Андрій Будугай. Вірші про Бердянськ і бердянців

В старый Новый год

            Сидору Киралю

Восстановить себя, своё сознанье –

Нелёгкий труд, но без него нельзя

Стать полновесной частью мирозданья.

Блаженна искупления стезя.

Желанье славы иссушает души

И разрывает световой покров.

В гордыне слепнем мы, и наши уши

Не слышат больше Вечный Горний Зов.

Но павшая душа не безнадежна:

Спасёт её раскаянья слеза.

Сурова карма, но Любовь безбрежна –

Она излечит Путнику глаза.

г. Бердянск, 13.01.1998, вт., 17.20

Возрождение

            Татьяне Латышевой

Сиянье сфер и звёздный звон благоуханный,

И откровение волны в прозрачной тишине…

Да свежесть радости дорожкой светотканной

Легко уносит душу ввысь к заоблачной стране.

И память наполняется Любви стихами

И видишь лица тех, кто дорог был тебе всегда.

И осыпаются волшебными цветами

(Из сердца твоего) песок, и воздух, и вода.

И то, о чём мечталось, стало вдруг возможным –

Распались в прах обиды, страх, сомненья  и нужда!

Непостижимое становится несложным;

Улыбкою встречает дочь Свою Небес Княжна!

г. Бердянск, 26.03.1996, вт., 14.30

Восток и Запад

            Татьяне Латышевой

Восток и Запад в разуме и сердце

Слились в одно, как в правека было:

Соединенье это разъяряет псевдоверцев,

Но просветляет богоищущим чело!

г. Бердянск, 20.12.1997, сб., 16.10.

Выбор пути

            Валентине Дишканд

Жить на распутье хуже, чем идти

Хотя бы по какой-то из дорог.

Не так страшны превратности пути,

Как опасенье получить урок.

Рассудок сердцу запрещает: “Нет!”

И сам томится в сумрачной глуши.

В сомненьях – корни очень многих бед,

Порабощенье духа, смерть души.

Безволье лечится стремленьем Жить,

Преодолеть инертность всей толпы,

Чтоб, слившись с Богом, – Горний Мир любить,

Освободив свой дух от суеты!

г. Бердянск, 01.02.1996, чт., 03.16

О чудаках

            Ирине Филон

С молотка – и себя, и друзей!

Конъюнктура важней, чем культура.

Прежде – гимны во славу “вождей”;

Ныне – псевдосвободы скульптура.

На подменах построен весь путь,

Штамп на всё подбираем умело,

Обходя Божьей Истины суть.

Мрак сознаний не знает предела.

Ни к чему стал теперь Мир Любви.

Бой ведя против всех, каждый верит:

Счастье в том, чтоб топить всех в крови.

Стали люди ужасней, чем звери.

И поэтому ценны втройне

Чудаки, что не ищут комфорта.

Не нужны им победы “в войне”,

Чужды им вакханалии “спорта”.

Утончённые души таких

Устремляют нас к Горнему Миру;

Отдавая, живут для других –

В их устах слышим Вечности Лиру.

Встречи с ними всегда коротки,

Но они – от недугов нам средство.

Сердце ценит их жизней витки,

Их горенье нам всем – как наследство!

г. Бердянск,

25-26.10.1995, ср.-чт., 14.12

Путнику

Алексею Лавриненко

Идя сквозь сумрак суеверий

От суеты и от тщеты,

Минуя глупые поверья,

Ища познания цветы,

Твой дух стремится быть свободным

От кандалов греховных дел,

Чтоб сделать переход возможным

От плоти к сферам тонких тел.

Духовный путь несёт уменье

Эгоценризм преодолеть,

На Волю Божию стремленье

Отдать всего себя суметь.

Самонадеянность – болото,

Где разлагается душа;

Она уводит от полёта,

Съедая дух наш не спеша.

Два Царства вместе не сольются,

Пока гордыня чтит себя,

Душа не сможет окунуться

В тот мир, где всё живёт любя.

Без упования на Бога

К Нему дороги не найти.

Кто «нищий духом» – тот в дороге

И обретает шанс дойти.

Ведь «нищий духом» Бога просит –

Как милостыню – дух свести.

А тех, кто просит, Бог не бросит,

Пройти поможет все пути.

г. Бердянск,

06-07.10.1995, пт.-сб., 03.46.

Росток любви

            Сергею Костенко

В смиреньи духа – сила и величье.

Оно даёт нам Вечность Бытия.

Не прячь от бурь и передряг обличье –

Они очистят истинное «Я».

«Смиренный» – значит «слитый с Миром Бога»,

«Соединённый с Кровию Творца».

Ты не спеши других судить с порога:

Прощенье – ключ от Вечного Ларца.

Прощением растёт душа и крепнет,

Стяжая Божий Дух, над злом парит.

А если о Любви забудет – слепнет,

Не ведая, что с ближними творит.

Так пусть росток твоей любви свет копит

И набирает силу с каждым днём,

Плод отдавая, страждущих уводит

В Мир светлый Бога жертвенным путём.

г. Бердянск, 28.07.1995, пт.

Сильные сердцем

Татьяне Латышевой

Гораздо выгодней быть серой,

Не выделяться и молчать,

Прикрыв себя карманной верой,

А если “надо”, то солгать.

И тихо мнить себя всех выше:

Не друг другим, но и не враг!

И, ненавидя тех, кто чище,

Менять умело личный флаг.

Но всё же, к счастью, есть иные –

Неравнодушные к другим.

Они на вид совсем простые,

Но сердцем сильные своим.

г. Бердянск, 28.12.1995, чт.

Струится фохат

Инне Мундриевской

Я вижу глазами Любви!

Я слышу всё звуками Света!

Пульсируют звёзды в крови.

А тело моё – как планета,

Которая чувствует боль,

Страдая от зла демонизма,

И в нервах дрожит ля-бемоль,

И стало сознанье – как призма,

В которой и Космос, и я

Находят своё отраженье.

А в сердце поток Бытия

Несёт благодать и волненье.

Струится фохат без конца

Улыбкою Бога Живого,

Чертами Родного Лица

Отмечена в Вечность дорога.

Как компас, ведёт нас Христос,

Открывший Собою Путь в Небо,

Чтоб каждый, кто духом возрос

Вкусил Царства Божьего хлеба!

г. Рига, 12.05.1994, чт. –

г. Бердянск, 28.10.2001, вс.

Храм сердца

            Учителю математики из Бердянска Людмиле Петровне Филатовой

Людмила – значит «людям мила».

Вся жизнь её – служенье нам.

От зла людского не остыла,

Возвышен сердца её храм.

Сама живя с открытым сердцем,

Она достойно чтит в других

Стремленье даже с иноверцем

Суметь достичь высот больших.

г. Бердянск, 27.10.1995, пт

«Аптеки для душі» (акровірш)

            Людмилі Суріній та всім бібліотекарям

Було спочатку Слово, що створило Всесвіт

І заселило простір міріадами життів.

Бог кожному із них дав мови дивний посвіт –

Ланцюг єднання в ціле Ієрархії світів.

І ось жерці Шуме́ру в глиняні таблички

Один за одним роблять перші записи свої.

Такі клино́писи – ці знаки невеличкі, –

Етап значний для людства. По них неслись думок рої[1].

Коли ж в Єгипті мудрі «винайшли папірус»[2] ,

«Аптеки для душі»[3] рости ще більше почали.

Рим та Елла́да знали цей «читацький вірус» –

Явив Античний Вік бібліотеки чималі!

Минає час. В пошані вже стає пергамент.

У монастирських стінах розрослися книг «сади».

Ривку ж наступному папір дає фундамент,

А з книгою тепер вже можуть бути всі «на ти»!..

м. Біла Церква, 27-30.01.2018, сб.-вт, 09:47.

Братство співтворчості

Олександру Воротнюку у день його народження

Октави розвитку даються нам з боями,

Лягає Шлях по них в одвічній боротьбі.

Є в цьому Промисел, бо Світло разом з нами

Кує по-іншому ошукане в Пітьмі.

Стаємо з часом ми співзвучними з богами,

Але не тільки ми, бо кожен у житті

Не просто Мандрівник між світу полюсами –

Дарує зміни він, змінивши щось в собі.

Роз’єднані колись ми об’єднались знову,

У Братство співтворців – для Поступу основу…

м. Бердянськ, 20.12.2016, вт., 09.13.

Липневі дні

            Крістіні Ашировій

Кружляють чайки над косою –

Радіють сонцю і липневим дням…

І вабить море бірюзою,

Своїм простором, хвилями-вбранням.

Таврійським степом вітер грає

І пахощами місто напува.

Над морем хмарок лине зграя,

А ми шлемо́ Вам привітань слова.

м. Біла Церква.,

18.07.2017, вт., 17:57.

Шлях Поета

            Вільяму Затьорі

Він світ рослин пізнав так глибоко, як енти[4],

І стихіалям[5] став, неначе рідний брат.

Любив Життя, хоч і не всі його моменти,

Як тільки міг – ростив-плекав Добро, мов сад.

Мав хист художника, та вибрав шлях Поета.

Углиб речей вникав, щоб жити краще нам.

За це його знайшла від партії «вендета»,

Але він не скоривсь спецслужбам та чинам.

Таким був агроном із тонкою душею,

Ора́ч-есперантист, романтик із села.

Рішучий до Добра, духовною стезею

Ішов він по землі до Світла Джерела!

м. Біла Церква, 10.08.2019, сб., 23:42.

В окупації

Від серця до серця блукало страждання.

Та віра зростала: прийде світлий час!

Стікались в велику ріку сподівання

На те, що наш дім буде вільним у нас.

Та вічне життя розпрямить свої крила –

Пітьма має силу недовгу добу, –

І дух напинає надії вітрила,

Дає нам снагу розігнати журбу!

м. Бердянськ, 17.09.1996, вт.

Ввійди у Вічність

            Ірині Саввон

Простір з часом змішались в стражданні,

Радість зникла, лиш туга лиха.

І душа вже сивіє в чекані –

Її біль сотні днів не стиха.

Огортає імла все навколо.

Наче в’язень, закутий твій дух.

Ріже слух демонічнеє соло,

Серце стогне від бісів наруг.

Але сила Пітьми – це безвір’я.

Ним вона подавляє всіх тих,

Хто до Бога не має довір’я

Чи відносить себе до «крутих».

Ну а той, хто благає в молитві

Світлі Сили йому помогти,

Не залишиться сам у цій битві

І зуміє у Вічність ввійти.

м. Бердянськ,

24.06.1996, пн., 13.47.

Відлига

Ларисі Шарий

Відлига. Відходить омана.

Відкрилась для Світла Душа.

Жадана для неї нірвана

Її охопить поспіша.

Пройшла вона біль покаяння,

Облишивши гордість свою,

Піднявшись до богопізнання

Та в ангельськім ставши строю.

Незламні дай, Боже, їй крила,

Щоб віра була, наче щит,

Та серця небесна надсила

Другим відчиняла Твій Світ!

м. Бердянськ,

14.10.1996, нд., 16.40

Відповідальність

Юрію Бондаренку

Відповідальність за слова – це справа серця,

Що відрізняється надійністю завжди.

Для багатьох вона на смак гіркіша перцю,

Але для інших – це опора у нужді.

Відповідальність відрізняє тих, хто вірний,

Хто не шука легкої долі на Землі.

Ця якість притаманна тим, хто духом сильний –

Не розгуби її в теперішній імлі!

м. Бердянськ,

10.11.1997, пн., 09.17.

Відчути і встати

Людмилі Яновській

Відчути себе знов частинкою Світу,

Пробившись до віри крізь натовп вагань

І душу відкрити, сльозами омиту,

Для Світла Безмежжя і Божих страждань.

І встати над тим, що нас робить рабами,

І серце, і розум з’єднавши в одне,

Щоб вічність душа охопила крилами,

Хоч біль ще не раз її наскрізь проткне.

м. Бердянськ, 11.05.1996, сб., 21.00.

Віра й Любов

Руслані та Олександру Чепурненкам

В цьому світі, де все продається,

Не купити лиш Віру й Любов:

Віра Богом за працю дається,

А Любов – то є Світла покров,

Тим, хто дбає частіш не за себе,

А за тих, хто слабкіш чи в біді:

Їм немає в рекламі потреби –

Їх серця співчуванням живі.

м. Бердянськ,

05.06.1996, ср., 09.40

Гріх із дрібниці

Сидору Кіралю

Починається гріх із дрібниці:

Десь додати, мов солі, брехні,

Десь ударити словом по пиці,

Десь змовчати в хвилини скрутні;

Недослухати в спішці людину

Або просто когось перебить;

Побажати сусіда дружину,

Впавши в пристрасть суккуба на мить…

Так душа крок за кроком тьмяніє,

Лицемірством зв’язавши себе.

Не до сонця вже підняті вії,

На очах в’яне саме святе.

А навколо – такі ж лицеміри,

Що чекають лиш слушний момент.

Переплутані зовсім всі міри

Та отриманий пекла “патент”.

м. Бердянськ, 04.10.1996, пт.

Ієрархи одного життя

Олексію Лавриненку

Поєднати в собі біль і радість…

Гріх пізнати, щоб Бога знайти.

Розчинивши у Всесвіті самість,

Звівши в Небо надійні мости.

Невблаганний приборкати фатум

Через щире в гріхах каяття

Та відчути, що всесвіт і атом –

Ієрархи одного життя!

м. Бердянськ,

19.01.1998, пн., 23.57

Ковто́к життя́

            За мотивами світлини від 12.01.21 Тетяни Леонідівни Черемисіної «Світа́нок»

Світа́нок – це нове́ віта́ння з Не́ба

Усі́м, хто те́мряву черго́ву пережи́в.

Він знов несе́ ковто́к життя́ від Фе́ба,

Щоб не згаса́в у нас до сві́тлого пори́в!..

м. Біла Церква, 12.01.2021, н., 23:13.

Митця́м Приазо́в’я

Оса́нна всім митця́м із Приазо́в’я,

Хто ло́гос свій спрямо́вує на те,

Щоб Храм звести́ сере́д багатомо́в’я,

Де запану́ють Ві́чне і Святе́!

м. Біла Церква, 23.01.2019, ср., 12:26.

Нові пілотажі

Бердянському відеооператору Андрію Амелічеву[6]

Відзніма́в наш Андрій, «відмонта́жив»,

Відспіва́в, скі́льки Не́бо дало́!

Де тепе́р він склада́ пілота́жі?

Пе́вно, – там, де дола́ється Зло!..

м. Біла Церква, 17.12.2018, пн., 14:30.

Осінні кольори

Тетяні Черемисіній

Осінні дні прийшли на вулиці Бердянська.

Між зелені – червоний, золотий, брунатний.

У кольорах – пливе моя душа слов’янська,

І знову надиха мене цей світ ошатний!..

м. Біла Церква, 20.11.2018, вт., 23:47.

Скарбниця Творця

Олександрові Чепурнеку

Зима в природі, а в душі – весна.

Її дарує Всесвіту краса.

Творця скарбниця щедрістю рясна,

Знаходяться в ній різні чудеса.

Та з них найбільше – це сама душа

Цінуй її – склад Божого Вірша!

м. Бердянськ,

12.12.1996, пт., 11.05