Павлик Н.М. Альманах «Ворота в Небо»: Час зав’язі / Вісник Переяславщини. – 2008. – 12 вересня. – С. 14.
Наталя Павлик,
член Національної Спілки письменників України
Альманах «Ворота в Небо»: Час зав’язі
Літературне життя на Переяславщині час від часу озивається до світу поодинокими голосами – виходять збірки творів місцевих поетів, відбуваються презентації, авторські вечори. До 1100-ліття першої літописної згадки про Переяслав вийшов альманах «Ворота в Небо» літературної студії «Дитинець» та «Літературних сторінок» університетської газети «Педагогічні обрії». Він постав осібно хоча б тим, що представляє творчість переважно молодих, а то й зовсім юних митців. Це видання відбулося завдяки зусиллям багатьох людей, при фінансовій підтримці державних організацій та окремих підприємців.
Основне навантаження – збирання матеріалів, упорядкування та редагування – лягло на плечі подружжя Ольги Будугай (керівник літстудії) та Андрія Будугая (редактора газети ДПУ «Педагогічні обрії»), а також співробітників зазначеної газети Сергія Литвиненка й Світлани Косюхно. Благословили це видання на дорогу до читача вступними статтями ректор ПХДПУ імені Григорія Сковороди професор Віктор Коцур та директор Інституту мови і літератури професор Ганна Токмань.
Альманах «Ворота в Небо» відзначається своєрідністю. Літературознавчий словник-довідник за редакцією Романа Гром’яка дає таке визначення альманаху як жанру: «неперіодичний збірник досить широкого змісту, упорядкований часто за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою». Виданий збірник під це визначення підпадає не повністю, адже він досить-таки різнотематичний і багатожанровий. Але об’єднуючим є те, що до альманаху увійшли перші проби пера молодих авторів – 29 членів літстудії «Дитинець» та тих 11-ти авторів, які наважилися надрукувати свої твори в рубриці «Літературна сторінка» газети «Педагогічні обрії».
Жанрове різноманіття збірника тільки збагачує його, розкриває широкий спектр творчих проявів авторів. Поезія, проза, публіцистика насичені перш за все переживаннями, творчими рефлексіями на дійсність. Наукова стаття Андрія та Ольги Будугаїв «Езотеричний аспект поезії» є своєрідним провідником у розумінні та усвідомленні творчого прояву особистості, аналітичним дослідженням природи творчого процесу, його резонансних впливів на читача, на Всесвіт та на самого автора. Безперечно, співавторство досвідчених науковців підказало молодим творчий орієнтир. А представлені на наступних сторінках художні твори подружжя підтвердило силу таланту авторів цієї наукової розвідки.
По-хорошому дивує спілчанська творчість молодих талантів літстудії «Дитинець». Альманах стане свідченням у майбутньому найперших друкованих творів тих, хто розпочав свій шлях у літературу, публіцистику. Хтось піде цим шляхом далі й вище, а комусь і ці перші публікації зігріватимуть душу, стануть світлими спогадами про юність.
Треба зазначити, що видання насичене фотографіями, малюнками, дуже компактне, друк ущільнений – максимально використано кожен квадратний сантиметр сторінки. Це продиктовано тим, що упорядники й верстальники спромоглися втиснути якнайбільше імен, адже гідних було достатньо. Правомірність такого видання підтверджується ще й тим, що автори доторкнулися надчутливої струни душі – слова. І нехай юні митці роблять це спершу наївно, по-дитячому красиво граючись словом. Є в альманасі й твори упорядковані літературно, зрілі ідейно-тематично. Майстерно озвучила вплив слова на людську душу Ольга Будугай:
Вчасно сказане слово –
Як влучений в ворога спис,
Як рука допомоги
Тому, хто над прірвою звис.
Значну частину збірника відведено публіцистиці, де автори щиросердно, оригінально, а багато хто – і з елементами гумору подають свої біографії, відкривають сторінки історії тих міст і сіл, звідки вони родом. Це не тільки інформативно цікаво, а й збагачує самих кореспондентів, адже в кожному рядку відчувається любов до рідного краю, непідробна повага до свого родоводу, наставників та вчителів.
Серед прозаїків особливий тембр голосу має Юлія Дядюсь. Помітна робота над текстом, насиченим образами, порівняннями. Рядки ущільнені, без зайвого словесного баласту, стильово рівнонавантажені. Хоч прозу цитують зрідка, гадаю, що кілька речень із твору «Лист до мами» будуть доречними: «Лютневий день водив мене містом, зима голубила в своїх обіймах. Вона дарувала то тепло білих сніжинок, то пустощі шибеника вітру». Тут у прозі ожила поезія.
Примітною є творчість Аліни Шкіри (Ільницької), впадають в око притчові вірші Євгенії Шамудило (Борсук). Чуттєвістю позначені вірші Анни Шевченко. Про це свідчить такий рядок із її твору: «Моя душа кричить протяжно…»
Із-поміж багатьох авторів можна виокремити ім’я Катерини Кабанець. При сприятливих життєвих вітрах її вітрило поезії має вийти у відкрите море літератури. Пластика вислову, розмаїта тематика, власні образні знахідки – це все її надбання.
Помітна філософічність поезії Юлії Заїки. Густа, досить оригінальна проза в Оксани Шеремети.
До альманаху включені й поодинокі твори. Невідомо якою буде літературна доля Віталія Ганженка, але його єдиний опублікований вірш довершений, свідчить про неабиякий ліричний хист:
Мрія
Я хотів стать птахом,
Вільним, наче вітер,
І над твоїм дахом
Смутком пролетіти.
Промайнути піснею
У твоєму домі,
Нагадати звісткою,
Що були знайомі.
Розпуститись квіткою
У твоїй руці,
І є зорі свідками –
Щирі мрії ці.
Творча естафета прямує до сердець дітей. Наприклад, Оксана Поденко, маючи в своєму доробку цікаві вірші, створила в Переяславі-Хмельницькому при ЗОШ № 2 літстудію «Муза». В альманасі є твори її чотирьох учениць Віри Левченко, Римми Масляної, Карини Різник та Сніжани Поздєєвої.
Окремий розділ видання присвячений творчим пошукам бібліотекарів університету. Безперечно, поміж них помітна Алла Богуш – поетеса з творчим родоводом, її мама Ніна Борисівна Ігнатенко є знаною поетесою на Бориспільщині. А Людмилі Левченко можна вручити приз за художність, щиро виплекані громадянські мотиви, колоритну пейзажну лірику.
У цьому ж виданні є рецензії, інтерв’ю, пейзажні замальовки, автобіографічні есеї.
Отже, альманах «Ворота в Небо» – це збірка різножанрової творчості, проте він цілісний прагненням увіковічнити мить першотворення, непідвладного прагматичному аналізові. Сама назва засвідчує, що ворота в Небо є символом, отим рубіконом, пройшовши який, митець пізнає таїну творення. Альманах «Ворота в Небо» необхідний для майбутнього, щоб засвідчити літературні першоцвіти молодих. Час покаже, якими стануть зав’язі, а тим більше плоди.