Лауреат Нобелівської премії по економіці в номінації "За вклад у теорію оптимального розподілення ресурсів"

Леонід Віталійович Канторович

Леонід Віталійович Канторович — дійсний член Академії наук СРСР, академік Американської академії наук і мистецтв, Угорської, Чехословацької, Югославської, Мексиканської академій наук; доктор Московського, Ленінградського, Новосибірського університетів, а також найдавніших університетів світу: Єльського (США), Кембріджського та Глазго (Великобританія), Мюнхенського (Німеччина), Паризького, Гренобльськоого і Ніцци (Франція), Гельсінського (Фінляндія), Калькутського (Індія), вищої школи планування і статистики у Варшаві; вчений, визнаний у багатьох країнах планети, лауреат Нобелівської премії 1975 року.

Леонід народився в Петербурзі 19 лютого 1912 року в родині лікаря Віталія Мойсейовича Канторовича і його дружини Пауліни Григорівни Закс. У 14 років хлопчик закінчує середню школу і поступає на математичний факультет Ленінградського університету. У 18 років він завершує його, зараховується до аспірантури і веде викладацьку діяльність в університеті, одночасно займаючись науковою роботою.

У 23 роки Леоніду Канторовичу присвоєно вчений ступінь доктора наук, а через рік він стає професором. З самого початку наукової діяльності складаються його основні погляди на математичну науку, найважливіше у тому числі — прагнення до широких узагальнень, заглиблення у проблеми досліджень. У цьому він бачив перевагу справжнього наукового мислення перед аналізом деталей. Л.Канторович був, по суті, близький до тези: наука досягає свого вдосконалення, коли застосовує кількісні методи дослідження. Іншими словами, Леонід Віталійович, будучи пропагандистом універсальності математичного мислення, значно збагатив цей принцип. В даному сенсі він був справжнім лицарем математичної науки. Ряд його праць і робіт буквально змінили обличчя обчислювальної математики. А курс «Функціональний аналіз» (спільно з Г. Акіловим) став класичним навчальним посібником.

Під час Великої Вітчизняної війни Канторович був призваний до лав Радянської армії, служив начальником кафедри математики Вищого військово-морського інженерного училища. Він готував кадри для флоту, продовжуючи вести наукову роботу. Тільки в 1948 році підполковник Леонід Віталійович Канторович демобілізувався з армії і повернувся в Ленінград. Він працює в університеті, в Інституті математики, завідує створеним Обчислювальним центром. У той же період Канторович залучається до вирішення завдань в галузі атомного проекту.

У 1958 році Л. Канторович погодився працювати в Сибірському відділенні Академії наук СРСР, де був обраний членом-кореспондентом, а в 1964 році — дійсним членом Академії наук. У Новосибірську він завідує кафедрою математики університету і є заступником директора Інституту математики. У 1971 році переїздить до Москви, працює в системі Держплану і Держкомітету з науки і техніки, керує науковими колективами.

Леонід Канторович отримав премію імені Нобеля з економічних наук в 1975 році за впровадження математичних методів в дослідження з економічних наук. Багато його робіт були перекладені на англійську мову і стали надбанням світової науки.

Приблизно через десять років після того, як Леонід Віталійович Канторович сформулював свої концепції математичної оптимізації виробничих процесів, подібні роботи стали проводитися і в інших країнах.

7 квітня 1986 року Леонід Віталійович Канторович відійшов до Господа та був похований на Новодівичому кладовищі.

У 2002 році, до дев'яносторіччя Л.Канторовича, в Новосибірську вийшла в світ книга «Леонід Віталійович Канторович: людина і вчений», яка містить документи, спогади самого вченого, його друзів і співробітників й інші матеріали.

Леонид Витальевич Канторович, 1912-1986

М132826   Леонид Витальевич Канторович, 1912-1986. — АН СССР ;
91.9:22.1   Составители Н.С. Дворцина, И.А. Махрова ; Авт. вступ. ст. В.Л.
К 19           Макаров и др. – М.: Наука, 1989. – 132 с.


 Л.В. Канторович, А.Б. Горстко. Оптимальные решения в экономике

2495   Л.В. Канторович, А.Б. Горстко. Оптимальные
33       решения в экономике. – М.: «Наука», 1972. – 231 с.
К 19

Л.В. Кантрович Экономический расчёт наилучшего использования ресурсов

236276  Л.В. Кантрович Экономический расчёт
338        наилучшего использования ресурсов. [Предисл.
К19       акад. В.С. Немчинова]. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1960. — 347 с.

Л.В. Канторович Проблемы эффективного использования и развития транспорта

729955       Л.В. Канторович Проблемы эффективного
65.9(2)37   использования и развития транспорта . — Редкол.:
К 19           В.Н. Лившиц и др.; [Предисл. В.Н. Лившица, Н.В
                   Паенсона] ; АН СССР, Комис. по пробл. трансп.,
                   ВНИИ систем. исслед. – М.: Наука, 1989. – 301 с.

Л.В. Канторович, А.Б. Горстко. Математическое оптимальное программирование в экономике

223581  Л.В. Канторович, А.Б. Горстко. Математи-
33          ческое оптимальное программирование в
К 19      экономике. – М., «Знание», 1968. – 96 с.

Л.В.Канторович, В.А. Залгаллер. Рациональный раскрой промышленных материалов 110579 Л.В.Канторович, В.А. Залгаллер. Рациональный
620.1    раскрой промышленных материалов. Изд. 2-е,
К 19     испр. и доп. – Новосибирск : «Наука», Сиб.
            отделение, 1971. – 299 с.

Л.В. Канторович, Г.П. Акилов. Функциональный анализ 393634    Л.В. Канторович, Г.П. Акилов. Функциональ-
517.948   ный анализ. 3-е изд., перераб. – М. : Наука, 1984. –
К 19        752 с.

Л.В. Канторович, Г.П. Акилов. Функциональный анализ в нормированных пространствах 85018 Л.В. Канторович, Г.П. Акилов. Функциональ-
517.9  ный анализ в нормированных пространствах. – М.:
К.19   Физматиз, 1959. – 684 с.

Л.В. Канторович, В.И. Крылов. Приближенные методы высшего анализа

35019  Л.В. Канторович, В.И. Крылов. Приближен-
517     ные методы высшего анализа. Изд. 5-е. испр. – М.,
К 19    Л. : Физматиз, 1962. – 708 с.