Чоловік зайшов. В нього була хитра усмішка на лиці.
— Як Ваші справи? Ви готові поспілкуватися з людиною, якій Ви поламали життя?
Волтер дивився на поліцейського та не міг зрозуміти, про що той говорить.
— Ви мене не впізнали? Я – Вільм Стейсворд, той бідолашний, чиє життя Ваша книга змінила назавжди. Волтер згадав того інспектора поліції, який допомагав йому написати детективний роман, та розповідав деякі речі, які використовував при розв’язувані злочинів.
Але Волтер або не зрозумів його застережень, або, як завжди, був у своїх фантазіях, але всю інформацію інспектора він використав проти самого інспектора, зробивши його персонажа злочинцем, який використовував людей для своїх нечесних цілей.
Вільям Стейсворд так багато говорив Волтеру про своє життя та про його творчість, щоб Волтер зрозумів, що його книги – це зовсім не те, до чого він прагнув. Поліцейський пішов, а Волтер не міг заснути, його серце калатало. Потім Волтеру здалося, що навколо нього йде сніг, та тіло окутує холод.
Андрій Чернявський