I квартал 2016 р. Впровадження економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: перспективи та ризики

З 1 січня 2016 року набула чинності економічна частини Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, яка передбачає суттєву лібералізацію торгівлі (усунення тарифів чи квот) між сторонами, гармонізацію законодавства і нормативно-регуляторної бази.

Перший випуск дайджесту 2016 року містить статті, що допоможуть розібратися в перевагах та недоліках всеохоплюючої зони вільної торгівлі України з ЄС, як для всієї економіки України, так і для окремих галузей промисловості та сільського господарства, середнього і малого бізнесу та пересічних громадян.

* * *

Лір В. Е., Биконя О. С.

Гармонізація систем технічного регулювання як умова зростання товарообігу між Україною та ЄС

Угода про асоціацію між Україною та ЄС передбачає запровадження поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ). У цій ситуації перед українськими товаровиробниками постає дві проблеми: по-перше, не втратити вже завойованих позицій на внутрішньому ринку через можливий імпорт більш дешевих та якісних європейських товарів-субститутів; по-друге, спробувати знайти ніші для експорту до країн ЄС не лише товарів сировинної групи, а й готової промислової продукції. У будь-якому випадку необхідною умовою конкурентоспроможності українських виробників є модернізація виробництва до рівня відповідності європейським стандартам якості та безпечності продукції, яку передбачається здійснити протягом найближчих десяти років.

За даними «Глобального звіту конкурентоспроможності» Україна займає 84-те місце за індексом конкурентоспроможності серед 148 країн. Відповідно до змісту за показником «Поширеність торговельних бар'єрів», що відображає, якою мірою нетарифні бар'єри (технічні вимоги та стандарти) обмежують здатність імпортних товар конкурувати на внутрішньому ринку, Україна займає 118-те місце.

Відповідно до даних «Глобального звіту сприйняття торгівлі», підготовленого для Світового економічного форуму, Україна посідає 83-тє місце у рейтингу за індексом сприйняття торгівлі серед 138 країн. У документі наведено перелік найбільш проблемних факторів у торгівлі. 'Гак, загалом для експорту товарів визначено 13 факторів, що являють собою перепону у торгівлі, а для імпорту — 8. Для міжнародної торгівлі найбільш проблемними факторами є «технічні вимоги та стандарти за кордоном» для експортерів і «внутрішні технічні вимоги та стандарти» для імпортерів.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС дає нові можливості щодо умов торгівлі, проте ставить певні виклики для української промисловості. Угода містить окремий розділ 13 «Торгівля та сталий розвиток », в якому зазначено, що «Сторони докладатимуть зусиль для сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги та технології, використання збалансованих джерел відновлювальної енергії та енергозберігаючих продуктів та послуг, а також екологічне маркування товарів, у тому числі шляхом усунення пов'язаних нетарифних бар'єрів».

Після того як Україна набула членства в СОТ, більша частина тарифів у зовнішній торгівлі, в тому числі з ЄС, уже була ліквідована і наразі стоїть завдання частково прибрати тарифні обмеження, але при цьому залишити квоти та ліміти на поставку Україною товарів в ЄС. З 15 травня 2014 р. ЄС у добровільному порядку скасував велику кількість імпортних мит на українські товари, але це не зумовило зростання продажу української продукції в ЄС. Україна традиційно продає в ЄС чавун, скасування ж мит істотно цих продажів не збільшило. Навіть за одностороннього скасування ЄС тарифних бар’єрів, українські товаровиробники суттєво не збільшили обсяги експорту до європейських країн. У цілому хоча негативне сальдо значно скоротилося, це відбулося на тлі скорочення обсягів товарообігу між Україною та ЄС за рахунок значного (майже вдвічі) випереджаючого скорочення імпорту (переважно транспортних засобів). Натомість імпорт природного газу з РФ був заміщений імпортом з ЄС. .Як показують опитування підприємців, суттєвим технічним бар’єром у торгівлі при виході на європейський ринок є вимога наявності європейського сертифікату відповідності, який видаються нотифікованими установами ЄС. Отже, гармонізація систем технічного регулювання України та ЄС має зменшити асиметричний вплив нетарифних бар'єрів на обсяги та структуру зовнішньої торгівлі України.

Наявність технічних бар'єрів у торгівлі між Україною та ЄС становить суттєву перешкоду для розширення обсягів та покращення структури взаємного товарообігу. Найбільш суттєвими бар'єрами в торгівлі українські експортери вважають процедури забезпечення якості продукції, причому на всіх стадіях виробництва, починаючи від проектування. Питання тестування і сертифікації за значимістю займає друге місце. Третім і четвертим важливим фактором є питання безпеки продукції як для людини, так і для довкілля. Отже, головною умовою розширення обсягів товарообігу між Україною та ЄС після запровадження режиму ЗВТ є усунення протягом найближчих 10 років технічних бар'єрів у торгівлі.

На думку експертів зовнішня торгівля України гальмується принаймні з двох причин:

1. 1) головними експортними партнерами для українських підприємств по засобах виробництва залишаються пострадянські країни, що мають систему технічного регулювання, побудовану на основі ГОСТів. Для забезпечення відповідності правилам ЄС, українські виробники повинні будуть дотримуватись двох наборів регламентів і специфікацій для того самого виробничого процесу: один набір, заснований на старій системі радянських ГОСТів. Для внутрішнього користування, а другий — гармонізований із міжнародними нормами — для потреб експорту;

2. 2) відсутність належно функціонуючої системи технічного регулювання, що відповідає найкращим світовим практикам.

На період до введення в дію технічних регламентів підтвердження відповідності здійснюється через процедуру обов'язкової сертифікації. На початковому періоді сертифікації підлягало до 80% вітчизняної продукції. Таким чином, законодавчо проголошена добровільність стандартів фактично не діє, а повільний темп впровадження технічних регламентів не дає можливості повністю відмовитись від обов’язкової сертифікації.

Досвід нових членів ЄС (країни Центральної та Східної Європи) показує, що разом із розвитком економіки країни та зміною структури виробництва (і експорту) в бік технологічно просунутих продуктів, експортери України також більше дотримуватимуться технічних стандартів ЄС. Стандарти матимуть важливіше значення у відносному плані також через очікувану ліквідацію традиційних захисних заходів, таких як митні тарифи. Це означає, що різні технічні норми ЄС у майбутньому можуть навіть становити більші бар’єри, ніж зараз.

Нова система технічного регулювання (СТР) в Україні фактично почала формуватися з 2008 р., після вступу країни до СОТ. Як орієнтир було обрано європейську модель СТР, яка є однією з найповніших та найефективніших СТР у світі. Вільне переміщення товарів базується на основі «Нового підходу» до технічної гармонізації та стандартизації (прийнятий Радою Європи 7 травня 1985 р.) і «Глобального підходу» у сфері оцінки відповідності (прийнятий Радою Європи 21 грудня 1989 р.). Європейську модель технічного регулювання відзначає принцип встановлення загальних вимог щодо безпеки та якості готової продукції, які застосовуються учасниками ринку добровільно, а також модульний принцип оцінки відповідності встановленим вимогам безпеки. Такий підхід одночасно дозволяє розширювати обсяги зовнішньої торгівлі ЄС з третіми країнами та захищати внутрішній ринок ЄС від небезпечної та неякісної продукції.

Основним принципом нової СТР став принцип добровільності прийнята технічних регламентів і стандартів, тобто відповідальність за безпеку та якість товарів з держави переноситься на виробників продукції. Українські товаровиробники матимуть вибір: або прийняти гармонізовані стандарти ЄС, або шукати інші шляхи відповідності встановленим вимогам. Зауважимо, що останній випадок складніший, враховуючи модульний принцип відповідності, який включає перевірку безпечності продукції для людини та довкілля на всіх етапах проектування та виробництва продукції.

Характерним для СТР в Україні є те, що вона почала формуватися на основі узгоджених з ЄС вимог безпеки щодо таких продуктів, як: низьковольтне обладнання, машини і механізми, прості посудини високого тиску, електромагнітна сумісність, тобто за тими напрямами, за якими потенційно конкурентоспроможна продукція з ЄС легше просуватиметься на ринок України. Такими, враховуючи нові вимоги до сталого розвитку, насамперед стануть енергозберігаючі технології, сучасні системи електроприводу та теплопостачання, електропобутові пристрої тощо.

На сьогоднішній день в Україні створено відповідну нормативно-правову базу, яка запроваджує нову систему технічного регулювання, що відповідає ключовим принципам системи технічного регулювання ЄС. Але її практичне впровадження наштовхується на певні перешкоди, зокрема, щодо темпів розробки та прийняття технічних регламентів і стандартів, формування механізмів їх впровадження та оцінки відповідності продукції новим вимогам. На період до введення в дію технічних регламентів, підтвердження відповідності здійснюється через процедуру обов’язкової сертифікації. Таким чином, законодавчо проголошена добровільність стандартів фактично не діє, а повільний темп впровадження технічних регламентів не дає можливості повністю відмовитись від обов’язкової сертифікації.

Угода про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (Угода АСАА) є частиною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (ст. 57, гл. 3 «Технічні бар’єри у торгівлі»). В тексті Угоди зазначено, що Україна вживатиме необхідних заходів з метою поступового досягнення відповідності технічним регламентам ЄС і системам стандартизації, метрології, акредитації, робіт з оцінки відповідності та ринкового нагляду ЄС і зобов’язується дотримуватися принципів і практики, викладених в актуальних рішеннях ЄС.

У рамках плану дій АСАА було визначено та погоджено з європейською стороною чотири пріоритетні сектори української промисловості (низьковольтне обладнання, машини і механізми, прості посудини високого тиску, електромагнітна сумісність). Крім зазначеного в Угоді АСАА переліку з 27 сфер, які потребують першочергової гармонізації вітчизняного законодавства з європейським (згідно із зазначеними термінам перехідного періоду), під дію Угоди згодом можуть потрапити й інші сектори промисловості. В майбутньому, за умови наближення українського законодавства, гармонізації стандартів та створення інфраструктури якості, АСАА може бути поширена також на такі сфери промисловості, які здатні виробляти конкурентоспроможну продукцію кінцевого використання. Тобто такі пріоритети мають бути доповнені іншими групами товарів, за якими Україна може збільшити експорт до ЄС (наприклад, високовольтне (силове) обладнання — (дроти, кабелі, трансформатори, електродвигуни та ін.; продукція деревообробки, органічні хімічні речовини; добрива; косметичні засоби; текстильні вироби та взуття, фармацевтична продукція). Укладення двосторонніх угод АСАА за окремими секторами сприятиме взаємному допуску промислової продукції між країною-партнером та ЄС без додаткових випробувань і процедур підтвердження відповідності.

Так, наприклад, в Україні вже створена європейська система контролю обігу лікарських засобів, ефективність та відповідність якої підтверджена міжнародною фармацевтичною спільнотою, а саме експертами ВООЗ, Європейського директорату з якості лікарських засобів, міжнародної Системи співробітництва фармацевтичних інспекцій. Завдяки роботі щодо імплементації європейських вимог у країні функціонують конкурентоспроможні фармацевтичні заводи, рівень матеріального оснащення яких подекуди перевищує рівень європейських заводів, а номенклатура лікарських засобів постійно розширюється.

Наступним сектором промисловості, що може бути охоплений Угодою АССА, є літакобудування. В інтересах України зняти технічні питання невідповідності систем сертифікації літаків в ЄС і в Україні. Повітряні судна, що розробляються ДП “Антонов”, відповідають європейським нормам, але, крім АН-26, не мають сертифіката Європейського агентства з безпеки польотів (EASA). Сама процедура сертифікації займає близько двох років та для кожного типу літака коштує 40 млн. дол. на рік. Отже, необхідно підписання угоди про взаємне визнання сертифікатів льотної придатності та спільної сертифікації ДАА України та EASA нових літаків. Крім того, з метою отримання права на збуту українських авіадвигунів в ЄС необхідно продовжити роботу зі взаємного визнання сертифікатів безпеки двигунів.

Одним з перспективних напрямів є експорт будівельних матеріалів з деревини. За 2014 р. підприємства лісового господарства поставили на внутрішній ринок близько 10,9 млн куб. м необробленої деревини, експорт становив 4,1 млн куб. м, або 73 та 27% відповідно. Проте в експорті переважають лісоматеріали, а не вироби з деревини, що свідчить про переважання експорту з меншою доданою вартістю. Отже, постає питання про доцільність збільшення обсягів переробки лісоматеріалів та виробів із деревини. Україна збільшує конкурентні переваги у виробництві деревоволокнистих плит та столярних виробів, тому це можна вважати перспективним напрямом для експорту.

Включення зазначених секторів промислової продукції до Угоди АССА сприятиме підвищенню конкурентоспроможності та розширенню експортної спроможності вітчизняної продукції.

Економіка і прогнозування. — 2016. — № 3. — С. 71-88.

Кривоус В.

Сучасний розвиток глобальної економіки характеризується зростанням кількості торговельних угод з акцентом на взаємоузгоджені стратегічні цілі та напрямки, посилення їх комплексного характеру. Для країн, що розвиваються, укладання угод про економічне співробітництво з країнами більш високого рівня соціально-економічного розвитку є надзвичайно важливим, оскільки дає можливість не тільки збільшити добробут країни внаслідок зменшення бар’єрів на шляху міжнародного руху факторів виробництва, але адаптуватися до більш ефективної регіональної моделі соціально-економічного розвитку загалом. Угода про асоціацію між Україною та ЄС за своїм змістом належить до нової генерації регіональних торговельних угод початку ХХІ ст. Вона є найамбітнішою угодою, яку коли-небудь укладав Євросоюз у рамках Східного партнерства, тобто мається на увазі формат ЗВТ+, що передбачає пріоритетне спрямування зусиль на глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ГВЗВТ).

В загальному розумінні ЗВТ — це тип міжнародної інтеграції, за якої в країнах-учасниках скасовуються митні збори і кількісні обмеження у взаємній торгівлі. ГВЗВТ між Україною та ЄС передбачає скасування (в окремих випадках — суттєве зменшення) експортних та імпортних мит Україною приблизно на 97%, ЄС — на 96,3%; ввізних мит на промислові товари Україною на 82,6%, ЄС — на 91,8%; для сільськогосподарської продукції мита скасовуються Україною на 35,2% тарифних ліній, у ЄС — на 83,1%. Для 52% тарифних ліній Україна запроваджує перехідні періоди тривалістю від 1 до 7 років, для 9,8% — часткову лібералізацію, для 3% — безмитні тарифні квоти. Це означає, що для особливо чутливих секторів ГВЗВТ українським виробникам потрібно більше часу для адаптації до конкурентного середовища. Таким чином, внаслідок скасування мит українські експортери будуть заощаджувати 487 млн. євро щороку, ЄС — 391 млн. євро відповідно.

Гармонізація технічних стандартів сторін мінімізує нетарифні бар'єри, підвищить якість продукції на внутрішньому ринку. Вона сприятиме формуванню позитивного іміджу України на світових ринках як виробника якісних товарів, а в перспективі все це може привести до збільшення обсягу виробництва.

Модифікація конкурентних відносин, що стане наслідком торговельного співробітництва Україна — ЄС, сприятиме посиленню позитивних економічних ефектів, забезпечить державі перехід від періодичної до скоординованої участі в європейському торговельному просторі.

За оцінками ЕСОRYS (2008 р.) та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Німецької консалтингової групи (2011 р.), у довгостроковій перспективі ЗВТ+ між Україною та ЄС забезпечить зростання ВВП України на 0,5% щороку, а також загальне підвищення добробуту громадян на 1,2% на рік. Що стосується економічних показників, то обсяг експорту до ЄС має зрости приблизно на 6,3%, обсяг імпорту — на 5,8%, а середня заробітна плата — на 5,5%. Крім того, ЗВТ+ охоплює широке коло комплексних питань, пов’язаних з торгівлею, починаючи від доступу до ринку, технічних регламентів, санітарних і фітосанітарних заходів, закінчуючи питаннями конкурентної політики, спрощення митних процедур, руху капіталу.

Лібералізація доступу до ємних ринків ЄС стане поштовхом до перерозподілу сегментів вітчизняної економіки в контексті становлення компетенцій та ресурсів економічного зростання, активізації партнерської взаємодії на відповідних торговельних майданчиках країн-членів Євросоюзу. Залишається відкритим питання про кореляцію різних факторів економічного зростання, що у своїй сукупності відображають економічні ефекти в контексті переваг лібералізації торгівлі та очікуваних ризиків.

Необхідно передбачити такі напрями зниження ризиків ЗВТ+ з ЄС для економіки України:

• стимулювання підприємств до технологічного оновлення виробництва та модернізації основних процесів для уникнення диспропорцій технологічної структури;

• посилення географічної диверсифікації експорту продукції;

• стимулювання інвестиційного забезпечення вітчизняної економіки;

• впровадження досвіду ЄС у контексті співпраці бізнесу з галузевими асоціаціями;

• вдосконалення інституційного забезпечення в рамках досягнення стандартів ЄС щодо дотримання санітарних, фітосанітарних та екологічних вимог;

• сприяння вирішенню проблеми географічних зазначень при активному залученні досвіду та ресурсів ЄС;

• спрямування Угоди на підтримку реформ в Україні.

Для України відкриття європейського ринку в контексті Угоди про асоціацію з ЄС є, безумовно, значущим і необхідним для її подальшої інтеграції у глобальний економічний простір. Визначальним для України є не лише розширення доступу до європейських ринків, а й використання отриманих від підписання Угоди можливостей для реформування і підвищення конкурентоспроможності національної економіки, що має забезпечити зростання експорту українських високотехнологічних товарів, а значить формування умов для збільшення заробітної плати працівників на основі підвищення продуктивності праці і, таким чином, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку. Особливо важливо в цьому процесі забезпечити включення окремих видів діяльності у технологічні ланцюги промислового виробництва країн ЄС, багато з яких інтенсивно реалізують нові промислові стратегії.

Стосовно вітчизняного бізнесу, то ГВЗВТ дасть можливість українським компаніям на загальних засадах брати участь у держзакупівлях країн ЄС. Слід визнати, що сьогодні перелік галузей, де представники України зможуть відкривати бізнес в ЄС досить обмежений: поштова та кур’єрська служба, фінансові та телекомунікаційні послуги. Приведення вітчизняного законодавства у відповідність до законодавства Євросоюзу відкриє нашому бізнесу доступ до європейських ринків. З іншого боку, в результаті такого зближення законодавства інвестори з країн ЄС матимуть у цих секторах таке ж законодавче поле для роботи в Україні, як і в ЄС.

Важливе значення для українських експортерів до країн Співтовариства будуть мати положення щодо застосування правил походження Європейського Союзу, що забезпечить двосторонню кумуляцію походження між Україною та ЄС. Нині Україна користується перевагою односторонніх торговельних поступок з боку ЄС у вигляді Генеральної системи преференцій. Скасування ввізних мит стосується 94,7% від усього обсягу промислових товарів та 83,4% сільськогосподарських товарів і харчової продукції, що імпортуються Євросоюзом з нашої держави. Преференції будуть діяти до 1 січня 2016 р. Разом з тим, на сталь, текстильні вироби та одяг, добрива діють занижені тарифи. Коли ГВЗВТ вступить у дію в повному обсязі, преференції втратять силу, а тарифи будуть усунені.

Для того, щоб всі положення Угоди про асоціацію діяли, а зобов’язання виконувались, у тексті документа прописана багаторівнева система координації зусиль: саміт, Рада асоціації, Комітет асоціації, Парламентський комітет асоціації та Платформа громадянського суспільства, яка складатиметься з членів Європейського економічного та соціального комітету і представників громадянського суспільства України.

Успішна імплементація Угоди про асоціацію та її виконання сторонами означає відповідність критеріям членства ЄС, що є метою України. Через ЗВТ+ з ЄС український виробник отримує можливість знайти свою нішу на європейському ринку, а вітчизняні споживачі — доступ до високоякісних європейських товарів за прийнятними цінами. ЗВТ+ з акцентом на регуляторному співробітництві — це організаційне оформлення конвергенції контрагентів міжнародної торгівлі, репрезентоване створенням відповідних структур з чіткою схемою підпорядкування та взаємодії, що сприятиме модифікації конкурентних відносин у площині Україна — ЄС і стане наднаціональним інституційним забезпеченням ГВЗВТ. Зрозумілим є те, що процес адаптації держави до умов поглибленої та всеохоплюючої ЗВТ буде складним, проте перспектива підвищення інвестиційної привабливості — це унікальний майданчик для розбудови взаємовигідних зв’язків між сторонами договору, а також зростання довіри до України з боку розвинутих країн світу.

Журн. європ. економіки . — 2015. — № 3. — С. 262-272.

Сібекіна А. Ю.

Перспективи розвитку економічної співпраці України з ЄС в умовах вільної торгівлі

Станом на початок грудня 2015 р. всі країни-члени ЄС ратифікували Угоду про асоціацію з ЄС, положення якої здебільшого стосуються поглибленої зони вільної торгівлі (ЗВТ), що виписані у 15 главах, 25 додатках та 2 протоколах.

Варто зазначити, що протягом процесу наближення України до асоціації з ЄС паралельно відбувалися тристоронні переговори між ЄС, України та РФ щодо ЗВТ України з ЄС, що тривали 18 місяців і завершилися без досягнення компромісу.

Відповідно, експерти Єврокомісії спростовують основні претензії вимог уряду РФ щодо впровадження вільної торгівлі з ЄС. Так, після 22 раундів консультацій вимоги російської сторони були відкинуті ЄС та Україною як такі, що не містять економічного змісту і насправді мають на меті зірвати Угоду про асоціацію України з ЄС.

Ринок ЄС є найпотужнішим у світі, адже він об’єднує 28 держав-членів із населенням понад 507 млн. осіб, що більше ніж населення США та Митного союзу (РФ, Казахстан та Білорусь разом). Тому головною метою побудови ЗВТ з ЄС для України є ліквідація торговельних бар’єрів та поглиблена економічна інтеграція.

В доступі на європейські ринки вітчизняні підприємства малого та середнього бізнесу (МСБ) зацікавлені. В той же час, ЄС є одним з найбільш захищених світових ринків, що вирізняється складною структурою ставок ввізного мита, наявністю великої кількості специфічних та комбінованих ставок, а також системою вхідних цін.

При виході на ринки ЄС українські експортери стикаються з низкою проблем, основними з яких є:

• високий рівень ввізних мит ЄС (так, наприклад, максимальна ставка ввізного адвалорного мита — 74,9%, а максимальний адвалерний еквівалент специфічної ставки увізного мита становить 600%);

• складнощі попередніх розрахунків митних платежів, що підлягають сплаті, які пов’язані із складністю структури комбінованих ставок ввізного мита;

• суттєве збільшення ціни власної продукції через наявність в ЄС вхідних цін на певні види продукції (овочі та фрукти).

Водночас, середній (середнє арифметичне значення рівня ввізного мита за всією товарною номенклатурою ЄС та України) рівень діючого ввізного мита ЄС по продукції аграрного сектора та харчової промисловості складає 19,8%, в той час як в України лише 9,2%.

За словами торгового представника України Наталії Микольської, лібералізація торгівлі товарами охоплюватиме більш ніж 97% вітчизняної товарної номенклатури. Протягом домовлених перехідних періодів (3-7 років) ЄС також повністю знизить свої ввізні мита. Причому перший рік дії вільної торгівлі для України в ЄС діятимуть нульові ставки ввізного мита на 89,4% товарної номенклатури. Так, для найбільш чутливих для ЄС товарів відбудеться відкриття безмитного доступу до ринку в рамках безмитних тарифних квот. Зокрема, з боку ЄС це стосується таких товарів, як: яловичина, свинина, м’ясо баранині, м’ясо птиці, молоко, вершки, йогурти, зернові, висівки, мед, цукор, крохмаль, гриби, часник, солод, виноградний і яблучний соки, вершкове масло, цигарки, етанол, яйця та альбумін тощо.

Що стосується лібералізації торгівлі товарами походженням з держав-членів ЄС. Україна впродовж перехідних періодів (протягом 3-10 р.) має повністю або частково знизити свої ввізні мита.

Проте з метою захисту вітчизняних товаровиробників в окремих найбільш чутливих галузях встановлюються наступні обмеження, визначені положеннями Угоди про асоціацію з ЄС:

• ЄС відмовляється від експортних субсидій у двосторонній торгівлі з Україною;

• для низки європейських товарів українське мито лише частково знизиться (на 20-60% протягом 5-10 років);

• імпортувати європейські товари безмитно можна буде лише у визначених обсягах. Решта товарів імпортуватиметься на таких самих умовах, які діють наразі;

• по окремих товарах (насіння соняшнику, шкірсировина, окремі види брухту кольорових та чорних металів) на наступні 15 років запроваджується спеціальний захисний механізм, який передбачає стягнення додаткового збору при досягненні певних встановлених обсягів експорту;

• з метою захисту вітчизняних виробників текстильної галузі для одягу, який був у використанні, . походженням з ЄС, Україна запроваджує механізм вхідних цін;

• імпорту легкових автомобілів походженням з ЄС також запроваджується захисний механізм, який передбачає поступову лібералізацію імпорту в межах певних обсягів та можливість обмеження імпорту у разі наявності шкоди для вітчизняних виробників.

Слід зауважити, що з квітня 2014 р. ЄС в односторонньому порядку запровадив режим автономних торговельних преференцій (АТП) на товари, що походять з України. Пільговий торговельний режим є складовою розширеного пакету економічної та фінансової допомоги ЄС Україні. Відповідний Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 374/2014 від 16.04.2014 р. про скасування або зниження мит на товари, що походять з України, набув чинності 5 квітня 2014 р. Торговельні преференційні заходи з боку ЄС не зобов’язали Україну симетрично скасовувати власні митні збори на імпорт з ЄС. Проте вони не передбачали їхнє підняття .

В той час, АТП можуть лише зменшувати або скасування мита у межах квоти на певний товар, а не спрощувати загалом український експорт до ЄС. Тому при порівнянні АТП із поглибленою ЗВТ з ЄС, безумовно, повноцінна ЗВТ є вигіднішою. Оскільки основними перепонами в експорті є нетарифні бар’єри, порядок проходження митниці тощо, а не митні тарифи. Зміни, які передбачає ЗВТ з ЄС, а саме гармонізація українського законодавства з європейським, єдині стандарти якості, спрощення процедур торгівлі будуть значно вигідніші для української економіки.

У певних сферах (виробництво м’яса, молочної продукції) експорт неможливий без належних дій держави з виконання певних вимог. Наприклад, для відкриття окремих сегментів ринку ЄС для української продукції тваринного походження Україна має спрямувати до Єврокомісії офіційне звернення.

Українські виробники можуть експортувати продукцію тваринного походження до ЄС тоді, коли українські органи влади здатні перевіряти і засвідчувати відповідність продукції українських підприємств вимогам ЄС. Це ключова різниця між експортом тваринницької і промислової продукції. Щодо останньої застосовується технічне законодавство, бо потрібна сертифікація. Виробник промислової продукції може поїхати до ЄС і, пройшовши випробовування, отримати сертифікат відповідності, на основі якого наноситься маркування ЄС.

Найкращі перспективи на ринку ЄС мають компанії зі сфери ІТ-послуг і окремі базові сільськогосподарські культури. Перспективною для України моделлю експорту можна назвати контрактне виробництво в сфері машинобудування і легкої промисловості, завдяки вигідному географічному положенню і розвиненій виробничій культурі.

Отже, в умовах впровадження вільної торгівлі з ЄС, крім скасування ввізних мит, решта змін будуть поступовими і залежатимуть від успіхів України в адаптації свого законодавства до законодавства ЄС. Якщо відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС вдасться привести вітчизняну систему технічного регулювання у відповідність до європейської, то українським підприємствам не треба буде витрачати час та кошти для проходження обов’язкової сертифікації на території ЄС, адже це можна буде робити в Україні.

Однак, конкурентоспроможність і успіх на ринках ЄС насамперед залежать від підприємства (конкретного власника), рівня його ділової культури, здатності до засвоєння нових знань та методів роботи.

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. — 2015. — № 5-6. — С. 97-104.

Батура О., Кретова О.

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (далі — УА), розроблена в рамках Європейської політики сусідства (далі — ЄПС), являє собою класичну угоду змішаного типу, укладену між ЄЄ та його державами-учасницями, з одного боку, та з третьою країною — з другого. Угода про асоціацію є найбільш передовим типом угоди, яку ЄЄ може укладати з третіми країнами (ст. 217 Консолідованої версії Договору про функціонування ЄЄ), та використовується ЄЄ у двох ситуаціях: 1) при підготовці деяких держав до вступу в ЄЄ та 2) як альтернатива членству в ЄЄ.

ЄЄ розглядає асоціацію та приєднання як два різних процеси, що можуть бути, але не обов’язково, пов’язані між собою. За асоціацією може слідувати приєднання, проте останнє не є автоматичним і залежить від низки факторів, політичної волі сторін і поглинаючої потужності ЄС. УА належить до другого типу, на що вказують її цілі (ст. 1): поступове зближення між Сторонами, збільшення української асоціації з політикою та установами ЄС розширення співпраці в певних галузях і, врешті решт, інтеграції України у внутрішній ринок ЄС — без можливості приєднання просто зараз.

Інтеграція у внутрішній ринок ЄС (також відома як «доля на внутрішньому ринку ЄЄ») вважається єдиною життєздатною пропозицією, яку ЄС може зробити Україні в ситуації, коли пропозиція про приєднання не була предметом переговорів. Торговельні й економічні поступки були кращою можливістю, але створити їх виявилося важко. Європейська зовнішня торгівля значною мірою є лібералізованою через надмірні поступки в Світовій організації торгівлі (далі — СОТ )

У зв’язку з тим, що і ЄС, і Україна є членами Світової організації торгівлі/ Генеральної угоди з торгівлі послугами (далі — СОТ/ГАТС), їх зобов’язання за цими угодами є відправним пунктом для УА. З погляду ГАТС у частині, що стосується торгівлі послугами, УА є Пільговою торгівельною угодою (далі — ПТУ) і, отже, відповідно до ст. V ГАТС повинна сприяти подальшій лібералізації торгівлі.

Посилення лібералізації торгівлі є очевидним, оскільки, як вже зазначалося раніше, УА охоплює всі сектори послуг, а отже, зобов’язання режиму національного сприяння та доступу на ринки не обмежуються окремими секторами. Більш того, Сторони погоджуються надавати режим національного або найбільшого сприяння відповідно до ст. 88 УА. На відміну від ГАТС, установа виходить за межі поставки послуг й охоплює “всі види економічної діяльності”.

Україна має привести своє законодавство у відповідність до УА. Це перетворює її в асиметричну між ЄС, який експортує свою модель регулювання, та Україною, що адаптується до неї.

Асиметрія має сенс: нормативні коригування необхідні для зменшення нетарифних бар’єрів у торгівлі послугами, і Україна повинна здійснити їх, якщо хоче збільшити свою частку експорту послуг до країн ЄС — найбільшого ринку і торгового партнера.

На відміну від угод про асоціацію, що ведуть до вступу, УА не передбачає наближення усіх українських законів і правил до стандартів ЄС. Вона фокусується на основних питаннях конкретних секторів послуг, що передусім важливі для торговельно-економічних відносин між Сторонами. Це розумний підхід: через відмінності в рівні економічного розвитку країн-партнерів та враховуючи той факт, що Україна буде в підсумку інтегрована в набагато більший європейський внутрішній ринок, в інтересах нашої держави прийняти стандарти ЄС, модернізувати свою правову систему й економіку, орієнтуючись на власні сильні сторони, розвивати необхідну інфраструктуру й підтримувати орієнтовані на майбутнє сектори послуг.

Дотримуючись цього підходу УА не лише містить списки законодавчих актів ЄС, які будуть перенесені в українське законодавство, а й навіть називають точні статті, які запозичуватимуться із цих актів. Перераховані конкретні положення містять основну термінологію, поняття і конкретні принципи правової бази ЄС. Вони сприяють прийняттю системи і логіки ЄС у регулюванні ринку, де провідна роль надається сильному закону про конкуренцію з виправними цілеспрямованими заходами ефективного регулювання для підтримки або відновлення ефективної конкуренції. Цей підхід до наближення законів повинен сприяти розвитку вітчизняної економіки й конкуренції та підготовки українських постачальників послуг до нормативно-правового середовища й жорсткої конкуренції на внутрішньому ринку ЄС, щоб Україна дійсно могла витримати вільну торгівлю з ЄС. Вони також підтримують зусилля України з виконання своїх зобов’язань щодо лібералізації у межах УА та ГАТС і служать для обґрунтування правил внутрішнього регулювання.

УА передбачав жорсткі терміни реалізації, головним чином, від двох до шести років. Це може здатися коротким періодом. Однак процес нормативного наближення має початися з моменту підписання УА.

Проте положення, що стосуються наближення законодавства і можливості для України долучитися до внутрішнього ринку ЄС, виявляють недоліки, через які може бути важко оцінити прогрес українських реформ і визначити той момент, коли інтеграція ринку дійсно може статися.

Частка на внутрішньому ринку ЄС надаватиметься сектор за сектором, відповідно до прогресу у наближенні галузевого регулювання. Коли Україна вважатиме, що нормативне наближення у секторі було досягнуто, вона має інформувати ЄС, який у співпраці з Україною проводить комплексну оцінку наближення і виконання галузевих правил (п. 2 ст. 4 Додаток XVII УА). Потім ЄС повідомляє Комітет з торгівлі, чи дійсно всі умови виконані задовільно. Якщо звіт буде позитивним, Комітет може прийняти рішення про те, що Сторони надають одна одній доступ до внутрішнього ринку стосовно конкретного сектора (ст. 4 п. З Додаток XVII УА).

Описана процедура оцінки може бути складною в сенсі її реалізації на практиці. У зв’язку з можливістю продовження списків транспозиції (п. З ст. З Додаток XVII УА) Україні буде нелегко визначити конкретний проміжок часу, коли умови для завершення прийняття і реалізації (частин) напрацьованого законодавства можна буде вважати задовільно виконаними. Можливість постійно додавати нові завдання для транспозиції матиме ефект утримання України в «гонці за морквиною» з дуже низьким шансом її отримати. Це ускладнює спільну оцінку такого виконання ЄС та Україною і виступає додатковою підставою для суперечок і відкладення надання доступу до внутрішнього ринку.

До того ж нормативне наближення у секторах послуг, на які поширюється Додаток XVII УА, і наближення законодавства, передбаченого в інших положеннях горизонтального характеру, взаємопов’язані не досить чітко. Виникає питання, чи може бути наданий доступ до внутрішнього ринку окремому сектору до того, як наближення цих загальних питань буде завершено. УА не передбачає механізму оцінки цього виду нормативно-правового наближення, і немає жодних правил про те, як воно має братися до уваги під час оцінки окремих секторів.

Підсумовуючи сказане, варто зазначити, що аналіз УА демонструє потенційні труднощі для її застосування. Поняття «доступ до внутрішнього ринку» є розпливчастим і недостатньо відрізняється від режиму національного сприяння. Режим доступу до внутрішнього ринку передбачає свободу установи і свободу надання послуг і, здається, обмежується лише юридичними особами і чотирма секторами послуг. Можливість розширення внутрішніх умов ринку в інших секторах і питання про мобільність робочої сили залишаються значною мірою невирішеними. Порівняно із вже досягнутим рівнем лібералізації торгівлі послугами в ГАТС, УА являє собою скромну додану цінність.

Головне досягнення цього документа в іншому. УА виходить за межі лібералізації торгівлі і спрямована на створення спільного ринку шляхом інтеграції України у внутрішній ринок ЄС. Це передбачає нормативне наближення між Сторонами, оскільки внутрішній ринок вимагає значною мірою однакове нормативно правове середовище. Зусилля нормативного наближення лежать непропорційно на плечах української сторони, тому що вона приєднується до набагато більшого і високо розвинутого ринку ЄС.

Незважаючи на труднощі оцінки наближення регулювання і неясності щодо надання умов внутрішньої ринку, поетапна тактика може виявитися успішною. Оскільки пропозиція про приєднання до ЄС не розглядається, було б недоцільно змушувати Україну чекати, доки всі передумови не будуть виконані, щоб надати основні свободи усіх секторах послуг. Для цього можуть знадобитися роки або навіть десятиліття, що перешкоджатиме українським реформам. І навпаки, надання доступу до внутрішнього ринку від сектора до сектора може надсилати регулярні позитивні сигнали і сприяти здійсненню реформ.

Право України. — 2015. — № 10. — С. 97-103.