Світлана Алексієвич — Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека

07.09.2022 Переглядів - 996

Світлана Алексієвич — лауреат Нобелівської премії-2015
Твори
Голоси
Література про творчість

Світлана Алексієвич — лауреат Нобелівської премії-2015

«Я йшла слідом за історією по головних її точках».

Світлана Алексієвич

Нобелівська премія з літератури 2015 року присуджена Світлані Алексієвич — білоруській письменниці. Народилася майбутня письменниця 31 травня 1948 року в м. Станіслав (тепер Івано-Франківськ) в родині сільської вчительки і військовослужбовця. Батько — білорус, мати — українка. Після демобілізації батька з армії у 1950 році сім’я переїхала на батьківщину батька — до білоруського села Копаткевичі Петриківського району Гомельської області.

Закінчивши середню школу в 1965 році, Світлана два роки заробляла свій трудовий стаж для вступу до вищого навчального закладу (так вимагали правила вступу для абітурієнтів) – працювала вихователькою в школі-інтернаті, викладала німецьку мову, з 1967 року — кореспондент районної газети «Припяцкая праўда» в містечку Наровля. Працювалося легко, оскільки ще в школі писала вірші, газетні замітки. Того ж року стала студенткою факультету журналістики Білоруського державного університету. Під час навчання брала активну участь у республіканських та всесоюзних конкурсах наукових студентських робіт і неодноразово ставала їхнім лауреатом.

Після закінчення університету в 1972 році поїхала працювати в містечко Береза Брестської області – до районної газети. Одночасно викладала в сільській школі. Але за рік її запросили працювати до республіканської «Сельской газеты» (м. Мінськ), а ще через кілька років – кореспондентом, а згодом і керівником відділу нарису та публіцистики літературно-мистецького журналу «Неман» (орган Спілки письменників Білорусі).

Молодий журналіст пробувала себе, свій голос у різних жанрах — розповіді, публіцистика, репортажі. «Я довго шукала себе, хотілося знайти щось таке, що наблизило б до реальності, мучило, гіпнотизувало, захоплювало… Схопити справжність – ось чого хотілося», — згадувала Світлана Алексієвич.

Вирішальний вплив на її вибір зробив відомий білоруський письменник Алесь Адамович і його відомі книги: «Я – из огненной деревни», «Блокадная книга», написані у співавторстві з іншими письменниками (Я. Бриль, В. Колесник). Адамович постійно шукав точне формулювання цього жанру — «соборний роман», «роман-ораторія», «роман-свідоцтво», «народ сам про себе оповідає», «епічно-хорова проза» тощо. Алексієвич завжди вважала його своїм головним Вчителем: він допоміг їй знайти свій шлях – жанр документальної прози: «Жанр людських голосів, сповіді, свідчень та документів людської душі…»

Світлана Олександрівна називає свою творчість спробою зібрати історії «з голосів, які зникають», а також – спробою «наздогнати історію, яка занадто швидко плине». Вона записала свідчення тисяч людей по всій території колишнього Радянського Союзу, обробила їх, виокремила головне: щоби через їхні приватні історії скласти неофіційну картину того, що відбувалося протягом десятиліть на території однієї шостої світу.

«Я 30 з чимось років писала історію «червоної утопії», «червоної людини» — я її так називаю, говорить Світлана Алексієвич, — і в мене була «головна велич задуму», як казав Бродський, я хотіла створити енциклопедію «червоного життя» — так, як ми живемо. Таких людей, напевно, ніколи не буде, на такому величезному просторі такого жахливого експерименту. І страшного, і в чомусь – чудового. Я йшла слідом за історією по головних її точках». У результаті з’явилася низка творів, об’єднаних у цикл «Голоси Утопії».

Найвідомішим твором цього циклу, написаним у 1983 році, стала повість «У войны – не женское лицо». Світлана Алексієвич чотири роки йшла «обпаленими кілометрами чужого болю і пам’яті», вислухала сотні учасниць Великої Вітчизняної війни, свідомо звертаючись не до прославлених жінок, а до «звичайних військових дівчат, яких багато». Більше двохсот жіночих голосів «звучать» в її книзі. І якщо чоловіки, зазвичай, говорять про подвиги, про рух фронтів, про командирів, то жінки – щиро, достовірно, емоційно – про те, як страшно вперше убити людину, йти після бою полем і бачити трупи молодих хлопців.

Книга писалася важко, поступово, Алексієвич дуже тонко розрізняла грань між журналістикою і прозою: оповіданнями героїв та авторським світобаченням. Їй вдалося вгадати ритм як знак душі, який дуже важливий для внутрішнього життя людини, вона відібрала матеріал, в якому – і правда часу, і малюнок людини за маленькими деталями, дрібничками.

Два роки книга лежала у видавництві і не друкувалася, автора звинувачували в пацифізмі, натуралізмі, у розвінчанні героїчного образу радянської жінки. Такі звинувачення в ті часи вважалися серйозними. І потяглася за письменницею слава дисидентськи налаштованого митця.

Але настали нові часи, почалася доба перебудови. Майже одночасно повість «У войны – не женское лицо» друкують журнали «Октябрь», «Роман-газета», білоруське видавництво «Мастацкая лiтаратура» та всесоюзне «Советский писатель». Книга була перекладена двадцятьма мовами, її загальний тираж склав 2 млн. примірників. Схвальні відгуки С. Алексієвич почула від письменників-фронтовиків В. Кондратьєва, Г. Бакланова, Д. Граніна, Б. Окуджави та інших.

Книга широким кроком пішла по країні. Театр на Таганці відзначив 40-річчя Перемоги виставою «У війни – не жіноче обличчя» (режисер А. Ефрос), Омський театр за свою виставу був відзначений Державною премією (режисер Г. Тростянецький), білоруський режисер Віктор Дашук у співавторстві з автором створили документальний цикл фільмів під цією ж назвою, який теж було відзначено Державною премією СРСР та «Срібним голубом» на фестивалі документальних фільмів у Лейпцигу. Письменницю нагородили орденом «Знак пошани» та преміями імені К. Федіна та імені М. Островського, Всесоюзною премією Ленінського комсомолу.

Друга повість Світлани Алексієвич, яка теж близько року чекала свого часу, — «Последние свидетели» — спогади про війну тих, хто в дитинстві пережив жах гітлерівської окупації Білорусії. Про війну говорять не політики, не солдати, не історики, а діти – найщиріші свідки. Збираючи матеріали, повні болю і трагізму, автор думала про те, «як зберегти планету людей, на якій дівчатка повинні вранці спати в своїх ліжечках, а не лежати на дорозі вбитими, з незаплетеними кісками?..»

Обидві книги письменниці були визнані «новим відкриттям військової прози».

Наступна повість «Цинковые мальчики» виходить у 1989 році. Авторка чотири роки їздила країною, зустрічалася з матерями загиблих солдатів і колишніми воїнами-афганцями, побувала на війні – літала до Афганістану. Після оприлюднення книги, яка справила в суспільстві ефект вибуху бомби, владні структури не пробачили автору розвінчання героїчного військового міфу. На письменницю знову обрушився шквал критики. У 1992 році у Мінську навіть розпочався суд, який, утім, не було закінчено, адже втрутилася демократична громадськість.

Книга «Цинковые мальчики» теж знайшла своє театральне втілення. Так, у 1990 році Білоруський академічний театр (режисер В. Раєвський), у 1995 році Санкт-Петербурзький академічний відкритий театр (режисер Г. Тростянецький) презентували вистави, поставлені за твором. Режисер Сергій Лук’янчиків у 1991-1992 роках зняв документальну кінострічку «Афганський цикл» (кіностудія «Білорусь фільм»).

У 1993 році вийшла чергова книга письменниці — «Зачарованные смертью», розповідь про самогубців, які не витримали історичну нестійкість соціалістичних ідей, соціалістичного материка. Ці самогубці не відділяли себе від ідеї, зжилися з нею і не мислили своє життя без соціалізму, не знайшли у собі сили прийняти новий світ, нову історію та нову країну. Вчорашній іконостас, сяючий образами основоположників і відданих апостолів «єдино вірного вчення», зробився подобою тиру: він весь почорнів від пробоїн, а потім був начисто порубаний та заляпаний багнюкою. Недарма епіграфом книги стали слова Шарля Бодлера: «О, дивна гра з рухомою мішенню!» Встало питання про відповідальність – спільну й індивідуальну, про цих людей з нещадним почуттям поразки і самообману, яким шукали ім’я – звірі, злочинці, дурні? Трагічна смуга радянської історії була ще просто самим життям, «котрим ми жили». Аморальність полягала в тому, що мільйони вірили в збанкрутілу ідею і мільйони виглядали як сірий, одноманітний «пісок». Герої С. Алексієвич постають перед читачами у повний зріст, беззахисно і відверто, пристрасно і стримано виплескуючи свій біль, розгубленість, відчай, обурення.

1997 рік ознаменувався виходом прозового твору «Чернобыльская молитва», матеріал для якого письменниця збирала більше трьох років. Це були свідчення людей, так чи інакше причетних до Чорнобиля: вчених, медиків, солдатів, ліквідаторів, переселенців, дітей, старих людей, жінок.

Книга складається з трьох розділів. Перший — «Земля мертвых». У ньому розповідається про те, що сталося в зоні через десять років після аварії: за якими законами живе тут людина, що відбувається з природою, як швидко знищуються сліди присутності людей. У другому розділі, який має назву «Венец творения», підіймаються важливі питання: чи має право людина на власне життя і чи має вона право знищувати довкілля. Адже, ми всі, все живе — в одному ряду, і аморально привласнювати собі право на чиєсь життя. Третій розділ «Восхищение печалью» присвячений спогадам тих, кого застала ця технологічна версія кінця світу, цей апокаліпсис ХХ століття: як людська природа проявила себе в екстремальній ситуації, як діяли закони добра і зла, як проявив себе радянський менталітет, на якому тлі свідомості все це сталося.

Після кожного розділу в книзі йдуть хори. Після першої — народний хор: маленькі розповіді з приголомшливими деталями, після другого — дитячий хор, дитяче сприйняття катастрофи, смерті — питання, які людина ставить собі в кінці життя, але ніяк не на початку. Останній хор – солдатський: їх кидали тисячами, оскільки життя людського в тих умовах вистачало лише на 5-6 хвилин — піднятися на дах реактора, схопити якийсь шматок і винести його звідти. Роботи ламалися, радянська людина, радянський солдат — йшов…

Читаючи книгу, розумієш, що всі наші колишні уявлення про великі та маленькі катастрофи виявилися недостатніми. На мертвій землі час зупинився і став тим, чим є насправді — вічністю…

У 2011 році в Німеччині, в місті Тюбінгені, була поставлена моновистава «Чорнобиль: хроніка майбутнього» за книгою С. Алексієвич.

Завершує цикл «Голоса Утопії» книга «Время секонд хэнд», яка побачила світ у 2013 році. Вона має символічну назву: це натяк на мізерність та зношеність життєвих цінностей, узятих з чужого плеча – у народів, які йдуть іншим історичним шляхом. Нова книга С. Алексієвич продовжує традиції попередніх творів тим, що написана у формі інтерв'ю. Десятки різних людей говорять з її сторінок, і предмет їхньої розмови — історії, особисті і навіть інтимні почуття та переживання, які в результаті складають історію в широкому сенсі слова, історію подій, що змінили нашу країну.

Формально розповіді діляться на дві частини, перша з яких присвячена думкам, що жили у свідомості людей в останнє десятиліття ХХ століття, друга — з нульових до сьогодення. На ділі ж пам'ять героїв книги найчастіше відводить їх в більш далекі відрізки минулого.

Особистості оповідачів не менш цікаві, ніж їхні історії. Зіткнення поглядів людей, що вже переступили рису радянської зашореності, свідчать про неоднозначність, з якою суспільство сприйняло загибель Радянського Союзу. Деякі питання й досі залишаються актуальними.

Радісних картин в книзі немає, тому що «вийшла б чиста журналістика, «позитивний приклад». «Я пройшла в цій книзі по найболючішому і показала, що за всім цим стоїть», — говорить автор. Чи так необхідно сучасній людині це «болюче» для того, щоб намацати у безлічі історичних потрясінь рятівну нитку, що веде до нових ідеалів, або ж свідоме згущення фарб — лише данина популярній у наш час чорнусі? Однозначної відповіді на це питання немає, тому що у кожного читача, як і у героїв Світлани Алексієвич, своя історія.

Твори Світлани Алексієвич були перекладені багатьма мовами й видавалися за кордоном — в Америці, Німеччині, Англії, Японії, Швеції, Франції, Китаї, В'єтнамі, Болгарії, Індії тощо. У Франції, Німеччині, Болгарії ставилися вистави за її книгами та театральними сценаріями.

Алексієвич називають «блискучим майстром художньо-документальної прози». Таеко Мацумото, яка перекладала японською «Чорнобильську молитву» пише: «Навіть якщо історія однієї людини мала, якщо зібрати кілька тисяч невеликих шматочків, вийде одна велика картина. Це велика історія маленьких людей, які жили в часи і після розвалу СРСР. Погляд письменника, який фіксує темне минуле, пов’язане з війною або серйозними подіями, постійно спрямований у майбутнє. Алексієвич дбайливо підхопила спогади городян, які повинні були зникнути в історії, і передала їх наступним поколінням, світячись в променях Нобелівської премії. Що може бути прекраснішим?»

Творчість Світлани Алексієвич визнана світовою громадськістю, неодноразово письменниця ставала лауреатом літературних премій та нагород: Премія Курта Тухольського (Стокгольм, 1996), Премія ім. Андрія Синявського (Москва, 1997), Премія «Тріумф» (Москва, 1997), Премія фонду «Гласність» «Найбільш щира людина року» (Москва, 1998), Премія «За європейське взаєморозуміння» (Лейпціг, 1998), Премія «За кращу політичну книгу року» (Бремен, 1998), Премія ім. Йоганна Готфріда Гердера (Німеччина, 1999), Премія «Свідок світу» (Париж, 1999), Премія «За кращий радіоспектакль року» (Берлін, 2000), Премія миру ім. Еріха Марії Ремарка (Оснабрюк, 2001), Премія ім. Сандро Онофрі (Рим, 2002), Премія Асоціації американських критиків (Нью-Йорк, 2006), Премія організації Oxfam Novib (Гаага, 2007), Премія ім. Річарда Капустинського (Варшава, 2011), Літературна премія Центральної та Східної Європи "Ангелус" (Вроцлав, 2013), Премія миру німецьких книготорговців / Friedenspreis des Deutschen Buchhandels (Франкфурт, 2013), Краща книга року (Париж, 2013), Офіцерський хрест ордена мистецтв і літератури (Франція, 2014), Приз читацьких симпатій премії «Велика книга» (Росія, 2014), Премія Річарда Капустинського (Варшава, 2015). Ще у 2013 році вважалася одним із претендентів на Нобелівську премію з літератури, проте лауреатом стала у 2015 з формулюванням «за багатоголосе звучання прози й увічнення страждання і мужності». Білоруських нагород і премій не має.

Через постійне протистояння з білоруським президентом О. Лукашенком письменниця була вимушена виїхати до Європи, де жила й працювала 12 років поспіль – із перервами на творчі вояжі колишньою «імперією зла». Тільки в 2013 році повернулася до Білорусі. Після кримських подій 2014 року виступила в німецькій газеті Frankfurter Allgemeine із засудженням російської політики щодо України.

Твори

* Видання, які є у фондах ЗОУНБ ім. О. М. Горького

1. Время секонд хэнд / Светлана Алексиевич. — М. : Время, 2013. — 512 с.

2. Последние свидетели : книга недетских рассказов / Светлана Алексиевич ; [послесл. А. Адамовича]. — М. : Мол. гвардия, 1985. — 175 с.

3. Последние свидетели : соло для детского голоса : [рассказы] / Светлана Алексиевич. — Москва : Время, 2007. — 303 с. — (Голоса Утопии).

4. У войны не женское лицо. Последние свидетели : повести / Светлана Алексиевич ; [вступ. ст. А. Адамовича]. — М. : Сов. писатель, 1989. — 367 с.*

5. У войны не женское лицо… : докум. проза / Светлана Алексиевич. — М. : Правда, 1988. — 460 с.*

6. У войны — не женское лицо… / Светлана Алексиевич ; [вступ. ст. А. Адамовича]. — Минск : Мастац. літ., 1985. – 317 с.*

7. Цинковые мальчики : докум. повести / Светлана Алексиевич ; [худож. Н. Абакумов]. — М. : Известия, 1991. — 424 с. : ил. — Содерж.: У войны не женское лицо ; Цинковые мальчики.*

8. Час second-hand (кінець червоної людини) / Світлана Алексієвич ; [пер. з рос. Л. Лисенко]. — Київ : Дух і Літера, 2014. — 451 с.

9. Чернобыльская молитва: (хроника будущего) / С. Алексиевич. — М. : Остожье, 1998. — 222 с.

10. Чорнобиль: хроніка майбутнього / С. О. Алексієвич ; пер. і післямова О. Забужко. — К. : Факт, 1998. — 194 с.

11. Літопис самовидців: Дев'ять місяців українського спротиву / [авт. проекту О. Забужко ; упоряд. Т. Терен ; передм. С. Алексієвич ; іл. О. Клачинська]. — Київ : Комора, 2014. — 310, [23] с. : кольор. іл.

* * *

12. Бабы : [очерк] : пер. с белорус. / Светлана Алексиевич // Неман. — 1980. — № 3. — С. 122-137.*

13. Зачарованные смертью от автора, или О бессилии слова и о той прежней жизни, которая называлась социализмом : [повесть] / С. Алексиевич // Дружба народов. — 1993. — № 4. — С. 15-74.*

14. Зачарованные смертью : [фрагм. из кн.] / Светлана Алексиевич // Огонек. – 1993. — № 11. – С. 30-32.*

15. Чудный олень вечной охоты: из кн. любви [белорус. писательницы] / Светлана Алексиевич // Смена. – 2001. — № 10. – С. 4-31.*

16. У войны — не женское лицо : [журн. вариан кн. / Светлана Алексиевич ; предисл. А. Адамовича] // Октябрь. — 1984. — № 2. — С. 22-107.*

17. У войны — не женское лицо : гл. из док. кн. / Светлана Алексиевич // Неман. — 1984. — № 9. — С. 89-139.*

18. Цинковые мальчики : [повесть] / Светлана Алексиевич // Дружба народов. — 1990. — № 7. — С. 5-88.*

19. Человек больше войны : [из дневника белорус. писательницы] / Светлана Алексиевич // Смена. – 2003. – № 6. – С. 304-314.*

20. Чернобыльская молитва (хроника будущего) / С. Алексиевич // Дружба народов. — 1997. — № 1. — С. 8-102.*

21. Чернобыльская молитва (хроника будущего) : гл. из кн. / С. Алексиевич // Огонек. — 1996. — № 16. — С. 66-70.*

22. Чорнобиль: хроніка майбутнього : фрагменти з книжки / С. Алексієвич // Сучасність. — 1998. — № 4. — С. 15-32.*

Голоси

«Я дружила з Оксаною, вона була з України. Вперше від неї почула про страшний голод на Україні. Голодомор. У їхньому селі померла половина людей. Померли всі її менші брати і тато з мамою, а вона врятувалася тим, що вночі крала на колгоспній стайні кінський гній і їла… Я говорила: «Оксана, товариш Сталін бореться… Він знищує шкідників, але їх багато». – «Ні, — відповідала вона, ти дурна. Мій тато був вчителем історії, він мені казав: «Коли-небудь товариш Сталін відповідатиме за свої злочини…» Я хотіла піти до комісара… Все розповісти… А раптом Оксана – ворог? Шпигунка? Через два дні в бою вона загинула… У неї не залишилося нікого з рідних, нікому було послати похоронку»

(«У війни – не жіноче обличчя»)

«На них ніхто не звертає уваги, вже звикли. Вони сплять і їдять тут же на підлозі, на старих газетах і журналах, тижнями не можуть купити квитки в Саратов, Казань, Новосибірськ, Київ… Де їх скалічили? Що вони там захищали? Нікому не цікаво. Тільки маленький хлопчик не відводить від них своїх широко розкритих очей, і п’яна жебрачка підійшла до одного солдатика: «Іди сюди… Пожалію…» Він відмахнувся милицею. А вона, не образившись, додала ще щось сумне і жіноче»

(«Цинкові хлопчики»)

«Раніше я думала, що ніколи не помру. А тепер знаю, що помру. Хлопчик лежав разом зі мною в лікарні. Вадик Коринков. Пташок мені малював. Будиночки. Він помер. Помирати не страшно. Будеш довго-довго спати, ніколи не прокинешся. Вадик мені казав, що коли він помре, буде довго жити в іншому місці. Йому про це сказав хтось із старших хлопчиків і він не боявся.

Мені снився сон, як я померла. Я чула, як плакала моя мама. І прокинулася…»

(«Чорнобильська молитва»)

Повернувся старий радянський гімн, так само, як і Союз радянської молоді, тільки під іншою назвою. Є партія сили, яка копіює Компартію. Президент має владу, як Генеральний секретар. Абсолютну владу. Марксизм-ленінізм замінили православним християнством»

(«Час секонд-хенд»)

Література про творчість

1. Адамович А. Две книги одного жанра / Алесь Адамович // У войны не женское лицо. Последние свидетели : повести / Светлана Алексиевич. — М. : Сов. писатель, 1989. – С. 3-10.*

2. Адамович А. Становление жанра : [тема войны в литературе, упоминается повесть Светланы Алексиевич «У войны – не женское лицо»] / Алесь Адамович // Собеседник : лит.-критич. ежегодник / [сост. И. Ростовцева]. — М. : Современник, 1986. — Вып. 7. — С. 39-46.* ; Лит. газ. – 1985. – 22 мая (№ 21). – С. 6.*

3. Светлана Алексиевич [Электронный ресурс] : [биогр. данные] // LiveLib : веб-сайт. – Електрон. дані. — Режим доступа: http://www.livelib.ru/author/194455. — Загл. с экрана. — Послед. ред.: 08.10.2015. — Дата посещения: 08.10.2015.

4. Алексиевич Светлана Александровна [Электронный ресурс] : [биогр. данные] // Википедия : свободная энцикл. – Электрон. дан. – Режим доступа: https://ru.wikipedia.org/wiki/Алексиевич,_Светлана_Александровна. — Загл. с экрана. — Послед. ред.: 08.10.2015. — Дата посещения: 08.10.2015.

5. Светлана Алексиевич : [биогр. и библиогр. сведения] // Белорусская литература : рек. библиог. справ. / ГБЛ ; Гос. б-ка БССР им. В. И. Ленина. – М. : Кн. палата, 1988. – С. 241-242.*

6. Алексиевич С. «А потом я напишу о любви…» : [беседа с писательницей Светланой Алексиевич / беседовала Н. Игрунова] // Дружба народов. — 1993. — № 10. — С. 203-208.*

7. Алексиевич С. «Баррикада — плохое место для художника…» : [беседа с писательницей Светланой Алексиевич / записала О. Ларионова] // Журналист. — 2004. — № 4. — С. 8-12.*

8. Алексиевич С. …Более всего я боюсь окончательно разочароваться в человеке / С. Алексиевич // Досье на цензуру. — М., 1998. — № 1. — С. 7-13.

9. Алексиевич С. Бунт против реальности : [беседа с писательницей С. Алексиевич / беседу ведет А. Бобкова] // Искусство кино. — 1994. — № 9. — С. 85-90.*

10. Алексиевич С. В поисках вечного человека: из беседы с читателями [писательницы Светланы Алексиевич] // Дружба народов. — 1998. — № 5. — С. 213-217.*

11. Алексиевич С. В поисках вечного человека / С. Алексиевич // Вопр. лит. — 2000. — № 1. — С. 37-43.*

12. Алексиевич С. Высокий жанр – судьба : [беседа с белорус. прозаиком Светланой Алексиевич / вела и коммент. Т. Тюрина] // Театр. – 1984. — № 7. – С. 2-6.*

13. Алексиевич С. Женский голос – о войне : [беседа с писательницей С. Алексиевич о повести «У войны – не женское лицо» / вел А. Шишов] // Мол. коммунист. – 1985. — № 10. – С. 80-85.*

14. Алексиевич С. Жизнь без прикрас : [беседа с белорус. писательницей С. Алексиевич / записала А. Земнова] // Театр. — 1987. — № 5. — С. 81-88.*

15. Алексиевич С. «За миллион долларов куплю свободу!» : [интервью с писательницей, лауреатом Нобелевской премии по литературе Светланой Алексиевич / провела Татьяна Шахнович] // Комсомол. правда в Украине. Запорож. вып. — 2015. — 9 окт. (№ 222). — С. 9.*

16. Алексиевич С. «За миллион долларов куплю себе свободу» : [интервью с писательницей Светланой Алексиевич / провела Александра Харченко] // Вести. – 2015. – 9 окт. (№ 183). – С. 10.*

17. Алексиевич С. Зеркало для дьявола : [беседа с писательницей Светланой Алексиевич / провела Ирина Ришина] // Лит. газ. — 1993. — 24 февр. (№ 8). — С. 3.*

18. Алексиевич С. «… Ибо многие придут под именем моим» : [беседа с писательницей С. Алексиевич / записала И. Ришина] // Лит. газ. — 1990. — 28 марта (№ 13). — С. 7.*

19. Алексиевич С. «Люди слишком просто убивают друг друга…» : [беседа с писательницей С. Алексиевич / записал Л. Свиридов] // Столица. — 1991. — № 22. — С. 3-5.*

20. Алексиевич С. А. Миг любви как момент истины : [интервью с белорус. писательницей С. Алексиевич] // Персона. — 2000. — № 4. — С. 18-21.*

21. Алексиевич С. Моя единственная жизнь : [беседа с писательницей Светланой Алексиевич / беседу вела Т. Бек] // Вопр. лит. — 1996. — № 1. — С. 205-223.*

22. Алексиевич С. Непрозрачный мир: две беседы о злободневном и вечном : [публикация интервью, данных С. Алексиевич Н. Игруновой и П. Вирилио] / Светлана Алексиевич // Дружба народов. — 2004. — № 6. — С. 188-208.*

23. Алексиевич С. Правда памяти : [интервью с писательницей С. Алексиевич / вел А. Козлович] // Лит. газ. – 1985. – 6 марта (№ 10). – С. 6.*

24. Алексиевич С. Солдатское женское серце : [коммент. авт. к письмам читателей по поводу кн. «У войны – не женское лицо…»] / С. Алексиевич // Октябрь. – 1985. — № 2. — С. 9-26.*

25. Алексиевич С. Территория отдельного человека в воюющей стране : [беседа с писательницей Светланой Алексиевич / провела Н. Игрунова] // Дружба народов. — 1995. — № 10. — С. 3-15.*

26. Алексиевич С. «У нас психология людей, выросших в землянках» : [беседа с писательницей С. Алексиевич / записала О. Егорова] // Комс. правда. – 1992. – 14 марта.*

27. Алексієвич С. Уранці будуть нові квіти : [погляди С. Алексієвич на політику В. Путіна] // Освіта України. — 2015. – 19 жовт. (№ 42). – С. 15.*

28. Алексиевич С. Человек больше войны : [писательница о воен. теме в своем творчестве] / Светлана Алексиевич // Знамя. — 2000. — № 6. — С. 208-210.*

29. Алексиевич С. «Чернобыльская молитва». Мне кажется, я записываю будущее… : [Светлана Алексиевич о своей новой книге / беседу вела И. Ришина] // Лит. газ. — 1996. — № 17. — С. 3.*

30. Світлана Алексієвич: «Я плакала над фотографіями Небесної сотні» : [висловлювання письменниці в Інтернеті] // Літ. Україна. – 2015. – 15 жовт. (№ 39). – С. 2.*

31. Алексієвич С. «Я спускалася в пекло, щоб знайти людину» : [білоруська письменниця Світлана Алексієвич розмірковує про феномен «червоної людини»] // День. — 2013. – 12 листоп. (№ 206). — С. 8.*

32. Аннинский Л. Оглянуться в слезах: Божье и человечье в апокалипсисах С. Алексиевич / Л. Аннинский // Свобод. мысль. — 1998. — № 8. — С. 39-55* ; Кн. обозрение. — 1998. — № 21. — С. 8-9.*

33. Аннинский Л. Светлана Алексиевич: «Образ времени» : [о кн. «Очарованные смертью»] / Аннинский Л. // Свобод. мысль. — 1994. — № 1. — С. 85-93.*

34. Басова А. И. Становление документально-художественного жанра в журналистике Светланы Алексиевич / А. И. Басова, Л. Д. Синькова // Веснік Беларускага дзяржаўнага універсітэта. Серыя 4: Філалогія. Журналістыка. Педагогіка. — 2009. — № 3. — С. 93-96. – Сведения доступны также в Интернете: http://elib.bsu.by/handle/123456789/5915

35. Блоцкий О. «Политический процесс чистейшей воды» : [о суде над С. Алексиевич по поводу повести «Цинковые мальчики»] // Лит. газ. – 1993. – 6 окт. (№ 40). – С. 13.*

36. Вітович І. Нобель для Івано-Франківська. Престижну відзнаку з літератури здобула білоруська письменниця українського походження Світлана Алексіевич // Україна молода. — 2015. — 9-10 жовт. (№ 131). — С. 5.*

37. Волкова С. А. Художественно-документальная повесть С. Алексиевич «Цинковые мальчики»: специфика жанра / С. А. Волкова // Научное творчество XXI века : сборник статей (по итогам V междунар. науч.-практ. конф.) / [науч. ред. Я. А. Максимов]. – Красноярск : Научно-инновационный центр, 2012. – Т. 2. – С. 204-208.

38. Гордович К. Д. Особенности изображения современных войн в русской прозе рубежа ХХ—ХХI вв. : [в т. ч. творчество Светланы Алексиевич] / К. Д. Гордович // Русская и белорусская литературы на рубеже XX—XXI вв. : сб. науч. ст. : в 2 ч. / редкол.: С. Я. Гончарова-Грабовская (отв. ред) [и др.]. — Минск: РИВШ, 2007. — Ч. 1. — C. 68-76. – Сведения доступны также в Интернете: http://elib.bsu.by/handle/123456789/54122?mode=simple&submit_simp

39. Горшенин А. О войне – не воевавшие / А. Горшенин : [о повестях С. Алексиевич «У войны – не женское лицо», М. Щукина «Дальний клин», С. Алексеева «Не поле перейти»] / А. Горшенин // Сибир. огни. – 1985. — № 5. – С. 155-163.*

40. Грабовський С. Про комплекс «червоної людини». Як в Україні відреагували на вручення Світлані Алексієвич Нобелівської премії : [огляд] / С. Грабовський // День. – 2015. – 16-17 жовт. (№ 187/188). – С. 20.*

41. Гривінський Р. Перемогла чесна проза. Лауреатом Нобелівської премії з літератури-2015 стала білоруська письменниця Світлана Алексіевич / Р. Гривінський // День. — 2015. — 9-10 жовт. (№ 184/185). — С. 23.*

42. Гусаров В. Дочери Родины / В. Гусаров // Москва. – 1985. — № 3. – С. 190-191.* – Рец. на кн.: У войны — не женское лицо / Светлана Алексиевич ; предисл. А. Адамовича] // Октябрь. — 1984. — № 2. — С. 22-107.*

43. Данилова Е. Счастье — это потрясающий мир : [о белорус. писательнице Светлане Алексиевич] / Е. Данилова // Огонек. — 2006. — № 8. — С. 34-37.*

44. Десюкевич О. Концептуализация Чернобыля в белорусской публицистике : (на основе анализа произведения Светланы Алексиевич "Чернобыльская молитва") / Ольга Десюкевич // Слова ў кантэксце часу : да 80-годдзя доктара філалагічных навук, прафесара Аркадзя Іосіфавіча Наркевіча : зб. навук. прац / [пад агульнай рэдакцыяй В. І. Іўчанкава]. ― Мінск : Адукацыя і выхаванне, 2009. — С. 149-157. ― Библиогр.: 7 назв.

45. Десюкевич О. Концептуальная публицистика Светланы Алексиевич (на основе книги «Время секонд хэнд») / О. Десюкевич // Журналістыка-2014: стан, праблемы і перспектывы: матэрыялы 16-й Міжнар. навук.-практ. канф., 4–5 снеж. 2014 г., Мінск / рэдкал. : С. В. Дубовік (адк. рэд.) [і інш.]. – Мінск : БДУ, 2014. – Вып. 16.– С. 288-291. — Сведения доступны также в Интернете: http://elib.bsu.by/handle/123456789/121531

46. Джеджула А. Лауреатом Нобелевской премии по литературе стала уроженка Украины Светлана Алексиевич / А. Джеджула // Факты и комментарии. — 2015. — 9 окт. (№ 185). — С. 3.*

47. Звонарева Л. Совестью и памятью сильна: заметки о современной белорусской прозе : [упоминается повесть С. Алексиевич «У войны — не женское лицо»] / Лола Звонарева, Владимир Конон // Москва. — 1986. — № 6. — С. 174-180.*

48. Кондратьев В. Знать бы раньше… : [о повести Светланы Алексиевич «У войны — не женское лицо»] / В. Кондратьев // Лит. газ. — 1984. — 2 мая. — С. 4.*

49. Коцарев О. Эффект сентиментального диктофона / О. Коцарев // День. — 2013. — 29 листоп. (№ 219/220). — С. 23.*

50. Крылов В. Н. «Документ должен жить по законам искусства» (История «домашнего» социализма в книге Светланы Алексиевич «Время SECOND-HAND») / Крылов Вячеслав Николаевич // Филология и культура. — 2014. — № 3 (37). — С. 250-253. — Сведения доступны также в Интернете: http://cyberleninka.ru/article/n/dokument-dolzhen-zhit-po-zakonam-iskusstva-istoriya-domashnego-sotsializma-v-knige-svetlany-aleksievich-vremya-second-hand

51. Кулик Н. Право на правду, або Людиноцентризм Світлани Алексієвич / Наталія Кулик // Освіта України. – 2015. – 19 жовт. (№ 42). – С. 14-15.*

52. Ларин С. Тяжелая память : [о кн. С. Алексиевич «У войны — не женское лицо..» и «Последние свидетели»] / С. Ларин // Новый мир. — 1986. — № 6. — С. 253-257.*

53. Лаури Н. М. Урок по повести Светланы Алексиевич «У войны не женское лицо» / Н. М. Лаури // Лит. в шк. — 2005. — № 5. — С. 24-28.*

54. Липневич В. Прощание с вечностью / В. Липневич // Новый мир. — 1997. — № 6. — С. 214-218.* — Рец. на кн.: Чернобыльская молитва (хроника будущего) / С. Алексиевич // Дружба народов. — 1997. — № 1. — С. 8-102.*

55. Лысенко В. Правда о прошлом всегда современна : заметки о кн. С. Алексиевич «Последние свидетели» / В. Лысенко // Дет. лит. — 1987. — № 2. — С. 27-28.*

56. Мелихов А. Зачарованные обидой : [проблема самоубийства в книге С. Алексиевич «Зачарованные смертью»] // Новый мир. – 1993. — № 11. – С. 191-194.*

57. Морозов С. Сэконд хэнд / Сергей Морозов // Лит. Россия. — 2014. — 4 июля (№ 27). – Рец. на кн.: Время секонд хэнд / С. Алексиевич. – М. : Время, 2013. – 512 с. — Сведения доступны также в Интернете: http://www.litrossia.ru/archive/item/7157-oldarchive

58. Морозова Т. Люди беды и страданий / Татьяна Морозова // Знамя. — 2014. — № 4. — С. 214-217. — Рец. на кн.: Время секонд хэнд / С. Алексієвич. – М. : Время, 2013. – 512 с. — Сведения доступны также в Интернете: http://magazines.russ.ru/znamia/2014/4/20m-pr.html

59. Мусиенко С. Чернобыльская трагедия в жанре литературы факта : (по книге Светланы Алексиевич «Чернобыльская молитва») / С. Мусиенко // Литературные итоги ХХ века (Центральная и Юго-Восточная Европа). — М., 2003. — С. 286-300.

60. Новикова Л. [Рецензия] / Л. Новикова // Дон. – 1985. — № 1. – С. 162-163.* — Рец. на кн.: У войны — не женское лицо / Светлана Алексиевич ; предисл. А. Адамовича] // Октябрь. — 1984. — № 2. — С. 22-107.*

61. Перекладено книгу нобеліатки Алексієвич про «homo sovieticus» : [вийшов пер. укр. мовою книги С. Алексієвич «Час second-hand» у вид-ві «Дух і Літера»] // Укр. літ. газ. – 2015. – 23 жовт. (№ 21). – С. 17.*

62. Петрова Л. В. Читательская конференция по книге С. Алексиевич «Последние свидетели» / Л. В. Петрова // Литература в шк. — 2006. — № 5. — С. 35-37.*

63. Писарук Г. В. «Риторические грани» публицистической речи Светланы Алексиевич // Гуманіт. науки. — 2007. — № 2. — С. 72-76.*

64. Поліщук Я. Трудне прощання з рабством / Я. Поліщук // Літ. Україна. – 24 верес. (№ 36). – С. 6.* – Рец. на кн.: Час second-hand (кінець червоної людини) / Світлана Алексієвич / пер. з рос. Л. Лисенко. – К. : Дух і Літера, 2014.

65. Ришина И. Светлана Алексиевич: «У каждого – своя тайна» / И. Ришина // Лит. газ. – 1987. – 11 марта (№ 11). – С. 5.*

66. Ришина И. «Чернобыльская молитва». Мне кажется, я записываю будущее… : [о кн. Светланы Алексиевич] / И. Ришина // Лит. газ. — 1996. — № 17. — С. 3.*

67. Рогачий И. В круге бесконечно первом. Суд в Минске над писательницей Светланой Алексиевич и ее книгой «Цинковые мальчики» / И. Рогачий // Рус. мысль = La pensee russe. — Париж, 1993.- 19 февр. (№ 3967). — С. 12.

68. Рогачий И. Какого цвета белый цвет? Готовится новый суд над белорусской писательницей Светланой Алексиевич / И. Рогачий // Рус. мысль = La pensee russe. — Париж, 1993. — 30 сент.-6 окт. (№ 3998). — С. 8.

69. Романцова Б. Остання «Нобелівська любов»: 15 фактів про Свєтлану Алексієвич / Б. Романцова // Укр. слово. – 2015. – 14-20 жовт. (№ 41). – С. 8.*

70. Рымарчук Н. А. Художественно-документальные книги Св. Алексиевич и М. Хильбк о Чернобыле: общее и особенное [Электронный ресурс] / Н. А. Рымарук. — Режим доступа: http://elib.bsu.by/handle/123456789/49482. – Загл. с экрана. — Дата обращения: 15.10.2015.

71. Сивакова Н. А. Устная история как жанрообразующий элемент в современной документальной литературе Беларуси : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. філол. наук: спец. 10.01.08 Теория литературы. Текстология / Сивакова Наталья Александровна ; Нац. акад. наук Беларуси, Центр исслед. білорус. культуры, языка и лит. — Минск, 2012. — 23 с.

72. Сивакова Н. А. Жанровые особенности «новой» документальной литературы: (на материале творчества С. Алексиевич) / Н. А. Сивакова // Пушкинские чтения… 2005. – СПб., 2005. – С. 194-199.

73. Сивакова Н. А. «Зачарованные смертью» С. Алексиевич: особенности композиции и смысловой контекст / Н. А. Сивакова // Весн. Магілеуск. ун-та. – 2005. — № 2/3. – С. 116-122.

74. Сивакова Н. А. Особенности текстуальной организации документальной повести Светланы Алексиевич "Цинковые мальчики" [Электронный ресурс] / Н. А. Сивакова. – Режим доступа: http://repo.gsu.by/handle/123456789/3233. – Загл. с экрана. — Дата посещения: 03.11.2015.

75. Сивакова Н. А. Предисловие в творческой системе С. Алексиевич: состав, функции, внутренняя организация / Н. А. Сивакова // Христианский гуманизм и его традиции в славянской культуре : сб. науч. ст. / Гомельский гос. ун-т ; редкол.: Т. Н. Усольцева (гл. ред.) [и др.]. – Гомель, 2010. – Вып. 2. – С. 73–77. — Сведения доступны также в Интернете: http://repo.gsu.by/xmlui/handle/123456789/3232

76. Сивакова Н. А. Функции заглавий в повествовательной структуре документальных произведений С. Алексиевич / Н. А. Сивакова // Известия Гомельского гос. ун-та им. Ф. Скорины. – 2011. – 2 (65). – С. 179–181. — Сведения доступны также в Интернете: http://repo.gsu.by/handle/123456789/3226

77. Сивакова Н. А. Цикл Светланы Алексиевич «Голоса Утопии»: особенности жанровой модели / Н. А. Сивакова // Известия Гомельского государственного университета имени Франциска Скорины. Гуманитарные науки. — 2014. — № 1 (82). — С. 148-151. — Сведения доступны также в Интернете: http://repo.gsu.by/handle/123456789/1118

78. Сивакова Н. А. "Чернобыльская молитва" С. Алексиевич: структурная организация текста / Н. А. Сивакова // Христианский гуманизм и его традиции в славянской культуре. ― 2014. ― Вып. 9. ― С. 72-76. ― Библиогр.: 5 назв.

79. Скарлыгина Е. Еще одна война / Е. Скарлыгина // Лит. обозрение. – 1984. — № 11. – С. 41-43.* — Рец. на кн.: У войны — не женское лицо / Светлана Алексиевич ; предисл. А. Адамовича] // Октябрь. — 1984. — № 2. — С. 22-107.*

80. Скарлыгина Е. О документальных книгах С. Алексиевич «У войны — не женское лицо» и «Последние свидетели» / Е. Скарлыгина // Литература и современность : [сборник] / редкол.: А. Бочарова [и др.]. — М. : Худож. лит., 1986. — Сб. 22/23: Статьи о литературе 1984-1985 годов / [сост. И. Скачков]. — С. 460-468.*

81. Сону Сайни «Чернобыльская молитва: хроника будущего» С. Алексиевич. Проблема жанра // Вестник Томского государственного университета. Культурология и искусствоведение. — 2013. — № 2 (10). — С. 17-22. — Сведения доступны также в Интернете: http://cyberleninka.ru/article/n/chernobylskaya-molitva-hronika-buduschego-s-aleksievich-problema-zhanra

82. Спасти сердце можно только любовью : час размышлений над страницами книги "Чернобыльская молитва" Светланы Алексиевич // Прекрасное рождает доброе : давайте учиться доброте. Спасти сердце можно только любовью. Старейший заповедник мира / ред.-сост. Л. В. Нестерович. — Минск : Красико-принт, 2009. ― С. 126-135.

83. Суд над «Цинковыми мальчиками»: история в документах : [документы суд. процесса над кн. С. Алексиевич и газ. отклики в связи с ним (1992-1994 гг.)] // Дружба народов. — 1994. — № 5. — С. 130-155.*

84. Сухих И. «Мы были на войне, которой не было» / И. Сухих // Лит. обозрение. — 1991. — № 10. — С. 54-57.* — Рец. на кн.: Цинковые мальчики / С. А. Алексиевич. — М. : Мол. гвардия, 1991. — 172 с.*

85. Сюндюков І. Здобути із жахіття сенс. Людина у вогні історії очима Світлани Алексієвич / Ігор Сюндюков // День. – 2015. – 30-31 жовт. (№ 197/198). – С. 9.*

86. Тадден Э. фон. Планета Чернобыль : Светлана Алексиевич награждена премией города Оснабрюка // Kulturchronik. — Bonn, 2001. — С. 20.

87. Тихонова П. Советский чат. Про Апокалипсис, колбасу и джинсы / П. Тихонова // Независ. газ. — 2014. — 23 янв. — С. 5.* — Рец. на кн.: Время секонд хэнд / С. Алексиевич. — М. : Время, 2013. — 512 с.

88. Тоне А. Время прямой речи : [афган. тема в книге С. Алексиевич «Цинковые мальчики»] / А. Тоне // Лит. обозрение. — 1997. — № 4. — С. 64-67.*

89. Тоне А. Мы учимся говорить «Я» : [о книге С. Алексиевич «Чернобыльская молитва»] / А. Тоне // Кн. обозрение. — 1997. — № 45. — С. 12.*

90. Турков А. «Милость к падшим» : [о кн. Светланы Алексиевич «Зачарованные смертью»] / А. Турков // Лит. обозрение. — 1994. — № 1/2. — С. 86-89.*

91. Турков А. Чернобыльский «срез» / А. Турков // Знамя. — 1997. — № 8. — С. 217-219.* — Рец. на кн.: Чернобыльская молитва (хроника будущего) / С. Алексиевич // Дружба народов. — 1997. — № 1. — С. 8-102.*

92. Чергинец Н. Цинковые сердца, или несколько штрихов-пояснений к окололитературному скандалу : [о кн. С. Алексиевич «Цинковые мальчики»] / Н. Чергинец // Сов. Белоруссия. – 1993. – 18 мая.*

93. Шварц Г. «Анна Каренина» вместо «Войны и мира» / Г. Шварц // Знамя. — 1992. — Кн. 2. — С. 235-238. — Рец. на кн.: Цинковые мальчики / С. А. Алексиевич. — М. : Мол. гвардия, 1991. — 172 с.*

94. Шушарін Д. У пошуках особистості. Чому важливо читати Алексієвич / Д. Шушарін // День. — 2015. — 13 жовт. (№ 186). — С. 9.*

Підготувала: М. Маслова