Гаррі Макс Марковіц народився у м. Чикаго США 24 серпня 1927 р., був єдиною дитиною в сім'ї підприємців. У шкільні часи він захоплювався спортом, грав на скрипці у оркестрі, полюбляв читати, особливо популярні видання з фізики та астрономії. Багато часу Гаррі приділяв книжкам з філософії.
У 1947 р. Гаррі Марковіц отримав диплом бакалавра Чиказького університету. а для подальшого навчання обрав економічний факультет. В університеті він приймав участь в роботі Комісії Коулза з економічних досліджень під керівництвом Т. Купманса. З самого початку вивчення економіки його особливо зацікавила “економіка невизначеності”, зокрема ідеї щодо функції корисності Дж. Фон Неймана, О. Моргенштерна, Дж. Маршака. Темою для своєї магістерської дисертації вчений обрав дослідження можливостей застосування математичних методів до аналізу ринку цінних паперів. Саме в процесі роботи над дисертацією він формулює концепцію портфельних інвестицій, за яку згодом одержав Нобелівську премію.
Після закінчення університету у 1952 р. Г. Марковіц працює у фірмі “RAND Corp.”, де завдяки Дж. Данцингу оволодів технікою розв'язання задач оптимізації, яку він використав для більш точного обґрунтовування своєї теорії вибору портфельних інвестицій. У цьому ж році в “Журналі фінансів” науковець опублікував свою фундаментальну роботу, що містила основи сучасної теорії формування портфеля. В 1959 р. вийшла в світ монографія “Вибір портфеля: ефективна диверсифікація інвестицій”, де він докладно виклав свою теорію. Вчений досліджував методи лінійного та нелінійного програмування, писав статті з цих тем.
У 1960-1962 рр. Г. Марковіц працював віце-президентом Інституту науки управління, паралельно у фірму “RAND Corp.” досліджував низку складних питань моделювання економічних процесів, також приймав участь у створенні мови програмування “Симскрипт”.
Гаррі Марковіц у 1963 р. став головою правління та технічним директором Об'єднаного центру зведеного аналізу. У 1968 р. він обіймав посаду професора фінансів Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. З 1969 р. науковця було обрано президентом “Арбітраж менеджмент компані”, паралельно він працював професором фінансів у Пенсильванському університеті. У 1974-1983 рр. Г. Марковіц керував дослідницькою групою в IBM. У 1982 р. його було обрано професором фінансів Барух-коледжа Нью-Йоркського університету.
У 1989 р. за роботу в області обчислювальної техніки і математичного програмування економічних процесів Американське суспільство дослідництва операцій та Інститут проблем управління нагородили Гаррі Макса Марковіца премією фон Неймана.
У 1990 р. вчений був удостоєний премії Альфреда Нобеля «за новаторську роботу в теорії фінансової економіки» — створення теорії вибору портфельних інвестицій. Гаррі Марковіц розробив теорію для визначення найбільш вигідного розміщення капіталів і заощаджень, що стала потужним інструментом у руках теоретиків і практиків сучасної економіки. Ця модель отримала широке визнання завдяки математичній простоті та практичності застосування.
Гаррі Макс Марковіц є членом багатьох наукових товариств і організацій.
Література:
955217
65.02(0)
Р86
Румянцева, Е. Е. Марковиц Гарри // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – М. : Инфра-М, 2010. – С. 360-363.
Ф81073
92
Б79
Большая энциклопедия : в 62-х т. . Т. 28 : Мануврие — Мелануа / [науч.-ред. совет. : Г. А. Месяц и др. ; гл. ред. С. А. Кондратов ; редкол. : Г. В. Кожевников и др.]. – М. : Терра, 2006. – Из содерж.: [о Г. Марковице]. — С. 129.
Вергелес Т. Г. Марковіц, М. Міллер та В. Шарп: теоретики фінансового менеджменту // Вісник ТНЕУ. — 2009. — № 2. — Із змісту: [про Г. Марковіца]. — С. 122-128.
920886
65.5
С90
Суторміна, В. М. Теорія розвитку інвестицій Г. Марковіца // Фінанси зарубіжних корпорацій : підручник / В. М. Суторміна. – К. : КНЕУ, 2004. – С. 206-215.
Ф76891
65.02(0)
Ю94
Юхименко, П. І. Історія економічних учень : підручник / П. І. Юхименко, П. М. Леоненко. – К. : Знання, 2005. – Из текста: [про Г. Марковіца]. – С. 551.
Ф74496
71
Л28
Гаррі Марковіц \\ Лауреати Нобелівської премії. 1901- 2001. Енциклопедичний довідник. Видання ювілейне. — К.: Український видавничій центр, 2001. — С. 618.