Лауреат Нобелівської премії по економіці в номінації "За вклад у теорію оптимального розподілення ресурсів"
Леонід Віталійович Канторович — дійсний член Академії наук СРСР, академік Американської академії наук і мистецтв, Угорської, Чехословацької, Югославської, Мексиканської академій наук; доктор Московського, Ленінградського, Новосибірського університетів, а також найдавніших університетів світу: Єльського (США), Кембріджського та Глазго (Великобританія), Мюнхенського (Німеччина), Паризького, Гренобльськоого і Ніцци (Франція), Гельсінського (Фінляндія), Калькутського (Індія), вищої школи планування і статистики у Варшаві; вчений, визнаний у багатьох країнах планети, лауреат Нобелівської премії 1975 року.
Леонід народився в Петербурзі 19 лютого 1912 року в родині лікаря Віталія Мойсейовича Канторовича і його дружини Пауліни Григорівни Закс. У 14 років хлопчик закінчує середню школу і поступає на математичний факультет Ленінградського університету. У 18 років він завершує його, зараховується до аспірантури і веде викладацьку діяльність в університеті, одночасно займаючись науковою роботою.
У 23 роки Леоніду Канторовичу присвоєно вчений ступінь доктора наук, а через рік він стає професором. З самого початку наукової діяльності складаються його основні погляди на математичну науку, найважливіше у тому числі — прагнення до широких узагальнень, заглиблення у проблеми досліджень. У цьому він бачив перевагу справжнього наукового мислення перед аналізом деталей. Л.Канторович був, по суті, близький до тези: наука досягає свого вдосконалення, коли застосовує кількісні методи дослідження. Іншими словами, Леонід Віталійович, будучи пропагандистом універсальності математичного мислення, значно збагатив цей принцип. В даному сенсі він був справжнім лицарем математичної науки. Ряд його праць і робіт буквально змінили обличчя обчислювальної математики. А курс «Функціональний аналіз» (спільно з Г. Акіловим) став класичним навчальним посібником.
Під час Великої Вітчизняної війни Канторович був призваний до лав Радянської армії, служив начальником кафедри математики Вищого військово-морського інженерного училища. Він готував кадри для флоту, продовжуючи вести наукову роботу. Тільки в 1948 році підполковник Леонід Віталійович Канторович демобілізувався з армії і повернувся в Ленінград. Він працює в університеті, в Інституті математики, завідує створеним Обчислювальним центром. У той же період Канторович залучається до вирішення завдань в галузі атомного проекту.
У 1958 році Л. Канторович погодився працювати в Сибірському відділенні Академії наук СРСР, де був обраний членом-кореспондентом, а в 1964 році — дійсним членом Академії наук. У Новосибірську він завідує кафедрою математики університету і є заступником директора Інституту математики. У 1971 році переїздить до Москви, працює в системі Держплану і Держкомітету з науки і техніки, керує науковими колективами.
Леонід Канторович отримав премію імені Нобеля з економічних наук в 1975 році за впровадження математичних методів в дослідження з економічних наук. Багато його робіт були перекладені на англійську мову і стали надбанням світової науки.
Приблизно через десять років після того, як Леонід Віталійович Канторович сформулював свої концепції математичної оптимізації виробничих процесів, подібні роботи стали проводитися і в інших країнах.
7 квітня 1986 року Леонід Віталійович Канторович відійшов до Господа та був похований на Новодівичому кладовищі.
У 2002 році, до дев'яносторіччя Л.Канторовича, в Новосибірську вийшла в світ книга «Леонід Віталійович Канторович: людина і вчений», яка містить документи, спогади самого вченого, його друзів і співробітників й інші матеріали.
М132826 Леонид Витальевич Канторович, 1912-1986. — АН СССР ;
91.9:22.1 Составители Н.С. Дворцина, И.А. Махрова ; Авт. вступ. ст. В.Л.
К 19 Макаров и др. – М.: Наука, 1989. – 132 с.
110579 Л.В.Канторович, В.А. Залгаллер. Рациональный
393634 Л.В. Канторович, Г.П. Акилов. Функциональ-
85018 Л.В. Канторович, Г.П. Акилов. Функциональ-