Микола Григорович Жулинський – доктор філологічних наук, професор, академік НАНУ, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ. Микола Григорович Жулинський є лауреатом Республіканської премії ім. О. Білецького в галузі літературно-художньої критики (1978) та Державної премії України ім. Т. Шевченка (1991), премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994). Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ст. (1997) та 2-го ст. (2000), орденом князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2009). Автор книг «Пафос життєствердження» (1974), «Людина як міра часу» (1979), «Человек в литературе» (1983), «Наближення» (1986), «Із забуття — в безсмертя» (1990), «Вірю в силу духа» (1999), «Подих третього тисячоліття» (2000), «Заявити про себе культурою» (2001), «Духовна спрага по втраченій батьківщині» (2002), «Олег Ольжич і Олена Теліга» (2001), «Поминаймо в скорботі, але не в гніві. Україно-польський конфлікт на Волині 1943-1944 рр.» (2003). «Високий світоч віри. Голодомори в Україні та роман Василя Барки «Жовтий князь» (2003), «То твій сину, батько! Українська душа – на Голгофі ХХ століття» (2005), «Віктор Ющенко: випробування владою» (у співавторстві, 2005), «Відстані» (2006), «Він знав, “як много важить слово…”» (2008), «Нація. Культура. Література: національно-культурні міфи та ідейно-естетичні пошуки української літератури» (2010), «Українська література: творці і твори: учням, студентам» (2011) та понад 700 статей, оглядів, рецензій.
Жулинський М. Г. Відстані / М. Г. Жулинський. – К. : Таля, 2006. – 160 с. : портр.
Книга являє собою роздуми автора про вплив Помаранчевої революції на розвиток історії, науки, культури, менталітету народу. Микола Жулинський постійно перебував тоді на Майдані. А ще щотижня писав для «Українського слова» аторські колонки – «Тиждень Миколи Жулинського». Ці матеріали зібрані в збірці «ВідстанІ». Також наведені розмисли вченого, політика, літературознавця про проблеми сучасної освіти, виховання дітей. Включений в збірку літературознавчих статей.
Жулинський М. Г. Духовний будівничий України / Микола Жулинський. – К. : Мистецтво, 2016. – 320 с. – (іл.).
Збірник наукових статей, виступів, інтерв’ю ученого-літературознавця, академіка НАН України Миколи Жулинського наближує до розуміння творчості й особистості Тараса Шевченка (1814—1861), розкриває його ціннісні орієнтири, роз’яснює національну місію, місце в українській та світовій культурі. Книга розрахована на літературознавців, істориків культури та широке коло читачів.
Жулинський М. Г. Із забуття — в безсмертя : (сторінки призабутої спадщини) / М. Г. Жулинський. – К. : Дніпро, 1990. – 446, [1] с. – (іл.). – Бібліогр. в підрядк. прим.
Цю книжку складають літературні портрети з творчої спадщини українських письменників, яких через ідеологічне свавілля було викреслено з національного культурного життя або розстріляно, репресовано. Видання адресується шанувальникам українського художнього слова. У виданні використано архівні фотографії.
Жулинський М. Г. Микола Хвильовий / М. Г. Жулинський. – К. : Знання, 1991. – 30 с. – Серія 6. Світ культури ; № 7, Тематичний цикл "Література". – Бібліогр. в підрядк. прим.
Завдання автора брошури стало повернення Миколи Хвильового в літературу, зняття з нього образливих ярликів, осмислення оригінальної творчості цього письменника.
Жулинський М. Г. Наближення [Текст] : літературні діалоги / М. Г. Жулинський. — К. : Дніпро, 1986. — 278 с. : портр. — Бібліогр. в підрядк. прим.
Як мовить сам автор, «ця книга є наслідком цільової (протягом останніх якихось 10 років) уваги до творчості українських прозаїків, які не були постійно в авангарді офіційно-благополучних критичних обойм». І хоча вибір імен був дещо суб’єктивний, з прицілом на подальший аналіз творів і освітлення творчих біографій у нових книгах, по суті, це була перша аналітико-критична спроба розкрити механізми творчості і напрямки літературного процесу, розуміння часу (бо «кожен повинен розуміти суть і зміст часу, в якому живе»), а разом із тим – геніальна спроба пізнання і самопізнання, бо кожним новим твором митець розкриває себе, а отже, і своє розуміння пісочного струменя часу і його подій. Перо автора торкалося творчості не лише геніальних Григорія Тютюнника, Василя Земляка (уже покійних), але й на той час активних, багатовимірних і багатогранних особистостей, творча доля яких яскраво формувалася й означувалася (Є. Гуцало, Ю. Щербак, В. Дрозд та ін.). І це було інтуїтивним світлим передчуттям розкриття талантів цих митців у недалекому майбутньому.
Жулинський М. Г. Слово і доля : навч. посібник / Микола Жулинський. – К. : А.С.К., 2002. – 640 с.
В книзі здійснено систематизоваиий грунтовний аналіз творчості українських письменників — від Григорія Сковороди до Василя Стуса, що дає можливість простежити важкий і довгий шлях національного образного слова кількох віків. В оглядових статтях розглянуто особливості літературного процесу 19-20 століть. Літературознавчі матеріали про митців доповнено їхніми творами, цікавими ілюстраціями. Вона є своєрідним доповненим і поглибленим варіантом киижки «Із забуття в безсмертя» (1990 р.), за яку автора удостоєно Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка. Призначена для широкого загалу читачів: від шкільної молоді, студентів — до викладачів і науковців.
«То твій, сину, батько : укр. душа – на Голгофі ХХ ст. / Григорій і Микола Жулинські ; монтаж свідчень, док. та комент. В. Дрозда. – 2-е вид., допов. – К. : Ярославів Вал, 2005. – 191 с. : іл.
У книзі зібрано унікальні спогади Григорія Жулинського, який під час Другої світової війни опинився по той бік «залізної завіси» і втратив зв’язок із сім’єю, а також спогади його синів Миколи, Станіслава, Бориса. Вони, позбавлені батьківської любові, намагалися збагнути, що відбувається з їхнім родом, селом упродовж усього XX ст. і відповісти на найболючіше запитання: «Який Ви, батьку?». Це – символічна історія великої частини української нації, нагадування про те, що у світі є вічні цінності – любов і повага до батьків та рідної землі.
Жулинський М. Г. Українська література. Творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям / Микола Жулинський. – К. : Либідь, 2011. – 1152 с.
З п’ятдесяти нарисів — есеїв, героями яких є як широко-, так і маловідомі українські митці, автор творить велике панно — цілісний портрет національної літератури ХІХ-ХХ ст. Важливим складником цієї своєрідної антології є художні тексти, ретельно дібрані до кожного нарису, серед них — раритетні чи призабуті. Для тих, хто вивчає чи викладає українську літературу, всіх небайдужих до історії й сучасності української словесності.