“Без вільної України не може бути вільної Європи, а без вільної Європи не може бути ні сталого спокою, ні економічного добробуту в цілім світі. Без розподілу Російської імперії на вільні держави Росія завжди буде загрозою вільним державам світу” – власноруч записав у резолюцію 17-го з’їзду Організації державного відродження України 80-річний Олександр Неприцький-Грановський, який першим із українців у діаспорі здобув ступінь доктора-ентомолога, звання професора американського університету. Проте вчений, письменник, художник, український державник й досі майже невідомий в Україні.
Народився Олександр Неприцький 4 листопада 1887 року в селі Великі Бережці, нині – Кременецького району Тернопільської області в родині коваля.
Олександр з дитинства був багатогранною особистістю: малював, обожнював писанки, віршував, збирав колекції комах.
Після закінчення церковно-парафіяльної школи у рідному селі, з 1901 року навчався у Білокриницькій сільськогосподарській школі, де поринув у вир культурного життя. У цей період формується його національне самоусвідомлення, він знайомиться з М. Міхновським і 15-річним стає членом РУП.
У 1907 році близько знайомиться з Лесею Українкою та Климентом Квіткою, котрі завітали на відпочинок до Великих Бережець. Цього ж року у київському часописі “Рідний край”, редактором якого була Олена Пчілка, побачив світ перший вірш Олександра “Порожня оселя”. Олена Пчілка порадила йому продовжувати писати. Це укріпило юнака в думці їхати на навчання до Києва.
У комерційному інституті Києва він студіював економіку, історію, літературу, мистецтво і працював експедитором “Південноросійського видавництва”. Його захопило культурне життя Києва, близьке знайомство з українськими діячами М. Лисенком, О. Олесем, Б. Грінченком та іншими.
У 1910 році Неприцький-Грановський опублікував свій перший збірник поезій “Пелюстки надій”, наступного року – збірку “Намистечко сліз”, 1914 року – збірку “Акорди”. Був членом “Просвіти”, друкувався в “Українській хаті”, перевозив з Галичини нелегальну літературу, через що потрапив під пильний нагляд російської жандармерії. Через політичне переслідування приймає рішення нелегально перейти кордон. Взявши з собою “Кобзаря”, повне зібрання часопису “Українська хата”, свої поетичні збірки, два вишиті рушники та сорочку, він вирушив за кордон. 26 березня 1913 року Олександр Грановський ступив на американський континент. Думав, що поїде до США ненадовго, щоб перебути лихоліття, але залишився там назавжди.
Олександр Неприцький-Грановський зміг подолати неймовірні життєві труднощі, ким тільки не доводилося працювати, щоб мати гроші на харч, а згодом – на науку, одяг, книжки. 1918 року закінчив Вищий агрономічний коледж у м. Форт-Коллінс, працював учителем біології і врешті-решт вирішив присвятити себе захисту природи.
Він долає один за одним щаблі наукових вершин і 1925 року стає доктором філософії в галузі біологічних наук. 1930 року Грановського запрошують на посаду професора ентомології і економічної зоології до Міннесотського університету. У 1934 році адміністрація університету запросила професора організувати й очолити першу Біологічну станцію у США.
Олександр Грановський займався науковими дослідженнями, написав близько 300 наукових праць, переважно – у галузі прикладної ентомології і захисту рослин. Залишив нащадкам і літературну спадщину. Видав 7 томів поезії (чимало його віршів поклали на музику композитори В. Шут, С. Лібацький, С. Ярмоленко, Р. Придаткевич), оповідань, нарисів та інших прозових творів. Він був літературним критиком, публіцистом, написав чимало розвідок про літературу, про культурне надбання українського народу. Крім того, його перу належать публіцистичні і політичні праці “Проблема незалежної України” (1940), “Вільна Україна необхідна для постійного миру” (1945), “На шляху до державності” (1965).
Неприцький-Грановський був активним громадським діячем: 1945 року у складі американської делегації брав участь в установчій конференції ООН, співпрацював з ЮНЕСКО, тривалий час очолював Організацію державного відродження України, був основоположником Українського Конгресового Комітету Америки (УККА), учасником Першого та Другого Світового Конгресу Вільних Українців; членом комітету по створенню меморіалу Т. Г. Шевченку у Вашингтоні. У 1949 році він отримав дозвіл американської адміністрації приїхати до Німеччини в табори для переміщених осіб, що були в зоні окупації США та допоміг багатьом українцям, які опинилися там після Другої світової війни, переїхати в Америку, щоб уникнути повернення до Радянського союзу та вислання.
За своє довге життя він, цікавлячись книгами з різноманітних галузей знань, зібрав велику бібліотеку, яка нараховувала понад 5,5 тисяч книг. 1965 року організував на основі власної бібліотеки й архіву бібліотеку-архів емігрантів-українців, згодом – Всеамериканський еміграційний центр.
Олександр Грановський відроджував в Америці писанкарство. Спочатку навчив цьому своїх дітей та онуків, близьких і знайомих, а згодом заснував школу писанкарства, де навчалися не лише іммігранти з України, а й американці. Він створив за власними зразками колекцію, що нараховує понад 2,5 тисяч одиниць а також написав англомовну монографію “Мистецька символіка українських писанок”.
За два місяці до смерті, в листі до брата Сергія у 1976 році він писав: “Якби Україна нині була вільною державою, вона відігравала б велику роль у світі і з нею світ би рахувався та до неї прислухався. Це була б Нова Америка в Європі. Я вірю, що такі мрії ще здійсняться…”.
Помер Олександр Неприцький-Грановський 4 листопада 1976 року в день свого народження. У рідному селі на Кременеччині діє літературно-меморіальний музей Грановського-Неприцького.
Твори:
1. Неприцький-Грановський О. Гимни сонцю : поезії. Т. ІV / О. Неприцький-Грановський. — Чікаго-Нью-Йорк : Життя й Мистецтво, 1958. — 144 с.
2. Неприцький-Грановський О. Осінні узори : поезії. Т. VІ / О. Неприцький-Грановський. — Чікаго-Нью-Йорк : Життя й Мистецтво, 1957. — 144 с.
3. Неприцький-Грановський О. [поезії] // Друг читача. – 1991. – 10 квіт.
4. Неприцький-Грановський О. Сни зруйнованого замку : поезії. Т. VІІ / О. Неприцький-Грановський. — Чікаго-Нью-Йорк : Життя й Мистецтво, 1964. — 144 с.
5. Ф69495 У С48 Неприцький-Грановський О. Христос родився. В різдвяну ніч // Слово Благовісту. Українська релігійна поезія / [упоряд. Т. Ю. Салига]. – Львів : Світ, 1999. – С. 228-229.
Література про життя й творчість:
6. 842330 83.3(4=Укр)6 Б75 Боднарук І. Поет-інтелектуаліст // І. Боднарук Між двома світами : вибр. статті про укр. письменників. – Донецьк : Укр. Культурологічний Центр, 1996. – С. 89-92.
7. Кадобний Т. Б. Філософія серця у творчості письменників Волині / Т. Б. Кадобний // Гілея. Науковий вісник. – 2019. – № 6(145). – С. 76-80.
8. 936832 016:82(477).09 У45 Погребенник Ф. Неприцький-Грановський Олександр // Українські письменники діаспори : матеріали до біобібліографічного словника. Ч. 2. (Л-Я) / авт.-уклад.: О.Білик, Г. Гамалій, Ф. Погребенник. – К. : НПБ України, 2007. – С. 69-72.
9. Ф81767 94(477) Э68 Саранча Г. В. Неприцький-Грановський Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – К. : Наукова думка, 2010. – Т. 7 : Мл – О. – С. 377.
10. Шендеровский В. Вчений-ентомолог Олександр Грановський-Неприцький (до 130-річчя від дня народження) / В. Шендеровский, В. Липовецький // Світогляд. – 2017. – № 6. – С. 8-11.