і стільки лиха наплодили,
що ним побороли і любов святу.

Так, попускає,
бо ще надію має,
що люд покається
і до Отця вернеться.

Він і допомогу шле,
та Душі наші так закриті злом,
що Йому достукатися до Душ
не просто і тяжко.

Але духовність спільноти
має формуватися всіма,
бо тільки духовні поступи
і, можна сказати, подвиги
творити, вибудовувати слід
кожному в окремості,
бо до Бога у кожного свій путь,
як і покликання на Землі
у стяжанні якостей духовних.

Не позвеш дитину до себе,
коли вона зов не чує,
а заблукавши вона кричить
і прохань Духа не чує,
хоча і хмари розійшлись
і сонечко вказує путь.

Та з ляку така дитина
проклинає і БОГа-Життя.
Глухими і сліпими стали ми
у цій життєвій суєті,
тому й не чуємо
і не бачимо позитиву самі,
як в інших, то так і в собі,
а лиш речі, гроші, майно
тягнуть щоденно нас на дно.

Уже рабами відкрито нас назвали
і грип цей показав,
що людство психологічно
готове вже до чіпування
і до маркування із них ходячих,
цих біороботів майбутніх.

То де боги, то де господа?
Чому ми кинуті в пітьму
і потреби в нас нема,
та щасливий буде той,
хто помре сам загодя.

Не стримав я поради
і цьому зовсім не радий,
бо благодаті не відчув,
коли ці рядки строчив.

Не писатиму в інтернет,
а пілігрим з потреби знайде
і хай ці слова будуть помічні,
коли біда торкне крилом у житті.

Так приємно споминати
рідню, друзів і колег,
а то і мимовільних мудреців,
бо завдяки їм усім
ми з гідністю схиляємо голову
перед Творцем і ними усіма,
що доля гармонійно так звела,
навчаючи жити і життя любити,
бо воно лиш буде у пам’яті і реально є,
то шануймося самі і хай воно нами цвіте.

Хай не буде горя-біди
і скупаємося життями ми
у благодаті всі
і щоб здоровенькими були!

ДУМКА
БОГ, Творець люблять нас
протягом життя більше,
чим ми самі себе
при людях, чи на самоті.

То будьмо добрими єством
до себе і людей,
любімо одне одного,
то тоді нам жити й жити.

Тоді і проблем менше буде,
і болі у людини буде менше,
коли ми у житті
будемо жити в благодаті
і матимемо Знання і час
для очищення єства
від помилок своїх і тих,
які несемо життями ми,
енергетично батьківських,
діда, прадіда і в роки.

Це не скоро може бути,
бо чогось до подвигу довіри
така мала кількість здатна
заявити про це сміливо.

Навчаймося більше слухати,
а краще відчувати, чути
себе, свою Душу,
бо саме нею з нами
говорить Отець-Творець.

Тому всі дії свої
звіряймо совістю своєю
із святим Духом
чистотою святою.

Це не думка, а послання
Вам, сестри і брати,
коли не зможете вийти
із скрути і біди.

Подумаймо про це,
коли мочі жити не буде.

ІІСУС МЕСІЯ
Чому ми говоримо слова
про Іісуса Христа,
як сподвижника Духа,
як про сина Творця,
творця всецілого життя,
а поряд з тим і всюди
славословимо земного князя – господа
і всі думки й слова, та і діла
пов’язуємо з господом
в особах керівників держав
і їх поплічників у селах і містах.

Хто любить Іісуса,
той приймає святого Духа
і якості Його входять в таких
у життя, пізнавших їх;
у того відкриваються очі
на всю повноту життя
і тоді ми міняємося на корню,
бо з дій зникає негатив,
а з Душі іде істинна любов,
якою в ньому ми пізнали брата,
святого духівника і вчителя.

ПРЕДТЕЧІ
Багато прийде праведників
перед зміною світоустрою…
Так в пророцтвах для всіх
написали люди мудрі.

Та потім переписувачі були,
які написали уже тоді,
що вірити таким не треба
в середовищі людства,
назвавши лжепророками їх.

І я, один із багатьох,
хто слова ці пише всім,
щоб зрозуміли небезпеку цю,
щоб змінили поведінку свою
на прекрасну якість Духа – доброту.

Так, ми відчуваємо обман і біль
і є тим, хто просить вас усіх:
будьмо добрими у милості своїй,
будьмо творчими у всіх ділах,
будьмо щирими у словах.

Дійсно, я не один,
бо турботою про майбутнє
піклуються істинні мужі
і до них не зрівнятися мені.

Та чи ті повчання святі,
які принесли мудрі люди.
Так, їм ворота небес відкриті
і там вони беруть Знання ці,
щоб людей і Землю цю спасти.

Так, вони попереду йдуть
і за це свої життя віддають,
а частина з них з усіх
продовжать рід людський.

Істина лишилася все таки.
Та й справді люди скрізь
невірою зросли за роки
і не тільки до богів,
а й до керівників,
як і до себе, Бога синів.

Тому вже міркуймо самі:
де правда, а де тьма суцільна;
де є шанс на життя,
чи воно таки примарне.

Предтеча – це той,
хто попереду іде,
бо за ним істино прийде
той час і та мить,
яка світоустрій змінить
саме нашими благими ділами.

Бо зміни у житті
і життя в цілому
здійснити одному
ще не вдалося нікому.

Це не є праця одного дня
і не буде для всіх дивина,
бо і Іісус Лазаря підняв
і творив інші діла,
та і дві заповіді лишив,
та світ він ними не змінив
і лиш поширення вони
для тих набули,
кого Дух святий благословив
і благословляє по сей день
во славу життя і нам у нім.

Однак його діла
і сподвижники його
несли і несуть якості ці,
які дають можливості
всім у гармонії жити.

Так, не просто без вас усіх
змінювати на краще світ
і результатів видимих
не дають вони раптово,
тому потрібне вміння,
і чисте устремління
для бачення ситуації
через прояв благодаті.

Тому так значимі зміни,
бо сьогодні багато зла
і диявол керує нами, світом,
а нам би спокою в собі,
гармонійних взаємин з людьми,
доброти і достатків із потреб
і щоб радість, щастя
життя наповняли наші.

ІДІОТИЗМ
Тому засвідчуємо знов,
що змінити людство
не по можливостях нам,
бо навчити, виправити людей
не змогли ніхто і ніколи,
хоча вони і мають ум для цього,
та природа тварини в них
часто бере верх
і тому сказати можна,
що розуму у них нема
і по визначенню у проявах їх,
поведінкою засвідчують,
що ідіотизм переважає в них
і таких навіть медицина не лікує,
а лиш, як помруть,
то земля їх приймає.

Для розуміння ситуації цієї
є мудра притча у повчання,
бо нам дає лиш вона
відповідь просту і доступну –
як позбавитися глобального ідіотизму.

Біг Іісус селом щодуху
і це побачив селянин один.
Він спитав Іісуса:
«Куди так біжиш ти,
немов за тобою біжить тигр,
але крім тебе на дорозі
нікого нема ніц?»
Іісус не зупинився,
тому селянин за ним побіг,
щоб відповідь почути,
і догнавши, знов спитав:
«Чого ти так злякався,
що і зупинитися не можеш?
Я тебе знаю – ти аромат Землі.
Хто заподіє шкоди тобі?
Ти дав очі сліпим,
дав вуха глухим,
ти мертвих піднімав,
то хто ж тебе так злякав?
То від кого ти біжиш?
Хіба те усе, що я чув про тебе
є вигадкою, чи не правда?»
«Так, я той, — відповів Іісус, —
якого ти знаєш
і дійсно так я у благодаті творив,
і дійсно із землі птаха ліпив,
а він у небо летів,
але за мною ідіот женеться».
Селянин засміявся
і знову мовив:
«То ти з таким справлявся,
а для цього ідіота
знань, умінь і сил нема?»
«Усе те не допомагає,
бо пробував уже все
і причина у цьому є.
Сліпий хоче всім єством,
щоб очами бачити цей світ;
глухий бажає теж
почути солов’я спів;
просить, стогне земля,
щоб їй дали можливість жити.
Тому в діях цих вони
і допомагали мені.
А ідіот думає завжди,
що вже все знає
і тому не готовий є,
та і не бажання не проявляє
з дурості виходити» —
відповів Іісус.

То хай кожен прочитає
і змін на краще забажає,
а там і наступний буде крок,
який дією буде впрок.

ЩАСТЯ
Щастя в нас –
в клітинці кожній,
в тому повітрі,
яке вдихаємо ми,
у тій воді океану,
ріки, криниці,
в тому хлібі і капусті,
то берімо його собі
і іншим із потреби даймо.

Бо щастя по собі
дає відчуття радості.
Бо щастя при житті
наповнює нас усіх
енергіями благодаті,
яка і дає завзяття
любити і творити.

Бо щастя, то є крила,
які переміщають нас
від одного до другого діла,
в які вкладаємо ми
ті енергії доброти,
бо саме вони
роблять нас щасливими.

Це є істина життя
і вона сама
проситься в уми,
і ми знаємо її,
та все ж не бажаємо
приймати у єства свої –
у страху, що скажуть інші;
у страху, бо воно
понесе нас у доброту
і в ту любов необмежну,
яких ми боїмося,
боїмося невідомості їх
і думок тих мнимих,
що вони розлучать нас
з речами тими,
до яких ми
прикипіли умами.

Щастя є у нас,
то відкриваймо йому двері
і воно понесе нас
до ситуацій життєвих,
де спізнаємо ми
красоти Землі,
де ми приймемо радість,
бо з ним ми здатні
його роздавати
і в себе приймати.

Наша бабця говорила:
не будь вродлива,
а будь щаслива,
бо щастя очі миє
і серденько тішить.

Легко, легенько мені
так нині на Душі,
що вона, як і колись
вже хоче у небесну вись.

ПОРА
Прийшла така пора,
щоб поради і послання
писати для всіх і вся,
бо питання встало
сьогодні руба –
бути, чи не бути на Землі
теперішній спільноті.

Прийшла така пора,
щоб поголовно всі
звернулися до молитви –
в дякувальних молитвах,
в праці посильній
і дозволянні доступу до знань,
щоб вийти на істинні путі
для надбання щастя у житті.

Воно визначальним є
у наших діях всіх,
у тій радості і настрої,
бо саме тоді ми
активні й творчі.

Ми зневірилися уже
в державах і в богах.
Байдужими є до всього –
до турботи про дітей,
батьків і всіх подій.

Та нема основ у людей,
щоб зайти у зневіру і байдужість,
а тепер прохання у нас є
і прийшла пора
визнати волю Творця.

МАНА
Втрата сенсу життя
є великий біль Душі,
та і устої нашого буття
розлітаються на шматки.

Тому людство постійно
отримує з середовища свого
нові і нові міфи про життя
з домішкою мудрих притч.

Хто ми і куди йдемо?
Чи можемо зафіксувати ми
про ріст і розвиток ума,
чи то сокровенної Душі?
НІ і НІ!

І тільки елементи довіри,
що в пристрасному суспільстві
формують вірування різні,
бо без мети і мрій
згасає суть і зміст
нашого короткого життя.

Клуб(ок) політики
і інститут держав
є вигадка по суті
і тому їх свідомо
називають інструментами
тих гидких енергій темних.

Бо саме цей клубок
із раю на Землі
пекло організував
і люди у ньому раби.

Так, ми є раби
суспільних відносин цих,
бо цей енергетичний коловрат
тримає нас саме там,
де ми життям потрібні.

Ось чому є
постійне відчуття
про той великий біль Душі,
бо ми не маємо сенсу у житті,
та живчик є
і є досвід зваб і спокус,
тому ми так уже відкрито
помічниками господа є
у дурному слідуванні
до знаменитої прірви.

Але, коли ми єством вільні,
то ця функція життя
приносить нам смисл,
бо ми відповідальні
і цим формуємо у собі
ту радість-щастя
завдяки цьому
ми вільні в спілкуванні
з родичами дальніми,
отримуючи енергії від них.

Ми вільні у собі
і саме цим є відкриті для Душі,
для спілкування із Всевишнім;
тоді ми відчуваємо сенс життя
і нам не потрібні міфи,
і нам не потрібні
держави і політики,
бо ми і так свідомі у житті
і йдемо по правильному путі.

Правильність дій у житті
визначає теж ідеал,
бо він у справедливості взаємин
і він і є тією істиною
до якої ми всі в житті ідем.

Та ростемо ми Душею
і умом до істини,
до цього ідеалу
у постійних пошуках,
вибираючи умом,
чи совістю кращий варіант,
набираючись життєвого досвіду
і саме це підтверджує правильність,
а в нас тоді довіра міцніє
до цих дій і цього досвіду.

Він теж росте і в русі,
бо енергій маса різних
у ситуаціях життєвих
бере безпосередню участь.
Тому стверджуємо ми,
що досвід росте не з віри,
а з чистої довіри,
бо вірою сталою
досвід статичності набрав
і стіною непрохідною став,
бо віра несе у собі страх,
щоб не порушити і не змінити,
обережи Бог, закони і канони,
а вони ж написані людьми.
Не змінювати саме істинне –
життя, як основи основ,
суспільних устроїв.
І цього від нас хоче господь.

Ні, ми за зміни у собі,
у психиці і поведінці з благодаті,
бо вони дають нам пізнавати
ту радість і любов, якою ми будемо богаті.

Не може життя там бути,
де нема змін у русі,
бо навіть промінь сонця теж,
прямуючи пустоти оминає,
чи в хмаринці бачить перешкоду,
або відбившись на гладі води,
несе по іншому промінці.

ВИЗНАЙМО УСІ
Що ці енергії страху
нас тиснуть, кровоточать,
ніби той вірус грипу
і ми не можемо протистоять,
бо не здатні його прогнать
зі своїх думок і дій.

Він уже в нас і повсюди,
бо навіть ми самі собі
боїмося визнавати,
що не хочемо жити
у цій зневірі і байдужості
при відсутності радості.

Доброта і любов є протидією
для страху і негативу всього.
Навіть сьогодні ми в ляку
від дій нерозумних
в державах наших
і від тих нелюдів-керівників
в їх акціях, як боротьбі із грипом,
яка по змісту і взагалі
є проявленим геноцидом.

Пророцтва все ж здійсняться
з грипом, чи без нього взагалі
за накопичені людством гріхи –
ось у чому зарита собака,
а в цьому грипу теж біда,
та в ньому політична складова.

Мета керівництва світу
у зменшенні населення
з економічних доцільностей
і у піднятті планки страху,
щоб людство ввійшло
в зло-негатив такий,
коли без опору його
і в байдужості своїй воно
в життя рабство прийняло.

Віддаючись вакцинації,
ми зійдемо з істинного путі
і побіжимо через прірву
по мосту гнилому.
І все ж загинемо, майже, всі,
бо не грип є страховищем,
а протиправні і необдумані дії
керівників усіх рівнів
і та людська відмова
від творення доброти
і того щастя й радості в собі.

Можливість народжуватися і жити
дали нам боги і енергії космічні,
то вони забирали життя завжди
і тепер заберуть при потребі,
а нам відстрочити погибель
допоможе наша любов і доброта
і щоб у радості жити і любити,
то нам потрібно всім учитись,
милість і доброту творити,
а далі, щоб вони були в житті,
щоб такі дії у кожному росли.

Славословімо Духа святого
і всіх сподвижників Його,
тілеса й ум свої очищуймо
від негативу-зла всілякого,
то сюди, на Землю, завжди
прийдуть енергіями ті боги
космічні, собою чисті і святі,
які нас захистити здатні.

Тому єднаймося усі
на чистоті Душі
у всіх ділах своїх,
починаючи із думки, слова.
Бо тільки милість і доброта,
творима із довіри і любові,
відкриє небесні ворота
у часи лиха і напасті.

СПОКІЙ
Спокій не лиш сидіння
на звичайній лавці,
чи на землі
у певній позі йога,
а це взаємини людські
у їх гармонії відносин –
від себе позитив нести
і в тому його сприйнятті,
коли він щирість приносить
у діях і словах до них.

ТВОРІННЯ
Труд, творіння і любов
вкладені в діла і речі,
несуть світло і тепло в собі
і є оберегами в житті,
хто причетним в труді
як і в застосуванні їх,
бо енергії любові в них
зігрівають тіло
і дають волі відчуття
затишку, задоволення
радості, умиротворення
і ті енергії завзяття,
якими ми творимо щодня
хороше життя.

ХОРОШЕ ЖИТТЯ
Якщо нема хорошого життя,
то і самоусвідомлення нема
в наших діях, в поведінці,
як суспільної особистості
і тому мови не може бути
про цей вид енергій доброти
в спільному їх круговороті.

Тому то свідомі люди,
які діють з відома Духа,
є мудрими в діях завжди,
бо дії їх є від Сущого
у тому чистому позитиві
і є рушіями істини,
цих енергій чистих, світлих
в середовищі людства.

У житті воля і труд
добрі сходи дають,
а коли людина у житті
живе при свідомому умі,
то родить мрії чисті і святі
і в устремлінні їх реалізує.

Мрія і надія окриляє,
коли вона у всьому
позитив виявляє,
бо саме в стані такому
вона й іншим допомагає,
творячи спільно
життя прекрасне.

МИРУ ВСІМ
Усмирення по суті означає –
у мирі і з миром жити
у взаєминах гармонійних,
гуманним бути до себе і інших,
бо вони є джерелом тим,
завдяки якому ми,
несемо мир до всіх,
гармонію сім’ї і собі
щодня додому.
Тому й бажаємо ми
миру всім і всьому,
які дихають Тобою,
Дух святий і чистий!!!

Хто здатен сам
діяти щодня отак,
щоб упокорити его своє,
то він шанс великий має
жити і любити
і доброту творити.

Дарування є проявом доброти
і дія ця дарує радість обом,
бо суть дарування в тому,
що дарувальником,
як і обдарованим є Творець
у тих чадах з обох сторін,
які у цих діях отримують оба
ту чисту і святу благодать.
Смирення там нема,
коли відмовляєшся від дарів,
бо цим принижуєш богів,
принижуєш і дарувальника.

Навчаймося приймати дари –
непотрібні, добрі, чи погані,
бо не випадкові вони у житті
і в більшості випадків вони
приносять задоволення і радість,
а деякі для зміни поведінки.

Правда, справедливість завжди
у пристрастному суспільстві
додають проблем і важкоти
у взаєминах людських,
та живучи нею,
ми є чистими Душею.

Не можна забувати,
знехтувати не можна
промінчиком святого Духа,
будучи в безодні тьми,
коли підтримка так треба,
то докладаймо зусиль всіх,
щоб не зламатися в умі
і за ним від негативу
із життя піти.

Обмани, брехня
вбивають суть життя,
бо такі не знають,
яке зло цим лишають
потомкам у роду.

Доброму і Бог допомагає
жити в мирі з любов’ю,
а у злого ті крихти доброти
забирають чорти.

Тому смирення в діях різних –
чи то в позитивних,
чи то в негативних,
то ним всі взаємини
миром наповняє
і благодаттю покриває.

ДОЛЯ
Живи так, як життя склалося:
попав в аварію – прийми
без претензій і злоби;
коли створив сім’ю,
то у парі і бережи
те святе і чисте,
бо ми по них
у це життя прийшли;
коли болі нас облягли,
то поміркуймо самі –
чим ми їх спровокували,
що вони до нас прийшли.

Бо часто ми самі
і кожен сам по собі
слухаємо тільки себе,
чи того, хто постав у славі,
але це не звільняє нас
від відповідальності
у дбанні за Душу,
за жінку, батьків, дітей,
як і за інших людей.

Коли ж розірвано шлюб,
то в інший не йди, чи не спіши,
а коли вдовою стаєш,
то і це прийми –
і так до смерті
кожну річ, чи дію,
бо не треба на живих
шукати саме те,
що здається кращим,
бо у всіх розуміння таке
невірним є по суті,
а по факту свідчить завжди,
що все хороше і погане у миру
якраз таким бачиться і тому,
що ми нутром є такі.

Так, ми можемо оправдовувати себе,
що це такий фатум, доля така,
та знаймо всі, що змінювати її
ми цілком і кожен здатні.

Кращими будьмо самі,
то і в життєві простори до нас
припливуть саме те і ті
про що ми бажали тоді.

Ось так міняється доля у людей –
чи то в кращу сторону,
чи то залишиться попередня суєта,
про яку ми скажемо у роки зрілі:
для чого ми жили?
Марнота???!!!

МАРНОТА
Марнота буття,
то є пусте життя,
бо і марнотратсво
по змісту й суті
в діях є розпуста
і далека від культури,
далека від потреб духовних,
а більше всього є
тими оргіями у житті
в нашому обличчі
самого сатани.

Марнотратство в діях,
чи надбання усього того,
в чому потреби нема
для організації життя
є та небезпечна стезя,
якою ми прямуємо до бідноти
в життєвому обиході і в Душі.

Марнотратство видно всім,
коли машина під зад
у розмірах і потужностях
здатною тягати вантаж;
якщо домина,
то обов’язково палац;
якщо гроші, то так,
щоб тримати імідж
в нехтуванні умом
сімейною відповідальністю;
якщо ж дітей вчити,
то без Кембріджа не обійтись,
хоча, як досвід свідчить –
це не добавляє ума,
якщо вся сім’я
не стяжає день при дні
якостей духовних
і це підтверджується в житті
іншими діями
вседозволеності надуманої.

Був би мудрий умом,
то не бахвалився б добром,
бо все у житті скороминуще,
а дбав би про душі,
то зберіг би добро
і виростив би у собі
ту відому доброту,
яка життя множить.

Знаймо люди й те завжди,
що розпорядником надбань
є Отець-Творець-святий Дух,
то чого ж тоді бахвалитися,
самолюбуватися собою,
вирощувати гординю у собі,
які і перекривають у житті
надходження енергій нових
позитивних і благих,
зменшуючи можливості.

Ми повторимося знову,
коли у рядки запишемо
слова уже всім відомі;
Не купляй машини під зад,
а для роботи лишень.
Не марнотратствуй грошима,
коли голодні на вулиці сидять,
бо то помилки великі у житті,
за які потерпатимуть наші діти.

Бог знає вперед на роки
про потреби людини,
про можливості її щохвилини,
а багатство у житті,
є іспитом тимчасовим,
бо визначає воно цілісність
і міць родового джерела,
інакше випаде воно нами
з тих висхідних енергій,
в яких позитив є основним
у вибудові цієї світобудови.

ЯВЬ І ПРАВЬ
Ми не вибираємо неправильність путі
у цьому суєтливому житті,
знаючи, що хочемо жити в радості,
бажаючи щастя і діткам своїм.

Та часто не вміємо його творити.
Воно по суті є смислом всього буття.
То то так його багато є у світі?
Мабуть, що так. Бо життя вічність
тримається на цих якостях.

Тому ми так раді завжди
навіть одній зернині
щастя і його пізнання
у тих митях щасливих
нашого короткого життя.

Щастя чути треба вміти,
то і просимо вас усіх:
прислухаймося до Душі,
бо лиш вона знає ті путі
доброти і любові,
на яких ми збираємо усі
те миле щастя по крихті.

А життя по суті – суєта і боротьба
і в ньому по різному буває,
тому ми і путі свої вибираємо,
виходячи з досвіду свого
і тих живих взаємин з людьми, природою,
бо вони є той ґрунт правильності рішень.

Знаймо люди, знаймо всі,
що взаємини сім’ї
є основою гармонії
і головною умовою
благодаті у житті.

Тому шукаймо методи, способи,
щоб ці взаємини жили
і нам радість щодня несли.
Хай хоч раз у тижні
подумаймо про те:
як, де і коли,
з яких житейських дрібниць
почати творити якості духовні,
а там, можливо, відгукнеться світ,
щоб поміняти свій стиль
поведінки у житті.

Бо нам тільки зміни
дають можливості
нове бачити у житті;
дають можливості
далі йти.

Знаймо, що бажання наші
надмірні і марнотратство,
як і прив’язаність до речей
є енергіями тяжкими,
а з ними ми нещасні,
бо ними вирощуємо в собі
гординю, скупість, зло.

Знаймо люди й те,
що там, де панує зло,
то там не виросте добро,
там і щастя не буде.

ЖУРА
Відмова від пошуку Знань,
відмова від дерзань,
відмова від праці і труда
заводять єство і Душу
бездією в тупик життя,
у той немилий смуток,
який вкорочує роки,
бо ісчадієм зла стаємо ми.

Жура — це параліч Душі,
коли ум і тіло нездатні
відновлювати працездатність,
нема мрій, надій на часі,
нема бажань творити,
нема сил фізичних.

Все гидке і втома,
неміч і зневіра в діях,
розчарованість життям,
а ми ж прийшли не для цього.

Ось так свідчить в нас
негативом оця жура
і ця відсутність благодаті.
То чого нам не поміркувати,
що не самою є людина у світі,
що не все вона сама
надбаває у своє життя.

Тому міркування такі
розвивають логіку
і інтуїцію в умі,
який при таких діях
усвідомлювати починає
саму суть життя
і тоді умом прозріває,
бачачи покликання своє.

Бо є ті енергії святі,
які є тут і сьогодні
при нашому перебуванні,
на Землі і у Всесвіті.

Вони були мільярди літ
і будуть не залежно від того,
чи ми будемо в майбутті присутні
цими ситуаціями, речами в дії.

Досить мала частина
енергій людини є
у всьому цьому при житті
з розуміння моці енергій світових
і як саме формувалися вони,
то це допоможе нам
встати з радістю на ноги,
щоб спільно подивитися на світ
із Сущим нашим.

Знаймо люди й те завжди,
що розпорядником у них і ними
є Отець-Творець-святий Дух,
то чого ж тоді бахвалитися,
самолюбуватися собою,
вирощувати гординю у собі,
які і перекривають надходження
енергій позитивних і благих,
зменшуючи можливості і завзяття,
а ми впадаючи у відчай
від нереалізованих мрій,
ходимо пригнічені,
затягуючи єство у негатив.
Цим ми служимо Сатані.

Холод Душу згортає,
радість теплом розігріває.
То знаймо люди ми,
що жура то холод,
а доброта і радість,
то благодать в житті.

В добру путь Вам, читачі,
то і благодать буде з Вами,
коли навчимо уми свої
керувати з любов’ю нами.

МИЛУВАННЯ
Доброта і любов
у людському житті
ідуть поряд в радості,
тому вони обі святі
у цьому поєднанні
і слава Богу, що обі
є грайливими і живі,
милуючи очі, Душу мені,
Всевишньому і рідні!

ДУХ СВЯТИЙ
Дух святий для нас все,
бо маючи його в собі –
в думках, словах і діях,
у всіх проявах позитиву,
то тоді там місце є усім,
та коли ж є і негатив,
то це він у нас таких засів
і це можливістю є
ще при житті всім
покращити в собі все,
як і тим, хто за нами
у нащадках йде.

УМ
Відсутність здравого ума,
то є людина без господаря.
Там і Душа страждає,
там і порядку навколо немає.

Свідомим і чистим він має бути,
бо тільки з ним таким
ми здатні до розумних дій,
щоб своє життя облаштувати
і досвідом мудрість формувати.

Коли дії свідомі його,
то це засвідчує усюди,
що ум у діях
погоджує рішення всі
з Душею своєю.

Добре, коли наші дії
ідуть від стану Духа,
а не з ума через язик
у брехню і хитрість.

Тоді й життя наше
буде в благодаті.
Доброму Бог допомагає,
а в хитрого і чорт забирає.

СЛОВО
Сьогодні від наших слів
залежить життя наше
і сказані вони можуть
у будь яких ситуаціях.
Слово має енергетику свою
і вона несеться за адресою.

Тому так значимо знати,
щоб ми бачили позитив у всьому,
як у розмові, то так і в діях,
бо розмова, як і дія
народжується з образів завжди,
які формуються в умі,
бо єство отримало його
з провідником і життям.

Слова підбирати слід
по темі й мудрі
на будь яку дію
будь якої людини.

Оберігаймо мову всі
від осуду себе і інших,
то благодать нас накриє
і такі ж люди до нас
будуть підходити з миром.

Словами наповнюємо життя свої,
а воно сформоване Творцем.
Тому знаймо, чи вивчаймо самі
і будемо все ж знати,
що в багатьох словах ми
не маємо благодаті,
бо вони, майже всі, пусті,
чи несуть той негатив,
який вміло ховаємо в умі,
то говорячи слова,
після яких кояться лихі діла.

Це не залежить від статусів суспільних,
бо ми усі від Адама прийшли
і маємо здатність до спокус,
то саме це визначає Всесвіт весь,
що довіри людей до дій Творця нема
і відторгнення іде, нібито, приховане.

Відмовилися ми від Духа святого,
відмовляємося від сподвижників Його,
бо про це свідчать кризи світові,
і ті розмови про глобалізм,
і ті штучні дії проявлені
на зменшення людей на Землі,
а щоб очіпувати тих,
яких залишать для потреб своїх.

Тому енергетично все це
від темних сил йде,
від Диявола по всьому світу,
торкаючись усіх тих,
хто несвідомо, хто з невідання,
а багато є й таких,
хто байдужів-зневірився,
то у всезагальному числі
назбиралося чимало на Землі
стільки лиха, стільки зла,
якого і природа витримати не здатна,
хоча людство лиш частина її.

Тому можна уявити лиш,
як незримо і як проявлено
кожен з нас причетний
щохвилини і кожен день
у наплодженні негативу,
а відповідальності не було
і нема перед Богом, собою і людьми,
бо несвідомі її
і не знаємо результат трагічний.

А от винних ми готові називати –
це сусід, начальник наш,
а більше всього всі,
як і президенти, іудеї …
А що зробили ми самі
для виправлення ситуації?
Чи очистили себе від помилок,
від помилок теперішніх і минулих;
чи вміємо бути в стані бдіння ми,
щоб не входити в стан помилки,
бо все одно кожен з нас –
хто менше, хто більше відчуває те,
чим закінчиться запланована дія
і як формується певний елемент її,
і яка енергетика у них –
позитивна, чи негативна,
а може певний сумнів є,
чи докори сумління уже говорять.

Коли, коли уже ми
зможемо реально самі
віддатися святому Духу сповна,
чи ось так і далі день при дні
служити Дияволу у собі.

Та знаймо люди, знаймо всі,
що ми у цьому стані здатні
лиш косметичні дії свої
відтворювати у шедевральних діях,
бо вся основа по суті є
творінням святого Духа,
бо Він фактично відповідальним є
за поведінку, за духовні надбання
і за духовний розвиток і зростання.

Тому просимо себе і вас:
«Приймаймо подвиги духовні
у кожну дію свою,
у кожен вдих і видих,
бо саме вони
стверджують здатність нашу –
творити доброту з любов’ю».

ВОЛЯ В ІСТИНІ
Воля і відповідальність
постійно разом йдуть,
тримаючись за руки,
тримаючись Душами,
бо інше може вирости
у вседозволеність дурну,
чи в байдужість до всього,
яка навіть тихцем знищує
усіх і людину саму,
як і любов святу,
як Творця в єстві.

Тому воля дається відчуттями
у кожному живому, у його Душі,
бо має саме вона
ту чутливість тонку
до доброти і любові,
до справедливості і блага,
як і до небезпеки-лиха,
до яких ми наближаємося лиш
у днях, роках при житті.

То ці відчуття і дають уму
можливість пізнавати суть,
суть відповідальності за дії.
І лиш вибір наш засвідчить
про самоусвідомлення і справедливість.

Ми говоримо, пишемо про це,
та без духовних енергій ми
не здатні відкривати очі.
Без них і думка не потече,
бо волю і відповідальність
потрібно відчути самому,
а прийнявши волю в себе,
то приймаймо і відповідальність.

Однак путь до цього стану
є зовсім не простий,
бо Душа відкривається саме тим,
хто творить доброту з любов’ю,
відчуваючи благодать
чистого, святого Духа,
відчуваючи захист Творця,
то тоді можемо ми
сміливо й гідно йти в життя,
несучи ці якості духовні,
бо вони є основа основ
у нашому духовному зростанні.

Воля є, коли пізнаєш страху суть,
бо тоді і гідність сміливішою є,
тоді і сміливість міцніє
для творення молитви.

Сміливість потрібна всім
для творення доброти,
і є вже станом у нашому єстві,
як промисел Всевишнього.

Ми не вчимося творити доброту,
то і не знаємо її тому.
Хочеться доброти собі
і є знання, що творячи її
собі і іншим побратимам,
то збільшуємо її.

Та не в моді сьогодні вона,
бо імідж опаганити можна,
та і сміливості нема,
щоб її, святу, творити.

А от нахабства, обману, брехні
ми вчимося у житті самі.
Цього нас вчать і батьки
задля виживання у суспільстві;
цього навчають нас держави
і ідеології їх,
задля маніпулювання нашими умами.
Вчимося і вміємо
наплоджувати негатив-зло.

То чого ось так виходить?
Що потрібне ми при житті
оминаємо, ігноруємо і,
навіть, боїмося добро вчинити,
а от оббрехати, осудити,
то ми змалку мастаки.

Тому такі слова у застосуванні,
які мають інший зміст,
чи не мають ніякого взагалі,
коли канони і закони для дурних,
коли кодекси моралі
не для самовивищених,
то там не виростають і святі,
то там нема волі і доброти.

А от слово «свобода»
(с-волею –бодающийся)
визначає і психологічну суть
окремої людини і суспільства,
тобто така собі неспокійна боротьба,
яка і притаманна сьогодні
нерозумному суєтливому суспільству,
а воля і відповідальність свідома
ідуть поруч і в них істина життя,
як суть будівника-творця.

Хоча людство саме грошам
віддає перевагу перед життям
і тому під визначення свободи
підходить у своїй масі.

Часто устремління до волі,
як і бажання просте –
сховатися за чужу спину
у бажанні жити –
один гідно і сміливо,
а другий з головою у піску
і вносить цю суєту у поведінку.

Тому свідомі пошуки істини
часто вимагають волі,
вимагають відповідальних дій,
бо ці якості сьогодні
є затребувані Всесвітом
і праведниками тими,
які вже є в пошуках
знань, форм і способів
для створення умов,
щоб виростити ядро тих,
хто буде істинним джерелом
у відтворенні гуманних основ
у гармонійних взаєминах між людьми,
між людиною, природою і Всесвітом.

БОРОТЬБА
Втрата довіри до людей, богів,
до матінки природи…
і приходимо на фініш ні з чим –
із праху в прах і повернувся,
а знати істину не навчився.

Дитинство починається з аркуша чистого
і організовувати саме життя потрібно,
навчаючись у інших, досвідом своїм
у виборі дій, напружуючись риском,
а далі пошук, помилки, тяжкий труд.

Ось так з дрібниць до справ значимих
вибудовуємо свій стиль життя
без розуміння суті й змісту,
а подивишся зі сторони, то все боротьба
за щось, із чимось, із кимось, у собі,
не маючи спокою ані вдень, ані вночі.

Бо людина в цій боротьбі сама
і по суті нікому не потрібна.
Була рабом і рабом лишилася.
Не затопчуть динозаври її,
то згорить психічно сама в собі.

А тепер наплодилося нас багато,
то і тут нема кому раду дати,
тому і людство, як і все живе,
можливо, і у Всесвіті великім
хвороби, болі дістають,
щоб зменшити популяцію
за наші помилки лихі.

Умами пішли у речі, дії,
а дбати про Душі ніколи.
І, нібито, живі і є життя,
та все воно у боротьбі.

Тому люди і не здатними є
здолати ненависть і зло,
та і часу все нема і нема,
щоб пізнавати волю, щастя,
як і ту радість у житті,
а так хочеться доброти у світі
і гармонійних взаємин з усіма.

Де ж ті енергії позитивні,
щоб у житті радість пізнати,
де ж ті енергії негативні,
щоб смерть прийняти?
Все ж розмите – суєта.

Де ж ви, Боги, Іісусе, Будда і Ошо
де ж святі старці і духовні вчителі?
І що ж лишили ви по собі?
Чи людство змінили ви,
чи змінили світоустрої ви?

Ніхто того не скаже нам живим,
бо нема багатьох із тих,
які з нами у житті були.
Та і вони ж істини не знали,
як і ми, живі, не знаємо її.
То для чого вони жили
і для чого живемо ми?

Щастя – смисл життя.
Та де воно і як знайти?
Як спізнати любов і радість?
Хто нас цьому навчить?

Нікому ми у світі не потрібні.
Ми лиш енергії життя,
як хліб, сіль, вода
у цьому коловраті
і невідомо для кого.

Для Творця, чи для Його крил,
які є у наших життях –
у святому Духові, чи Сатані?
Які ми все таки дурні?

Є ж уми, то живімо в радості.
Ні ми входимо в боротьбу
за не потрібні речі у житті,
віддаємо сили й голови
у тій побутовій ненависті і злі
за вірування різні,
за приналежність
до інших рас, націй,
за держави ворожі,
за партії, чи прапори.

Хіба за богів нам сваритися,
хіба за прапори нам битися,
хіба за мову нам ганьбитися,
хіба за першість нам змагатися,
хіба до багатства нам стремитися?

Не бачимо ми краси життя,
не чуємо і того солов’я.
Не чуємо ми одне одного.
Нема ж таких у світі,
хто не має де жити,
чи не має що їсти, пити.

А якщо і є така біда у світі,
то чого не поділитись.
Де наша милість і доброта,
чого у нас так глибоко
засіли ненависть і зло,
навіть, до близьких і рідних?
Не дурні ж. А щоб виправити,
то і на це ума нема…

Батьки не вчили нас у радості жити
і їх батьки батьків не навчили,
а чи ми навчилися доброти самі
і чи вчили діточок світ любити?
Не люди ми, а хижаки підступні.

Іісуса тричі продали,
праведників палили на вогні,
а тепер на лінь і байдужість
оправдання шукаємо всі,
та не в правді і доброті.

Хіба ж нам так багато
всього треба і тільки собі?
Є надлишок — поділися
і умом звеселися,
що можливість є
доброту творити.

Не купляй машини під зад,
а для роботи лишень.
Не марнотратствуй грошима,
коли голодні на вулиці сидять,
бо то помилки великі у житті,
за які потерпатимуть наші діти.

Так, потерпатимуть, а ми
не знаємо по сей день,
чого воно в житті
отак відбувається,
а потім міняється.

То хіба не краще буде всім,
коли ми приймемо ці умови всі
отакої гри-життя у кожен дім
і зажити би нам, як сестри і брати.

Чи змінилися ми,
чи до змін готові,
знавці отакі?
Хай Іісуса тричі продали,
а нам тепер переповідають міфи.
Із чим лишили його ми
у цім світі боротьби?

Із зневірою до істини,
до любові, яку хотів вознести.
Не прийняли люди тоді,
не приймають і сьогодні.

Не змінюють такі одинаки,
як і суспільні лідери –
Амони, Олександри,
Володі і Петри
і лиш переможці у біготні
сідають на ті ж старі
трони, чи граблі
а поведінка людства лишилась,
лишилась такою, як була
мільярди років тому
і суттєво нічим не змінилась.
Замість сала їдять цукерки,
їли листя, корені і жили,
а тепер наївшись ковбаси,
знемогла – нема духу-сили.
Переїли…Та спокою в собі,
в державах, в світі не було і нема.

Винуваті всі і та ковбаса,
бо чогось завжди хотіла,
а чого, то не знала і сама.
Хотілося, та всього не взяла,
звинувативши інших, Бога.

Не знали про це і старці,
не знають про це і масони –
усіх жде кінець життєвий,
а ідеї вітри життя рознесуть.

Нові ж потомки самі
напишуть історії нові
і стверджуватимуть правду на брехні,
а життя були, є і будуть хиткі,
ніби, листя на деревці –
тут зеленню-життям заграли,
то вітер зірвав, або Іван зрубав,
а далі пожовтіло-почорніло,
впало і гноєм зіпріло.

Згорять, згорять енергії життя
у цій зневірі і байдужості
і Всесвіт почне горіти,
хоча шанси були завжди,
та добротою, любов’ю, по правді
ніхто не хотів жити.

Лиш боротьба живчиком жива
і плодить мрії і надії серед всіх.
Хтось і десь народився,
а дехто вмер, чи вбили,
та життя тече і боротьба
є присутньою у нім.

Але ж серед нас були і такі,
хто якості Духа стяжав
і цим люд на Землі оживав.
Та чи є сьогодні вони на Землі –
чисті і святі. І де їх знайти?

ЛЯК
Ми не лякаємо вас,
бо ви злякані і без нас.
Ви у страху живете
за все – за життя,
за здоров’я своє,
за батьків, дітей,
за гроші, за хатину,
за машину і штанину…

То не треба страху мати.
І його не буде у житті,
коли довіримося всеціло
Всевишньому ми.

Ми ж помічаємо самі,
коли починаємо говорити
про діла хороші,
про якості духовні,
то тікають завжди
з нашої компанії
злякані і злі
в одиночку чи гуртом.

Ось так діє зло у страху
перед енергіями Духа.
А це ж є нам у підказку,
втікачам, бо важкота
засвідчує уже тепер,
що у нас Душа стражда,
що ми неправильно живем
і тому цей факт прямий
змушує нас покинути
цей гурт дочасно.

ПУТЬ ДО ЩАСТЯ
Нічого в світі випадкового нема,
а за надбання порадіймо,
як і за втрати горечі не маймо,
бо у цьому кругообігу енергій
все має своє місце, строк.

Те, що зникає із життя,
то так воно і має бути,
а те, чого тепер ми
взяти не в змозі,
то довіряймо більше Бозі.

Довіра кожного приводить
до творіння позитиву,
а це доброта і любов,
які енергій додадуть
при потребі на нові речі,
або ми прозріємо до того,
що ця річ нам ні до чого.

Тільки так людина здатна
отримувати енергії додаткові
у всецілого життя,
бо ми лиш гвинтики,
чи частиночка зубця
у всесвітньому механізмі
і отримуємо тільки те,
що Творцем закладене
у нашу ж програму життєву,
тому саме так нас веде
Дух святий життєвими стежками.

Так, ми вільні у виборі своїм
і можемо у життя просити й те,
чого бажає ум, чи тіло для себе
у тому чванстві, чи гордині,
яку виростили на посаді,
чи скудним умом своїм.

Однак позитивні дії теж
з можливостей у виборі,
але саме вони дають нам
зрощувати й розвивати Душу,
покращуючи умови свого життя
у стані радості і щастя.

ВЕРШИНА
Важко карабкатися з усіх сил
на ті висоти суспільні мнимі
та трудно бути на вершині
і, тим паче, втриматися на ній.

Бо за добрі і хороші діла
Сущий підносить нас,
завжди даючи шанс,
потурбуватися за інших,
а за погані скине
з будь яких висот,
як не тепер в житті,
то в поколіннях рідні.

Тому знаймо люди,
що часто у житті
добро і зло поруч йдуть
і лиш наш вибір у ньому
поставить на нас клеймо –
добрі, чи погані ми
на путі до Всевишнього.

ОСУД

Бо як тільки його ми
взяли в свої дії, чи думки,
то знаймо тепер усі,
що він буде рости і рости
до тих пір, коли
у ньому самі не згорим.

То чи так значимі
такі життєві вершини,
коли ми осуджуємо когось,
нібито, знаючи істину,
чи застосовуючи осуд такий,
ми хочемо людину очорнити
і цим собі кар’єру зробити.

Осуд енергія зла
і у цілім світі
таких нема,
хто би злом
доброту творив.

У людей і приказка
є мудра така:
«Ніколи, нікого не осуди,
то не будеш сам судим».

Осуд — це завжди
прихована яма
на стежині життя,
по якій ходять інші.

Тому й тут споминемо
людську мудрість вікову:
«Не копай ями нікому,
бо сам попадеш до неї».

СЛУЖБА
Кажуть люди, що вони
усі мають Душі у собі,
але люди з негативом в діях
уже служать енергіям темним.

Хоча зовні вони усі
так подібні до людини,
та Душі (біочіп) вони
отримують від нечистої сили.
Ось так диявол свої чіпи схавав
в людські тіла і уми,
то так вони і діють в негативі –
в гордині, гніві, зависті і злі;
в образах, брехні і ненависті…

Темні енергії у нашому житті
не існують у виокремленості
від енергій світлих, чистих,
бо Всесвіт і Земля одне джерело у них.

Темні енергії ростуть швидше,
так як і у нас більше бажань,
аніж повсякденних добрих справ
у творчих пошуках зі Знань.

Та наша любов і доброта
собою розчиняє, поглина,
утворюючи енергії перехідні –
ось такі вони у взаємодії.

Тільки людина робить вибір
і вибір той залежить, яким ми
хочемо в результаті отримати,
тому то й світ по факту такий,
який ми творимо діями своїми.

МОВА
Всі вміють гарно говорити
про життя красиве і речі файні,
а сокровенне інколи у думках мелькне,
бо не модно говорити про духовне
і навіть сім’я нас не сприйме
з розмовами і настановами про те,
як далі жити спільно з Богом,
у взаєминах хороших з людьми
і всім живим на Землі.

Немає навичок і вмінь,
щоб ці слова чисті
застосовувати з розумінь,
бо вони ж рухають у житті
тими енергіями святого Духа.

А спілкується ж усе живе,
то чого людям тепер так важко
говорити про позитивне,
як про щось постидне.
Часто в словах мова йде
про ілюзії, надії з бажань
мирських, чи ліні,
але не про реальні мрії
з потреб у житті
у планах спільних.

ЗНЕВІРА
Дякуємо всім і вся,
чим і ким наповнена Земля
за те, що терпіли наші послання;
за те, що зберегли істинні Знання!

Ми уже зневірилися в Творці,
бо знаємо що він ослаб,
будучи з Дияволом в одному лиці,
та енергій любові і доброти
нікому Йому подати…

Знаймо люди й те,
що сьогодні не дії і лице
визначать долю й суть
цього Бога Життя,
бо святий Дух є основа
і дії послідовників Його
зуміють зберегти життя
доброту і радість в нім.

Важко роки ці прожити
в зневірі і байдужості,
у цім страху перед нечистим,
та лиш дії світлі й чисті
додадуть моці тим,
хто свідомо буде з Ним.

Простіть, що осуд в діях ніс,
думаючи що саме так прозріють всі,
що вибір дій незначний
додасть досвіду і знань,
додасть довіри й сили
встояти проти підступних посягань
іуд і їм подібним…

Та гроші, ЗМІ перемогли,
а далі медицина і вчителі
їм ганебно допомогли
зламати кістяк Духовний
якостей позитивних у творінні
і люди у страху здались,
кинувши життя свої,
як і поколінь майбутніх
з вигод сіюхвилинних
ту честь і гідність,
які основою правди були.

Знаючи про втрату енергій своїх
і життя в посланнях і повчаннях,
бо мали турботу святу і чисту за всіх –
а це лякало людей і цим ми
зробили іще більше шкоди,
утвердивши багатьох в зневірі,
у тій проявленій байдужості.

Ми виступили в ролі осуду
людей за їх неміч малу,
та ще й закликали летіти,
коли у них не було ще й крил –
у прірву, зламавши Душу.

Простіть люди всі,
хто свідомий у путі,
мені і тим,
хто іще блукає.

Знаймо також всі,
що тільки доброта
веде до пізнання
РАдості життя.

Це і є той путь,
яким все і вся
до Разуму прийдуть,
несучи гідно чоловіка ім’я.

ІДІОТИ
НЕ готуймо людей до боротьби,
бо то шлях в нікуди.
Не може кіннота
проти танків йти,
а ці лозунги політичні
про вибраність і гоїв
є лиш закликом лихим,
а по суті життям і тілом
закривати амбразури дзотів
тілами повіривших ідіотів.

Де мудрість РОДІВ поділи,
що такими словами
про мечі Арея,
чи той постидний хрест
так легко кидаєте
у немічного, невідаючого
під танки, чи в бомжі.

А слід би підвчити,
що енергія позитиву
з доброти виростає
і вона все зло
собою поглинає.

Творець сьогодні теж блукає
у таких от лозунгах і діях…,
аби статус і престиж зберегти
і ту надію із віків
в речах пресвітерів і попів,
нібито і правильних,
залишки Душ у якостях
чорним дьогтем помастив.

Не можна бути чистим і світлим
у ЖИТТІ і перед ЖИТТЯМ,
коли посягання і наміри
є проявом злоби і ненависті
до Його основ-джерел.

Нація не народ.
Так її наплодив Господь,
бо на джерелах родів
береглася енергія родів
під охороною Творців.

Та чи багато знають з нас
про свій Рід і Його джерела,
про свій код енергетичний
і чому по сей день на Землі
культ Ра іде впереді?

Згубили все в гонитві
за речами і грошами.
Згубили сором, совість всю,
ставши ідіотами
у житті цім, золотім.

ЧІП, чи БІОЧІП
Сьогодні іде жорстока боротьба
між Творцями Всесвіту і «творцями» ЧІПів
за здатність ними
людьми-рабами володіти.

ЧІП – числово інформаційний пристрій,
який має програму впливу у собі на дії
людини у житті через ум її,
щоб маніпулювати ним.

Так, ним і тілом –
вчора, сьогодні і в майбуття,
повторяючись в житті
наступати знову на граблі.

Бо саме така здатність приведе
до чергового знищення цивілізації.
Одні, як Боги, на авторитеті живуть,
а другі ідеї в них крадуть,
не задумуючись ні на мить,
що це черговий «мирний атом»
стане знищувальним для них.

БІОЧІП – це той же чіп,
який додатково має у собі
самостійний, вічний генератор
по виробництву енергій,
як джерело для роботи програм їх.

Біо – життя і саме воно здатне у собі
бути творцем енергій для чіпів людських.
Поки життя є,
то і виробництво енергій триває,
а в цьому йому
допомагають імпульси,
які сердечне биття дає
і той рух діафрагми при диханні,
бо обидві дії цих систем в людині
і дають рівномірні ритми,
які і здатні творить
ці енергії для роботи чіпа.

Чіп закріплений у тілі,
у тій зароджувальній клітині
з часу з’єднання сперми
і жіночої яйцеклітини,
з якої і вироста
зародок людини.

Потім формується дитя,
яке у матці зріє
до стадії і здатності жити
під той інстинкт,
яким керуються батьки
з тих програм біочіпів,
з якими вони леліють,
доглядають і ростять
до повноліття нас.

Цей пристрій є програмою дій,
і люди обумовили присутність його
у нас цим словом – Душа,
а програму дій, як доля-фатум.

І лиш дехто з нас
можливість має малу
змінювати поведінку свою:
чи то на краще,
чи то на гірше.

А так як у нас не життя
і не радість присутності у нім,
а животіння лиш
і той суцільний стрес,
і той дурний,
як і збуджуючий страх,
дають прояви лихі,
коли дії наші
негативом наповнені майже всі.

Та тепер назвати слід
і назвати відкрито всім,
що людина по факту вже
є запрограмований біоробот
тими Творцями світу,
які десь там у космосі є.

Та чогось і в них
не получається роботів ідеальних,
як і той нерозв’язаний факт,
що космічні творці стільки літ
не вирішили вічності життя,
бо наявне людське буття,
то є в основі боротьба
за виживання просте,
але саме воно поки космосу дає
потрібну кількість енергій їм.

Так, знищать людей
до процентів вісімдесяти
із наявних сьогодні,
а ті десять стануть чіпів тримачі,
як вічні родові слюсарі
а інші два, як кажуть вони,
є елементи асоціальні.

Так, саме маса з них
під час вакцинації і чіпізації
вживають алкоголь, наркоту,
транквілізатори, чи іншу фігню
і тому вносять «корективи»
в дію тих програм,
які закладені у чіпи.

Так, саме вони
відновлять динозаврів стадо –
здорові фізично і з умом нульовим,
бо стануть об’єктом тим,
що полюбляє людське м’ясо.

Та мутанти із таких
будуть страхом для них,
бо істина стара в тому,
що психологічно рабовласник
в суті є рабом у рабів.
Хоча їхні рабства по факту різні,
та по змісту вони невільники усі.

Вони ж не питатимуть:
чи ти Гінзбург, чи ти чіпізатор,
а лиш бачитимуть у них
те тепле і солодке м’ясо.

Не буде раю після цього,
бо гарувати прийдеться тяжко
із дня у день усе життя віддавати,
аби лиш виживати.

Так, це буде дике і тяжке
виживання в цьому пеклі,
бо і собі введуть чіп,
щоб зберегти в дітях своїх
певні інформації, вміння, навички
у статусі «еліти»
а основа їх «трудів»
жити довго і без мозолів.

Хай розуміють всі,
що такі «еліти» визрівали завжди
в бажаннях вседозволеності
на мнимих баченнях розвитку суспільств
з сьогоднішньої матриці –
а що ж буде при кінці?

Скажіть тепер усім …
Не знаєте і знати не можете,
бо вже мільярди літ
людство все,
як і все живе
«підсаджене» на діючий біочіп,
який не просто замінити,
бо людські уми
діють на програмах старих.

Один шлях – у цих нових
знищити все і всіх,
які життя мають у собі…
То для чого огород городити,
коли у нім нічого садити?

Хто відновлювачем життя
стане і для нашої планети?
Та ті ж старі Творці,
чи то нащадки тих творців,
бо в них технології збережені,
збережені і біочіпи,
як і маніпулятори одвічні.

Ця віддаленість їх і спасає,
та все у пошуках не зупиняє,
бо на планеті цій
достатньо мільйонів два
біороботів таких
зі здатністю відтворюватися
через сімсот-тисячу літ,
як це і було колись.

На планеті криза соціальна
є штучною в основі своїй
і ця штучність економіку руйнує,
то питання до космосу таке:
чого і він байдикує?
Бо така вона їх влаштовує.
Вбиваймо одне одного,
наплоджуймо зло
і знову ця енергія зла
матеріалізується на Землі
нафтою, чи вугіллям.

А, може, і там криза…
Погані і ліниві правнуки Творців,
які дожилися в минулій славі,
що сьогодні не здатними є
зберегти існування своє,
втрачаючи здатність світом керувати
і навіть цією малістю на планеті,
яка має наше наймення – Земля,
як сьома, як серединна
комплексу всього,
що Всесвітом обумовлений.

Пророцтва не лиш слова,
бо в них істина свята
і їх не змінювали й не змінять творці,
в якій іпостасі вони би не були.

Могли присвоїти права на знання,
а тепер нема – флешка і пам’ять пуста.
Добре що сам текст у флешку не внесли,
бо вогню віддали лиш паперові носії.

Ось так засмоктана «еліта»
разума не має
і натяків до розвитку не проявляє,
бо гроші для них є все
і в дурості своїй
вона погубить життя свої.

Так було і так буде,
та до цього усе йде,
бо вона у своїх чіпах
не є творцями в суті,
а лишень зло-дії і крадії маленькі.

У одних ума нема, а лишень біочіп
і бігатимуть по Землі, хіба,
динозаври дурні — біороботи,
бо ці програми зовсім
не діятимуть на психіку дикуна,
а тому ці лицеміри,
які маски мудрості наділи,
почнуть шукати спосіб
знищити повторно цих типів.

Минувшина їх не вчить,
бо вони її і не знають
і от уже тринадцятий раз
готові закласти на пропаще
життя планети й себе
у дурості з тим «ай к’ю»,
бо нема знань і вмінь
творити результат.

Що чіп новий, що біочіп старий
на одній технологічній програмі,
лиш зміни деякі до них,
до тих вимог сучасних і нових,
та в бажанні довше жити.

А от у тримачів ціль-мета…
така ж стара,
як світ цивілізацій –
мати неконтрольовану можливість,
щоб людьми керувати
з доцільностей своїх,
своїх потреб і користі,
які плюватимуть на канони,
на закони, на совість, на здравий смисл.

То для чого городить огороди,
коли засівати нема зерна
навіть репродуктованих сортів
для тих «мудрих» еліт,
які «дбатимуть» за всіх.

Вони за дві тисячі літ
не навчилися дбати про люд,
то де сьогодні вони
ці знання зможуть взяти

Навіть нива пшенична радість дає,
що цілий рік будемо з хлібом,
а поле без мудрості,
то лиш будяки-чортополох.

Тому й тепер люди і повсюди
піднімайте голос проти чіпізації такої,
бо розробники результатів сьогодні
хороших не мають,
а наявні іще гірші ніж старі,
а інше лиш в ідеях.

Тому скажемо і тим,
хто бажанням чіпувати загорів,
що в чіпи закладено інформацію усю
і просимо зупинитися на цьому,
бо кінцевий результат невідомий ще.

Знання ідуть із космосу –
там методики і технології новіші,
чи то є розсіяними по землі
і лиш в хвилини святості і чистоти,
в хвилини щастя й радості
ми є відкритими для прийняття
і в цей момент натхнення,
що є умовою, часом і місцем,
коли людям відкриваються Знання
і вони пишуть слова пророчі.

Навіть якість благодаті і ті чіпи
з інформаціями світовими
для розробки нових умов
потребують еволюційного часу
випробувань у змінах і помилках.

А ми, поки здатні, творімо
і радість, доброту – любімо,
то саме енергії такі
розмиють такі спроби
і зупинять наміри лихі.

Про свою радість говорімо,
хоча часто вона сама
наяву говорить нами
думками, словами і ділами.

То це і буде енергіями тими,
які так само зрозуміти зможуть
ці масони, президенти і керівники
і зупиняться оці дії,
як ситуація на газові ціни.

То, може, і вони відкинуть
ці думки про чіпи
і про намагання глупі –
плодити віруси і грипи,
щоб зменшити людство,
а значить – не вбити.

Для чого їм цей гріх,
ця помилка для роду,
то покладімся у всьому на природу
і вона сама тихенько
еволюційно зробить свою роботу
без тих стресів і страху,
які руйнують психіку людську,
бо побічна дія їх в тому,
що вони руйнують взаємини людські
і зруйнують у такому злі
хатину свою і завод сусіда.

То просимо усіх –
будьмо промінчиком одним,
а, може, й на більше зможемо
і цим серця людей зігріємо.

А визріваюча боротьба
по змісту й суті знищувальна.
Вихід з ситуації цієї –
ДОБРОТА,
та вся біда,
що людство не розуміє
і знати не бажає у страху,
що ми всі кролики піддослідні,
що нас може врятувати
розуміння рівності всіх
у тому сприйнятті,
що ми є сестри і брати
і маємо можливість всі,
хоч і різну –
творити любов і доброту,
бо вони основа РАдості життя,
чи того грецького блага.

Саме розуміння цього і дає
можливості людям мудрим
збільшувати енергії позитивні
у собі і по всій планеті.

Знаймо люди, знаймо всі,
що любов і доброта
поглинає все зло,
перебуваючи у більшості,
а це шанс у кожного –
збільшуймо при можливості,
та вже і при знанні
якості позитивні
повсякчас і скрізь.

Суть попередження цього,
що знайдуться люди на Землі,
а вони серед нас і є такі,
які мають здоровий глузд
і саме вони своїм буттям,
своєю радістю життя
і будуть продовжувачами
на цій планеті його основ.

То подякуймо й Творцю,
що віддав нас Дияволу на поталу,
щоб в біді і цій кризовій суєті
ми навчилися по правді жити –
доброту творити і ближнього любити.
***
Ви подивіться на відео це,
де Гінзбург-мільярдер
всі зусилля ума береже,
щоб хоча би думку цю
у розмові зберегти просту.

То про яке «ай-к’ю»
ми можемо говорити
у такої от «еліти»,
коли вона не знає
абрисів раю –
одні лиш ярлики
і логістичні висновки,
які несуть лиш ідею.

Путін, Мойше, люмінанти –
винні всі. А чи винні ми?
То для чого баняк на шиї,
щоб у покорі схиляти.
Живімо благопристойно,
то і проживемо те життя,
яке нам призначено
і убережені будемо від грипу,
і від вакцин і від нового чіпу.

Починаймо кожен із себе…,
то питань не постане
про мету життя, про чіпи і біочіпи,
бо ми є істинні будівничі,
а ще коли ми в позитиві
вирощуватимемо самі
в собі уми свідомі,
то це шанс жити, як Боги
на цій райській Землі.

КРАС ОТА
Бог енергію краси весь час має
і в кожному із нас вона є,
тільки на мить зупинись
і подивись в себе, навколо подивись –
і ти знайдеш те, що для душі
і для життя потрібне нам і Богам,
бо так красива доброта у дії,
коли несеш людям дари,
коли подарунки приносять тобі;
бо так красива радість людська
в емоціях, мріях і надіях;
бо так красиве щастя,
коли воно з любов’ю доброту сіє;
бо так красива милість
і милосердя з рук людських;
бо так красива щирість,
коли вона з очей
промінчиками щастя
благодаттю своєю
серця і Душі поливає;
бо красива мудрість і знання
у свідомих позитивних діях;
бо красива всенаповнююча любов,
яка собою негатив і зло миє.

ЖИТТЯ – Є СВЯТІСТЬ НАША
Життя — святість наша,
хоча у житті і зла доволі,
та от людина, поки жива,
і мудрує словами і ділами,
зберігаючи всесвітні рівноваги.

Ось так і людина
у своїх бажаннях і хотіннях
є у всіх напрямках безмірна –
мабуть до матінки природи
ходила по вміння на уроки.

А ялина вчора і донині,
стоїть, ніби, царівна,
бо її зелені шати
і є життя вічного ознаки.

То шукаймо способи
і якостями духовними
зменшуймо зло щодня
у нашому житті і
скидаймо з обличь маски
лицемірства і брехні.

Хай буде на душі світло
і в житті-єстві спокійно.
Це основне в житті
і в кожній хаті на Землі.

Так ці якості і такі слова
сьогодні всім потрібні,
та чогось соромляємося ми
їх людям і в простори посилати.

Посилаймо доброту
у Всесвіт, по Землі
і тоді побачимо всі
зміни хороші
у житті ще цьому.

Довіряймо Сущому в собі,
бо він є у нас Всесвітом
і є енергіями тими,
якими повсякчас і всюди ми
спілкуємося з близькими,
бо вони, як і ми самі
плекаємо доброту й любов,
творячи її знов і знов…

Живи — життя сказало,
бо і так написало чимало.
Радій і дій,
а словами додавай надій.
Хай будуть певні всі,
бо від людської дурості
не зупиниться життя на Землі.

СПІЛКУВАННЯ
Спілкування людське
творчою працею є,
бо формує простір позитивний,
або негативний по змісту й суті.
Тому так значимо нам
бути чистим у собі
і в поведінці своїй,
то так і в побудові
простору чистоти.

А це по можливостях усім
будувати взаємини завжди
в гармонії зі всіма і всім
по правді, любові, доброті,
у милосерді, ласці щирій,
як подобає дитині,
яка Душею літає у вирій.

На це здатен кожен ум:
один чуть більше, інший менше.
Та основа у всьому є путь,
той напрямок позитивний,
який формує енергію суспільну
і по ній, як по зразку
живе наша більшість.

Це ті норми і закони,
ідеології й мораль;
це ті держави, блоки їх
і традиції сформовані у них,
які теж на Всесвіт впливають,
як і те не контрольоване зло,
яке ніколи і нікому з нас
доброти не принесло

Хай хоча би спілкування
з собі подібними буде засобом тим,
яким ми єднаємося одне з одним
і в цьому було, є і буде помічним,
будувати щастя і радість в нім.

Творімо щастя, доброту
і хай воно буде в роду,
а від свого стану
даруймо його дружбану
даруймо всім і вся,
ким наповнена Земля!

ЖИТТЯ
Ми є іще живі
і життя біжить нами
у тій радості і доброті
в яких вчимося любити ми.

Є у ньому негаразди, перешкоди,
та гартують нас вони,
щоб навчалися усі ми
щодня бути свідомими.

Тому відкиньмо зло, печаль,
коли ранком прокинулися живі,
то дякуймо Богу і Творцю,
що він усе минуле нам простив.

Будуймо плани в майбуття
і леліймо усі мрії у цім дні,
бо і вони із нашої програми,
яку виконувати покликані ми.

Хай в кожне серце
в кожен рід і дім
щастя голубом влетить,
поки бачимо сонце.

Хай духовна чистота
Душі, уми і тіла омива,
а ми із цієї чистоти
несімо доброту у світи.

Саме з духовної чистоти
пізнаємо красоти життя ми,
бо вона дозволяє нам
говорити, як богам.

ПОСЛАННЯ
Часто, часто у житті нам
потрібно вчитися жити,
починаючи з простого:
бути трохи сліпим,
чуть більше глухим,
а у всіх інших випадках,
будучи живим
все ж бути і німим.

Коли засвоїмо правила ці,
то ми будемо дійсно мудрі,
бо це ми побачимо самі
і чуття нам це підкаже,
бо губи не творитимуть слів,
а тільки усмішка їх торкатиме.
З шаною Сергій Миколин

ЛЮДИ СВІЧКИ
Покорених і замінених багато є
були і будуть вони все таки,
бо в них енергія є основна,
з якої життя вироста.

Саме з них таких
Душами в життях ростуть
оці нескорені пошуковики
Творця дочки і сини.

Неповторні є в житті,
які творять зміни
у собі і навкруги,
як життєві рушії.

Вони, ніби то, двигуни
позитивного прогресу.
Вони, ніби, свічки,
згоряючи у змінах,
залишають сліди.

Одних опікають завжди,
інших осліпляють вони,
та скільки з нас за ними йдуть
і свої стежечки у рай кладуть.

АЗИ
Щоб працювати нам
творчо і з любов’ю
як на огороді, чи то в хаті,
то і завзяття треба мати.

І для кохання потрібне вміння,
бо і тут допоможуть знання і хист,
бо і тут присутнє терпіння,
навички, муки й радості мить.

Все це нам Душа несе і дає,
коли ключ у нас до неї є,
а там у навчання і батьки
добавляють свої штрихи.

А ми пізнаючи ці ази,
з любов’ю пізнаємо світ,
бо серед людей той ходить,
хто кохання для нас приводить.

РОЗМОВА
Все у живім світі
вміє між собою говорити –
хто красою, а хто звуком,
але людина найбільш гомінка,
бо вона знає стільки слів
і ніби музикант по тембру й ритму
переходить від плачу, шепоту і крику
на сумний, чи радісний спів,
доносячи тему, настрій і Душу всім
у розмовах з людьми й природою.

Здатність у людини золота,
бо спілкування річ така,
що допомагає вирішувати всім
всі питання благоустрою
у взаєминах людських.

Однак розвиток технічний
сьогодні виріс так,
що вже й потреби нема
для живого спілкування –
вже через телефони звук іде,
або інформація буквами із них пливе,
а доторків, міміки, емоцій нема…
здатність спілкування втрачена.

То чи не пора задуматися всім,
що людство може стати німим
і цим закриємо енергій потоки,
які так живили людство все
добротою, милосердям і любов’ю.
Змінюймо, люди, поведінку свою,
щоб спілкування наживу
відновило контакт між нами
і всіма світами.

МІЦЬ РОДУ
Де рід, родина великі,
де дружба є між ними,
то там і шанси чималі
продовжувачами життя бути
і це на довгії віки.

Бо дружба основана на доброті.
Там і взаємини гуманні,
там і можливості великі
леліяти любов святу
у цих джерелах живильних.

А чи помітили ви те,
що де вирує життя радісне,
то там дружба і любов
у пошані знов і знов.

Там і вчителі свої,
там і учні старанні,
там допомога і розрада,
там підтримка і розрада –
усе так, ніби, в Бога,
бо їм відома до Нього дорога.

БОГ Є
Із притчі однієї ми
мудрість прочитали
і поширити у світі її
вирішили для вас, люди.

Зайшов чоловік в перукарню –
людей там не було, скучно.
Підбіг швиденько перукар,
а клієнт сів у крісло.

Під час гоління мова
почалась між ними
про життя, про Бога.
Тут перукар розійшовсь
і заперечувати став р’яно,
що нема у світі Бога,
бо чого так хворих є багато
і звідки безпритульні діти?

Якби він дійсно був у світі,
то не було би страждань
і болі стільки.
Важко прийняти умом те,
що люблячий Бог все таки є,
коли ось так допускає таке.

Клієнт був мудрим
і благодать була над ним,
бо вийшовши на вулицю,
він зарослу людину узрів
і повернувся до перукаря,
підвівши його до вікна,
показуючи на не бритого чоловіка:
«Перукаря у місті нема».
— Як нема, я ж перукар.
Просто люди самі
не приходять до перукарів.
— От вам і отвіт! –
сказав чоловік.
– І я ж про те — Бог є.
Просто люди не шукають Його
і не приходять до Нього.
Тому у світі так багато
негараздів, болі і страждань,
тому так багато гніву, зла
жорстокості і поневірянь.

Тут і добавляти нічого не треба,
а лиш у спокої поміркувати
і себе так налаштувати,
щоб у всьому й скрізь
Бога і позитив шукати.

Коли прийдуть люди умами
до змісту й суті цих слів,
а на ділі до прийняття в себе
повно і всеціло святого Духа,
щоб зігріти Душу і себе,
щоб відпочило єство,
то тоді відійдуть ненависть і зло.

ПЛАНЕТА І ЛЮДИ
Так, сьогодні планета
сильно потребує
від кожної людини
милості, доброти,
милосердя, творіння красоти,
тієї радості день при дні,
яку людина здатна творити
і все це формує вкупі
той простір позитивний,
який ми обумовлюємо гуртом
цим чарівним словом –ЛЮБОВ.

Нам самим потрібно
бути свідомим того,
що доброта і любов
має вирощуватися всіма
на терпимості,
на мудрості в діях,
на взаємодопомозі
одне одному і природі,
на тих щирих словах,
які окрилюють інших,
які є порадою і розрадою
при цілительстві Душ,
які сповідують гармонію
взаємин на словах
і в ділах, та так,
щоб засівати мир
і спокій на Землі.

Хай кожен зрозуміє своїм умом,
що зло, образи, гнів, обмани,
заздрість, бійки, війни
знищують перш за все,
в людині те чисте й світле,
забруднюючи негативом
простір весь навколо,
бо навіть принижені,
чи деградуючі Душі
залишаються в таких людей злих
для виправлення помилок цих
наступним родичам своїм.

Нам мудрим потрібно бути
і це слід кожному розуміти,
кожному серцем і умом прийняти
за правила поведінки
для кожного гідного
і справедливого чоловіка,
навчаючись спочатку в цім
не мішати жити тим,
хто поряд з Вами
періодично, чи завжди,
а там відчуєте потребу
творити любов і доброту
в собі і для інших.

НЕМА ВАГИ
Дивлюся у вікно –
коза пасеться.
Пишу вірша –
рука трясеться,
бо думка обсіла ум:
чого вже так ведеться,
що перед Творцем рівні ми,
але в реальному житті
гарувати треба нам –
будувати сім’ю, дім
і роботу знайти,
щоб гроші заробляти,
а потім молоко купляти
і все інше для того,
щоб можна виживати
і потомство залишати…?

А коза собі пасеться,
то води напється…
схотілося полежать – лежить,
а нам для неї хлів будуй
і кавалера подавай,
коли вона того схоче.
А то в огород чужий скоче,
а ми, знай, відповідай.
Випас, сіно – все їй подай,
а вона лиш молоко дає.
Коли обізвеш її в злобі,
то нога опиниться у відрі.
Вередлива і ласкава,
бо не раз від депресії спасала.

От тому за молоко і поведінку її
шаную і люблю, а часом і терплю —
і все за той догляд в дні,
яким ми трошки зайняті.
Тому дякуємо Творцю,
що дає змогу нам
потурбуватися про козу
і тій козі, сім’ї її,
що життя серед них кипить
і цим нас духом підтягує
з благодарінням жить.

Нема ваги у Творця,
щоб врівноважити у світі все,
хоча, нібито, і владу дав,
та і ми спідтишка
зловживаємо цим.
А вони в житті,
як і ми
виконуємо певну функцію,
бо саме це і дає
бути нам і козі,
як і всім у Всесвіті
таку прекрасну й милу
можливість жити
і життю радіти.

ЛЮДИ ДИКІ
Хіба ж ми, люди, дикуни
у двадцять першому столітті,
а то і у всіх сімдесят шести?
Щось мінялось в нас самих,
щось у діях, поведінці,
бо навіть за своє життя
можна назвати безліч змін.

Змінилися умови життя,
змінилися орієнтири і знаряддя,
шкіл розвелося для навчання,
доступ до інформацій і наук
зріс у висоту і вшир…

Дітки із садочка знають алфавіт,
а то й з іноземних мов,
широкий доступ до мистецтв
у пізнанні і можливостей своїх.
Навчають етики, естетики скрізь,
та чогось культура поведінки,
як і взаємини з природою, людьми,
із обиходу зникли геть,
бо тут елементарне згубили ми.

Так, жили серед Природи.
Вона в минувшині дикою була
і ми ж, люди, були ж такі,
та й то не у всі віки,
бо вміли звичаї, традиції берегти,
які предки наші завжди
досвідом у мудрості набули,
а тепер, ніби, цивілізацію пізнали,
спільноту у держави організували,
витягнувши всіх з Природи
у якусь чудну двоногу породу,
яка втратила з природою зв’язок,
з родом, нацією, народом
і, навіть, в сім’ях, ніби, чужі,
та і в самому собі не чують Душі.

Роз’єдналась цілісність богів,
роз’єдналося і єство людське,
хоча ще інколи єднає їх
той тілесний тварний «секс»,
чи гроші ті примарні,
або інший корисливий інтерес.

Відповідальність втратила сенс,
дружба, довіра, милосердя
предметом насмішок стали
і усмішка чиста й щира
згубилася у днях минулих.

Люди стали одинокі, злі,
ніби в лісі ті вовки…
Проста взаємодопомога
вийшла з обиходу…

Втратила любов якості свої,
а про Бога, чи Творця, або Іісуса
згадуємо лишень тоді,
коли невдачі і біль тіла допече,
чи Душа від страждань скрегоче,
бо ум уже тоді, ніби, не у діл,
бо він на життя й Творця цвях забив.

Вимирають люди…,
а де діваються Душі?
того ніхто не зна,
бо у відчаї і сам
рідко хто істину
у житті пізнав.

То висновок напрошується сам,
що чоловік дикуном тепер став,
та ще й у злості і ненависті своїй
проявляє небачену жорстокість.
Колись слова заперечливого вистачало,
або промовчати потрібно було слід,
щоб зупинити сварку, спір.

Бувало, що і бійка була,
та зупинялася вона,
коли один із забіяк
опинявся долі,
а далі оба шукали миру,
знаючи суть конфлікту,
що у будь якій бійці, спорі,
винуваті завжди
обидві сторони.

Тепер же і лежачого б’ють,
та ще й у місця на тілі ті,
які для існування небезпечні,
покидаючи противника на землі,
коли уже не ворушиться бездиханний.
Та і мода пішла дурна,
щоб удар нанести спідтишка,
чи то із за вугла,
а то й гуртом одного товчуть.

А по суті джерелом зла є ми
у будь якому конфлікті,
бо гнів, заздрість, злоба
часто із бажань вироста,
бо вони черезмірні і пусті.

Так, ми совість втратили
і науку ми забули… звичаї,
щоб дітей жити вчити,
та і батьки в тягар тепер,
а про джерела родові змовчимо,
хоча втратили ми їх давно.

Дійсно. І то є факт,
що ми стали самотні,
самотні в сім’ї, родині,
самотні серед натовпу людей.

Тобто, є ознаки всі,
що ми дійсно дикі.
Дикарі, дикуни двоногі
серед собі подібних
і цим так безмежно ми
є нещасними усі.

Тепер, та й у всі віки
були в середовищі людей
спокійні, розважливі і мудрі,
були гнівливі й злі…
Та чогось мудрих шанували,
а тепер таких обходять,
бо в суспільстві цім вони
предметом для насмішок стали.

Нема духівників, старців,
бо суспільство для цього
діями своїми не дозріло.
Нема мудрості в житті,
а лиш розрахунок,
гроші і користь.

Зник культ Бога на Землі
і споганила людина себе,
хоча є говоруни, які
словами говорять про святе.

Та слова порожніми є,
коли вони без діла,
бо енергії позитивні
ми творити не здатні,
хоча ще в пам’яті зберегли
ті позитивні дії, факти,
а от творити і ростити їх
геть розучилися ми.

Згадування якостей життя
і їх джерел родових,
то це дивом є
для багатьох уже,
ніби то про казкового царя,
а не про реалії сьогодення,
як і ця мова про це і тут іде.

Знаймо люди, знаймо й те,
що Творець кожного жде.
А ці три роки суматохи
покажуть кожного нутро.
Тому й просимо усіх:
не плодімо гріх.

Будьмо терпеливі, як Дух святий
у житті теперішнім своїм,
бо не легко й просто в суспільстві
нести праведний хрест свій.
Стяжаймо якості духовні,
то відкриються ворота
до гармонійного життя.

СТВОРИ ЛЮБОВ
Створи любов у собі –
в словах, думках, діях.
Хай то будуть емоції
усмішки і радості,
чи задоволення собою.

То цим здивуємо себе,
здивуємо й оточуючих,
бо саме такі як ми
по своєму настрою і стану
прийдуть у життя наші.

Ось тоді відчуємо повноту
позитивних енергій в них,
а в собі вони зростуть
у рази, рази,
бо так хочуть любові всі.

Творімо, творімо її всі
добротою, хорошим вчинком,
милосердям, чи допомогою,
бо цей посил собі створює умови
для задоволення, радості і щастя.

Щастя смисл життя.
Щастя є його повнота.
Щастя і є та новизна,
яка змінила настрій
і бажання жити і любити.

ЗМІНА
Люди не вітаються одне з одним,
вони й побажань зустрічним не говорять;
«Доброго дня», чи «Здоровенькі будьте»
а так, начебто, німі примари
сновигають по тротуарах.

Загубило людство взаємини прості.
Гроші за бога прийняли,
а за благо у житті взяли,
як орієнтир – начальник і робота,
все інше є сміттям у їх житті.

Так соромно за всіх і себе,
коли дивишся на все це.
Бо навіть дикі звірі
виконують певні дії
при зустрічі одне з одним.

Люди віддали волю,
гідність і життя свої,
бо лиш іще є на умі –
жити за будь яку ціну.
Не маючи гідності в собі,
люди опиняються у суспільній грязі.

Вони не виходять з домів,
згорбатівши біля комп’ютерів.
Не йдуть до людей на лавку,
на стежину в лісі, парку.

Не хочуть відвідувати друзів,
родину просто так,
щоб в очі подивиться,
потиснути руку, обійнятися,
бо страх бере усіх,
що немає теми
спільної для розмови.

Люди дома сховалися,
а враження такі,
ніби вони себе самі
заперли у в’язниці.

Страшна ця жалюгідність
із за мертвотності їх дій,
коли дивишся зі сторони
на цю ницість в поведінці –
одне лицемірство.

А фактично люди й не живуть,
а так тихенько мруть,
не маючи радості в житті,
не творячи доброти,
то їх уми, їх Душі
може взяти будь хто.

Нема разуму в людей,
бо вони на отару уже схожі,
прийнявши політичну примару цю
за соломину у житті…

Сором, сором люди –
творімо радість у житті,
наповнюймо добротою дні
і Дух відродиться на Землі
без вакцини і вказівок.

Будьмо оберегами святого,
поки життя іще є.
Змінімо орієнтир у житті
на творіння якостей духовних,
бо за ними майбуттє.

ВИНА І КАРА
Є вина за злочин,
то і кара йде за ним.
Бо будь які енергії негативні
притягують енергії такі
і тому утворюється в житті
ланцюжок безкінечний такий.
То як його зупинити?
Чи думали ми над цим?

Земля стогне, просить допомоги.
Люди злом зло бажають виганяти.
Так не буває,
бо тут лиш доброта
і любов допомагає.

А зло уже давно по землі гуляє,
та людство, мабуть не бажає
змінювати ситуацію таку
і тому вожді світу
допомагають йому у цьому.

Причина тут проста –
у небажанні вона,
та і джерело її
всі дії наші лихі.
Ми самі збираємо діями своїми
цей негатив земний
і від нього самі потерпаємо.

Є різні люди на Землі,
є різні нації на ній.
Одні якості духовні тчуть,
а інші на них живуть.

І для цього роблять все,
щоб інші працювали на них
і способами різними забирають
результати в таких.
Тому і характеристика така
дається по поведінці такій.

Появилось плем’я змішане
у витоках річок Ефрату і Тигру,
яке нахабством, хитрістю
забажало легко жити
з результатів і плодів трудів
соплемінників гірських.

Прогнали його гуртом
на плоскогір’я аравійське,
давши овець і козлів,
та з’їли вони швиденько їх
і добралися в дельту Нілу,
де була багата країна коптів …,
а потім Персія, Венеція
і цілий світ Землі
був опутаний ними.

І так пішло в житті земному їх,
що за батьківські помилки
мали клеймо погане й дітки,
та зв’язок між собою тримали вони,
хоча не було телефонів.

Так, винятки були,
але в цілому
з племені цього
нація з’явилася
і діяла вона,
як і їх батьки.

Багато разів земляни корінні
бралися знищити її,
а вони, навіть, прямий геноцид
влаштували самі собі
для прикриття всезагального зла,
яке невтомно і завзято плодили,
щоб знищити і інших мільйонами.

Тепер мають державу,
та не покидають моду злу
і тепер організували
вихідці із неї
геноцид людству всьому.

Так, їх люди не любили
і не люблять уже віки
за їх жорстокість злу,
за їх нахабство, хитрість.

Бабця наша навчала колись,
що жида обходь і стережись,
бо він смердить
і дихати біля нього важко.

Не кажи і слова «жид»,
бо в сраку твою забіжить,
а потім і чорт
його там не знайде,
а перегодя вилізе
і за ваш стіл всядеться,
та за лопату не візьметься.

Казали і таке,
що коли він один,
то такий запопадливий і чемний,
а коли їх два, чи три,
то підвоху, чи біди жди.

Страждають жиди на Землі,
та визнаймо всі,
що за помилки свої,
але в стражданнях потерпають
і нації-народи інші від них,
навчаючись іудаїзму.

То чого не розуміємо ми усі
і не зберемося за круглі столи,
і не приступаємо до пошуків тих шляхів,
якими б вийти людству всьому
до взаємин гармонійних
на цій благодатній Землі.

То є ж ООН і масонська ложа є,
і чимало світських клубів таких,
та заправляють в них жиди
з іудаїзмом їх.

Ну залишаться самі на Землі,
а що потім буде?
Буде те, що у банці з павуками —
здохнуть всі.

Не дарма проклинають їх
люди, нації, народи інші
і ці слова ширяться по світу,
бо не буває вогню без диму,
та і перевірено уже,
коли в кабінеті Пентагону,
Києва, Москви, чи Пекіну
говорять про щось таємно,
то про це скоро заговорять
в далекому глухому селі,
хоча мовчать про це керівники і ЗМІ,
та через роки випливать
правдою «побрехенькі» отакі.

Правди не сховаєш
і народ весь не обманеш,
та і світ весь не здолаєш,
коли у собі зло велике маєш –
у цих словах істина вся
і про це знає вся земна сім’я.

Володя, Мойше – жиди
і винуватими є вони.
Та поміркуймо ми,
що зробили ми самі
для виправлення ситуації?

Ми ідіоти? Ніби ні.
То що ж мішає нам
навчатися жити
у гармонії з собою,
у гармонії зі світом всім
при здоров’ї і в радості,
творячи доброту з любов’ю.

Бо тільки так — і це єдиний вихід
у ситуації не простій –
бути живим і жити
людям і всьому на Землі.

Міняймося на краще кожен,
міняймося гуртом усі,
міняймося націями й народами
у поведінці своїй.

Будьмо гуманними
і терпимими усі,
творімо доброту з любов’ю,
то знову у нашому раю
зацвітуть сади
і дадуть плоди
якостей духовних.

ОРІЄНТИР
Більшість людей живе
в середовищі лиха й зла,
а дехто іще щастя у собі несе,
то приховує його у масках,
бо бути на інших схожим хоче.

Живімо гідно і без страху,
бо носій святого Духа у собі
оберігаємий є Ним від зла,
а ми будьмо, як орієнтир –
творімо доброту повсюди
і радіймо життю завжди,
щоб і інші добрими були
і не надівали маску доброти.

Хворіють люди неспроста,
бо лиш так Сущий в змозі
достукатися до нашого ума,
щоб він узрів у діях своїх
наявний негатив.

Болить тіло у людини,
а то так Душа стражда
і вони так оба протестують
проти неправди і зла,
які психіку руйнують,
руйнують усе навкруги –
економіку держав, Всесвіт.

Чогось нема таких серед злих,
хто би шедеври красоти творив,
чи був добродіяльним до всіх,
то чого чекають так усі.

Не чекати,
а рукави засукати
і якості духовні творити
нам самим починати.

Тоді будуть здорові люди,
буде гармонія взаємин,
буде доброта і статки
і не буде незадоволених
у цім раю прекраснім.

ЖИВ
Тече життя, біжить
і нема серед нас таких,
хто здатен його зупинить.
Не помер іще один,
а другий тут, як тут
про себе життям заявив.

Життя пульсує у всьому:
один трудяга, другий споживач;
один творець, а інший рвач,
а життю нема упину.

У ньому є усе –
і хороше, і плохе;
здобутки і втрати,
то саме в такому «багатстві»
і не приходиться сумувати.

А ми, як білка в колесі,
живемо в постійній суєті,
не знаючи початку і кінця
цього хорошого і плохого життя.

Жив – і слава Богу,
що не потребую допомоги.
Жив і іще спішу,
коли оці вірші пишу.

ВІТЕР
Плесо води у ставку
вітер вверх піднімає.
Хвилька на хвильку набігає,
та одна одну не повторяє.

Лиш торкаючись берега
в останньому ривку,
зробивши гребінь з піску,
а нова хвиля грає
і зниклу доганяє,
аби повторити долю її.

Та вітер вже у березі
хитає вершки трави,
відірвавшись від води,
крутить вітки у берези,
даючи силу свою
у їх міцні м’язи,
стишуючи потугу,
або здіймаючись у вись,
жене хмари кучеряві
за обрій, в океани,
де веселкою напиваються води
і знову над полями
витрушують краями
ті крапельки із себе,
чи до діда-баби понесе,
попросившись у вітру
погулятися на легкоті.

ОСІНЬ
Осінь, як жінка зріла –
тут і краса, і душа,
тут і гідність, і повчання,
тут задоволення і перспективи,
тут милосердя і мудрість дій,
тут плоди життя зрілі,
тут і багатства-золота через край
і та нагода до весни,
щоб знову життя піднести…

ПОДІЛ
Іс-тор-і-я Україну
до поділу підвела
і стала ділимою
між державами кількома.

Ждуть Україну тяжкі часи.
Поділять територію усю
і стане вона окраїнами держав,
і люди наші в них
будуть крайніми завжди,
ніби в мачухи діти малі.

А так ці поділи страшні –
міжконфесійні, міждержавні,
бо за ними боротьба, війни,
плач і страждання завжди.

Вони в усьому вже –
в сім’ях, колективах, думках,
а про єднання, то до мови зась,
хоча пророцтва є,
що об’єднається світ увесь.

Об’єднавчий процес
можливий лиш тоді,
коли з любові і доброти
виросте позитив і прогрес.

А цього іще нема,
тому і скажемо з усіма,
що до єднання спільноти
з розуміння змісту і природи
нам іще, ой, як далеко.

РОЗМОВА
Хоча в тиші при житті
можна з богами говорити
можна чоловіком себе відчути,
перебуваючи на Землі.

Хто в небо часто поглядає,
той свою дорогу у житті знає,
той і молитву щиро читає,
той і з плугом по землі шагає.

В тому передранні
так гарно все вгорі –
небо, місяць, зорі
і всі такі чудові.

Розмовляєш із жителями неба.
Знаходяться слова і тема
про своє хороше і плохе,
а звідти благодать і згода.

Тому і відчуваєш силу
і благословіння на дію
бо чуєш свою мрію
цілісінький день.

Благодаруєш і благо посилаєш
у цьому стані щастя-радості,
а його, ніби, більшає в собі,
бо тепер гуртом його надбаваєш.

КОМАШКА
Та комашка на вікні
менша за зерно маку
нерухомо там сидить –
чи радіє вона життю,
чи в сумі своїм творить
Сущому молитву.

Можливо і її життя,
двадцять дві години,
як у відомого комара,
та почувається вона гідно
на вікні і на цій Землі,
несучи місію свою
і людям у науку.

І та рослина собою
від весни до осені
росте, цвіте, буяє,
а потім стеблом відмирає,
щоб продовжити життя
у місії своїй,
даючи кисень всім.

Чого ж ми, люди,
опустили руки,
збайдужіли до всього,
не хочем бачити нікого.

То просимо уклінно всіх –
почнімо творити доброту,
а вона нам і вкаже шлях
до єднання і до гурту.

БУДЬМО
Вітер, сонце і ліси
співають про любов усі,
а ми ловимо звуки ці,
бо саме тут і тепер
виросли крила в тих,
хто цю якість пізнав
і прийняв собі.

Відновлюймо природні
правила поведінки й ми.
Навчаймося в природи
жити і любити,
жити і доброту творити,
як вид людський,
який здатність має
свідомо діяти, як боги
і цим піднятися на ноги,
бо розуміти нам слід,
що ми не раби обставин,
а їх справжнісінькі творці.

Будьмо чистими усюди,
як джерельна вода.
Будьмо світлими у діях,
як сонця голова.
Будьмо добрими сповна,
як наша матінка Земля.
Будьмо щедрими скрізь,
як ріка, море, океан,
бо без води,
ми зовсім нікуди.
Будьмо легкими на милість,
як повітря повсюди й скрізь.
Будьмо відповідальними за себе і всіх,
як наш космічний Всевишній.
Будьмо щирими у спілкуванні,
як наш вдих і видих у поєднанні.
Будьмо з довірою в умі,
то зростемо у Душі,
бо вона наш провідник
у приземленому житті.
Будьмо з дітьми дітьми,
а з жоною другом,
бо всі люди на Землі
є одним одна родина.
Тільки не плодімо зла,
бо за ним завжди війна,
там і смерть, вдови і сирітки;
там втрати матеріальні,
руйнації і новий гнів.
Хай буде миру мир
в глибини і в шир!

ВОДА
Їжа усьому голова,
а вода все тіло
і повітря в нас
з’єднувальне сухожилля.

Так, ми є з води
і тому шукаємо дороги,
чи ті потічки, річки,
а там і море на видноколі,
бо все таки ми
водою споріднені.

Хоча і наша малість води,
та саме крапельки такі
і утворюють море доброти
з якої виростає радість,
а ми пізнаємо любов і щастя.

Допомагаймо одне одному
в єднанні людей до гурту
в усьому світі і тут повсюди,
бо саме діями такими
ми здатні Дух світу відновити,
бо в ньому міць і сила
для нашого ума і тіла.

Знаймо правило просте,
що на щирий погляд, слово
відгукується кожен і все,
може не раптово, а лиш перегодя.

То так і людська доброта
відкриє для любові ворота.
Отут підказка і порада всім,
як гуртуватися нам усім.

ГОЛУБ МИРУ
Будьмо голубом таким,
який носить щастя всім
коротким життям своїм
із тих двох дуг,
які люди символом
серця і любові звуть.

ДОБРОГО РАНКУ
Доброго ранку
і так щоранку
у цьому році,
а тих років все ж
менше аніж
чим у році днів,
то хай і все життя
кожного дня
і день при дні він
буде добрим і хорошим.

НЕ ВТЕЧЕШ
Від біди, негараздів не втечеш,
бо і вони є лиш підказки,
що прийшла нам пора
змінювати себе і довкілля.

Від проблем, чи біди
не втечеш за кордони.
От і їдуть, і тікають завжди
саме від біди і негараздів,
або з грошових достатків.

При хорошому житті
усі живуть на місці,
радіючи щодня життю,
благодаруючи за все Богу.

Є приказка така в народі,
що від щастя тут,
щастя де інде не шукають,
бо щасливі щастя мають
і живуть на своєму огороді.

Та і ті, які
зі статусу, чи розкоші,
або з останніх сил
доказують іншим,
що і вони їздити здатні
на моря для відпочинку.

Так, усі подорожі не в ногах,
машинах, поїздах, літаках,
а, найперш, в своїх думках
ми відвідуємо простори,
а Душа взагалі не знає
про обмеження, перепони,
бо кожен там, де родився
має можливості завжди
працювати і відпочити
і там має всі умови для Душі
розвиватися і рости.

ГРЕБЛЯ
Все навкруги знайоме
і нам тепер відоме,
у ці зрілі роки,
коли у гурті ми
на лавці присіли,
а думки, здатність маючи
лягати на папір словами,
бо в роки молоді
ми літаємо у світи,
ніби вітер буйний,
щоби щастя те знайти,
а воно ось тут,
де місток для закоханих,
де дітки малі
кидають у воду камінці,
де сиві і в задумі
з усмішкою на лиці
проходять люди мовчазні
по греблі полотну,
яка зупинить хотіла воду.

Зупиняє і зупиняла
нам цю красу лишала
у тому плесі,
де бірюза грала,
а інша далі бігла,
несучи дитячу гру
у човниках і кораблях,
а на греблі закохані стоять,
розсіюючи мрії по світах
і лиш мудрість
тихенько через шлюз
несла і несе
свій досвід людям,
який збирався віки
і серед людства
проріс рідколіссям
і буйною травою,
яку назвали суєтою.

А ми із за верби,
за всім споглядаючи
і раділи в щирості
природи щедрості,
а в благодаті такій,
у божій грі цій
те милування людське,
яке теплотою сердець
вітер ніс із берега
на плесо живодайне.

СПЛЕННЯ
З початком сну в Природі!
Бо дерева і рослини вже
показують собою сплячку:
відмирають стебла і листки,
та і люди прикривають очі,
ніби то до сну охочі.

28 серпня на календарі,
а природа готуватися почала,
бо тепер вона вже вільна,
віддавши зерно, плоди, насіння,
сповільнила вже осінній хід,
збираючись на зимовий відхід.

ПОРЯД
Любов вічна у Всесвіті,
і навіть в окремому житті,
а жура по втраті
має минувати…

Тому шукаймо способів,
а найкраще друзів,
щоб спільно до біди
бути у творінні доброти.

А як біда обсідає,
то тут молитва допомагає
і в розмовах таких
Сущий милість проявляє.

Ідімо у всьому до людей,
бо там і є для Душі розрада,
бо ми все таки і є живі,
що поряд у житті вони завжди.

МУДРИЙ
А чи мудрими були ми,
чи тепер мудрі дії наші?
То тепер, після цих рядків
поміркуймо про це на самоті.

Поміркуймо: чи мудрість зупинила
нас в житті від дій лихих,
чи то ми радість і доброту несли,
яких так чекали дітки і дружина

Спом’янули…, то дякуймо собі,
то дякуймо, що зрозуміли
ту благодать у добрих ділах
і за те переосмислення зла.

Ми не святі, як сонце,
яке день при дні
гріє, світить всім у віконце,
несучи радість дня нам, траві…

Та є у нас лінивий ум,
який все життя спить.
Його до думки треба розбудить,
щоб реалізував Творця задумки.

Так, ми маємо в бдінні бути.
Так, ми свідомі у діях наслідків
і Душа-серце підкаже нам
до чого прикласти руки.

Щоб порадів із цього сам
і слід хороший залишити діткам,
бо вони із твого джерела
п’ють радість, щастя,
чи до нього несуть сміття.

То чи тепер ми словом, ділом
свідомі й мудрі є діях наших,
за які не соромно перед дітьми
і чи вистачить нашої чистоти,
щоб онукам можна сміливо теж
подивитися в ангельські очі їх.

ВІТОЧКА МИРУ
Летить птаха у вирій,
несучи віточку миру
і кожним помахом крила,
ніби Землю обніма.

То хай кожен з нас
у місії своїй земній
з усмішкою в обніманні,
чи в потиску руки
підтверджує наміри хороші.

Хай доброта і спокій,
як і гармонія взаємин
наповнюють людські уми
і простори їх ті,
де живуть і діють вони.

ЛЮБОВ І ХАНДРА
А все ж трошки є у нас
любові з років тих,
що вже минулим є,
то даруймо просто так –
свідомо, то в інших очах,
серцях виросте її чимало,
навіть виливаючись при житті
через краї і за обрії
вона буде наповняти
сердець чимало інших.

Даваймо і даруймо її,
бо то ж із нас від богів
насіння елітне напевняк,
у них же суть і зміст
нашого прекрасного буття..

Ох, буває наплива хандра,
коли інколи у наших умах
пекло і рай в’ють гнізда,
то прочитаєш такі слова
і знову берешся до пера,
щоб звеселилася Душа.

НА ВІКНІ
Клеїмо шпалери,
а сонце грає у вікні
і любується з нами
узорами на них.

Для перепочинку ми
до вікна підійшли
і задивилися на гру закоханих
метеликів кольорових.

Рука потягнулася до руки,
а там і пальці переплелись
і з жінкою ми злились
у пориві цім на вікні.

Не на вікні, а на підвіконні.
Ноги піднялися догори,
а я нею милувався весь
і за прохожими спостерігав.

Вони заклопотані йшли
і не бачили метеликів гри,
як і пристрасті нашої.
Лиш один із них
привітав помахом руки.

А ми в запальному екстазі
опинилися на підлозі,
закінчуючи гру,
метеликами почату.

Та суть не у вікні,
чи в тих незручностях на нім,
а в тих змінах гри,
яка вела до змін уми.

То Душа часто нас зве
творити зміни у себе,
шукаючи способи нові,
щоб зміни відбулися у житті
в тій радості відчуттів,
що ми шукаємо – де краще,
бо по іншому ми сліпі,
як і ті, які поряд пройшли,
коли ми були у вікні.

Так от закрутилися мізки тепер
про колір, візерунок шпалер
і про плани на майбутнє –
не сіре, а блакитне,
бо ми на хмаринці отій
співаємо з висоти
оду життю усім тим,
хто ходить там, внизу.

ЕКЗАМЕН
Вибір рішення у житті
приймати приречені ми
і лиш тепер на відстані
років чималих ми
бачимо і самі,
що приймали не ті,
бо помилковими були.

А тепер на екзамені життя,
коли мудрість нас пита,
то ми стверджуємо знов,
що вони приходять із забуття.

Бувало, що помилки ми
знов і знов повторювали,
та гортаючи сторінки
проблем, хвороб своїх,
що то іспити проміжні,
які виправити ми могли,
та лиш повторення їх
врозумляло нас таких
в подяках хрест нести,
бо він від Творця посильний
і ніби полегшувався тиск,
бо сонця побачив блиск.

Відкрилися двері для життя,
а ми осягнули урок буття
і вже не мотає нас круговерть,
бо ми вишуковуємо знань з небес
у тих підказках на землі,
чи ті, які поміж людьми,
а ми поради прийняли
і на мудрість екзамен здали.

МУДРІСТЬ
У кожного із нас в житті
є світогляд на речі й дії,
який формували батьки,
школа і ситуації,
та все ж ми,
як завжди, вибирали.

Бо часто хитрість в діях була
і ми слухалися свого ума
із тих вигод, чи користі,
вважаючи це за мудрість.

А життя нас часто б’є,
крутить нами, повчає –
і ми навчаємося на помилках,
споглядаючи на себе і інших,
а потім часто так: хлоп,
і ми, ніби, грішник,
а хочеться самому
бути праведником у всьому,
то уже й не раз, чи два
у нас думка ожива:
чи хороший мудрий я
у словах і діях своїх,
чи навчаю цим своє дитя.

Я вже бачу гнів і заздрість в інших,
а по суті вони мої.
Хтось милосердний в діях,
чи з немічним поділиться щедро,
то серце в радості стучить,
бо то і в мене уже є
ці якості прекрасні.

Ось так з досвіду в житті
виростає мудрість на віки.
Та все ж мало її,
і то лиш пізнали ми
її смак у житті,
а вона ж була у нас,
бо подарували нам її
творці при зачатті.

Це заклик, зов Творця
єднати добротою серця.
Це Він запросив мене,
щоб спільно порадіти,
тій мудрості, що з доброти
на цьому весіллі,
яке життям назвали ми.
В добру путь Вам, люди!

УСМІШКА ЖИТТЯ
Коли сміх чути дітвори
в квартирі, чи в дворі,
то там усмішка з ними на лиці,
там емоції, радість, щастя,
там Дух святий з дітьми загрався,
туди й голови повертають прохожі,
а тато й мама тихо теж посміхнуться
в благодаті і умиротворені.

Я це не раз спостерігав і сам,
тим щастям земним, себе наповняв,
а усмішка була зі мною в друзях
і день, і два, а то і тиждень.
Згадується вона й тепер,
особливо усміх милий
тата й мами про себе,
а коли і мене помічали,
то з усмішкою
і з тими промінцями,
які з очей текли,
до мене йшли і обнімали.

Напевне щасливими були,
мабуть і життя, і нас, дітей, любили.
Пам’ятаю ці щирі усмішки батьків
зі свого дитинства,
та і в юності своїй,
а також, коли зрілість
у літах ішла моя,
то теж ту радість їх,
як стан, відчував,
хоча саме їх усмішка
моє чуття скріпляла.

Сам пам’ятаю й знаю
її енергії святі
і сам несу в житті –
хай діти, перехожі
ловлять її собі
і несуть у сім’ї,
на роботу друзям,
а то і по дорозі
роздаровують усім.

Не спеціально, ні,
бо вона на нас сидить,
а перехожому Сущий
сам голову поверне,
щоб усмішку для себе
і для нього взяв.

Творімо її у стані щастя
і несімо людям всім,
і в поле, в ліс,
щоб засміявся увесь світ.

Сіймо зернятка її у кожну дію.
Не забудьмо подарувати її і вітру,
Та і до сонця її принесімо –
то вважайте день хорошим вдався.

Усмішка з радості росте,
тому і радість із собою всім несе.
То подумаймо тепер:
скільки змін у настрій ми усі
усмішкою радості всім внесли.

Усмішка щира, тепла
не одного із смутку вивела,
не одне життя порятувала
і не одного радістю нагодувала.

Прощаймо гнів, образи, зло,
бо ці дії у житті всім
несуть полегшення і усмішку,
бо вона є перший крок
до примирення-єднання
зі стану щастя і любові.

Вона навчає нас любити,
бо для пізнання любові ми
маємо усміхатися навчитись.
Так, не просто це в житті,
та ми знаємо, що вона
появляється у нас тоді,
коли ми в радості і щасливі.
А порадіти ми вже уміємо,
то беремо прапора у руки
і вперед до науки.

НОША
Нам би зрозуміти
і прийняти в мудрості
той досвід повчальний,
щоб знову не повторяти
той прагматизм від науки
і ідеологію суспільну,
що людина більша ніж боги,
ніби, людина у цім світі здатна
всеціле життя потлумити
і погибель Атлантиди повторити.

То може кращим буде для всіх,
коли ми організуємо співжиття так,
щоб гармонія взаємин у нас
спонукала доброту творити
і цим в життя радість носити.

РАДІСТЬ
Очікувана радість дає більше
позитивних дій і тих емоцій,
якими ми у просторі паримо
і щастя найближчим розносимо.

Хай вона з очікувань ума,
чи з тих відчуттів,
які груди розпира,
та велич її нас наповня
і вона нас довго не покида.

Хоча і короткочасна є,
та і вона в житті навчає
приймати сповна у себе
ту чистоту, якою наповняє
усе наше єство до п’ят,
а ми в такому стані
готові добротою наповнять
далеких і ближніх.

ТВОРЦІ
Ми є живими,
то є і Бог із нами.
Є Бог єдиний
і ми в ньому є живими.

Нас нема умом і тілом тут,
то Він вирує у всьому навкруг.
Бог всенаповнюючим є,
є на Землі і у Всесвіті,
продовжуючи себе
і у нам подібних.

Бога сотворив Творець
і ми з любов’ю щиро
з благоговінням прийняли,
щоб творити благо.

Творець є начало творче,
бо ним створене усе –
і Дух святий,
який у нас тече;
і Богородиця свята,
яка і нам життя дала;
і все, і вся, що дихає
і енергії рухає,
а ми в Бога і в житті
і є життя творці.

ПЕСИМІЗМ
Так, до зневіри уже ми
умом і серцем підійшли
і нездатні щось вдіяти з нею.
Та гірко, що людям песимізм
у словах-рядках несемо цих
уже цілих півроку.

Це праця, це устремління і порив,
що чотири роки нас живив
із знань і оптимізм життям бурлив
і в діях, думках він з нами був.

Так, тридцять років великих змін
не дали результатів очікуваних.
Їх і не буде серед нас усіх,
коли ми і далі очікуватимем.

Всевишній нам говорить,
а ми пишемо для вас усіх –
змінюймо життя на позитив
уже тепер із добрих діл.

Бо і відведених років
буде мало нам,
а продовжуючи пасив,
ми продовжимо і строки.

Так, сімдесят років іще багато,
але Творець є милостивий
і зменшити їх може,
коли і ми до своїх дій
ум і руки приложим.

ДЕРЕВО
Почало оживати дерево з весни
у тім блиску стовбура, гілок
і в тому дрібному листі,
в якому промені купалися намистом.

Ще шикарнішим стало літом,
бо було цвітіння і вінок,
було принадою для бджілок
і люди милувалися в одиночку і гуртом.

А далі зрілість підійшла,
плоди собою принесла
і листя золотом заграло,
та дерево сумувати стало.

Листя – дерева життя, краса,
що місію творення кисню несло,
почало чорніти і опадати долі
і дерево засумувало голе.

То так і людина у житті
лишає працею сліди у Душі
у тих джерелах родових,
як і дерево корінням невидимим.

Тому така подібність долі
такою пригнічуючою є,
хоча догадками в умі росте
та довіра до життя у новому колі.

Та так хочеться пожити…
Та сила-листя-роки пішли,
а ближнім не треба надбання-сліди,
бо океан людський у житті
жене хвилі вже нові.

А те чіпляння за життя
через оті думки незадоволення
висушують корінчики родові,
залишаючи у новому житті
незрозумілі відчуття тяжкоти.

НЕМА ВКРАЇНИ ВЖЕ
Нема Вкраїни вже,
бо людина корінням своїм
в цім краї не живе.
Речі закордонні скрізь,
та і дари природи
не видобуті в труді
своїми руками з любов’ю
і купляються чужі
з їх енергіями,
бо вони там зросли,
а мова суржик суцільний.

Не знаємо коренів родових,
не знаємо й духів своїх…
А ми ж життям прислані для них,
щоб покращувати їх і свої
джерела духовні родові.

Та лиш в періодах лихих
з’являються ознаки нації
на духовності святій,
коли роди жили, як русичі
та в народ Духом не зросли.

Народ є спілка
родів великих і малих,
бо вони джерела бережуть
і їх добротою і любов’ю освячують.

Проявилась нація й тепер
у політиках і патріотах нових,
але відновити Дух народу не змогли,
бо нема Його носіїв, нема і захисників –
загубили в сім’ях, родинах і родах.

А натомість привели на терени ці
нові обряди, закони і традиції
і заполонили людські уми
термінами чужими в мові,
то так і орієнтири в поведінці.

Так є в прагматичному житті
і пророки вказували на ці зміни,
та за ними зникнуть і змінювачі такі,
зберігши де не де по Землі
якостей духовних носіїв.

Замість суспільного устрою
головними блоки політичні стали,
з добросусідства гідність зникла,
а корінний народ уже є бидло.

Революція, етика, естетика в основі життя є,
а не гуманна культура в поведінці.
Вже й не вожді-королі і народ із ними,
а президенти, мери, холуї
свої канони і закони завели…
та й мудрість віків філософією нарекли.

І де не повернись, куди не глянь,
то нема вкраїнця, а лиш бой, чи френд
і плотські втіхи назвали словом секс –
(і не іменник, і не дієслово в суті),
коли споконвіків (жінку) її баяли.

То міксер, блендер, бліндер
замість змішувача, чи затискача…,
як і шніцель, піца і бухло
у вжитку вже іншого змісту набуло.

Нема Вкраїни вже,
нема нації і держави такої,
де піснеспів солов’їний і мова зникає,
де не знають джерел родових,
бо умом і тілом поклони б’ють
Авраамовим нащадкам всім
і поведінкою вже є іуди.

Згубили Дух своїх родів
і тепер ми уже Європа,
та, водночасі, у її жопі біль
допоки князі на Землі
не від’єднаються зовсім
від космосу богів-творців.

Так є і до того усе йде,
що визнати треба всім
про такий життєвий хід
в еволюції цій
і про визрілу кризу
серед творців
і проявлену на планеті всій,
що л-юди є лиш біомеханізми
з вмонтованими біочіпами кимсь.

Фактом спілкування сьогодні є
одна для всіх англійська мова.
Фактом є суміш крові й поведінки,
фактом є і наявні свої чіпи на Землі
і лиш певний час пройде,
коли воно для них енергію життя знайде,
коли кожне життя людини
буде контрольоване ними.

Цьому допоможе світовий роздутий грип,
щоб винищити спільноту вмить,
бо краще керувати тисячею, чи сто,
ніж мільярдами споживачів.
І так гуманно, тихо перегорить
той страх в енергіях зла,
як і доброта в енергіях життя
буде в чіпах розділена.

Емоції в житті і ляк пройде,
інстинкт відновить главенство своє,
а байдужість із ума
в поведінці першою буде.
Бо ми худобина, а не чоловік є.
І тут дивуватися перестанемо,
бо хазяїн Творець з космосу,
чи зі Всесвіту буде
ми й забути зможемо,
а от ми, діти-творіння Його,
забажали хазяїном бути вже.

Вони й зробили свої програми
у кожній дії на роки
і долями нарекли,
тому й контроль такий
пророчий і передбачуваний.

Кожна дія з думки є,
а думки вислідковує Всевишній,
чи той сервер тут технічний,
то це суть життя не змінює.

Тому корективи-зміни у житті
у бажаннях є такі скорі і на часі,
щоб нами керувати і маніпулювати,
бо ми є у двохсторонньому зв’язку.

Так, шамани, релігії були і є
облудом, обманом суцільним
у цім коловраті енергій маніпулятивних,
а ми лиш маленький гвинтик
у цьому всезагальному механізмі.

І негр, білий, а чи арій,
як та лада, бмв, чи мерседес
в конструкціях і діях одинаковими є
і тому чіп, чи реєстр, чума, грип
є лиш звичайний елемент, метод тих,
щоб утримувати через страх в покорі всіх.

А це затрати енергетичні.
Тому мова йде за кулісами,
що буде краще для всіх
закласти програми для живих
для біороботів у функціях людських.

Щоб кожен мав функції свої,
то і програми будуть різні
і вільними стануть від турбот усі,
бо таким не треба школа і освіта вся,
так як кожному для дій у житті
закладена програма своя
без волі дій і без виборів.

Нема у Вкраїні майбуття
і відійде все у забуття,
а ми, люди, станемо усі,
запрограмованими функціонерами.

Ми і так ними давно є.
Та то буде нова спільнота вже,
бо не зрівняти еліти цвіт,
як і троянди красу
з квіткою кропиви,
чи той життєвий смисл
біоробота, чи піску.

ТВОРІМО УКРАЇНУ
Шануймо себе у діях
і не плодімо зла,
творімо Україну в ділах,
бо тут наше коріння
і тут наш увесь рід,
і той, не затребуваний іще плід…

Творімо Україну самі,
то цим змінимо світ,
бо так в житті ведеться,
що кожен сусід
у доброго сусіда
та доброти набереться.

Хтось почати має,
а наш щирий нарід
доброту у всі віки плекає,
хоча й гідність носить у собі,
щоб справедливості трималися усі.

Це основи для довіри,
для взаємин щирих,
а вони дружбу несуть
і так у спокої й живуть.

Хіба усі люди на Землі
не бажають всім і собі
гармонії і щастя,
то робімо все можливе,
бо добросусідство таки миле.

Як приємно читати слова такі
від чистоти і святості Душі,
а нас радує сьогодні те,
що таких людей хороших
з кожним днем на планеті більшає.

Спасибі за теплоту усім
і ту підтримку цих слів,
хай вони ростуть ділами
кожен день поміж нами.

Слово до слова
і Душа до Душі,
то це і буде та умова,
що ми заживемо чудово.

Хай слова хороші
множаться межи людьми,
поміж трав з повітрям і дощем
під цим прекрасним сонцем
у цих роках, якими ми живем!

Слово до слова,
Душа до Душі
і пізнаємо тоді,
як жити в щасті.

БОГ ДОПОМОЖЕ
Людину часто гложе
устремління до пізнання себе.
Та страх перед всіма
при зміні дій і поведінки
і та невідомість-мана,
яка кожного так зве
із середини, із нутра
до справедливості і доброти
в надії жити в любові
і ці якості освятити
місією своєю для всіх,
хто шукає благ і щастя в них.

Хай дорогу до щастя
кожен у житті знайде
і дітям її покаже,
а далі й Бог допоможе.

МИ НЕ РАБИ
Ми не раби у суті
і Творцю раби не потрібні,
бо який із батьків, Богом будучи,
захоче, щоб Його діти
та п’яницями, чи рабами стали.

Так, ми часто у житті
від обставин узалежнені,
та і вони завжди
появляються лиш тоді,
коли легковажно ми
сходимо зі звіреного путі.

Тому рабами ми стаємо самі
із своїх бажань малих,
які потім у великі виростають,
а енергій і умінь нема,
щоб звільнитися з цього ярма.

Тому будьмо в бдінні,
звіряючи з совістю, Душею
кожен порух поведінки,
бо стан раба
надовго приходить у життя.

Тому раб раба і народить,
тому що він від істини пішов
і тепер вже служить сатані,
а для творіння доброти непригожий.

ПРОРОЦТВ НЕ ВІДМІНИТИ
Пророцтв не відмінити,
та добродіяннями скоротити
і строки тяжкостей змінити
ми здатні вже тепер,
бо це є початком тільки,
а світлі дні будуть початком
після смерті внуків сивочолих.

Змінюймося самі
і діти, й онуки за нами,
то лиш тоді горизонти
зможуть взріти нащадки
змін на краще у житті.

Якщо цього ж не буде,
то термінів додаткових
страждань і мук прибуде
до ста років нових.

Суть прохання в тому,
що тепер страждають Душі
і смерть їх з собою не забере,
а вони зростуть ще більше
у тих роках майбутніх.

Бо і тепер ми всі несем
страждання й болі у собі
не тільки наплодженими у цім житті,
а вони коріння мають з предків,
то так і тоді ум, тіло і душа
нестиме нестерпно цього тягаря.

Ми не лякаємо Вас,
бо Ви злякані й без нас,
а просимо кріпитися Духом
з повсякденних стяжань.

ПРИЙНЯТТЯ
І зіркам тісним є Всесвіт,
а радість є апостолом усім,
хто пізнавати БОГа захотів,
хто Духа святого во істину
прийняв усім єством своїм.

БУТТЯ
Радість не може бути
самою для себе по суті,
чи то неподільно нашою,
бо їй виливатися потрібно
на тих, хто шукає доброту,
хто доброту бажає іншим давати,
чи то творячи всіх її навчати,
або на тих, хто чекає її
у стражданнях і болі –
інакше вона помре,
а з нею й ми помремо.

Не спалюймо Душі,
ховаючи радість у собі,
а коли пізнали чуть її,
то поділіться нею у сім’ї,
бо саме для цього ми прийшли
життями до рідних таких.

ОДНА ІЗ ПРАВД ЖИТТЯ
Сьогодні смута серед людства
в якій шкоду робить воно
навкруги у всьому живому,
то так і єству своєму.

А причина смути на Землі,
що люди стали собою злі
і наповнювати ним стали
усі думки, слова і дії свої.

Порушена рівновага енергій світових,
порушена вона у всьому і в нас живих.
Темні енергії тепер перевагу мають
і енергії світлі до себе притягають.

А місія чоловіка на Землі у тому,
щоб діями своїми свідомо
берегти рівновагу цю,
бо в цьому чуді щастя його.

Творити доброту із радістю –
є місією всього живого на Землі,
та тільки людина собою здатна
у такі часи лиха і розгулу зла
приймати рішення правильні.

Нам лиш процент, чи два
позитивних енергій додати
і саме це дасть рівновагу ту,
щоб освітити людські уми.

Бо тільки любов і щастя,
радість і доброта у діях;
бо тільки милосердя і милість,
мудрість і істинні знання
є молитвою Всевишньому
і Він від нас цього жде.

Таке твориться і у Всесвіті
і Всевишній занедужав,
а ми творіння Його – діти
маємо допомогти сім’ї,
стяжаючи якості духовні
до процента, чи й двох,
бо саме така кількість
енергій світлих і чистих,
дадуть відчути впевненість
і ту радість в днях-роках,
якою і Всесвіт освітим.

Такі дії є можливі
і кожен здатен до них.
То зрозуміймо умом своїм,
що зневіра у собі до керівників,
то так і до наших Богів
у цій байдужості до всього –
є лиш, так зване, джерело
енергій темних, негативних.

Вони у нас осіли гординею і гнівом,
осіли ненавистю, осудом, злом
і ми їх прийняли, бо і ми їх брати
у тій половинці, що злорадством зацвіло.

Зацвіло і вже дало такі ж плоди,
коли й самим жити стало страшно.
То берімося усі гуртом і поодинці
привносити в життя позитив по краплинці.

Бо саме так отой процент маленький,
а такий вірусом вредненький
теплотою взаємин людських
і світлістю помислів усіх
очистить нас – тіла, уми і Душі.

Прощаймо всім і собі передусім,
бо прощення веде до джерел
і ми очищуємося цим Душею,
випромінюючи світло із себе,
яким освітлюємо духовні путі всім.

Ми забудемо про тяжкість днів,
забудемо про негаразди і хвороби,
бо радість заполонить світ
і ми візьмемося до творчої роботи.

Тому, тепер, знаючи процес,
хай кожен подумає тут
і зважить можливості свої,
щоб по чуть, чуть — по трошки в дні,
або й налаштуватися у всьому житті
зайнятися творінням ДОБРОТИ.

ДОБРОТА — поріг
перед дверима щастя
за якими у домі-світобудови
і знаходяться кімнати милої любові.

Доброта і радість у житті
завжди поряд йдуть
і в такому стані щастя
вони до любові прийдуть.

ГЛИБИНИ ЖИТТЯ
Глибина, а чи висота
визначає велич життя,
або безкрая широта
визначає якість буття.

Мабуть, що й ні,
бо людям є невідомими
ті кордони, межі,
а чи є вони взагалі.

Та все ж параметри ці
таки є у нашому житті
і їх визначаємо ми усі
у повсякденній метушні.

Прекрасні міркування
про сутність життя,
бо його основою
у людства є сама
що не є постійна боротьба
за звичайне виживання,
за місце під небом,
за роботу хорошу, чи будь яку,
за місце дитині у садку,
за роботу з іншими,
з собою, з богами…

Так, думка тонка і глибока,
бо люди умами відходять від БОГа
і основний їх бог,
то є суспільний господь,
який заводить бал і поведінку,
а новітній визрівший бог,
який, ніби, маг
дудукає у трубку
і все людство ворушиться в такт.

Він керує світом грошами
і маніпулює людськими умами,
а щоб «мати гроші,
потрібно обзавестися знайомствами,
обзавестися знайомствами,
щоб вдало їх продати»,
а знайомства такі
заводяться на вбивствах, зраді
при господньому розкладі,
бо саме продавши Душу сатані,
ми й отримуємо гроші стартові.

Тому у цій суєті і в хащах цих
такою тонкою ця подорож є,
бо по ймовірності великій
до обірвання придатна,
та тому й глибокою є,
бо ніхто не знає її довжини –
не доходили по ній в глибини.

Ширяться глибини життя
в напрямках усіх
і свідчать про міцний РІД,
про здатність кожного із нас
пронести енергії життя гідно.

ТЕРЕШКО
На рокитнівщині, серед боліт,
Терешко святий і праведник зріс.
Будники й рідня до цих пір
знають стежини й той хутір,
де, нібито, юродивий ріс і ходив,
бентежачи польську власть
і уми людські правдою враз,
хоча в поведінці дитиною був
і радість, сміх, грайливість,
як доброта і щирість
не сходила з його лиця.

Собою він пророцтва і правду ніс
і місію свою в споминах доніс
своїм життям з минулого століття.
Багато пророцтв збулося на очах,
а при житті безумцем називали хоча.

Однак і тоді чудеса творив
в діях і в молитвах,
коли хвороби зцілював,
або крізь стіни проходив
казематів клесівських,
невидимо тікаючи із них.

Та і сьогодні до могили його,
що на окраїні Рокитного
люди йдуть з молитвами,
запалюючи ладан і свічі,
чекаючи зцілення і помочі.

Пророки для того й приходять
з порадами і в повчаннях
життями у цей буремний світ,
для зміни людської поведінки
на краще і самим.

Творець тим допоможе,
хто змін сам захоче –
отака правда життя,
а вона ж для всіх одна,
то не обманюймося в собі
і говорімо, діймо з доброти.

ЦІ СЛОВА ДО ВСІХ
Ці слова до нас усіх,
хто життям на Землі присутній.

Ми не проти вакцинації у суті,
а тільки визріває в нас
питання до тих зараз,
хто плодить і поширює
віруси серед нас?

А хвороби були і будуть,
бо саме в них шукати слід
ту суть і зміст,
що нам сказати хоче Сущий.

Так, саме хворобами і негараздами
Творець хоче навчити
творіння свої у людях
чесно і по правді жити.

Тому і вражаються органи дихання у нас,
бо ми несвідомо роззявили роти
і говоримо самі наліво і направо
інформації різні, яких фактично не знаємо
і потреби до них у нас нема.

Тому, щоб врозумити уже всіх Життям
і засіяно вірус грипу серед нас,
тоді і появиться у нас той час,
коли ми матимемо можливості всі
подумати про помилки свої,
про причини появи їх
і зможе визріти в умі,
чи прийдуть знання про те,
як і чим ми маємо спасати себе.

ВСІ ВМИРАЮТЬ, хто життя має
у визначений час Душею
(тим біочіпом космічним
і програмою у нім)
і лиш зло-дії вкорочують життя роки,
а добро-дії живуть в гармонії
зі всім і при здоров’ї,
або і продовжується життя їм.

Смерть теж є життя мить,
в якій часто кожен
дивиться свої роки у нім,
та змінити уже не здатен його він.

Тільки сором за тих людей,
які є організаторами цього
і за їм подібних ідіотів,
які активно взялися писати звіти
і так «топорно» підганяти показники.

А чого ж з людьми не поговорити
і показати загрози,
коли вони все таки є.
А так ширяться слухи
від хворих і лікарів,
від їх друзів й рідних
задля суцільних стресів –
то де більше шкоди?
В грипі, чи у стресі?

Тому тепер не просто
ідіотів зупинити,
коли вони зневірилися
і є байдужими до ЖИТТЯ,
яким лиш користуються
до певних меж,
бо життя,
як вид енергій на Землі
і у Всесвіті великім,
має можливості великі –
плодити зло, то себе палити;
а творити доброту і любов,
то і шанс є йому і нам порадіти.

Знаймо люди, знаймо всі,
що не боротьба береже життя,
бо вона плодить зло,
ненависть, жорстокість.

А зберегти життя і радість в нім
можуть дії власні, наші
коли ми гуртом усі
почнемо доброту творити.

Вона і любов до ближніх
знає як тихцем злодіяча зупинити.

Тому надія на Вас люди,
на розуміння Ваше,
на самоусвідомлення всього,
що сьогодні ми відчуваємо
і бачимо лиш віддзеркалення своє
нашим нутром нутра нашого,
що ніби кругом одні вороги,
що збираються нас знищити –
а по факту ми самі
притягуємо енергії такі
і самознищуємося у стресах,
у страху, у байдужості…

Знаймо люди й те,
що ми тілом кожен у собі
носимо всі хвороби світові,
бо по суті каплею є ми
в океані великім
і кожна капля в нім
по своєму складу є подібна,
як біля Антарктиди,
то так і у водах біля Аляски.
Ось так розуміти слід
себе і світ.

Так задумане Творцем,
що океан чистить воду,
то так і тіло має у собі змогу
подолати цю хворобу.
Бо лиш наші діла і паніка
ускладнюють лікування,
якого фактично і нема,
бо то є інших мета –
зменшити населення.

У ці дні посидімо всі
і поміркуймо в колі сім’ї,
бо ми ж сьогодні сім’ями
і побутом подібні,
а робота і статуси були
вчора і будуть через день,
то визначаймося у діях
бо ми здатні Сущому допомогти –
саме так пророки говорили.

Поміркуймо і помолімося всі,
а потім зменшуймо негативу в діях
і збільшуймо добродіянь між людьми,
не забуваючи про землю, повітря і води,
бо саме дії такі є найбільше лікувальні
саме в ситуаціях масштабних таких.

Возрадіймо ЖИТТЮ і творімо,
то і Всевишній допомогу надішле
заблукавшим дітям.
Щастя Вам і родинам!!!

Так, я з тих, хто прийшов
творити серед Вас мир і спокій,
щоб підвести до розуміння основ
і запросити доброту творити і любов.

ШАНС ПОПРОЩАТИСЯ
Не маю енергій життя
і Духом ослабло єство.
Тому допобачення усім
і не тримайте на мене зла.

Ми лиш дороговказ були,
а до змін на краще самі Ви
мали йти, бо ці якості Духовні
у поведінці мають бути основні.

Ми не боротьбист за благо,
бо воно на доброті і любові зростає.
А ми несли лиш зміст якостей.
І Ви це, люди, знайте
і цим свої путі життя встеляйте.

Простіть усі і плекаймо Душі,
бо нас розсудок і ум покидає,
тому й думок зрілих немає,
а життя втратило смисл.

У цю мить просвітлення
благословляємо Вас, сестри і брати,
а все інше в руках Творця –
та буде з Вами Дух святий
нині, присно і на віки.

КАПЛЯ ВОДИ
То хто ж тоді ми?
Тілом, ніби то, вода,
та і сама моторика-рух,
нібито, і є тіла дух…

Маємо об’єм візуальний
і здатність лишати слід
своїм трудом посильним
і творінням із благодаті.

Ми маленька капля,
згусток енергій світових
і життям творчим своїм
виробляємо енергії для руху
цих енергій світових,
які і є те Життя,
яке ми, люди, БОГом звем.

Ми капля океану у товщі води,
чи то при самому дні у мулі,
або на гребені хвилі,
що бачить красу райдуги
і те колесо-диск сонця,
яке відгукується в нас
тим теплом радості і любові.

А ми так схожі між собою
і цим називаючи свою єдиність,
як цілісність Всесвіту,
засвідчуючи життям своїм,
що ми сестри і брати
по духу й крові.

ХТО МИ Є?
Хто ми є по суті?
оця проява в тілі
і цей ум у нім,
який переймається усім.

Душа ж невідома нам,
ні запрограмованість її,
ні те, куди вона веде,
терзаючи ум і тіло в болях.

Бо саме так вона говорить з нами,
коли ми плодимося помилками,
а коли творимо добро і з любов’ю,
то ум в радості готовий тіло піднять,
щоб разом із ним світами політать.

У глибинах і широтах цих
ми є загубленими для всіх
і нікому нема до цього діла,
бо ніхто достоменно не зна.

Що у нас в голові і на умі
і що ж твориться у Душі,
що пишемо у цих віршах –
про святого Духа, чи Сатану.

Не прийняв до себе Христос,
мовчить і сам Творець,
бояться люди спілкуватись,
а ми ж є ніхто у цілім світі,
хоча признатися собі,
ніби то у цьому боїмось.

Ми є мізер невидимий
у тумані водянім –
не торкнутися і не вирізнити
в просторі, і на якій висоті,
та й чи має об’єм взагалі,
чи то лиш тінь невидима з туману,
як слід у промінні сонячнім.

Ми живі і водночас ні,
бо відчуття у нас таке,
що це тіло й ум без Душі.
То хто ми Отче для Тебе?

Піднімав Духом у висоти,
а то у самопрокляття кидав,
то і що Ти цим сказав,
коли по життю глухий ми.

А чи чутливим занадто є
і ця біль заглушила все,
що стільки ненависті і зла
зібрала за віки спільнота.

Слова людям ніс,
та сам на йоту не підріс……………….

На цьому і закінчую не закінчивши,
бо зневіра до знемоги привела…………
Прощаю всіх і вся
у Вас, читач, прошу прощення
за слово різке і гірке,
бо було й таке…………..
З шаною до Вас, сестри і брати,
Ваш Сергій!

О СЕБЕ
Да, позвольте скромным не быть
и о себе сказать два слова,
ибо я не всю свою жизнь
в познании и поведении таков был
и лишь этих семь лет
поискам истины отдался.

А так вся жизнь была как у всех –
житейские будни, горечи и радости.
Да, мудрость и чувство правды было,
что карьере всегда вредило
и этому я был рад,
ибо чувство воли во мне росло.

Многое в хозяйственности знал
и с людьми ладить мог,
новые возможности искал,
чтобы жизнь улучшить
и многих к этому звал,
доброты и радости
своим примером наущал.

Рад, что был на гребне
житейской волны
и был в жизни на дне,
но жил той каплей в океане
в этой длинной и короткой жизни
и все же каплей оставался,
осознавая умом своим
свое призвание в жизни
к написанию строк о ней.

ЧОМУ ТАК ВАЖКО МЕНІ
Як гірко знати
і продовжувати писати
усі оці книжки
для нашої ж шухляди.

Такі слова прощальні
у цій книзі дарувальній,
бо вона пятьдесята вже,
тому зібрав грошенята
для видавництва її,
щоб споминали ви
цього пілігрима Душі.

Сам вольницю люблю
і відпускаю на волю слова.
Хай ідуть межи люди,
несучи якості позитивні.

Це думки із нашого ума,
та книги писала ним Душа
для Ваших, люди, Душ
і теж через уми Ваші.

Щоб умом усі росли
і якісно розвивалися,
щоб всі разом цвіли
результатами і діями своїми.

Отак в думках напився
цих пізнань життя глибин
і тепер страждаю вночі і щодня,
бо жити не дає зневіра, сум.

Так, думки ішли з Душі
і тепер там родяться в рядки,
а я очі закриваю
і умом через хвилину-дві
тему і слова забуваю.

Як гірко про це знати
і так важко нарікати собі
у неспроможності допомогти
всім людям істину пізнавати.

Бо книжки не видані
і куплети з них читають одиниці
в оцьому інеті,
а думки тиснуть нові.

І не мені вони потрібні,
бо виріс Духом я із них,
а я лиш посередник,
бо я лиш олівець…

Олівець між Сущим і читачем,
хоча читачем ймовірним.
Та олівець цей не мертвий іще
і гірко знати про таке.

Що ці думки, слова
не знаходять читача,
та і не його це вина,
коли потреба в умі не зросла.

Мабуть, Всевишній так і дає
кожному життя своє
і ніхто його не змінить
окрім самого себе.

То давши можливість слова писати,
хай би можливість дав розіслати,
бо не для себе писали ми
і не зі своєї прихоті.

Для того, щоб ці книги читали
потрібно мати особисту славу,
бо так прийнято у цьому суспільстві,
тому покидаємо письменницьку лаву.

І відступати, відійти
від писання поетики і прози
важко так і не просто,
та все ж рядки пливуть
словами в голові
і описати ті дива,
які відкривалися літами,
часто просяться до прокляття.

То чи вперед іти,
чи зупинитися?
Куди?
Та в обох випадках в нікуди,
бо і звати мене ніхто,
коли отак без роду-племені
повиснув на стремені,
а життя біжить,
летить в думках, та і наяву
і нема діла нікому
у суспільстві сьогоднішньому
до страждань цього пілігрима
і його докорів сумління
перед Духом святим,
а також і перед мільйонами
Його сподвижників святих.

Піднімалися багато із людей
просвітити ближнім їх уми,
та їх вбивали, каменували,
чи на хрестах розпинали.

Ми цього свідомі теж,
бо спільнота не міняється віками.
Міняються у ній лиш люди,
а Душа кипить, як вулкан
не тримаючись меж.

Як жити далі – не знаю сам,
хитаючись в океані Його
з відчуттями, ніби, лайно,
ненавидячи самого себе
у тій забутості Богом.

Однак і в житті не бажаю
прихильником Диявола стати,
бо думки такі до нього кличуть
і неміч до цього приведе.

Тому готов померти тілом
і умом при усвідомленні того,
що у житті все ж був і є
сподвижником Духа святого.

Може, дасть хтось пораду,
бо насправді жити не можу,
а негатив при житті
усім ость так нести…

То неправильним буде
при докорах, сумлінні,
та і саму Душу у єстві
не закриємо у в’язницю.

А стати п’яницею
у цій зневірі, байдужості
можливості є чималі,
чи опуститися життям
на асоціальне дно
і поки сил вистачить
по світу бродити
і з людьми говорити.

Хотів відлюдником стати,
чи в монастир піти,
та це суперечить
пізнанням моїм.

Тому визнаю вкінець
і опускаю руки –
хай Життя саме веде,
бо, мабуть, вже
від самого себе
не втечеш,
а цю каплю гіркоти
теж до кінця доп’єш.
Простіть боги неба і землі,
простіть і ви, читачі,
прости Іісус Христос,
прости Дух святий,
і хай простять сподвижники Твої
за ці устремління мої,
бо я не знаю чи вони
благодаттю вкриті,
чи істина жива у них —
то про це міркуйте самі,
читаючи між словами.

ПЛАЧ СЕРГІЯ
Дух святий і чистий,
Іісус Христос і Божа мати
не можуть світ владнати,
а ми бачимо безпорядки ці
і у страху, байдужості, чи з ліні
не хочемо про це поміркувати,
не хочемо розуміти і їм допомагати.

Так, ми малість, але нас багато,
то хіба ж не соромно нам усім,
коли страждають наші мама й тато,
чи не богохульниками є ми,
коли до енергій всесвітніх
і є такі, і далі є лихими.

Зупинімося в думках на мить,
щоб своє покликання зрозуміть.
Хто ми є, люди, у простому житті
без батьків і без Богів?
То починаймо гуртуватися усі
у добрих справах і повсюди,
долучаючись з можливостей,
або й з останніх сил
і не плодімо енергій негативних,
то допоможемо собі цим
і енергіям позитивним тим,
у яких ми пізнаємо щастя й радість.

Бо тільки ось так в єднанні ми
і є здатними змінюватися в собі,
змінювати світоустрій по суті.
Почнімо зі свого ума,
бо він вухами, очима,
смаком і у відчуттях блука
по тих стрічках інформацій,
де в основному негатив,
де закладено вірус страху
і різні методики маніпуляцій.

Так є в ідеологіях держав, є у ЗМІ.
Шоу, кінофільми і книжки
теж насичують наші уми
цим негативом і злом –
і страшно те, що люди самі,
ніби то, і звикли, і готовими є
наплоджувати оцей негатив
у відчаї своїм – то хай буде всім
так погано, а то ще й гірше.

Це нас, люди, з’їсть.
Цей путь до подоби звіра.
А ми ж все таки людина,
хоча ненаситна і зла…

Так є у всьому навкруги :
в бажаннях за матеріальне,
у тих змаганнях –
бути першим всюди,
в осудах собі подібних,
а то й у ненависті, злі…
і ми вже в психічному страху,
та і тут уже умом
готові самі до покори
у тому ницому рабстві,
соромлячи Душу і все єство.

Та це ж енергії негативу.
І вони є в суті руйнівні.
А нам би творити і любити,
щоб здоровими бути
і радість мати у житті,
несучи й дітям у роки,
бо живемо ми все таки
не минулим і навіть не днем оцим,
а тим, що далі буде, у майбутті.

Знаймо й те, що завжди на Землі
були люди мудрі, а були і злі,
Так є і тепер, та важко Душам
у нас таких, «навчених і поінформованих».
Та питання встало руба –
бути життю, чи не бути…

Хай і важко, та не збурюймо війни,
а творімо свідомо молитви
в думках своїх тихенько,
а найліпше добрим ділом.

То саме дії такі наші й спільні
дадуть умови для ума спокійні
і кожен задумається про ці слова,
бо людей дурних від Творця нема.
Це ми самі себе такими робимо,
це ми оцей гнів, обмани, зло плодимо.

Душі наші відкриють добрі діла
і ум очистить себе і тіло — засія.
Тоді ми всі узріємо ту благодать,
якою лиш марили в думках,
бо проявиться вона і в наших ділах.

Не так усе і тяжко –
очам трохи страшно,
але тіло за Душею побіжить,
бо вони одночасно у світ прийшли,
а ум через роки починає пізнавати –
та і так зманюється собою,
кличучи і тіло за собою,
та все ж скаже всім:
дурним родився,
дурним у роках зігнувся.

А коли ж ми гуртом
і зі святим і чистим Духом
почнемо взаємини хороші будувати,
доброту за основу життя приймати,
то відродимо любов і себе,
бо зможемо життя зберегти
своїм дітям, онукам і планеті,
бо саме для цього ми роками дожили,
щоб РАЙ будувати на Землі.

Це не плач Веремії
і я тут не плачу, люди,
бо я ридма ридаю,
сльозами гіркоту змиваю,
що ми в цей час сутужний
так повільно пробуджуємося
до змін хороших у собі,
для потреб Всевишньому
у цій байдужості до майбутнього.

Воно ж основа всього життя земного,
бо втрачаючи духовне у житті,
ми опинимося в океані на дні
і лиш ті дихати і радіти будуть,
хто спочатку тихенько сам собі
буде творити очищувальні молитви,
а потім наяву і прилюдно заявить всім,
щоб єдналися для стяжання всі
енергій позитивних у житті.

То, маючи такий шанс, люди,
благаю і на колінах молюся до Вас усіх:
змінюймося у добрих справах
і побачите результат – радість,
щастя і той квітучий райський сад
і те устремління на успіх.
А ми ж до цього здатні!

В добру путь усім і вся
у чистоті Душі, тіла і ума
до світлої любові,
за якою ми спрагли!!!

СЛОВА ДО ЧИТАЧА
Доброго дня всім і вся, ким наповнена Земля і Всесвіт!!!

ДЯКУЄМО всім, хто писав і пише свої думки, своє бачення життя у відгуках на наші дописи в сторінках ФБ і на сайті, бо і наші, і Ваші слова мали би спонукати інших до розмови про мудрість людську, про якості духовні – людина ж влаштована так, що хоче жити так, як інші (ті, які сподобалися їм).
А слово хороше сказати сьогодні, то відвагу потрібно мати. Не модно і не кар’єрно сьогодні говорити про Творця і сподвижників Його публічно (в церкві- так). А Ви такі були би предтечами у завтрашньому дні, будівельниками щасливого життя. Саме такими з друзів, яких є більше 15 тисяч, є істинними подвижниками Духа святого і всього позитивного, що є основою існування сьогодні іще життя людського, так і планети в цілому, як і всього живого на ній.
Долучайтеся і будьте активними в пізнанні істини …

Пишіть і далі свої думки про дописи на ФБ і про книги на сайті (mikolin.com.ua) – ЩО ВИ ДУМАЄТЕ ПРО НИХ – НА ЧАСІ ВОНИ, ЧИ ЦЕ ЛИШ СЛОВА, ЧИ ТОРКАЮТЬ ВОНИ СТРУНИ УМІВ І ДУШ, ЧИ ТО ЛИШ МАРНОТА.
Бо саме дописи своїх думок (а не лайки і мовчання) додають мені і іншим прагматичним читачам довіри, додають енергій для молитов і творінь нових.
Тільки не мовчіть. Хай бачать інші, що є серед нас світлі й мудрі, є щирі й гідні такі хороші учні, чи вчителі за якими прийдуть до святого Духа і до сподвижників Його святих і чистих, бо цього від усіх сьогодні Всесвіт жде. Жде молитов, добрих справ і тієї любові взаємної.
РОБІТЬ УСЕ ТЕ, ЩО РОБИТЬ ВАС ЩАСЛИВИМИ!

Дорогі друзі, ми не покинули Вас, а є в молитві, просячи Всевишнього для просвітлення умів, бо тільки так у світі матеріальнім, живучи серед енергій темних і світлих, ми здатні бачити шлях, який веде в життя майбутнє.

З шаною Сергій Миколин

ОГЛАВКИ
ТИХА ДОБРОТА 2
ЗЕМЛЯ 2
МАМО 3
ЧУТТЯ ТЕПЛА 4
НАШІ ОБЕРЕГИ 5
ТЕПЛОТА ДУШІ 5
ЧИСТОТА 6
ДЖЕРЕЛА РОДУ 7
МІСІЯ 9
РОБІМО СПРОБИ ВСІ 9
НАТУРИ ТВОРЧІ 14
Ю.Н. 16
ПЕРЕДАЧА 19
ПЕРШІ СПРОБИ 20
ВАЖКА НОША НЕГАТИВУ 22
БУДЬМО ЖИТТЯМ 22
МИ ДІТИ ТВОРЦЯ 23
НЕБЕЗПЕКИ 26
БЕСІДИ 28
ПОВЧАННЯ ВІД ТВОРЦЯ 29
РІДНИЙ КРАЙ 29
ЗАДУМА 31
РАДІСТЬ-ГОРЕ 31
ГОРІЛКА 31
ДІЯ 31
НЕ БЕРІМО СМУТКУ 32
УБОГИЙ 33
ПЛОДИ 33
ВТРАТИ 33
ЛЮБИ 34
ГЛУХОТА 34
В ЧОМУ ЩАСТЯ 35
ЗНАННЯ 35
СПОВІДЬ 37
ХРУПКЕ ЖИТТЯ 37
МОЛИТВА 38
ТЕНДІТНА 39
ДУХІВНИК 40
ПЛРАДА 42
ДУМКА 48
ІІСУС МЕСІЯ 49
ПРЕДТЕЧІ 49
ІДІОТИЗМ 51
ЩАСТЯ 52
ПОРА 54
МАНА 54
ВИЗНАЙМО УСІ 56
СПОКІЙ 58
ТВОРІННЯ 58
ХОРОШЕ ЖИТТЯ 58
МИРУ ВСІМ 59
ДОЛЯ 60
МАРНОТА 61
ЯВЬ І ПРАВЬ 63
ЖУРА 64
МИЛУВАННЯ 65
ДУХ СВЯТИЙ 65
УМ 67
СЛОВО 67
ВОЛЯ В ІСТИНІ 68
БОРОТЬБА 71
ЛЯК 74
ПУТЬ ДО ЩАСТЯ 75
ВЕРШИНА 76
ОСУД 76
СЛУЖБА 77
МОВА 78
ЗНЕВІРА 78
ІДІОТИ 79
КРАСОТА 88
ЖИТТЯ – Є СЯТІСТЬ НАША 88
СПІЛКУВАННЯ 89
ЖИТТЯ 90
ПОСЛАННЯ 91
ЛЮДИ СВІЧКИ 91
АЗИ 92
РОЗМОВА 92
МІЦЬ РОДУ 93
БОГ Є 93
ПЛАНЕТА І ЛЮДИ 94
НЕМА ВАГИ 95
ДИКІ ЛЮДИ 96
СТВОРИ ЛЮБОВ 99
ЗМІНА 100
КАРА І ВИНА 101
ОРІЄНТИР 104
ЖИВ 105
ВІТЕР 106
ОСІНЬ 106
ПОДІЛ 106
РОЗМОВА 107
КОМАШКА 108
БУДЬМО 108
ВОДА 109
ГОЛУБ МИРУ 110
ДОБРОГО РАНКУ 110
НЕ ВТЕЧЕШ 110
ГРЕБЛЯ 111
СПЛЕННЯ 112
ПОРЯД 112
МУДРИЙ 112
ВІТОЧКА МИРУ 113
ЛЮБОВ І ХАНДРА 114
НА ВІКНІ 114
ЕКЗАМЕН 115
МУДРІСТЬ 116
УСМІШКА ЖИТТЯ 117
НОША 118
РАДІСТЬ 118
ТВОРЦІ 119
ПЕСИМІЗМ 110
ДЕРЕВО 120
НЕМА ВКРАЇНИ ВЖЕ 121
ТВОРІМО УКРАЇНУ 124
МИ НЕ РАБИ 125
ПРОРОЦТВ НЕ ВІДМІНИТИ 126
ПРИЙНЯТТЯ 125
БУТТЯ 127
ОДНА ІЗ ПРАВД ЖИТТЯ 127
ГЛИБИНИ ЖИТТЯ 129
ТЕРЕШКО 130
ЦІ СЛОВА ДО ВСІХ 130
ШАНС ПОПРОЩАТИСЯ 133
КАПЛЯ ВОДИ 134
ХТО МИ Є? 134
О СЕБЕ 135
ЧОМУ ТАК ВАЖКО МЕНІ 136
ПЛАЧ СЕРГІЯ 139
СЛОВО ДО ЧИТАЧА 142

Даруємо книгу Вам,
________________ ,
у цю годину смути
до Дня доброти,
щоб читали Ви і діти,
щоб несли її суть у люди,
а якщо відчуєте благодать в собі,
то засівайте виписки усюди,
бо автор їх є Творець
і саме так Він прийшов
до Ваших сердець.
Щастя Вам і родині теж!!!
З шаною Сергій Миколин.
__________ 19.12.2021 р.