ТРИПТИХ
-1-
волали й плакали коли
зерно по клунях забирали
а як підводи від’їздили
бліді стояли та німі
світ божеволів на очах
поля під бур’яном стогнали
і Іїсус шукав даремно
слідів любові на землі
нема добра нема любові
скінчилися часи Едему
зіницями у біле небо
мовчать мерці ні пари з вуст
бо хліба їм тепер не треба
кохання їм тепер не треба
і щастя їм тепер не треба
і ось заплакав Іїсус
-2-
дощ блукає осіннім містом
ніч колисає багряне листя
по мурам шибам дахам неквапно
сльозиться сон
ніч надворі і сниться дитині
спить вона у бабусі в хатині
звірі комахи птахи і трави
біля вікон
равлики коні бджоли барвінки
дзьоби і крила суцвіття стеблинки
далі потроху пір’я і хутра тануть
в імлі
місячне сяйво лежить на долівці
вивірки ластівки півні і вівці
верби жоржини злились воєдино
сплелись у землі
хор де виразно кожного чути
не переплутати і не забути
шепотом тихим стає понад луками
чуєш се я
чуєш се я
чуєш
се я
стою
біля дверей і
стукаю
-3-
понад вечір коло хати
порається Божа Мати
робить радо тішать очі
і квітник і сад
теплі сутінки
неквапно плине час
засвітить лампу
зацарюють на подвір’ї
спокій тиша лад
мріє згадує міркує
знає час усе лікує
вродить з часом виноградом
тендітна лоза…
і від смутку і від щастя
чистим світлом сніжним сяйвом
на лани із хмар проллється
сріблиста сльоза