Марина Брацило – талановита запорізька поетеса, піснярка, журналістка, яка передчасно пішла із життя у 2013 році. Їй було лише 36 років, але вона встигла залишити по собі яскравий, незгасаючий слід.
Те, що Марина не звичайна дитина, стало зрозуміло ще в ранньому дитинстві: навчилася читати і писати в три роки, в п’ять – почала складати перші рими. Пізніше в одному з інтерв’ю Марина казала так: «В ранньому дитинстві я захворіла на поезію, хворію і досі».
У літературне життя Запоріжжя вона увірвалася несподівано і стрімко, опублікувавши у 19 років першу збірку поезій «Хортицькі дзвони» (1995), яка стала справжньою сенсацією. ЇЇ творчість високо оцінили метри поетичного слова Петро Ребро, Григорій Лютий, Анатолій Рекубрацький. Так, Анатолій Захарович, в передмові до збірки дав таке напуття Маринці: «Першу сходинку ти подолала з честю. Спрямовуй же й надалі свій зір до вершин. Живи горілиць, дівчино з Хортиці!»
І Марина старанно виконувала ці письменницькі настанови і йшла вперед. Вона – переможець численних літературних та пісенних обласних і Всеукраїнських конкурсів та фестивалів: «Гранослов», «ЛІР», конкурс видавництва «Смолоскип», «Срібна підкова», «Зорепад», «Доля», «Червона Рута», автор близько 100 пісень, численних публікацій в періодичних виданнях, член журі Всеукраїнського конкурсу живої поезії «Молоде вино». Її творчість увійшла до ряду вітчизняних поетичних антологій.
В свої 36 років вона встигла видати 6 поетичних збірок та підготувала до друку сьоме видання «Шовкова держава», яке вийшло у світ вже після її трагічної смерті, та було відзначено премією ім. Івана Низового.
Крім того, Марина Брацило вела активну громадську діяльність, приймала участь у Всеукраїнському зборі молодих літераторів (1998), у Всеукраїнській нараді «Молода література і державність України» (1999). Вона багаторічний учасник Всеукраїнського семінару творчої молоді України в Ірпені.
У 21 рік стала наймолодшим членом Національної спілки письменників України – це своєрідний рекорд, який нікому не вдалося повторити і до сьогодні. У 1998–1999 роках – очолювала Запорізьке обласне літературне об’єднання імені М. Гайдабури.
Петро Ребро в передмові до книги «Сонцетяжіння» розкрив секрет її успіху: «У Марини є відчуття поезії, віра в казку і вміння бачити зорі в калюжах».
У 23 роки (1999 р.) ім’я Марини було включено Американським Біографічним Інститутом до номінації «Жінка року» та до Міжнародного словника видатних особистостей, а також до Енциклопедії Сучасної України.