Александер Белл. До 170-річчя від дня народження

У славетному місті Едінбурзі, що у скелястій Шотландії 3 березня 1847 року в родині профессора філології Лондонського університету Мелвілла Белла народився малюк, якому при хрещенні дали ім´я Александер. Його виховання носило традиційний академічний характер. Вже к тринадцятиріччю Александер Белл закінчив Едінбурзьську Королівську школу та був відряджений до Лондона для опанування тонкощів ораторського мистецтва й вивчення літератури. У 1863 році майбутнього вченого запрошують на місце викладача риторики і музики в Академію Уестон-Хауз. Паралельно він вивчає акустику й фізіологію людського мовлення, допомагає батькові як асистент Лондонського університету.

У 1870 році родина Беллів їде до Канади і оселяється у містечку Брантфорд провінції Онтаріо. А у 1871 році Александер переїздить до Бостона, де працює в спеціалізованій школі для дітей з вадами слуху та мовлення. Він вивчає особливості людського слуху в Массачусетському отоларингологічному госпіталі, створює апарат, в якому особлива мембрана під впливом звукових хвиль передає відповідні коливання на голку для запису отриманої інформації на барабан, що обертається.

У 1876 році в Філадельфії на Всесвітній електротехнічній виставці винахід Александера Белла став сенсацією. Але патент на дивовижний апарат, “телеграф, який говорить”, не наважилася купити жодна з існуючих компаній. Тоді винахідник створює власну компанію “Товариство телефона Белла”. Він продовжує наполегливо працювати над удосконаленням винаходу і згодом отримує успіх, визнання, чималі доходи. Крім цього, його досягнення в галузі акустичної фізіології відзначено почесним науковим ступенем Гейдельбергського університету.

Белл у співпраці з Чарльзом Самнером Тэйнтером створюють систему звукозапису — грамофон. Також Белл працює над створенням апарату, що передає на відстань звуки за допомогою світла і у 1880 році з´являється апарат під назвою — фотофон, який став прототипом сучасної волоконно-оптичної мережі зв´язку. У нього безліч проектів, в тому числі в галузі авіації та гідродинаміки. Так, у 1901 році він створив пірамідального повітряного змія. Його захоплення поділяла дружина — Мейбл Белл (Хаббард). У 1907 році Александер и Мейбл організували «Ассоціацію дослідницької аеронавтики», а у 1909 році разом з однодумцями був створений аероплан під назвою «Срібний дротик».

Інженерний геній Белла став у нагоді, коли вчений працював над вдосконаленням човна на підводних крилах (HD-4), який незабаром поставив новий рекорд швидкості на воді.

Александер Белл увійшов до історії науки як один з основоположників телефонії, фундатор сурдопедагогіки, розробник в галузях авіації та гідродинаміки.

Помер видатний вчений 4 серпня 1922 року. На вшанування його пам’яті у Сполучених Штатах були вимкнені усі телефони, яких на той час було понад 13 мільйонів.

Полищук Е. Голос издалека // Сети и телекоммуникации. – 2000. – № 4. – С. 90-94.