25 червня 1919 року в місті Збараж народився Володимир Жила – український вчений-філолог, філософ, літературний критик, бібліограф, громадсько-культурний і політичний діяч.
Після закінчення народної школи і польської гімназії, 1938 року вступив на правничий факультет Львівського університету, звідки в травні 1941 року був покликаний до Червоної армії. У липні того ж року потрапив у німецький полон. Перебуваючи на примусових роботах у Німеччині, видавав і розповсюджував журнали «Україна» і «Вояцька Слава», що пропагували ідеї незалежності України.
Перебравшись у березні 1945 року до Чехословаччини, був політвихователем парашутної бригади Української національної армії. Після війни заснував перший український табір для переміщених осіб у м. Філлах (Австрія), керував громадським життям, видавав часопис «Українські вісті».
У 1948 році з родиною емігрував до Бразилії (м. Сан-Пауло). Працюючи на підприємствах видавав суспільно-політичний часопис «Наша думка» й заснував українське товариство «Соборність».
1952 року оселився в Монреалі (Канада). Викладав у середніх школах хімію, фізику, історію й географію. 1959 року здобув ступінь бакалавра славістики у Манітобському університеті.
У 1963 році переїхав на постійне проживання до США, штат Техас. Викладав слов’янські мови та літератури в університетах міст Лаббок та Остін. 1967 року здобув учений ступінь доктора філософії в Українському вільному університеті (Мюнхен), 1968 – звання професора в університеті м. Лаббок.
З 1986 року – керівник відділу культури і науки уряду УНР в екзилі на посадах міністра культури й освіти, від 1990 – зовнішніх справ уряду УНР в екзилі.
Протягом творчого життя він незмінно цікавився літературою, жив нею і постійно засвідчував свою присутність у літературному процесі рецензіями, науковими розвідками та відгуками на художні новинки. Бібліографія його виступів у періодиці в цій царині просто вражає, оскільки налічує понад 1200 статей, перекладів і рецензій.
Володимир Жила організував 20 міжнарародних симпозіумів з питань порівняльної літератури. У Канаді домігся запровадження української мови як факультативного предмета у 9-12 класах шкіл штату Манітоба, в США організував слов’янський клуб «Слово» (1969). Член УВАН, НТШ та інших наукових товариств.
Нагороджений Хрестом Українського Козацтва із золотою лавровою гілкою, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, лицарським хрестом ордена святого Григорія Великого.
Велика творча спадщина Володимира Жили має неоціненне значення і є невід’ємною скарбницею духовної культури України.
Твори
-
Жила В. Амарант – вічний хліб // Визвольний шлях. – 1995. Кн. 2. – С. 243-245.
-
Жила В. І тривоги, і радощі… До 90-річчя життя і 65-річчя літературної діяльності Григорія Костюка / В. Жила // Визвольний шлях. – 1998. – № 4. – С. 491-496.
-
Бр 83.3(4=Укр)1 Ж72 Жила В. Ідейні основи Шевченкового «Гамалії» / В. Жила / Українська Вільна Академія Наук ; за ред. М. Ї. Мандрики. – Канада, Винніпег : УВАН, 1958. – 23 с.
-
Жила В. Президент Микола Андрійович Лівицький / В. Жила // Український історик. – 1989. – № 4. – С. 99-102.
-
861622 63.1(4Укр) Ж72 Жила В. Т. Бібліографія Михайла Г. Марунчака / В. Т. Жила. – Канада ; Вінніпег : [б. в.], 1991. – 158 с.