Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії

• Від укладача
• Довідник на часі
• Історія та сьогодення вулиць. Запоріжжя: документи та матеріали
• Список перейменованих вулиць, провулків, проспектів, бульварів та майданів м. Запоріжжя
• Архівні матеріали
• А
• Б
• В
• Г
• Д
• Е
• Є
• Ж
• З
• І
• К
• Л
• М
• Н
• О
• П
• Р
• C
• Т
• У
• Ф
• Х
• Ц
• Ч
• Ш
• Щ
• Ю
• Я

Від укладача

Вулиці, як і люди. Кожна має своє обличчя, своє ім’я, біографію та характер. Вуличні магістралі – красномовні сторінки історії Запоріжжя, його становлення та розвитку. В назвах вулиць, проспектів, провулків зберігається інформація про дух того часу, характер доби, в період якої вони були названі, тобто історія. Люди творять цю історію, інколи віддають своє життя заради інших, їх іменами називають школи, театри, вулиці, площі. А ми, часом, байдуже йдемо цими вулицями і навіть не замислюємося на чию честь вони названі, кого, таким чином, вшанували вдячні запоріжці, ким були ті люди, про що мріяли, на що сподівалися, за що боролися, чому їх імена стали відомими.
Мета довідника „Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії” – надати можливість користувачам детальніше ознайомитися з вулицями, майданами, проспектами Запоріжжя, змінами, що відбувалися в їх назвах у продовж тривалого часу, з походженням найменувань. Цьому сприяє, зокрема включення до довідника довідково-бібліографічних, інформаційних матеріалів про людей, історичні події, з якими пов`язані назви.
Структура видання складається із трьох розділів: „Вулиці, провулки, проспекти, бульвари та майдани м. Запоріжжя в особах, фактах і подіях”, „Список перейменованих вулиць, провулків, проспектів, бульварів та майданів м. Запоріжжя” (станом на 1 грудня 2007 р.) та „Історія та сьогодення вулиць Запоріжжя: документи та матеріали”. В першому та другому розділах вулиці розташовано за алфавітом назв і подаються вони у довіднику (з усіма неточностями при перекладі) у відповідності до рішення Запорізької міської ради народних депутатів №534 від 29 грудня 1994 р. „Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів м. Запоріжжя” та врахуванням наступних документально підтверджених змін за період з 1995 р. по 2007 р., а в третьому – у зворотно-хронологічній послідовності (крім архівних матеріалів). Точний переклад прізвищ вказано у квадратних дужках згідно з енциклопедичним словником. Заголовна літера поряд із назвою вулиці вказує на район її місцезнаходження:
Жовтневий – Ж
Заводський – З
Комунарський – К
Ленінський – Л
Орджонікідзевський – О
Хортицький – Х
Шевченківський – Ш
Для зручності користування видання споряджено допоміжним «Іменним покажчиком».
Матеріали, подані в довіднику, не є вичерпними. Відбір літератури закінчено 1 грудня 2007 р.
Усі назви вулиць, фактографічні довідки дано за друкованими джерелами, за можливі неточності бібліотека не відповідає.
При виявленні додаткової інформації, помилок просимо звертатися за адресою: м. Запоріжжя, просп. Леніна, 142, або за телефоном 787-53-52, відділ краєзнавства ЗОУНБ ім. М. Горького.

Бібліотека висловлює щиру подяку за підтримку ініціативи, подання окремих матеріалів, уточнення та коригування фактів:
— Карташову Євгену Григоровичу, меру м. Запоріжжя;
— колективу архівного відділу Запорізької міської ради (начальник Риженкова Любов Геннадіївна);
— колективу Державного архіву Запорізької області (директор Тедеєв Олександр Сергійович);
— колективу Запорізької обласної інспекції по охороні пам`яток історії та культури (начальник Калмуніді Людмила Юріївна);
— архітектору Кузьменко Олені Олексіївні.

Довідник на часі

Писати про довідник «Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії» дуже відповідально і необхідно. Відповідально – бо такий довідник виходить вперше в нашому краї і хочеться бути на рівні вимог до нього. Необхідно – бо зібрані матеріали допомагають поринути в минувшину Запоріжжя через звичний і знайомий книжковий світ, в якому більшість читачів перебуває все своє життя.
Серед багатьох книг, довідників, покажчиків, бібліографій, присвяченних нашому рідному місту, даний посібник займає особливе місце. Через назви вулиць і майданів, провулків і проспектів Запоріжжя із сторінок довідника звертається до нас своєю історією – старою і новою, віддаленою від сучасників століттями чи тією, що створюється майже на наших очах. Історія міста відслідковується авторами в назвах вулиць на честь людей, які жили серед нас і пішли за вічну межу, залишивши по собі добру пам’ять. І ми ще може й не звикли до того, що ця особливість буде завжди присутня у назві вулиць рідного міста. Саме таке відбувається з вулицею Лобановського та майданом Поляка.
Уважному та доскіпливому читачу назви вулиць розповідають багато, бо саме в них закарбована історія міста, краю, держави. Коли йдеш вулицями старої частини міста Запоріжжя мимоволі, навіть не помічаючи цього, відчуваєш причетність до тих подій, які розгорталися на вулицях і площах Старого Олександрівська у минулі часи. В Жовтневому районі Запоріжжя ще збереглися назви тих старих, дореволюційних вулиць – Тургенєва, Гоголя, площа Пушкіна. По них ходили ще наші діди та прадіди, ходимо ми та будуть ходити, сподіваємося, наші правнуки. У думках бачимо на вулицях міста наших близьких і родичів, що наче зійшли зі старовинних фотографій, які ще десь збереглися у сімейних альбомах.
Революційні події та встановлення радянської влади теж залишили свої сліди у найменуванні вулиць міста: Мінаєва, Тополіна, Васильєва, Дроб’язка, Анголенка та інших діячів робітничого та революційного рухів. Зараз уточнюються та змінюються акценти нашої історії поглиблюється розуміння її, але, думаю, що назви вулиць іменами на честь людей, які пов’язані з історією нашого міста, треба зберегти. Бо ні замовчувати, ні викидати її з минулого не потрібно. Це вже робилося дуже часто в нашій історії і завжди мало негативні наслідки.
А ось стосовно назв вулиць іменами людей, доля яких не пов’язана з історією нашого краю, то їх безперечно треба переписати. Особливо тих осіб, хто у 20-х роках знищив нашу державність або започаткував у нашій країні червоний терор та у сумному 1937 році заганяв жителів краю у ГУЛАГи – таких імен топоніміка Запоріжжя не повинна зберігати.
Коли уважно читаєш «Довідник і короткі бібліографічні списки про вулиці, провулки, проспекти, бульвари та майданів міста» бачиш, що міська влада досить поверхово відносилася до такої важливої ділянки своєї роботи, як найменування вулиць. Значна частина їх носить досить формальні, незрозумілі назви, серед них можна просто заплутатися. З іншого боку, зовсім відсутні назви вулиць на ім’я людей, які прославили Запоріжжя у світі, а саме: Махна, Григоренка, Донцова. Дуже добре, що є вулиці Пушкіна, Лермонтова, Єсеніна, М. Рильського, але ж немає у нас вулиць В. Стуса, М. Хвильового, О. Гончара, В. Симоненка,
М. Куліша, які багато зробили для розвитку української культури та духовності. Проте, ці критичні зауваження власне, не відносяться до «Довідника …». Може саме його вихід у світ допоможе розібратися нам всім з назвами вулиць, заохотить читачів самостійно вивчати топоніміку міста, а для цього в розпорядженні бажаючих буде велика бібліографія, яка подається досить широко після більшості статей.
І це головне, що зробив колектив Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Горького, створюючи «Довідник» і відправляючи його у безмежне море читацьких уподобань.

Історія та сьогодення вулиць
Запоріжжя: документи та матеріали

1740. Про найменування вулиці кварталу №26, розташованої у селищі Карантинна в Шевченківському районі: Рішення Запоріз. міськради 13-а сесія 5-го скликання від 13 черв. 2007 р. №12.
1741. Про внесення змін та доповнень у додаток до рішення міськвиконкому від 29.12.1994 №534 „Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжя”: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 27 липня 2006 р. №295.
1742. Про найменування вулиці у селищі Грабарі в Шевченківському районі: Рішення Запоріз. міськради 25-а сесія 4-го скликання від 30 листоп. 2005 р. №16.
1743. Про внесення змін у додаток до рішення міськвиконкому від 29.12.1994 №534 „Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжя”: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 13 трав. 2003 р. №52.
1744. Про внесення доповнень до рішення міськвиконкому від 29.12.1994 №534 „Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжя”: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 29 трав. 2003 р. №169.
1745. Про найменування вулиці у колишньому селищі Криничне, розташованому в Шевченківському районі: Рішення Запоріз. міськради 6-а сесія 24-го скликання від 31 січ. 2003 р. №37.
1746. Про найменування вулиць в Комунарському і Жовтневому районах: Рішення Запоріз міськради 12-а сесія 24-го скликання від 15 жовт. 2003 р. №27.
1747. Про найменування вулиці в Шевченківському районі: Рішення Запоріз. міськради 12-а сесія 24-го скликання від 15 жовт. 2003 р. №28.
1748. Про внесення змін у додаток до рішення міськвиконкому від 29.12.1994 №534 „Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжя”: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 3 липня 2001 р. №227; від 19 липня 2001 р. №283.
1749. Про найменування вулиці [Базова] в Шевченківському районі: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 14 січ. 2000 р. №6.
1750. Про найменування вулиці [Великолузька]: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 4 черв. 1998 р. №313.
1751. Про найменування вулиць у Заводському районі: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 25 січ. 1996 р. №18.
1752. Про найменування вулиць у Ленінському районі: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.
1753. Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у
м. Запоріжжі: Рішення Запоріз. міськради нар. деп. від 29 груд. 1994 р. №534. – Запоріжжя, 1995. – 37 с.
1754. Новое Запорожье: Хроника развития большого города. 1921-2006 /
Н. Кузьменко, Н. Михайлов, В. Чернолуцкий и др.- Днепропетровск: АРТ _ ПРЕСС, 2006. – 216 с. – Из содерж.: [Об улицах города]. – С. 11, 12, 22, 62-63, 85, 89, 95, 98, 100, 103, 106, 109, 127-128, 131, 134, 137, 141, 146, 158, 188, 192, 194-195.
1755. Герои нового времени: [Об ул. Чекистов, Горького, Анголенко, 8-го Марта] // Запорожье и запорожцы. – Запорожье, 2005. – С. 112-115.
1756. Атлас города Запорожья: Справ.-картограф. изд. – К., 2004. – Из содерж.: [Дан указатель улиц]. – С. 156-160.
1757. Запорізька пектораль: Культура і мистецтво Запорізького краю: Інформ.-довідкове вид. / Голов. ред. О. Волкова; Упоряд.: Л. Смиченко. – Запоріжжя, 2004. – Із змісту: Обласна організація національної спілки письменників України: [Є згадка про вулиці Запоріжжя, які отримали імена класиків укр. та світової л-р]. – С. 29.
1758. Память жива: Правда о ВОв глазами участников обороны и освобождения Запорожья. – Запорожье, 2003. – 475 с. – Из содерж.: Улица имени Героя…- С. 364-371.
1759. Указатель улиц, переулков и площадей Запорожья // Запорожье, 2002. – С. 84-85.
1760. Справочник улиц и переулков города Запорожья.- Запорожье, 1998.-77с.
1761. Тронько П. Навічно в пам’яті народній: З історії боротьби молоді України проти нім.-фашист. загарбників у роки ВВв. – К.: Молодь, 1995.-
160 с. – Із змісту: [Комісари партизан. з’єднання: С. Ковпак, Г. Панін,
М. Андросов]. – С. 96-97.
1762. Кокошинский А. Н. Топонимика Запорожья: (О происхождении некоторых назв. Запорож. края) // Из прошлого Запорожья. – Запорожье, 1992. – Вып.2. – С. 45-125.
1763. Онуфриенко Г. С., Зотова В. П. Топонимы современного Запорожья: Словообразовательный аспект [в сфере назв. запорож. улиц] // Запорожжя в історії та культурі: Тези доповідей і повідомлень республік. наук. конф. – Запоріжжя, 1991. – С. 160-161.
1764. Гиммельфарб А. М. Об истории улиц Баррикадной, им. Васильева, им. Тополина // Гиммельфарб А. М. В памяти и граните: Путеводитель. – Днепропетровск. – 1987. – С. 19-24.
1765. Бездольный Б. Улицы – словно страницы книги // Бездольный Б. Запорожье мое, Запорожье. – Днепропетровск, 1969.- С. 44-67.
1766. Герої не вмирають: Їх іменами названо вулиці м. Запоріжжя: [Анголенко, Артем, Васильєв, Грязнов, Дроб’язко, Желябов, Іванов, Кияшко, Копьонкін, Леппік, Мінаєв, Михайлов, Стефанов, Тополін, Чубар, Яценко]. – Дніпропетровськ, 1968. – 90 с.
1767. Василевский С., Кандиусов В. Город строится, город хорошеет. – Запорожье, 1962. – 55 с. – Из содерж.: [Об улицах города]. – С. 8-9, 12-15, 18-19, 21, 24, 42, 51-55.
1768. Подвигом славы твои земляки: Рассказы о Героях Сов. Союза: [Кияшко, Парамонове, Чубаре, Яценко]. – Запорожье, 1962. – С. 124, 219, 320, 341.
1769. Фоменко В. Г. Патронимы улиц города // Фоменко В. Г. Краткий словарь микротопонимов г. Запорожья. – Запорожье, 1976. – [31]. – (Машинописное).
1770. Васильевский С. П., Смирнова О. В. Запорожье. – М., 1958. – 28 с. – Из содерж.: [Об улицах города]. – С. 14-15, 20, 22, 27-28.
1771. Акбаш Р. Пройдусь по Сортировочной, сверну на Абразивную
// Субота плюс.- 2007.- 22 нояб.(№47).- С.9.
1772. Гужва А. Проспект Ленина, мост на ул. 12 апреля, КПСС – вместо ВКП(б): [О гор. улицах]// Суббота плюс.- 2007.- 29 нояб.(№48).- С.19-20.
1773. Пугачева И. Улицы с женскими именами [в г. Запорожье] // Запороз. Січ. – 2007. – 8 берез. (№44-46).- С. 4.
1774. Степная О. Чтобы помнили …: [Об улицах города, названных в честь Героев. Сов. Союза, прославленных военначальников, которые освобождали Запорожье и обл.] // Белая стрела. – 2007. – 3 мая. – С. 9.
1775. Юрик П. Чомусь імена Пола Пота й Єнг Сарі забули увічнити…: Кого ж славлять вулиці Запоріжжя? // Просто. – 2007. – 21 черв. (№15). – С. 12.
1776. Архитектурный декаденс: [История улиц, домов Запорожья] // Истеблишмент. – 2006. – 20 июля. – С. 21.
1777. Головнев С. Уличный стеб: (Живущим на улицах с креативными назв. посвящается) // Правда. – 2006. – 30 нояб. (№4). – С. 13.
1778. Жаров В. Пройдусь по Маяковського, сверну на Вознесеновку…:
[О застройке города] // Запороз. Січ. – 2006. – 6 лип. (№133-135).
1779. Ильин С. Истребитель истребителей: [О Герое Сов. Союза И. Н. Сытове, а также о героях-освободителях Запорожья Н. Яценко, Я. Бочарове,
Д. Стефанове – их именами названы улицы Запорожья] // Позиция. – 2006. –
9 февр. (№6). – С. 14. – (Имена на карте города).
1780. Ильин С. «Мы молоды, пока нас любят …»: Улицы Коллонтай, Дыбенко, Железнякова… По разному сложились судьбы этих людей, которые после 1917-го снова встретились… на карте Запорожья // Позиция. – 2006. –23 марта (№12). – С. 11. – (Имена на карте города).
1781. Ильин С. Они сражались за Советскую власть: [Имена борцов: И. Т. Леппик, А. Е. Анголенко, В. Дробязко, И. К. Грязнов; Сведения о тех, кто похоронен в братской могиле на пл. Свободы] // Позиция. – 2006. – 11 мая (№19). – С. 11. – (Имена на карте города).
1782. Ильин С. Полет в легенду: [Об отважных летчицах, которые стали первыми женщинами-Героями Сов. Союза: П. Осипенко, М. Расковой, В. Гризодубовой] // Позиция. – 2006. – 26 янв (№4). – С. 14. – (Имена на карте города).
1783. Ильин С. Последний из кошевых: (Запорожье – край казацкий. Не случайно здесь в назв. улиц увековечены имена Б. Хмельницкого и Богуна, Сулимы и Байды, Калнышевского…) // Позиція. – 2006. – 13 июля (№28). –
С.11. – (Имена на карте города).
1784. Помазанов М. С этих улиц начинался «Космос» // «МИГ» по выходным. – 2006. – 25 авг. (№34). – С. 13.
1785. П’ятаєв М. Їхні імена ми часто називаємо: [До дня визволення Запоріжжя] // Запоріз. правда. – 2006. – 12 жовт. (№152-153). – С. 2.
1786. Пилипенко В. Пройдусь по Передаточной: [Об улицах г. Запорожья] // МИГ. – 2005. – 1 дек. (№48). – С. 29.
1787. Прохоренко М. Козацькі вулиці в Запоріжжі є, але… // Запороз. Січ. – 2005. – 27 серп. – С. 2.
1788. Дахно В. Наши знаменитые улицы: [Бочарова, Кияшко, Копенкина, Белокопытова, Пойденко, Иванова (бывшая Мопра), Гнаровской, Яценко, Голядкина, Гончара, Гудыменко, Михайлова, Истомина, Скворцова, Матросова, Стефанова, Сытова, Авалиани, Великого, Зачиняева, Чайкиной]
// Верже. – 2004. – 1, 8, 15, 22 июля; 5, 12 авг.
1789. Пелешко В. 11 загадок «проспектных» площадей // Запоріз. Січ. – 2004. – 22 янв. – С. 12.
1790. Старейченко В. Пройдусь по Радиаторной, сверну на Абразивную…: Корреспонденты «КП» выяснили, что Запорожье – кладезь улиц с интереснейшими названиями! // Косм. правда. – 2004. – 10 сент.
1791. Улица моя родная: [Воронина, Расковой, Парамонова; Громовой, Мужайло, Авраменко; Ковпака, Карбышева, Кузнецова, Истомина, Черняховского; Скворцова, Матросова] // Верже. – 2004. – 23 сент. (№39). –
С.12; 30 сент. (№40). – С. 13; 25 нояб. – С12; 22 июля (№30). – С.12.
1792. Василенко Ю. Мы будем помнить вечно… [о тех, именами которых названы улицы города: Яценко, Истомина, Малиновского, Иванова, Чумаченко, Маршала Судца, Гудыменко, Парамонова, Сытова, Константина Великого] // Верже. – 2003. – 9 окт. – С. 12.
1793. Половцев С. Блеск и нищета запорожских улиц // Компас. – 2002. –
25 июля (№30).
1794. Ивина Н. Улицы, улицы – воспоминанья // Созвездие: альманах. – 2001. — №5. – С. 4-5.- (Репортер идет по городу).
1795. Квитка М., Ювас И. Пройдусь по Электролизной, зайду на Ферросплавную…: [О запорож. улицах] // Суббота плюс. – 2001. – 19 апр.-
С. 7.
1796. Литовченко М. География имен: Улицы Запорожья как зеркало истории // Индустр. Запорожье. – 2001. – 19 апр.
1797. Боглевская О., Глыва М. Пройдусь по Радиаторной, сверну на Тепловозную…: Краткая «экскурсия» по улицам Запорожья // МИГ. – 2000. — №40 (окт.). – С. 6.
1798. Имена героев – в названиях улиц // Мотор Січ. – 2000. – 12 трав.
1799. Дерев’янко І. Мандруємо запорізькими вулицями: [Про назви вулиць нашого міста]// Молодь України. – 1998. – 18 серп.
1800. Они освобождали Запорожье: [И. Н. Сытов, Н. Ф. Краснов,
Г. Т. Гордеев]// Индустр. Запорожье. – 1998. – 13 окт.
1801. Ювас И. Сентябрьская экскурсия по знакомым улицам: Диалог о городе [с И. В. Пухой]// Суббота. – 1998. – 10 сент. – С. 12.
1802. Алексеева А. На какой вы улице живете? …: [Из истории назв. улиц города]// Проспект. – 1997. — №16.
1803. Дубровін І. В боях за Дніпро: [Про героїв оборони м. Запоріжжя в
1941 р., чиїм ім`ям названі вулиці обл. центру (Гудименко, Чубаров, Поздняков, Леонов)]// Запоріз. правда. – 1996. – 17 серп. – С. 4.
1804. Юрик П. А Мао Цзедуна чомусь забули… або кого славлять вулиці Запоріжжя // Запороз. Січ. – 1995. – 25 трав.
1805. Гулий Ю. Про що не знали раби Хеопса: [Про невдалі назви вулиць] // Комсомолець Запоріжжя. – 1989. – С. 6.
1806. Григорович И. Пройду по Абрикосовой: [Из истории назв. улиц города]// Индустр. Запорожье. – 1987. – 31 июля.
1807. Лукаш І. Жаркий місяць грудень: [До 70-річчя встановлення Рад. влади на Запоріжжі – назви вулиць]// Запоріз. правда. – 1987. – 25 груд.
1808. Чендырина Р. С нами говорит история: К 70-летию установления Сов. Власти на Украине: [Назв. улиц обл. центра]// Индустр. Запорожье. – 1987. – 25 дек.
1809. Дубровин И. Названа именами…: [А. А. Костенко, А. И. Матвеева,
М. П. Чубарова, И. Е. Гудыменко]// Индустр. Запорожье. – 1983. – 8нояб.
1810. Адельберг Л. Косметика вулиць: Олексанрівськ-Запоріжжя //Комсомолець Запоріжжя. – 1982. – 14 серп.
1811. Гнєнна Л. В ім`я життя: [Про учасників визволення Запоріжжя:
Л. Аваліані, Є. Дудикіна, А. Чайсина, І. Дайдоєва]// Комсомолець Запоріжжя. – 1980. – 14 жовт.
1812. Бічук І. Назви своє ім’я, вулице: [Історія місцевих вулиць]
// Комсомолець Запоріжжя. – 1979. – 6 листоп.
1813. Тіліна В. Вулиці [Горького, Гладкова, Артема, Довженка, Пархоменка, Желябова; Фрунзе, Задніпровська; Заньковецької, Яворницького, Осоавіахіму; Комунарів, Руставі, Стефанова] розповідають // Комсомолець Запоріжжя. – 1979. – 14 квіт.; 4 трав.; 28 серп.; Летопись Запорожья №2 (Архив Адельберга).
1814. Фоменко В. Імена вічні, як життя: [Про героїв війни, чиїм ім`ям названо вулиці Запоріжжя: Аваліані, Андросова, Бочарова, Будьонного, Пойденка, Гнаровської, Гончара, Гудименка, Істоміна, Кияшка]
// Комсомолець Запоріжжя. – 1975. – 13,20 трав.
1815. Гах Г., Фоменко В. Имени Героя [Сов. Союза: Иванова, Белокопытова, Малиновского, Голядкина, Зачиняева, Копенкина – улицы в Запорожье]
// Индустр. Запорожье. – 1974. – 16 апр.
1816. Чайка Т. Вулиця імені героя [Рад. Союзу: Бочарова, Полякова, Стефанова, Пархоменка]// Запоріз. правда. – 1972. – 14 сент.; Летопись Запорожья №5 (Архив Адельберга).
1817. По инициативе трудящихся г. Запорожья новые улицы города названы им. В. Я. Чубаря и Н. Л. Яценко // Рабочая газ. – 1967. – 8 июня.
1818. Нові вулиці Запоріжжя: [Полєтаєва, Курчатова, Р. Зорге, Тухачевського, Кибальчича, Якіра, Карбишева, Бірюзова, Магара та ін.]
// Запоріз. правда. – 1966. – 14 січ.
1819. Улицы, улицы…: [Анголенко, Грязнова, Леппика, Магара]// Индустр. Запорожье. – 1966. – 27 нояб.; Летопись Запорожья №5 (Архив Адельберга).
1820. Запоріжжя вшановує безсмертних: Вулиці героїв // Запоріз. правда. – 1965. – 15 жовт.
1821. Евтушенко А. Назовите ее красивым именем: [О назв. улиц Запорожья]// Индустр. Запорожье. – 1964. – 5 июня.

В. І. Шевченко, краєзнавець

Список перейменованих вулиць,
провулків, проспектів, бульварів
та майданів м. Запоріжжя

Архівні матеріали

ОП. 1
1859. Об изменении прежних названий улиц в городах Запорожской губернии, дав им имена борцов и деятелей революции и названия тех или иных исторических моментов новой эпохи: Приказ №7 Запорож. губисполкома в связи с циркулярным распоряжением НКВД, в ознаменовании событий Великой Революции и героических побед Красной Армии, приведших к окончательному укреплению власти рабоче-крестьянского правительства, к торжеству труда над капиталом от 15 июля 1921 г.// ДАЗО, ф. Р-75, оп.1, спр.52, арк.3.
1860. О переименовании улиц и площадей г. Запорожья: Приказ №129 Запорож.исполкома по Губотделу Управления и Губкоммунхозу в ознаменовании Пятой годовщины Октябрьской революции от 6 нояб. 1922 г. // ДАЗО, ф. Р-75, оп.1, спр.278, арк.40.
1861. [Есть упоминание об ул. Московской – прежде Нижней]: Выпись из крепостной Екатеринославского Нотариального Архива.- Кн. за 1910 г. по г. Александровск. — №9.-Ч.1. – С. 305. — №116 (копия) // ДАЗО, ф. 24, оп.1, спр.949, арк.177.
1862. [Есть упоминание об ул. Николаевской – прежде Почтовой]:Выпись из крепостной Екатеринославского Нотариального Архива.- Кн. за 1910 г. по г. Александровск. — №9.-Ч.1. – С. 100. — №36 (копия) // ДАЗО, ф. 24, оп.1, спр.949, арк.180.
1863. [Есть упоминание об ул. Днепровской]: Выпись из крепостной Екатеринославского Нотариального Архива.- Кн. за 1910 г. по г. Александровск. — №943. – С. 133. — №51 (копия) // ДАЗО. Ф.24, оп.1, спр.949, арк.238 зв.
1864. О наименовании улиц в Карантинке и Слободке:[На бывшей Ярмарочной площади образовались 16 кварталов, которые не имели назв. (Ярмарочная пл.- пл. Т. Шевченка), а так же упоминаются ул.: Инженерная, Некрасовская, Лукашевская, Крестовая, пер. Столярный, Кирпичная, Петропавловская, пер.Слесарный и Токарный]: Доклад строит. комиссии Гор. Управы в Александровскую гор. Думу от 11 июня 1905 г.// ДАЗО, ф.24, оп.1, спр.1583, арк.127-129 зв.
1865. О проекте названия улиц в передместьях г. Александровска, Слободки, Карантинки: [Есть упоминания об ул.: Хмельницкого, Поперечной, Ломаной, пер.: Безымянном, Прачечном; Здесь же даны предложения по Слободке: Бассейная, Оружейная, пер. Магазинный, Запорожская, Кожевая, Казачья, пер. Лоцманский, Украинская, пер. Прорезной, Бурсацкая, Сагайдачная, пер. Андреевский; по Карантинке: Севастопольская, Фабричная, Яровая, Ямская, Заезжая, Медная, Глухая, пер. Проезжий]: Доклад строит. комиссии в Александровскую Гор. Думу от июня 1905 г.// ДАЗО, ф. 24, оп.1, спр.1583, арк.131.

ОП. 5
1866. О присвоении наименования новой улице Соцгорода: Решение исполкома Запорож. горсовета деп.. трудящих ся от 11 окт. 1951 г. №809 (протокол №42) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.406, арк.413.
1867. Об упорядочении наименования улиц г. Запорожье [т.е. ликвидации одноименных наименований и замены наименований потерявших свое значение]: Протокол№1 заседания исполкома Запорож. горсовета депутатов трудящихся Запорож. обл. УССР от 4 янв. 1952 г. (Повестка дня: №10)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.435, арк.3-4, 16-17; ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1131, арк.1-2.
1868. Про найменування вулиці [Зелінського] між кварталами 70 та 70а: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 6 серп. 1953 р. №591
(протокол №37) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.538, арк..425.
1869. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящих ся от 4 авг. 1955 г. №382
(протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.
1870. О переименовании улицы Учебной на ул. Героя Советского Союза Кияшко: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 12 янв. 1956 г. №9 (протокол №1) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.700, арк.135.
1871. О переименовании улицы им. Кагановича [на ул. Фестивальная]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июля 1957 г. №309 (протокол №22) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.745, арк.9.
1872. Про надання назви вулицям на Павло-Кічкасі: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 20 груд. 1957 р. №589 (протокол №34)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.747, арк.156.
1873. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.
1874. Про назву вулиць в місті: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.
1875. Про надання найменування новій вулиці: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 3 лип. 1959 р. №305 (протокол №16); від 27 січ. 1959 р. №18 (протокол №4) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.838, арк.9; спр.851, арк.45.
1876. Про присвоєння найменування новобудуючої площі [Профспілок] і прилеглої до неї вулиці [Профспілкової]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 11 берез. 1960 р. №115 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.881, арк.20-21.
1877. Про найменування вулиць селища Мирне: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп.. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.
1878. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.
1879. Про найменування вулиць новобудов на селищі Будівельник: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп.. трудящих від 7 верес. 1961 р. №374
(протокол №19) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.935, арк..46.
1880. Про перейменування вулиць міста Запоріжжя: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 14 листоп. 1961 р. №471 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.937, арк.78.
1881. Про перейменування вулиці Ворошиловградської та найменування вулиць новобудов на селищі правого берега: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп.. трудящих від 21 груд. 1961 р. №539 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.971, арк..157.
1882. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: Решение исполкома Запорож. горсовета деп.. трудящих ся от 6 июня 1963 г. №244 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.
1883. О переименовании улицы Фестивальной в улицу им. А. Ф. Трегубенко: Решение исполкома Запорож. горсовета деп.. трудящих ся от 15 авг. 1963 г. №380 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1060, арк.46.

ОП. 6
1884. О создании комиссии с целью наведения порядка в наименовании улиц и издания справочника улиц и переулков, учреждений и организаций, находящихся в г. Запорожье: Распоряжение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящих ся от 13 апр. 1966 г. №38 // Материалы о работе постоянно действующей комиссии по упорядочению найменований улиц г. Запорожье // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.187, 4 арк.
1885. О переименовании улицы Карбидной [на ул. Гончара Н. Г.]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 17 авг. 1967 г. №411 (протокол №22) // ДАЗО, ф.Р-75, оп.6, спр.245, арк.200.
1886. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 7 сент. 1967 г. №434 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.247, арк.95-96.
1887. О переименовании улицы Парковой: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 30 нояб. 1967 г. №587 (протокол №30) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.254, арк.78.
1888. О наименовании улиц в кварталах новой застройки Жовтневого района города: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1968 г. №282 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.314, арк.16-17.
1889. О наименовании улицы в районе вокзала Запорожье-ІІ: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 16 янв. 1969 г. №6 (протокол №1) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.387, арк.29.
1890. О наименовании улицы [Авалиани] в бывшем пос. Горьком: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 15 мая 1969 г. №212 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.389, арк.188.
1891. О переименовании улицы Лыпнева и б-ра Пешеходного в б-р Бельфорский: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 29 мая 1969 г. №265 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.404, арк.299.
1892. О наименовании улиц в Хортицком жилом массиве Ленинского района: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 5 марта 1970 г. №105 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.481, арк.224-225.
1893. О переименовании ул. Сухая-1 и Сухая-2 в Жовтневом районе: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 дек. 1971 г. №551 (протокол №28) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.613, арк.16-17.
1894. О наименовании улиц в Хортицком жилом массиве Ленинского района: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июля 1972 г. №270 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.761, арк.157.
1895. О переименовании улиц и переулков в Ленинском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 8 янв. 1973 г. №5 (протокол №1) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.824, арк.14.
1896. О переименовании улиц в Ленинском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 14 нояб. 1974 г. №483 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.961, арк.29.
1897. О наименовании площади в Ленинском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 дек. 1974 г. №515 (протокол №26) // ДАЗО, ф Р-75, оп.6, спр.963, арк.12-13.

ОП. 9
1898. О наименовании улиц в Хортицком жилом массиве Ленинского района: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 25 марта 1975 г. №131 (протокол №6) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.14, арк.43-44.
1899. О наименовании улицы [Рубана] в Ленинском районе: Решение Запорож. горсовета нар. деп. от 24 нояб. 1988 г. №383 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.28, арк.27.
1900. О наименовании улиц в городе: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 18 дек. 1975 г. №555 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.32, арк.53.
1901. О наименовании улиц в Хортицком жилмассиве Ленинского района: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 марта 1976 г. №105 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.146, арк.22.
1902. О переименовании улиц в городе: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 16 сент. 1976 г. №415 (протокол №19) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.160, арк.25.
1903. О наименовании площади имени Ленина: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 30 дек. 1976 г. №558 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.167, арк.45.
1904. О наименовании и переименовании улиц в городе: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.
1905. О наименовании улиц в городе: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 15 сент. 1977 г. №350 (протокол №17) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.247, арк.48.
1906. О наименовании и переименовании улиц в городе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 нояб. 1978 г. №398 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.410, арк.75-76.
1907. О наименовании улиц в Ленинском и Шевченковском районах: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 авг. 1979 г. (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.462, арк.44.
1908. О переименовании улиц в Заводском районе города [в связи с включением с. Подпорожнянское Матвеевского сельсовета Вольнян. р-на в черту города]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 13 дек. 1979 г. №425 (ротокол №23) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.469, арк.141-142.
1909. О наименовании улиц в Шевченковском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 21 мая 1981 г. №179 (протокол №7) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.635, арк.213.
1910. О наименовании улиц в Коммунарском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 10 дек. 1981 г. №434 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.644, арк.454.
1911. О наименовании улицы [Маршала Чуйкова]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 29 июля 1982 г. №247 (протокол №8) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.685, арк.467.
1912. Об изменении названия улицы Школьной [на ул. Героев Сталинграда]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 9 дек. 1982 г. №378 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.691, арк.188.
1913. О наименовании площади [60-летия СССР] в районе Днепрогэс им. В. И. Ленина: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 9 дек. 1982 г. №378 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.691, арк.190.
1914. О наименовании улиц в Заводском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 30 дек. 1982 г. №405 (протокол №15) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.692, арк.90.
1915. О наименовании улицы [Автопарковой] в Коммунарском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 10 февр. 1983 г. №54 (протокол №3) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.762, арк.158.
1916. О наименовании улиц в Ленинском районе: Решение исполкома Запорож горсовета нар. деп. от 31 окт. 1983 г. №332 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.771, арк.54-55.
1917. О наименовании улиц в Шевченковском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 9 февр. 1984 г. №39 (протокол №2) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.806, арк.165.
1918. О наименовании улиц в Заводском районе и переименовании улицы в Шевченковском районе: Решение исполкома Заполрож. Горсовета нар. деп. от 14 дек. 1984 г. №379 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.820, арк.282.
1919. О переименовании улиц в Ленинском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 26 нояб. 1987 г. №369 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.977, арк.113.

ОП. 10
1920. О переименовании улиц в Коммунарском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 26 мая 1988 г. №178 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.18, арк.190.
1921. О наименовании улицы [Н. Г. Курузова] в Ленинском районе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 28 июля 1988 г. №248 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.21, арк.136.
1922. О переименовании проспекта им. Жданова [в б-р Шевченка]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 26 янв. 1989 г. №38 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.59, арк.392-393.
1923. О наименовании улиц в городе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 марта 1989 г. №101 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.64, арк.85-86.
1924. О наименовании площади [Вознесеновской] в городе: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 22 февр. 1990 г. №72 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.154, арк.197.
1925. О переименовании и наименовании улиц в г. Запорожье: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 окт.1990 г. №423 (протокол №31) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.180, арк.15-16.
1926. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.
1927. О присвоении новых наименований улицам города: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 10 нояб. 1992 г. №412 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.331, арк.44-45.
1928. Про найменування вулиць селища Мирне: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп.. трудящих від 1 верес. 1960 г. №458 (протокол №18) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк..118.

Вулиці, провулки, проспекти, бульвари та майдани м. Запоріжжя в особах, фактах і подіях

А

АБРАЗИВНА – ш
АБРИКОСОВА – к
АБХАЗЬКИЙ ПРОВ. – ш
1. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Ул. Расковой от №61 и 58 до №73 и 68 в Шевчен. р-не переименовать на пер. Абхазский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

АВАЛІАНІ – ш

Аваліані Лаврентій Іванович (1923-1943) -Герой Радянського Союзу (1943, посмертно). 9 жовтня 1943 р. при наступі на хутір Канадський (Токмакський р-н, Запорізька обл.) командир відділення 1372-го стрілецького полку (417-а стрілецька дивізія, 44-а армія, Південний фронт) сержант Аваліані, увірвавшись до траншей противника, знищив багато фашистів. 10 жовтня 1943 р. його відділення відбило численні атаки піхоти і танків противника. У цьому бою Л. І. Аваліані загинув. Похований герой у с. Новолюбовка Токмакського району Запорізької області.

* * *
2. О наименовании улицы на бывшем пос. Горьком: [Улицу, расположенную между ул. Круговой и ж. д., от ул. Иванова до ул. Коллективной, наименовать
ул. Л. И. Авалиани]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 15 мая 1969 г. №212 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.389, арк.188.
3. Улица имени Авалиани: [О Решении Запорож. исполкома горсовета присвоить имя героя одной из улиц города] // Индустр. Запорожье. – 1969. –
4 июня.
4. Герои Советского Союза: Краткий биограф. словарь в 2-х т. – Т.1 /Абаев-Любичев. – М.: Воениздат, 1987. – 911с. – Из содерж.: [Авалиани Л. И.] – С. 22.
5. Глущенко М. С. Здравствуй, Лаврентий! // У стен Запорожья. – Днепропетровск, 1975. – С. 267-278.
6. Яковчук Э. Авалиани Лаврентий Иванович: [Улица им. Героя Сов. Союза]
// Верже. – 2001. – 21 июня.
7. Глущенко М. И не знал солдат, где упадет // Наш город. – 1991. – 20 июня.
8. Глущенко М. Имени Лаврентия Авалиани [Биогр. и подвиг] // Заря Востока. – 1975. – 5 марта.

Див. також № 1758, С.366; № 1769, С.1; №1788; №1811; №1814.

АВАНГАРДНА – ж
АВІАЦІЙНА – к
АВРАМЕНКА – ш

Авраменко Василь Максимович (1913-1972) -Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. Стрілець 592-го стрілецького полку (203-я стрілецька дивізія, 12-а армія, Південно-Західний фронт) особливо відзначився у бою за розширення плацдарму на правому березі Дніпра поблизу с. Петрово-Свистуново (Вільнянський р-н Запорізька обл.). Після закінчення війни жив та працював комбайнером у с. Гасанівка Запорізької області.

* * *
9. О наименовании улиц в городе: [Улицу, проходящую от ул. Чаривной до ул. Куйбышева, идущей у высоковольтной линии параллельно ул. Полякова, наименовать ул. В. М. Авраменко]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 15 сент. 1977 г. №350 (протокол №17) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.247, арк.48.
10. Голдобін А. І. Герой Радянського Союзу: Авраменко Василь Максимович // Голдобін А. І. Запорізька Алея Слави – народна святиня. – Дніпропетровськ, 2002. – С. 178-181.
11. Герой плацдарма [В. М. Авраменко] // И генерал, и рядовой. – Днепропетровск, 1983. – С. 37-39.
12. Вулиця імені Героя [Рад. Союзу В. Авраменка] // Запоріз. правда. – 1987. – 16 травня.
13. Кузубов О. Наш славный земляк // Дніпр. вогні.- 1983.-11 черв.

Див. також №4, С.24; №5, С.200-210; №1758, С.365; №1768, С.7-10; №1791.

АВТОБУСНА – з
АВТОДОРІВСЬКА – з
АВТОДОРОЖНА – ш

14. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Часть ул. Кировоградской (жилые дома от №108 по 126) в Шевчен. р-не переименовать на ул. Автодорожную]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. № 275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 9, спр.244, арк.36-39.

АВТОЗАВОДСЬКА – к

15. О наименовании и переименовании улиц в городе : [Улицу в жилмассиве Южный Коммунар. р-на, проходящую от кольца ул. Луначарского вдоль кварталов №1,2 и существующей поймы, наименовать ул. Автозаводская]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 июня 1985 г. №180.

АВТОПАРКОВА – к

16. О наименовании улицы в Коммунарском районе: [Улицу, проходящую от
ул. Космической до ул. Жасминной параллельно ул. Восточной, наименовать
ул. Автопарковой]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 10 февр. 1983 г. №54 (протокол №3) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.762, арк.158.

АВТОСТРАДНА – к

17. О наименовании улиц в Ленинском и Шевченковском районах: [Улицу, проходящую от ул. Авраменко вдоль автострады Москва-Симферополь наименовать ул. Автострадной]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 авг.
1979 г. №294 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.462, арк.44.

АГРОНОМІЧНА – ш
АГРАРНИЙ ПРОВ. – ш

18. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Архитектуроной №22 до ул. Освобожденной наименовать
пер. Аграрным]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

АДЖАРСЬКА – ш
АДИГЕЙСЬКИЙ ПРОВ. – л
АДЛЕРСЬКА – ш

19. Про назву вулиці в місті: [Вулиці, яка проходе між вул. Балковою і вул. Цілинною у Сталін. р-ні, дати назву вул. Адлерська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21 ) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

АДМ. ЛАЗАРЄВА – л

Лазарєв Михайло Петрович (1788-1851) -російський флотоводець, вчений-географ і гідрограф, адмірал (1843). Здійснив три плавання навколо світу: 1813-1816, 1819-1821 – у складі експедиції Ф. Ф. Беллінсґаузена і 1822-1825 – на фрегаті „Крейсер”, учасник Наварівського бою з турецьким флотом, головний командир Чорноморського флоту і військовий губернатор Севастополя та Миколаєва (з 1833). Лазарэв М. П. видав лоції (описи) Чорного та Азовського морів. Під його керівництвом у Миколаєві було складено й надруковано карти Чорного, Егейського та Середземного морів.

* * *
20. Советская Военная Энциклопедия. – В 8-ми т. / Пред. Гл. ред. комиссии
Н. В. Огарков. – М.: Воениздат, 1977.- Т. 4 / «К-22» — Линейный – 656 с. – Из содерж.: [Лазарев М. П.] – С.557-558.
21. Островский Б. Г. Лазарев / Под ред. Е. Е. Шведа. – М.: Мол. гвардия, 1966.-176 с.
22. Никульченков К. И. Адмирал Лазарев. – М., 1956.-200 с.
23. Соколов А. В., Кушнарев Е. Т. Три кругосветных плавания М. П. Лазарева. – М., 1951.-208 с.

Див. також №25, С.49-50.

АДМ. МАКАРОВА– л

Макаров Степан Йосипович (1848-1904) – російський флотоводець, океанограф, полярний дослідник, віце-адмірал (1896), уродженець м. Миколаїв. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 вперше у світі застосував катери для мінних атак бойових кораблів та торпеди. Розробив проект першого в світі потужного криголама „Єрмак”, на якому 1899 здійснив плавання до Шпіцберґену, 1901 – до Землі Франца — Йосифа. С. Й. Макаров – автор понад 50 наукових праць з різноманітних галузей військово-морської справи.

* * *
24. Семанов С. Н. Макаров.– М.: Мол. гвардия, 1988. – 287 с.
25. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М. П. Бажан. Т.6 / Куликів – Мікроклімат. – К.: УРЕ, 1981.-551 с.- Із змісту: [Макаров С. Й.]. –
С. 311.
26. Советская Военная Энциклопедия. – В 8-ми т. / Пред. Гл. ред. комиссии
Н. В. Огарков. – М.: Воениздат, 1978.- Т.5 / Линия- Объектовая. – 688 с. – Из содерж.: [Макаров С. О.]. – C. 84-85.
27. Островский Б. Г. Адмирал Макаров. – М.: Воениздат, 1954. – 340 с.
28. Лурье А. С. О. Макаров. – М.: Воениздат, 1949.-301 с.

АДМ. НАХІМОВА – о

Нахімов Павло Степанович (1802-1855) – російський флотоводець, адмірал (1855), учасник Наварінської битви (1827), російсько-турецької війни (1828-1829). Під час Кримської війни 1853-1856 рр. керував обороною м. Севастополь. П. С. Нахімов зробив значний внесок у розвиток російського військово-морського мистецтва. Помер адмірал після смертельного поранення у Севастополі.

* * *
29. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М. П. Бажан.- Т. 7/ Мікроклін-Олеум – К.: УРЕ, 1982. – 527 с. – Із змісту: [Нахімов П. С.]. – С. 274.
30. Экшпут С. Жизнь и судьба [адм. Нахимова] // Знание — сила. – 2005. — №7. – С.102-109.
31. Максимов В. «Встань, Нахимов – герой!» // Сов. Россия. – 2002.- 4 июля.
32. Шитин В. Нахимов: Док. повесть // Морск. сб. – 2002. — № 6,7.- С. 87-95.
33. Шереметьев Б. Страницы жизни Адмирала Нахимова // Гудок. – 1996. – 7 дек.
Див. також № 26, С.532.

АДМ. УШАКОВА – з

Ушаков Федір Федорович (1744-1817) — російський флотоводець, адмірал (1799). У 1766 р. закінчив Морський кадетський корпус. Учасник російсько-турецьких воєн 1768-1774, 1787-1791. Ушаков розробив і застосував тактику маневру, нові форми морського бою, вміло координував дії флоту з сухопутними військами.

* * *
34. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М. П. Бажан.- Т. 11/ Стодола — Фітогеографія. – К.: УРЕ, 1984. -608 с. – Із змісту: [Ушаков Ф. Ф.]. – С. 520.
35. Советская Военная Энциклопедия: В 8-ми т. / Пред. Гл. ред. комиссии Н. В. Огарков. – М.: Воениздат, 1976-1980. — Т. 8/ «Ташкент» — Ячейка. – 1980. – 678 с. – Из содержания.: [Ушаков Ф. Ф.]. – С. 442-443.
36. Моісєєв С. Алмазний вінець флотоводця // Безпека життєдіяльності.- 2006. — №4. – С. 29-33. 37. Сацкий А. Г. Федор Федорович Ушаков // Вопр. истории. – 2002. — №3. – С. 51-78.
38. Сидоров И. Адмирал. Святой и …неизвестный. К канонизации Ф. Ф. Ушакова // Морской сб. – 2001.- №9 – С.19-20.
39. Реданский В. Грозные бури обратятся во славу нашу // Рос. газ. – 1995. – 25 февр. – С.7.

АДМІРАЛТЕЙСЬКА – л
АЕРОДРОМНА – к
АЖУРНА – л
40. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Садоводства та вул. Мокрянською за магістраллю Москва-Сімферополь, надати назву вул. Ажурна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

АЖУРНИЙ ПРОВ. – л
АЗОВСЬКА – к
АЙВАЗОВСЬКОГО – л

Айвазовський (Гайвазовський) Іван Костянтинович (1817-1900) – видатний російський художник — мариніст, академік (1845), почесний член петербурзької Академії Мистецтв (1887), член багатьох іноземних академій. З 1845 р. жив у Феодосії. Написав близько 6 тис. творів. Своєрідність його творчості – в романтичному зображенні величі морської стихії, відваги людей, що борються з морем („Дев’ятий вал”, „Чорне море”, „Серед хвиль”, „Чесменський бій”, „Сінопський бій”). Айвазовський – автор картин на українські теми: „Чумацька валка” (1855), „Український пейзаж” (1868), „Весілля на Україні” (1891) та ін.
В 1880 р. у Феодосії Іван Костянтинович збудував художню майстерню і картинну галерею, яку заповів місту (нині Феодосійська картинна галерея носить ім’я
І. К. Айвазовського).

* * *
41. УСЕ Універсальний словник – енциклопедія / Голов. ред. М. Попович.- К.: ПВП Всеувито, 2001; Львів: ЛДКФ Атлас, 2001.- 1575 с.- Із змісту:
[Айвазовський І. К.].-С.28.
42. Кейван І.Іван Айвазовський // Хроніка – 2000: Укр. культуролог. альманах. – Вип. 35: Культура і наука світу: Внесок України. – К., 2000. – С. 275 – 279.
43. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М. П. Бажан. – Т.1 / А-Борона.- К.: УРЕ, 1977. – 544 с.- Із змісту: [І. Г. Айвазовський]. – С. 98.
44. Певец моря в степи: [Про ул. Айвазовского] // Суббота. – 1999 – 9 дек. – С.7.
45. Карпеченко Т. В. И. К. Айвазовский // Специалист. – 1992. — №10/12 – С. 38-39.
46. Конгин Е. «Художник совершенно исключительный …» // Сов. культура. – 1987. – 28 июля. – С. 4.
47. Долгополов И. Айвазовский // Огонек. – 1979. — № 24.- С. 8-10.

Див. також №1769, С.1-2.

АКАД. АЛЕКСАНДРОВА – л

Александров Іван Гаврилович (1875-1936) – російський інженер і вчений у галузі енергетики та гідротехніки, академік АН СРСР (1932). І. Г. Александров створив проект і керував будівництвом Дніпрогесу та Дніпровським енерго-промисловим комбінатом (1921-1927), склав проекти електрифікації Середньої Азії та Східного Сибіру. Працював над першим проектом Байкало-Амурської магістралі (1930), розробив методологію економічного районування СРСР (1929).

* * *
48. О наименовании улиц в Ленинском и Шевченковском районах: [Улицу в Осипен. жилмассиве в 1-м микрорайоне Ленин. р-на, проходящую от ул. Руставели в сторону бывшего пос. В. Хортица, наименовать ул. Акад. И. Г. Александрова]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 авг. 1979 г. №294 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.462, арк.44.
49. Ясневич В. Е. и др. Выдающиеся ученые инженеры-строители Украины / Ясневич В. Е., Дехтяр С. Б., Сухоруков С. А. – К.: Будівельник, 1986. – 110 с. – Из содерж.: [И. Г. Александров]. – С. 7-29.
50. Файнбойм И. Б. Иван Гаврилович Александров. – М. – Л., 1955.-136 с.
51. Александров И. Г. // Люди русской науки. – Т.2. – М.- Л., 1948. – С. 1090-1098.
52. Автор проэкта Днепрогэса // Индустр. Запорожье.-1975.-31 авг.
53. І. Г. Александров // Запоріз. правда.- 1960. – 1 верес.

Див. також №43, С.131.
АКАД. ВЕСНІНА – л

Веснін Віктор Олександрович (1882-1950) – російський архітектор, академік АН СРСР (1943), перший президент Академії архітектури СРСР (1939-1949).
В. О. Веснін – один з авторів архітектурної частини комплексу Дніпрогесу (1927-1932) і частини забудови м. Запоріжжя (1928-1930).

* * *
54. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М. П. Бажан.- Т.2 / Боронування – Гергелі.- К.: УРЕ, 1978.- 542 с.- Із змісту: [В. О. Веснін].- С. 204.
55. Ильин М. А. Веснины. – М.: АН СССР, 1960.-192 с.
56. Власов О. Архитектор Виктор Веснин: «Мы гордимся проектом Днепрогэса!» // МИГ. – 2007. – 1 марта (№9). – С. 50.
57. Власов О. Братья Веснины: [В т. ч. о Викторе – гл. архит. Днепростроя] // МИГ. – 2007. – 22 февр. (№8). – С. 50.
58. Власов О. Идеальный город, подобный конвейеру: [За основу в планировании строительства г. Запорожья был взят проект группы под руков. В. Веснина] // МИГ. – 2007. – 8 марта (№10). – С. 50.

Див. також №41, С.235; №49, С.11-19; №1767, С.27.

АКАД. ГРЕКОВА – ш

Греков Борис Дмитрович (1882-1953) – радянський історик і громадський діяч, академік АН СРСР (1935), член ряду іноземних академій. З 1937 р. – директор Інституту історії АН СРСР, одночасно 1944-1946 – директор Інституту слов’янознавства. Розробляв питання історії слов’ян, Давньої Русі, історії російського селянства, історіографії.

* * *
59. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М. П. Бажан.-
Т. 3. Гердан – Електрографія. – К.: УРЕ, 1979. – 552 с. – Із змісту: [Греков Б. Д.]. – С. 151.
60. Бромлей Ю. В., Наумов Е. П. Академик Б. Д. Греков и развитие советской исторической науки // Новая и новейшая история. – 1982. — №2. – С. 202-210.
61. Горская Н. А. Памяти академика Б.Д. Грекова // Вопр. истории. – 1982. — №4. – С. 109-116.
62. Котов В. Н. Б. Д. Греков – видатний радянський історик // Укр. іст. журн. – 1982. — №4. – С. 103-112.
63. Скляренко Є. М. Відзначення 100 річчя з дня народження академіка
Б. Д. Грекова // Укр. іст. журн. – 1982. — №6. – С.154.
64. Шапов Я. Н. Академик Б. Д. Греков как историк Киевской Руси // Вестн. АН СССР. – 1982. — №9. – С. 129-135.

АКАД. ІВЧЕНКА – ш

Івченко Олександр Георгійович (1903 — 1968) — український авіаконструктор, уродженець м. Великий Токмак (нині м. Токмак Запорізької обл.); Герой Соціалістичної Праці (1963); член АН УРСР (з 1964); керівник розробки поршневих, пізніше турбореактивних двигунів для багатьох типів літаків.

* * *
65. Про перейменування вулиці у Шевченківському районі: [Вул. Військову перейменувати на вул. Акад. О. Г. Івченка]: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 30 берез. 2000 р. №128.
66. Крикуненко А. Звезда конструктора // Созвездие.- Кн.1.- М.,2003.- С.75-88.
67. Виленский Ю., Муравьев Ю. Александр Ивченко: Авиация и личность.- К.: Факт, 2003.- 272 с.

Див. також №10, С.584-585; №41, С.544; №550, С.333.

АКАД. КАРПІНСЬКОГО – к

Карпінський Олександр Петрович (1846-1936) – радянський геолог, засновник вітчизняної школи геологів, академік (1889), перший президент АН СРСР (1917-1936), академік АН СРСР (1925). Запропоновану Карпінським систему умовних знаків для геологічних карт було прийнято на Міжнародному геологічному конгресі (1881). За сукупність робіт Карпінському присуджено Костянтинівську медаль Російського географічного товариства (1892) і премію ім. Кюв’є АН Франції (1922).

* * *
68. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М. П. Бажан.-
Т. 5 / Кантата-Кулики. – К.: УРЕ, 1980. – 566 с. – Із змісту: [Карпінський О. П.]. – С. 46-47.
69. Виноградов А. Первый президент советской Академии [Карпінський А. П.] // Известия. – 1972. – 7,8 января.
70. Голованов Я. «Учиться надо всю жизнь» // Комс. правда.- 1972. – 8 янв.
71. Келдыш М. Вся жизнь отдана Родине // Прада. – 1972. – 7 янв.

АКАД. КЛИМОВА – ш

Климов Володимир Якович (1892-1962) — радянський авіаконструктор; генерал-майор інженерно-технічної служби (1944); академік АН СРСР (1953), двічі Герой Соціалістичної Праці (1940, 1957). Під його керівництвом створені потужні двигуни для винищувачів і бомбардувальників, які відіграли значну роль у Великій Вітчизняній війні.

* * *
72. Про перейменування вулиці Інженерної у вулицю Академіка В. Я. Климова: Рішення Запоріз. міськради 2-га сесія 24-го скликання від 5 черв. 2002 №132.
73. Коваль Е. Т., Филон Н. Н. Ровесник Октября.- Днепропетровск: Промінь, 1986.-
119 с.- Из содерж.: [О Климове В. Я.].- С.21.

Див. також №68, С.225.

АКАД. КУРЧАТОВА – ш

Курчатов Ігор Васильович (1902-1960) – російський радянський фізик, один з організаторів радянської атомної науки і техніки, академік АН СРСР (1943), тричі Герой Соціалістичної Праці (1949,1951,1954). Під його керівництвом споруджено перший в Європі атомний реактор (1946), створено першу радянську атомну (1949) і першу в світі термоядерну (1953) бомби, побудовано першу в світі атомну електростанцію (1954).

* * *
74. Очкурова О. и др. Курчатов Игорь Васильевич (1902/1903-1960)
// Очкурова О. и др. 50 гениев, которые изменили мир.- Х.,2003. – С. 186-195.
75. Самин Д. Игорь Васильевич Курчатов // Самин Д. Сто великих ученых. – М., 2000. – С. 550-556.
76. Голин Т. М. Курчатов // Голин Т. М. Классики физической науки. – Минск, 1981. – С. 175-179.
77. Кикоин И. К. Игорь Васильевич Курчатов // Замечательные ученые.- М., 1980.- С. 183-190.
78. Петрова В. А. Великий борода // Сов. Россия. – 2003.-11 янв.
79. Мороз О. «Никогда не должно быть применено!»: И. В. Курчатов: гражданин и ученый // Лит. газ. – 1984. – 27 июля. – С. 10.

Див. також №25, С.31.

АКАД. ПАВЛОВА – ш

Павлов Іван Петрович (1849-1936) – російський радянський фізіолог, професор Військово – медичної академії в Петербурзі, академік (1907), засновник найбільшої фізіологічної школи в СРСР, почесний член багатьох іноземних академій, університетів і наукових товариств. В 1904 р. удостоєний Нобелівської премії.

* * *
80. Рыжов К. Иван Павлов // Рыжов К. 100 великих россиян. – М., 2001. – С. 271-277.
81. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М. П. Бажан.- Т.8 /Олефіни – Поплін.- К.: УРЕ, 1982.- 527 с.- Із змісту: [І. П. Павлов].- С.118-119.
82. Богоров Е. В гостях у академика Павлова // Нева. – 1987. — №9. – С.180-183.
83. Пустильник С. И. Иван Павлов: старейшина физиологов мира // Наука в СССР. – 1987. — №3 – С. 100-107.

Див. також №41, С.1010-1011; №74, С.321-336; №75, С.351-358.

АКАД. ФІЛАТОВА – ш

Філатов Володимир Петрович (1875-1956) -видатний український вчений-офтальмолог. Від 1903 в Україні (Одеса), професор Новоросійського (Одеського) університету, медичного інституту; засновник вітчизняної наукової школи офтальмологів, 1936-1956 — ініціатор створення і керівник Одеського науково-дослідного інституту очних хвороб та тканинної терапії (нині Український науково-дослідний експериментальний інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В. Філатова), академік АН України (1939) і академік медичних наук СРСР (1944), заслужений діяч науки України (1935), лауреат Державної премії СРСР (1941), Герой Соціалістичної праці (1950).

* * *
84. Володимир Філатов // Золота книга української еліти: Інформ.– імідж. альманах у 6-ти т./ Голов. ред. О. Онопрієнко.- Т.2.- К.: Євроімідж, 2001. –С.492.
85. Пучковская Н. О. В. П. Філатов.- К.: Здоров`я, 1975. – 62 с.
86. Азаров В. Б. Возвращение счастья.- М.: Гослитиздат, 1961.-72с.
87. Российский Д. М., Яновская М. И. Светлый путь. Очерк о жизни и работах Героя Социалистического Труда В. П. Филатова. – М.: Мол. гвардия, 1955. –
104 с.
88. Кальфа С. Ф., Шевалев В. Е. Владимир Петрович Филатов. – Одесса, 1950. – 87 с.

Див. також №34, С.584; №41, С.1416.

АКАДЕМІЧНА – ш
АКТЮБІНСЬКА – ш

89. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Магістральна – стане вул. Актюбінська в Орджонік. р-ні, Павло-Кічкас]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

АЛАПАЄВСЬКА – к

90. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Марата – стане вул. Алапаєвська, у Сталін. р-ні, с-ще 2-ге Первомайське]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

АЛЕЙНА – ш
АЛЕЙНИЙ ПРОВ. – ш
АЛЕКСАНДРОВА –(див. Акад. Александрова) – л
АЛЕЯ СЛАВИ – о
АЛМА-АТИНСЬКА – л
АЛМАЗНА – з
АЛТАЙСЬКА – ш

91. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Улицу на Зеленом Яру, проходящую параллельно ул. Куйбышева наименовать
ул. Алтайской]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

АЛУШТИНСЬКА – л
АЛЮМІНІЄВА – о
АЛЬПІЙСЬКА – к
АМАТОРСЬКА – з
АМБУЛАТОРНА – к
АМУРСЬКА – з
АНАДИРСЬКИЙ ПРОВ. – л
АНАПСЬКА – л
АНГАРНА – к
АНГОЛЕНКА – ж

Час започаткування – рубіж ХІХ – ХХ ст. Знаходиться вулиця в історичному центрі міста, на перетині проспекту Леніна, поступово понижується в бік Дніпра.. Первісна назва вулиці — Базарна. Згодом названа на честь Анголенка – робітника, члена підпільної більшовицької групи на заводі ДЕКА, закатований білобандитами в час заготівлі дров у плавнях Великого Лугу.
Вулиця Базарна була забудована головним чином прибутковими будинками та невеликими готелями.

Анголенко Олександр Юхимович (1893-1921) -робітник заводу авіамоторів „Дека”, активний учасник Жовтневої революції. У роки громадянської війни брав участь у боях проти армій Денікіна, Врангеля та Махна. Після встановлення радянської влади працював в Олександрівській міськраді. Загинув під час заготівлі палива в придніпровських плавнях поблизу Василівського району від рук бандитів. Похований Анголенко О. Ю. у Запоріжжі, у сквері на площі Волі в братській могилі.

* * *
92. Михайлютенко Л. Анголенка – вулиця, брутальний шарм якої знають усі // Запороз. Січ.- 2007.- 1 груд.(№235).- С.5.
93. Клименко Н. Анголенко – это запорожский Павка Корчагин // Запороз. Січ. – 2001.- 8 лют. – (Биография улиц).
94. Ломонос Н. На майдані зустрічей, біля фонтана, або чи стануть проекти реальністю: [Про майбутнє вул. Анголенко] // Запоріз. правда. – 1994. – 12 листоп.
95. Помазан А. Улица Анголенко: нетрадиционный взгляд // Наш город. – 1991. – 23 февр.
96. Данильченко О. Їхніми іменами названі вулиці // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 24 берез.
97. Вічна слава [О. Ю. Анголенко] // Запоріз. правда. – 1958. – 12 лип.
98. Чебаненко П., Сидоров Н. Имена, дорогие запорожцам // Большевик Запорожья, 1947 – 6 нояб.

Див. також №1755; №1766, С.37-41; №1769, С.2; №1781; №1819.

АНДРІЇВСЬКИЙ ПРОВ. – л

99. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з пров. Важливим і перетинає вул. Трансформаторну, дати назву
пров. Андріївський]: Рішення виконкому Запоріз міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

АНДРОСОВА –л

Андросов Михайло Васильович (1920-1962) — один з комсомольських керівників довоєнного і повоєнного Запоріжжя, партизан- розвідник, помічник комісара по комсомолу партизанського з’єднання С. А. Ковпака. За весь час перебування у партизанському з`єднанні Андросов здійснив 158 бойові операції. Під його керівництвом було знищено 11920 гітлерівців, взято у полон 972 чоловіка, спущено під укіс 63 ешелони, підірвано 141 ешелон, знищено понад 80 танків та ін. техніки. Нагороджений орденами Леніна, Бойового Червоного Прапору, Червоної Зірки та медалями. У 1944 р. И. В. Андросов направляється на роботу до Запорізької області. З жовтня 1944 він другий, а з 1964 – перший секретар обкому комсомолу. З 1954-1958 на партійній роботі – секретар Жовтневого райкому партії м. Запоріжжя. Михайло Васильович – автор книги „Хоробрі серця”.

* * *
100. Авраменко О. Пам`ять: [Про М. Андроcова]// Авраменко О. Прометеєві діти. – К., 1970. – С. 59-66.
101. Зубчевский А. Сын своего времени Михаил Васильевич Андросов
// Компас. – 2004. — № 24 июня (№26). – С. 4-5.
102. Клименко Н. Вожак комсомольцев Ковпака: [М. Андросов] // Досье. – 2004. – 4 марта. – С.7.
103. Пугін О. Незабутній Андросов// Комсомолець Запоріжжя. – 1979 – 26 черв.
104. Фоменко В. Імена вічні, як життя // Комсомолець Запоріжжя. – 1975. –
13 трав.
105. Рой І. Орлине серце [комс. керівника М. Андроcова] // Комсомолець Запоріжжя. – 1971. – 2 листоп.

Див. також №1758, С.365-366, 384-386; №1761; №1769, С.3-4; №1814.

АНРІ БАРБЮСА – л

Барбюс Анрі (1873-1935) – французький письменник і громадський діяч. Кілька разів приїжджав до СССР, зокрема 11 жовтня 1932 р. виступив на відкритті Дніпрогесу. Барбюс був активним борцем проти воєн, фашизму, одним з організаторів антифашистських конгресів на захист миру і культури.

* * *
106. Мицкевич Б. П. Вестник мира и прогресса [А Барбюс] // Мицкевич Б. П. Неподвластные времени. – Минск, 1986. – С. 23-42
107. Федин К. Анри Барбюс // Федин К. Писатель. Искусство. Время. – М., 1980. – С. 320-321.
108. Четунова Н. Анри Барбюс // Четунова Н. В спорах о прекрасном. – М., 1977.-С. 191-211.
109. Седых В. Барбюс всегда с нами // Коммунист. – 1987. — №1. – С. 105-108.
110. Безродний Є. Зустрічі на Україні //Дніпро. – 1973. — №5. – С. 124-126.
111. Гражданская З. Солдат Мира, солдат Революции [А.Барбюс] //Октябрь. – 1973. — №5. С. 174-179.
112. Лозинський І. Анрі Барбюс на Україні // Всесвіт. – 1973. — №5. –
С. 179-182.
113. Трущенко Е. Выдающийся художник революционной эпохи // Коммунист. – 1973. — №7. – С. 117-122.

Див. також №43, С.356; №1769, С.4.

АНТАРКТИЧНА – к
АНТЕННА– о

114. Венгер П. Почему Антенная?: [Об ул. Антенной в г. Запорожье] // МИГ. – 1998. — №34(авг.). – С. 13.

АПТЕЧНА– ш
АРАВІЙСЬКИЙ ПРОВ. – ш

115. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Пер. Вольский в Шевчен. р-не от №2 до №14, проходящий от ул. Автодорожной до ул. Вольской, переименовать на пер. Аравийский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

АРАЛЬСЬКА – ш

116. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. 9 Травня у Сталін р-ні, с. Зелений Яр — стане вул. Аральська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

АРБАТСЬКИЙ ПРОВ. – л
АРБУЗОВА – к

Арбузов Олексій Миколайович (1908 – 1986) -російський радянський драматург. Друкуватися почав з 1930 р. Основна тема творчості – духовні пошуки молоді, формування гармонійної людської особистості. П’єси: „Далека дорога” (1935), „Таня” (1939), „Місто на світанку” (1941), „Роки блукань” (1954) та ін.

* * *
117. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Алтайська — стане вул. Арбузова у Сталін. р-ні, с-ще 2-ге Первомайське]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814,
арк.357-359.
118. Рюрикова М. Внесемейный человек [О. М. Арбузов] // Огонек. – 2003. — №26. – С. 48-50.
119. Громова М. И. «…Минувшим нас обвеет и обнимет» // Л-ра в шк. – 1998. — №4. – С. 76-89.
120. Эдлис Ю. Годы странствий или куда уходят дни? // Совр. драматургия. – 1991. — №6. – С. 130-142.
121. Ульянов М. Протест доброты // Комс. правда. – 1988. – 26 мая.
122. Пирогова И. Его город на заре // Огонек. – 1983. — №22. – С. 25.

Див. також №43, С.236-237.

АРКТИЧНА – ш
АРМАВІРСЬКА – з

123. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Котельникова в Орджонік р-ні жилмасив Запоріжбуду – стане вул. Армавірська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

АРМІЙСЬКИЙ ПРОВ. – ш
АРОЧНА – ж
АРСЕНАЛЬНА – ш
АРТЕКІВСЬКИЙ ПРОВ. – л
АРТЕМА – ж

Час започаткування – кінець ХІХ ст. Вулиця розташована між майданом Волі і Транспортною площею. Починається від просп. Леніна, на місці його повороту на з` єднанні з вул. Кірова. Головне її спрямування – вздовж течії Дніпра, відповідає лінійному принципу містобудування. Первісна назва – Миколаївська (на цій вулиці була розташована церква св. Миколая, зруйнована у 1930-х р.). У 1922 р. згідно постанови міської ради серед інших 29 вулиць міста вона була перейменована і отримала назву вул. Артема. До цього часу вулиця зберігає колорит старого Олександрівська, завдяки житловим будинкам того періоду.

Артем
Сергєєв Федір Андрійович (1883-1921) –професіональний революціонер, активний діяч більшовицької партії, організатор першого соціал – демократичного гуртка в селах Федорівка та Пологи (Запорізька обл.) За участь у політичній демонстрації 18-річний Артем потрапляє до в’язниці, а потім у заслання з Воронежа у таврійське с. Бурлацьке. Він брав активну участь у поваленні буржуазного Тимчасового уряду.
1917-1918 – голова Ради народних комісарів Донецько-Криворізької радянської республіки; 1918-1919 – заступник голови і народний комісар пропаганди уряду радянської України. Загинув у залізничній катастрофі.

* * *
124. Страницы истории Украины: Учебное пособие. – Запорожье: Коммунар, 1992 – 284 с. – Из содерж.: [О пребывании Ф. А. Сергеева в обл.]. – С. 254.
125. Пронин С. Это наша с тобой биография … [Именем Ф. А. Сергеева (Артема) названа улица города] // Компас. – 1998. – 17 дек.- С. 1,3.
126. Жаров Л.И.Ф. А. Сергеев (Артем) // Сред. спец. образование. – 1983. – №1. С. 37-39.
127. Овсієнко О. Ф., Папанін Г. В. Діяльність Артема (Ф. А. Сергєєва) на Україні // Арх. України. – 1983. — №2. – С. 52-56.
128. Забіяка Г. Їхніми іменами названі вулиці: [Про вул. Артема (Ф. А. Сергєєва)] // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 5 берез.
129. Мунько Т. Артем у Федорівці :[1905-1907] // Запоріз. правда. – 1966. – 24 лип.

Див. також №41, С.80; №1766, С.17-20; №1813.

АРТИЛЕРИСТІВ – л
АРХАНГЕЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ш

130. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Стартовой №93 и 94 до ул. Курчатова №42 а. и 42 б, наименовать пер. Архангельским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от
21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

АРХІТЕКТУРНА – ш
АСТРАХАНСЬКА – ш
АСТРОНОМІЧНИЙ ПРОВ. – ш

131. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Тепловой №11 и 13 до ул. Панферова №208 и 206, наименовать пер. Астрономическим]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

Б

БАБУШКІНА– ш

Бабушкін Іван Васильович (1873-1906) – професіональний революціонер, більшовик, член петербурзького „Союзу боротьби за визволення робітничого класу”. В грудні 1896 р. заарештований і 1897 р. висланий до Катеринослава, де став одним з організаторів катеринославського „Союзу …” І. В. Бабушкін — активний учасник революційних подій 1905 р., розстріляний без суду на ст. Мисовій.

* * *
132. Мишкевич Г. И. Человек большой судьбы: Докум. повесть. – Иркутск, 1989. – 250 с.
133. Рашев П., Яременко Е. Революционная деятельность И. В. Бабушкина на Украине. – К., 1955. – 94 с.
134. Новоселов М. А. Иван Васильевич Бабушкин. 1873-1906. – М.: Мол. гвардия. – 1954. – 368 с.
135. Трофимов А. И. В. Бабушкин – гордость партии, народный герой
// Полит. самообразование. – 1983. — №6. – С. 48-53.
136. Демченко М. Професія – революціонер // Під прапором ленінізму. – 1973. — №1. – С.72-73.
137. Прокофьев В. Искровец // Наука и религия. – 1973. — №1. – С. 92 – 94.

Див. також №43, С.313.

БАГРАТІОНА – л

Багратіон Петро Іванович (1765-1812) — російський полководець, герой Вітчизняної війни 1812 р. Учасник російсько-турецьких воєн 1787-1791, 1806-1816; Польської кампанії 1793-1794; Суворовських походів, кампанії 1805-1807; російсько-шведської війни 1808-1809. В Бородинській битві (1812) полководець командував лівим флангом російської армії на Семеновських флешах, куди Напалеон І спрямував свій головний удар. Багратіон організував героїчну оборону укріплень. У цьому бою було його було смертельно поранено.

* * *
138. Голубов С. Н. Багратион: Роман. – М.: Современник, 1982. – 336 с.
139. Ростунов И. И. П. И. Багратион – М.: Моск. рабочий, 1970. – 117 с.
140. Полосін І. І. П. І. Багратіон. – К.: Рад. шк., 1959. – 70 с.
141. Ростунов И. И. Петр Иванович Багратион: Очерк полководческой деятельности.- М.: Воениздат, 1957. – 252 с.
142. Голубов С. Н. Генерал Багратион. – М. – Л.: Гослитиздат, 1949. – 341 с.
143. Алексеев В. «… Есть принадлежность Отечеству» // Сов. патриот. – 1990. – 11-17 июня (№24).-С.10

Див. також №43, С.318; №1769, С.5.

БАЗОВА – ш
144. Про найменування вулиці у Шевченківському районі: [Вулиці, на якій знаходяться підприємства: ЗАТ „Запоріжспецмонтаж”, ЗАТ „Ірмет” та ін., надати назву вул. Базова, таким чином буде продовжена вже існуюча вулиця]: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 14 січ. 2000 р. №6.
145. О наименовании улиц в Шевченковском районе: [Улицу, проходящую от трассы Москва – Симферополь до поворота по Натальевской дороге в р-не гор. свалки пос. Леваневского, наименовать ул. Базовая]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 9 февр. 1984 г. №39 (протокол №2) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.806, арк.165.

БАЙДИ – л

Байда Вишневецький Дмитро Іванович (1516-1563) – український князь, перший козацький гетьман. Походив із старовинного волинського роду Гедиміновичів. У 1550-1553 рр. – Черкаський та Канівський староста. У першій половині 50-х рр. ХVІ ст. збудував на о. Мала Хортиця замок, що став прототипом Запорозької Січі й центром згуртування сил на боротьбу проти татар. Здобув турецьку фортецю Іслам-Кермен, здійснив вдалий похід у Крим. Під час походу в Молдавію зазнав поразки і потрапив у полон до турецького султана. Після жорстоких катувань був страчений – скинутий з вежі на залізні гаки. Події з життя Д. Вишневецького покладено в основу української народної думи про Байду.

* * *
146. Сергійчук В. І. Дмитро Вишневецький. – К.: Україна, 2003.-192 с. – (Сер.: Укр. держаники).
147. Дмитро Вишневецький // Гетьмани України. – К., 1991. – С. 7 – 24.
148. Кудрявцев Л. Засновник Запорозької Січі // Уряд. кур’єр. – 2005. – 9 груд.
149. Кащенко А. Гетьман князь Вишневецький (Байда) // Запороз. Січ. – 2004.-13 берез.- С.5.
150. Сергійчук В. Вишневецький Дмитро Іванович // Чумацький шлях. – 2004. –
№ 2. – С. 11-14.
151. Сушко К. Хто ти, Дмитре Вишневецький? // Суббота плюс. – 2003. – 25 сент.; 2 окт. – С.12.

Див. також №1769, С.5.

БАЙКАЛЬСЬКА – ш
БАЙКОНУРІВСЬКА – л
БАКИНСЬКИЙ ПРОВ. – л

152. Про назву вулиць в місті: [Провулкові, який проходе між кварталами 100 і 100а у Ленін. р-ні, дати назву пров. Бакинський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

БАКИНСЬКИХ КОМІСАРІВ – л
БАЛКА „ПОПОВКА” – к
БАЛКАНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
БАЛКОВА – ш
БАЛТІЙСЬКА – з
БАЛХАШСЬКИЙ ПРОВ. – ш
БАНКІВСЬКА – ш

153. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Улицу на Зеленом Яру, пересекающую с юга на север ул. Куйбышева, назвать ул. Банковской]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

БАРАНОВА – ш

Баранов Василь Андрійович (1914-1945) – Герой Радянського Союзу (1945, посмертно), уродженець с. Гайчул (нині с. Новоукраїнка Куйбишевського р-ну Запорізької обл.). Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. 2 квітня 1945 р. мотострілецький батальйон, в якому служив Василь Андрійович, у числі перших перейшов австрійський кордон. Загинув В. А. Баранов у боях за Відень 17 квітня 1945 р. Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, Вітчизняної війни І ступеню, Червоної Зірки.

* * *
154. Лукаш И. Земляки // Лукаш И. Навеки в памяти народной. – Днепропетровск, 1995. – С. 348-354 с.
155. Баранов Василий Андреевич // Лукаш И. Солдаты славы не искали. – Днепропетровск, 1984. – С. 5-8
156. Улица Ватутина: Улица Баранова // Верже. – 2004. – 26 авг. – С. 12.
157. Лукаш І. Наймужніші запорожці // Запоріз. правда. – 1984. – 15 квіт.

Див. також №4, С.117; №1768, С.16-18.

БАРБЮСА – (див. Анрі Барбюса) – л
БАРИКАДНА – к

Вулиця отримала цю назву завдяки тому, що у грудні 1905 р. на ній знаходився штаб повсталих робітників Олександрівська, були зосереджені їх головні сили та
побудовані барикади з стовпів, шпал, землі.

158. Забіяка Г. В бій, на барикади: [Про назву вул. Барикадної]// Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 22 січ.

Див. також №1764; №1766, С.21-24.

БАРНАУЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – з
БАСЕЙНА – л
БАСТІОННИЙ ПРОВ. – о
БАТАЙСЬКА – з

159. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та проїзді Широкому: [вул. Батайська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол № 24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

БАТАРЕЙНА – к
БАТУМСЬКА – ш
БАУМАНА – к

Бауман Микола Ернестович (1873-1905) – професіональний революціонер, в революційному русі з 90-х років. 18 (31) жовтня 1905 р. під час робітничої демонстрації М. Е. Баумана вбито агентом охранки.

* * *
160. Заянчковский И. Ф. Ветеринарный врач – революционер Н. Э. Бауман. – Казань, 1990.-22 с.
161. Валовой Д. В. и др. «Народ не забудет отважных бойцов» // Валовой Д. В. и др. Дерзновение.- М., 1989. – С. 274-285.
162. Новоселов М. А. Николай Эрнестович Бауман. 1873-1905. – М.: Мол. гвардия, 1955. – 248 с.- (Жизнь замечательных людей).
163. Новиков В. «От Москвы избран Бауман…» // Наука и жизнь. – 1983. — №11. – С. 44-47.
164. Козицький М. Непохитний // Під прапором ленінізму. – 1973. — №7. – С. 50.
165. Угаров И. Ф. Николай Эрнестович Бауман // Вопр. истории КПСС. – 1973. — №6. – С. 83-86.

Див. також №43, С.371.

БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ПРОВ. – ш
БЕЗІМЕННИЙ ПРОВ. – к
БЕЛЬФОРСЬКИЙ БУЛЬВАР – л

Бульвар названий на честь дружби та співробітництва (з 1967) міст-побратимів Бельфор (Франція) та Запоріжжя.

* * *
166. О переименовании ул. Лыпневой и бульвара Пешеходного в бульвар Бельфорский: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 29 мая 1969 г. №265 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.404, арк.299.

БЕРДЯНСЬКИЙ ПРОВ. – л
БЕРЕГОВА – л
БЕРЕЖКИ – ш
БЕРЕЗНЕВИЙ ПРОВ. – л
БЕРЕЗОВИЙ ПРОВ. – л
БЕРІНҐА ПРОВ. – ш

Берінґ Вітус — Йонассен (Іван Іванович) (1681-1741) – мореплавець, офіцер російського флоту, родом з Данії. Керівник 1-ї та 2-ї Камчатських експедицій (1725-1733). На кораблях обігнув східний берег Камчатки, пройшов між Чукотським півостровом і Аляскою (Берінґова протока), досяг узбережжя Північної Америки, відкрив ряд Алеутських островів, дослідив Камчатку. Помер під час зимівлі на одному з Командорських островів (о. Берінґа).

* * *
167. Корнєєв В. Данець – російський мореплавець і першовідкривач // Географія та основи економіки в шк. – 2006. — №8. – С. 44-49.
168. Баринов Е. Незнакомый Витус Беринг // Чудеса и приключения. – 1997. — №12. – С. 36-37.
169. Ємченко О. Вірність командора Берінґа // Знання та праця. – 1983. — №4. – С. 22-23.
170. Плахотник А. Первый русский мореплаватель // Наука и религия. – 1981. — №12. – С.28-29.
171. Репин Л. Следы командора // Комс. правда. – 1981. – 6 дек.

Див. також №43, С.414; №80, С.228-233.

БЕСТУЖЕВА – л Бестужев
БЕТОННА – з
БЕТХОВЕНА – л

Бетховен Людвіґ ван (1770-1827) – німецький композитор, піаніст і диригент, останній із представників віденської класичної школи. Автор 9 симфоній, 11 увертюр, 5 концертів для фортепіано з оркестром, 16 струнних квартетів, 32 сонат для фортепіано.

* * *
172. Харт М. Х. Людвиг ван Бетховен // Харт М. Х. 100 великих людей. – М., 2001. – С. 248-250.
173. Гуревич Е. Л. Людвиг ван Бетховен // Гуревич Е. Л. История зарубежной музыки. – М., 2000. – С. 99-119.
174. Безелянская А. Загадка Бетховена // Студ. меридиан. – 2004. — №1. – С. 72-74.
175. Зюзюкин И. „Демон, поселившийся в ушах”: [О Бетховене] // Смена. – 1997. — №8. – С. 17-28.

Див. також №41, С.146; №43, С.425; №74, С.54-63.

БЄДНОГО – (див. Дем`яна Бєдного) – л
БЄЛГОРОДСЬКА – з
БЄЛГОРОДСЬКИЙ ПРОВ. – з
БЄЛІНСЬКОГО – к

Бєлінський Віссаріон Григорович (1811-1848) – російський революціонер — демократ, літературний критик і публіцист, очолював літературно-критичний відділ журналу „Отечественные записки” та журнал „Современник”. В 1846 р. кілька місяців подорожував по Україні, відвідав Харків, Миколаїв, Херсон, Одесу, побував у Криму. Філософські суспільні погляди Бєлінського лягли в основу ідеології російських і українських революціонерів-демократів. Основою мистецтва Бєлінський вважав живу дійсність. Як театральний критик, боровся за театр демократичного напрямку, театр передової суспільної думки.

* * *
176. Воровский В. Памяти «Неистового Виссариона» // Воровский В. Статьи о русской литературе. – М., 1986. – С. 192-196.
177. Курилов А. С. Виссарион Белинский. – М.: Знание, 1985. – 64 с.
178. Кастелин Н. Белинский – театральный критик. – М.: Искусство, 1950. – 256 с.
179. Зубов А. Мощная натура // Библиотекарь. – 1991. — №7. – С.68-69.
180. Самосюк Г. Перечитывая биографию Белинского // Волга. – 1986. — №6. –
С. 162-165.

Див. також №43, С.428; №1769, С.5.

БЄЛОКОПИТОВА – о Бєлокопитов Дмитро Іванович (1917-1943) –Герой Радянського Союзу (1944). Стрілець 592-го стрілецького полку (203-я стрілецька дивізія, 12-а армія, Південно-Західний фронт) відзначився у боях при форсуванні Дніпра 27 вересня 1943 р. у районі с. Петро-Свистунове (Вільнянський р-н Запорізька обл.) та розширенню плацдарму на його правому березі. 2 жовтня 1943 р. при відбитті контратаки піхоти і танків противника гранатами підбив 2 танки, знищив кулемет, полонив 8 солдатів. В бою був тяжко поранений й помер 4 листопада 1943 р. Похований у братській могилі у м. Запоріжжя.

* * *
181. Немикін А. К. Бєлокопитов Дмитро Іванович // Енциклопедія Сучасної України.- Т. 1.-К., 2003.- С.815.

Див. також №4, С.144; №11, С.67-69; №1769, С.6-7; №1788; №1815.
БИЛКІНА – з Билкін
БІЛОГОРСЬКА – ш
БІЛОМОРСЬКА – к

182. Про найменування вулиць селища Мирне: [4-у поперечну вулицю назвати вул. Біломорська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від
1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

БІЛОРУСЬКА – ш

183. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Белорусская в пос. Запорожье-Левое]: Решение исполкома Запорож. горсовета. деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

БІРЮЗОВА – ш

Бірюзов Сергій Семенович (1904-1964) –радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1955) Герой Радянського Союзу (1958), Народний Герой Югославії (1964).

* * *
184. Иванов С. П. Верный сын Родины // Красная звезда. – 1984. – 21 авг.
185. Маршал Советского Союза С. С. Бирюзов // Воен.- ист. журн. – 1984. — №8. – С. 39-42.

Див. також №4, С.163; №43, С.485; №1818.

БІРЮСИНСЬКИЙ ПРОВ. – з
БЛАГОЄВА – л

Благоєв Димитр (1856-1924) – перший пропагандист марксизму в Болгарії, один із засновників і керівників Болгарської комуністичної партії. Димитр Благоєв – автор досліджень з питань марксистської філософії, політекономії, історії, естетики, болгарської літератури.

* * *
186. Панов Б. В. Жизнь, посвященная служению трудовому народу // Вопр. истории КПСС. – 1986. — №6.- С.102-107.
187. Андрюшин Е. Н. Димитрий Благоев и начало распространения научного социализма в Болгарии // Науч. коммунизм. – 1984. — №3. – С. 126-132.
188. Жаров Л., Соколов Ю. Димитрий Благоев и революционная Россия
// Коммунист. – 1981. — №11. – С. 75-83.

Див. також №43, С.488.
БЛАКИТНА – ш

189. Про найменування вулиці в Шевченківському районі: [Вулицю, починаючи від залізничного переїзду за Військовим містечком до будівель на території аеропорту, включаючи злітний майданчик, найменувати вул. Блакитна]: Рішення Запоріз. міськради 12-а сесія, 24-го скликання від 15 жовт. 2003 р. №28.

БЛИЖНІЙ ПРОВ. – л
БЛЮХЕРА – л

Блюхер Василь Костянтинович (1890-1938) –радянський військовий і партійний діяч, Маршал Радянського Союзу (1935), герой громадянської війни. .

* * *
190. Картунова А. И. 1938-й. Последний год жизни и деятельности маршала
В. К. Блюхера // Новая и новейшая история.- 2004. – № 1.- С. 164-183.
191. Кириленко Г. В., Клевцов В. Г. И вечный бой!…// Красная звезда. – 1990. –
1 дек.
192. Паустовский К. Маршал Блюхер // Сов. воин. – 1989. — №6. – С. 65-66.
193. Гончаров С. Г., Ященко В. П. Борці за щастя народу: Маршал Рад. Союзу
В. К. Блюхер на Україні // Укр. іст. журн. – 1988. — №5. – С.116-122.
194. Модестов Н. Непобежденный: (О героической и трагической жизни маршала В. К. Бюхера) // Строит. газ. – 1988. – 17 сент.

Див. також №43, С.496.

БОГАТИРСЬКИЙ ПРОВ. – ш

195. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[На бывшем
пос. Карантинка переулок, проходящий от завода «Сувенир» вправо параллельно ул. Фабричной внутрь застройки, наименовать пер. Богатырским]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. № 517 (протокол № 38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.188, арк.25-27.

БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО – л

Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (бл. 1595-1657) – український держаний діяч, полководець, дипломат, гетьман Війська Запорозького (з 1648). Служив у війську реєстрових козаків, брав участь у походах проти турків, у селянсько-козацьких повстаннях 1630, 1632, 1637-1638 рр. 1648-1957 — очолив козацьку революцію (Хмельниччина), яка поклала початок визвольній війні українського народу. Під його керівництвом було здобуто перемоги в Жовтоводській, Корсунській, Пилявецькій битвах (1648), Батозькій битві (1652). Хмельницький – засновник української козацької держави Гетьманщини (ХVІІ – ХVІІІ ст.). 8 січня 1654 р., виходячи із стратегічних міркувань, він підписав у Переяславі угоду з Росією про входження України до її складу. Умови міждержавного союзу були закріпленні у так званих Березневих статтях. Помер Б. Хмельницький від тяжкої хвороби.

* * *
196. Гавриленко Л. А., Кокарєва І. Г. Богдан Хмельницький (1595-1657) – гетьман України, державний діяч, полководець //Гавриленко Л. А., Кокарєва І. Г. Край: Посіб. з укр. народознавства: Запоріжжя, 2003. – С. 78-80.
197. Замлинський В. Богдан Хмельницький // Володарі гетьманської булави. – К., 1994. – С. 165-189.
198. Махинько В. Вождь казаков запорожских и всея Украины // Верже. – 1998. – 14 мая.
199. Александров П. Хмельницький і Запоріжжя // Запороз. Січ. – 1995. –
3 серп.
200. Скрипник П. Увічнений у бронзі // Київ. старовина. – 1995. — №4. –
С. 125-127.
201. Як Богдан тридцять років на свою вулицю йшов: [У Запоріжжі на вул.
Б. Хмельницького було встановлено пам’ятник гетьману] // Голос України. – 1995. – 7 жовт.

Див. також №41, С.1455; №1769, С.7-8.

БОГУНА – (див. Івана Богуна) – к, ш
БОДЯНСЬКОГО – з

Бодянський Олександр Всеволодович (1916-1992) – археолог, уродженець с. Петрополь Запорізького району Запорізької області.
„Археолог Божою милістю” – так про нього колись сказав Д. І. Яворницький. Більш як за півстоліття він обійшов уздовж і впоперек усю запорізьку землю, зробивши на ній тисячі відкриттів, що золотими літерами увійшли в українську археологічну науку. Його знали всі археологи та історики України. Зібрані ним знахідки в Інституті археології АН України виділені в спеціальний фонд О. Бодянського, який сьогодні є унікальним явищем у світовій археології.
Багато років О. В. Бодянський працював у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї.

* * *
202. Про найменування вулиць у Запорізькому районі: [Вулиці, яка пролягає в
с. Підпорожнянка, дати назву вул. Бодянського]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 25 січ. 1996 р. №18.
203. Жаров В. „Археолог божьей милостью”// Запороз. Січ. – 2006. – 26 верес. (№192-194). – С. 5.
204. Шаповалов Г. «Иногда казалось, что он видит сквозь землю» // Іскра. – 2006. – 28 сент. (№39). – С. 5.
205. Шевченко Т. Олександр Бодянський і Запоріжжя // Запоріз. правда. – 2006. – 30 листоп. (№ 180-181). – С. 8.
206. Ляшко С. М. „Робітник самостійного значення”// Музейн. вісник. – 2004. — №4. – С. 92-94.
207. Дереза И. Память Бодянского // Запороз. Січ. – 1998. – 8 окт.
208. Имя Александра Бодянского – одной из улиц города [Запорожья] // Верже. – 1996. – 4 июля.
209. Людина божою милістю // Запороз. Січ. – 1993.-25 лют.

БОЖЕНКА – ш

Боженко Олександр Гаврилович (1915-1972) –Герой Радянського Союзу (1944).Під час Великої Вітчизняної війни служив механіком-водієм танку 344-го танкового батальйону. 7 листопада 1943 р. старшина Боженко одним з перших увірвався у м. Фастів (Київської обл.). Екіпаж танку знищив 7 протитанкових гармат, 6 кулеметів, 2 міномета та багато гітлерівців.

* * *
210. Панг П. Народный герой Василь Боженко // Під прапором ленінізму. – 1977. — №23. – С. 26.

Див. також № 4, С. 178

БОЙОВА – к
БОКОВИЙ ПРОВ. – з
БОЛОТНИКОВА – з

Болотников Іван Ісайович (р. н. невід. – п. 1608) – керівник великого антифеодального повстання селян 1606-1607 рр. в Росії. Був холопом на Чернігівщині. Ще молодим утік до козаків на Дон. В одній із сутичок був узятий у полон татарами і проданий у рабство в Туреччину. Здійснив втечу з неволі. Влітку 1606 р. Болотников прибув у Путивль і очолив повстання селян, яке швидко охопило значну територію Росії. Після придушення повстання 10 жовтня 1607 р., Болотников був захоплений царським військом та засланий у Каргополь, де його осліпили і втопили.

* * *
211. Иван Исаевич Болотников (? — 1608) // Исторический лексикон. Т.7.
ХVІІ в. – М., 1998. – С. 75-77.
212. Скрынников Р. Г. Смута в России в начале ХVІІ века. Иван Болотников
// АН СССР. – Л.: Наука, 1988. – 253 с.
213. Смирнов И. И. Иван Болотников: Стенограмма публичной лекции. – Л., 1950. – 36 с.
214. Самсонов Г., Соломенская Л. Иван Болотников. – М., 1948. – 62 с.

Див. також №43, С.522.

БОРДЮРНИЙ ПРОВ. – з
БОРИСОГЛІБСЬКА – ш
БОРОДИНСЬКА – л
БОРОТЬБИ – к
БОТАНІЧНА – к
БОЧАРОВА – ш

Бочаров Яків Васильович (1923-1943) –Герой Радянського Союзу (1944, посмертно).Командир гармати 76-го гвардійського стрілецького полку (27-а гвардійська стрілецька дивізія, 8-а гвардійська армія, Південо-Західний фронт) гвардії старший сержант Бочаров 2 жовтня 1943 р. на підступах до Запоріжжя при відбиті контратаки з дистанції 300 м. підпалив 3 танки противника. Коли закінчилися снаряди, він продовжував вести вогонь по ворогу з автомата і загинув у цьому бою.
Я. В. Бочаров похований в братській могилі у м. Вільнянськ Запорізької області.

* * *
215. Воловоденко В. Нащадки, щоб пам’ятали // Дніпр. вогні. – 2003. –
10 верес.
216. Кайола Е. И. Их имена никогда не забудут // Комапс. – 2003. – 19 июня (№25). – С. 6
217. Їх подвиг не забуто // Дніпр. вогні. – 2001. – 8 трав.
218. Логвин Л. Ім’я твоє горде, вулице! [Про подвиг Я. В. Бочарова]
// Комсомолець Запоріжжя. – 1971. – 11 верес.

Див. також №4, С.199; №5, С.238-244; №1758, С.336-367, 377-379; №1769, С.8; №1779; №1788; №1814; №1816.

БРАТСЬКА – л
БРАТСЬКИЙ ПРОВ. – з
БРЕСТСЬКИЙ ПРОВ. – з
БРОДСЬКОГО – к

Бродський Ісак Ізраїльович (1883-1939) – російський радянський живописець і графік, заслужений діяч мистецтв РСФСР (з 1932), член АХРР (з 1924), уродженець с. Софіївка (нині Бердянський р-н Запорізька обл.). І. І. Бродський — автор багатьох портретів, зокрема О. М. Горького (1937). Брав участь в організації художньої освіти на Україні. Подарував м. Бердянськ більшість творів зі своєї збірки, на базі яких у 30-х рр. засновано художній музей, згодом названий його ім’ям. Його твори зберігаються також в музеях Москви, Санкт-Петербурга та ін.

* * *
219. Ноздрина Л. Выдающийся земляк // Півден. зоря. – 2004. – 6 лип. – С.3.
220. Парасоченко Л. „І він малим збирався навесні піти у путь незнаними шляхами”// Азов. вестник. – 2004. – 8 янв. – С. 3; 15 янв. – С. 3.
221. Ломоносов О. Родом з Бердянщини // Півден. зоря. – 1989. – 15 серп.
222. Марченко І. Бродський і наш край // Комсомолець Запоріжжя. – 1984. –
10 січ.
223. Немировская О. Летописец епохи // Огонек. – 1984. — №1. – С.9.
224. Петросян Г. Видатний майстер пензля // Запоріз. правда. – 1984. – 6 січ.
225. Юрченко С. Наш видатний земляк // Комсомолець Запоріжжя. – 1974. –
5 січ.

Див. також №1769, С.5-6; №54, С.38.

БРОНЕНОСЦЯ „ПОТЬОМКІН” – к
БРОНЬОВА – к
БРЮЛЛОВА – ш

Брюллов Карл Павлович (1799-1852) – російський живописець, визнаний майстер акварелі і рисунка. Відомий і як педагог. Брав участь у викупі з кріпацтва Т. Шевченка, який потім деякий час жив у Брюллова і був його учнем. Найвідоміший твір Брюллова „Останній день Помпеї” (1830-1833).

* * *
226. Лящук Т. Карло Брюллов – людина, яка ставала на коліна лише перед Богом // Укр. культура. – 2002. — №6. – С. 24-25
227. Байрамова Л. Карл Брюллов // Смена. – 2000. — №1. – С. 98-117.
228. Соколов В. „Он очень мне понравился”// Лесн. пром-сть. – 1987. – 21 мая.
229. Точеный О. К. П. Брюллов // Сред. спец. образование. – 1969. — №11. –
С. 51-53.

Див. також №41, С.192; №54, С.46; №80, С.72-78.
БРЯНСЬКА – о

230. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Рясную на Зеленом Яру переименовать на ул. Брянская]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

БУДАПЕШТСЬКИЙ ПРОВ. – ш

231. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Радищева №82 и 94 до ул. Нестерова №97 и 99, наименовать пер. Будапештским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от
21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

БУДИНОК ВІДПОЧИНКУ – о
БУДИНОК ВІДПОЧИНКУ „ВЕЛИКИЙ ЛУГ” – л
БУДІВЕЛЬНА – к
БУДІВЕЛЬНИКІВ БУЛЬВАР – х

232. О наименовании улиц в Ленинском районе: [Улицу, проходящую внутри квартала №15 от Хортицкого шоссе до ул. Маршала Судца, наименовать б-р Строителей]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 30 сент. 1983 г. №332 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.771, арк.54-55.

БУДЬОННОГО – х

Будьонний Семен Михайлович (1883-1973) – радянський військовий і державний діяч, Маршал Радянського Союзу (1935),тричі Герой Радянського Союзу (1958,1963,1968). Під час громадянської війни в Росії (1917-1922) і польсько-радянської війни (1919-1920) командувач 1-ою Кінною армією (з 1919); з 1940 заступник наркома оборони СРСР; відомий фахівець конярства.

* * *
233. Золототрубов А. М. Жизнь и подвиг. — М., 1979. – 335 с.
234. Лазаренко В. Маршал Советского Союза С. М. Буденный – трижды юбилейный Герой Советского Союза // Нумізматика і фалеристика. – 2003. — №3. –
С. 37-38.
235. Владимиров В. Буденный: ход конем // Аргументы и факты. – 1992. — №19 (май).- С. 5.
236. Азовцев Н. Прославленный герой гражданской и Великой Отечественной войны // Воен.-ист. журн. – 1983. — №4. – С.47-53.
237. Сулейманов А. Штрихи большой жизни // Подъем. – 1983. — №8. – С. 58-61.
238. Хміль І. В. Відомий радянський військовий і державний діяч // Укр. іст. журн. – 1983. — №4. – С. 137-139.

Див. також №4, С.211-212; №54, С.61; №1769, С.8-9; №1814.

БУЗКОВА – ш
БУЗЬКИЙ ПРОВ. – з
БУКОВИНСЬКИЙ ПРОВ. – л
БУЛАВІНА – л

Булавін Кіндрат Опанасович (бл. 1660-1708) – керівник масового антифеодального селянсько-козацького виступу в Росії й на Україні. Походив з донських козаків. Не раз обирався похідним отаманом під час спільних походів донських козаків і запорожців проти кримських татар. У жовтні 1707 р. очолив повстання селян і козаків. Після поразок основних сил повстанців під Гором (нині м. Слов`янськ Донецька обл.) і Азовом загони під проводом Булавіна відступили до Черкаська. Там його вбила старшина (за офіційною версією Булавін застрелився).

* * *
239. Астапенко М. П. Кондратий Булавин.- Ростов на Дону, 1988. – 79 с.
240. Буганов В. И. Булавин. – М.: Мол. гвардия, 1988. – 316 с.
241. Пронштейн А. П., Минников Н. А. Кондратий Афанасьевич Булавин. – М.: Просвещение, 1988. – 133 с.
242. Лебедев В. А. Обреченная воля: Повесть о К. Булавине. – М.: Политиздат, 1976. – 431 с.

Див. також №54, С.67-68; №1769, С.6.

БУЛЬБИ – (див. Тараса Бульби) – л
БУЛЬВАРНА – о
БУРДЕНКА – л

Бурденко Микола Нилович (1876-1946) – російський радянський нейрохірург, професор Московського медичного інституту, академік АН СРСР (1939), дійсний член АМН СРСР (1944), перший президент АМН СРСР (1944-1946), генерал-полковник медичної служби. Герой Соціалістичної Праці (1943), один з основоположників нейрохірургії, особливу увагу приділяв організації військово-медичної справи.

* * *
243. Мирский М. Б. Исцеляющий скальпелем. – М.: Знание, 1983. – 190 с.
244. Мирский М. Б. Во имя жизни. – М., 1960. – 95 с.
245. Багдасарьян С. М. Николай Нилович Бурденко. Жизнь и деятельность. – М., 1948. – 290 с.
246. Багдасарьян С. М. Материалы к биографии Н. Н. Бурденко. 1876-1946. – М., 1950-152 с.

Див. також №41, С.199; №54, С.74.

БУЛЬВАР ВІНТЕРА – (див. Вінтера бульвар) – л
БУРЕВІСНИКА – л
БУТИРСЬКИЙ ПРОВ. – ш

В

ВАВІЛОВА – л

Вавілов [Вавилов] Микола Іванович (1887-1943) – український і російський вчений-генетик, біолог, географ, основоположник сучасної наукової селекції, громадський діяч, академік АН СРСР (1929), академік АН УРСР (1929), дійсний член ВАСГНІЛ (з 1929;1929-1935 –її президент, 1935-1940 – віце президент). Учасник 1-го з’їзду селекціонерів у Харкові (1911). М. І. Вавилов розробив учення про імунітет у рослин до різних хвороб, сформулював гомологічних рядів закон у спадковій мінливості, що дало можливість зрозуміти шляхи еволюції рослинного світу, створив вчення про центри походження культурних рослин.

* * *
247. Ильин С. Апостол нового учения //Позиция. – 2006. – 13 апр. (№15). – С. 11. – (Имена на карте города).
248. Савина Г. Отблеск костра // Наука и жизнь. – 2002. — № 1. – С. 42-45.
249. Амусин А. Вечный иск: [К биографии Н. И. Вавилова] // Степные просторы. – 1989. -№6 – С. 24-26; №7. – С. 18-19; №8. – С. 16-17; №9. – С. 16-17; №10. – С. 18-19; №11. – С. 19-20; №12. – С. 15-20.
250. Зонн С. В. Академик Николай Иванович Вавилов // Почвоведение. – 1987. — №12. – С. 145-147.
251. Полынин В. Тайна академика [Н. И.] Вавилова // Комс. правда. – 1987. –
22 нояб.

Див. також №41, С.204; №54, С.98-99; №74, С.63-75.
ВАГОННА – к
ВАЖЛИВИЙ ПРОВ. – л

252. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з пров. Відомий і перетинає вул. Трансформаторну, дати назву пров. Важливий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.
ВАЛДАЙСЬКИЙ ПРОВ. – л
ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО – л

Лобановський Валерій Васильович (1939-2002) – майстер спорту по футболу, заслужений тренер України й СРСР. Чемпіон СРСР (1961, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990). Чемпіон України (1997-2001). Володар Кубка кубків (1975,1986), Суперкубка УЄФА (1975). Тренер збірних СРСР (1975-1976,1982-1983,1986-1990), ОАЕ (1990-1993), Кувейту (1994-1996), України (2000-2001). Бронзовий призер Олімпіади-76, віце-чемпіон Європи-88, бронзовий призер Азійських ігор-96. Кавалер Рубінового ордена УЄФА „За заслуги”.
Помер В. Лобановський 13 травня 2002 р. у м. Запоріжжя.

* * *
253. Про найменування вул. Спортивної у вулицю Валерія Лобановського: Рішення Запоріз. міськради 2-а сесія, 24-го скликання від 5 черв. 2002 р. №133.
254. Ювас И. Улица родная, улица Спортивная моя: [Жители ул. Спортивной протестуют против ее переименования]// Суббота плюс. – 2003. – 22 мая (№21). – С.2.
255. В Запорожье теперь есть улица Лобановского: [О переименовании
ул. Спортивной в ул. Лобановского]// Суббота плюс. – 2002. – 30 мая (№22). – С. 1.
256. В честь Валерия Лобановского названа улица в центре Запорожья // Досье. – 2002. – 30 мая. – С.1.
257. Вардидзев В., Тетерев С. Появилась улица Лобановского // Индустр. Запорожье. – 2002. – 30 мая. – С. 2.
258. Матюха Ю. В Запорожье появилась улица В. Лобановского // Факты. – 2002. – 30 мая.
259. Медвидь Р. Именем Лобановского названа улица в Запорожье // Комс. правда. – 2002. – 29 мая.
260. Полюшко В. В честь Валерия Лобановского [переименована ул. Спортивная]
// Киев. ведомости. – 2002. – 30 мая.
261. Вулиця Валерія Лобановського // Уряд. кур’єр. – 2002. – 29 трав. (№96).
262. У Запоріжжі тепер є вулиця Лобановського// Укр. футбол. – 2002. – 29 трав.; Команда. – 2002. – 29 мая.

Див. також №41, С.785.

ВАЛОВА – з

263. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Валовая в пос. Запорожье-Левое]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

ВАНТАЖНИЙ ПРОВ. – ж, ш

264. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [Наименовать переулок на пос. Запорожье Левое – пер. Грузовой]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

ВАПНЯНА – к
ВАРШАВСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ВАСИЛІВСЬКА – ш

265. Про найменування вулиць новобудов на селищі Будівельник: [3-ю поперечну назвати вул. Василівська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 7 верес. 1961 р. №374 (протокол №19) // ДАЗО, ф. Р.75, оп.5, спр.935, арк. 46.

ВАСИЛЯ ПОЙДЕНКА – ж

Пойденко Василь Федорович (1915-1941) – народився у Запоріжжі, працював слюсарем на паровозоремонтному заводі (нині ЗЕРЗ). У часи Великої Вітчизняної війни — командир 28-го винищувального полку. 14 листопада 1941 р., збивши фашистського крука в одному з нерівних боїв, В. Ф. Пойденко був смертельно поранений, але, розуміючи небезпеку падіння своєї машини на будинки м. Апрелевськ, (Підмосков’я) над яким відбувався повітряний бій, пілот вже знепритомнівши, останнім зусиллям волі направив свій літак за місто. Впавши на землю, винищувач глибоко занурився у ґрунт і тільки через 25 років (1967) – був знайдений слідопитами. Останки відважного пілота були перевезені до рідного краю і з воїнськими почестями поховані у братській могилі
м. Запоріжжя.

* * *
266. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Ул. Паровозную в Жовт. р-не переименовать на ул. Василия Пойденко]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 июня 1985 г. №180.
267. Ильин С. Подвиг запорожца // Позиция. – 2006. – 25 мая (№21). – С. 14.
268. Ткаченко А. Защищая небо столицы // Сов. профсоюзы – 1988. — №9. – С. 25.
269. Малярова Н. День вулиці [ім. В. Ф. Пойденка в Запоріжжі] // Запоріз. правда. – 1987. – 28 жовт.
270. Веселый В. Праздник улицы: (Решением горисполкома ул. Паровозная по ходатайству рабочих ЗЭРЗ переименована в ул. им. В. Пойденка) // Гудок. – 1986. – 24 нояб.
271. Гаєв Ю. Два життя лейтенанта // Комсомолець Запоріжжя. – 1982. – 8 трав.
272. Журавльов О. Завжди з нами. Їх іменами названо вулиці // Комсомолець Запоріжжя. – 1976. – 13 трав.
273. Вербицкий К. Земляк – герой не забыт // Индустр. Запорожье. – 1975. – 26 марта.

Див. також №1769, С.9-10; №1788; №1814.
ВАСИЛЬЄВА – к

Васильєв Володимир Львович (1869-1912) – революціонер, голова страйкового комітету станції Олександрівськ (нині Запоріжжя) у 1905 р., організатор бойових дружин, представник Олександрівських Південних залізничних майстерень на з`їзді залізничників (Харків, 1905). Військову службу Васильєв відбуває в Тифлісі, де встановлює зв’язки з соціал-демократами і без вагань стає на революційний шлях. В Олександрівськ він приїхав у 1895 р., працював токарем у залізничних майстернях. Через кілька років його призначають бригадиром арматурного відділення токарного цеху. У грудні 1905 р. Володимир Львович потрапляє до в’язниці. У листопаді 1906 р. суд виніс вирок, за яким вісім чоловік було засуджено до страти, в їх числі й 37-річний Васильєв. Вирок не був виконаний, його замінили на довічну каторгу в Сибір, де в одиночній камери тюрми згасло його життя…
* * *
274. Васильченко К. Б. Володимир Львович Васильєв (1868-1912) – Дніпропетровськ: Промінь, 1972. – 99 с.
275. Гнидин А., Колотовкин В. Вторая молодость [О. В. Васильева] // Индустр. Запорожье. – 1972. – 12 нояб.
276. Васильченко К. Безсмертя хоробрих // Комсомолець Запоріжжя. – 1971. – 7,9,11 верес.
277. Васильченко К. Володимир Васильєв // Запоріз. правда. – 1967. – 18 черв.

Див. також №1764; №1765, С.72-74; №1766, С.24-28.
ВАТУТІНА – л

Ватутін Микола Федорович (1901-1944) – радянський військовий діяч; у 30-х начальник штабу Київського військового особливого округу, заступник начальника Генерального штабу армії СРСР; генерал армії (1943), Герой Радянського Союзу (1965).

* * *
278. Зернов И. Забытый генерал // Наш современник. – 2001. — №12. – С. 213-220.
279. Вязовецкий В. Талантливый полководець // Товариш. – 1994. — №14 (квіт.).
280. Пергаменщик Б. Життя і смерть генерала Ватутіна // Демократична Україна. – 1994. – 19 квіт.
281. Хорев А. Генерал Ватутин // Красная звезла. – 1993. – 10 июля.
282. Кентій А. В. Поранення і смерть М. Ф. Ватутіна // Укр. іст. журн. – 1991. — №11. – С. 79-88; №12. – С. 66-73.
283. Борзунов С. Генерал Ватутин // Радуга. – 1984. — №11. – С. 114-119.
Див. також №41, С.218; №54, С.138 № 156, С.12.
ВАХТОВА – к
ВЕЛИКОГО – (див. Костянтина Великого) – ж
ВЕЛИКОЛУЗЬКА – л

284. Про найменування вулиці: [Затвердити найменування центр. вулиці в р-ні Великий Луг на вул. Великолузька]: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 4 черв. 1998 р. №313.

ВЕРБОВА – ж

ВЕРЕСАЄВА – ш Вересаєв (Смідович) Вікентій Вікентійович (1867-1945) – російський радянський письменник. Друкуватися почав з 1885 р. За радянських часів вийшли його романи „У безвиході” (1922), „Сестри” (1933), літературно-критичні праці „Пушкін у житті ” (1926-1927), „Гоголь у житті” (1933) та ін. Крім того він перекладач „Іліади”, „Одисеї”, „Гомерових гімнів”. В 1890 р. та 1892 р. письменник жив на Україні (на Донбасі в Юзівці), де написав серію нарисів „Підземне царство” (1892), статтю „Любити Україну – любити Шевченка” (1939).

* * *
285. В. В. Вересаев // Русская литература ХХ века 1890-1910/ Под ред.
С. А. Венгерова. – В 2-х кн. – Кн. 1. – М., 2000. – С. 141-171.
286. Леснов В. В. Вересаев (Смидович) // Русские писатели в Москве. – М., 1973. – С. 668-675.
287. Зайончиковский Е. Опальный писатель Викентий Вересаев // Книж. обозрение. – 1997. – 24 июня.
288. Берзер А. История одной статьи // Вопр. л-ры. – 1984. — №11. – С. 177-184.
289. Соколов А. Хорошая правда // Октябрь. – 1967. — №2. – С. 190-191.
Див. також №54, С.186.
ВЕРЕСНЕВА – ш

290. Про найменування вулиці у селищі Грабарі в Шевченківському районі: [Вулицю, яка проходить по території селища найменувати вул. Вереснева]: Рішення Запоріз. міськради 25-а сесія, 4-го скликання від 30 жовт. 2005 р. №16.
ВЕРЕЩАГІНА – ш

Верещагін Василь Васильович (1842-1904) -російський живописець. Твори художника – новий, на той час, прогресивний етап у розвитку російського батального жанру. Загинув В. В. Верещагін 31 березня (13.ІV) 1904 р. під час вибуху броненосця „Петропавловськ” у Порт-Артурі.
* * *
291. Байрамова Л. Верещагин // Смена. – 2001. — №6. – С. 80-95.
292. Смирнова А. Василий Верещагин // Крестьянка. – 1996. — №11. – С. 31-34
293. Попов М. В. В. Верещагин и Восток // Звезда Востока. – 1988. — №1. –
С. 153-163.
294. Жуков Д. «На Шипке все спокойно»: Докум. повесть о худож.
В. В. Верещагине // Мол. гвардия. – 1978. — №3. – С. 40-92.
295. Бурова Г., Лебедев А. Новое о В. В. Верещагине // Искусство. – 1972. — №5. – С. 64-67.

Див. також №41, С.230; №54, С.187.

ВЕРХНЯ – л
ВЕРХОЯНСЬКА – ш
ВЕСЕЛА – к
ВЕСНІНА – (див. Акад. Весніна) – л
ВЕСНЯНА – ш
ВЕТЕРАНІВ ПРОВ. – л
ВЕЧІРНІЙ ПРОВ. – л
ВИБОРЗЬКА – з
ВИНОГРАДНА – ш
ВИПРОБУВАЧІВ – х

296. О наименовании улиц в городе: [Улицу в Ленин. р-не Хортицкого жилмассива, проходящую от Хортицкого шоссе вдоль машиностроительного з-да ПО «Моторостроитель» и Супертрансформатор», до ж. д. дороги наименовать ул. Испытателей]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 марта 1989 г. №101// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.64, арк.85-86.

ВИРОБНИЧА – ш
ВИСОКОВОЛЬТНА – ш
ВИСОКОГІРНА – к

297. О наименовании улиц в городе: [Улицы в бывшем пос. Второмайский в Жовт. р-не, проходящую от ул. Кедровой вдоль квартала №65 и 67, наименовать ул. Высокогорная]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 18 дек. 1975 г. №555 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.32, арк.53.

ВИСОТНА – з
ВИХІДНИЙ ПРОВ. – ш

298. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Єрмолової і кварталом 41, або вул. Карпенка- Карого, надати назву пров. Вихідний]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ВИШНЕВА – ж
ВИШНЕВСЬКОГО – л Вишневський
ВИШНІ – (див. Остапа Вишні) – л
ВІДЕНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ВІДКРИТИЙ ПРОВ. – ш

299. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить від вул. Уральської до вул. Оборонної паралельно пров. Свірському, надати назву пров. Відкритий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ВІДМІННА – з
ВІДОМИЙ ПРОВ. – л

300. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає від перехрестя вул. Воїнова та Трансформаторній, дати назву пров. Відомий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

ВІДРАДНИЙ ПРОВ. – ш
ВІДРОДЖЕННЯ – ш

301. Про перейменування ділянок вулиць Цегельної та Цегельного заводу в Шевченківському районі [у вул. Відродження]: Рішення Запоріз. міськради 10-а сесія 5-го скликання від 28 берез. 2007 р. №14.

ВІЙСЬККОМАТСЬКА – ж
ВІЛЬҐЕЛЬМА ПІКА – л

Пік Вільґельм (1876-1960) – діяч німецького і міжнародного комуністичного руху, перший президент НДР (1949). Співзасновник (1918) комуністичної, а пізніше соціалістичної єдиної партії Німеччини (1946), депутат рейхстагу (1928-1933). Після встановлення в Німеччині фашистської диктатури (1933) емігрував до Парижа, де утворив закордонне керівництво КПН. З 1935 – голова КПН. В роки 2-ї світової війни – один з керівників німецьких антифашистів, автор праць з питань робітничого руху.
* * *
302. Всемирный биографический энциклопедический словарь / Ред. кол.:
В. И. Бородулин, Н. М. Кузнецов, Н. М. Ланда и др. – М., 1998. – Из содерж.:
[В. Пик]. – С. 592.
303. Большая Советская Энциклопедия в 30-ти т. / Гл. ред. А. М. Прохоров. –
Т. 19 / Отоми – Пластырь. – М., 1975.- 648 с.- Из содерж.: [В. Пик]. – С. 525-526.
304. Гренков В. П. Выдающийся марксист-ленинист // Вопр. истории КПСС. – 1986. — №1. – С. 126-128.

Див. також №41, С. 1061; №81, С.368.

ВІЛЬНИЙ ПРОВ. – л
ВІЛЬНЯНСЬКИЙ ПРОВ. – л
ВІННИЦЬКА – л
ВІНТЕРА БУЛЬВАР – л

Вінтер Олександр Васильович (1878-1958) – радянський учений в галузі енергетики, академік АН СРСР (1932), керівник будівництва першої в Росії районної електростанції на торфі (нині ДРЕС ім. Р. Е. Классона), начальник будівництва Шатурської ДРЕС, Дніпробуду та заводів Дніпровського промислового комбінату (1927-1932).

* * *
305. Власов О. Александр Винтер: „Начнем с фабрики – кухни!” [О нач. Днепростроя] // МИГ. – 2007. – 11 янв. (№2). – С. 14.
306. Власов О. Александр Винтер: „Прошу запретить продажу водки во всем районе”// МИГ. – 2007. – 18 янв. (№3). – С. 50.
307. Власов О. Александр Винтер – „фигура исключительная”// МИГ. – 2007. – 25 янв. (№4). – С. 50
308. Носков В. Крестный отец Запорожья // Правда. – 2006. – 30 нояб.(№4). – С. 18.
309. Каневский И. Праздник жителей бульвара Винтера [в честь 30-летия со дня освобождения Запорожья] // Индустр. Запорожье. – 1973. – 22 июля.

Див. також №54, С.306; №1755, С.126; №1766, С.61-66.

ВІРАЖНА – ш
ВІРНИЙ ПРОВ. – л
ВІТРЯНА – л
ВІТЧИЗНЯНИЙ БУЛЬВАР – ш
ВЛАДИВОСТОЦЬКА – ш

310. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [Наименовать 1-ю поперечную улицу на пос. Запорожье Левое – ул. Владивостокская]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. №244 (пртокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

ВНУКОВСЬКИЙ ПРОВ. – з

311. О наименовании и переименовании улиц в городе: [В Завод. р-не ул. Сосновую от №2 по №10 включая 6-б до ул. Краевой, наименовать пер. Внуковским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ВОВЧОК – (див. Марко Вовчок) – л
ВОГНЕТРИВНА – з
ВОГНЯНИЙ ПРОВ. – з
ВОДНИЙ ПРОВ. – з
ВОДОВЕРТНА – з
ВОДОЗАБІРНА – з

312. О наименовании улиц в Заводском районе и переименовании улицы в Шевченковском районе: [Улицу, проходящую от ул. Поселковой до проходной ДВС-1 в бывшем с. Подпорожнянское, наименовать ул. Водозаборной]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 14 дек. 1984 г. №379.

ВОДОНАПІРНИЙ ПРОВ. – ж
ВОДОСПАДНА – ж
ВОДЯНА – л
ВОЗЗ’ЄДНАННЯ УКРАЇНИ – о
ВОЗНЕСЕНІВСЬКА – о
ВОЗНЕСЕНІВСЬКА ПЛОЩА – о

Площа названа на честь колишньої слобідки Вознесенівки.

313. О наименовании площади в городе: [Площадь по просп. Маяковского у мед. ин-та назвать пл. Вознесеновской]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 22 февр. 1990 г. № 72 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.154, арк.197.
314. Сафронов А. Площадь названа Вознесеновской // Индустр. Запорожье. – 1990. – 11 марта.

ВОЇНІВ – л
ВОЇНОВА – л

Воїнов Михайло Львович (1904 — 1970) Герой Радянського Союзу (1943); уродженець с-ща Верхня Хортиця (нині у межах м. Запоріжжя). Старший радіотелеграфіст 384-го артилерійського полку (193-я дивізія, 65-а армія, Центральний фронт) єфрейтор Воїнов одним з перших форсував р. Дніпро у районі смт Лоєв (Гомельська обл.), встановивши зв`язок плацдарму з лівим берегом.
* * *
315. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Вулиці, яка пролягає від вул. Братської, вздовж приватних гаражів до об`їздного шляху на Дніпропетровськ, дати назву вул. Воїнова]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп.. від 28 верес. 1995 р. №443.
316. Воинов Михаил Львович // Навечно в серце народном.- Минск,1975.- С.79.
317. Днепр – река героев.- К.: Политиздат Украины, 1983.- Из содерж.: [О Воинове М. Л.].- С.291.

Див. також №4, С.275; №155, С.34-38.
ВОЙКОВА – ш

Войков Петро Лазарович (1888-1927) – учасник революційного руху в Росії, радянський дипломат.
* * *
318. Большая Советская Энциклопедия в 30-ти т./ Глав. ред. А. М. Порохов. –
Т. 5./ Вешин-Газли. – М., 1971. – 640 с. – Из содерж.: [П. Л.Войков]. – С. 282.
319. Захаров С. А. Комиссар — дипломат. – Свердловск, 1962. – 59 с.
320. Аннинский Л. Мститель: (Убийство П. Л. Войкова – сов. дипломата в Польше. 1927 г.) // Родина.-1992.- №4.- С.15-18.

Див. також №54, С.361.
ВОКЗАЛЬНА – к
ВОЛГОГРАДСЬКА – о

321. Про перейменування вулиць міста Запоріжжя: [Вул. Сталінградську – на вул. Волгоградську]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від
14 листоп. 1961 р. №471 (протокол №24) // ДАЗО, ф Р-75, оп.5, спр.937, арк.78.

ВОЛГОДОНСЬКА – з
ВОЛЗЬКА – ш
ВОЛИНСЬКА – ш

322. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Волынская в пос. Запорожье-Левое]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.
ВОЛІ – к
ВОЛІ МАЙДАН – ж

323. Сушко К. Площадь какой свободы?: Попытка этюда?// Суббота плюс. – 2004. – 8 июля (№28). – С. 2.
324. Громов В. Майдан Волі // Комсомолець Запоріжжя – 1979. – 7 листоп.
325. Попова К. Благоустраивается площадь Свободы: [Проект и застройка площади] // Индустр. Запорожье. – 1974. – 9 апр.
326. Жигалов О., Мунько Т., Чебаненко П. Святиня нашого міста: [З історії пл. Свободи. 1903-1967] // Запоріз. правда. – 1967. – 29 серп.
327. Незнамова Т. Площадь Свободы: [История] // Индустр. Запорожье. – 1966. – 21 авг.
328. Памяти тех, кто боролся за нашу свободу и счастье: [Вечный огонь на пл. Свободы] // Индустр. Запорожье. – 1965. – 5 нояб. 329. Власенко Т. Безсмертя відважних: (Героїчне минуле пл. Свободи) // Комсомолець Запоріжжя. – 1960. – 16 литоп.
330. Чебаненко П. На площади Свободы: [по ист. местам Запорожья] // Запорож. правда. – 1957. – 24 июля.

ВОЛОГОДСЬКИЙ ПРОВ. – л

331. Про назву вулиць в місті: [Колишній пров. Базарний буде пров. Вологодським – у Ленін. р-ні, правий берег]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

ВОЛОДАРСЬКОГО – ж

Володарський В. (Гольдштейн Мойсей Маркович) (1891-1918) -революційний діяч.

* * *
332. Валовой Д. В. и др. Пламенный большевитский агитатор // Валовой Д. В. и др. Дерзновение. – М., 1989. – С. 306-313.
333. Малахов А. Главный редактор страны Советов // Закон і бізнес. – 2003. –
13 верес. (№37).
334. Ковичев В. Место в строю // Нева. – 1981. — №12. – С. 165-169.
335. Мельников А. Трибун революции // Правда. – 1981. – 10 дек.
336. Чихагов В. П. Оратор-ленінець // Трибуна лектора. – 1987. — №5. – С. 23-25.
337. Ковичев В. Неизвестный Володарский // Собеседник. – 1988. — №29. – С. 6-7.

Див. також №54, С.376.
ВОЛОДИМИРСЬКА – ш

338. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу, проходящую от балки Зеленая, параллельно ул. Серпуховской до ул. Нижегородской [бывшая ул. Ровенская] наименовать ул. Владимирской]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. № 517 (протокол № 38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

ВОЛОКАЛАМСЬКА – ш
ВОЛОЧАЇВСЬКА – ш
ВОЛХОВСЬКИЙ ПРОВ. – ш

339. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Магістральною та вул. Волинською надати назву пров. Волховський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ВОЛЬСЬКА – ш
ВОЛЬСКИЙ ПРОВ. – ш
ВОРКУТИНСЬКИЙ ПРОВ. – з

340. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье:[Наименовать 3-й переулок на пос. Зеленый Яр – пер. Воркутинский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.
ВОРОНЕЗЬКА – х
ВОРОНІНА – ш

Воронін Іван Миколайович (1924-1943) – Герой Радянського Союзу (1944). В діючий армії з жовтня 1943 р. Командир кулеметного розрахунку 1118-го стрілецького полку (333-я стрілецька дивізія, 6-а армія, 3-й Український фронт) сержант Воронін, у числі перших подолав Дніпро з 26 по 28 листопада 1943 р. в битві за захоплення та розширення плацдарму на правому березі річки біля с. Канівське (Запорізький р-н Запорізька обл.), знищив декілька десятків гітлерівців.
Помер від ран 2 грудня 1943 р. Похований у м. Запоріжжя на Капустяному кладовищі.
* * *
341. О наименовании и переименовании улиц в городе в честь 40-летия Победы советского народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.: [Ул. Автострадную в Шевчен. р-не переименовать на ул. Воронина]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 29 марта 1985 г. №100.
342. Соловйов Н. Героя поховано в Запоріжжі // Запоріз. правда. – 1969. – 6 серп.

Див. також №4, С.289; №1791.

ВОРОНІХІНА – ш

Вороніхін Андрій Никифорович (1759-1814) -російський архітектор, представник класицизму, академік петербурзької Академії мистецтв (з 1797). У Петербурзі побудував Казанський собор (1801-1811) та Гірничий інститут (1806-1811).

Див. також №41, С.286; №54, С.392; №302, С.157; №318, С.366-367.

ВОСКРЕСНИЙ ПРОВ. – ш

343. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Переулок на бывшем пос. Чкалова, проходящий от ул. Хороводной внутри застройки между домами №25 и 26, наименовать пер. Воскресным (Воскресний)]: Решение исполкома Запорж. горсовета нар. деп от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

8 БЕРЕЗНЯ – ш

344. Шевченко В. Вулиця 8 Березня носила ім’я Мовчановського // Запороз. Січ. – 2006. – 29 серп. (№171). – С. 6.

Див. також №1755.

VIII З’ЇЗДУ РАД – ш
ВРОЦЛАВСЬКА – з
ВУГЛЕГІРСЬКА – ш
ВУЗІВСЬКА – о
ВУЗЛОВА – з

345. О наименовании улиц в Заводском районе и переименовании улицы в Шевченковском районе: [Улицу, проходящую от балки до забора ДВС- I в бывшем с. Подпорожнянское, наименовать ул. Узловой]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 14 дек. 1984 г. №379.

ВУЗЬКИЙ ПРОВ. – л
ВУЗЬКОКОЛІЙНА – к
ВЯТСЬКА – з

346. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Колишній вул. Ватутіна в Орджонік. р-ні, яка проходить між вул. Шмідта та вул. Чонгарською, надати назву вул. Вятська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

Г

ГАВРИЛОВА – к

Гаврилов Іван Андрійович (1886-1940) -революціонер (з 1903); з 1913 р. на підпільній партійній роботі у м. Олександрівськ; голова Олександрівської профспілки будівельників (1917), голова Олександрівського підпільного парткому (1918), голова Олександрівського ревкому (1919), голова Запорізької ради профспілок (1922), нарком державного комітету України.

* * *
347. О наименовании улиц в городе: [В Коммунар. р-не на жилмассиве «Южный» улицу, проходящую от просп. 40-летия Победы до ул. Новокузнецкой между кварталами І и ІІ, наименовать ул. И. А. Гаврилова]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 марта 1989 г. // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.64, арк.85-86.

ГАГАРІНА – о

Гагарін Юрій Олексійович (1934-1968) – перший у світі космонавт, льотчик-космонавт СРСР, полковник, Герой Радянського Союзу (1961).
12 квітня 1961 р. здійснив перший в історії людства політ навколо Землі на космічному кораблі „Восток”. Політ тривав (1 год. 48 хв.) і відкрив нову еру в космічних дослідженнях.
Загинув у авіаційній катастрофі під час виконання тренувального польоту.

* * *
348. Глушко А. В. Юрий Алексеевич Гагарин // Земля и Вселенная. – 2004. — №2. – С. 42-51.
349. Головачев В. Первый навсегда. Неизвестные эпизоды из жизни Юрия Гагарина, который погиб 36 лет назад // Труд. – 2004. – 26 марта. – С. 5.
350. Губарев В. Ложь и правда о Юрие Гагарине // Свет=Природа и человек. – 2004. — №5. – С. 62-63.
351. Самоделова С. Юрий [Гагарин] Первый // Моск. комсомолец. – 2004. –
5 марта.

Див. також №4, С.302; №41, С.295; №54, С.439; №80, С.608-611.

ГАЗЕТНИЙ ПРОВ. – л
ГАРАЖНА – з
ГАРНІЗОННА – ш
ГАСТЕЛЛО – о

Гастелло Микола Францович (1907-1941) – радянський військовий льотчик, капітан, Герой Радянського Союзу (1941, посмертно). При бомбардуванні колони німецько-фашистських військ, літак Гастелло був підбитий, а він сам, спрямувавши охоплений полум’ям літак на скупчення ворожої бойової техніки, героїчно загинув.

* * *
352. Ильин С. Последний полет Николая Гастелло: [В Запорожье имя героя носит улица в Орджоник. р-не] // Позиция. – 2006. – 31 авг. (№35). – С. 14. – (Имена на карте города).
353. Гастелло В. Н. Капитанская повязка капитана [Н.] Гастелло // Спорт. жизнь России. – 2005. — №5. – С. 2-5.
354. Мозаика войны: [О Н. Гастелло и его брате Викторе] // Наш современник. – 2003. — №6. – С. 115-127.
355. Гастелло В. Начало: [О подвиге Н. Гастелло вспоминает его сын]
// Семья и шк. – 1989. — №6. – С. 1-3.
356. Алимамедова Л. Пять дней и вся жизнь // Труд. – 1977. – 8 мая.
357. Лановенко М. Бессмертие // Красная Звезла. – 1977. – 23 апр.

Див. також №4, С.315; №54, С.488.

ГАЯ ПРОВ. – л

Гай
Гая Дмитрович (Бжишкян Гайк) (1887-1937) – герой громадянської війни, комкор (1935).

* * *
358. Акопян Г. Комдив Железной // Красная звезда. – 1987. – 18 февр.
359. Вавилин О. Шли полки на прорыв …// Сов. Россия. – 1987. – 19 февр.
360. Дайнес В. Комдив Железной // Соц. индустрия. – 1987. – 19 февр.
361. Шевченко В. Переулок Гая [героя гражд. войны в г. Запорожье] // Индустр. Запорожье. – 1987. – 5 сент.
362. Дунаевский А. Легендарный Гай // Знамя. – 1977. – Кн. 2. – С. 215-221.

Див. також №54, С.450; №1769, С.11.

ГВАРДІЙСЬКИЙ БУЛЬВАР – о
ГЕНЕРАТОРНА – л
ГЕНІЧЕСЬКИЙ ПРОВ. – ш

363. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [пров. Генічеський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

ГЕОЛОГІЧНА – к

364. Про найменування вулиць селища Мирне: [2-у поперечну вулицю назвати вул. Геологічна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. № 458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

ГЕОРГІЯ САПОЖНІКОВА – х

Сапожніков Георгій Степанович (1896-1920) — Герой громадянської війни; військовий льотчик; учасник боїв проти білогвардійців та інтервентів Східного, Південного та Західного фронтів. Загинув 8 вересня 1920 р. під час одного з тренувальних польотів на військовому параді у м. Олександрівськ.

* * *
365. О наименовании улиц в Хортицком жилом массиве Ленинского района: [Улицу, проходящую от трассы Запорожье-Днепропетровск до с. Слободка в р-не ж.д. станции Днепрострой-II, наименовать ул. Георгия Сапожникова]: Решение исполкома Запорож. горсоветва деп. трудящихся от 25 марта 1975 г. №131 (протокол №6) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.14, арк.43-44.

ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДУ – ж

366. Об изменении названии улицы Школьной: [на ул. Героев Сталинграда]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 9 дек. 1982 г. №378 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.691, арк.188.
367. Гришутин П. Улица Героев Сталинграда: [Стих.]// Индустр. Запорожье. – 1983. – 30 янв.
368. Петрович В. Вулиця Героїв Сталінграда // Запоріз. правда. – 1983. – 29 січ.
369. Улица Героев Сталинграда: [О переименовании ул. Школьная] // Индустр. Запорожье. – 1983. – 19 янв.; Запоріз. правда. – 1983. – 21 січ.

ГЕРОЇЧНИЙ ПРОВ. – ш
ГЕРЦЕНА ПРОВ. – ш

Герцен Олександр Іванович (1812-1870) – російський революційний демократ, філософ-матеріаліст, письменник, публіцист.
В його художніх творах – романі „Хто винен?” (1847), повістях „Лікар Крупов” (1847), „Сорока – злодійка” (1848), „З того берега” (1850) реалістично відображено життя Росії та країн Європи, висловлено протести проти кріпосництва, соціальної нерівності. Епопея „Минуле і думи” (1852-1868) – художньо-публіцистична енциклопедія духовного життя Росії і Західної Європи 30-60-х рр.

* * *
370. Горелов А. Между двух миров // Горелов А. Очерки о русских писателях.- Л., 1984. – С. 229-255.
371. Лебедев Ю. В. Духовные скитания А. И. Герцена // Л-ра в шк. – 2002. — №4. – С. 2-8.
372. Громова Н. Герцен: биография и судьба // Первое сент. – 1993. –6 февр.
373. Шубравський В. Герцен і Україна // Слово і час. – 1992. — №4. – С. 14-15.
374. Дементьев В. Бурь порыв мятежный //Дон. – 1987. — №6. – С. 161-164.

Див. також №41, С.322; №59, С.9-10; №1769, С.11-12.

ГІМАЛАЙСЬКИЙ ПРОВ. – л
ГЛАДКОВА – л

Гладков Федір Васильович (1883-1958) – російський радянський письменник, учасник революційного руху в Росії. Друкуватися почав 1900 р. (оповідання „Досвітла”). Далі: роман „Цемент” (1925), серія нарисів „Листи про Дніпробуд” (1931) та роман „Енергія” (1933-1939) присвячені подвигу будівників Дніпрогесу. Федір Васильович лауреат Державної премії СРСР (1950,1951).

* * *
375. Кирпотин В. Несколько страниц о Федоре Гладкове // Кирпотин В. Начало. – М., 1986. – С. 99-114.
376. Васильин Г. Писатель-большевик // Красная звезда. – 1983. – 21 июня.
377. Пухов Ю. Вдохновленный революцией // Правда. – 1983. – 25 окт.
378. Пухов Ю. Певец труда и борьбы // Огонек. – 1983. — №25.
379. Челышев Б. Открывший свой мир // Учит. газ. – 1983. – 18 июня.

Див. також №59, С.56; №1769, С.12; №1813.

ГЛАЗУНОВА – з

Глазунов Олександр Костянтинович (1865-1936) – російський композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч, народний артист Республіки (1922). Видатний представник російського симфонізму. Автор 8 симфоній, симфонічних поем (у т. ч. „Стєнька Разін”, 1885), фантазій, сюїт, 3 балетів (зокрема „Раймонда”, 1897), камерно-інструментальних і вокальних творів.

* * *
380. Коган П. Встречи с Глазуновым // Коган П. Вместе с музыкантами. – М., 1986. – С. 29-43.
381. Владимирова О. А. К. Глазунов глазами современников и потомков // Муз. акад. – 2006. — №1. – С. 165-169.
382. Владимирова А. Феномен творческой личности композитора
А. К. Глазунова // Музыка и время. – 2006. — №10. – С. 49-51.
383. Крюков А. Силуэт музыканта: [Творческий портрет комп. А. К. Глазунова] // Искусство Ленинграда. – 1991. — №7. – С. 8-11.
384. Волков Б. Закон сохранения таланта: [А. К. Глазунова] // Учит. газ. – 1990. – июль (№31). – С. 12.

Див. також №59, С.57.

ГЛЄБОВА – к

Глєбов [Глібов] Леонід Іванович (1827-1893) – український поет, байкар і лірик. Перша збірка віршів опублікована російською мовою (1847). На початку 50-х рр. ХІХ ст. почав писати українською мовою. Волелюбні мотиви прозвучали в поезіях „У степу”, „Над Дніпром” та ін. Глібов започаткував жанр віршованого фейлетону, а також звертався до жанру вірша-роздуму. Пробував сили у прозі і драматургії. В 1863 р. у Києві видав першу збірку байок. Друга й третя (1872 і 1882) закріпили за ним славу видатного байкаря.

* * *
385. Ходанич Л. Феномен Леоніда Глібова // Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. — 2002. — №1. – С. 48-50.
386. Сваричевський А. Леонід Глібов – байкар і педагог // Урок укр. – 1999. — №6. – С. 37-44.
387. Франко О., Шандра В. Байкар, видавець, педагог // Архіви України. – 1977. — №2. – С. 56-62.
388. Яковенко Г. Леонід Глібов – видатний український байкар і лірик // Укр. мова і л-ра в шк. – 1977. — №3. – С. 86-90.
389. Л. И. Глибов // Радуга. – 1968. — №11. – С. 188.

Див. також №41, С.332; №59, С.61.

ГЛИБОКИЙ ПРОВ. – ш
ГЛИНОЦЕМЕНТНА – к
ГЛІНКИ ПРОВ. – к

Глінка [Глинка] Михайло Іванович (1804-1857) – видатний композитор, родоначальник російської класичної музики. Найвідоміші опери „Іван Сусанін”, „Руслан і Людмила”. Заклав основи російського симфонізму. Перший класик російського романсу („Грузинська пісня” (на вірші Пушкіна), „Скажи, навіщо” (сл. Голіцина), „Гори, гори, моя зоря” (сл. Дельвіга)). Композитор добре знав Україну, її культуру. Був на Харківщині, Полтавщині, Чернігівщині, Київщині.

* * *
390. Великий композитор: (До 200-річчя від дня народження М. Г. Глинки) // Знаменні дати: Календар – 2004. – К.: Україна, 2004. – С. 129-134.
391. Отмечая 200-летие со дня рождения М. И. Глинки: (Ряд статей о жизни и творчестве комп.) // Муз. акад. – 2004. — №3. – С. 167-195.
392. Цуккерман В. Солнце русской музики // Муз. жизнь. – 2004. — №1. – С. 2-6.
393. Кошмина И. Основоположник русской музыкальной класики // Дошк. воспитание. – 2003. — №1. – С. 92-96.
394. Гупало С. Украинская симфония и личная трагедия Михаила Глинки // Зеркало недели. – 2001. — №46.

Див. також №41, С,332; №59, С.60-61; №80, С.439-443.

ГЛІСЕРНА – ж
ГНАРОВСЬКОЇ – к

Гнаровська Валерія Йосипівна (1923-1943) – Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Санінструктор 907-го стрілецького полку (244-а стрілецька дивізія, 12-а армія, Південно-Західний фронт) рядова Гнаровська врятувала життя багатьом бійцям та офіцерам. Захищаючи поранених, знищила більш 20 солдатів та офіцерів противника. 23 вересня 1943 р. у районі с. Іваненки (нині с. Гнаровське Вільнянського р-ну Запорізької обл.) з в’язкою гранат кинулась під танк і підірвала його. Похована в с. Гнаровське.

* * *
395. Савичев М. П. Найхоробріші з хоробрих. – К.: Знання, 1974. – Із змісту: [Про В. Гнаровську]. – С. 36.
396. Кузьмин М. К. Гнаровская Валерия Иосифовна – санинструктор стрелковой роты // Кузьмин М. К. Медики – Геои Советского Союза. – М., 1965. – С. 40-44.
397. Подвиг Валерии Гнаровской бессмертен // Компас. – 2004. – 19 февр. (№8). – С.5.
398. Воловоденко В. Безсмертя [В. Гнаровської] // Дніпр. вогні. – 2003. –
20 верес. – С. 2.
399. Дончик Т. Пам’ятаємо Ластівку // Дніпр. вогні. – 1988. – 3 листопада.
400. Кіпря М. Навічно в пам’яті народній // Дніпр. вогні. – 1988. – 24 верес.

Див. також №4, С.330; №448, С.118-126; №1769, С.13; №1788; №1814.

ГОГОЛЯ – ж

Період формування — злам ХІХ – ХХ ст. Розташована вздовж течії Дніпра, на північний схід від головної магістралі міста. З’єднує вулицю Жовтневу на південному сході з вулицею Першотравневою на північному заході. Первісна назва Садова. 14 лютого 1902 р. на засіданні міської управи було обговорено і прийнято ряд пропозицій міського голови Ф. Мовчановського стосовно заходів на відзначення 50-річчя з дня смерті письменника М. Гоголя, зокрема вирішено перейменувати вул. Садову на Гоголівську (з 1921-вулиця Гоголя).
Гоголь Микола Васильович (1809-1852) – геніальний письменник і мислитель, історик, класик літератури, який відкрив світові Україну. Найбільший романтик „української школи” в російській літературі першої половини ХІХ ст. Своїми „малоросійськими повістями” – „Вечори на хуторі біля Диканьки” – прославився як яскравий український письменник. Етапною в історії театру стала його п’єса „Ревізор”, а вершиною творчості – поема-роман „Мертві душі”.

* * *
401. Золота книга української еліти: Інформ. – імідж.альманах у 6-ти т.- Т. 1. — К.: Євроімідж, 2001. – 575 с. – Із змісту: [М. В. Гоголь]. – С. 436.
402. Смирнова Р. Секрет биографии Гоголя // Зеркало недели. – 2004. — №3.
403. Самусенкова Е. Николай Васильович Гоголь (1809-1852) // Вести. – 1995. – 2 дек. – С. 14.
404. Морозюк В. Вулиця Гоголя: (мистецька топоніміка) // Запоріз. правда. – 1990. – 2 груд. (№230).
405. Великий художник слова // Лит. газ. – 1984. – 4 апр. – С. 2.
406. Жулинский М. Талант яскравий і невичерпний // Під прапором ленінізму. – 1984. — №5. – С. 71-72.
407. Ребро П. Улица имени Гоголя // Индустр. Запорожье. – 1984 – 1 апр.
Див. також №41, С,336; №59, С.75-76; №1769, С.14.

ГОЛЯДКІНА – л

Голядкін Петро (1922-1943) – старший сержант, комсорг батальйону, який у роки Великої Вітчизняної війни захищав наш край від німецько-фашистських загарбників. 26 листопада 1943 р. на Лівому березі Дніпра під смертоносним вогнем фашистських кулеметів, старший сержант Голядкін підняв бійців і повів їх на штурм укріпленого будинку в с. Розумовка, із вікна якого нещадно стріляв кулемет. З гранатою у руках він підповз до будівлі і знищив вогневу точку ворога, чим звільнив дорогу нашим атакуючим бійцям, а сам загинув.

Див. також №1769, С.14; №1788; №1815.

ГОМЕЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ГОНЧАРА – з

Гончар Микола Григорович (1908-1943) – керівник підпільної організації (1942-1943), на заводі „Запоріжсталь”
У червні 1943 підпільна група на чолі з керівником була розкрита і всі її учасники після жорстоких катувань розстріляні гітлерівцями 14 вересня 1943 р. – за
місяць до визволення міста від загарбників.

* * *
408. О переименовании улицы Карбидной: [на ул. Гончара Н. Г.]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 17 авг. 1967 г. №411 (протокол №22) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.245, арк.200.
409. Герои подполья: О подпольной борьбе сов. патриотов в тылу нем.-фашистских захватчиков в годы ВОв. – М.: Политиздат, 1968. – 559 с.- Из содерж.: [О Н. Г. Гончаре и подпольной орг. города, которую он возглавлял]. –
С. 226-232.
410. Ласков М. Повесть о вечном огне: [Докум. рассказ о славных делах запорож. подпольщиков и о Н. Г. Гончаре]. – Днепропетровск: Промінь, 1965. – 136 с.
411. Врагу не покорились: [подпольщики под руков. Н. Гончара]// Запоріз. Січ. – 2001. – 13 жовт.
412. Футорович С. Нескорені // Комс. Запоріжжя. – 1989. – 14 жовт. – С.8.
413. В памяти и сердце народном: [О запорож. гр. подпольщиков под руков.
Н. Гончара] // Индустр. Запорожье. – 1975. – 4 нояб. – Летопись Запорожья №2 (Архив Адельберга).

Див. також №1758, С.105-112; №1769, С.14-15; №1788; №1814.

ГОНЧАРОВА – ж

Гончаров Іван Олександрович (1812-1891) – російський письменник. Написав три романи з життя Росії 40-60 рр. „Звичайна історія” (1847) – один з перших реалістичних творів російської літератури; „Обломов” (1859), де зображено глибоку кризу феодально-кріпосницького ладу; „Обрив” (1869) в якому правдиво відтворив картини життя російської дореформеної провінції.
З жовтня 1852 по серпень 1854 як секретар адмірала Є. В. Путятіна брав участь в експедиції на військовому фрегаті „Паллада”. Враження від подорожей відобразив у книзі „Фрегат Паллада” (1858).

* * *
414. Сергеев-Ценский С. Н. Гончаров И. А. // Сергеев-Ценский С. Н. Трудитесь много и радостно. – М.: Мол. гвардия, 1975. – С. 174-192.
415. Строганов М. Странствователь и домосед // Л-ра. – 2002. — №16 (апр.).
416. Бельчиков Ю. А. «Я … увлекаюсь больше всего… «своей способностью рисовать…» »// Рус. яз. в шк. – 1991. — №4. – С. 48-55.
417. Рабкина Н. И. А. Гончаров и декабристы // Вопр. Л-ры – 1989. — №3. – С. 247 – 254.
418. Елизаветина Т. Великий мастер слова // Мол. гвардия. – 1987. — №6. — С. 255-263.
419. Краснов А. П. И. А. Гончаров // Сред. спец. образование. – 1987. — №4. – С. 46-47.
420. Пустовойт П. Мастер русского реализма // Сел. жизнь. – 1987. – 18 июня.
Див. також №41, С.344.

ГОРЛІВСЬКА – з
ГОРНА – ш
ГОРОБИНОВА – з
ГОРОДНЯ – к
ГОРЬКОГО – ж

Час започаткування кінець ХІХ – початок ХХ ст. Знаходиться в старій частині міста, паралельно проспекту Леніна, з’єднує площу Пушкіна, майдан Волі і Транспортну площу, зливається поблизу останньої з вулицею Артема. Колишня назва – Катеринославська. З 1922р. — Т. Міхеловича, з 1928р. – М. Горького (у цьому ж році письменник побував у Запоріжжі).
Напрямок вулиці співпадає з напрямком Великого трактового шляху у м. Новомосковськ. Маючи важливий напрямок вона поєднувала функції житлової і магістральної вулиці, по якій тепер розташована лінія громадського транспорту (трамвая).
Характерна забудова періоду формування вулиці зберегла 18 об’єктів, які представляють історико-архітектурну цінність.
Горький Максим (Пєшков Олексій Максимович) (1868-1936) – російський радянський письменник, основоположник літератури соціалістичного реалізму, родоначальник радянської літератури. Ініціатор створення і перший голова спілки письменників СРСР (з 1934). Серед найвідоміших його творів романи „Мати”(1906), „Діло Артамонових” (1925), епопея „Життя Клима Самгіна”(1925-1936), п’єси „На дні”(1902), „Єгор Буличов та інші”(1933), „Васса Желєзнова” (1910).
Життя і творчість Горького пов`язані й з Україною. Побував він і на новобудовах та одним з перших написав про трудівників Дніпрогесу.

* * *
421. Ребро П. Над синім Дніпром. – Буревісник: (О. М. Горький на Запоріжжі). – К., Знання, 1973. – 48 с.
422. Ломонос Н. Блиск та убогість поруч крокують: [Про вул. Горького]
// Запоріз. правда. – 2006. – 25 листоп. (№178). – С.1.
423. Баранов В. Много Горького: [Из жизни М. Горького] // Лит. газ. – 2003. — №49.
424. Беляева Л. В названиях улиц дыхание нашей истории: [Об ул. Горького]
// Ул. Заречная. – 2003. – 9 янв. (№1). – С. 6.

Див. також №41, С.349; №59, С.123-124; №80, С.391-399; №1755; №1769, С.15-16; №1813.

ГОСПОДАРСЬКА – ш
ГОСПОДАРЧА – к
ГОСТИННА – з
ГОТВАЛЬДА – з

Готвальд Клемент (1896-1953) – діяч чехословацького й міжнародного комуністичного руху. Один із засновників КП Чехословатчини. Президент Чехословтчини (1946-1948).

* * *
425. Большая Советская Энциклопедия в 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Порохов. –
Т. 7/ Гоголь – Дебит. – М., 1972. – 608 с. – Из содерж.: [Готвальд К.] – С. 181.
426. Мосолов В. Г. С Советским Союзом – на вечные времена // Вопр. истории КПСС. – 1987. – №1. – С. 141-146.

Див. також №59, С.130; №302, С.203.

ГРАБОВСЬКОГО – л

Грабовський Павло Арсенович (1864-1902) – поет-лірик, перекладач, громадський діяч, яскравий представник української інтелігенції, яка в умовах самодержавної Російської імперії боротьбу за національну волю України тісно пов’язувала з рухом за соціальне визволення. Серед відомих творів-вірші „До українців”, „Прийде день великої відради”, „Україна приснилась мені”, „Народові українському”. Поетичні збірники „З чужого поля”, „Доля”, „Хвиля” складають у сукупності своєрідну антологію поетичних перекладів з літератур двадцяти п’яти народів світу.
У своїх творах Грабовський створив привабливий образ ліричного героя – борця за утвердження справедливого суспільно-політичного ладу.

* * *
427. Бондар М. П. Павло Грабовський // Історія української літератури ХІХ ст. – Кн. 3.- К., 1997. – С.272-297.
428. Гомон П. „… В мені завжди жив перш над усе українець”: (Спроба сучасного осмислення життєпису П. А. Грабовського) // Укр. л-ра в загально освіт. шк. – 2000. — №1. – С. 37-43.
429. Нестеренко П. Співець свободи // Уряд. кур’єр. – 1999. – 11 верес. (№170).
430. Базилевський В. „Я людина, що завжди жила серцем… ” Павло Грабовський як наш сучасник // Час. – 1997. — №24 (черв.). – С. 11.
431. Дятчук В. З піснею вірності: [Про П. Грабовського] // Наука і суспільство. – 1989. — №9. – С. 29-30.
432. Таран В. Он страстно звал к борьбе // Радуга. – 1989. — №9. – С. 145-146.
433. Поважна В. Сторінка життя: [ П. А. Грабовського. За архів. матеріалами]
// Дніпро. – 1964. — №9. – С. 136-140.
Див. також №41, С.351; №59, С. 136-137; №401, С.458.

ГРАНІТНА – ш
ГРЕБЕЛЬНА – л

434. Кириленко В. Плотинную расширят вдвое: (О реконструкции ул. Плотинной на Правом берегу Запорожья) // Индустр. Запорожье. – 2006. – 5 авг. (№117). – С. 1,2.
435. Похватилова А. Плотинную расширяют вдвое // Комс. правда. – 2006. – 11 июля.

ГРЕБІНКИ – л

Гребінка Євген Павлович (1812-1848) –український і російський письменник, поет-романтик, байкар, один із творців нового українського письменництва, які зверталися до життя народу, сприяли поглибленню ідейного й художнього змісту, розширювали тематичні обрії літератури, сміливо впроваджували живу народну мову, збагачували її, видавець альманаху „Ластівка”.

* * *
436. Сюндюков І. На стику двох культур. Шлях Євгена Гребінки // День. – 2005. – 4 лют. – С. 8.
437. Ковалець Л. У Петербурзі він був українцем: (Є. Гребінка у пошуках свого хреста і своєї слави) // Дивослово. – 2000. — №6. – С. 7-8.
438. Кудрявцев Л. …И спел ему жаворонок песню в родном краю
// Независимость. – 1998. – 2 дек.
439. Демиденко П. „Байки його пречудові …”// Армія Украйни. – 1997. –
30 січ.
440. Литвин М. С. З кагорти класиків // Укр. мова і л-ра в шк.. – 1982. — №2. – С. 66-68.
Див. також №41, С.353; №59, С.149; №401, С.462.

ГРЕКОВА – (див. Акад. Грекова) — ш
ГРИБОЄДОВА – л

Грибоєдов Олександр Сергійович (1795-1829) – російський письменник, дипломат. Його реалістична комедія „Горе з розуму” стала класикою російської літератури. Загинув О. С. Грибоєдов у Тегерані в наслідок політичних провокацій.

* * *
441. Хечинов Ю. По следам Александра Грибоєдова // Эхо планеты. – 2004. — №5. – С. 34-37.
442. Хечинов Ю. Жизнь и смерть А. Грибоєдова // Наука и жизнь. – 2003. — №9,10,11.
443. Берже А. Смерть А. С. Грибоєдова // Юность. – 1996. — №11. – С. 70-77.
444. Пономарева Г. Грибоєдов // Мол. гвардия. – 1996. — №2. – С. 220-247.
445. Мещеряков В. П. Новое о Грибоедове// Рус. л-ра. – 1985. — №1. –
С. 195. – 205.

Див. також №59, С.163.

ГРИЗОДУБОВОЇ – ш

Гризодубова Валентина Степанівна (1910 – 1993) – радянська льотчиця, полковник, Герой Радянського Союзу (1938); Герой Соціалістичної праці (1986).
24-25 вересня 1938 р. разом з П. Осипенко та М. Расковою на літаку АНТ-37 здійснила безпосадочний переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши жіночій міжнародний рекорд дальності. Учасниця Великої Вітчизняної війни. 3 березня 1942 р. командувала 101-м авіаційним полком далекосяжної дії (пізніше – 31-м гвардійським бомбардувальним авіаційним полком), здійснила біля 200 бойових вильотів.

* * *
446. Галаган В. Я. Гризодубова Валентина Степанівна: З кагорти перших льотчиць – героїнь // Звитяжниці: Жінки – Герої Радянського Союзу в боях за Україну в роки Великої Вітчизняної війни/ Є. В. Сафонова та ін. – К., 1995. – С. 51-54.
447. Подвиги во имя Отчизны: Докум. очерки о Героях Сов. Союза – урож. Харькова и Харьк. обл./ А. Апальков, Ф. Атакин, К.Багрянова и др. – Харьков, 1985. – 710 с. – Из содержания: [Гризодубова В. С.]. – С. 171-178.
448. Верхозин А. Командир полка // Героини: Очерки о женщинах. – Героях Сов. Союза. – М., 1969. – С. 118-126.

Див. також №4, С.374; №59, С.166; №302, С.211; №425, С.332; №1782.

ГРІЗНИЙ ПРОВ. – о
ГРОДНЕНСЬКА – ш
ГРОМАДЯНСЬКА – ш
ГРОМОВОЇ – л

Громова Уляна Матвіївна (1924-1943) – комсомолка-підпільниця, Герой Радянського Союзу (1943, посмертно). Одна з керівників та організаторів боротьби молоді проти німецько-фашистських окупантів у Красно доні (підпільна організація „Молода гвардія”).

* * *
449. Подвигом уславлені: Герої Радянського Союзу – партизани і підпільники України в роки Великої Вітчизняної війни. – К., 1978. – 352 с. – Із змісту: [Громова У. М.]. – С. 119-121.
450. Булкин С. П. Герои Отечества. – Донецк, 1975. – 352 с. – Из содерж.: [Громова У. М.]. – С. 103.

Див. також №4, С.380; №59, С.183; №446, С.55-57; №448, С.143-156; №1791.

ГРУДНЕВА – о
ГРУЗИНСЬКА – к
ГРУШЕВА – к
ГРЯЗНОВА – ш, ж Грязнов
Іван Кенсаріонович
(1897-1937)
–радянський воєначальник, комкор, командир 30-ї стрілецької дивізії, яка у вересні 1920 р. була перекинута на врангелівський фронт і брала участь у боях на Запоріжжі та в Криму.
І. К. Грязнов загинув під час автомобільної катастрофи 21 серпня 1937 року.

* * *
451. Іван Кенсаріонович Грязнов // Жовтень на Запоріжжі.- Дніпропетровськ, 1996.- С.135-138.
452. Ильин С. Соратник Блюхера: (Последние дни И. Грязнова) // Позиція.- 2006.- 6 апр.(№14).- С.11.- (Имена на карте города).
453. Клименко Н. Сибиряки в степях Таврии: (Об ул. Грязнова) // Запоріз. Січ. – 2001. – 20 лют.
454. Иван Кенсарионович Грязнов // Наше время. – 1999. – 29 апр. – С. 5.
455. Чебаненко П. Легендарный начдив // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. –
7 трав. – (Їхніми іменами названі вулиці).

Див. також №1764, С.79-87; №1766, С.42-46; №1769, С.16-17; №1781; №1819.

ГУДИМЕНКА – х Гудименко
Іван Євгенович
(1898-1941)
– учасник громадянської війни, активний будівник Радянської влади на Україні. До Великої Вітчизняної війни працював заступником начальника ЖКВ заводу „Дніпроспецсталь”.
Старший політрук І. Гудименко у складі 157 полку охороняв у серпні 1941 року важливі промислові об’єкти Запоріжжя.
18 серпня 1941 р. пав смертю хоробрих і похований на о. Хортиця. Після закінчення війни його тіло було перенесено до братської могили на правому березі Дніпра.

* * *
456. О переименовании улиц и переулков в Ленинском районе: [Переименовать
ул. Эстафетную в Хортиц. жилмассиве на ул. Гудименко]: Решение исполкома
Запорож. горсовета деп. трудящихся от 8 янв. 1973 г. №5 (протокол №1) //ДАЗО,
ф. Р-75, оп.6, спр.824, арк.14-15.
457. Подвиг Гудыменко не забыт // МИГ. – 2000. – 18 авг. – С. 2.
458. Хто такий Іван Гудименко // Запоріз. Січ. – 2000. – 14 жовт. – С. 5.
459. Дубровин И. Улица Гудыменко [в Запорожье] // Индустр. Запорожье. – 1987. – 10 февр. – (Нашей истории строки).
460. Бичук И. Никто не забыт // Индустр. Запорожье.- 1974. – 16 янв.

Див. також №5, С.266-267, 269-270; №1769, С.17; №1788; №1792; №1803; №1809; №1814.

ГУРЗУФСЬКИЙ ПРОВ. – ш

Д

ДАВИДОВА – л

Давидов Василь Львович (1792-1855) – декабрист, полковник. Учасник Вітчизняної війни 1812 р., член „Союзу благоденства” (1820). В 1826 р. Давидова В. Л. засуджено на довічну каторгу, замінену на 20-річну, яку він відбував на Нерчинських рудниках і Петровському заводі. З 1939 – на поселенні в Красноярську, де і помер.

* * *
461. Соколов В. «Хочу сказать тебе…»: [О В. Л. Давыдове]// Лесн. пром-сть. – 1989. – 14 сент.

Див. також №59, С.226; №302, С.224; №425, С.490.

ДАГЕСТАНСЬКИЙ ПРОВ. – ш

462. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Пер. Паторжинского в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Паторжинского №125 и 127 до
ул. Кировоградской №80 и 82, переименовать на пер. Дагестанский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.
ДАЛЕКОСХІДНА – ш
ДАЛЬНІЙ ПРОВ. – ш
ДАЛЬНЯ – ш

463. Про найменування вулиці кварталу 26, розташованої у селищі Карантинка в Шевченківському районі: [Ділянці вулиці від б. №48 по вул. Дальній до б. №2а кварталу 26 залишити назву – вул. Дальня (таким чином буде продовжено вже існуючу у цьому районі вул. Дальню)]: Рішення Запоріз. міськради, 13-а сесія, 5-го скликання від 13 черв. 2007 р. №12.

ДАРВІНА ПРОВ. – к

Дарвін Чарлз-Роберт (1809 — 1882) англійський природодослідник, основоположник еволюційного вчення про походження видів тварин і рослин шляхом природно відбору, висунув гіпотезу походження людини від мавпоподібного пращура.

* * *
464. Борзенков В.Г. Был ли Дарвин телеологистом? // Человек.- 2006.- №2.- С.5.
465. Трапезов О. В. Имеющиеся факты сделали Дарвина эволюционистом или… творец подбирал факты эволюции?// Философия науки.- 2004.- №1.- С. 94 – 111.
466. Скибицкий М. Нуждается ли в боге творец „происхождения видов”?
// Наука и религия.- 1984.- №4.- С.19-23.
Див. також №41, С.399; №59, С.244-245; №75, С.241-247; №172, С.102-106.

ДАРНИЦЬКИЙ ПРОВ. – л
ДАЧНА – ш
ДАЧНИЙ ПРОВ. – ш
29 ВУЛИЦЯ – ш
12 КВІТНЯ – о
ДВІНСЬКА – з

467. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [вул. Двінська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

244 ДИВІЗІЇ – з

Вулиця названа на честь дивізії, яка вела бої в районі селища Павло — Кічкас восени 1943 р., звільняючи м. Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників.

468. О наименовании улиц в городе: [Улицу в Завод. р-не бывшем с. Подпорожнянское, проходящую параллельно ул. Поселковой, наименовать ул. 244 дивизии]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 марта 1989 г. №101 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.64, арк.85-86.

9 СІЧНЯ – ш
9 ТРАВНЯ – л
ДЕГТЯРЬОВА – л

Дегтярьов Володимир Арсентійович (1903-1944) – Герой Радянського Союзу (1944). Помічник командира льотної частини 119-го авіаційного полку (ВПС Чорноморського флоту) майор Дегтярьов з червня 1941 р. по 25 серпня 1943 р. здійснив 402 бойових злетів (з них 301 вночі) на бомбардування баз, кораблів, аеродромів, залізничних станцій, живої сили і техніки противника.
Загинув у бою.

Див. також №4, С.411.

ДЕЖНЬОВА – к

Дежньов (Дежнєв) Семен Іванович (бл.1605-1673) – російський землепроходець і мореплавець. В 1640-1642 брав участь у поході на ріки Яну та Індігірку. В 1648 р. разом з торгово-промисловою експедицією вперше обігнув Чукотський півострів протокою між Азією й Америкою, досяг крайньої східної точки Азії й фактично відкрив Берінгову протоку.

* * *
469. Дубровская О. Н. Семен Дежнев // Дубровская О. Н. Краткая история географических открытий. – М., 2002. – С. 163-165.
470. Никитин Н. И. Семен Дежнев // Вопр. истории. – 2001. — №4. – С. 135-144.
471. Никитин Н. И. Семен Дежнев: первопроходец или первооткрыватель?
// Преподавание истории в шк. – 1999. — №2. – С. 11-16.

Див. також №41, С.407; №59, С.270; №211, С.181-184.

ДЕКАБРИСТІВ – ш
ДЕЛЕГАТСЬКА – ш
ДЕМОКРАТИЧНА – з
ДЕМ’ЯНА БЄДНОГО – л

Бєдний Дем’ян (Придворов Юхим Олексійович) (1883-1945) – російський радянський поет, українського походження.
* * *
472. Вороновский А. Демьян Бедный// Воронский А. Искусство видеть лицо. – М., 1987. – С. 270-293.
473. Кирпотин В. О Демьяне Бедном// Кирпотин В. Начало. – М., 1986. –
С. 91-98.
474. Зайцев В. Демьян Бедный // Агитатор. – 1989. — №19. – С. 37-39.
475. Эвентов И. «Баснописец четвертого сословия» // Звезда. – 1987. — №11. –
С. 170-178.
476. Раков В. П. Демьян Бедный // Огонек. – 1983. — №15. – С. 10-11.
Див. також №43, С.427.

ДЕПОВСЬКА – ш
ДЕПУТАТСЬКА – л
ДЕРЖАВІНА – ш

Державін Микола Севастянович (1877-1953) – радянський історик, славіст, філолог, академік АН СРСР з 1931 р., почесний член АН Білоруської РСР і Болгарської АН. Уродженець с. Преслав (нині Приморський р-н Запорізька обл.). М. С. Державін – автор багатьох наукових праць з історії слов’ян, історії і культури Болгарії, ряду статей про Т. Г. Шевченка.

* * *
477. Колесников В. Ученый-филолог // Бердян. будівельник. – 1996. – 18 трав.
478. Кондрашов Н. А. Н. С. Державин – ученый – славист и педагог // Рус. речь. – 1988. — №1. – С. 68-72.
479. Пуха И. Во имя истины: Новые сведения о Н. С. Державине // Индустр. Запорожье. – 1988. – 9 сент.
480. Гогунский В. Наш славный земляк // Примор. степь. – 1977. – 22 сент.
481. Лисенко Г. Учений, патріот // Запоріз. правда. – 1977. – 18 верес.
482. Скачкова М. Великий слов’янознавець // Колгосп. нива. – 1977. – 29 верес.
Див. також №59, С.304; №1769, С.18.

ДЖАМБУЛА –ш

Джамбул Джабаєв (1846-1945) – казахський народний поет-акин.
* * *
483. Алатау акынов [Джамбул Джабаев] // Каратаев М. Вершины впереди: Совр. л-ра Казахстана: статьи. – М., 1977. – С. 100-132.
484. Нурпеисов А. В нем все пело… Слово об акине // Лит. газ.- 1976. – 9 июня. – С.7.
485. Тихонов Н. Страницы воспоминаний // Знамя. – 1963. – Кн. 10. – С. 73-87.

Див. також №59, С.326-327.

ДЖЕРЕЛЬНИЙ ПРОВ. – л
ДЗЕРЖИНСЬКОГО – ж

Час започаткування рубіж ХІХ — ХХ ст.. Починається з вул. Анголенка і закінчується вул. Запорізькою. Розташована паралельно головній магістралі міста – просп. Леніна. Одна з центральних вулиць міста, довжиною близько 2,5 км. Формування сучасного вигляду вулиці почалося наприкінці ХІХ – початку ХХ-го ст. Первинна назва – вул. Олександрівська. У 1919р. була перейменована на вул. Рози Люксембург, з 1952р. – Дзержинського. Її перетинають вулиці: Свердлова, Чекістів, Тургенєва, Радянська, Червоногвардійська, Пролетарська, Грязнова, Франка, Комунарська. Забудована, головним чином, міськими садибами та особняками. Різностильові і різночасові будинки визначають характер вулиці як пам’ятки містобудування. Дзержинський Фелікс Едмундович (1877-1926) — державний і партійний діяч, активний учасник польського і російського революційного руху.

* * *
486. Иванов А. Неизвестный Дзержинский: факты и вымыслы. – Минск, 1994. – 538 с.
487. Хацкевич А. Ф. Солдат великих боев: Жизнь и деятельность
Ф. Э. Дзержинского. – Минск: Наука и техника, 1987. – 476 с.
488. Основоположник чекизма // Позиция. – 2006. – 7 сент. (№36). – С. 14. – (Имена на карте города).
489. Меленберг А. Скупой рыцарь революции // Вечер. вести. – 2004. – 15 апр.
490. Хлысталов Э. Был ли Феликс железным?: [Секретные подробности биогр.] // Совершенно секретно. – 1996. — №5. – С. 20-21.
491. Колосов С. Праздник улицы Дзержинского // Индустр. Запорожье. – 1977. – 11 сент.

Див. також №41, С.423; №59, С.338.

ДИБЕНКА – л

Дибенко Павло Юхимович (1889-1938) – радянський військовий діяч, командарм.

* * *
492. Смирнов О. П. Матрос, нарком, командарм. К.: Політвидав, України, 1967. – 83 с.
493. Карпов М. О. Крізь бурі і шторми. – К.: Молодь, 1961. – 211 с.
494. Юнга Е. С. Путь матроса: Рассказ о Павле Дыбенко. – М.: Воениздат, 1958. – 108 с.
495. Пальчиков П. Сын своего времени: (Как может быль противоречива судьба героя) // Патриот. – 1994. — №32-33 (авг.).
496. Шишов А. Неизвестный нарком // Воен. вестн. – 1990. — №6. – С. 91-94.
497. Иванов Т. Революцией мобилизованный // Мор. сб. – 1989. — №2. – С. 18-19.
Див. також №59, С.340-341; №1780.

ДИВІЗІОННА – л
ДИВНИЙ ПРОВ. – л

498. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає від вул. Воїнова поряд з пров. Дорогий дати назву пров. Дивний]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

ДИВНОГОРСЬКА – о

499. Вакало О. Є така вулиця Дивногорська // „МИГ” по выходным.- 2006.- 25 авг.(№34).-С.13.

ДИЗЕЛЬНА – ш
ДИМИТРОВА – ш

Димитров Георгій Михайлович (1882-1949) – діяч болгарського і міжнародного комуністичного і робітничого руху. У роки 2-ї світової війни – організатор національно-визвольної боротьби болгарського народу проти фашистських загарбників.
* * *
500. Нарышкин А. Дневник Гергия Димитрова: [март 1933 – февр. 1949 г.] // Эхо планеты. – 1998. — №29. – С. 32-34.
501. Кетнов О. Д. Полум’яний борець проти фашизму // Комуніст України. – 1984. — №2. – С. 82-87.
502. Алексеев Н. С. Г. Димитров на Лейпцигском процессе // Сов. государство и право. – 1983. — №1. – С. 87-95.
503. Архипов Б. Костромской депутат// Коммунист. – 1982. — №8. – С. 67-78.
504. Фирсов Ф. И. Георгий Димитров – выдающийся революционер-ленинец // Новая и новейшая история. – 1982. — №1. – С. 75-92; №2. – С. 87-106; №3. – С. 73-91.

Див. також №41, С.426; №59, С.347.

ДИРИЖАБЕЛЬНА – к
ДІАГОНАЛЬНА – з
ДНІПРОБУДІВЕЛЬНА – л
ДНІПРОГЕСІВСЬКА – л
ДНІПРОВСЬКИЙ ПРОВ. – ж
ДНІПРОВСЬКІ ЗОРІ – л
ДНІПРОВСЬКІ ПОРОГИ – л

505. О переименовании и наименовании улиц в г. Запорожье: [Улицу в микрорайоне №6 жилмассива по ул. Бородинской от ул. Каховской до ул. Товарищеской, проходящей параллельно ул. Маршала Чуйкова назвать ул. Днепровские пороги]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 окт. 1990 г. №423 (протокол №31) // ДАЗО, Ф. Р-75, оп. 10, спр.180, арк.15-16.

ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА – л
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА – ж
ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ШОСЕ – л

506. Родионова С. Дніпропетровське шосе – вулиця із нумерологією магазинів.- Запороз. Січ.- 2007.- 24 листоп. (№231).- С. 3.

ДНІПРОРУДНИЙ ПРОВ. – л
ДНІСТРОВСЬКА – к
ДОБЛЕСНА – о
ДОБРИЙ ПРОВ. – л

507. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає від вул. Воїнова проряд з пров. Дивний, дати назву пров. Добрий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

ДОБРОБУТНА – л
ДОБРОЛЮБОВА – л

Добролюбов Микола Олександрович (1836-1861) – російський літературний критик, публіцист, революційний демократ. Ідейний натхненник революційного руху в Росії 50-х рр., ідеолог селянської революції, непримиренний ворог царизму й кріпацтва. Високо цінив творчість Т. Шевченка, при його сприянні було надруковано в „Современнике” ряд віршів українського поета.

* * *
508. Кулешов В. И. Н. А. Добролюбов // Кулешов В. И. История русской критики ХVІІІ – начала ХІХ веков. – М., 1991. – С. 229-246.
509. Николаев П. А. „Вот как нужно писать!”// Дружба народов. – 1986. — №4. – С. 222-227.
510. Скатов Н. Сердце гражданина // Огонек. – 1986. — №6. – С. 10-11.
511. 150 лет со дня рождения Н. А. Добролюбова: [1836-1861: Статьи]// Вестн. АН СССР. – 1986. — №7. – С. 120-144.
512. Федосеев П. Н. Немеркнущий пример служения народу // Вопр. философии. – 1986. — №4. – С. 29-38.
Див. також №59, С.415.

ДОВАТОРА – л

Доватор Лев Михайлович (1903-1941) – радянський воєначальник, генерал-майор (1941), Герой Радянського Союзу (1941, посмертно).
* * *
513. Одинцов А. Под Москвой в ту суровую осень … // Сов. патриот. – 1989. – 5 нояб.
514. Панюков Н. Обелиск у посилка // Красная звезда. – 1983. – 17 февр.
515. Днепров А. Генерал Доватор // Сов. патриот.- 1982. – 3 марта.

Див. також №4, С.433-434; №59, С.416-417.

ДОВЖЕНКА – ш

Довженко Олександр Петрович (1894-1956) – фундатор української національної школи кінематографії, геніальний кінорежисер, чия картина „Земля” увійшла до двадцяти кращих кінострічок „усіх часів і народів”, Самобутній письменник-романтик, сценарист.

* * *
516. Ребро П. О. Довженко і Запоріжжя: (До 105-річчя з дня народження письменника): Літ.-критичний нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1998. – 17 с.
517. Супрунова Н. „Я належу людству”: (Дит. та юнац. роки О. Довженка) // Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. – 2000. — №3. – С. 36-39.
518. Куценко М. Український геній у вигнанні: Олександр Довженко // Слово і час. – 1997. — №5-6. – С. 89-93.
519. Костенко В. Довженко в роки війни // Молодь України. – 1994. – 29 листоп.
520. Довженко якого ми не знали // Дивослово. – 1994. — №8. – С. 8-10.
Див. також №41, С.437; №59, С.420; №401, С.496; №1813.

ДОКІВСЬКА – з
ДОКУЧАЄВА – ш

Докучаєв Василь Васильович (1846-1903) – природознавець, громадський діяч, засновник генетичного ґрунтознавства, що започаткувало нову еру в розвитку цієї науки. Саме він довів, що більша частина світових чорноземів знаходиться на етнічних українських землях.
* * *
521. Про назву вулиць в місті: [Вул. Докучаєва]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) //ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.
522. Борейко В. Е. На колени перед русским чорноземом: [О почвоведе В. Докучаеве] // Биология. – 2002. — № 22.
523. Чесноков В. С. В. В. Докучаев – основоположник генетического почвоведения // Биология в шк. – 2002. — № 1. – С. 19-24. 524. Астахова О. О. Классик почвоведения // Природа. – 1996. — №10. – С. 49-51.
525. Зонн С. В. Малоизвестные факты биографии В. В. Докучаева // Почвоведение. – 1991. — №6. – С. 106-112.
526. Михайлов Л. Проникая в «четвертое царство» // Учительская газ. – 1971. – 2 марта.

Див. також №41, С.439; №59, С.428-429; №401, С.498; №1769, С.18

ДОЛИННА – ш

527. О наименовании и переименовании улиц в городе:[Ул. Парижской Коммуны в Шевчен. р-не, проходящую от ж. д. до ул.Солидарности, переименовать на ул. Долинную]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ДОМЕННИЙ ПРОВ. – з
ДОНБАСЬКА – о
ДОНЕЦЬКА – л
ДОНЕЦЬКЕ ШОСЕ – ш
ДОНСЬКА – ш
ДОРОГИЙ ПРОВ. – л

528. Про найменування вулиць в Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає від вул. Воїнова вздовж території водоканалу, дати назву пров. Дорогий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

ДОРОЖНІЙ ПРОВ. – л
ДОРОНІНА – к

Доронін Іван Васильович (1903-1951) – радянський льотчик, полковник, один з перших Героїв Радянського Союзу (1934). Учасник врятування членів екіпажу пароплава „Челюскін” (1934).

* * *
529. Большая Советская Энциклопедия в 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – Т.8 / Дебитор-Евкалипт. – М., 1972. – 592 с. – Из содерж.: [Доронин И. В.]. – С. 463.
Див. також №4, С.442; №59, С.457; №302, С.253.

ДОРОШЕНКА ПЕТРА – х

Дорошенко Петро Дорофійович (1627-1698) – гетьман України (1665-1676), один з найвидатніших діячів історії. Активний учасник Визвольної війни українського народу, соратник Б. Хмельницького і продовжувач його справи.

* * *
530. О переименовании и наименовании улиц в г. Запорожье: [Улицу в Хортицком жилмассиве от ул. Рубана между кварталами № 17,18 до
ул. Калнышевского назвать именем Дорошенко – бывшего атамана «Запорозької Січі»]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 окт. 1990 г. № 423 (протокол №31)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.180, арк.15-16.
531. Харченко Т. и др. Дорошенко Петр Дорофеевич // Харченко Т., Очкурова О., Рудыщева И. 100 знаменитых людей Украины. – Х., 2004. – С. 161-165.
532. Апанович О. Найтрагічніший гетьман України // Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. – К., 1993. – С. 97-133.
533. Петро Дорошенко // Велика історія України. – К., 1993. – С. 89-104.
534. Степанков В. Дорошенко Петро Дорофійович // Чумацький шлях. – 2003. — №6. – С. 17-22.
535. Чуприна В., Чуприна З. Діяльність гетьмана України Петра Дорошенка (1665-1676) // Дзвін. – 1999. — №2. – С. 115-119.
536. Смолій В., Степанков В. Гетьман Петро Дорошенко // Укр. іст. журн. – 1992. — № 7-8. – С. 84-102.
Див. також №41, С.444; №59, С.457; №197, С.285-314.

ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ – к

537. Про найменування вулиць в Комунарському і Жовтневому районах: [Вулицю в Комунар. р-ні, яка пролягає між трасою Харків-Сімферополь та дорогою на с-ще Балабіне і на якій розташовано житлові будинки дослід. госп-ва „Запорізьке” найменувати „Дослідна станція”]: Рішення Запоріз. міськради 12-а сесія, 24-го скликання від 15 жовт. 2003 р. №27.

ДОСЯГНЕНЬ – з
ДРОБ’ЯЗКА – ж

Дроб’язко Василь Іванович (1902-1919) — Герой громадянської війни. Уродженець м. Олександрівськ.
* * *
538. Шевелев М. Вася-Василек: Повесть. – М.: Мол. гвардия. – 1987.- 173 с.
539. Шевелев М. Берег был виден. – М.: Мол. гвардия, 1981. – 112 с.
540. Яковчук Э. Герой гражданской войны // Компас. – 1998. – 10 дек. – С.3. 541. Забіяка Г. Червоні соколята: (Про вул. Дроб’язка) // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 7 квіт.
542. Кузьменко П. Імені Дроб’язка // Запоріз. правда. – 1966. – 13 лют.

Див. також №1766, С.46-50; №1781.

ДРУЖНА – ш
ДРУЖНИЙ ПРОЇЗД – л
ДРУКАРСЬКА – з
ДУБОВИЙ ПРОВ. – л
ДУДИКІНА – л

Дудикін Євген Петрович (1924-1943)
–Герой Радянського Союзу (1944). Учасник боїв за визволення Запоріжжя від фашистських окупантів. Загинув 30 жовтня 1943 р. Похований у братській могилі на Запоріжжі, поблизу греблі Дніпрогесу.
* * *
543. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [Ул. Побутову, находящуюся на бывшем Опытном Поле, переименовать на ул. Е. П. Дудыкина]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 7 сент. 1967 г. №434 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.247, арк.95-96.
544. Евгений Петрович Дудыкин // Зайцев А. Д. и др. Зачислен навечно: Биограф. справочник в 2-х кн. — Кн. 1 (Абросимов-Лепота)/ А. Д. Зайцев,
И. И. Рощин, В. Н. Соловьев. – М.: Политиздат, 1990. – С. 199-201.
545. Зданович Г. С. Идем в наступление. – М.: Воениздат, 1980. – 181 с. – Из содерж.: [ Дудыкин Е. П.]. – С. 99.
546. Дмитренко И. Навечно в памяти // Индустр. Запорожье.- 1982. – 19 нояб.
547. Бичук М. Вулиця Євгена Дудикіна // Запорізька правда. – 1968. – 23 лют.
548. Андреев И. Его именем названа улица // Индустр. Запорожье. — 1967. –
14 окт.

Див. також №4, С.453; №1811.

ДУНАЙСЬКА – о
ДУНДИЧА – (див. Олеко Дундича) – з

Е

ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОВ. – з
ЕКСКАВАТОРНА – з
ЕКСПРЕСІВСЬКА – з
ЕЛЕВАТОРНА – ш
ЕЛЕКТРИЧНА – з
ЕЛЕКТРОВОЗНА – к
ЕЛЕКТРОЗАВОДСЬКА – л
ЕЛЕКТРОЛІЗНА – о
ЕНҐЕЛЬСА – к

Енґельс Фрідріх (1820-1895) – пролетарський революціонер, організатор і вождь міжнародного комуністичного і робітничого руху, друг і соратник К. Маркса.
* * *
549. Шикман А. П. «Я – единственный из оставшихся в живых…» // Шикман А.П. Обелиск в Александровском саду. – М., 1990. – С. 192-207.
550. Українська Радянська Енциклопедія в 12 т./ Голов. ред. М. П. Бажан. – Т. 4. / Електрод-Кантаридин. – К.: УРЕ, 1979. – 558 с. – Із змісту: [Енґельс Ф.]. – С. 30-31.
551. Панасенко А. Он любил велосипед и был спонсором Маркса // 2000. – 2005. — №52.
552. Левнова С. З. Деятельность Ф. Энгельса в революции 1848-1849 гг.// Вопр. истории КПСС. – 1971. — №8. – С. 56-67.
553. Лещенко М. Н. Фрідріх Енґельс і революційна Україна // Вісн. Акад. наук УРСР. – 1970. — №11. – С. 15-24.
554. Серебрякова Г. Титан // Новый мир. – 1970. — №11. – С. 181-186.

Див. також №41, С.473.

ЕНЕРГЕТИЧНА – л
ЕНЕРГОМЕХАНІЧНА – л

555. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Вулиці, яка пролягає поряд з пров. Романівським і перетинає вул. Трансформаторну і Томаківську, дати назву вул. Енергомеханічна]: Решення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

ЕНТУЗІАСТІВ – х
ЕПРОНІВСЬКА – ш
ЕСТОНСЬКА – ш
ЕТЮДНА – ш

556. О наименовании и переименовании улиц в городе: [На бывшем пос. Кринички одностороннюю улицу, проходящую параллельно другим (со стороны поля), наименовать ул. Этюдной]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

Є

ЄВПАТОРІЙСЬКА – з
ЄДНАННЯ – ж
ЄЙСЬКА – ш

557. О наименовании и переименовании улиц в городе: [На бывшем пос. Чапаевка среднюю двухстороннюю улицу, проходящую с востока на запад поселка, наименовать ул. Ейской]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ЄЛЬНИЦЬКИЙ ПРОВ. – к

558. О наименовании улиц в городе: [Переулок, расположенный между кварталами №65 и 67 от ул. Высокогорной до узкоколейной ж. д., наименовать пер. Ельницким]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 18 дек. 1975 г. №555 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.32, арк.53.

ЄНІСЕЙСЬКА – з

559. Ковальчук Н. Улица, которой нет на карте: [О проблемах жителей ул. Енисейской] // Наш город.- 1998.- 16 янв.

ЄРЕВАНСЬКИЙ ПРОВ. – з

560. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Завод. р-не, проходящий от ул. Гончара до пер. Венгерского, наименовать пер. Ереванским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ЄРМАКА – ш

Єрмак Тимофійович (р.н невід. — 1585) – козацький отаман, керівник походу в Сибір, що поклав початок приєднанню сибірських земель до Росії та освоєнню їх.

* * *

561. Сребницкий А. Удалец и молодец, но не злодей Василий Аленин, он же Ермак Тимофеевич // Спорт. жизнь России. – 1998. — №4. – С. 58-61
562. Скрынников Р. Ермак Тимофеевич // Встреча историй. – М., 1987. – С. 59-66.
563. Осьминина Р. Младший брат Ильи Муромца // Сов. Россия. – 1985. – 11 авг.
564. Осьминина Р. Родом неизвестный, душой знаменитый // Наука и жизнь. – 1982. — №6. – С. 43-48.
Див. також №41, С.496; №80, С.168-171; №550, С.98.

ЄРМОЛОВОЇ – ш

Єрмолова Марія Миколаївна (1853-1928) – російська актриса, народна артистка Республіки (1920), Герой Праці (1924).

* * *
565. Чамова Т. Орлеанская дева русской сцены // Новий Акрополь. – 2004. — №4.-С.70-74.
566. Любимов Н. Неувядаемый цвет // Моск. журн. – 1994. — №6. – С. 20-24.
567. Малиновский Г. Страничка из жизни М. Н. Ермоловой // Театр. – 1990. – № 9. – С. 105-106.
568. Царев М. «За весь народ рвалась моя душа» // Театр. – 1983. — №9. – С. 11-14.

Див. також №80, С.538-540; №550, С.99.

ЄСЕНІНА – л

Єсенін Сергій Олександрович (1895-1925) – російський поет, лірик, співець селянської Русі.

* * *
569. Поет березової Русі: (До 110-річчя від дня народження С. Єсеніна) // Знаменні дати: Календар – 2005. – К., 2005. – С. 176-179.
570. Виноградская С. С. Как жил Есенин // Рус. словесность в шк. – 2005. — №6. – С. 49-56.
571. Хуэй Чень Трагическая судьба С. А. Есенина // Актуальные проблемы совр. науки. – 2004. — №2. – С. 151-155.
572. Прокушев Ю. Были и небыли о великом поэте // Слово. – 2002. — №6. – С. 51-55.
573. Неизвестные воспоминания о Есенине // Знания. – 1999. — №12. – С. 114-128.

Див. також №41, С.497; №550, С.100.

Ж

ЖАСМИННА – л

574. Про найменування вулиць селища Мирне: [Вулицю, яка знаходиться біля зелених насаджень, назвати вул. Жасминна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

ЖЕЛЄЗНЯКОВА – ш

Желєзняков (Желєзняк) Анатолій Григорович (1895-1919) – учасник Жовтневої революції, герой громадянської війни на Україні.

* * *
575. Пищикова Е. Смертельно уставший караул // Общая газ. – 1995. — №19. – С. 16.
576. Матрос Железняк // Сов. Россия. – 1989. – 30 июля.
577. Бодаревский Ю. Матрос революции Анатолий Железняков // Мор. сб. – 1985. — №5. – С. 66-68.
578. Немировская Р. Матрос Железняк // Юность. – 1977. — №7. – С. 9-14.
579. Селяничев А. Герой революции и гражданской войны // Воен.-ист. журн. – 1975. — №4. – С. 123-125.
580. Дмитриев Ю. Матрос – партизан Железняк // Мол. коммунист. – 1965. — №5. – С. 102-104.

Див. також №550, С.111; №1780.

ЖЕЛЯБОВА ПРОВ. – ж

Желябов Андрій Іванович (1851-1881) – російський революціонер, народоволець. Його революційна діяльність пов’язана з минулим Запоріжжя. Він жив деякий час в Олександрівську, готуючи замах на царя Олександра II. 29 березня 1881 року за вбивство Олександра ІІ до страти були засуджені найкращі представники молоді Росії в тому числі і А. І. Желябов.

* * *
581. Бомба для монарха // Запорожье мое цветущее. – К., 1978. – С. 16-18.
582. Трифонов Ю. Нетерпение: Повесть об А. Желябове – М.: Политиздат, 1974. – 543 с.- Из содерж.:[А. Желябов в Александровске].- С. 215-230.
583. Ильин С. Покушение на царя // Позиция. – 2006. – 16 февр. (№7). – С. 20. – (Имена на карте города).
584. Рев’якін С. Народовольці і Олександрівськ: [Про зв’язок А. І. Желябова з нашим краєм ] // Комсомолець Запоріжжя. – 1981. – 15 січ.
585. Пешанов В. Мунько Т. А. І. Желябов в Олександрівську // Прапор юності. – 1965. – 22 груд.
586. Данильченко О. На світанку. Їхніми іменами названі вулиці //Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 15 січ.

Див. також №41, С.500-501; №125, С.1,3; №550, С.111-112; №1766, С.13-16; №1813.

ЖЕНЕВСЬКИЙ ПРОВ. – з

587. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Завод. р-не, проходящий от ул. Политехнической до ул. Редакционной, наименовать пер. Женевским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ЖИГУЛІВСЬКИЙ ПРОВ. – л
ЖИТОМИРСЬКА – з
ЖОВТНЕВА – ж

588. Ярошенко Л. По Октябрьской мостовой: [Из истории ул. Октябрьской] // Индустр. Запорожье.-2003.-7 нояб. (№252).-С.1,3.
589. На главной площади города [Октябрьской — открытие цветомуз. фонтана] // Индустр. Запорожье.-1986.-1 мая.
590. Калінін О. Площа Жовтнева: [Про реконструкцію] // Запоріз. правда.-1960.- 3 листоп.

ЖОВТНЕВА ПЛОЩА – о
ЖУКОВА – х Жуков

Георгій Костянтинович (1896-1974) – радянський державний і військовий діяч, полководець, Маршал Радянського Союзу (1943), чотири рази удостоєний звання Героя Радянського Союзу (1939,1944,1945,1956), Герой Монгольської Народної Республіки (1969).

* * *
591. Маршал, который выиграл войну // Позиция. – 2006. – 20 июля (№ 29). – С.14. – (Имена на карте города).
592. Гареев М. Великий полководец России // Междунар. жизнь. – 1996. — №11-12. – С. 109-123.
593. Комський Б. Україна не забуде…: [Бойова діяльність Жукова і Україна]// Армія України. – 1996. – 30 листоп.
594. Кушниренко Т. Отец Победы// Работница. – 1996. — №5. – С. 14-17.
595. Сигалов А. „Мені завжди подобалась Україна…”: [З біогр. Г. К.Жукова]// Дніпро. – 1987. — №7. – С. 71-77.
596. Симонов К. М. Заметки к биографии Г. К. Жукова // Воен.-ист. журн. – 1987. — №6. – С. 46-54; №7. – С. 45-56; №9. – С. 48-56; №10. – С. 56-63; № 12. – С. 40-46.
Див. також №4, С.509; №41, С.506; №80, С.310-321; №550, С.144.

ЖУКОВСЬКОГО – ж

Час започаткування кінець ХІХ – початок ХХ ст. Орієнтована з півдня на північ завдовжки біля 3-х км. Бере початок зі зламу вул. Трудової і з’єднує важливі історичні зони міста – місце форштадту Олександрійської фортеці та більш пізні за часом освітній осередок старого Олександрівська. Кордон форштадта окреслюється сучасними вулицями: Жовтневою, Горького, Тургенєва, Чекістів, а північна його межа проходить по вул. Жуковського.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Олександрівськ перетворюється на помітний торговий центр. Чотири рази на рік тут проходять ярмарки. Місце, де проводиться ярмарок у 1895 отримало назву вул. Ярмаркової перейменованої у 1902 р. на вул. Жуковського на честь поета Василя Жуковського. Ця назва збереглася до сьогоднішніх днів.

Жуковський Василь Андрійович (1783-1852) – російський поет. Один із основоположників російського романтизму (балади „Кассандра” (1809), „Світлана” (1811), „Еолова арфа” (1814) та ін.). У 1812 р. брав участь у Вітчизняній війні. Служба при царському дворі (з 1815; з 1826 – вихователь цесаревича) дала змогу Жуковському полегшити долю декабристів, О. Пушкіна, М. Лермонтова, сприяти викупові Т. Шевченка з кріпацтва.

* * *
597. Афанасьев В. В. Жуковский. – М.: Мол. гвардия, 1987. – 397 с. – (Жизнь замечательных людей).
598. Стойчев В. Особняку Григория Охременко на улице Жуковского – 112 летm // МИГ. – 2007. – 26 апр. (№ 17). – С. 50.
599. Петровський Н. Неизвестный Жуковский // Эхо планеты. – 2000. — №4. – С. 26-30.
600. Зюзюкин И. „Мир сил для нас весною… ”// Смена. – 1996. — №4. – С. 36-47.
601. Дудин М. А. Поэт. Рыцарь. Человек // Рус. л-ра – 1983. — №1. – С. 3-7.
602. Кривошапова С. А. В. А. Жуковський – поет, особистість // Рад. літературознавство. – 1983. — №9. – С. 16-21.
603. Пуха И. «Поддерживаю»: [Из истории переименования ул. Ярмарочной в ул. Жуковского в обл. центре]// Индустр. Запорожье. – 1989. – 7 окт.

Див. також №41, С.507; №550, С.144; №1769, С.19.

З

ЗАВОДСЬКА – о
ЗАГОРСЬКА – ш

604. Про найменування вулиць новобудов на селищі Будівельник: [1-у поперечну вулицю назвати вул. Загорська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 7 верес. 1961 р. №374 (протокол №19)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.935, арк.46.

ЗАДНІПРОВСЬКА – х

Вулиця названа на честь Задніпровської дивізії, сформованої у 1919 р. з робочих та селян Катеринославської та Таврійської губерній, яка вела бої за визволення сіл і міст від петлюрівців та денікінців. Нагороджена двома орденами Бойового Червоного Прапора. У липні 1919 р. була перейменована у 58-му стрілецьку дивізію.
* * *
605. О наименовании улиц в Хортицком жилом массиве Ленинского района: [Наименовать улицу между 12, 11, 10 и 4, 13, 9, 7 микрорайонами –
ул. Заднепровская]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от
5 марта 1970 г. №105 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.481, арк.224-225.

Див. також №1813.

ЗАКАРПАТСЬКА – к
ЗАКОЛОТНИЙ ПРОВ. – л
ЗАКОХАНИХ МАЙДАН – о

606. В Запорожье будет площадь Влюбленных // Добрый день.- 2002.- №2.- С.4.

ЗАЛІЗНА – ш
ЗАЛІЗНИЧНА – ж
ЗАМІСЬКА – з
ЗАМКНУТА – ш
ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ – о

Заньковецька (Адасовська) Марія Костянтинівна (1854-1934) – видатна українська актриса. Одна з основоположників українського національного театру, перша народна актриса України (1923).

* * *
607. Лемещенко А. Марія Заньковецька – легенда українського театру // Українки в історії/ За заг. ред. В. Борисенко. – К., 2004. – С. 259-264.
608. Козуля О. Перша народна // Козуля О. Жінки в історії України. – К., 1993. – С. 118-122.
609. Бурбан В. Мельпомена украинской сцены. Триумф и трагедия // Зеркало недели. – 2004. — №31.
610. Кагарлицький М. Безсмертя їй ім`я: Слово про М. Заньковецьку// Уряд. кур’єр. — 2004. – 7 серп. (№148).

Див. також №41, С.516; №401, С.540; №531, С.183-188; №550, С.195-196; №1813.

ЗАОЗЕРНА – л
ЗАПОЛЯРНА – ш

611. Вакало О. Є така вулиця… Заполярна // „МИГ” по выходным.- 2006.-11 авг. (№32).- С.13.
ЗАПОРІЖБУДІВСЬКА – з

612. Про надання назви вулицям на Павло – Кічкасі: [Вулицю, яка йде від вул. Алмазної поміж кварталів 64 та 65 до Дніпра, йменувати вул. Запоріжбудівська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 20 груд. 1957 р. №589 (протокол №34) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.747, арк.155.
ЗАПОРІЖСТАЛІВСЬКА – з
ЗАПОРІЗЬКА – ж
ЗАПОРІЗЬКОГО КОЗАЦТВА – х

613. О переименовании и наименовании улиц в г. Запорожье:[Переименовать ул. Ворошилова, находящуюся в Хортицком жилмассиве Ленин. р-на на
ул. Запорожского казачества, в честь 500-летия укр. казачества и «Запорізької Січі»]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 окт. 1990 г. № 423 (протокол №31) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.180, арк.15-16.

ЗАРІЧНА – л

614. Від надії до реальної дії: [Про док. фільм „Головною вулицею з надією”] // Запороз. Січі. – 2002. – 30 лип.
615. Зубашенко Н. Улица Заречная в Запорожье все-таки есть // Досье. – 2001. — №4. – С. 7.
616. Мартусь В. Герой „Весни на Зарічній вулиці” живе в Запоріжжі // Голос України. – 1997. – 12 серп.

ЗАРІЧНИЙ ПРОВ. – л
ЗАСЛОНОВА КОСТЯНТИНА – ш

Заслонов Костянтин Сергійович (1909-1942) – учасник партизанського руху в Білорусії під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., Герой Радянського Союзу (1943). Загинув у бою проти карателів.

Див. також №4, С.532; №550, С.218.

ЗАХІДНА – ж
ЗАЧИНЯЄВА – л

Зачиняєв Петро Спиридонович (1918-1943) –Герой Радянського Союзу (1944, посмертно), командир взводу 100-го відділення моторизованого понтонно-мостового батальйону (5-а понтонно-мостова бригада, 12-а армія, Південо-Західний фронт). Лейтенант Зачиняєв при форсуванні Дніпра в районі
с. Губенське (Вільнянського р-ну Запорізької обл.) командував катером. Ціною власного життя в ніч на 26 вересня 1943 р. врятував десант.
Похований він в с. Губенське.

* * *
617. Їх подвиг не забуто // Дніпр. вогні.- 2001.- 16 черв.
618. Именем героя // Индустр. Запорожье. – 1989. – 9 мая.
619. Чайка Т. Його ім`ям названо вулицю // Дніпр. вогні. – 1983. – 21 черв.

Див. також №4, С.538-539; №1768, С.94-95; №1769, С.19-20; №1788; №1815.

ЗБРОЙОВИЙ ПРОВ. – з
ЗВЕНИГОРОДСЬКА – л

620. О наименовании улиц в Ленинском и Шевченковском районах: [Улицу, проходящую от ул. Акад. Александрова вдоль пос. В. Хортица, наименовать
ул. Звенигородской]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 авг. 1979 г. №294 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.462, арк.44.

ЗВИВИСТИЙ ПРОВ. – ш

621. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Переулок на бывшем пос. Карантинка, проходящий от ул. Фабричной внутри застройки и вдоль гаражей АТП до пер. Дарчный, наименовать пер. Извилистым (Звивистим)]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

ЗВІЛЬНЕНА – ш
ЗЕЙСЬКА – з

622. О наименовании улиц в Заводском районе: [Улицу, проходящую от ул. Калибровой вдоль шлаконакопителя з-да «Запорожсталь», в районе расположения пром. строит. предприятий, наименовать ул. Зейской]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 29 дек. 1982 г. № 405 (протокол №15) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.692, арк.90.

ЗЕЛЕНА – л
ЗЕЛЕНИЙ ПРОВ. – ш
ЗЕЛЕНОГІРСЬКА – к
ЗЕЛЕНОДОЛЬСЬКА – ш
ЗЕЛІНСЬКОГО – о

Зелінський Микола Дмитрович (1861-1953) — радянський хімік-органік, академік АН СРСР (з1929), один із основоположників учення про органічний каталіз. Заслужений діяч науки (з1926); Герой Соціалістичної Праці (1945); тричі удостоєний Державної премії СРСР (1942, 1946, 1948).

* * *
623. Про найменування вулиці [ім. акад. Зелінського] між кварталами 70 та 70а: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 6 серп. 1953 р. №591 (протокол №37) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.538, арк..425.

Див. також №550, С.251-252.

ЗЕНІТНИЙ ПРОВ. – о
ЗЕРНОВА – л
ЗЕРНОВИЙ ПРОВ. – л
ЗЕСТАФОНСЬКА – л
ЗИМОВА – ж

624. О переименовании улиц Сухая-І и Сухая-ІІ в Жовтневом районе: [Ул. Сухую-І, проходящую в границах между ул. Симфонической и ул. Вишневой, переименовать на ул. Зимнюю]: Решение исполкома Запорож.горсовета деп. трудящихся от 21 дек. 1971 г. №551 (протокол №28) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.613, арк.16-17.

ЗЛІТНИЙ ПРОВ. – ш

625. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Войсковой до ул. 8 Марта (ул. Уральская, 56-82), назвать
пер. Взлетным]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ЗНАМЕНСЬКА – к

626. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить паралельно пров. Літньому, надати назву вул. Знаменська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) //ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ЗНАМЕНСЬКИЙ ПРОВ. – к
ЗОЇ КОСМОДЕМ’ЯНСЬКОЇ – о

Космодем’янська Зоя Анатоліївна (1923-1941) – партизанка в часи Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1942). Під час виконання бойового завдання була схоплена ворогом і страчена фашистами.

* * *
627. Ильин С. Правда о гибели Зои Космодемьянской // Позиция. – 2006.- 29 июня (№26). – С. 14. – (Имена на карте города).
628. Кожемяко В. Земля и небо русской героини // Сов. Россия. – 1998. – 12 сентября.
629. Мономенова М. Зоя – девочка моего возвраста // Сов. Россия. – 2001. – 18 авг.
630. Кожемяко В. Зою снова казнят: [Правда и ложь о З. Космодемьянской] // Правда. – 2001. — № 136 (дек.).
631. Голубева Т. С. Зоя Космодемьянская // Нач. шк. – 2003. — №12. – С. 54-58.

Див. також №4, С.743; №68, С.441.

ЗОРҐЕ – ш

Зорґе Ріхард (1895-1944) – розвідник, журналіст, Герой Радянського Союзу (1964). У 30-40-х рр., перебуваючи в Німеччині, Японії та ін країнах, здобував цінну для СРСР інформацію про агресивні плани німецького фашизму, про задуми японських мілітаристів. Заарештований японською поліцією у 1941 р., в 1944 р. страчений.

* * *
632. Колесников М., Колесникова М. Разведчик Рихард Зорге // Сов. Россия. – 1985. – 4 окт.
633. Чернявский В. Рихард Зорге: агент, которого не стали обменивать// Новое время. – 1991. — №6. – С. 31-33.
634. Островский Ю. За семь дней до беды // Сов. патриот. – 1991. – №48(нояб.) (№48). – С. 5.
635. Молодяков В. Рихард Зорге: Супершпион или суперполитик // Проблемы Дальнего Востока. – 1993. — №5. – С. 180-186.

Див. також №4, С.555; №550, С.306; №1818.

«ЗОРЯ» ПРОВ. – о
ЗОРЯНА – л
ЗОРЯНИЙ ПРОВ. – л
ЗРАЗКОВА – з
ЗУСТРІЧНИЙ ПРОВ. – ш

І

ІВАНА БОГУНА – к, ш

Богун Іван Теодорович (Федоренко, Федорович) (р. н. невід. — 1664) — козацький полководець. Учасник героїчної оборони Азова від турецьких військ (1637-1642), боротьби проти нападів татар. У ході Берестецької битви (1651) за відсутністю Б. Хмельницького обраний наказним гетьманом, організував вихід козаків з оточення. В 1654 виступив проти спілки з російським царем, відмовився скласти йому присягу. Після смерті Б. Хмельницького підтримав курс І. Виговського на розрив з Москвою, але засуджував його польську політику і взяв бік його ворогів. У 1652 ув`язнений поляками, наступного року звільнений в розрахунку на його участь у поході на Лівобережну Україну. Запідозрений у відносинах з росіянами і гетьманським урядом І. Брюховецького, розстріляний. * * * 636. Богун (Федоренко) Іван // Котляр М., Кульчинський С. Шляхами віків: Довідник з історії України. — К., 1993. — С. 74-75. 637. Флоря Б. Молоді роки Івана Богуна // Україна в минулому. — К. — Львів, 1992. — С. 71-77. 638. Седих В. Перший полковник // Козацтво України. — 2004. — №1. — С. 36-37. 639. Лінчук О. Іван Богун-Федоренко // Таврія. — 1994. — 28 квіт. 640. Яковлєва Т. Іван Богун-Федорович // Київ. старовина. — 1992. — №5. — С. 43-53. 641. Апанович О. Козацький лицар // Патріот Батьківщини. — 1991. — 2 берез Див. також №41, С.166; №43, С.504. ІВАНА СІРКА — л Сірко Іван Дмитрович (р. н. невід. — 1680) — військовий і політичний діяч, учасник Визвольної війни 1648-1667 рр. Багаторічний кошовий отаман Війська Запорозького (вперше обраний у 1663). Виступав організатором боротьби козаків проти агресії Туреччини й Кримського ханства. Здійснив десятки успішних операцій у пониззі Дніпра і на Чорному морі. Сірко прагнув не допустити послаблення політичної ролі Запоріжжя. Інколи його дії суперечили державницьким устремлінням українських гетьманів. Деякий час він підтримував гетьмана П. Дорошенка, але після укладання воєно-політичного союзного договору Гетьманщини з Туреччиною виступив проти нього. У 1676 р. під час зречення П. Дорошенка Сірко прийняв від нього гетьманські клейноди. Брав участь у Чигиринських походах 1677-1678 рр. Помер на хуторі Грушівка (нині Іллінка Томаківський р-н Дніпропетровська обл.). * * * 642. Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва // Сушинський Б. І. Козацька Україна: «Хмельниччина». — Одеса, 2004. — С. 476-491. 643. Сергієнко Г., Пономаренко Н. Іван Сірко // Історія України в особах ІХ — ХVІІІ ст. — К., 1993. — С. 311-317. 644. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./Голов. ред. М. П. Бажан.- Т.10 /Салют — Стоговіз.- К.: УРЕ, 1983.- 544 с.- Із змісту: [Сірко І. Д.].- С.206. 645. Ярещенко А. Натхнений лицар рідної землі …// Дел. жизнь. — 2006. — №1. — С. 52-53. 646. Калайда Г. Гордый вождь степного лыцарства // Позиция. — 2005. — 6 окт. (№40). — С. 14. Див. також №41, С.1239; №531, С.402-407; №532, С.134-148. ІВАНІВСЬКА — л ІВАНОВА — ш Іванов Петро Михейович (1913-1943) -Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Командир 866-го винищувального авіаційного полку (288-а винищувальна авіаційна дивізія, 1-й змішаний авіаційний корпус, 1-а повітряна армія, 3-й Український фронт) підполковник Іванов здійснив 299 бойових вилетів, у 80 повітряних боях збив 17 літаків противника. Загинув поблизу м. Запоріжжя 28 листопада 1943 р. Похований у Запоріжжя. * * * 647. Ильин С. В небе над Запорожьем // Позиция. — 2006. — 14 сент. (№37). — С. 21. — (Имена на карте города). 648. Иванов Петр Михеевич // Верже. — 2001. — 21 июня. 649. Чендырина Р. Именем героя [названа улица Запорожья] // Машиностроитель. — 1990. — 8 июня. 650. Заврагин Г. Имени героя // Индустр. Запорожье. — 1980. — 17 авг. Див. також №4, С.573; №1758, С.367; №1766, С.66-70; №1769, С.20; №1788; №1792; №1815. ІЖЕВСЬКИЙ ПРОВ. — л ІЗМАЇЛЬСЬКА — ш ІЛЛІЧА — ж ІНГУЛЬСЬКИЙ ПРОВ. — л 651. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з пров. Седнівським і виходить на вул. Томаківську, дати назву пров. Інгульський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443. ІНДУСТРІАЛЬНА — к ІНЖЕНЕРНА — ш ІНЖЕНЕРНА ПЛОЩА — л 652. О наименовании площади в Ленинском районе: [Площадь, находящуюся на пересечении ул. Днепропетровское шоссе и ул. Братской, наименовать пл. Инженерной]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 дек. 1974 г. №515 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.963, арк.12-13. ІНСТИТУТСЬКА — ж ІНСТРУМЕНТАЛЬНА — л 653. Про перейменування вулиці Ворошиловградської та найменування вулиць новобудов на селищі правого берега: [Вулицю, яка знаходиться в кварталах №184-185 та №187-188, найменувати вул. Інструментальна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1961 р. №539 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.971, арк.157. ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА — к ІРКУТСЬКА — з ІРТИШСЬКА — ш ІСКРИ — л ІСТОМІНА — л Істомін Василь Іннокентійович (1918-1943) -Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Командир протитанкових рушниць 185-го гвардійського стрілецького полку (60-а гвардійська стрілецька дивізія, 6-а армія, 3-й Український фронт) гвардії старший лейтенант Істомін 22 листопаду 1943 р. з ротою форсував Дніпро у с. Розумовка (Запорізький р-н Запорізька обл.) захопив і протягом трьох днів утримував плацдарм біля хутора Капустяний (Вільнянський р-н Запорізька область). Загинув 28 листопада 1943 р. Похований в Розумовці. * * * 654. Ильин С. Улица Истомина // Позиция. — 2006. — 14 сент. (№37). — С. 21. — (Имена на карте города). Див. також №4, С.594; №1758, С.373-374; №1769, С.21-22; №1788; №1791; №1792; №1814. ІСТОРИЧНА — з >ІВАНА СІРКА – л

* * *
636. Богун (Федоренко) Іван // Котляр М., Кульчинський С. Шляхами віків: Довідник з історії України. – К., 1993. – С. 74-75.
637. Флоря Б. Молоді роки Івана Богуна // Україна в минулому. – К. – Львів, 1992. – С. 71-77.
638. Седих В. Перший полковник // Козацтво України. – 2004. — №1. – С. 36-37.
639. Лінчук О. Іван Богун-Федоренко // Таврія. – 1994. – 28 квіт.
640. Яковлєва Т. Іван Богун-Федорович // Київ. старовина. – 1992. — №5. – С. 43-53.
641. Апанович О. Козацький лицар // Патріот Батьківщини. – 1991. – 2 берез

Див. також №41, С.166; №43, С.504.

ІВАНА СІРКА – л

Сірко Іван Дмитрович (р. н. невід. — 1680) – військовий і політичний діяч, учасник Визвольної війни 1648-1667 рр. Багаторічний кошовий отаман Війська Запорозького (вперше обраний у 1663). Виступав організатором боротьби козаків проти агресії Туреччини й Кримського ханства. Здійснив десятки успішних операцій у пониззі Дніпра і на Чорному морі. Сірко прагнув не допустити послаблення політичної ролі Запоріжжя. Інколи його дії суперечили державницьким устремлінням українських гетьманів. Деякий час він підтримував гетьмана П. Дорошенка, але після укладання воєно-політичного союзного договору Гетьманщини з Туреччиною виступив проти нього. У 1676 р. під час зречення П. Дорошенка Сірко прийняв від нього гетьманські клейноди. Брав участь у Чигиринських походах 1677-1678 рр. Помер на хуторі Грушівка (нині Іллінка Томаківський
р-н Дніпропетровська обл.).

* * *
642. Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва // Сушинський Б. І. Козацька Україна: „Хмельниччина”. – Одеса, 2004. – С. 476-491.
643. Сергієнко Г., Пономаренко Н. Іван Сірко // Історія України в особах ІХ — ХVІІІ ст. – К., 1993. – С. 311-317.
644. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./Голов. ред. М. П. Бажан.- Т.10 /Салют – Стоговіз.- К.: УРЕ, 1983.- 544 с.- Із змісту: [Сірко І. Д.].- С.206.
645. Ярещенко А. Натхнений лицар рідної землі …// Дел. жизнь. – 2006. — №1. – С. 52-53.
646. Калайда Г. Гордый вождь степного лыцарства // Позиция. – 2005. – 6 окт. (№40). – С. 14.

Див. також №41, С.1239; №531, С.402-407; №532, С.134-148.

ІВАНІВСЬКА – л
ІВАНОВА – ш

Іванов Петро Михейович (1913-1943) –Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Командир 866-го винищувального авіаційного полку (288-а винищувальна авіаційна дивізія, 1-й змішаний авіаційний корпус, 1-а повітряна армія, 3-й Український фронт) підполковник Іванов здійснив 299 бойових вилетів, у 80 повітряних боях збив 17 літаків противника.
Загинув поблизу м. Запоріжжя 28 листопада 1943 р. Похований у Запоріжжя.

* * *
647. Ильин С. В небе над Запорожьем // Позиция. – 2006. – 14 сент. (№37). – С. 21. – (Имена на карте города).
648. Иванов Петр Михеевич // Верже. – 2001. – 21 июня.
649. Чендырина Р. Именем героя [названа улица Запорожья] // Машиностроитель. – 1990. – 8 июня.
650. Заврагин Г. Имени героя // Индустр. Запорожье. – 1980. – 17 авг.

Див. також №4, С.573; №1758, С.367; №1766, С.66-70; №1769, С.20; №1788; №1792; №1815.

ІЖЕВСЬКИЙ ПРОВ. – л
ІЗМАЇЛЬСЬКА – ш
ІЛЛІЧА – ж
ІНГУЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – л

651. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з пров. Седнівським і виходить на вул. Томаківську, дати назву пров. Інгульський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес.
1995 р. №443.

ІНДУСТРІАЛЬНА – к
ІНЖЕНЕРНА – ш
ІНЖЕНЕРНА ПЛОЩА – л< /p>

652. О наименовании площади в Ленинском районе: [Площадь, находящуюся на пересечении ул. Днепропетровское шоссе и ул. Братской, наименовать пл. Инженерной]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от
4 дек. 1974 г. №515 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.963, арк.12-13.

ІНСТИТУТСЬКА – ж
ІНСТРУМЕНТАЛЬНА – л

653. Про перейменування вулиці Ворошиловградської та найменування вулиць новобудов на селищі правого берега: [Вулицю, яка знаходиться в кварталах №184-185 та №187-188, найменувати вул. Інструментальна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1961 р. №539 (протокол №26)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.971, арк.157.

ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА – к
ІРКУТСЬКА – з
ІРТИШСЬКА – ш
ІСКРИ – л
ІСТОМІНА – л

Істомін Василь Іннокентійович (1918-1943) –Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Командир протитанкових рушниць 185-го гвардійського стрілецького полку (60-а гвардійська стрілецька дивізія, 6-а армія, 3-й Український фронт) гвардії старший лейтенант Істомін
22 листопаду 1943 р. з ротою форсував Дніпро у с. Розумовка (Запорізький р-н Запорізька обл.) захопив і протягом трьох днів утримував плацдарм біля хутора Капустяний (Вільнянський р-н Запорізька область).
Загинув 28 листопада 1943 р. Похований в Розумовці.

* * *
654. Ильин С. Улица Истомина // Позиция. – 2006. – 14 сент. (№37). – С. 21. – (Имена на карте города).

Див. також №4, С.594; №1758, С.373-374; №1769, С.21-22; №1788; №1791; №1792; №1814.

ІСТОРИЧНА – з

К

КАБАРДИНСЬКА – ш

655. О наименовании и переименовании улиц в городе: [На бывшем пос. Чапаевка одностороннюю улицу, проходящую по юж. части поселка (со стороны поля), наименовать ул. Кабардинской]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

КАБЕЛЬНИЙ ПРОВ. – ш
КАВАЛЕРІЙСЬКИЙ ПРОВ. – ш

656. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Ул. Солидарности, проходящую от ул. Украинской до ставка, переименовать на пер. Кавалерийский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

КАВКАЗЬКИЙ ПРОВ. – к
КАДРОВИЙ ПРОВ. – л
КАЗАНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КАЗЕННИЙ ПРОВ. – ж
КАЗКОВИЙ ПРОВ. – л

657. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає від вул. Войкова поряд з пров. Добрим, дати назву пров. Казковий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

КАЛИНІВСЬКА – ш

658. Про назву вулиць в місті: [Перейменувати вул. Зелену на вул. Калинівську]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

КАЛІБРОВА – з
КАЛІНІНА – к

Калінін Михайло Іванович (1875-1946) – відомий державний діяч, Всесоюзний староста, Герой Соціалістичної Праці (1944).

* * *
659. Медведев Р. «Всесоюзный староста» Михаил Калинин // Медведев Р. Политические портреты. – Ставрополь, 1990. – С. 106-114.
660. Константинов С. «Я человек очень мягкий, не могу ломать …» [О М. И. Калинине]// Независимая газ. – 2001. – 31 мая.
661. Верба И. А., Гусарова Л. О. М. И. Калинин. Этюды биографии // Вопр. КПСС.- 1989. — №10. – С. 100-110.
662. Новые документы М. И. Калинина: [1919-1942]// Коммунист. – 1985. — №16. – С. 114-119.

Див. також №41, С.594; №550, С.517.
КАЛІНІНГРАДСЬКА – о
КАЛНИШЕВСЬКОГО – х

Калнишевський Петро Іванович (бл. 1690-1803) – останній кошовий отаман Війська Запорозького Низового походив з української шляхти Рубенського полку. У 1752 – займав посаду „похідного полковника”, в 1754 – 1761 – військового осавула, з 1763 – військового судді, в 1762, 1765-1775 – кошового отамана. Дбав про поширення хліборобства й торгівлі, а також опікувався культурним піднесенням краю. Захищаючи територіальні права Січі від зазіхань російського уряду, тричі брав участь у депутаціях Коша до Петербурга. У ході російсько-турецької війни 1768-1774 успішно керував збройними силами Запорожжя, за що був нагороджений золотою медаллю на андріївській стрічці. Після зруйнування Січі засланий до Соловецького монастиря, де перебував ув’язненим до 1801 і доживав віку після звільнення. Там же і похований.

* * *
663. О переименовании и наименовании улиц в г. Запорожье:[Улицу в Хортицком жилмассиве, проходящую от ул. Хортицкое шоссе вдоль кварталов № 17,18 до ул. 14 Октября, наименовать ул. Калнышевского]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 окт. 1990 г. № 423 (протокол
№ 31) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.180, арк.15-16.
664. Кунцер В. Герой Придніпров’я // Січеславна: Краєзн. альманах. – Дніпропетровськ, 2000. – Вип. 3.- С. 69-73.
665. Авдеенко С. Последний атаман: Докум. повесть. – Мелитополь, 1995. – Из содерж.: [П. Калнышевский]. – С. 1-24.
666. Князьков Ю. П. Нові відомості про П. Калнишевського // Проблеми історії запорозького козацтва в сучасній історичній нації та музейній практиці: Матеріали перш. респ. наук.-практич. конф. 18-20 січ. 1990 р.- Запоріжжя. – Дніпропетровськ, 1990. – С. 8-121.
667. Ястребов О. Петр Калнышевский – последний кошевой Запорожской Сечи // Правда Украины. – 2005. – 21 июля. – С. 25.

Див. також №41, С.596; №532, С.254-272; №550, С.522.

КАЛУЗЬКА – ш
КАМСЬКА – з
КАМЧАТСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КАМ’ЯНИЙ ПРОВ. – о
КАМ’ЯНОГІРСЬКА – о
КАМ’ЯНОДРОБИЛЬНА – ш
КАМ’ЯНСЬКА – з

668. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [вул. Кам’янська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

КАМ’ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКА – л
КАНАТНИЙ ПРОВ. – ж
КАНІВСЬКА – з

669. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [вул. Канівська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

КАПУСТЯНА – з
КАРБИШЕВА – ш

Карбишев Дмитро Михайлович (1880-1945) – радянський військовий діяч, генерал-лейтенант інженерних військ (1940), Герой Радянського Союзу (1946), професор (1938), доктор воєнних наук (1941). На початку Великої Вітчизняної війни, попав у полон. Вів антифашистку агітацію в таборах, замучений гітлерівцями у концтаборі Маутхаузен (Австрія).

* * *
670. Решин Л. Неизвестный Карбышев // Красная звезда. – 1993. – 29 окт.
671. Решин Л. Горьким августом 41-го: (Новые факты из биогр. Д. Карбышева) // Правда. – 1989. – 12 авг.
672. Баграмян И. Х. Слово о генерале Карбышеве // Знамя. – 1982. — №2. – С. 174-195.
673. Лемещук М. Професор, генерал …// Наука і суспільство. 1981. — №5. – С. 30-31.
674. Лемещук М. На рубежах Вітчизни. Д. М. Карбишев на Україні // Наука і суспільство. – 1976. — №5. – С. 34-36.

Див. також №4, С.626; №68, С.27; №1791; №1818.

КАРЕЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – з
КАР’ЄРНА – л
КАРЛА ЛІБКНЕХТА – ш

Лібкнехт Карл (1871-1919) – діяч німецького і міжнародного робітничого руху, адвокат, один із засновників Соціалістичного Інтернаціоналізму Молоді (1907).

* * *
675. Большая Советская Энциклопедия. – В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1973. – 624 с.- Т. 14/ Куна-Ломани. – Из содерж.: [К. Либкнехт]. – С. 405-406.
676. Фельштинский Ю. Кому мешали Карл Либкнехт и Роза Люксембург: [Об убийстве герм. революционеров]// Зеркало недели. – 1997. – 16 авг. – С. 23.

Див. також №25, С.160; №41, С.771; №302, С.427.

КАРЛА МАРКСА – л

Маркс Карл (1818-1883) – німецький філософ, теоретик комуністичного руху, організатор Інтернаціоналу, автор „Капіталу”.

* * *
677. Стадільна Я. Одна квітка на могилу Маркса: [Невідомі сторінки життя К. Маркса]// Голос України. – 2003. – 14 берез. (№45-50).
678. Карл Маркс: Биогр. справка // Персонал. – 2002. — №5. – С. 27.
679. Колесов Д. Карл Маркс – пророк и люмпен // Развитие личности. – 2002. — №4. – С. 23-47.

Див. також №25, С.370-373; №41, С.831; №74, С.254-261; №172, С.151-155.

КАРМЕЛЮКА – к

Кармелюк (Кармалюк) Устим Якимович (1787-1835) – український народний герой, керівник боротьби селян Поділля проти кріпацтва в першій половині ХІХ ст.
* * *
680. Рожнятовська О. А. Український Робін Гуд: (До 220-річчя від дня народження У. Я. Кармалюка)// Календар знаменних і пам’ятних дат. – І кв. 2007. – К., 2006. – С. 95-98.
681. Гуржій І. О., Компан О. С. Устим Кармалюк: Іст.-біогр. нарис.- К.: Рад. шк., 1960. – 79 с.
682. Паламарчук В. Славний лирац // Робітнича газ. – 1987. – 10 берез.
683. Смолій В. А., Мазурик В. С. Устим Кармалюк – визнаний керівник антикріпосницької боротьби селян України // Укр. іст. журн. – 1987. — №3. –
С. 135-139.
684. Стахович В. Ім`я навіки овіяне славою // Людина і світ. – 1985. — №10. – С. 54-58.

Див. також №41, С.615; №68, С.39-40.

КАРПЕНКА-КАРОГО – ш

Карпенко-Карий (Тобілевич) Іван Карпович (1845-1907) – український драматург („Хазяїн”, „Сто тисяч”, „Сава Чалий”, „Безталанна” ), актор, режисер, громадський і культурний діяч, один із фундаторів професійного українського театру (театру корифеїв).

* * *
685. Рильський М. Ф. Гордість української драматургії // Рильський М. Ф. Слово про літературу. – К., 1974. – С. 170-176.
686. Погребенник В. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) // Укр. мова та л-ра. – 2004. — №21-24.
687. Горик Н. І. Карпенко-Карий – батько новочасного українського театру. Огляд життя і творчості // Дивослово. – 1998. — №9. – С. 31-36.

Див. також №41, С.617; №68, С.46; №84, С.18; №427, С.397-421.

КАРПИНСЬКОГО – (див. Акад. Карпинського) – к
КАСПІЙСЬКА – з
КАХОВСЬКА – л
КАЧАЛОВА – ш

Качалов (Шверубович) Василь Іванович (1875-1948) – російський актор, народний артист СРСР (1936), майстер художнього читання. З трупою МХАТ гастролював на Україні (зокрема в Києві – 1940, 1912-1914,1926-1927,1928,1935 і 1939). Знімався в кінофільмах („Путівка в життя” та ін).

* * *
689. Прудкин М. Великий актер, великий человек // Москва. – 1975. — №2. – С. 185-188.
690. Мариенгоф А. Качалов // Театр. – 1965. — №6. – С. 83-90.

Див. також №68, С.73.
КАШИНА – (див. Марселя Кашина) – о
КАШИРСЬКИЙ ПРОВ. – ш

691. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Мокрянською та пров. Прибережним, надати назву пров. Каширський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.
КАШТАНОВА – к
КВІТКОВА – к, ш

692. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу на бывшем пос. Чкалова, проходящую от балки Зеленая между кварталами №122 к №128, наименовать ул. Цветочной: Решение горисполкома от 18 дек 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

КВІТКОВИЙ ПРОВ. – з

693. О наименовании улиц в Заводском районе и переименовании улицы в Шевченковском районе: [2-ой переулок от балки, проходящий от ул. Узловой до р. Днепр в бывшем с. Подпорожнянское, наименовать пер. Цветочным]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 14 дек. 1984 г. №379 (протокол №16)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.820, арк.282.

КВІТНЕВИЙ ПРОВ. – л

694. О переименовании улиц в Ленинском районе: [Пер. Квитучий переименовать в пер. Апрельский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящих ся от 14 нояб. 1974 г. №483 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.961, арк.29.

КВІТУЧА – л
КВІТУЧИЙ ПРОВ. – л
КЕДРОВА – к
КЕДРОВИЙ ПРОВ. – з
КЕРЧЕНСЬКА – к
КИБАЛЬЧИЧА – ш

Кибальчич Микола Іванович (1853-1881) – український інженер-винахідник, публіцист, професійний революційний народник. Засуджений до страти за розробку вибухового пристрою від якого загинув цар Олександр ІІ; у тюрмі розробив оригінальний проект апарата для польоту в космос. Страчений за вироком суду.

* * *
695. Большая Советская Энциклопедия. – В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1973. – 642 с. – Т. 12/ Кварнер-Кончур. – Из содерж.: [Кибальчич Н. И.]. – С. 74.
696. Сапожников Л. Микола Кибальчич // Наука і суспільство. – 1973. — №10. – С. 58-59.
697. Трифонов Ю. Сильнее времени // Комс. правда. – 1973. – 1 нояб.
698. Переїденко О. Дисертація перед стратою // Знання та праця. – 1965. — №4. – С. 10-11.
699. Черняк А. Дважды революционер // Комс. правда. – 1961. – 15 апр.

Див. також №41, С.638; №42, С.303-307; №68, С.110; №84, С.28; №302, С.343; №1818.

КИЇВСЬКА – к
КИЛИМОВА – ш
КИШИНІВСЬКА – к
КИЯШКА – л

Кияшко Віктор Іванович (1920-1945) – Герой Радянського Союзу (1945). Мешканець Запоріжжя. У роки Великої Вітчизняної війни служив у 1248-му винищувально-протитанковому артилерійському полку (6-а армія, 1-й Український фронт). Сержант Кияшко 7 лютого 1945 р. в бою у районі населеного пункту Мальч (Польща) одним з перших вивів свою гармату на відкриту позицію і впритул розстріляв піхоту противника. Замінив пораненого командира. Коли закінчилися снаряди, зібрав групу з 17 стрілків та відкрив вогонь по ворогу. В цій битві знищив 2 ворожі гармати, 3 кулемета та багато живої сили противника.
Помер від ран 16 квітня 1945 року.

* * *
700. О переименовании улицы Учебной на ул. им. Героя Советского Союза В. И. Кияшко: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 12 янв. 1956 г. (протокол №1) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.700, арк.135.
701. Добровольская С. Виктор Иванович Кияшко // Компас. – 1999. – 11 марта. – С. 3.- (Их именами названы улицы).
702. Именем нашего земляка // Строитель. – 1991. – 12 апр.
703. Бездольний Б. Вулиця на Правому березі [носить ім’я нашого земляка В. Кияшка] // Комсомолець Запоріжжя. – 1970. – 19,24 берез.
704. Забіяка Г. Подвиг Віктора Кияшка // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 9 трав. – (Їхніми іменами названі вулиці).
705. Яворський А. Свято на вулиці Віктора Кияшка: [Вшанування пам`яті Героя на вулиці, де він жив] // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 10 верес.
706. Туманова Л. Гордимся твоим именем // Индустр. Запорожье. – 1965. – 16 мая.
707. Сосновый П. Славный сын Запорожья // Запорож. правда. – 1955. – 22 мая.

Див. також №4, С.660; №1766, С.70-74; №1768; №1769, С.22; №1788; №1814.

КІМу ПРОВ. – к
КІНЦЕВА – к
КІНЦЕВИЙ ПРОВ. – ж
КІРОВА – ж

Кіров (Костриков) Сергій Миронович (1886-1934) – радянський партійний і державний діяч, убитий при загадкових обставинах. Його вбивство стало приводом для масових репресій в СРСР.

* * *
708. Ефимов Н. А. Каким был подлинный С. М. Киров // Вопр. истории. – 2002. — №5. – С. 139-144.
709. Шелин С. Сергей Киров. Сталинист с человеческим лицом // Новое время. – 2000. – 20 авг. (№33). – С. 32-35.
710. Николаева Н. Чего мы не знали о Кирове // Чудеса и приключения. – 1998. — №7. – С. 45-47.
711. Кирилина А. Киров – известный и неизвестный // Аврора. – 1989. — №9. – С. 3-15; №10. – С. 3-35.
712. Вериго Э. Славные страницы жизни большевика-ленинца // Коммунист. – 1986. — №5. – С. 111-121.

Див. також №41, С.653; №68, С.202.

КІРОВОГРАДСЬКА – ш

713. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [Наименовать 2-ю продольную улицу на пос. Запорожье Левое – ул. Кировоградская]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

КЛАРИ ЦЕТКІН – о Цеткін Клара (1857-1933) – діячка німецького і міжнародного робітничого руху. Член Комуністичної партії Німеччини (КПН) з часу її заснування (1919), член Президії виконкому Комінтерну. Очолювала Міжнародний жіночій секретаріат Комінтерну.

* * *
714. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./Голов. ред. М. П. Бажан.- Т.12 /Фітогормони – ь.- К.: УРЕ, 1985,- 568 с.- Із змісту: [К. Цеткін].- С.212-213. 715. Большая Советская Энциклопедия. – В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1978. – 616 с. – Т. 28/ Франкфурт-Чага. – Из содерж.: [К. Цеткин]. – С. 543.
716. Рудомино М. Памятные встречи: [Из воспоминаний о К. Цеткиной] // Библиотекарь. – 1983. — №7. – С. 44-45.

Див. також №302, С.837.

КЛІНІЧНА – з
КЛУБНА – л
КЛЮЧОВА – з
КНИЖКОВА – о
КОБЗАРЯ – л
КОВАЛЬСЬКА – з
КОВАЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ж
КОВПАКА – л

Ковпак Сидір Артемович (1887-1967) – радянський державний діяч, один з організаторів партизанського руху на Україні в роки Великої Вітчизняної війни, генерал-майор (1943), двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1944). В 1921-1926 – військком у Великому Токмаку (нині м. Токмак), Генічеську, Кривому Розі, Павлограді.

* * *
717. Ильин С. Партизанский генерал // Позиция. – 2006. – 10 авг. (№32). – С. 14. – (Имена на карте города).
718. Коньков В. Народный генерал // Голос України. – 1997. – 24 трав. (№89).
719. Брайко П. Слово о Ковпаке // Правда. – 1987. – 22 мая.
720. Дрюбин Г. С. А. Ковпак // Серед. спец. образование. – 1987. — №3. –
С. 12-13.
721. Турчанко С. З Микільської гірки – в безсмертя: [Про С. А. Ковпака]
// Вітчизна. – 1987. — №5. – С. 153-159.

Див. також №4, С.679; №41, С.665; №68, С.252; №1761; №1791.

КОЖЕДУБА – л

Кожедуб Іван Микитович (1920-1991) –генерал-полковник авіації (1970), маршал авіації (1985), тричі Герой Радянського Союзу (лютий, серпень 1944,1945).
У роки Великої Вітчизняної війни здійснив 330 бойових вильотів, особисто збив 62 ворожі літаки.
* * *
722. Моисеєв В. Іван Кожедуб: наука перемагати // Уряд. кур’єр. – 2004. –
16 жовт. (№197).
723. Бодрихин Н. Ас номер один // Сов. Россия. – 2000. – 8 июня.
724. Лисиця Н., Тубілко А. Четверта Зірка Івана Кожедуба // Нар. армія. – 2000. – 8 черв.
725. Нестеренко П. Повітряний лицар // Уряд. кур’єр. – 2000. – 8 черв. (№103).
726. Порицкий Л. Лучший боевой летчик в Союзе // Зеркало недели. – 2000. –
3 июня.

Див. також №68, С.258-259.

КОЗАЧА – ж
КОКСОБУДІВНА – з
КОКСОВИЙ ПРОВ. – о
КОЛГОСПНИЙ ПРОВ. – л
КОЛЛОНТАЙ – л

Коллонтай (дівоче прізв. Домонтович) Олександра Михайлівна (1872-1952) – діячка міжнародного і російського революційного руху, радянський дипломат.

* * *
727. Олесин М. И. Первая в мире: Биогр. очерк об А. М. Коллонтай. – М.: Политиздат, 1990. – 383 с.
728. Митрофанов Н. Н. Трибун революционного дела. – М.: Знание, 1987. – 78 с.
729. Рымко Е. П. Мадам Коллонтай// Совр. Европа. – 2003. — №4. – С. 99-107.
730. Шейнис З. Новые страницы из жизни [А. М.] Коллонтай // Огонек. – 1987. — №8. – С. 4-5.
731. Петров В. П., Воробйова Т. В. Діяльність О. М. Коллонтай на Україні і в Криму //Укр. іст. журн. – 1982. — №4. – С. 144-145.

Див. також №68, С.283-284; №1780.
КОЛОСКОВИЙ ПРОВ. – ш
КОЛЬОРОВА – ш
КОЛЬЦОВА – ш
КОМАРОВА – к

Комаров Володимир Михайлович (1927-1967) – льотчик-космонавт СРСР, інженер-полковник, двічі Герой Радянського Союзу (1964, 1967).
В загоні космонавтів з 1960 р. Разом з К. П. Феоктистовим і Б.Б. Єгоровим здійснив уперше в світі політ 12 жовтня 1964 р. на багатомісному космічному кораблі „Восход”. 24 квітня 1967 р. при завершенні випробувального польоту нового космічного корабля „Союз -1” Комаров загинув.

* * *
732. О наименовании улиц в кварталах новой застройки Жовтневого района города: [Улицу в Жовт. р-не (Космос), проходящую от ул. Парамонова до балки Сухой, наименовать ул. Комарова]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1968 г. №282 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.314, арк.16-17.
733. Ребров М. Судьба: (Как погиб В. Комаров) // Деловой мир. – 1992. – 20 авг. – С. 11.
734. Борзенко С. Ради жизни // Правда. – 1967. – 25 апр.
735. Денисов Н., Орлов В. Бессмертие звездоплавателя // Правда. – 1967. – 27 апр.
736. Песков В. Он видел небо…// Комс. правда. – 1967. – 25 апр.
737. Савченко Т. У колыбели подвига // Семья и шк. – 1965. — №2. – С. 4-7.

Див. також №68, С.301.

КОМБІНАТСЬКА – з
КОМІНТЕРНУ – л
КОМПРЕСОРНА – з
КОМСОМОЛЬСЬКА – ж
КОМУНАЛЬНА – ш
КОМУНАРІВСЬКА – ж
КОМУНИ – (див. Паризької Комуни) – ш
КОНВАЛІЄВИЙ ПРОВ. – з
КОНДЕНСАТОРНИЙ ПРОВ. – л

738. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Окружною, надати назву пров. Конденсаторний]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

КОНОТОПСЬКИЙ ПРОВ. – з
КООПЕРАТИВНА – ж
КОПЬОНКІНА – ш

Копьонкін Іван Йосипович (1917-1942) – Герой Радянського Союзу (1942). З 1941 р. проживав у Запоріжжі. На початку Великої Вітчизняної війни сформував партизанський загін, який в листопаді 1941 р. з боями здійснив рейд по Харківській та Полтавській областях. До 15 січня 1942 р. загін провів 10 бойових операцій. У червні 1942 р. в битві з карателями у смт Нова Водолага (Харківська обл.) Копьонкін був поранений, попав у полон до гітлерівців й загинув.

* * *
739. Дубровин И. Именем партизана названа улица // Время выбрало нас. – Запорожье, 2005. – С. 58-60.
740. Ильин С. За линией фронта // Позиция. – 2006. – 25 мая (№21). – С.14.
741. Кирбятьєв О. Вулиця імені героя-міліціонера // Закон і Право. – 2004. – 20 груд. – С. 2.
742. Дубовин И. Его именем названа улица // Днепр. металлург. – 1993. – 9 июля.
743. Гурко А. В честь героя-чекиста: (О празднике улицы, носящей имя бывшего чекиста И. И. Копенкина)// Индустр. Запорожье. – 1987. – 12 мая.
744. Кирбятьев А. Праздник улицы героя [И. Копенкина в Запорожье]// Сов. милиционер. – 1987. – 17 июня.
745. Кацевал О. Вулиця [Копьонкіна], що витікає з війни // Комсомолець Запоріжжя. – 1972. – 9 трав.

Див. також №4, С.722; №1766, С.74-79; №1769, С.23; №1788; №1815.

КОРАБЕЛЬНИЙ ПРОВ. – о
КОРЕЙСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КОРОЛЬОВА – (див. Сергія Корольова) – л
КОРОТКИЙ ПРОВ. – л
КОРЧАГІНСЬКА – л
КОСА – к
КОСАРЄВА – з

Косарєв Олександр Васильович (1903-1939) – діяч комуністичного руху молоді.

* * *
746. Нанейшвили М. Ему было тридцать пять …// Семья и шк. – 1989. — №2. – С. 18-21.
747. Єфімова Н. Комсомольський генсек // Ранок. – 1988. — №5. – С. 6-9.
748. Сидоровский Л. Слово о [А. В.] Косареве // Аврора. – 1988. — №10. – С. 21-30.
749. Трущенко Н. Александр Косарев // Агитатор. – 1988. — №10. – С. 16-18.
750. Пикина В. Ф., Диментман А. М. Руководитель ленинского стиля // Мол. коммунист. – 1973. — №11. – С. 30-37.

Див. також №68, С.432.

КОСИГІНА О. М. – ш

Косигін Олексій Миколайович (1904-1980) – діяч Радянської держави і КПРС, двічі Герой Соціалістичної Праці (1964, 1974). З 1964 р. по 1980 р. – Голова Ради Міністерств СРСР.

* * *
751. О наименовании улиц в Шевченковском районе: [Улицу, проходящую от ул. Автострадной до ул Куйбышева, наименовать ул. А. Н. Косыгина]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 21 мая 1981 г. №179 (протокол №7) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.635, арк.213.
752. Вандышева О. Алексей Косыгин, реформатор и однолюб // Комс. правда. – 2004. – 21 февр.
753. Замостьянов А. Главный инженер Советского Союза // Нар. образование. – 2004. – №2. – С. 230-232.
754. Ким В. М. А. Н. Косыгин: «копейку надо беречь…»// Финансы. – 2004. — №2. – С. 64-66.
755. Самоделова С. Полудержавный властелин: [Беседа с внуком А. Н. Косыгина о деде]// Моск. комсомолец. – 2004. – 20 февр.
756. Константинов С. «Я ведь не политик, я – инженер…»// Независимая газ. – 2000. – 14 дек.

Див. також №41, С.706; №68, С.433-434.

КОСІОРА – л

Косіор Станіслав Вікентійович (1889-1939) – радянський партійний і державний діяч. 1928-1938 рр. – генеральний, а згодом перший секретар Компартії України. 1938 року заарештований і розстріляний.

* * *
757. Погребинский М. Б. Горькая правда, да иной нет // Коммунист Украины. – 1989. — №11. – С. 52-58.
758. Селецький А. Станіслав Вікентійович Косіор // Під прапором ленінізму. – 1989. — №13. – С. 56-62.
759. Погребінський М. Державна діяльність С. В. Косіора на Україні // Рад. право. – 1979. — №11. – С. 22-24.
760. Погребінський М. Б. Станілав Вікентійович Косіор // Укр. іст. журн. – 1979. — № 11. – С. 27-35.
761. Данильченко О. Полум’яний революціонер // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 15 листоп. – (Їхніми іменами названі вулиці).

Див. також №41, С.707; №68, С.435-436.

КОСМІЧНА – к

762. Про найменування вулиць селища Мирне: [Вулицю, яка проходе паралельно вул. Радіо назвати вул. Космічна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.
763. „На Космос” пробок теперь не будет: [О завершении реконструкции ул. Космической]// Индустр. Запорожье.- 2006.- 28 сент.(№146).- С.3.
764. Исчезнувшая красота Южного сада, или вздохи запорожского старожила: [О Юж. саде, существовавшем на месте ул. Космической]// Запоріз. Січ.- 1991.-
24 квіт.

КОСОГІРНИЙ ПРОВ. – з
КОСТЮШКА ПРОВ. – л

Костюшко (Косцюшко) Тадеуш (1746-1817) – керівник польського національного повстання 1794 р.

* * *
765. Вербиг В. Його ім`я належить усій цивілізації // Уряд. кур’єр. – 2003. – 3 січ. (№1).
766. Усенко П. Волонтер свободи. Наш земляк – найславетніший поляк // Україна. – 2001. — №4. – С. 36-37.
767. Усенко П. Тадей Косцюшко і Україна // Сучасність. – 1998. — №3 – С. 91-106.
768. Тадеуш Костюшко // Исторический лексикон. – Т.8. – XVIII век. М., 1996. – С. 357-363.
769. Усенко П. Поляк усіх часів // Голос України. – 1996. – 3 лют. (№22).

Див. також №68, С.453; №302, С.376.
КОСТЯНТИНА ВЕЛИКОГО – ж

Великий Костянтин Трохимович (1923-1943) – Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Уродженець м. Запоріжжя. Розвідник 178-го гвардійського стрілецького полку (60-а гвардійська стрілецька дивізія, 12-а армія, 3-й Український фронт) гвардії рядовий Великий особливо відзначився в ніч на 26 жовтня 1943 р., разом з трьома іншими розвідниками першим переправившись через Дніпро на о. Хортиця, бійці закидали гранатами вогневу точку противника, а підійшовше підкріплення вибило ворога з першої траншеї. Продовжуючи просування уперед, розвідники увірвалися в другу траншею й зайняли її. Великий закидав гранатами кулеметну точку противника, він мужньо бився й загинув в цьому бою.
Похований у братській могилі в с. Розумівка Запорозького району Запорізької області.

* * *
770. О наименовании и переименовании улицы в городе в честь 40-летия Победы советского народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.: [Ул. Привокзальную в Жовт. р-не переименовать на ул. Константина Великого]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 29 марта 1985 №100.
771. Он родился в Запорожье // Компас. – 2004. – 19 февр. (№8). – С. 4.
772. Лукаш І. Наймужніші запорожці // Запоріз. правда. – 1984. – 15 квіт.
773. Сарана М. Пам’ять житиме у віках // Червоний промінь. – 1980. – 17 квіт.
774. Климова Э., Влаева Г. Улица имени Героя // Индустр. Запорожье. – 1973. – 13 окт.
775. Ніколаюк Г. На честь героя – земляка // Запоріз. правда. – 1971. – 13 жовт.

Див. також №4, С.255; №1758, С.368; №1769, С.22-23; №1788; №1791.

КОТЕЛЬНИЙ ПРОВ. – о
КОТЕЛЬНИКОВА – л

Котельников Гліб Євгенович (1872-1944) – радянський винахідник, творець авіаційного ранцевого парашута.
* * *
776. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Котельникова в пос. Запорожье — Левое]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.
777. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./Гл. ред. А. М. Прохоров.- М.: Сов. Энциклопедия, 1973.- 608с.- Т.13/Конда – Кун.- Из содерж.:[Котельников Г].- С.285.
778. История русского парашюта, рассказанная его конструктором Глебом Котельниковым [в 1938 г.]// Юный техник. – 1999. — №9. – С. 48-58.

Див. також №68, С.454.

КОТЛЯРЕВСЬКОГО – л

Котляревський Іван Петрович (1769-1838) –український письменник, театральний і громадський діяч, дослідник історії та фолкльору, перший класик нової української літератури, автор славетних творів – поеми „Енеїда”, п’єси „Наталка Полтавка” та водевілю „Москаль-чарівник”. Організатор і художній керівник професійного театру в Полтаві.
* * *
779. Стороха Є. Портрет невідомого всіма знаного [І. Котляревського]
// Чумацький шлях. – 1999. – №4-5. – С. 16-20.
780. Руднєв Є. Іван Котляревський: знане й незнане // Слово і час. – 1997. — №1. – С. 59-68.
781. Ужвій Н. та ін. Він переміг простір і час / Н. Ужвій, О. Дейг, Т. Тришко
// Укр. мова і л-ра в шк. – 1989. – №9. – С. 77-80.
782. Роєнко П. Корифей української літератури // Визвольний шлях. – 1969. — №11. – С. 1311-1316.

Див. також №41, С.711; №68, С.455-456; №84, С.76.

КОТОВСЬКОГО – ш

Котовський Григорій Іванович (1881-1925) – радянський військовий діяч, герой громадянської війни.

* * *
783. Кузьмін М. П. Григорій Котовський: Біогр. повість. – К.: Молодь, 1981. – 311 с.
784. Ильин С. Тайна убитого Котовского // Позиция. – 2006. – 9 марта (№10). – С. 20. – (Имена на карте города).
785. Фомин А. Если погибают комкоры, значит это кому-то нужно … 75 лет назад был убит легендарный Котовский // Зеркало недели. – 2000. — №31 (5 авг.).
786. Пиджаренко А. Разбойник Котовский: Малоизв. страницы жизни изв. героя гражд. войны // Киев. новости. – 1999. — №9,10,11,12.
787. Ильбитенко К. Бесстрашный комбриг // Сов. патриот. – 1981. – 24 июня.

Див. також №68, С.457.

КОЧУБЕЯ – л

Кочубей Василь Леонтійович (1640-1708) – представник української старшинської верхівки, генеральний писар (1687-1699), генеральний суддя (1699-1708) наказний гетьман козацького війська. Належав до тієї частини української козацької старшини, яка орієнтувалася на Російську державу.
В серпні 1707 р. Кочубей і полтавський полковник І. Іскра надіслали листа Петру І, в якому повідомляли про таємні переговори гетьмана Мазепи з польським королем С. Лещинським і шведським королем Карлом ХІІ про відрив України від Росії та перехід під владу польсько-шведських загарбників. Кочубей та Іскра були видані царським урядом Мазепі, якому вдалося виправдатися перед Петром І, і незабаром страчені як наклепники 14 (25) липня 1708 р. у с. Борщагівка (нині Погребищенський р-н Вінницька обл). Після переходу Мазепи на бік Карла ХІІ їх прах було поховано в Києво-Печерській лаврі.

* * *
788. Сушинський Б. І. Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX ст.: Іст. есе у 2-х т. – Т.2. – Одеса: „ВМВ”, 2004. – 584 с. – Із змісту: [В. Кочубей]. – С. 237-239.
789. Аладьин Е. В. Кочубей // Предания веков: Рус. ист. повесть ХIХ – нач ХХ ст.: В 2-х т. – К., 1990. – Т.1. – С. 282-308.

Див. також №41, С.712; №68, С.464.
КОШОВА – ж
КОШОВОГО – (див. Олега Кошового) – о
КРАЙНЯ – ш

790. О наименовании улиц в Шевченковском районе: [Улицу, проходящую от ул. Кирпичной между кварталами № 22б, 22в, наименовать ул. Крайняя]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 21 мая 1981 г. №178 (протокол №7)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.635, арк.213.
КРАЙОВА – з
КРАМАТОРСЬКА – ш
КРАМСЬКОГО – к

Крамськой Іван Миколайович (1837-1887) – російський живописець і художній критик. Організатор першої в Росії Артілі художників, а пізніше – один із ініціаторів та ідейних керівників Товариства передвижників. Крамськой – автор картин, навіяних творчістю М. Гоголя та власними спогадами про перебування на Україні: „Русалки” (1871), „Місячна ніч” (1880).

* * *
791. Максимова И. Вперед без оглядки! // Студ. меридиан. – 2005. — №8. – С. 70-74.
792. Юденкова Т. В. Иван Николаевич Крамской // Преподавание истории в шк. – 2005. — №1. – С. 2-7.
793. Байрамова Л. Иван Крамской // Смена. – 2000. — №8. – С. 98-115.
794. Точеный О. Иван Николаевич Крамской // Специалист. – 1997. — №3. – С. 36-38.
795. Голованов Я. Крамской // Рос газ. – 1996. – 30 нояб.

Див. також №41, С.715; №68, С.474-475.

КРАСІНА – к

Красін Леонід Борисович (1870-1926) – радянський державний і партійний діяч.
* * *
796. Дашков Ю. Коралловое ожерелье: [К биогр. Л. Б. Красина]// Вокруг света. 1985. — №12. – С. 29-32.
797. Дятлова Н. И. Документы Госархива Владимирской области о
Л. Б. Красине // Сов. арх. – 1984. — №2. – С. 67-69.
798. Тарасенко К. Л. Б. Красин // Агитатор. – 1980. — №13. – С. 33-35.

Див. також №68, С.474-475.

КРАСНОВА – (див. Миколи Краснова) – ш
КРАСНОДОНСЬКА – о
КРАСНОСІЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – з

799. О наименовании улиц в Заводском районе и переименовании улицы в Шевченковском районе: [Переулок, проходящий от ул. Водозаборной до ул. Узловой в бывшем с. Подпорожнянское, наименовать пер. Красносносельским]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 14 дек. 1984 г. №379.

КРАСНОЯРСЬКА – з
КРЕЙСЕРНА – к

800. Вакало О. Є така вулиця Крейсерна // ”МИГ” по выходным.- 2007.- 16 марта (№10).- С.14.

КРЕМЛІВСЬКА – л
КРЕМНІЄВИЙ ПРОВ. – з
КРЖИЖАНІВСЬКОГО – л

Кржижановський Гліб Максиміліанович (1872-1959) – діяч революційного руху в Росії; радянський державний і партійний діяч; вчений-енергетик, академік АН СРСР і АН УРСР (1929); Герой Соціалістичної Праці (1957).

* * *
801. Дейч Г. М. Глеб Максимельянович Кржижановский // Дейч Г. М. Ленинские экскизы к портретам друзей и противников. – Л., 1990. – С. 53-68.
802. Кохтев Н. Н. Г. М. Кржижановский – автор плана ГОЭЛРО и «Варшавянки»// Рус. речь. – 1987. — №1. – С. 39-44.
803. Ершков Н. Остаются, как скалы: [О Г. М. Кржижановском]// Соц. индустрия. – 1986. – 6 нояб.

Див. також №68, С.498-499.

КРИВА БУХТА – ш
КРИВОНОСОВА – ш Кривоносов
КРИВОРІЗЬКА – ш
КРИЛОВА – ж

Крилов Іван Андрійович (1768/1769-1844) – російський письменник, байкар, журналіст. 1798-1800 жив у с. Козацьке на Черкащині. Перший твір – комічна опера „Кофейниця” (1782).

* * *
804. Серман И. Загадка Крылова // Рус. л-ра. – 2006. — №4. – С. 165-173.
805. Александрова И. Б. И. А. Крылов – баснописец // Рус. речь. – 2004. — №6. – С. 3-5.
806. Афанасьев В. Мирный старец // Лит. учеба. – 2001. — №2. – С. 162-170.
807. Машевский А. Парадоксы Крылова // Л-ра. – 2001. — №19. (16-22 мая)
808. Крылов В. Притчи мудреца // Сов. Россия. – 1999. – 11 февр.

Див. також №41, С.720; №68, С.507.

КРИМСЬКИЙ ПРОВ. – о
КРИЦЕВИЙ ПРОВ. – ж
КРИШТАЛЕВИЙ ПРОВ. – з
КРОНШТАДСЬКА – о
КРОПИВНИЦЬКОГО – к

Кропивницький Марко Лукич (1840-1910) – український драматург, актор, режисер, композитор. фундатор українського професійного театру, автор п’єс „Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, „Дві сім’ї”, „Олеся” та ін.

* * *
809. Дем’янівська Л. Корифей українського театру // Під прапором ленінізму. – 1990. — №8. – С. 60-62.
810. Киричок П. „І сяде правда на покуті…:”// Вітчизна. – 1990. — №5. – С. 166-170.
811. Панченко В. Подвижник // Літ. Україна. – 1990. – 14 черв.
812. Смоленчук М. Марко Кропивницький // Дніпро. – 1965. — №6. – С. 119-124.

Див. також №41, С.726; №68, С.538; №84, С.100.

КРУГОВА – ш
КРУПСЬКОЇ – к

Крупська (Ульянова) Надія Костянтинівна (1869-1939) – професіональна революціонерка, радянський державний і партійний діяч, теоретик марксистської педагогіки, почесний член АН СРСР (1931), діяч міжнародного жіночого руху. Дружина і найближчий помічник В. І. Леніна.

* * *
813. Наследница: Страницы из жизни Н. К. Крупской: Сб./ Сост. С. А. Рубанов. – Л.: Лениздат, 1990. – 334 с.
814. Надежда Константиновна Крупская: Биогр./ Г. Обичкин, С. Манбекова, В. Степанов и др. М.: Политиздат, 1988. – 302 с.
815. Кудинов В. Последние пятнадцать лет // Смена. – 1990. — №4. – С. 54-61.
816. Куманев В. Страницы, вырванные из биографии…// Нар. образование. – 1989. — №10. – С. 132-135.
817. Кунецкая Л. Друг, жена, соратник // Агитатор. – 1989. — №2. – С. 43-46.
818. Маркітан Л. П. Н. К. Крупська в Харкові // Укр. іст. журн. – 1989. — №8. – С. 125-128.

Див. також №68, С.543.
КРУТИЙ ПРОВ. – ж
КРУТОЯРСЬКА – ш

819. Про назву вулиць міста Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між р. Московка та вул. Ставковою, надати назву вул. Крутоярська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.
КУБИНСЬКИЙ ПРОВ. – л
КУБОВА – о
КУЗБАСЬКИЙ ПРОВ. – з
КУЗНЕЦОВА – ш

Кузнецов [Кузнєцов] (псевдонім Грачов) Микола Іванович (1911-1944) – радянський розвідник під час Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944, посмертно) учасник партизанського руху на Рівненщині, Львівщині . Загинув від рук українських буржуазних націоналістів.

* * *
820. О переименовании улиц в городе: [Ул. Акмолинскую в Шевчен. р-не на бывшем пос. Димитрова переименовать на ул. Н. И. Кузнецова]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 16 сент. 1976 г. №415 (протокол №19) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.160, арк.25.
821. Плейбой Советского Союза // Загадки и тайны истории.- М., 1999.- С.379-397.
822. Сюндюков І. По той бік легенди. Микола Кузнєцов: Нове прочитання біогр. // День.- 2005.- 13 січ.- С.8.
823. Гениальный разведчик: (Подлинная биогр. Н. Кузнецова стала изв. лишь недавно) // Труд.- 2004.- 4 июня.
824. Лыков В. Разведчик Николай Кузнецоа // Человек и закон.- 2003.- №6.- С.66-78.
825. Останин С. Тайны биографии Н. Кузнецова // Сов. Россия.- 1991.- 26 окт.

Див. також №4, С.803; №41, С.732; №68, С.559; №1791.
КУЗНЕЦЬКИЙ ПРОВ. – з
КУЗЬМІНА – о

Кузьмін Анатолій Миколайович (1903-1954) – директор заводу „Запоріжсталь” (1937-1948), міністр металургійної промисловості СРСР (1949).
Під його керівництвом у 1941 р. було здійснено демонтаж та евакуацію заводу. З жовтня 1941 р. Кузьмін з останнім ешелоном виїхав за межі Запоріжжя.
У роки війни Анатолій Миколайович очолив Новосибірський металургійний завод. Та на початку 1946 р. знов повернувся на „Запоріжсталь”.
В 1948 р. він призначений заступником міністра, а згодом став міністром металургійної промисловості СРСР.

* * *
826. Козыч В. Анатолий Николаевич Кузьмин // Козыч В. Как молоды мы были… — Запорожье; 2006. – С. 482.
827. Директор-министр: Кузьмин Анатолий Николаевич // ”Запорожсталь”. Симфония металла / Н. Кузьменко, Н. Михайлов и др. – Запорожье, 2003. – С. 52.

КУЙБИШЕВА – ж, ш

Куйбишев Валер’ян Володимирович (1888-1935) – радянський державний і партійний діяч.

* * *
828. Боруля В. Л. Радость жизни – битва: Повесть о В. В. Куйбышеве.- М.: Политиздат, 1988.- 236 с.
829. Валериан Владимирович Куйбишев: Биогр. /С. Хромов, М. Владимиров, С. Иконников и др.- М.: Политиздат, 1988.- 381 с.
830. Воротилов А. Улица Куйбышева станет как новенькая через две недели // Запоріз. Січ (Перекур).- 2000.- 27 июля.- С.2.
831. Бачинский И. Учиться опыту // Вестн. статистики.- 1988.- №12.- С.41-43.
832. Герасимов И. А. Революционер по призванию, большевик по убеждению // Вопр. истории КПСС.- 1988.- №6.- С.142-147.
833. Кохтев Н. Н. Валериан Владимирович Куйбышев // Рус. речь.- 1984.- №4.- С.35-41.

Див. також №68, С.560-561.

КУЛИКОВСЬКА – ш
КУЛЬТУРНА – к
КУП’ЯНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КУРГАННА – л
КУРИЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КУРОРТНА – ш
КУРСЬКА – ш
КУРУЗОВА – х

Курузов Микола Гордійович (р. н. невід. — 1984) – молодший лейтенант, розвідник 3-го Українського фронту.
У роки Великої Вітчизняної війни в листопадову ніч 1943 р. М. Г. Курузов проявив мужність та героїзм, рятуючи греблю Дніпрогесу ім. Леніна. Проклав іншим розвідникам дорогу на правий берег Дніпра. За виконання складних розвідницьких операцій Курузов був нагороджений орденами Богдана Хмельницького, Вітчизняної війни та Червоної Зірки. Пішовши у запас, колишній розвідник оселився у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, працював на місцевому металургійному заводі, де був нагороджений орденом Жовтневої Революції. 15 грудня 1984 р. його не стало.

* * *
834. О наименовании улицы в Ленинском районе: [Улицу, проходящую от ул. Хортицкое шоссе, параллельно ул. Маршала Судца, между кварталами 16 и 21 до ул. 14 октября, наименовать ул. им. Н. Г. Курузова]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 28 июля 1988 г. № 248 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.21, арк.136.
835. Ильин С. Они спасали Днепрогэс: [Сегодня об этом подвиге напоминает ул. Курузова]// Позиция. – 2006. – 21 сент. (№38). – С. 8.
836. Буде вулиця Курузова // Запоріз. правда. – 1989. – 3 лют.
837. Еременко В. Памяти разведчика: [Новой улице города присвоено имя Н. Г. Курузова, принимавшего участие в разминировании Днепрогэса в 1943 г.]
// Прада Украины. – 1989. – 11 мая.
838. Дубровин И. Улица имени Н. Г. Курузова // Сов. милиционер. – 1988. – 11 мая. – (Тех дней не смолкнет слава).
839. Пальм А. Укрощение взрыва: Именем разведчика гвардии мл. лейт. Н. Г. Курузова названа улица в г. Запорожье // Индустр. Запорожье. – 1988. – 9 янв.
840. Улица имени Курузова: [В Запорожье состоялось переименование ул. Турбинной в ул. им. Курузова]// Индустр. Запорожье. – 1988. – 24 февр.
841. Каневський Г. Увічнене ім`я [Курузова]// Запоріз. правда. – 1987. – 18 груд.
Див. також №739, С.239-241.

КУРЧАТОВА – (див. Акад. Курчатова) – ш
КУСТАНАЙСЬКА – з

842. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Білоруська стане вул. Кустанайською]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

КУТУЗОВА – ш

Кутузов Михайло Іларіонович (Голенищев-Кутузов) (1745-1813) – російський полководець, генерал-фельдмаршал (1812). Учасник російсько-турецьких воєн (1768-1774, 1787-1791, 1806-1812). В 1790 р. відзначився при штурмі Ізмаїла. В 1792-1794 – надзвичайний посол у Туреччині; литовський (1799-1801); петербурзький (1801-1802); київський (1806-1807) військовий губернатор. На початку Вітчизняної війни (1812) головнокомандувач російської армії. Під час походу Наполеона І на Москву застосована полководцем тактика заманювання французької армії вглиб Росії змусила загарбників відступити – це був видатний зразок полководницького мистецтва Кутузова.

* * *
843. Туркевич В. Українська сторінка біографії Кутузова // Чумацький шлях. – 2002. — №5. – С. 25.
844. Генерал-фельдмаршал М. И. Кутузов // Воен. знания. – 1999. — №8. – С. 12.
845. Михайлов О. Михаил Кутузов // Лит. Россия. – 1986. – 1 авг. – С. 18-19.
846. Абаліхін Б. С. М. І. Кутузов і Україна // Укр. іст. журн. – 1970. – №9. – С. 122-127.

Див. також №25, С.35; №80, С.293-301.

КУЩОВА – ш

847. Про найменування вулиці кварталу 26, розташованої у селищі Карантинка в Шевченківському районі: [Ділянку вулиці від житлового б. №2а до житлового
б. №17 перейменувати у вул. Кущову (Кустовую)]: Рішення Запоріз. міськради 13-а сесія, 5-го скликання від 13 червня 2007 р. №12.

Л

ЛАДОЗЬКА – л
ЛАЗАРЕТНА – к
ЛАЗАРЄВА – (див. Адм. Лазарєва) – л
ЛАЗО – ш

Лазо Сергій Георгійович (1894-1920) – герой громадянської війни 1918-1920.

* * *
848. Немиров И. И. Жизнь – подвиг. – Кишенев, 1988. – 341 с.
849. Марков В. Похищение огня: [История гибели С. Лазо, 1920 г.]// Кодры. – 1991. — №4. – С. 159-161.
850. Гусаревич С. Сергей Лазо // Красная звезда. – 1984. – 7 марта.
851. Самойлов А. Из плеяды героев // Воен. – ист. журн. – 1984. — №2. – С. 91-93.
852. Тарасова А. Пламя // Комс. правда. – 1984. – 6 марта.

Див. також №25, С.51.

ЛАМАНА – ж
ЛАССАЛЯ – з

Лассаль Фердінанд (1825-1864) – діяч німецького робітничого руху, філософ, публіцист, один із засновників першої робітничої партії Німеччини – Загально німецького робітничого союзу (ЗНРС, 1863-1875), його президент.
31 серпня 1864 р. у Женеві Лассаля було вбито на дуелі.

* * *
853. Шикман А. П. «Враг наших врагов»// Шикман А. П. Обелиск в Александровском саду. – М., 1990. – С. 79-88.

Див. також №25, С.70; №302, С.412; №675, С.173.

ЛАТВІЙСЬКА – ш
ЛАХТІНСЬКА – х

Вулиця названа на честь дружби та співробітництва (з 1953) міст-побратимів Лахті (Фінляндія) і Запоріжжя.

* * *
854. О наименовании улиц в Хортицком жилом мас сиве Ленинского района: [Наименовать улицу, проходящую между 8 и 9 микрорайонами – ул. Лахтинская]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 5 марта 1970 г. №105 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.481, арк.224-225.
855. Ботнер Ю. Рожденная пятилеткой [ул. Лахтинская]// Индустр. Запорожье.- 1975.- 27 сент.
ЛЕБЕДИНИЙ ПРОВ. — ш

856. О наименовании улиц В Шевченковском районе города:[На бывшем
пос. Карантинка переулок, проходящий от пер. Художественного влево до конца застройки, наименовать пер. Лебединым]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

ЛЕВАНЕВСЬКОГО ПРОЇЗД – л

Леваневський Сигізмунд Олександрович (1902-1937) – радянський полярний льотчик, Герой Радянського Союзу (1934), учасник рятування челюскінців. З метою вивчення Північного повітряного шляху між СРСР і США здійснив переліт загальною протяжністю 19 тис. км. 12 серпня 1937 р. на літаку Н-209 з екіпажем з шести чоловік стартував з завданням перелетіти через Північний полюс у США. Загинув у 1937 році під час перельоту.

* * *
857. Ильин С. Тайна гибели самолета Н-209: [О легендарном полярном летчике С. Леваневском]// Позиция. – 2006. – 19 янв. (№3). – (Имена на карте города).
858. Морозюк В. «Квадрат Леваневского» // Запоріз. правда. – 1991. – 15 серп.

Див. також №4, С.855; №25, С.87.

ЛЕГЕНДАРНА – к
ЛЕЖЕНКА – ж

Леженко Данило Дмитрович (1895-1970) – син потомствених ковалів Олександрівська. 1917 – учасник революційних подій, був першим головою виконкому Запорізької обласної Ради (1939).
При встановленні Радянської влади у Західній Україні, запорожець Леженко був обраний головою виконкому Дрогобицької обласної Ради. Удостоєний звання „Почесний громадянин Запоріжжя”.
У 50-ті роки Данило Дмитрович на керівних посадах у м. Запоріжжі.
* * *
859. Воспоминания Леженко Даниила Дмитриевича // За власть Советов.- Запорожье, 1957.- С.215-224.
860. Клименко Н. Он создавал Запорожскую область // Запороз. Січ. – 2001. –
13 лют. – (Биографии улиц).
861. В чем наше счастье?: [На вопр. отвечает старый большевик Д. Д. Леженко]
// Индустр. Запорожье. – 1967. – 3 сент.
862. Остапкевич В., Леонидов М. Это никогда не забудется: [О деятельности
Д. Д. Леженко]// Запорож. правда. – 1956. – 28 окт.

ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА – з

Шмідт Петро Петрович (1867-1906) – військовий та громадський діяч, лейтенант Чорноморського флоту, один з керівників Севастопольського збройного повстання 1905 р. Прийняв командування крейсером „Очаків”; розстріляний за вироком військового суду. Навчався в гімназії у м. Бердянськ Запорізької області.

* * *
863. Самолис Г. В. Лейтенант Шмидт: Докум. повесть.– М.: Политиздат, 1982. – 174 с.
864. Калугін Ю. А. „Командую флотом. Шмідт”: Біогр. повість. – К.: Молодь, 1969. – 387 с.
865. Денисов Е., Машошин В. Две столетние даты памяти П. П. Шмидта // Азов. вестн. – 2006. – 21 апр. (№15). – С. 1,2.
866. Правда и ложь о лейтенанте Шмидте // Бердян. ведомости. – 2006. –
10 авг. (№52). – С. 11.
867. Руднев А. Наш знаменитый земляк, революционер и социалдемократ // Півд. зоря. – 2002. – 13 лют.

Див. також №714, С.424.
ЛЕЙТЕНАНТСЬКА – ш
ЛЕНІНА – к

Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч (1870-1924) – теоретик марксизму, ідеолог комунізму, засновник більшовицької партії, очолив збройне повстання у Петербурзі (6. ХІ. 1917 р.), яке започаткувало Жовтневу революцію. Керував Радою народних комісарів (з 1917 р.), засновник Комуністичного Інтернаціоналізму, ініціатор утворення СРСР, один із фундаторів централізованого партійно-державного апарату.
ЛЕНІНА ПЛОЩА – л
868. О наименовании площади имени Ленина: [Территорию, прилегающую к памятнику В. И. Ленина в границах между ул. Б. Хмельницкого, шлюзом им. В. И. Ленина и ул. 40 лет Советской Украины, наименовать пл. Ленина]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 30 дек. 1976 г. №558 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.167, арк.45.
869. Беляева Л. Площадь [им. Ленина], известная всему миру // Суббота. – 1999. – 11 нояб. (№45). – С. 11.

ЛЕНІНА ПРОСПЕКТ – к, ж, о,

Леніна проспект. Головна магістраль м. Запоріжжя, зв’язує основні адміністративні райони, розташована вздовж Дніпра, від залізничного вокзалу Запоріжжя – 1 до майдану В. І. Леніна, довжиною 16 км. Ім`я Леніна присвоєно постановою Запорізької міськради від 4 січня 1952 р.
* * *.
870. Запоріжжя: фотоальбом / Автор-уклад. В. Кармазь. – Запоріжжя: ВПК „Запоріжжя”, 1999. – 236 с.- Із змісту: Легкі прогулянки [по просп. Леніна]. – С. 46-63.
871. Власов О. Тайны родного проспекта // Остров Свободы. — 2006. – 1 июня (№19). – С. 12; Компас. – 2006. – 1 июня (№22). – С. 8.
872. Прудкий С. «Наш проспект – это книга истории города»// Комс. правда. – 2006. — №130.
873. Будерчик Л. Самый красивый в Европе проспект //Ул. Заречная.- 2004.- 6 мая (№19).- С.2.
874. Проспект — наша история // Суббота плюс. – 2001. — №2. – С. 1-2.

Див. також №25, С.105-110; №41, С.762; №1754, С.131-132; №1755, С.160-165; №1765, С.44-67; №1766, С.8-13.

ЛЕНІНГРАДСЬКА – к
ЛЕНІНОГОРСЬКА – к

875. Про найменування вулиць селища Мирне: [1-у вулицю, яка проходе паралельно центр. вулиці, надати назву вул. Леніногорська]: Рішення виконкому Запоріз міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

ЛЕНСЬКА – л
ЛЕОНОВА – л

Леонов Валентин Іванович (1905-1942) – начальник УНКВС, згодом начальник УНКДБ Запорізької області, чекіст-більшовик. В кінці 1941 р., на початку 1942 В. Леонов керував організацією партизанських загонів на тимчасово окупованій території. Ним створено 59 партизанських загонів загальним числом 2618 чоловік. За героїзм по обороні м. Запоріжжя був нагороджений орденом Леніна.
Загинув при виконанні службових обов’язків.

* * *
876. О переименовании улицы Парковой [на ул. Леонова]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 30 нояб. 1967 г. №587 (протокол №30) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.254, арк.78.
877. Запорожье в стиле ретро: Фотоконкурс: Совмест. проект «Индустриалки» и Центра цифровых технологий «ФотоВсесвіт»: [Середина 50-х гг. ул. Парковая (Сейчас Леонова)]// Индустр. Запорожье. – 2006. – 29 сент. (№147). – С.6.
878. Науменко І. Імені чекіста // Запоріз. правда. – 1967. – 17 груд.

Див. також №1803.
ЛЕОНТОВИЧА – л

Леонтович Микола Дмитрович (1877-1921) – композитор-новатор, майстер хорового жанру, автор близько двохсот обробок народних пісень, талановитий хоровий диригент і педагог, організатор першого українського симфонічного оркестру та хорової капели, невтомний пропагандист музичної освіти. Здійснив понад 150 обробок українських народних пісень в т. ч. і „Щедрика”.

* * *
879. Микола Дмитрович Леонтович // 22 видатних українських педагоги/ Під заг. ред. А. М. Бойко. – К., 2004. – С. 405-425.
880. Димченко С. Витоки творчої особистості Миколи Леонтовича // Мистецтво та освіта. – 2002. — №4. – С. 56-58.
881. Станішевський Ю. Геній хорової музики // Уряд. кур’єр. – 2002. – 13 груд. (№233).
882. Кузик В. Як загинув Микола Леонтович // Літ. Україна. – 1996. – 23 трав.
883. Володина Е. Улица [Леонтовича] наша. Мы ее хозяева // Индустр/ Запорожье. – 1965. – 11 июня.
Див. також №25, С.127; №41, С.763; №84, С.130; №531, С.268-774.

ЛЕППІКА – ж

Леппік Йоганес (Іоганес) Тенович (1879-1936) – професіональний революціонер, з 1905 р. періодично проживав у Олександрівську, Великому Токмаку; керівник олександрійського пролетаріату. Пізніше (30-ті роки) директор заводів „Комунар”, „Прогрес”.
Похований у місті Запоріжжі на площі Волі.

* * *
884. Єрохов Г. П., Ільін В. В. Йоганн Теннович Леппік. – Дніпропетровськ: Промінь. – 1974. – 94 с.
885. Запорожжю 200: Історико-публіцистичний нарис. – Дніпропетровськ: Промінь, 1970. – 210 с. – Із змісту: [Про Й. Леппіка]. – С. 51-52, 54, 56, 59, 68.
886. Исааков Л. Улица Леппика // Досье. – 1999. – 7 окт. – С. 3.
887. Адельберг Л. Вулиця двох революцій: [З історії вул. Леппіка]// Комсомолець Запоріжжя. – 1987. – 10 жовт. – С. 1,8.
888. Зіньковський Л. Світле сучасне старої вулиці [Леппіка]// Запоріз. правда. – 1967. – 26 листоп.

Див. також №1764, С.43-51; №1766 С.51-55; №1769, С.24; №1781; №1819.

ЛЕРМОНТОВА – О

Лермонтов Михайло Юрійович (1814-1841) – російський поет і прозаїк, основоположник психологічної прози в Росії. Найвідоміші твори: поеми „Демон”, „Мцирі”, роман „Герой нашого часу”, драма „Маскарад”. За написання вірша „На смерть поета” (1837), з приводу смерті
О. С. Пушкіна його висилають на Кавказьку війну, загинув на дуелі.

* * *
889. Поет боротьби і волі: (До 190-річчя від дня народження М. Ю. Лермонтова) // Знаменні дати: Календар 2004. – К.: Україна, 2004. – С. 217-221.
890. Туйск Ю. Лермонтов: предчувствие судьбы // Чудеса и приключения. – 2005. — №2. – С. 6-9.
891. Бурбан В. Затененный гений // Зеркало недели. – 2004. — №42.
892. Янченко В. Дві великі душі Шевченко і Лермонтов // Укр. культура. – 2001. — №3. – С. 29-31.
893. Золотцев С. Сын русской вечности // Север. – 1995. — №1. – С. 137-145.
894. Тютерев Н. «Сердце полное огня…»// Сов. юстиция. – 1991. — №15. – С. 15-18.

Див. також №25, С.129-130; №41, С.763.

ЛЕСІ УКРАЇНКИ – л

Українка Леся (Косач-Квітка Лариса Петрівна) (1871-1913) – українська поетеса, драматург, найяскравіша постать неоромантичного напряму в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст., громадська діячка революційно – демократичного напряму. До найзначніших творів Л. Українки належать драми „Камінний господар”, „Лісова пісня”, „Одержима”, „На руїнах”, „Кассандра” тощо.
Померла поетеса у м. Сурамі (Грузія), похована в Києві.

* * *
895. Багаліка Ю. Леся Українка: Погляд із ХХІ століття // Українки в історії / За заг. ред. В. Борисенко. – К.: Либідь, 2004. – С. 182-186.
896. Безродний Є. Ф. Леся Українка // Безродний Є. Ф. Світова класична думка про державу і право: Навч. посіб. – К., 1999. – С. 380-385.
897. Украина, украинка, украинцы: Заметки по поводу 130-летнего юбилея одной из величайших женщин мира // Зеркало недели. – 2001. – 24 февр.
898. Ненадкевич Є. Українська жінка // Дивослово. – 2001. — №2. – С. 52-58.
899. Сюндюков И. Путь Кассандры // День. – 2001. – 24 черв. (№37).
900. Олійник М. З іменем Лесі // Визвольним шляхом. – 1997. — №3. – С. 326-332.

Див. також №34, С.454-455; №84, С.480.

ЛИВАРНА – к
ЛИЖНА – з
ЛИМАНСЬКА – ш

901. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [Вулицю, яка проходить паралельно вул. Боженко та вул. Вольської, надати назву вул. Лиманська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

ЛИПОВЕЦЬКА – ш

902. О наименовании и переименовании улиц города Запорожья: [Наименовать 3-ю поперечную улицу на пос. Запорожье — Левое – ул. Липовецкая]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящих от 6 июня 1963 г. (протокол №14)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

ЛИСЕНКА ПРОВ. – з

Лисенко Микола Віталійович (1842-1912) –український композитор, основоположник української національної класичної музики. Автор музики до „Кобзаря Шевченка” та хору „Боже великий єдиний …” – своєрідний гімн України. Талановитий хоровий диригент і пропагандист хорового мистецтва, піаніст-віртуоз, музикант-етнограф, який заклав основи української наукової фольклористики. Засновник Музично-драматичної школи – центру вищої спеціальної музичної і театральної освіти в Україні.

* * *
903. Кірєєва Т. І. Постать М. В. Лисенка у світовому історико-культурному контексті // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. — №2. – С. 138-142.
904. Гнєдаш Р. Геній української музики // Культура і життя. – 2002. — №11. – С. 1.
905. Пархоменко Л. Микола Лисенко і його роль у розвитку української національної культури // Нар. творчість та етнографія. – 2002. — №3. – С. 3-10.
906. Полищук Т. Гетьман украинской музыки. Так назвали современники представителя казацкого рода – Николая Лысенко// День. – 2002. – 7 нояб.

Див. також №25, С.141-142; №41, С.766-767; №84, С.144; №531, С.288-294.

ЛИСТОПАДОВИЙ ПРОВ. – з
ЛИСТОПРОКАТНА – ш

907. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Комунальною та кварталами №59, 63, 68, надати назву вул. Листопрокатна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від
15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ЛИСТЯНИЙ ПРОВ. – ш

908. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Пер. Заводской переименовать в пер. Лиственный]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

ЛИТВИНОВА – л

Литвинов Максим Максимович (Валлах Макс) (1876-1951) – радянський державний і партійний діяч, дипломат.

* * *
909. Соколов В. В. Нарком Литвинов – поборник коллективной безопасности // Исторические портреты. – М., 1993. – С. 197-222.
910. Шейнис З. С. Максим Максимович Литвинов: революционер, дипломат, человек. – М.: Политиздат, 1989. – 430 с.
911. Шейнис З. С. Первые шаги дипломатической деятельности М. М. Литвинова // Новая и новейшая история. – 1988. — №1. – С. 152-169.
912. Соколов В. В. Наркоминдел Максим Литвинов // Междунар. жизнь. – 1991. — №4. – С. 107-122.
913. Руднев Д. В разные годы: М. Литвинов в Эстонии: [К биогр. дипломата] // Таллин. – 1990. — №1. – С.85-97.

Див. також №25, С.148.

ЛІВОБЕРЕЖНА – о

914. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Набережную переименовать на ул. Левобережную]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

ЛІЗИ ЧАЙКІНОЇ – з

Чайкіна Єлизавета Іванівна (1918-1941) – партизанка, Герой Радянського Союзу (1942, посмертно).

* * *
915. Герои Советского Союза: Краткий биогр. словарь в 2-х т. – Т.2 / Любов – Ящук.- М.: Воениздат, 1988.- 863 с.- Из содерж.: [Чайкина Е. И.]. – С. 708.
916. Андронников А., Киселев В. Вечный свет подвига // Комс. правда. – 1981. – 22 нояб.
917. Платонов Ю. Секретарь райкома // Комс. правда. – 1971. – 23 нояб.

Див. також №302, С.841; №448, С.431-439; №714, С.242; №1788; №1811.

ЛІКАРНЯНА – л
ЛІНІЙНА – ж
ЛІРИЧНА – ш
ЛІСНА – л
ЛІСОРОЗСАДНИК – к

918. Про найменування вулиць в Комунарському і Жовтневому районах: [Вулицю, яка проходить уздовж траси Оріхів-Запоріжжя біля Запоріз. обл. клінічної лікарні і на якій розташовані житлові та промислові об’єкти Запоріз. обл. об’єднання „Запоріжліфт”, найменувати „Лісорозсадник”]: Рішення Запоріз. міськради 12-а сесія 24-го скликання від 15 жовт. 2003 р. №27.

ЛІТАКОВА – к
ЛІТЕРАТУРНА – з
ЛІХАЧОВА – Л

Ліхачов [Лихачов] Дмитро Сергійович (1906-1999) – російський радянський літературознавець та історик культури, академік АН СРСР (1970). Почесний академік і доктор Американської, Італійської, Геттингенської академій; Оксфордського, Единбурзького, Цюріхського та ін. університетів.
Нагороджений Державною премією СРСР (1952, 1969), Міжнародною премією братів Кирила і Мефодія (1980) та ін. нагородами.

* * *
919. Талант духовної мудрості: (До 100-річчя від дня народження Д. С. Лихачова) // Знаменні дати: Календар – 2006. – К.: Україна, 2006. – С. 225-229.
920. Запесоцкий А. Академик Лихачов: взгляд из ХХI века // Наука и жизнь. – 2006. — №12. – С. 16-23.
921. Иванова Л. Последнее интервью Дмитрия Лихачева // Аргументы и факты. – 1999. — №40. – С. 5.
922. Классик российской культуры // Библиотека. – 1997. — №1. – С. 9-13.
923. Фоняков И. «Я видел столько страшного, что теперь уже не боюсь ничего»: Соловецкие страницы акад. Д. С. Лихачова // Лит. газ. – 1994. – 9 марта.

Див. також №25, С.155; №41, С.770.
ЛОГІНОВА – л

Логінов Федір Георгійович (р. н. невід. -1958) – один із видатних організаторів гідроенергетичного будівництва в СРСР, начальник Дніпробуду (1944-1947), докорінно удосконалив методи відбудови Дніпрогесу після Великої Вітчизняної війни.
У 1945 р. Логінов Ф.Г. очолив Міністерство будівництва електростанцій СРСР.
* * *
924. Днепровские огни. – К.: Политиздат Украины, 1976. – 190 с. – Из содерж.: [Ф. Г. Логинов]. – С.7,175,177,187-188.
925. Запорожский индустриальный комплекс. – Днепропетровск: Промінь, 1975. – 271 с. – Из содерж.: [Ф. Г. Логинов]. – С. 98-99, 113.
926. Гершберг С. Это было в Запорожье. – М.: Политиздат, 1974. – 111 с. – Из содерж.: [Ф. Г. Логинов]. – С. 74-76,88-90,92,97-98.
927. Ребро П. Созвездие Логинова: (Отрывок из докум. повести)// Индустр. Запорожье. – 1982. – 18 сент.

ЛОМОНОСОВА ПРОВ. – л

Ломоносов Михайло Васильович (1711-1765) – російський вчений-природодослідник, енциклопедист, родоначальник матеріалістичної філософії в Росії, поет, один із зачинателів нової російської літератури, реформатор російської літературної мови, художник, історик.

* * *
928. Корнєєв В. Учений-енциклопедист Михайло Ломоносов // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2005. — №37.
929. Палієнко Л. Ломоносов: відомий і невідомий // Географія та основи економіки в шк. – 2005. – №3. – С. 50-52.
930. Таценко С. Михаил Васильевич Ломоносов // Основы Безопасности Жизнедеятельности. – 2003. — №12. – С. 22-25.
931. Портнов А. Четыре загадки в биографии Ломоносова // Чудеса и приключения. – 2000. — №2. – С. 54-55.

Див. також №25, С.219-220; №41, С.788; №75, С.120-127; №80, С.253-261.

ЛОЦМАНСЬКИЙ ПРОВ. – ж
ЛУГАНСЬКА – к

932. Про найменування вулиць селища Мирне: [1-у поперечну вулицю назвати вул. Луганська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес.
1960 р. №458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

ЛУГОВА – ш
ЛУНАЧАРСЬКОГО – к

Луначарський Анатолій Васильович (1875-1933) – радянський державний діяч, письменник, літературний критик, мистецтвознавець, академік АН СРСР (1930).

* * *
933. О’Коннор Т. Э. Анатолий Луначарский и советская политика в области культуры. – М.: Прогресс, 1992. – 222 с.
934. Яковлева Т. С. Луначарский: Кн. для старшеклассников. – М.: Просвещение, 1991. – 141 с. – (Люди науки).
935. Луначарская-Розенель Н. А. Память сердца: Воспоминания (об А. В. Луначарском). – М.: Искусство, 1977. – 454 с.
936. Дмитриев С. «Праведник и нарком: (Из истории взаимоотношений А. В. Луначарского и В. Т. Короленко)»// Москва. – 1990. — №4. – С. 138-152.
937. Маркус В. А. Об А. В. Луначарском: (Из воспоминаний 1918-1920 гг.)// В мире кн. – 1987. — №12. – С. 7-9.
Див. також. №25, С.240.

ЛУЦЬКИЙ ПРОВ. – ш
ЛЬОТНА – к
ЛЬОТНИЙ ПРОВ. – ш
ЛЮТНЕВИЙ ПРОВ. – ш

938. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Переулок, проходящий от ул. Цветочной до ул. Новогодней и дальше, наименовать пер. Февральским]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек.
1990 г. № 517 (протокол № 38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

М

МАГАРА – к

Магар Володимир Герасимович (1900-1965) – український радянський актор і режисер, народний артист СРСР (1960). З 1944 р. очолював Запорізький український музично-драматичний театр ім. Щорса (нині ім. Магара).

* * *
939. Щербина Т. П. В. Г. Магар – актор і режисер // Нариси культури українців Півдня. – Запоріжжя, 1997. – С. 24-26.
940. Гайдабура В. Що лишилося живого…// Комсомолець Запоріжжя. – 1980. – 5 лип.
941. Трощановський А. Таланта добрый свет // Индустр. Запорожье. – 1980. – 5 июля.
942. Бережний В. Видатний майстер сцени // Запоріз. правда. – 1975. – 23 листоп.
943. Слово о большом художнике // Индустр. Запорожье. – 1975. – 23 нояб.
944. Нові вулиці Запоріжжя: [Магара та ін.]// Запоріз. правда. – 1966. – 14 січ.

Див. також №41, С.805-806; №1818; №1819.

МАГІСТРАЛЬНА – ш
МАГНІТНА – з

945. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Магнитная в пос. Запорожье – Левое]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

МАЙКОПСЬКИЙ ПРОВ. – з

946. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [пров. Майкопський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

МАКАРЕНКА – з

Макаренко Антон Семенович (1888-1939) – радянський педагог і письменник, біографія якого тісно пов’язана з Україною. Здійснив безприкладний у педагогічній практиці досвід перевиховання у трудових колоніях для неповнолітніх порушників (поблизу Полтави, під Харковом). Найвідоміші твори „Педагогічна поема”, „Прапори на баштах”.

* * *
947. Латышина Д. И. А. С. Макаренко// Латышина Д. И. История педагогики. – М., 2003. – С. 527-546.
948. Кумарин В. Макаренко, какого мы никогда не знали // Соц. педагогика. – 2003. — №2. – С. 15-25.
949. Ярмаченко М. Антон Макаренко – класик української педагогіки ХХ ст. // Пед. газ. – 2003. — №2.
950. Козловський І. Макаренко – і в Німеччині Макаренко // Вечірній Київ. – 2002. – 4 верес.

Див. також №25, С.310; №879, С.504-529.

МАКАРОВА – (див. Адм. Макарова) – Л
МАКІЇВСЬКИЙ ПРОВ. – з

951. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Завод. р-не, проходящий от ул. Автодоровской до ул. Каспийской, наименовать
пер. Макеевским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от
21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

МАЛА – л
МАЛАХІТНА – ш
МАЛИКА – л

Малик Фома Васильович (1903-1943) — Герой Радянського Союзу (1943, посмертно), гвардії старший лейтенант, командир роти 62-го гвардійського окремого саперного батальйону (3-й гвардійський механічний корпус, 47-а армія, Воронезький фронт). Інженер-будівник працював на будівництві Дніпрогесу.

* * *
952. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Ул. Скворцова в Ленин. р-не на бывшем пос. В. Хортица переименовать на ул. Малыка]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 нояб. 1978 г. №398 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.410, арк.75-76.

Див. також. №915, С.27.

МАЛИНОВСЬКОГО – к

Малиновський Родіон Якович (1898-1967) – радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1944), двічі Герой Радянського Союзу (1945, 1958), Народний герой Югославії (1964). Уродженець м. Одеса. Учасник 1-ої світової і громадянської воєн. Під час Великої Вітчизняної війни – командувач корпусу армії, 2 і 3 Українських фронтів. З 1957 – міністр оборони СРСР.

* * *
953. О наименовании улиц в кварталах новой настройки Жовтневого района: [Улицу в Жовт. р-не (Космос), проходящую от ул. Северо – Кольцевой до балки Сухой, наименовать ул. Малиновского]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1968 г. №282 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.314, арк.16-17.
954. Светлишин Н. А. Маршал Советского Союза – Родион Малиновский // Светлишин Н. А. Орден «Победа» — полководцам. – М., 1988. – С. 129-149.
955. Горбунов М. Маршал Малиновский // Творцы Победы. – М., 1987. – С. 146-157.
956. Белин П. Чуйков маршал и человек: (В т.ч. и о Р. Я. Малиновском именем которого названа улица) // Іскра. – 2006. – 16 февр. (№7). – С. 6.
957. Гороховский А. К сороковому дню после смерти маршала Советского Союза Р. Малиновского в его доме умерли обе кошки и обе собаки: [Судьба маршала]// Факты. – 2002. – 11 янв.
958. Хорев А. Маршал Малиновский // Красная звезда. – 1994. – 23 дек.
959. Лященко Н. Малиновский // Коммунист Вооруженных Сил. – 1990. — №9. – С. 64-68.
960. Гордиенко В. М. Не представлял, как жить иначе // Красная звезда. – 1988. – 23 нояб.

Див. також №25, С.330; №41, С.818; №1769, С.24-25; №1792; №1815.

МАЛЬОВНИЧА – ш
МАНУЇЛЬСЬКОГО – к

Мануїльський Дмитро Захарович (1883-1959) – партійний і державний діяч, академік АН УРСР (1945), учасник соціал-демократичного руху, творець школи української дипломатії. У 1922-1943 рр. перебував на вищих керівних посадах у Комінтерні, очолював міністерство закордонних справ УРСР (1944-1952).

* * *
961. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1974. – 632 с. — Т. 15/ Ломбард-Мезитоп. – Из содерж.: [Мануильский Д. З.]. – С. 340.
962. Антонюк Д. Активный боец ленинской гвардии // Коммунист. – 1983. — №17. – С. 65-73.
963. Фирсов Ф. И. Революционер, дипломат, ученый // Вопр. истории КПСС. – 1983. — №10. – С. 81-84.

Див. також №25, С.352; №41, С.825; №302, С.465.

МАРАТА – л

Марат Жан Поль (1743-1793) – діяч Великої французької революції, один з вождів якобінців, учений і публіцист.

* * *
964. Валовой Д. В. и др. Друг народа // Валовой Д. В. и др. Дерзновение. – М., 1989. – С. 60-79.
965. Алданов М. Д. Ванна Марата: [О его смерти]// История. – 2004. — №11. – С. 4-14.

Див. також №25, С.356; №41, С.827; №302, С.466; №768, С.430-437.

МАРГАНЦЕВА – ш
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ш

966. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Пер. Приволжский в Шевчен. р-не, проходящий от №43 до 50 между домами №7 и9 по ул. Юннатов, переименовать на пер. Мариупольский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

МАРКО ВОВЧОК – л

Вовчок Марко (Вілінська Марія Олександрівна) (1833-1907) – українська і російська письменниця революційно-демократичного напряму, перекладачка, видавець. Серед найвідоміших творів – „Народні оповідання”, „Кармалюк”, „Маруся”, роман „Живая душа”

* * *
967. Гончар О. І. Вовчок Марко // Історія української літератури ХІХ століття. – Кн. 2. – К., 1996. – С. 209-236.
968. Недашковская М. Мария Вилинская – Маркович, взявшая псевдоним Марко Вовчок // Дел. жизнь. – 2005. — №7. – С. 38-40.
969. Климчук Л. Українська Жанна д`Арк // Нар. армія. – 2003. – 16 груд.
970. Русова С. „Лагідний пророк” України // Неопалима купина. – 1995. — №1/2. – С. 68-73.
971. Брандис Е. Страницы жизни Марко Вовчок // Радуга. – 1967. — №3. – С. 86-120; №5. – С. 73-100.

Див. також №41, С.830; №54, С.341-342; №895, С.168-171.

МАРКСА – (див. Карла Маркса) – л
МАРМУРОВИЙ ПРОВ. – ш
МАРСЕЛЯ КАШЕНА – о

Кашен Марсель (1869-1958) – діяч французького і міжнародного комуністичного і робітничого руху; один із засновників Французької комуністичної партії (ФКП, 1920); активний учасник Руху Опору; почесний козак 1-ї Запорізької кавказької дивізії Червоного козацтва України, яку відвідав 1928 р. в м. Проскурові (нині Хмельницький).

* * *
972. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1973. – 608 с. — Т. 11/ Италия-Кваркуш. – Из содерж.: [М. Кашен]. – С. 555.

Див. також №68, С.75; №302, С.337.

МАРТЕНІВСЬКА – ш
МАРШАЛА СУДЦЯ – х

Судець Володимир Олександрович (1904-1981) –воєначальник, Герой Радянського Союзу (1945), Маршал авіації (1955), Народний герой Югославії, Герой МНР. 17-а повітряна армія, якою командував В. Судець (1943-1945) приймала участь у визволенні м. Запоріжжя від німецько-фашистських окупантів (жовтень 1943 р.). Судець В. О. – почесний громадянин Запоріжжя.

* * *
973. О наименовании улиц в Ленинском районе: [Улицу, проходящую между кварталами 15-21 от ул.14 Октября до ул. Хортицкое шоссе, наименовать
ул. Маршала Судца]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 30 сент. 1983 г. №332 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.771, арк.54-55.
974. Ильин С. Опережая время // Позиция. – 2006. – 23 февр. (№8). – С. 14. – (Имена на карте города).
975. Станіславський А. Слідами подвигів: [Маршал авіації В. О. Судець в гостях у запорожців]// Запоріз. правда. – 1967. – 28 лют.

Див. також №10, С.427-439; №11, С.456-460; №34, С.46; №154, С.186-197; №915, С.537-538; №1758, С.359-360; №1768, С.283-285; №1791.

МАРШАЛА ЧУЙКОВА – л

Чуйков Василь Іванович (1900-1982) – воєначальник; учасник громадянської та Великої Вітчизняної війн, командир полку; двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945), Маршал Радянського Союзу (1955). Командував 62-ю (8-ю гвардійською) армією, яка обороняла Сталінград, приймала участь у штурмі Запоріжжя (1943).
В. І. Чуйков — почесний громадянин м. Запоріжжя.

* * *
976. О наименовании улицы: [О переименовании ул. Бородинской на ул. Маршала Чуйкова]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 29 июля 1982 г. №247 (протокол №8) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.685, арк.467.
977. Евланов В., Петров С. Почетным оружием награжденные. – М.: Просвещение, 1988. – 256 с. – Из содерж.: [О В. И. Чуйкове]. – С. 246.
978. Падерин И. Солдат Отечества // Комс. правда. – 1980. – 12 февр.
979. Охріменко І. За заслуги перед Запоріжжям: Маршал Рад. Союзу В. І. Чуйков – почесний громадянин Запоріжжя // Запоріз. правда. – 1974. – 8 лют.
980. Соловов В. Прославленный маршал – почетный гражданин Запорожья // Индустр. Запорожье. – 1974. – 8 февр.

Див. також №154, С.20-34; №714, С.350; №915, С.742.

МАРШОВА – к

981. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Вахтовою та р. Московкою, надати назву вул. Маршова]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

МАТРОСОВА – (див. Олександра Матросова) – з
МАТРОСЬКА – ж
МАТЕ ЗАЛКА – л

Залка Мате (Франкль Бела) (1896-1937) – угорський письменник. Під ім’ям генерала Яукача приймав участь у національно-визвольній війні іспанського народу (1936-1939). Був тісно зв’язаний з Україною, куди з 1928 р. приїжджав майже щороку.

* * *
982. Усенко П. Мате Залка // Усенко П. Про моїх сучасників. – К., 1977. – С. 65-69.
983. Крамов И. Мате Залка // Крамов И. Литературные портреты. – М., 1976. – С. 111-150.
984. Ковинька А. Как о живом, легенды ходят …// Радуга. – 1981. — №10. – С. 69-73.
985. Микитенко О. Мате Залка і Україна // Всесвіт. – 1971. — №4. – С. 17-22.
986. Мюнних Ф. Мате Залка – солдат революции // Новый мир. – 1966. — №5. – С. 222-226.

Див. також №550, С.190-191.

МАШИННА – з
МАЯКОВСЬКОГО ПЛОЩА – о

Маяковський Володимир Володимирович (1893-1930) – російський радянський поет, драматург, один із засновників футуризму. У 1928 р. відвідав Запоріжжя. Серед найвідоміших творів – поеми „Облако в штанах”, „Люблю”, „Во весь голос”, п’єси „Баня”, „Клоп” та ін.

* * *
987. Ребро П. В. Маяковський і Запоріжжя: (До 105-річчя з дня народження): Літ.-краєзнавчий нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1998. – 24 с.
988. Запорожье в стиле ретро: Фотоконкурс: Совместный проект «Индустриалки» и Центра цифровых технологий «ФотоВсесвіт»: [1958 г. Пл. Театральная (сейчас — Маяковского)]// Индустр. Запорожье. – 2006. – 15 сент. (№138). – С. 3.
989. Фатеева Л. Вернисаж у фонтана жизни: [Пл. Маяковского – место для выставки работ запорож. худож.]// Комс. правда. – 2004. – 11 нояб.
990. Гончаренко С. Новое лицо площади Маяквского: [О реконструкции]// Ул. Заречная. – 2003. – 10 июля (№25). – С.3.

Див. також №25, С.422; №41, С.840-841.

МАЯКОВСЬКОГО ПРОСПЕКТ – о
МЕДВЄДЄВА – л

Медвєдєв [Медведєв] Дмитро Миколайович (1898-1954) – учасник партизанського руху на Україні під час Великої Вітчизняної війни, полковник, Герой Радянського Союзу (1944), російський радянський письменник (документальна повість „Сильні духом”).

* * *
991. Гладков Т. Сильный духом // Вод. транспорт. – 1983. – 9 июля.
992. Прудников В. На переломе // Донбасс. – 1979. — №1. – С. 87-95.
993. Струтинский Н. «Есть дела, которые не меркнут»// Красная звезда. – 1978. – 22 авг.

Див. також №25, С.427; №915, С.65.

МЕДИЧНА – л
МЕДОВА – ш

994. Про найменування вулиці у колишньому селищі Криничне, розташованому у Шевченківському районі: [Вулицю, яка пролягає паралельно трасі Донецьк-Запоріжжя від вул. Піхотної до вул. Етюдної, найменувати вул. Медова]: Рішення Запоріз. міськради 6-а сесія, 24-го скликання від 31 січ. 2003 р. №37.

МЕДОВИЙ ПРОВ. – л

995. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає від вул. Войкова поряд з пров. Яскравим, дати назву Медовий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

МЕЖОВА – к
МЕЛІОРАТИВНА – к
МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – к
МЕНДЕЛЄЄВА – ш

Менделєєв Дмитро Іванович (1834-1907) – російський вчений-хімік, член-кореспондент Петербурзької АН (1876), член багатьох іноземних академій і наукових товариств, відкрив закон періодичності, створив першу таблицю хімічних елементів (таблиця Мендєлєєва).

* * *
996. Белова Т. Малознакомый профиль известного человека // Нар. образование. – 2003. — №6. – С. 100-109.
997. Русакова М. Ю. Менделеев – судебный эксперт // Химия и жизнь. ХХI век. – 2002. — №5. – С. 52-55.

Див. також №25, С.456; №41, С.848; №74, С.262-271; №75, С.299-305; №80, С.266-271.

МЕНЖИНСЬКОГО – л

Менжинський Вячеслав Рудольфович (1874-1934) – радянський державний і партійний діяч.

* * *
998. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1974. – 616 с. – Т. 16/ Мезия-Моршанск. – Из содерж.: [Менжинский В. Р.]. – С. 74-75.
999. Смирнов М. Стойкий солдат ленинской гвардии // Коммунист. – 1984. — №14. – С. 49-58.

Див. також №25, С.457; №302, С.485.

МЕТАЛІСТІВ – з
МЕТАЛУРГІВ ПРОСПЕКТ – л

Розташований в північно-східній частині міста, з’єднує Заводський і Ленінський райони. Починається з Північного шосе перетинає проспект Леніна і закінчується садовими ділянками по вулиці С.Тюленіна Довженка 1750 м., ширина 60 м. Закладка та забудова проспекту почалась у 1929 р. Тоді він отримав свою першу назву – алея Ентузіастів. За планом алея починалася від промзони та мала виходити до Дніпра широким бульваром. І тільки в останні момент лінія високовольтних передач змінила її транспортною. З жовтня 1932 по вулиці на заводи пішли автобуси: 2 маршрути – до головної контори „Запоріжсталі” і до шамотного заводу (тепер Вогнетриву). З березня 1935 вулиця заасфальтована і електрифікована. В грудні 1949 рішенням міськвиконкому алею Ентузіастів було перейменовано на проспект Сталіна. Свою теперішню назву – проспект Металургів одержав 14 листопада 1961 р.

* * *
1000. Про перейменування вулиць міста Запоріжжя: [Перейменувати просп. Сталіна на просп. Металургів]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 14 листоп. 1961 р. №471 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.937, арк.78.
1001. Ломонос Н. Приказ паризького журі був великим авансом, або яким є нині місто – сад: [Про просп. Металургів, та архітектуру колишнього Соцміста]
// Запоріз. правда. – 2006. – 9 груд. (№186). – С. 1.
1002. Беляева Л. Главная транспортная артерия // Днепр. металлург. – 2002. – 18 янв. – С.3.
1003. Полюшко В. Проспект Металлургов // Киев. ведомости. – 2002. – 23 июля.
1004. Беляева Л. Проспект Металлургов – вчера, сегодня и … завтра // Днепр. металлург. – 2001. – 26 окт.
1005. Дворниченко Ю. Голуби, фонтан или отстой «маршруток»?: [Об архит. перспективах просп. Металлургов]// Наше время. – 1999. — №6 (февр). – С. 15.

МЕТЕОРИТНИЙ ПРОВ. – ш

1006. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Пер. Паторжинского в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Паторжинского №119 и 121 до
ул. Кировоградской №70 и 72, наименовать пер. Метеоритным]: Решение
исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

МЕТРОПОЛІТЕНІВСЬКА – л
МЕХАНІЧНА – к
МЕЧНИКОВА – ш

Мечников Ілля Ілліч (1845-1916) – російський і український біолог, один з основоположників ембріології, порівняльної патології, імунології і мікробіології. Почесний член Петербурзької АН (1902), професор Одеського університету та інституту Пастера в Парижі; лауреат Нобелівської премії (1908).

* * *
1007. Рожнятовська О. А. Син України, громадянин світу: (До 160-річчя від дня народження І. І. Мечникова)// Календар знамених і пам’ятних дат. – ІІ кв. 2005. – К., 2005. – С. 47-51.
1008. Шаров І. Мечников Ілля Ілліч // Шаров І. 100 видатних імен України. – К., 1999. – С. 252-255
1009. Резник С. Е. Мечников. – М.: Мол. гвардия. – 1973. – 367 с. – (Жизнь замечательных людей; Вып. 9).
1010. Безродний Є. Нобелівський лауреат І. І. Мечников// Ваше здоров’я. – 1997. – 22 листоп.
1011. Цветной И. Открытие в Мессинском заливе: [Об И. И. Мечникове] // Мед. газ. – 1989. – 9 апр.

Див. також №25, С.252-255; №41, С.856.

МИКОЛАЄВОЇ – ТЕРЕШКОВОЇ – (див. Терешкової) – л
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ПРОВ. – ш
МИКОЛИ КРАСНОВА – ш

Краснов Микола Федорович (1914-1945) – льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу (1944). Визволяючи від фашистів м. Запоріжжя збив 11 ворожих літаків. Командир ескадрильї 116-го винищувального авіаційного полку (295-а винищувальна авіаційна дивізія, 9-й змішаний авіаційний корпус, 17-а повітряна армія, 3-й Український фронт) майор Краснов до грудня 1943 р. зробив 272 бойових вилетів, у 85 повітряних боях особисто знищив 31 літак противника.
Загинув в бою.

* * *
1012. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Улицу в Шевчен. р-не, проходящую от ул. Производственной до ГПТУ – 29 между коллективными садами и базами «Культхозтовары», наименовать ул. Николая Краснова]: Решение исполкома Запорож горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.
1013. Краснов Николай Федорович // Бесплатно всегда. – 1999. – 6 мая. – С. 5.
1014. Хусточка Н. Подвиг в небе Запорожья // Индустр. Запорожье. – 1978. – 20 авг.

Див. також №4, С.773; №1800.

МИКОЛИ РУДНЄВА – л

Руднєв Микола Олександрович (1894-1918) – герой громадянської війни; заступник наркома у військових справах Донецько-Криворізької радянської республіки (1918).

* * *
1015. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./Голов. ред. М. П. Бажан.- Т.9/ Поплужне – Салуїн. – К.: УРЕ, 1983. – 558 с. –Із змісту: [М. О. Руднєв].- С.507.
1016. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1975. – 628 с. – Т. 22/ Ремень-Сафи. – Из содерж.: [Руднев Н. А.]. – С. 350.

МИЛОСЕРДЯ – ш

1017. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[На бывшем пос. Карантинка улицу, находящуюся от ул. Фабричной вдоль балки до
ул. Крайняя, наименовать ул. Милосердия]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

МИРГОРОДСЬКА – л

1018. Про перейменування вулиці Ворошиловградської та найменування вулиць новобудов на селищі правого берега: [Найменувати вулицю, яка проходить поміж вул. Леонтовича та Дніпропетровським шосе – вул. Миргородська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1961 р.
№539 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.971, арк.157.

МИРНА – ш
МИРНОГО – (див. Панаса Мирного) – л
МИРУ – о

1019. О присвоении наименования новой улице Соцгорода [проходящей между кварталами 81и 82 – ул. Мира]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 11 окт. 1951 г. №809 (протокол №42) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.406, арк.413.

МИСЛИВСЬКИЙ ПРОВ. – ш

1020. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Глухою та вул. Фабричною, надати назву пров. Мисливський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

МИТИЩІНСЬКИЙ ПРОВ. –ш
МИХАЙЛОВА – л

Михайлов Микола Матвійович (1902-1965) — учасник громадянської та радянської-фінської (1939-1940) воєн, генерал-майор, командир 78-ї стрілецької дивізії (46-а армія, 3-й Український фронт). Герой Радянського Союзу (1945). В травні 1943 р. дивізія, під його командуванням вела бої за утримання плацдарму на правому березі Дніпра, в районі Федорівки, Миколаївки, прорвала оборонний рубіж німців і першою увійшла в м. Запоріжжя. За бойові діла дивізія отримала звання „Запорізької”.

* * *
1021. Незнамова Т. Іменем генерала Михайлова [названа вулиця в Запоріжжі]// Запоріз. правда. – 1966. – 22 черв.

Див. також №915, С.94; №1788.

МІДНА – ш
МІЖНАРОДНА – к
МІКЛЕЯ – л

Мі клей Геннадій Валерійович (1907-1941) – Герой Радянського Союзу (1941, посмертно); уродженець м. Запоріжжя. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р. Командир 209-го горнострілецького полку (96-а горнострілецька дивізія, 18-а армія, Південний фронт) відзначився при обороні однієї із західних ділянок державного кордону у червні 1941 року.

* * *
1022. Майор [Г. В. Миклей] остался в памяти запорожцев [назвавших улицу в честь своего земляка]// Позиция. – 2006. – 28 сент. (№39). – С. 22.
1023. Пронин А. До последнего дыхания: [О подвиге Г. В. Миклея]// Знамя труда. – 1990. – 4 мая.
1024. Шевелев М. Имя на обелиске // Индустр. Запорожье. – 1985. – 7 мая.
1025. Лукаш І. Наймужніші запорожці // Запоріз. правда. – 1984. – 15 квіт.
1026. Зыков А. Таким он парнем был // Знамя труда. – 1980. – 9 мая.

Див. також №154, С.260-275; №915, С.78; №1758, С.367.

МІКОЯНА – ш

Мікоян Анастас Іванович (1895-1978) – радянський державний і політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці (1943).

* * *
1027. О наименовании улиц в Ленинском и Шевченковском районах: [Улицу в Шевчен. р-не, проходящую от ул. Авраменко параллельно ул. Куйбышева до трассы Москва – Симферополь, наименовать ул. Микояна]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 авг. 1979 г. №294 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.462, арк.44.
1028. Микоян А. И. В первый раз без Ленина: [Воспоминания]// Огонек. – 1987. — №50. – С. 5-7.
1029. Микоян С. Политическое долголетие: [Сын об А. Микояне]// Кн. обозрение. – 1989. — №1. – С. 8-9.
1030. Донцов И. Верный ленинец // Огонек. – 1975. — №47. – С.6.

Див. також №25, С.548.

МІНАЄВА – ж

Мінаєв Іван Іванович (1882-1928) – один з перших робітників-революціонерів Олександрівська, активний учасник грудневого збройного повстання 1905 р. м. Олександрівськ.

* * *
1031. Васильченко К. Безсмертя хоробрих // Комсомолець Запоріжжя. – 1971. – 22, 24, 27, 29 лип.
1032. Чебаненко П. Революційний гарт // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 12 лют.
1033. Сатановский Б., Колотовкин В. Буревестник // Индустр. Запорожье. – 1965. – 15 дек.
1034. Автобиография рабочего революционера // Каторга и ссылка. – 1923. — №7. – С. 91-111.

Див. також №1765, С.74-75; №1766, С.28-33.

МІНЕРАЛЬНИЙ ПРОВ. – ш
МІНОМЕТНА – к
МІНСЬКА – л
МІСЬКА – ш

1035. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[Улицу, проходящую от ул. Цветочной параллельно ул. Хороводной, наименовать
ул. Городской]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

МІСЯЧНИЙ ПРОВ. – ш

1036. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[На бывшем пос. Карантинка переулок, проходящий от пер. Художественный вправо до конца застройки, наименовать пер. Лунным]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

МІЦНА – ш
МІЧУРІНА – ш

Мічурін Іван Володимирович (1855-1935) – російський біолог, садівник, засновник в СРСР наукової селекції плодово-ягідних і ін. культур; вивів близько 3000 сортів морозостійких дерев та кущів; почесний член АН СРСР (1935), академік ВАСГНІЛ (1935).

* * *
1037. Киреева М. Крупнейший садовод России // Цветоводство. – 2005. — №6. – С. 20-21.
1038. Попов А. А. Он интересен и сегодня // Приусадебное хоз-во. – 1995. — №10. – С. 34-35.
1039. Сушков Ф. В защиту славного имени // Сел. жизнь. – 1990. – 19 июля.
1040. Аршанский В. Там, за тайной природы // Подъем. – 1980. — №5. – С. 122-127.
1041. Еникеев Х. К. И. В. Мичурин – основоположник советской селекции плодовых растений // Сельскохозяйственная биология. – 1980. – Т. 15. — №5. – С. 643-651.

Див. також №41, С.875.

МЛИНОВИЙ ПРОВ. – ж

1042. Велика проблема маленького провулку Млинового // Запороз. Січ. 2007. – 8 верес. (№170). – С.2.

МОДЕЛЬНИЙ ПРОВ. – ш
МОЖАЙСЬКА – з
МОЗАЇЧНИЙ ПРОВ. – ш
МОКРЯНСЬКА – ш
МОЛДАВСЬКА – к
МОЛОДІЖНА – з
МОЛОДОГВАРДІЙСЬКА – ш
МОРОЗОВА – (див. Павлика Морозова) – ш
МОЛОЧНА – ш
МОНТАЖНИЙ ПРОВ. – л
МОРСЬКИЙ ПРОВ. – ш
МОРФЛОТСЬКА – з
МОСКВІНА – з Москвін
МОСКВОРЕЦЬКА – ш

1043. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Садівництва та вул. Мокрянською, надати назву вул. Москворецька]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

МОСКОВСЬКА – ш
МОСТОВИЙ ПРОВ. – к
МОТОРНИЙ ПРОВ. – ш
МОХОВА – ш
МУЖАЙЛА – л

Мужайло Микола Тимофійович (1918-1981) – учасник Великої Вітчизняної війни, повітрян ий стрілок-рад лет, здійснив 332 бойових вилетів, приймав участь у 45 повітряних боях, особисто збив 10 літаків противника. З 1965 р. мешкав у Запоріжжі. Герой Радянського Союзу (1946).

* * *
1044. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Вулиці, яка пролягає від вул. Трансформаторної та перетинає вул. Томаківську і виходить на шлях до Дніпропетровська, дати назву вул. Мужайла]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.
1045. Лукаш І. Побратими // Лукаш І. Велике бачиться на відстані: Докум.повісті, нариси. – Дніпропетровськ., 1998. С. 105-110.
1046. Бабій А. Шана Герою // Комсомолець Запоріжжя. – 1982. – 13 трав.
1047. Глущенко М. Хоробрий сокіл: [Про подвиг нашого земляка М. Т. Мужала]// Комсомолець Запоріжжя. – 1974. – 18 жовт.
1048. Лукаш І. Перший орден: [З біогр. М. Т. Мужала]// Патріот Батьківщини. – 1974. – 18 серп.
1049. Лукаш І. Соколи // Запоріз. правда. – 1973. – 28 січ.

Див. також №5, С.307-312; №10, С.374-376; №915, С.124; №1791.

МУЗЕЙНА – л
МУЗИЧНА – к

1050. Про найменування вулиць селища Мирне: [2-у вулицю, яка проходе паралельно центр. вулиці, назвати вул. Музична]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

МУРАВЙОВА – ж Муравйов
МУРМАНСЬКА – л
МИСЛИВСЬКИЙ ПРОВ. – ш
МУСОРГСЬКОГО – ш

Мусоргський Модест Петрович (1839-1881) – російський композитор, учасник „Могучої кучки”. Спадщину Мусоргського становлять вокальні, музично-драматичні, інструментальні твори, найвеличніші з них опери „Борис Годунов”, „Хованщина”.

* * *
1051. Никитина Л. Д. М. П. Мусоргский// Никитина Л. Д. История русской музыки. – М., 2000. – С. 69-91.
1052. Голенищев-Кутузов А. А. Воспоминая о М. П. Мусоргорском // Муз. жизнь. – 2006. — №6. – С. 30-34.
1053. Царева Е. Памяти М. П. Мусоргского // Музыка и время. – 2006. — №7. – С. 9-12.
1054. Зюзюкин И. «Крест на себя наложил я… »// Смена. – 1996. — №11. – С. 45-55.
1055. Ганчикова В. На святой земле, родившей Мусоргского // Юность. – 1989. — №12. – С. 62-63.

Див. також №29, С.180; №41, С.902.

Н

НАБЕРЕЖНА – л
НАГІРНА – к
НАГНИБІДИ – к

Нагнибіда Микола Львович (1917-1985) – український радянський поет, уродженець Запорізької області (с. Смирнове Куйбишевського р-ну), безпосередній учасник будівництв Дніпрогесу і Запоріжжя. Лауреат Державних премій СРСР та УРСР. Друкуватися почав з 1930 р. Найвідоміші збірки поезії „Дніпровська весна” (1932), „Поезії” (1952), „Риси рідного обличчя” (1974).

* * *
1056. О наименовании улиц в городе: [Улицу, проходящую от просп. 40-летия Победы до ул. Автозаводской вдоль кварталов ІІІ и ІІ, наименовать
ул. Н. Л. Нагнибиды]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 марта 1989 г. №101 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.64, арк.85-86.
1057. Федина В. „В степах лежить моє серце”// Федина В. І голос той, і ті слова … – Запоріжжя, 2003. – С. 143-152.
1058. Нагнибіда Микола Львович // Українська літературна енциклопедія. – К., 1995. – Т. 3. – С. 444.
1059. Острик М. Микола Нагнибіда // Український радянський письменник. – К., 1964. – Вип.5. – С. 270-293.
1060. Мартинова Е. Щире серце поета // Укр. мова і л-ра в шк. – 1981. — №9.
1061. Роготченко А. Добро и правду воспевая // Радуга. – 1981. — №9. – С. 149-151.

Див. також №29, С.199.
НАЛИВАЙКА – л

Наливайко Северин (Семерин, Семерій) (р. н. невід. — 1597) – керівник козацького повстання (1591-1596) в Україні. Об’єднавши повстанське військо козацької бідноти Правобережної України з запорожцями, Наливайко у квітні 1596 р. під Білою Церквою розгромив польський загін князя
К. Ружинського. Пізніше був видатний козацькою старшиною полякам, четвертований у Варшаві.

* * *
1062. Сушинський Б. І. Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полководців ХV – ХІХ ст.: Іст. есе у 2-х т. – Т. 1. – Одеса: „ВМВ”, 2004. – 592 с. – Із змісту:[С. Наливайко]. – С. 138-143.
1063. Голобуцький В. Северин Наливайко // Голобуцький В. Гомін, гомін по діброві: історичні розповіді запорізьких козаків. – Дніпропетровськ., 2003. – С. 67-79.
1064. Русина О. та ін. Легенда про розпеченого мідного бичка та навколо неї: [Біогр. опис життя гетьмана С. Наливайка]// Русина О., Горобець В., Чухліб Т. Незнайома Кліо: Укр. історія в таємницях і курйозах ХV-XVIIIст. – К., 2002. – С. 89-94.
1065. Бутенко В. І. Северин Наливайко // Історія та правознавство. – 2005. — №25. – С. 9-12.
1066. Чухліб Т. Козацький „цар” Наливайко // Нар. армія. – 2000. – 31 жовт.

Див. також №29, С.213; №41, С.909.

НАРИМАНОВА – ш

Нариманов [Наріманов] Наріман Кербалай Наджаф-огли (1870-1925) – радянський державний і партійний діяч, письменник, публіцист, один із перших керівників Азербайджанської республіки.

* * *
1067. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1974. – 616 с. – Т. 17/ Моршин-Никит. – Из содерж.: [Нариманов Н.]. – С. 251.

Див. також №29, С.226; №302, С.529.
НАРОДНИЙ ПРОВ. – ш
НАСКРІЗНА – з
НАСОСНА – з
НАТАЛІЇВСЬКА – ш

1068. Про найменування вулиць новобудов на селищі Будівельник: [2-а продольна – вул. Наталіївська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящихся від 7 верес. 1961 р. №374 (протокол №19) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.935, арк.46.
НАХІМОВА – (див. Адм. Нахімова) – о
НЕВЕЛЬСЬКОГО ПРОВ. – з

Невельськой (Невельський) Геннадій Іванович (1813-1876) – російський мореплавець, дослідник Далекого Сходу, адмірал (1874).

* * *
1069. Деев М. Подвиг адмирала Невельского // География. – 1999. — №12. – (Прилож. к газ. «Первое сентября»).
1070. Воронин А. Колумб края дальневосточного // Красная звезда. – 1993. – 17 апр.
1071. Осокин С. Подвиг Невельского // Красная звезда. – 1988. – 4 дек.

Див. також №29, С.291; №302, С.532.

НЕВСЬКА – к
НЕВСЬКОГО – (див. Олександра Невського) – з
НЕЗАБУТНІЙ ПРОВ. – ш

1072. Про перейменування вулиці квартал 26, розташованої у селищі Карантинка в Шевченківському районі: [Ділянку вулиці, яка проходить від житлового б. №27 до б. №30, перейменувати у пров. Незабутній (Незабываемый)]: Рішення Запоріз. міськради від 13 черв. 2007 р. №12.

НЕМИРОВИЧА-ДАНЧЕНКА – о

Немирович-Данченко Володимир Іванович (1858-1943) – російський режисер, театральний діяч і педагог, письменник, драматург, народний артист СРСР (1936).
Разом з К. Станіславським 1898 р. заснував Московський художній театр (з 1920 — академічний), при якому відкрив Музичну студію (з 1926 р. — Музичний театр ім. В. Немировича-Данченка), де і поставили спектаклі: „Чайка”, „Дядя Ваня”, „Три сестри”, „Вишневий сад” А. Чехова та ін.

* * *
1073. Васильев П. „Художник должен быть беспокойным…”// Огонек. – 1983. — №52. – С. 22-23.
1074. Станішевський Ю. Велети татарської культури // Соц. культура. – 1983. — №2. – С. 38-39.
1075. Виленкин В. О Владимире Ивановиче Немировиче-Данченко // Театр. – 1978. — №10. – С. 31-47, №11. – С. 49-64.
1076. Васильева С. От школы к театру // Театр. – 1977. — №7. – С. 99-106.
1077. Герасимов Ю. Утверждение позиций. В. И. Немирович-Данченко – театральный критик // Театр. – 1973. — №10. – С. 87-105.
Див. також №25, С.312-313; №41, С.929.

НЕНЕЦЬКИЙ ПРОВ. – л

1078. О переименовании улиц и переулков в Ленинском районе: [Переименовать пер. Якутский на пер. Ненецкий]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 8 янв. 1973 г. №5 (протокол №1)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.824, арк.14-15.

НЕСТЕРОВА – ш

Нестеров Петро Михайлович (1887-1914) — російський військовий льотчик, штабс – капітан, основоположник вищого пілотажу; вперше в світі зробив на літаку замкнену („мертву”) петлю.
Загинув у бою, вперше застосувавши повітряний таран.

* * *
1079. Лавренец В. Три сентября летчика Несторова // Красная звезда.- 1987.- 27 февр.
1080. Кондратова В. М. Маловідомі джерела про П. М. Несторова // Арх. України.- 1984.- №4.- С.62-63.

Див. також №29, С.338.

НИЖЕГОРОДСЬКА – ш

1081. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу на бывшем пос. Чкалова, проходящую в конце застройки в квартале №122 от ул. Янтарной у домов №48, 45, 43, наименовать ул. Нижегородской (Нижегородська)]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

НИЖНІЙ ПРОВ. – ш
НИЖНЬОДНІПРОВСЬКА – о
НИЖНЯ – о
НИЗОВИЙ ПРОВ. – ж
НІЖИНСЬКА – з
НІЖИНСЬКИЙ ПРОВ. – з
НІКІТІНА – л Нікітін
НІКОПОЛЬСЬКА – ш

1082. Про найменування вулиць новобудов на селищі Будівельник: [1-а продольна – вул. Нікопольська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 7 верес. 1961 р. №374 (протокол №19) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.935, арк.46.

НОВА – з
НОВАТОРСЬКА – ш

1083. Про надання назви вулицям на Павло – Кічкасі: [Вулиці, яка йде від
вул. Радіальної до вул. Алмазної, надати назву вул. Новаторська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 20 груд. 1957 р. №589 (протокол №34) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.747, арк.155.

НОВГОРОДСЬКА – х

1084. О наименовании улиц в Хортицком жилом массиве Ленинского района: [Улицу, начинающуюся от пер. Юбилейного, наименовать ул. Новгородской (бывшая ул. Сорочинская)]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июля 1972 г. №270 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.761, арк.157.
1085. Крижко В. Хочеш заблукати – запитай мене, як: [Про вул. Новгородську]// Запороз. Січ.- 2007.- 7 серп. (№147).- С.2.
НОВИЦЬКОГО – (див. Якова Новицького) – о
НОВОБУДОВ – х

1086. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Улицу в Хортиц. жилмассиве Ленин. р-на наименовать ул. Новостроек]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 нояб. 1978 г. №398 (протокол №25)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.410, арк.75-76.
НОВОКУЗНЕЦЬКА – к

Вулиця названа на честь дружби та співробітництва міст – побратимів Новокузнецька (Росія) і Запоріжжя.
* * *
1087. О переименовании улиц в Коммунаровском районе: [Улицу в жилмассиве «Южный», проходящую от конца ж. д. станции Запорожье – І между микрорайонами І-ІІ, наименовать ул. Новокузнецкой]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 26 мая 1988 г. №178 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.18, арк.190.
1088. Огнев А. Со знаком равенства // Индустр. Запорожье.- 1990.- 14 июля.

НОВОМОСКОВСЬКА – к
НОВОРІЧНА – ш

1089. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[ Улицу, проходящую параллельно ул. Цветочной до ул. Городской, наименовать
ул. Новогодней]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) //ДАЗО, ф. Р-75,оп.10, спр.188, арк..25-27.
1090. Ахинько Е. Асауляк М. „На нашей улице [Новогодней] всегда Новый год!»// МИГ.- 2007.- 11 янв. (№2).- С.8.

НОВОРОСІЙСЬКА – ш
НОВОСЕЛІВСЬКА – з
НОВОСИБІРСЬКА – ш
НОВОЧЕРКАСЬКА – з

1091. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та проїзді Широкому: [вул. Новочеркаська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

НОҐІНА – л

Ноґін Віктор Павлович (1878-1924) –професіональний революціонер, радянський державний і партійний діяч.

* * *
1092. Большая Советская Энциклопедия в 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1974. – 632 с. – Т. 18/ Никко-Отолиты. – Из содерж.: [Ногин В. П.]. – С. 254.
1093. Антюшин В. Жизнь без передышки // Сов. профсоюзы. – 1988. — №3. – С. 20-21.
1094. Пономарев А. Н. Пример беззаветного служения народу // Вопр. истории КПСС. – 1988. — №2. – С. 98-101.

Див. також №29, С.420; №302, С.420.

НОРІЛЬСЬКА – л

1095. О переименовании улиц в Заводском районе города: [Ул. Зеленую на ул. Норильскую]: Решение исполкома Запорож горсовета нар. деп. от 13 дек. 1979 г. №425 (протокол №23) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.469, арк.141-142.

О

ОБОРОННА – ш
ОГАРЬОВА – л

Огарьов Микола Платонович (1813-1877) – російський революціонер, поет, публіцист, друг і соратник О. Герцена.

* * *
1096. Боткин В. П. Н. П. Огарев // Боткин В. П. Литературная критика. Публицистика. Письма. – М., 1984. – С. 152-164.
1097. Сысоева Н. П. «… И жизнь и скорбь, и смерть пророка …»// Л-ра в шк. – 2004. — №11. – С. 10-16.
1098. Ланский Л. Р. «Мой русский стих, живое слово …»// Рус. речь. – 1988. — №6. – С. 18-23.
1099. Лищинер С. Об эстетических испытаниях Огарева // Вопр. л-ры. – 1980. — №2. – С. 135-159.
1100. Конкин С. С. К биографии Н. П. Огарева // Рус л-ра. – 1975. — №3. – С. 146-154.

Див. також №29, С.479.

ОДЕСЬКА – л
ОЗЕРНИЙ ПРОВ. – ш
ОКРУЖНА – ш
ОКСАМИТОВИЙ ПРОВ. — ш

1101. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[На бывшем пос. Карантинка переулок, проходящий от ул. Дачной внутрь застройки до пер. Лебединого, наименовать пер. Бархатным]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75,оп.10, спр.188, арк.25-27.

ОКСЬКА – к

1102. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Технічною та вул. Вахтовою, надати назву вул. Окська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.
ОЛЕГА КОШЕВОГО – о

Кошовий Олег Васильович (1926-1943) — один з учасників підпільної комсомольської організації „Молода гвардія”, Герой Радянського Союзу (1943, посмертно).

* * *
1103. Шмаров С. Олег Кошевой: уточнение к портрету // Пед. калейдоскоп.- 1996.- №24.
1104. Борц В. Чтя память погибших, перестанем делить их заслуги: [Чл. подпольной орг. «Молодая гвардия» в защиту О. Кошевого]// Известия.- 1993.- 10 июня.
1105. Кобельнюк А. Олег Кошовий комісаром „Молодої гвардії” ніколи не був, але від того не меншає наша шана до молодих людей, які полягли за рідну землю // Голос України.- 1993.- №91(17 трав.).- С.8.
1106. Семистога В. Козловський Ю. Що ж було у Краснодоні?: Міф другий: про юного незламного героя [О. Кошового]// Молодь України.- 1992.- 18 верес.
1107. Ткаченко Л. Правда про Олега Кошового // Молодь України.- 1988.- 15 верес.

Див. також №68, С.465.

ОЛЕКО ДУНДИЧА – з

Дундич Олеко (Тома) (1897-1920) – герой громадянської війни в Росії.

* * *
1108. Устименко В. М. Олеко Дундич // Укр. іст. журн. – 1987. — №8. – С. 140-142.
1109. Цветоватый Н. Красный Дундич // Гудок. – 1987. – 12 авг.
1110. Зеленин В. Олеко Дундич // Красная звезда. – 1977. – 12 авг.
1111. Десница Т. Олеко Дундич // Радуга. – 1965. — №2. – С. 141-145.

Див. також №59, С.497; №1769, С.26.

ОЛЕКСАНДРА МАТРОСОВА – о

Матросов Олександр Матвійович (1924-1943) – гвардії рядовий, Герой Радянського Союзу (1943, посмертно). Під час бою 23 лютого 1943 р., жертвуючи життям, закрив амбразуру ворожого дзоту своїм тілом, щоб забезпечити успіх наступаючому підрозділу. Це трапилося поблизу с. Чорнушки Локнянського району Псковської області.

* * *

1112. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Матросова наименовать ул. Александра. атросова]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.
1113. Ильин С. Неизвестный Матросов // Позиция. – 2006. – 6 июля (№27).- С. 11.- (Имена на карте города).
1114. Юдин Л. Матросов – бродяга, уркаган, герой … Кем был человек, бросившийся 60 лет назад на амбразуру дзота? // Сегодня. – 2003. – 26 февр.
1115. Федин В. Лег на огневую точку // Сов. Россия. – 1993. – 20 февр.
1116. Николаев С. Шаг в бессмертие // Сов. патриот. – 1988. – 23 февр.
1117. Зырянов Б. Легендарный рядовой // В мире кн. – 1984. — №2. – С. 65-66.
1118. Корсакова Т. Жизнь в полный рост // Комс. правда. – 1984. – 5 февр.
1119. Филатов В. Подвиг Матросова // Красная звезда. – 1983. – 20 февр.

Див. також №25, С.410; №915, С.56; №1769, С.25; №1788; №1791.

ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО – з

Невський Олександр Ярославович (бл. 1220-1263) – давньоруський державний діяч, полководець, князь новгородський (1236-1251), великий князь володимирський (1252), син князя Ярослава Всеволодовича. Уславився перемогами над шведами у Невській битві (1240) і німецькими рицарями у Льодовому побоїщі (1242).

* * *
1120. Каргалов В. В. Александр Невский // Каргалов В. В. Полководцы Х- ХVI вв. – М., 1989. – С. 83-104.
1121. Асонов Н. Загадка Александра Невского // Аргументы и факты. – 1996. — №3 (янв.)
1122. Горский А. Александ Невский // Родина. – 1993. — №11. – С. 26-31.
1123. Пятов Т. Александ Невский // Пограничник. – 1993. — №12. – С. 119-122.
1124. Бурянина В. Долгое житие святого Александра [Невского]// Союз. – 1990. — №29. – С. 13.

Див. також №29, С.522; №80, С.48-52.

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ ПРОВ. – л

1125. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з вул. Мужайла і виходить на вул. Томаківську, надати назву
пров. Олександрівський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від
28 верес. 1995 р. №443.

ОЛІМПІЙСЬКА – к

1126. О наименовании улиц в кварталах новой застройки Жовтневого района: [Улицу в Жовт. р-не (Космос), проходящую от ул. Комарова вдоль балки Сухой до стадиона, наименовать ул. Олимпийской]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1968 г. №282 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.314, арк.16-17.

ОМЕЛЬЧЕНКА – ш

Омельченко Василь Іванович (1918-1988) – Герой Соціалістичної праці (1966), заслужений діяч науки УРСР, лауреат премії Ради Міністрів СРСР, Державної премії УРСР, доктор технічних наук. З 1958 – директор моторобудівного заводу, а з 1974 – генеральний директор ВО „Моторобудівник”.

* * *
1127. Переименовать ул. Коллективная в Шевченковском районе, которая расположена в Приазовском узле предприятия «Моторо Сич» на
ул. В. И. Омельченко: Решение горисполкома от 21 дек. 1993 № 500 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, С.53.
1128. Ванат П. Человек своїй эпохи // Мотор Січ.- 1998.- 24 груд.
1129. Огуров В. Он был нам как отец // Мотор Січ.- 1998.- 24 груд.
1130. Он думал сначала о деле //Мотор Січ.- 1998.- 10 груд.
1131. Органов Р. Я благодарен ему за науку // Мотор Січ.- 1998.- 17 груд.

Див. також №10, С.620-621.

ОМСЬКА – ш
ОНЕЗЬКИЙ ПРОВ. – з
ОРАНЖЕРЕЙНА – к
ОРАНЖЕРЕЙНИЙ ПРОВ. – к
ОРДЖОНІКІДЗЕ – з

Орджонікідзе (Серго) Григорій Костянтинович (1886-1937) – радянський державний і партійний діяч.

* * *
1132. Сейранян Ф. Г. „Надежнейший военный работник”: Очерк о военно-организаторской деятельности Г. К. Орджоникидзе. – М.: Воениздат, 1989.-174 с.
1133. Красильщиков В. И. Звездный час: Повесть о С. Орджоникикидже. – М.: Политиздат, 1987. – 430 с.
1134. Камов Б. Партійне доручення: зарізати наркома: [Про вбивство Г. К. Орджонікідзе]// Сіл. вісті. – 1993. – 20 лют.
1135. Гінзбург С. З. О гибели Серго Орджоникидзе: (Воспоминания)// Вопр. истории КПСС. – 1991. — №3. – С. 88-98.
1136. Гинзбург С. Наш нарком: Из воспоминаний о Г. К. Орджоникидзе // Звезда. – 1986. — №10. – С. 160-177.

Див. також №81, С.50.

ОРЕНБУРЗЬКА – з
ОРІХІВСЬКА – ш

1137. Про найменування вулиць новобудов на селищі Будівельник: [2-а поперечна – вул. Оріхівська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 7 верес. 1961 р. №374 (протокол №19) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.935, арк.46.

ОРІХІВСЬКА БУХТА – к

1138. Про найменування вулиць в Комунарському і Жовтневому районах: [Вулицю, яка проходить, починаючи від місця впадіння р. М. Московки в р. Дніпро до тепличного господарства ЗАТ «ЗАЗ», найменувати вул. Оріхівська бухта]: Рішення Запоріз. міськради 12-а сесія 24-го скликання від 15 жовт. 2003 р. №27.

ОРІХІВСЬКЕ ШОСЕ – к

1139. О наименовании улиц в городе: [Улицу, проходящую от ул. Космической (от кольца автомагистрали Москва — Симферополь) в направлении г. Орехов, наименовать ул. Ореховское шоссе]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 18 дек. 1975 г. №555 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.32, арк.53.

ОРІХІВСЬКИЙ ПРОВ. – з

1140. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [Наименовать 1-й переулок на пос. Зеленый Яр – пер. Ореховский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14)// ДАЗО, ф. Р-75, оп. 5, спр.1058, арк.72.

ОРЛИКІВ ПРОВ. – ш

Орлик Пилип Степанович (1672-1742) –український козацький діяч, гетьман Правобережної України (1710-1714); найближчий соратник І. Мазепи; автор Конституції прав і вольностей Війська Запорозького (1710). Прагнув вивести українську справу на міжнародний рівень, шукаючи підтримки у різних держав – Швеції, Польщі, і особливо в Англії, Ватикану, Франції. Його ім’я навіки увійшло в українську історію як символ непереможності козацького духу та прагнення до утвердження незалежності Української держави.

* * *
1141. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між кварталами 66, 68 та 69, 70, надати назву пров. Орликів]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.
1142. Пилип Орлик // Новий день. – 2002. – 9 лип. – С. 4.
1143. Хорунжий Ю. Пилип Орлик // Наука і суспільство. – 1999. — №1-3. – С. 50-53.
1144. Мельник Л. Гетьман Пилип Орлик і Запоріжжя: [у 20-х – на початку 30-х рр. ХVІІІ ст.]// Пам’ять століть. – 1998. — №6. – С. 45-53.
1145. Рибалко В. Автор першої української конституції // Абразивщик. – 1997. – 30 окт.

Див. також №41, С.996; №81, С.59; №84, С.264; №197, С.419-497.

ОРЛОВСЬКА – з
ОСИПЕНКО – к

Осипенко (дівоче прізв. Дудник) Поліна Денисівна (1907-1939) – радянська військова льотчиця, майор, Герой Радянського Союзу (1938), уродженка
с. Новоспасівка (нині с. Осипенко Бердянський р-н Запорізької обл.), встановила 5-ть світових авіаційних рекордів висоти та дальності польоту для жінок; разом з В. Гризодубовою та М. Расковою здійснила рекордний безпосадочний переліт по маршруту „Москва – Комсомольськ – на – Амурі” (1938).
Загинула при виконанні службових обов`язків.
* * *
1146. Михайлюта О. Тяжіння неба високого // Їх водила молодість.- Дніпропетровськ, 1988.- С.80-90.
1147. Абрамов А. Осипенко Полина Денисовна // Абрамов А. У кремлевской стены. – М., 1987. – С. 239-240.

Див. також №81, С.72; №155, С.240-243; №772; №915, С.209; №1782.
ОСІННЯ – ж

1148. О переименовании улиц Сухая-І и Сухая-ІІ в Жовтневом районе: [Ул. Сухая-ІІ переименовать на ул. Осеннюю]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 дек. 1971 г. №551 (протокол №28) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.613, арк.16-17.
ОСНОВНА – з
ОСОАВІАХІМУ – л
ОСТАПА ВИШНІ – л

Вишня Остап (Губенко Павло Михайлович) (1889-1956) – український письменник-сатирик і гуморист; репресований у 1933 р., звільнений у 1943 р. Найвідоміші збірки сатиричних оповідань, памфлетів, фейлетонів, мініатюр: „Зенітка”(1944), „Самостійна дірка ” (1945), „Вишневі усмішки”(1950), „Мудрість колгоспника”(1952).

* * *
1149. П’янов В. Один із „та інших”// П’янов В. Визначні відомі й „та інші …”. – К., 2002. – С. 222-246.
1150. Ребро П. П. Остап Вишня і Запоріжжя: (До 110-річчя з дня народження письменика): Літ. – критичний нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1998. – 16 с.
1151. Цеков Ю. І. Остап Вишня: До 100-річчя від дня народження. – К.: Знання, 1989. – 47 с.
1152. Нестеренко П. Наш великий сміхотворець // Уряд. кур’єр. – 2004. – 13 лиспоп. (№217).
1153. Хоменко А. От расстрела Остапа Вишню спасла вьюга: [История 10-летний ссылки укр писателя-юмориста]// Сегодня. – 2001. – 24 дек.
1154. Демчук О. Ніколи не сміявся без любові // Укр. мова та л-ра. – 1999. — №41.

Див. також №41, С.246; №54, С.245.

ОСТРОВСЬКОГО – к

Островський Микола Олексійович (1904-1936) – російський радянський письменник, уродженець Рівненської області, учасник громадянської війни. Сліпий, прикутий до ліжка, створив роман „Як гартувалася сталь” (1932-1934).

* * *
1155. Кральоп П. «Стальной» человек из Шепетовки. Николай Островский и Украина // День. – 2004. – 1 окт.
1156. Мазаров В. Щастя бійця // Комуніст. – 2004. — № 78.
1157. Аннинский Л. А. Николай Островский: [Очерк]// Л-ра в шк. – 1991. — №1. – С. 69-76.
1158. Крехмалюк В. Таємний вершник революції: [Невідомі сторінки з життя М. Островського]// Рад. Україна. – 1990. – 22 груд.

Див. також №81, С.90.

ОТТО ШМІДТА – л

Шмідт Отто Юлійович (1891-1956) – радянський вчений у галузі математики, астрономії, геофізики, державний і громадський діяч, академік АН СРСР (1935), академік АН УРСР (1934), Герой Радянського Союзу (1937); дослідник Арктики.

* * *
1159. Матвеева Л. В. Отто Юльевич Шмидт. Неизвестные страницы жизни // Очерки истории естествознания и техники. – К.: Наук. думка, 1991. – Вып. 40. – С. 1-7.
1160. Нодель Ф. А. О. Ю. Шмидт // Сред. спец. образование. – 1991. — №8. – С. 35-37.
1161. Маркус В. Неожиданный Шмидт // В мире кн. – 1988. — №12. – С. 74-76.
1162. Отто Юльевич Шмидт // Природа. – 1981. — №10. – С. 56-70.
1163. Шевелев М. И. Пионер Арктики // Гудок. – 1981. – 30 сент.
1164. Кокин Л. Теорема Шмидта // Наука и жизнь. – 1972. — №6. – С. 80-86.

Див. також №915, С.795.

ОФІЦЕРСЬКА – ш
ОЧАКІВСЬКА – к

П

ПАВЛЕНКА – з
ПАВЛИКА МОРОЗОВА – ш Морозов
ПАВЛОВА – (див. Акад. Павлова) – ш
ПАВЛОГРАДСЬКА – к
ПАЛІЯ ПРОВ. – л

Палій (Гурко) Семен Пилипович (р. н. невід. — 1710) – український військовий діяч, полковник білоцерківський (фастівський), керівник визвольної боротьби проти польської влади на Правобережній Україні наприкінці ХVІІ – на поч. ХVІІІ ст. Після зайняття Правобережжя І. Мазепою Палій намагався проводити незалежну політику і робив спроби підбурити Запорожжя проти гетьмана. У липні 1704 р. Мазепа заарештував фастівського полковника. У 1705 р. його було заслано до Сибіру. Повернувся в Україну після переходу Мазепи на бік Карпа ХІІ.

* * *
1165. Українське козацтво: Мала енциклопедія / Наук.- дослід. ін-т козацтва. – К.: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. – 568 с. – Із змісту: Лях С. Р. Палій (Гурко) Семен. – С. 368.
1166. Палій (Гурко) Семен Пилипович // Котляр М., Кульчицький С. Шляхом віків: Довідник з історії України. – К., 1993. – С. 83-84.
1167. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – К: Стилос, 2002. – 184 с. – Із змісту: емен Палій, його родина і соратники. –
С. 108-129.
1168. Історія України в особах. Козаччина / В. Горобець, О. Гуржій, В. Матях та ін.- К.: Україна, 2000. – 302 с. – Із змісту: [С. Палій]. – С. 183-192.
1169. Україна крізь віки: В 15-ти т.- Т. 8 Гуржій О. І., Чухліб Т. В. Гетьманська Україна. – К.: ВД „Альтернатива” 1999. 303 с. – Із змісту: [С. Палій]. –
С. 247-254.
1170. Котляр М. Ф., Самолій В. А. Фастівський полковник // Котляр М. Ф., Смолій В. А. Історія в життєписах. – К., 1994. – С. 270-284.

Див. також №41, С.1016-1017; №81, С.142.
ПАМІРСЬКА – ш

203-204; №1769, С.27.

ПШЕНИЧНА — ш
ПАМІРСЬКА – ш
ПАМ’ЯТНИЙ ПРОВ. – л
ПАНАСА МИРНОГО – л

Мирний Панас (Рудченко Панас Якович) (1849-1920) –український письменник, громадсько-культурний діяч, видавець, фольклорист, яскравий представник вітчизняної психологічної прози.
Найвідоміші його твори „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, „Повія”, „Товариші”, „Лихі люди”, „Лимерівна”.

* * *
1171. Шумило М. М. У широких берегах // Шумило М. М. Силуети. – К., 1990. – С. 37-49.
1172. Погребенник В. Панас Мирний // Укр. мова та л-ра. – 2004. — № 21-24.
1173. Шевченко З. Панас Мирний: спроба сучасного прочитання життєвого і творчого шляху письменника// Дивослово. – 2001. — №12. – С. 45-48.
1174. Гончар О. Перешагнувший свое время // Лит. газ. – 1974. – 15 мая. – С.5.
1175. Черкаський В. „Рідний син сторони”…// Дніпро. – 1969. — №5. – С. 151-159.

Див. також №25, С.506-507; №41, С.1019; №84, С.204.

ПАНЕЛЬНА – ш
ПАНФІЛОВЦІВ – о
ПАНФЬОРОВА – ш

Панфьоров Федір Іванович (1896-1960) – російський письменник. Автор романів („Бруски” (1928-1937), трилогія „Волга-матінка ріка” (1953, 1958, 1960) повістей, нарисів, публіцистичних і літературно-критичних статей

* * *
1176. Сургалов В. Слово о Федоре Панферове // Перспектива – 87. – М., 1988. – С. 456-462.
1177. Боровиков Т. О Федоре Панферове // Боровников Т. Встречи с писателями. – Саратов, 1981. – С. 91-109.
1178. Фролов В. Федор Панферов и журнал «Октябрь» // Вопр. л-ры. – 1990. — №9. – С. 211-244.
1179. Власенко А. «… Мы в дело вкладывали наши горячие сердца» // Мол. гвардия. – 1986. — №10. – С. 267-272.
1180. Панферова В. Просто отец…: [Из воспоминаний] // Мол. гвардия. – 1979. — №9. – С. 259-270.

Див. також №81, С.159.

ПАРАЛЕЛЬНА – ш
ПАРАМОНОВА – к

Парамонов Костянтин Юхимович (1908-1943) – гвардії лейтенант, Герой Радянського Союзу (1944). Командир роти 185-го стрілецького полку (60-а гвардійська стрілецька дивізія, 6-а армія, 3-й Український фронт) Парамонов відзначився 25 листопада 1943 р. при форсуванні Дніпра. Рота під його командуванням захопила плацдарм біля с. Розумовка (Запорізький р-н Запорізька обл.) і утримувала його до підходу підкріплення.
К. Ю. Парамонов загинув у бою за розширення плацдарму 26 листопада 1943 р. Похований у братській могилі в Розумовці.

* * *
1181. О наименовании и переименовании улиц города Запорожья: [Участок ул. Северо-Кольцевая, проходящей от ул. Магара до юго-восточного угла микрорайона №7, переименовать на ул. К. Е. Парамонова]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 7 сент. 1967 г. №434 (протокол №24)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.247, арк.95-96.
1182. Ковальов Ю. Ім.`я моєї вулиці // Запоріз. правда. – 1970. – 3 квіт.
1183. Чебаненко П. Розвідник Костянтин Парамонов // Комсомолець Запоріжжя. – 1969. – 6 лют.
1184. Имя Героя [Сов. Союза К. Парамонова] увековечено [в названии улицы города]// Индустр. Запорожье. – 1967. – 16 сент.

Див. також №915, С.236; №1758, С.370; №1768, С.219-221; №1769, С.26; №1791; №1792.

ПАРАШУТНА – к
ПАРИЗЬКОЇ КОМУНИ – ш
ПАРОВОЗНА – ж
ПАРТИЗАНСЬКА – к
ПАРТИЗАНСЬКИЙ ПРОВ. – о
ПАРХОМЕНКА – ш

Пархоменко Олександр Якович (1886-1921) – герой громадянської війни, учасник революції 1905-1907 рр.; 1918-1921 рр., командувач групи військ, начальник 14-ї кавказької дивізії 1-ї Кінної армії Будьонного Брав участь у розгромі військ Каледіна, військ буржуазно-поміщицької Польщі, Врангеля та Махна, в боях проти німецьких окупантів на Україні, у ліквідації григор`ївщини, обороні Харкова від військ Денікіна.

* * *
1185. Пулям не кланялся // Позиция. – 2006. – 30 марта (№13). – С.11. – (Имена на карте города).
1186. Краснов В. Александр Пархоменко // Красная звезда. – 1986. – 24 дек.
1187. Носовский Е., Остапенко С. Начдив // Труд. – 1986. – 23 дек.
1188. Носовський Є. М., Теплицький Ю. М. Олександр Якович Пархоменко // Укр. іст. журн. – 1986. — №12. – С. 122-125.
1189. Ханцевич А. Революцией призванный // Комс. правда. – 1986. – 24 дек.
1190. Солоницын Г. Начдив А. Я. Пархоменко // Воен.- ист. журн. – 1976. — №11. – С. 118-121.
1191. Яременко М. Ф., Порунова Т. О. Герой громадянської війни О. Я. Пархоменко // Арх. України. – 1976. — №6. – С. 41-44.
Див. також №1813; №1816.

ПАТОРЖИНСЬКОГО – ш

Паторжинський Іван Сергійович (1896-1960) – уродженець с. Петро-Свистунове (нині Вільнянський р-н Запорізька обл.), український радянський співак (бас) і викладач вокалу, народний артист СРСР (1944), соліст Харківського та Києвського театрів опери та балету, видатний представник української вокальної школи; репертуар: (Карась („Запорожець за Дунаєм”) Гулака – Артемівського), професор Київської консерваторії (з 1946); голова правління Українського театрального товариства (1945-1954).

* * *
1192. Чаговець В. І. С. Паторжинський // Чаговець В. Життя і сцена. – К., 1956. – С. 165-174.
1193. Маловичко Є. Запорожець // Музеї України. – 2005. — №2. – С. 24-25.
1194. Середа В. Троянди й винагорода Паторжинського // Запороз. Січ. – 2003. – 22 лют.
1195. Головащенко М. Від першої до останньої ноти // Колос. – 1996. – 2 берез.
1196. Слава українській оперної сцени // Запороз Січ. – 1996. – 9 квіт.

Див. також №41, С.1032; №81, С.213-214.

ПАТРІОТИЧНА – о
ПЕНЗЕНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ПЕРЕДАТНА – ш
ПЕРЕДОВА – з
ПЕРЕКОПСЬКА – к
ПЕРЕКОПСЬКИЙ ПРОВ. – о
ПЕРЕМОГИ – о

1197. Кириленко В. Оновлена вулиця Перемоги – альтернативний автошлях проспекту // Запороз. Січ. – 2003. – 8 лип. – С. 5.
ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ ПРОВ. – з
ПЕРЛИННИЙ ПРОВ. – л
ПЕРОВСЬКОЇ – (див. Софії Петровської) – з
ПЕРСПЕКТИВНА – з
ПЕРША МОСКОВСЬКА – ж
ПЕРШОТРАВНЕВА – ж

1198. Солонський А. Яблуні зацвітають нечутно: [Про вул. Першотравневу] // Запоріз. правда. – 1969. – 1 трав.

ПЕСТЕЛЯ – ж

Пестель Павло Іванович (1793-1826) – декабрист, полковник, засновник і директор Південного товариства декабристів, тривалий час служив в Україні. Страчений у Петербурзі разом з іншими чотирма керівниками декабристів.

* * *
1199. Окуджава Б. Ш. Глоток свободы: Повесть о П. Пестеле. – М.: Политиздат, 1971. – 359 с. – (Пламенные революционеры).
1200. Медведская Л. А. Павел Иванович Пестель. – М.: Просвещение, 1967.–142с.
1201. Иванова В. П. П. И. Пестель. – Л.: Лениздат, 1966. – 43 с.
1202. Медведська Л. О. Павло Іванович Пестель: Біогр нарис. – К.: Рад. шк., 1964. – 157 с.
1203. Карташов Б. И., Муравьев В. Б. Пестель. – М.: Мол. гвардия, 1958. – 333 с.

Див. також №81, С.290.
ПЕТРОВСЬКОГО – ш

Петровський Григорій Іванович (1878-1958) – радянський державний і партійний діяч в Україні.

* * *
1204. Степанов А. Боец ленинской партии // Коммунист. – 1998. — №3. – С. 111-113.
1205. Донцов И. П., Петровский Л. П. Страницы героической жизни // Вопр. истории КПСС. – 1988. — №2. – С. 93-97.
1206. Бойко М. К. Г. І. Петровський у радянському будівництві на Україні (1919-1920) // Укр. іст. журн. – 1979. — №11. – С. 80-87.
1207. Блудов Я. С. Вірний соратник Ілліча // Прапор. – 1982. — №12. – С. 98-103.
1208. Чебаненко П. Соратник і учень Леніна // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 14 лип. – (Їхніми іменами названі вулиці).

Див. також №81, С.301-302; №41, С.1048.

ПЕЧЕРСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ПИРОГОВА – л

Пирогов Микола Іванович (1810-1881) – один з основоположників хірургії як галузі медичної науки, видатний патолог і анатом, засновник воєнно-польової хірургії, ініціатор руху медсестер; опрацював проблеми наркозу, розробив методи кістково-пластичних операцій, запропонував гіпсову пов’язку, збагатив методику хірургічних втручань.
З 1865 р працював у галузі освіти як попечитель Одеського і Київського навчальних округів.

* * *
1209. Джурбинський В. Як стати безсмертним: [Життя та смерть М. Пирогова] // Директор шк. – 2003. — №2.
1210. Михайлова Л. «Чертог твой вижу…»: [О Н. Пирогове]// Зеркало недели. – 2001. — №49.
1211. Прозоров В. Военно-полевая биография [хирурга Н. Пирогова]// Лица. – 2001. — №7-8. – С. 58-60.
1212. Юдин И. Штрихи к портрету Н. Пирогова // Врачи. – 1993. — №1. – С. 56-59.

Див. також №41, С.1051; №75, С.247-253; №84, С.296.
ПИСАРЄВА ПРОВ. – л

Писарєв Дмитро Іванович (1840-1868) – російський публіцист і літературний критик, філософ-матеріаліст, революційний демократ, виступав за знищення кріпосництва.
* * *
1213. Кулешов В. И. Д. И. Писарев // Кулешов В. И. История русской критики XVIII – начала ХХ веков. – М., 1991. – С. 247-264.
1214. Елизаветина Г. Г. Писарев [Д. И.] и «писаревщина» // Л-ра в шк. – 1991. — №5. – С. 59-71.
1215. Степанова Е. Ю. Новые материалы к научной биографии Д. И. Писарева
// Рус. л-ра. – 1991. — №4. – С. 114-118.
1216. Глухов А. Едва сложившийся талант // Библиотекарь. – 1990. — №10. –
С. 60-61.
1217. Лапшин М. Яркая звезда // Слово. – 1990. — №10. – С. 24-25.

Див. також №81, С.318-319.

ПИСЬМЕННА – л
ПІВДЕННЕ ШОСЕ – з, л
ПІВДЕНИЙ ПРОВ. – к
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКА – о

Вулиця названа на честь великого будівництва Південно-Українського каналу
ПІВНІЧНА – ш
ПІВНІЧНЕ ШОСЕ – з, л
ПІВНІЧНОКІЛЬЦЕВА – к
ПІДБЕРЕЖНА – о
ПІДГІРНА – л
ПІДЛІСНА – ш

1218. О наименовании и переименовании улиц в городе: [ Ул. Тепловую в Шевчен. р-не переименовать на ул. Подлесную]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р.-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ПІДМОСКОВНА – ш

1219. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Колишню вул. Свєрдлова у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Тімірязєва та вул. Алтайською, надати назву вул. Підмосковна]: Рішення Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ПІДПОРОЖНЯ – з
ПІКА – (див. Вільґельма Піка) – л
ПІЛОТІВ – ш

1220. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [Наименовать 2-ю поперечную улицу на пос. Запорожье Левое – ул. Пилотов]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14)// ДАЗО, ф. Р-75, оп. 5, спр.1058, арк.72.

ПІОНЕРСЬКА – к
ПІОНЕРСЬКИЙ ПРОЇЗД – л
ПІХОТНА – ш

1221. О наименовании и переименовании улиц в городе: [На бывшем пос. Кринички двухстороннюю улицу, идущую со стороны дороги на г. Вольнянск, наименовать ул. Пехотной]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ПІШОХІДНИЙ ПРОВ. – ш
ПІЩАНА – л

1222. О переименовании и наименовании отдельных улиц города:
[Ул. Новомосковскую на бывшем пос. Первомайском переименовать на
ул. Песчаную]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

ПЛАВНЕВА – к
ПЛАВНЕВИЙ ПРОВ. – к
ПЛАНЕРНА – к
ПЛАНОВИЙ ПРОВ. – з
ПЛАТОВА – л

Платов Матвій Іванович (1751-1818) – герой Вітчизняної війни 1812 р., генерал від кавалерії (1809), граф (1812); учасник російсько-турецьких воєн і воєн з Францією кінця XVIII – початку ХІХ ст., військовий отаман Донського козачого війська (з 1801) З 1810 р. відзначився в Бородінській битві (1812).

* * *
1223. Клыков В., Никитин В. Легендарный казачий атаман Матвей Платов
// Предпринимательство. – 2001. — №2-3. – С. 174-177.

Див. також №81, С.405; №302, С.598.

ПЛЕХАНОВА – к

Плеханов Георгій Валентинович (1856-1918) – діяч російського і міжнародного робітничого і соціалістичного руху, перший теоретик і пропагандист марксизму в Росії.

* * *
1224. Тютюкин С. В. Г. В. Плеханов // Россия на рубеже веков.- М., 1991.- С.233-280.
1225. Шикман А. П. Первый марксист России // Шикман А. П. Обелиск в Александровском саду.- М., 1990.- С.139-151.
1226. Познер А. Памяти Плеханова // Свободная мысль – ХХІ.- 2003.- №5.- С. 100-103.
1227. Полянський В. Георгий Валентинович Плеханов // Новый мир.- 1988.- №5.- С.224-233.

Див. також №41, С.1073; №80, С.484-492; №81, С.410-411.

ПОВІТРЯНИЙ ПРОВ. – з

1228. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Завод. р-не, проходящий от пер. Юрьевского до ул. Сосновой, наименовать пер. Воздушным]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от
21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ПОДВОЙСЬКОГО – л

Подвойський Микола Ілліч (1880-1948) – радянський партійний і військовий діяч. В революційному русі з 1898 р. Брав участь в організації газети „Звезда” і „Правда”. Учасник Лютневої революції 1917 р. Після Великої Жовтневої Соціалістичної революції – нарком у військово-морських справах України (1919).

* * *
1229. Губарь А. «Подвойский в Киеве, [Н. И.]Подвойский!»// Радуга. – 1991. — №1. – С. 121-128.
1230. Молодцигін М. Реввійськрада Республіки: Микола Ілліч Подвойський // Патріот Батьківщини. – 1989. – 17 верес.

Див. також №81, С.445; №302, С.600.

ПОДІЛЬСЬКА – ш

1231. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу, находящуюся внутри застройки, проходящую параллельно ул. Владимирской до ул. Природной (числящейся ул. Белякова) наименовать ул. Подольской]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

ПОЕТИЧНИЙ ПРОВ. – ш

1232. О присвоении новых наименований улицам города: [В Шевчен. р-не, на бывшем пос. Карантинка переулок, проходящий параллельно ул. Кирпичной от дома №141 до дома №153, наименовать пер. Поэтичным: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 10 нояб. 1992 г. №412 (протокол №26)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.331, арк.44-45.

ПОЖАРСЬКОГО – л

Пожарський Дмитро Михайлович (1578-1642) – російський державний і військовий діяч, князь, боярин (1613), в період польської і шведської інтервенції початку ХVІІ ст. 1608-1610 був прибічником Василя Шуйського в його боротьбі проти Лжедмитрія ІІ. Разом з
К. Мініним став керівником народного ополчення 1611-1612. Керував воєнними діями проти польсько шляхетських інтервентів (1613-1618).

* * *
1233. Забелин И. Минин и Пожарский // Страницы минувшего. – М., 1991. –
С. 562-577.
1234. Каргалов В. Дмитрий Пожарский // Каргалов В. Полководцы XVII в. – М., 1990. – С. 111-160.

Див. також №80, С.190-198; №81, С.451; №211, С.391-398.

ПОЙДЕНКА – (див. Василя Поденка) – ж
ПОКРОВСЬКИЙ ПРОВ. – ш

1235. О наименовании улиц в Шевченковском районе города:[Переулок, проходящий от ул. Янтарной до ул. Владимирской, назвать пер. Покровским]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. № 517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

ПОЛЄТАЄВА – ш

Полєтаєв [Полетаєв] Федір Андріянович (партиз. псевд. Поетан) (1909-1945) – воїн Радянської Армії, учасник Великої Вітчизняної війни 1941-1945 і Руху Опору в Італії під час 2-ої світової війни, Герой Радянського Союзу (1962). З 1944 р. боровся проти німецьких фашистів у складі 3-ї гарібальдійської партизанської дивізії „Пінан Чікеро”. Удостоєний найвищої нагороди Італії – Золотої медалі за військову доблесть (1947), а також медалі Гарібальді.

* * *
1236. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1975. – 608 с. – Т. 20 // Плата-Проб. – Из содерж.: [Полетаев Ф. А.]. – С. 187.

Див. також №81, С.466; №302, С.603; №1818.

ПОЛІКЛІНИЧНА – к
ПОЛІСЬКА – з
ПОЛІТЕХНІЧНА – з
ПОЛІТКАТОРЖАН – к
ПОЛКОВИЙ ПРОВ. – ш

1237. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить від вул. Уральської до вул. Оборонної паралельно вул. Фонвізіна, надати назву пров. Полковий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ПОЛОВЕЦЬКА – л
ПОЛТАВСЬКА – ш
ПОЛЬОВА – к
ПОЛЯКА ПЛОЩА – о

Поляк Олександр Володимирович (1948-2003) – Запорізький міський голова (2000-2003); генерал-майор МВС України. Уродженець і Почесний громадянин міста Запоріжжя. Понад двадцять років (1970-1998) працював у органах МВС у Запорізькій області; з кінця 90-х років займався активною політичною та громадською роботами.

* * *
1238. Радибог С. С. Вклад А. В. Поляка в развитие г. Запорожье // Наука і вища освіта. – Запоріжжя, 2005. – Ч.2. – С. 79.
1239. Арбузова С. Генерал [О. А. Поляк] заставил город задуматься // Комс. правда. – 2006. – 22 февр. (№33). – С. 6.
1240. Полещук А. Человек, который был мэром // Іскра. – 2006. – 21 сент. (№38). – С. 4.
1241. Клікова Г. Олександру Поляку від вдячного міста: [На пл. А. Поляка встановлено пам’ятний знак — бюст]// Запоріз. правда. – 2005. – 13 жовт. – С.3.
1242. Памятник народному мэру // Горожанинъ. – 2005. – 13 окт. – С.2.
1243. Площадь Александра Поляка // Индустр. Запорожье (Панорама). – 2005. – 13 окт. – С.1.

Див. також №1755, С.226-231.

ПОЛЯКОВА – ш

Поляков Михайло Павлович (1923-1943) – Герой Радянського Союзу. Навідник розрахунку ПТР 453-го стрілецького полку (78-а стрілецька дивізія, 8-а гвардійська армія, Південно–Західний фронт) рядовий Поляков в бою 29 вересня 1943 за с. Новоолександрівка (Запорізька обл.) при відбитті контратаки противника у критичний момент кинувся на зустріч танку зі зв’язкою гранат та підірвав його, але сам загинув. Похований у
с. Новоолександрівка.

* * *
1244. Кайола Е. И. Бессмертный подвиг Михаила Полякова // Верже. – 2005. – 11 авг. – С. 15.
1245. Его именем названа улица // Компас. – 2004. – 19 февр. (№8). – С. 4.
1246. Міняйло І. В бою за Новоолександрівку: [Про подвиг М. П. Полякова] // Червоний промінь, 1991. – 23 лют.
1247. Ренин М. Улица Полякова // Машиностроитель. – 1990. – 5 окт.
1248. Кузьменко Н. Прикосновение к подвигу // Индустр. Запорожье. – 1986. – 29 июня.
1249. Коваленко Г. Живі героїв імена // Запоріз. правда. – 1969. – 11 жовт.

Див. також №915, С.298; №1816.

ПОЛЯРНА – ш
ПОНТОННИЙ ПРОВ. – л
ПОПЕРЕЧНА – ж
ПОПОВА – ш

Попов Олександр Степанович (1859-1905) – російський фізик і електротехнік, винахідник радіо, радіозв’язку.

* * *
1250. Урвалов В. А. А. С. Попов – изобретатель радио // Физика. – 2006. — №7.
1251. Новикова Т. 30 сажней Александра Попова // Инженер. – 2004. — №3. – С. 10-14.
1252. Марченков В. Первый радиотехник А. С. Попов // Радио. – 1995. — №3. – С. 4-6.
1253. Кордун Г. Г. Видатний винахідник [радіо]// Рад. шк. – 1984. — №3. – С. 83.
1254. Петрова С. Попов Александр Степанович // Техника и вооружение. – 1984. — №3. – С. 21.

Див. також №1015, С.6-7.

ПОПОВКА – (див. Балка „Поповка”) – к
ПОРТОВА – л
ПОСАДОЧНА – з
ПОСТОВА – ш

1255. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулицю у Сталін. р-ні, яка проходить паралельно вул. Тімірязєва, надати назву вул. Постова]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ПОТІШНА – ш
ПОТОЧНА – о

1256. О переименовании и наименовании отдельных улиц города:
[Ул. Кузнечную переименовать на ул. Поточную]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

ПОТЬОМКІНА – (див. „Броненосця Потьомкіна ” ) – к
ПОХИЛА – з
ПОЧАТКОВА – з
ПОШТОВИЙ ПРОВ. – ш
ПРАВДИ – о
ПРЕСНЄНСЬКИЙ ПРОВ. – ш

1257. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить паралельно вул. Цитрусової, надати назву пров. Преснєнський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ПРЖЕВАЛЬСЬКОГО – к

Пржевальський Микола Михайлович (1839-1888) – російський мандрівник, географ, дослідник Центральної Азії, генерал-майор (1886), почесний член Петербурзької АН (1878) та Російського географічного товариства (1880). Провів чотири великі експедиції до Центральної Азії; уперше дослідив основні риси природи внутрішніх областей Центральної Азії, відкрив гірські хребти, вивчив верхів’я Хуанхе і Янцзи та озера Лобнор і Кукунор, описав невідомі до того часу рослини і тварини.

* * *
1258. Дубровская О. Н. Пржевальский Николай Михайлович // Дубровская О. Н. Краткая история географических открытий. – М., 2002. – С. 349-364.
1259. Ярукова Л. И. Памяти Н. М. Пржевальского // География в шк. – 2005. — №6. – С. 21-23.
1260. Феоктистова Н. Ю. Гениальный путешественник // Биология. – 2003. — №32.
1261. Бурова Н. Николай Михайлович Пржевальский – выдающийся ученый и путешественник // География в шк. – 1999. — №8. – С. 39-40,51.
1262. Деев М. Первый исследователь Центральной Азии Н. М. Пржевальский // География. – 1998. — №41.

Див. також №41, С.1107; №1015, С.79.

ПРИБАЛОЧНА – ш
ПРИБЕРЕЖНА – ш
ПРИБЕРЕЖНИЙ ПРОВ. – ш

1263. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Мокрянською та р. Московка, надати назву
пров. Прибережний]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811,
арк.125-126.

ПРИВОКЗАЛЬНА ПЛОЩА – к

1264. О наименовании улицы в районе вокзала Запорожье-ІІ: [Жилмассиву между ул. Грязнова и ул. Красногвардейской, проходящему параллельно
ул. Железнодорожной (вдоль ж. д.), присвоить наименование ул. Привокзальная]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 16 янв. 1969 г. №6 (протокол №1) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.387, арк.29.
1265. Киреева Е. «Грозовые» ворота: [О реконструкции Привокзальной площади]// Суббота плюс. – 2007. – 31 мая (№22). – С. 7.
1266. Как преобразить Привокзальную площадь?// Наш город (Суббота). – 1998. – 4 июня. – С.1.
1267. На Запорожье – I пришла перестройка: [О реконструкции в районе пл. Привокзальной]// МИГ. – 1998. — №23 (июнь). – С. 2.
1268. Бакуров К. Привокзальная площадь: [Из истории]// Недвижимость Запорожье. – 1997. — №28. – С. 6.

ПРИВОЛЗЬКИЙ ПРОВ. – ж
ПРИДНІПРОВСЬКА – з
ПРИДОРОЖНИЙ ПРОВ. – ш

1269. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Проезд в Шевчен.
р-не, проходящий между ул. Архитектурной и пер. Беринга, наименовать
пер. Придорожным]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от
21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ПРИКОРДОННИЙ ПРОВ. – к
ПРИОЗЕРНА – ш

1270. О наименовании и переименовании улиц в городе: [На бывшем
пос. Чапаевка одностороннюю улицу, проходящую со стороны ставка (в север. части поселка), наименовать ул. Приозерной]: Решение исполкома Запорож горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ПРИРОДНА – ш

1271. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу, проходящую от ул. Янтарной параллельно ул. Нижегородской до ул. Ровенской, наименовать ул. Природной: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

ПРИЧАЛЬНА – з
ПРИЯРУЖНА – з
ПРОГРЕСИВНА – л
ПРОДОЛЬНА – к
ПРОЇЗДНА – з
ПРОКАТНА – ш
ПРОЛЕТАРСЬКА – ж
ПРОМЕНЕВА – л
ПРОМИСЛОВА – к
ПРОРІЗНИЙ ПРОВ. – ж
ПРОФІНТЕРНУ – о
ПРОФСПІЛКОВА – з
ПРОФСПІЛОК ПЛОЩА – о

1272. Про присвоєння найменування новобудуючої площі і прилеглої до неї вулиці: [Присвоїти найменування площі в Орджонік р-ні між будівельними кварталами 57,60-61 — площа Профспілок і прилеглої до неї вулиці між будівельними кварталами 57-59 вул. Профспілкова]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 11 берез. 1960 р. (протокол №5) №115 // ДАЗО ф. Р-75, оп.5, спр.881, арк.20-21.

ПРОХІДНИЙ ПРОВ. – ш
ПРОХОЛОДНИЙ ПРОВ. – л
ПРЯМИЙ ПРОВ. – л

1273. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Переулку на Зеленом Яру, проходящему параллельно ул. Куйбышева до ул. Целинной, дать название пер. Прямой]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660,
арк.138-139.

ПУГАЧОВА – л

Пугачов Омелян Іванович (бл. 1742-1775) — донський козак, керівник найбільшого у XVIII ст. селянського-козацького виступу в Росії.

* * *
1274. Шеваров Д. Пугачов вернется?// Комс. правда. – 1992. – 25 февр.
1275. Железнов И. Предания о Пугачове // Простор. – 1989. — №7. – С. 124-154.

Див. також №41, С.1121; №768, С.553-556; №1015, С.190-191.

ПУТІЙСЬКА – з
ПУШКІНА ПЛОЩА – ж

Пушкін Олександр Сергійович (1799-1837) – російський поет, письменник, основоположник реалізму в російській літературі, своєю творчістю утвердив норми сучасної, російської літературної мови, пов’язаний із рухом декабристів (1820-1824), перебував на засланні в Україні. Автор ліричної і пейзажної лірики, поем „Руслан і Людмила” (1817-1820), „Кавказький бранець”, „Брати розбійники”, „Бахчисарайський фонтан”; роману у віршах „Євгеній Онєгін”; трагедій „Борис Годунов”, „Моцарт і Сальєрі”, „Скупий рицар”, історичної повісті, „Капітанська дочка”.

* * *
1276. Ребро П. О. Пушкін і Запоріжжя: (До 200-річчя з дня народження поета): Літ.-краєзнавчий нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1999. – 24 с.
1277. Жаров В. Новая площадь Пушкина: Ввысь этажей десятки вознесутся // Запоріз. Січ. – 2007. – 29 берез. (№58-60). – С. 12.
1278. Розан В. Новое лицо старой площади [Пушкина]// Твой проспект. – 1998. — №4. – С. 2.
1279. Сластной В. Площадь Пушкина: (Конкурс проектов завершился – дело за реконструкцией)// Недвижимость Запорожья. – 1998. — №22. – С.3.
1280. Будівництво підземного переходу під проспектом Леніна на майдані Пушкіна // Запоріз. правда. – 1977. – 29 берез.
1281. Такой будет площадь Пушкина // Индустр. Запорожье. – 1966. – 28 июня.

Див. також №41, С.1124; №1015, С.203-204; №1769, С.27.

ПШЕНИЧНА – ш

Р

РАДГОСПНА – к
РАДГОСПНИЙ ПРОВ. – к

1282. Про назву вулиць в місті: [Провулкові, який проходить від вул. Радгоспної паралельно Оріхівському шоссе, дати назву пров. Радгоспний]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

РАДИСТІВ – ш
РАДИЩЕВА – ш

Радищев Олександр Миколайович (1749-1802) — російський письменник, просвітитель, основоположник революційних традицій в російському визвольному русі, філософ-матеріаліст. Головний твір „Подорож з Петербурга в Москву” (1790).

* * *
1283. Лотман Ю. М. Радищев- поэт-переводчик //Лотман Ю. М. О поэтах и поэзии.-СПб, 1999.- С.279-285.
1284. Сюндюков И. Великий диссидент ХVІІІ столетия. Александр Радищев //День.- 2002.- 7сент.
1285. Самородов Б. ”Бунтовщик, хуже Пугачева…”// Полиграфия.- 1999.- №4.- С.93-94.
1286. Алексеев А. И. „Кто служит делу, а не лицам”// Человек и закон.- 1995.- №1.- С.105-110.

Див. також №41, С.1130; №1015, С.230-231; №1769, С.27.

РАДІАЛЬНА – з, ш
РАДІАТОРНА – з
РАДІО – ш

1287. Про назву вулиць в місті: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між Оріхівським шоссе на с-ще Мирне, дати назву вул. Радіо]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

РАДІСНА – ш
РАДЯНСЬКА – ж
РАДЯНСЬКИЙ ПРОСПЕКТ – х

1288. О наименовании улиц в Хортицком жилмассиве Ленинского района: [Улицу, проходящую вдоль квартала №6 перпендикулярно просп. Юбилейный, наименовать просп. Советский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 марта 1976 г. №105 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.146, арк.22.

РАЄВСЬКОГО – ш

Раєвський Микола Миколайович (1771-1829) -російський військовий діяч, герой Вітчизняної війни 1812 р., генерал, командувач 7-м піхотним корпусом, що відзначився під час оборони Смоленська в Бородінській битві. Був близький до декабристів.

* * *
1289. Почко Н. А. Генерал Н. Н. Раевский.- М.: Моск. рабочий, 1971.- 56 с.
1290. Есипов В. „И вот как пишут историю!…”// Вопр. л-ры.- 2004.- июль-авг.-
С.254-267.
1291. Епагин Ю. Л. Николай Николаевич Раевский // Вопр. истории.- 1999.- №3.- С.59-81.
1292. Дидуров А. Рыцарь России // Комс. правда. — 1971.- 25 сент.
1293. Иванов И. Герой Отечественной войны 1812 года // Воен.-ист. журн.- 1971.- №9.- С.123-126.

Див. також №1015, С.271.

РАЗІНА – (див. Степана Разіна) – ш
РАЙДУЖНА – о
РАКЕТНА – к, ш

1294. Про найменування вулиць селища Мирне: [Вулицю, яка знаходиться біля колективного саду і має односторонню забудову, назвати вул. Ракетна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

РАСКОВОЇ – ш

Раскова Марина Михайлівна (1912-1943) – радянська льотчиця-штурман, майор, Герой Радянського Союзу (1938), учасниця безпосадочних перельотів Севастополь-Архангельськ (1938) і Москва – Далекий Схід разом з П. Осипенко і В. Гризодубовою; командир жіночого бомбардувального полку у роки Великої Вітчизняної війни.

* * *
1295. Маркова Г. Взлет: О Герое Сов. Союза М. М. Расковой. – М.: Политиздат, 1986. – 112 с.
1296. Малинина А. Жизненный путь Марины [Расковой]. – М., 1951. – 178 с.
1297. Денисов Е. Правда о героическом полете [сов. летчиц П. Осипенко,
В. Гризодубовой, М. Расковой] // Азов. вестн. – 1996. — 22 авг.
1298. Ботатко С. «Родина» и ее экипаж // Правда. – 1988. – 23 сент.

Див. також №448, С.206-220; №915, С.345-346; №1015, С.285; №1782; №1791.

РАХМАНІНОВА – ш

Рахманінов Сергій Васильович (1873-1943) –всесвітньо відомий російський композитор, піаніст і диригент. З 1918 р. жив у США, де виступав як піаніст, а кошти від концертів передавав у фонд допомоги Радянської Армії. Неодноразово гастролював на Україні. Найвідоміші твори: 4 концерти, 3 симфонії, опери „Алеко”, „Скупий лицар”, „Франческа да Ріміні”.

* * *
1299. Никитина Л. Д. С. В. Рахманинов // Никитина Л. Д. История русской музыки. – М., 2000. – С. 201-217.
1300. Паршина М. Его музыку знает и любит весь мир // Музыка и время. – 2004. — №3. – С. 32-36.
1301. Левая Т. Сергей Рахманинов в зеркале отечественной музыкальной публицистики // Муз. жизнь. – 2003. — №3. – С. 167-171.
1302. Емельянов Т. Зачем России нужен гений? // Журналист. – 2001. — №7. – С. 46-49.
1303. Мильштейн Н. Рахманинов, каким я его знал // Знамя. – 1998. — №11. – С. 150-160.

Див. також №41, С.1137-1138; №1015, С.291.

РЕАКТИВНА – з
РЕВОЛЮЦІЙНА – ж
РЕВУЦЬКОГО ПРОВ. – з

Ревуцький Лев Миколайович (1889-1977) – класик української музики ХХ ст. Професор Київської консерваторії (1935), доктор мистецтвознавства (1941), народний артист СРСР (1944), голова правління Спілки композиторів України (1944-1948), академік Академії наук України (1957). Герой Соціалістичної Праці (1969), Лауреат Державної премії СРСР (1941) і Державної премії України ім. Т. Шевченка (1966). Автор 2 симфоній, кантат.

* * *
1304. Білобровець О. Левко Ревуцький // Демократ. Україна. – 2004. – 19 лют.
1305. Молчанова Т. Щедрість душі і таланту // Дзвін. – 1999. — № 3-4. – С. 111-112.
1306. Грабовський Л. Добрий чалкун-фінн української музики // Сучасність. – 1996. — №718. – С. 188-194.
1307. Куровська Л. Родинне гніздо Ревуцьких // Музика. – 1990. — №6. – С. 21-23.
1308. Отмечая 100-летие Л. Н. Ревуцкого: [О жизни и творчестве]// Сов. музыка. – 1989. — №12. – С. 63-71.

Див. також №41, С.1140-1141; №84, С.334; №1015, С.312.
РЕДАКЦІЙНА – з
РЕЙКОВА – з
РЕКОНСТРУКТИВНА – к
РЕКОРДНА – л, о
РЕЛЬЄФНА – л
РЕМІСНИЧА – з
РЕМОНТНА – з
РЕСПУБЛІКАНСЬКА – з
РЄПІНА – к

Рєпін Ілля Юхимович (1844-1930) – російський живописець, передвижник, чиє життя і творчість нероздільно пов’язані з Україною, її історією та народним побутом. Образотворчу україніану художника складають твори: „Українка” (1875), „На цвинтарі” (1879), „Козачок” (1880), „Вечорниці” (1881), „Чорноморська вольниця” (1988), „Запорожці пишуть листа турецькому султану” (1891), „Гайдамака” (1902), „Гопак” (1930).

* * *
1309. Городецкий С. М. Илья Репин // Городецкий С. М. Жизнь неукротимая. – М., 1984. – С. 67-71.
1310. Долгополов И. Илья Репин // Долгополов И. Певцы Родины. – М., 1981. – С. 53-72.
1311. Иванов В. Великое имя // Слова. – 2006. — №3. – С. 62-67.
1312. Іванців Л. Рєпін і Україна // Мистецтво та освіта. – 2004. — №2. – С. 56-57.

Див. також №41, С.1151; №80, С.78-85; №84, С.338; №1015, С.358.

РЖЕВСЬКИЙ ПРОВ. – л
Ржевський РИБАЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – л
РИЗЬКА – л
РИЛЄЄВА – ж

Рилєєв Кіндрат Федорович (1795-1826) – російський поет, декабрист, один з керівників Північного товариства декабристів. Страчений серед п’яти керівників декабристського повстання у Петербурзі.

* * *
1313. О’Мара П. К. Ф. Рылеев: Полит. биогр. поэта-декабриста. – М.: Прогресс, 1989. – 334 с.
1314. Афанасьев В. В. Рылеев: Жизнеописание. – М.: Мол. гвардия, 1982. –
319 с. – (Жизнь замечательных людей).
1315. Дальцева М. З. Так затихает Везувий: Повесть о Кондрате Рылееве. – М.: Полтиздат, 1982. – 318 с.
1316. Ігнатенко Г. Г. Кіндрат Рилєєв: Біогр. повість. – К.: Молодь, 1979. – 223 с.
1317. Куклин А. Я. К. Ф. Рылеев. – Л.: Лениздат, 1965. – 38 с. – (Узники Петропавловской крепости).
1318. Гиллельсон М. По следам воспоминаний о К. Ф. Рылееве // Звезда. – 1975. — №12. – С. 146-153.

Див. також №41, С.1153; №1015, С.369; №1769, С.27-28.

РИЛЬСЬКОГО – л

Рильський Максим Тадейович (1895-1964) – класик української літератури ХХ ст., поет, учений, перекладач, прекрасний знавець слов’янських літератур, мовознавець, фольклорист та етнограф, громадський діяч.

* * *
1319. Ребро П. М. Рильський і Запоріжжя: (До 105-річчя з дня народження поета): Літ.-критичний нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1998. – 15 с.
1320. Булаховська Ю. Декілька спогадів про Максима Рильського // Слово і час. – 2006. — №3. – С. 84-88.
1321. Корифей української культури ХХ століття // Нар. творчість та етнографія. – 2005. — №2. – С. 12-20.
1322. Наулков В. Незабутній Рильський // Пам’ять століть. – 2000. — №1. – С. 63-65.

Див. також №41, С.1153; №84, С.340; №1015, С.369-370;

РІВНЕНСЬКА – ш

1323. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу на бывшем пос. Чкалова, проходящую от ул. Владимирской от дома №4 до конца застройки, наименовать ул. Ровенской]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол № 38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.188, арк.25-27.

РІЧНА – з
РОБІТНИЧА – л
РОЗВАГИ – л
РОЗИ ЛЮКСЕМБУРҐ – ш

Люксембурґ Роза (1871-1919) – діячка німецького, польського і міжнародного робітничого руху, одна із засновників соціал-демократії Королівства Польського і Литви і КП Німеччини (КПН).

* * *
1324. Млечин Л. Похвальное слово безродной космополитке, убитой 75 лет назад // Известия. – 1994. – 15 янв (№8). – С.5.
1325. Калашников Б. А. Идено-теоретическое творчество Розы Люксембург
// Вопр. истории КПСС. – 1991. — №3. – С. 28-39.

Див. також №25, С.255; №41, С.800; №302, С.447.

РОЗКІШНИЙ ПРОВ. – о
РОМАНІВСЬКИЙ ПРОВ. – л

1326. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з пров. Андріївським і перетинає вул. Трансформаторну, дати назву пров. Романівський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

РОСІЙСЬКА – к
РОСОШАНСЬКА – л

1327. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Вулиці, яка пролягає від вул. Трансформаторної поряд з вул. Енергомеханічною і перетинає
вул. Томаківську, дати назву вул. Росошанська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

РОСТОВСЬКА – к
РУБАНА – х

Рубан Петро Васильович (1950-1984) –Герой Радянського Союзу (1984, посмертно). З 1961 р. проживав у Запоріжжі. Випускник Запорізького металургійного технікуму (1969) після закінчення якого, працював на заводі „Запоріжсталь”. Командир штурманської авіаційної ескадрильї (з 1982), підполковник Радянської армії, загинув 16 січня 1984 р. в Афганістані. Похований у м. Запоріжжя на Капустяному кладовищі.

* * *
1328. О наименовании улицы в Ленинском районе: [Улицу в Хортицком жилмассиве, проходящую от ул. Н. Г. Курузова до Хортицкого шоссе вдоль кварталов 17 и 18, наименовать ул. им. Рубана П. В.]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 24 нояб. 1988 г. №383 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.28, арк.27.
1329. Льотчик : [Про П. Рубана]// Народжений Дніпрогесом. – Запоріжжя, 1996. – С. 21.
1330. Евтушенко Ю. М. Книга-мемориал памяти воинов-запорожцев, погибших в Афганистане и других локальных войнах. – Запорожье, 1994. – 80 с. – Из содерж.: [О Рубане П. В.]. – С. 56-57.
1331. Голуб Г. Именем Героя // Днепр. металлург. – 1990. – 9 мая.
1332. Михайлюта О. „Я – сто перший. Іду на ціль!”// Їх водила молодість. – Дніпропетровськ, 1988. – С. 194-207.

Див. також №915, С.375.

РУДНЄВА – (див. Миколи Руднєва) – л
РУДНИЙ ПРОВ. – о
РУСТАВЕЛІ – ш

Руставелі Шота (2-га пол. ХІІ ст. – початок ХІІІ ст.) – грузинський поет (ХІІ-ХІІІ ст.), автор національного епосу „Витязь у тигровій шкурі”.

* * *
1333. Абашидзе И. В. Шота Руставели // Абашидзе И. В. О поэзии. – М., 1985. – С. 3-18.
1334. Барамидзе А. Шота Руставели // Вестн. АН СССР. – 1966. — №9. – С. 135-139.
1335. Мамедов Ш. Ф. Великий поэт грузинского народа // Вестн. Моск. ун-та. Философия. – 1966. — №4. – С. 42-50.
1336. Меґрілідзе Й. Поет з легенди // Жовтень. – 1966. — №9. – С. 120-132.
1337. Шалаев А. «К горным высям устремленный…»// Вокруг света. – 1966. — №1. – С. 14-17.

Див. також №41, С.1186; №1015, С.523-524.

РУСТАВІ – л

Вулиця названа на честь м. Руставі, утвореного у 1948 р. і розташованого на р. Курі (Грузія).

Див. також №1813.

РЯДОВА – ш
РЯЗАНСЬКА –к

1338. Про найменування вулиць селища Мирне: [3-ю поперечну вулицю назвати вул. Рязанська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

РЯСНА – к

C

САГАЙДАЧНОГО – ж

Сагайдачний (Конашевич) Петро Кононович (бл. 1570-1622) – військовий і політичний діяч України кінця XVI – першої чверті XVIІ ст., лідер запорозького та організатор реєстрового козацтва, гетьман реєстрового козацтва, керівник морських походів на Оттоманську Порту і Кримське ханство та сухопутних – у Московську державу, покровитель Української православної церкви, ініціатор відновлення православної ієрархії, палкий прихильник братського руху, один із фундаторів школи Київського Богоявленського братства, меценат. Очолював козацьке військо у Хотинській битві (1620-1621).

* * *
1339. Максимович М. Сказание о гетмане Петре Сагайдачном // Максимович М. У пошуках омріяної України. – К., 2003. – С. 150-165.
1340. Апанович В., Бець В. Петро Конашевич Сагайдачний // Апанович В., Бець В. Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах. – К., 1883. – Вып. 1. – С. 1-6.
1341. Сас П. Конашевич-Сагайдачний Петро // Чумацький шлях. – 2003. — №6. – С. 5-10.

Див. також №41, С.1192; №84, С.358; №532, С.9-38; №1015, С.544.

САДИБНИЙ ПРОВ. – з

о скликання від 13 черв. 2007 р. №12.
САДИБНИЙ ПРОВ. – з
САДІВНИЦТВА – ш
САДОВА – к
САККО І ВАНЦЕТТІ – л
САЛАВАТА ЮЛАЄВА – л

Юлаєв Салават (1752-1800) – національний герой башкирського народу, сподвижник О. Пугачова під час Селянської війни (773-1775), поет-імпровізатор.

Див. також №302, С.668; №1015, С.554-555; №1016, С.508.

САЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – л
САМАРСЬКА – к

1342. Про назву вулиць в місті:[Колишній вул. Лазаретна надати назву вул. Самарська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

САМОПЛИВНИЙ ПРОВ. – к

1343. О наименовании улиц в Заводском районе и переименовании улицы в Шевченковском районе: [1-ый переулок от балки, проходящий от ул. Узловой до р. Днепр в бывшем с. Подпорожнянское, наименовать пер. Самотечным]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 14 дек. 1984 г. №379.

САМОЦВІТНА – о
САНАТОРНА – л
САНІТАРНА – к
САПЕРНА – к
САПОЖНІКОВА – (див. Георгія Сапожнікова) – л
САХАЛІНСЬКА – ш
СВЕРДЛОВА – ж

Історія її сягає кінця ХІХ початку ХХ ст. Починається зі зламу вулиці Жуковського в нагірній частині старого міста. Від верхів’я пагорбу вулиця полого спускається майже до набережної частини міста – вул. Кірова і перетинає основну магістраль – проспект Леніна. Вперше вулиця була намічена на планах у 80-х роках ХІХ ст., оскільки до цього місто не мало вулиць, а ділилося на квартали. Первісна назва – Покровська – походить від собору св. Покрови спорудженого у 1845 р. на місці дерев’яної церкви. Собор був розібраний у 1936 р. на комсомольських суботниках. Довжина вулиці невелика: близько 9000 м.

Свердлов Яків Михайлович (1885-1919) – активний учасник революцій 1905-1907 та 1917 рр., професійний революціонер.

* * *
1344. Панкратов В. А. Яков Свердлов. – М.: Политиздат, 1989. – 158 с.
1345. Тополянский В. Загадочная испанка: [Тайна смерти Якова Свердлова] // Новое время. – 2000. — №24. – С. 36-41.
1346. Зайдман И. И. Снова про улицу Свердлова [и необходимости ее переименования]// Запоріз. Січ. – 1991. – 22 авг.
1347. Амиантов Ю. Н. Выдающийся деятель партии и Советского государства // Вопр. истории КПСС. – 1985. — №6. – С. 102-106.
1348. Быков Н. Первый председатель // Огонек. – 1985. — №23. – С. 6-7.
1349. Захаров С. Товарищ Андрей // Урал. – 1980. — №12. – С. 142-151.

Див. також №644, С.51
СВІРСЬКИЙ ПРОВ. – ш

1350. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить від вул. Уральської до вул. Оборонної паралельно вул. 8 Березня, надати назву пров. Свірський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

СВІТЛОВИЙ ПРОВ. – ж
СВІТЛОВОДСЬКА – з

1351. О переименовании улиц в Заводском районе города: [Ул. Днепровскую переименовать на ул. Светловодскую]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 13 дек. 1979 г. №425 (протокол №23) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.469, арк.141-142.

СВІТЛОГІРСЬКА – ш
СВІТЛОДОЛИНСЬКИЙ ПРОВ. – з

1352. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [2-й переулок на пос. Зеленый Яр наименовать пер. Светлодолинский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

СВЯТКОВИЙ ПРОВ. – ш

1353. О наименовании улиц в Шеченковском районе города: [На бывшем пос. Карантинка переулок, проходящий от завода «Сувенир» параллельно ул. Кирпичной до конца застройки, назвать пер. Праздничным]: Решение горисполкома от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

СЕВАСТОПОЛЬСЬКА – ш
СЕДНІВСЬКИЙ ПРОВ. – л

1354. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з пров. Олександрівським і виходить на вул. Томаківську, дати назву пров. Седнівський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від
28 верес. 1995 р. №443.

СЕЛИЩНА – з

1355. О переименовании улиц в Заводском районе города: [В связи с включением с. Подпорожнянское Вольнян. р-на в черту города, ул. Ленина переименовать на ул. Поселковую]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 13 дек. 1979 г. №425 (протокол №23) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.469, арк.141-142.

СЕМАФОРНА – ж
СЕМАШКА – ш

Семашко Микола Олександрович (1874-1949) – один з організаторів радянської охорони здоров’я, академік АМН СРСР (1944) і АПН РСФСР (1945), голова комісії АМН СРСР по вивченню санітарних наслідків Великої Вітчизняної війни.

* * *
1356. Мирский М. Главный доктор республики // Мед. газ. – 1984. – 19 сент.
1357. Перший лікар республіки // Наука і суспільство. – 1977. — №10. – С. 43-44.
1358. Гинзбург В. Красный доктор Семашко // Радуга. – 1974. — №11. – С. 153-160.
1359. Машаров Э. Г. Николай Александрович Семашко // Сред. спец. образование. – 1974. — №8. – С. 51-54.
1360. Черненко А., Некоз М. Народний комісар медицини // Трибуна лектора. – 1974. — №12. – С. 38-39.

Див. також №644, С.104
СЕМЕНІВСЬКА – ш

1361. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу на бывшем пос. Карантинка, проходящую от ул. Фабричной вниз до пер. Извилистого, наименовать ул. Семеновская (Семенівська)]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

СЕМЕРЕНКА – л

Семеренко [Симиренко] Лев Платонович (1855-1920) – український вчений-помолог і садівник, створив у рідному с. Млієві Черкаської обл. маточний колекційний сад – один з найбагатших у Європі, вивів всесвітньо відомий сорт яблук ренет Симиренка.

* * *
1362. Рожнятовська О. А. Гуманіст. Садівник. Подвижник: (До 150-річчя від дня народження Л. П. Симиренка)// Календар знаменних і пам’ятних дат. – І кв. 2005. – К., 2004. – С. 69-78.
1363. Вольвач П. В. Симиренко – фундатор українського промислового садівництва. – Сімферополь: Таврія, 2002. – 312 с.
1364. Павлов А. В., Чухно Д. Ф. Лев Платонович Симиренко. – К.: Наук. думка, 1980. – 180 с.
1365. Шудря М. Історія державотворення в іменах: Симиренко Левко Платонович // Укр. культура. – 1999. — №10. – С. 30.

Див. також №41, С.1229-1230; №531, С.396-402; №644, С.158.

СЕРАФИМОВИЧА – к

Серафимович [справ. прізв. Попов] Олександр Серафимович (1863-1949) – російський радянський письменник, життя і творчість якого тісно пов’язані з Україною. Він писав про шахтарів Донбасу, робітників Маріуполя, Луганська, українських селян. Найвідоміший твір – повість «Залізний потік» (1924).

* * *
1366. Бушмин А. С. Серафимович [А. С.]// Бушмин А. С. Из истории советской литературы и литературной науки. – Л., 1988. – С. 315-343.
1367. Евграфов К. Одно неохватное сердце // Евграфов К. Знакомые незнакомцы. – М., 1988. – С. 30-51.
1368. Айрумян А. «Заглянуть в будущее» // Лит. газ. – 1988. – 20 янв. (№3). – С. 5.
1369. Поликанов А. Созвучен времени // Сел. жизнь. – 1988. – 19 янв.
1370. Софронов А. Страницы большой жизни // Октябрь. – 1983. — №1. – С. 190-192.

Див. також №644, С.120.

СЕРГІЯ КОРОЛЬОВА – л

Корольов Сергій Павлович (1907-1966) – уродженець України, учений, академік АН СРСР, конструктор ракетно-космічних систем СРСР, починаючи з 30-х років очолював розробку і запуск балістичних і геофізичних ракет, ракет-носіїв, космічних кораблів та автоматичних міжпланетних станцій різних модифікацій (у т.ч. вперше у світі пілотованих людиною «Восток», «Восход», «Зонд»). Загинув під час тренувального польоту.

* * *
1371. Крикуненко А. Одержимый космосом // Крылья Родины. – 2001. — №1.
1372. Романов А. Первый конструктор космических кораблей // Эхо планеты. – 1999. — №50. – С. 24-25.
1373. Ребров М. Его называли просто «ЭС ПЭ» [Королев]// Воен. знания. – 1997. — №1. – С. 7-9.

Див. також №41, С.703; №68, С.420-421; №74, С.176-186; №80, С.602-608; №84, С.62.

СЕРГІЯ ТЮЛЕНІНА – о

Тюленін Сергій Гаврилович (1925 — 1943) — один з керівників підпільної комсомольської організації «Молода гвардія, Герой Радянського Союзу (1943, посмертно). Страчений фашистами.

* * *
1374. Колесник Ю. Новые материалы о Сергее Тюленине и его товарищах-молодогвардейцах // Воспитание школьников.- 1990.- «2.- С.16-20.

Див. також №34, С.415; №302, С.770; №915, С.616.

СЕРЕДНЯ – з
СЕРПУХІВСЬКА – ш

1375. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу на бывшем пос. Чкалова, проходящую внутри застройки параллельно ул. Владимирской от дома №1 до ул. Природной, числящейся пер. Пролетарским, наименовать ул. Серпуховской]: Решение исполкома Запорож горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.188,
арк.25-27.

СЄДОВА – о

Сєдов Георгій Якович (1877-1914) – уродженець України, полярний дослідник.

* * *
1376. Гайворонська Н. «Тільки вперед, тільки до полюса!»// Географія та основи економіки в шк. – 2007. — №1. – С. 49-51.
1377. Корнєєв В., Корнєєв М. Мужність Георгія Сєдова // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2002. — №19.
1378. Зингер Е. М. Его мечтой было достижение полюса // География. – 1999. — №10. – (Прилож. к газ. «Первое сентября»).
1379. Матвеева Т. Т. Отважный полярный исследователь // География в шк. – 1997. – №7. – С. 39-41.
1380. Георгий Яковлевич Седов: 80 лет спустя [возглавил первую рус. экспедицию на Сев. полюс]// Земля и Вселенная. – 1993. — №1. – С. 54-60.

Див. також №644, С.144.

СЄРОВА – к

Сєров Валентин Олександрович (1865-1911) – російський живописець, член Товариства передвижників і «Світу мистецтва». В 1877-1878 навчався у Київській рисувальній школі М. Мурашка, пізніше – у І. Рєпіна. Портретист («Дівчина з персиками»,
«М. Єрмолова», «Іда Рубінштейн»).

* * *
1381. Долгополов И. Валентин Серов // Долгополов И. Певцы Родины. – М., 1981. – С. 115-128.
1382. Философов Д. В. Бакст и Серов: [художники]// Наше наследие. – 2002. — №63-64. – С. 86-91.
1383. Мамонтова Н. Н. Валентин Серов // Крестьянка. – 1997. — №7. – С. 31-39.
1384. Чайковская В. И. Две кисти Валентина Серова // Человек. – 1991. — №5. – С. 141-149.
1385. Парамонов А. Художник гражданской темы // Художник. – 1988. — №11. – С. 39-46.

Див. також №41, С.1227; №664, С.144.

СЄРОВА ПРОВ. – ш
СЄЧЕНОВА – з

Сєченов Іван Михайлович (1829-1905) – російський природодослідник, засновник вітчизняної фізіології і матеріалістичної психології. Автор класичної праці «Рефлекси головного мозку».

* * *
1386. Основоположник російської фізіології: (До 175-річчя від дня народження І. М. Сеченова)// Знаменні дати: Календар. – 2004. – К: Україна, 2004. – С. 164-167.
1387. Выдающиеся имена в мировой медицине / Нац. музей медицины Украины; Под ред. А. А. Грандо. – К., 2002. – 495 с. – Из содерж.: [Про И. М. Сеченова]. – С. 78-80.
1388. Березовский В. А. Иван Михайлович Сеченов. – К., 1981. – 176 с.
1389. Ярошевский М. Т. Сеченов и мировая психологическая мысль. – М., 1981. – 392 с.
1390. Ярошевский М. Т. Создатель объективной психологии // Природа. – 1979. — №9. – С. 21-29.

Див. також №644, С.145

СИБІРСЬКА – л
СИВАШСЬКА – к
СИЛОВА – л
СИМБІРСЬКИЙ ПРОВ. – л
СИМФОНІЧНА – ж
СИНЕЛЬНИКІВСЬКА – з
СИТОВА – к

Ситов Іван Микитович (1916-1943) – Герой Радянського Союзу (1943); штурман ескадрильї 5-го гвардійського винищувального авіаційного полку (207-а винищувальна авіаційна дивізія, 3-й змішаний авіаційний корпус, 17-а повітряна армія, Південно-Західний фронт). Загинув при форсуванні Дніпра в боях за греблю Дніпрогесу 16 жовтня 1943 р. Похований у м. Запоріжжя.

* * *
1391. Андреев С. А. Иван Никитович Сытов // Андреев С. А. Совершенное ими бессмертно. – М., 1986. – С. 201.
1392. Ильин Н. Именем Героя [Сов. Союза И. Н. Сытова названа одна из улиц Запорожья]// Индустр. Запорожье. – 1983. – 14 окт.
1393. Коваленко Г. Три подвиги в запорізькому небі: [Про подвиг льотчика І. Ситова]// Запоріз. правда. – 1970. – 25 квіт.
1394. Коваленко Г. Живі героїв імена // Запоріз. правда. – 1969. – 11 жовт.
1395. Попков В., Ільїн М. Хто загинув за Дніпро…// Комсомолець Запоріжжя. – 1962. – 14 жовт.

Див. також №915, С.553; №1758, С.370; №1769, С.29-30; №1788; №1791; №1800.

СІЛЬСЬКА – л
СІМФЕРОПОЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ш
СІННА – к
СІРКА – (див. Івана Сірка) – л
СІЧНЕВИЙ ПРОВ. – л
СІЧОВА – ш

1396. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [На бывшем пос. Чкалова в кварталах №122 и 128 улицу, проходящую от ул. Подольской вдоль застройки до ул. Природной, наименовать ул. Сечевая]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)]// ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.188, арк.25-27.

СІЧОВИЙ ПРОВ. – ш
СКВОРЦОВА – з

Скворцов Іван Васильович (1918-1943) – Герой Радянського Союзу (1944). Командир понтонного взводу 2-го гвардійського відділення моторизованого понтонно-мостового батальйону (4-а понтонно-мостова бригада, 12-а армія, 3-й Український фронт) гвардії лейтенант Скворцов загинув у бою за визволення Запоріжжя під час переправи на правий берег Дніпра 27 жовтня 1943 р. Похований у братській могилі м. Запоріжжя.
* * *
1397. О наименовании и переименовании улиц в городе: [В связи с включением
с. Скворцово Вольнян. р-на в черту города улицу, проходящую через село, наименовать ул. Скворцова]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 23 нояб. 1978 г. №398 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.410, арк.75-76.
1398. Чайка Т. Подвиг на Дніпрі // Дніпр. вогні. – 1983. – 28 черв.
1399. Лисенко Г. Імені Героя // Запоріз. правда. – 1977. – 17 черв.

Див. також №915, С.472; №1768, С.274-275; №1769, С.28-29; №1788; №1791.

СКЕЛЬНА – л

1400. Солонина Е. Улица, которой нет: Власть пытается решить проблему «незаконной» застройки по ул. Скальной, игнорируя интересы ее жителей // Суббота плюс. – 2006. – 2-12 марта (№9). – С. 16.

СКЕЛЯСТА – л
СКЛАДСЬКА – к

1401. О наименовании улиц в Коммунарском районе: [Улицу, проходящую от ул. Космической до тролейбусного парка №2, наименовать ул. Складская]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 10 дек. 1981 г. №434 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.644, арк.454.

СКОВОРОДИ – л

Сковорода Григорій Савич (1722-1794) – найвидатніша постать у духовно-культурному житті України XVIII ст., філософ, просвітитель, педагог, письменник, музикант, співак, зачинатель української літературної мови та поетики. Творча спадщина складається із збірок віршів («Сад божественних пісень») і байок («Байки харківські»), філософських трактатів («Дві бесіди», «Діалоги, чи Розмова про стародавній світ» та ін.).

* * *
1402. Шевчук В. Григорій Сковорода як письменник і мислитель // Шевчук В. Муза Роксоланівська: Укр. л-ра XVI-XVIII ст.: У 2-х т. – К., 2004. – Т.2. – С. 579-594.
1403. Брюховецька Л. Сковорода сьогоднішній // Урок укр. – 2003. — №7.- С. 47.
1404. Дунай П. Щастя, де ти живеш? // Шлях перемоги. – 2002. — №49.
1405. Пепа В. Непізнаний Григорій Сковорода // Уряд. кур’єр. – 2002. – 3 груд. (№225).
1406. Пінчук С. Григорій Сковорода: [Життя і творчість]// Рід. шк. – 2002. — №12. – С. 59-61.

Див. також №41, С.1246; №84, С.392; №644, С.231

СКРЯБІНА – л

Скрябін Олександр Миколайович (1871-1915) – російський композитор і піаніст.

* * *
1407. Никитина Л. Д. А. Н. Скрябин // Никитина Л. Д. История русской музыки. – М., 2000. – С. 185-200.
1408. Скрябину посвящается // Муз. акад. – 2005. — №4. – С. 139-174.
1409. Восторг творчества // Муз. жизнь. – 2002. — №1. – С. 27-31.
1410. Бандура А. Семь рас Александра Скрябина // Терра инкогнита. – 1997. — №9. – С. 14-16.
1411. Морозова М. К. Воспоминания о А. Н. Скрябине // Наше наследие. – 1997. — №41. – С. 45-64.

Див. також №41, С.1248; №644, С.240.

СКУЛЬПТУРНА – ш
СЛАВГОРОДСЬКА – з
СЛАВИ – ш
СЛАВУТИЧА – л
СЛАНЦЕВА – к

1412. Про назву вулиць в місті: [Вулиці, яка проходить між вул. Кедровою та глиняним кар`єром у Сталін. р-ні, дати назву вул. Сланцева]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

СЛОВ’ЯНСЬКА – ш
СМОЛЕНСЬКА – ш

1413. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між кварталами 71, 72 та 73, надати назву вул. Смоленська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

СНАЙПЕРСЬКА – к
СНІЖНИЙ ПРОВ. – з
СОКОЛИНИЙ ПРОВ. – ш

1414. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Баранова та вул. Балковою, надати назву пров. Соколиний]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

СОЛІДАРНОСТІ – з

1415. Про перейменування вулиці Ворошиловградської та найменування вулиць новобудов на селищі правого берега: [Перейменувати вул. Ворошиловградську на вул. Солідарності]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1961 р. №539 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.971, арк.157.

СОЛОВ`ЇНА – х

1416. Про найменування вулиці у Хортицькому районі: [Вулицю, розташовану в урочищі Солов`їний гай, найменувати вул. Солов`їна]: Рішення Запоріз. міськради 6-а сесія 24-го скликання від 31 січ. 2003 р. №36.

СОЛЯНИЙ ПРОВ. – ш
СОНЯЧНА – ж
40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ – л
40-РІЧЧЯ ПЕРЕМОГИ ПРОСПЕКТ – к

1417. О переименовании улиц в Коммунарском районе: [Улицу в жилмассиве Южный, проходящую от кольца ул. Луначарского вдоль гребного канала, наименовать просп. 40-летия Победы]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 26 мая 1988 г. №178 // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.18, арк.190.

40-РІЧЧЯ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ – л, о

1418. Про перейменування вулиці Раднаркомівської на вулицю 40-річчя Радянської України: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 20 груд. 1957 р. №589 (протокол №34) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.747, арк.14.
1419. Беляева Л. Родная улица моя: [Ул. 40-летия Советской Украины] // Ул. Заречная. – 2002. – 26 дек. (№52). – С.6.

СОРТУВАЛЬНА – л
СОСНОВА – з
СОСЮРИ – л

Сосюра Володимир Миколайович (1898-1965) – український поет, лауреат Державної премії України Т. Шевченка (1963); один із фундаторів вітчизняної літератури ХХ ст. Неодноразово бував на Запоріжжі. Серед найвідоміших літературних здобутків – збірки «Дніпрельстан», «Ластівки на сонці»; поеми «Червона зима», «Розстріляне безсмертя», «Мазепа»; автобіографічний роман «Третя Рота».

* * *
1420. Ребро П. В. Сосюра і Запоріжжя: Літ. критичний нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1998. – 28 с.
1421. Бурляй Ю. Невідомий Сосюра: Біогр. етюди // Київ. – 1998. — №1-2. – С. 31-34; С. 102-115.
1422. Гальченко С. Феномен таланту Володимира Сосюри // Укр. культура. – 1998. — №1. – С. 10-11.
1423. Никанорова О. Поет із серцем лицаря // Уряд. кур`єр. – 1998. – 5 січ. (№3)
1424. Ющенко О. Нежный, тревожный, искренний…// Зеркало недели. – 1998. – 5 янв. – С. 20.
1425. Костюченко В. Один загадковий рік з життя Володимира Сосюри // Літ. Україна. – 1997. – 11 верес.

Див. також №41, С.1265; №84, С.420; №644, С.322-323.
СОФІЇ ПЕРОВСЬКОЇ – з

Перовська Софія Львівна (1853-1881) – російська революціонерка-терористка, активна учасниця народницького руху в Росії, член виконкому «Народної волі» організатор замахів на царя Олександра ІІ, страчена.

* * *
1426. Золотоносов М. Демократ самой первой волны. Памяти Софьи Перовской // Моск. новости. – 2003. — №35. – С. 31.
1427. Шалаев А. Во имя свободы // Комс. правда. – 1963. – 14 сент.

Див. також №41, С.1042; №81, С.272-273.

СОФІЇВСЬКА – з
СОЦІАЛІСТИЧНА – з
СОЧІНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
СОЮЗНА – з
СПАРТАКІВСЬКА – к
СРІБЛЯСТИЙ ПРОВ. – л
СТАВКОВА – ш

1428. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Улицу квартала 102, проходящую вдоль р. Московка в Шевчен. р-не, наименовать ул. Прудовой]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

СТАВРОПОЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – л
СТАДІОННА – л
СТАЛЕВАРІВ – о

1429. Платонова Л. Контрасти вулиці Сталеварів // Запоріз. правда. – 2005. – 22 жовт. – С.4.
1430. Фріман А. Улица Сталеваров // Запорож. правда. – 1953. – 7 нояб.
СТАЛЬНИЙ ПРОВ. – з
СТАЛЬСЬКОГО – ш

Стальський Сулейман (1869-1937) – народний поет Дагестану (1934).

* * *
1431. Корабельников Г. От устья к источнику // Корабельников Г. Дорога к образу. – М., 1979. – С. 213-285.
1432. Султанов К. Сулейман Стальский как политический лирик // Султанов К. Этюды о литераторах Дагестана. – М., 1978. – С. 24-47.
1433. Мусаев К. Народом любим и храним // Лит. газ. – 1989. – 7 июня (№23). – С. 12.

Див. також №644, С.495.

СТАНІСЛАВСЬКОГО – л

Станіславський [справ. прізв. Алексєєв] Костянтин Сергійович (1863-1938) – російський актор, режисер, педагог, теоретик театру, народний артист СРСР (1936); заснував (разом з В. І. Немировичем- Данченком) Художній театр в Москві (МХАТ); реформатор російського театру, автор теорії систематизації основ акторської майстерності (Система Станіславського).

* * *
1434. Некрасов В. П. Станиславский // Некрасов В. П. Маленькая печальная повесть. – М., 1991. – С. 387-397.
1435. Гаевский В. Московский Гамлет // Наше наследие. – 1988. — №2. – С. 115-117.
1436. Кравчук П., Клековкін О. Живий! // Укр. театр. – 1988. — №2. – С. 6-10.
1437. Любомудров М. Ради духовного обновления человека…// Наш современник. – 1988. — №8. – С. 153-163.

Див. також №41, С.1286; №80, С.528-533; №644, С.498-499.

СТАНЦІЙНА – ш
СТАРИЙ ПРОВ. – ш
СТАРТОВА – ш
СТАСОВА – л

Стасов Василь Петрович (1769-1848) – російський архітектор, представник пізнього класицизму.

* * *
1438. Пилявский В. И. Стасов [В. П.] архитектор. – Л., 1963. – 251 с.
1439. Пилевский В. И. Выдающийся русский зодчий Василий Петрович Стасов. – Л., 1951. – 30 с.
1440. Тыжненко Т. Ваисилий Петрович Стасов // Ленингр. панорама. – 1990. — №9. – С. 24-26.

Див. також №41, С.1288; №302, С.718; №644, С.510.

СТЕПАНА РАЗІНА – ш, к

Разін Степан Тимофійович (бл.1630 — 1671) — донський козак, керівник Селянської війни в Росії (1670-1671). Страчений у Москві.

* * *
1441. Валовой Д. В. и др. «… И черным людям дать свободу»: [О С. Разине] // Валовой Д. В. и др. Дерзновение. – М., 1989. – С. 42-59.
1442. Кулиняк Д. Хто такий Степан Разін?// Молодь України. – 1996. – 13 серп.
1443. Астапенко М. Страницы из жизни Степана Разина // Дон. – 1981. — №11. – С. 174-181.

Див. також №41, С.1132; №80, С.171-174; №211, С.569-576; №1015, С.271-272.

СТЕПОВА – к

1444. Гурко А. Праздник улицы [Степной]// Индустр. Запорожье. – 1973. – 29 сент.

СТЕФАНОВА – ш

Стефанов Дмитро Микитович (1911-1943) – Герой Радянського Союзу (1944, посмертно); командир взводу 83-го гвардійського стрілецького полку (27-а гвардійська стрілецька дивізія, 8-а гвардійська армія, Південно-Західний фронт) гвардії молодший лейтенант Стефанов в бою 14 жовтня 1943 р. на підступах до с-ща Зелений Яр (у районі
м. Запоріжжя) своїм тілом закрив амбразуру ворожого дзоту. Похований у братський могилі у м. Запоріжжя.

* * *
1445. Павлык А. Улица Героя Стефанова // Запороз. Січ. – 2003. – 14 жовт. – С. 6.
1446. Пятаев Н. И в Запорожье был повторен подвиг Матросова // Запорож. Січ. – 2002. – 26 листоп. – С. 4.
1447. Вулиця Стефанова // Запоріз. правда. – 2001. – 3 трав. – С. 4.
1448. Борисов С. Именем героя: Нашей истории строки // Индустр. Запорожье. – 1987. – 9 мая.
1449. Васильев Н. Именем Героя [Сов. Союза Д. Н. Стефанова названа одна из улиц города]// Индустр. Запорожье. – 1980. – 19 февр.
1450. Павлик Г. Вулиця [Стефанова], що стала пам’ятником // Запоріз. правда. – 1974. – 18 жовт.; Комсомолець Запоріжжя. – 1968. – 15 лют.

Див. також №5, С.210-215; №915, С.525; №1758, С.371-373; №1766, С.84-86; №1769, С.29; №1779; №1788; №1813; №1816.

СТЕШЕНКА В. – к

Стешенко Володимир Петрович (1933-1991) – головний конструктор заводу «Комунар» (нині «ЗАЗ») (з 1963), якому віддав понад 30 років життя, кандидат технічних наук, автор 50 винаходів, наукових праць. Під його керівництвом розроблені сімейства автомобілів ЗАЗ-966, ЗАЗ-968, нова модель автомобіля ЗАЗ 1102 «Таврія» – гордість українського машинобудівництва.

* * *
1451. О присвоении новых наименований улицам города: [В новом жилом массиве «Южный» улицу, проходящую параллельно ул. Нагнибиды от просп. 40-летия Победы до ул. Автозаводской между кварталами 4-6, 5-7, назвать именем автоконструктора В. П. Стешенко]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 10 нояб. 1992 р. №412 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.331, арк.44-45.
1452. Главный конструктор [ЗАО «ЗАЗ» В. П. Стешенко]// Авто ЗАЗ Вісті. – 2003. – 26 берез. (№9-10). – С. 4.
1453. Добышева О. Отец «Таврии» серийного выпуска своего детища не дождался // Досье. – 2003. – 31 июля. – С. 12.
1454. Добышева О. «Я подарю тебе новый автомобиль», — обещал конструктор семилетней дочери. Дочь успела стать взрослой …: [О бывшем гл. конструкторе «Авто ЗАЗ» В. П. Стешенко, чьим им. названа улица в Юж. микрорайоне] // Ориентир – авто. – 1996. — №5. – С. 11-12; №6. – С. 11-12; №7. – С. 11-12.
1455. Малоизвестные страницы из биографии В. П. Стешенко // Ориентир – авто. – 1996. – 8 апр. (№8). – С. 11.
1456. Об отце «Таврии» // Запороз. Січ. – 1992. – 29 жовт.
1457. Темчин Е. Реквием главному конструктору // За рулем. – 1991. — №6. – С. 6-7.

СТОЛЄТОВА – л Столєтов
СТОЛЯРНА – к
СТОРОЖОВИЙ ПРОВ. – ш

1458. Про назву вулиць в місті Запоріжжя:[Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між кварталами 64 та 65, надати назву пров. Сторожовий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

СТРАТОСФЕРНА – к
СТРЄЛЬНІКОВА – ш Стрєльников
СТРІЛЕЦЬКИЙ ПРОВ. – к
СТРІЛКОВИЙ ПРОВ. – з
СТУДЕНТСЬКА – ш
СУВЕНІРНА – ш

1459. Про найменування вулиці кварталу 26, розташованої у селищі Карантинка в Шевченківському районі: [Ділянку вулиці, яка проходить від житлового б. №27 до житлового б. №34, перейменувати у вул. Сувенірну (Сувенирную)]: Рішення Запоріз. міськради 13-а сесія 5-го скликання від 13 черв. 2007 р. №12.

СУВОРОВА – о

Суворов Олександр Васильович (1729 [1730] — 1800) – російський полководець і військовий теоретик, генерал-фельдмаршал (1794), генералісимус (1799).

* * *
1460. Козырев М. Александр Непобедимый. Портрет полководца Суворова // Новый Акрополь. – 2004. — №6. – С. 42-46.
1461. Чухліб Т. Російський Генералісімус Суворов в українській історії після зруйнування Запорізької Січі // Історія України. – 1999. — № 36 (верес.)
1462. Лотман Ю. М. Суворов: [Биогр., характер, черты, образ жизни]// История (Приложение к газ. «Первое сентября»). – 1994. — №48.
1463. Чечило В. Суворов і Україна // Гарт. – 1994. — № 10 (жовт.).

Див. також №34, С.40; №41,С.1302; №80, С.285-293.

СУЛИМИ – ш

Сулима Іван Михайлович (р.н. невід. — 1635) – гетьман нереєстрових козаків, учасник козацьких походів проти турків і кримських татар, активний борець проти польсько-шляхетського гніту в Україні.

* * *
1464. Шевченко В. Іван Сулима // Шевченко В. Борці за волю України. – Запоріжжя, 1993. – С. 12.
1465. Соколов В. Гетман Войска Запорожского Иван Сулима // Индустр. Запорожье. – 1997. – 18 янв.
1466. Фалько Л. Іван Сулима // Выбор. – 1991. — №7. – С. 6.
1467. Сергійчук В. І. Козацький гетьман Іван Сулима // Укр. іст. журн. – 1987. — №5. – С. 122-128.

Див. також №34, С.57; №41, С.1306; №1062, С.291-297.

СУМІЖНИЙ ПРОВ. – з

1468. Про назву вулиць в місті: [Провулок, який проходить паралельно вул. Олександра Невського в Орджонік. р-ні, найменувати пров. Суміжний]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

СУМСЬКА – о
СУРІКОВА – л

Суріков [Суриков] Василь Іванович (1848-1916) – російський живописець, передвижник. Серед творів – «Рамок стрілецької страти» (1881), «Меньшиков у Березові» (1883), «Бояриня Морозова» (1887), «Степан Разін» (1907) та ін.

* * *
1469. Бенуа А. Н. [В. И. Суриков] // Бенуа А. Н. История русской живописи в ХIХ веке. – М., 1999. – С. 325-340.
1470. Долгополов И. Василий Суриков // Долгополов И. Певцы Родины. – М., 1981. – С. 72-89.
1471. Лернер Л. Семь свечей // Работница. – 1998. — №9. – С. 37-41.
1472. Эфрос А. Суриков // Смена. – 1995. — №7. – С. 154-167.
1473. Козмин Б. Певец народной трагедии // Слово. – 1991. — №10. – С. 28-32.

Див. також №34, С.73; №41, С.1309;

СУРІКОВА ПРОВ. – л
СУСАНІНА – л

Сусанін Іван Йосипович (р. н. невід. — 1613) – герой визвольної боротьби російського народу проти польських інтервентів початку XVII ст.

* * *
1474. Зонтиков Н. А. Иван Сусанин: легенды и действительность // Вопр. истории. – 1994. — №11. – С. 21-30.
1475. Борисов Н. Иван Сусанин и его потомки // Чудеса и приключения. – 1993. — №4. – С. 40-43.
1476. Вайсман А. Куда он завел нас? Не видно ни зги…: [Никакого подвига И. Сусанин, увы, не совершал]// Новое время. – 1993. — №45. – С. 50-52.
1477. Ногтева М. Дума об Иване Сусанине // Лит. Россия. – 1988. – 15 апр. (№15). – С. 21.

Див. також №34, С.76; №211, С.680-685.

СУСПІЛЬНИЙ ПРОВ. – л
СУХА – ж

1478. О переименовании улиц Сухая І и Сухая ІІ в Жовтневом районе: [Ул. Сухая І, проходящей от ул. Вишневая до ж. д. полотна, оставить название ул. Сухая без номера]: Решение исполкома Запорож горсовета деп. трудящихся от 21 дек. 1971 г. №551 (протокол №28) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.613, арк,16-17.

СУХА БАЛКА – ш
СХІДНА – к
СЮРПРИЗНИЙ ПРОВ. – ш

1479. Про найменування вулиці кварталу 26, розташованої у селищі Карантинка в Шевченківському районі: [Ділянку вулиці, яка проходить від житлового б. №14 до житлового б. №18, перейменувати у пров. Сюрпризний (Сюрпризный)]: Рішення Запоріз. міськради 13-а сесія 5-го скликання від 13 черв. 2007 р. №12.

Т

ТАБІРНА – ш
ТАБІРНИЙ ПРОВ. – ш
ТАВРИЧНА – ш
ТАВРИЧНИЙ ПРОВ. – ш
ТАГАНРОЗЬКА – з

1480. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та проїзді Широкому: [Вул. Таганрозька]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

ТАГАНСЬКА – з
ТАКТИЧНА – з
ТАЛАЛІХІНА – л

Талаліхін Віктор Васильович (1918-1941) – льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу (1941); в липні 1941 р. одним з перших застосував нічний таран.

* * *
1481. Свердлов Ф. Первый ночной таран // Гудок. – 1991. – 7 авг.
1482. Подыма К. «Я принимаю решение …»// Комс. правда. – 1981. – 8 авг.
1483. Тяпин И. Из орлиного племени // Красная звезда. – 1981. – 7 авг.
1484. Ляшенко В. Иду на таран // Комс. правда. – 1971. – 27 окт.
1485. Семенкевич Н. Первый ночной таран // Красная звезда. – 1966. – 7 авг.

Див. також №915, С.556.

ТАЛЛІНСЬКИЙ ПРОВ. – з
ТАМАНСЬКА – к
ТАМБОВСЬКА – о
ТАНКІСТІВ – к
ТАРАСА БУЛЬБИ – л
ТБІЛІСЬКА – о
ТВЕРСЬКА – о

1486. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між вул. Листопрокатною та вул. Виробничою, надати назву вул. Тверська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ТЕАТРАЛЬНА – з
ТЕАТРАЛЬНИЙ ПРОЇЗД – ж
ТЕКСТИЛЬНИЙ ПРОВ. – з
ТЕЛЕГРАФНА – л
ТЕЛЬМАНА – ш

Тельман Ернест (1886-1944) – діяч німецького і міжнародного комуністичного руху, антифашист, закатований у Бухенвальді.

* * *
1487. Попова Т. «Он гордо возвышается над веком…»// Сов. юстиция. – 1989. — №17. – С. 26-28.
1488. Виммер В. Великий сын немецкого народа // Коммунист Украины. – 1986. — №5. – С. 93-96.

Див. також №34, С.191.

ТЕНІСНА – з
ТЕПЛИЧНА – з

1489. Про найменування вулиці у Заводському районі: [Вулиці, на якій знаходяться підприємства ТОВ «Титанбуд», ВАТ «Запоріжвогнетрив», ВО «Кремнійполімер» та ін., надати назву вул. Теплична]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 27 черв. 1997 р. №334.

ТЕПЛИЧНИЙ ПРОВ. – ш

1490. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Пер. Автодорожный в Шевчен. р-не переименовать на пер. Тепличный]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ТЕПЛОБУДІВНА – з
ТЕПЛОВА – ш

1491. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [8-ю поперечную улицу на пос. Запорожье-Левое наименовать ул. Тепловая]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

ТЕПЛОХІДНА – ш
ТЕРЕШКОВОЇ – л

Ніколаєва-Терешкова Валентина Володимирівна (1937 — ) – перша у світі жінка-космонавт (1963), льотчик-космонавт СРСР, Герой Радянського Союзу (1963); Герой Соціалістичної Праці.

* * *
1492. Савельева М. Валентина Терешкова в формате «американской мечты»: [Интервью с первой женщиной-космонавтом]// Огонек. – 2003. — №22. – С. 46-47.
1493. Штопка К. Не знала даже мама…: [О полете В. Терешковой в космос]// За рубежом. – 1993. — №38.
1494. Белоглазова Е. Орбита для «Чайки»// Россия. – 1992. – 15-21 апр. (№16). – С. 10.
1495. Нестерова В., Леонова О. Июнь, четверть века назад // Сов. женщина. – 1988. — №6. – С. 18-19.
1496. Кудрявцева Г. Валентина Терешкова – дочь рабочего класса // Сов. профсоюзы. – 1963. — №16. – С. 24-26.

Див. також №29, С.370; №41, С.1337; №915, С.570-571.

ТЕРНІВСЬКИЙ ПРОВ. – л

1497. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з пров. Інгульським і проходить вздовж шляху на Дніпропетровськ, дати назву пров. Тернівський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

ТЕРНОПІЛЬСЬКА – ш
ТЕСЛЕНКА – ш

Тесленко Архип Юхимович (1882-1911) – український прозаїк, драматург, автор етнографічних розвідок з побуту полтавського села кінця ХІХ – початок
ХХ ст.; учасник революційних подій 1905 р.

* * *
1498. Шумило М. М. Гарячі потоки жалю і болю // Шумило М. М. Силуети. – К., 1990. – С. 81-90.
1499. Півторадні В. Слід Архипа Тесленка // Вітчизна. – 1982. — №3. – С. 181-184.
1500. Степаненко В. Доля нелегка й славна // Наука і суспільство. – 1982. — №3.
1501. Кукуленко П. Голос нескорених // Людина і світ. – 1972. — №3. – С. 31-35.
1502. Воропай О. Тесленко Архип – його літературна і етнографічна діяльність // Визвольний шлях. – 1966. — №6. – С. 716-721.

Див. також №34, С.230; №41, С.1339; №84, С.454.

ТЕХНІЧНА – к
ТЕХНІЧНИЙ ПРОВ. – ш
ТИМІРЯЗЄВА – ж, ш

Тимірязєв [Тімірязєв] Климент Аркадійович (1843-1920) – природодослідник-дарвініст, один із основоположників російської школи фізіологів рослин.

* * *
1503. Чесноков В. С. Климент Аркадьевич Тимирязев // Биология в шк. – 2004. — №1. – С. 22-25.
1504. Моргун В. В., Мусіяка В. К. Климент Аркадьевич Тимирязев // Физиология и биохимия культ. растений. – 2003. – Т. 32. — №2. – С. 178-182.
1505. Дубровский Е. «Не только учил, но и социально воспитывал…»// Наука и религия. – 1975. — №6. – С. 87-89.
1506. Андреенко С. Рыцарь науки и демократии // Культура и жизнь. – 1968. — №5. – С. 20-21.

Див. також №34, С.264-265.

ТИМОШЕНКА – ш

Тимошенко Семен Костянтинович (1895 — 1970) — радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1940), двічі Герой Радянського Союзу (1940, 1965).

* * *
1507. Светлишин Н. А. Маршал Советского Союза Семен Тимошенко // Светлишин Н. А. Орден «Победа» – полководцам.- М.,1988.- С.197-211.
1508. Руденко Н. М. 90-річчя з дня народження Маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка // Укр. іст. журн.- 1986.- №2.- С.134-137.
1509. Горелік Я. М. Радянський воєначальник // Укр. іст. журн.- 1975.- №1.- С.130-131.
1510. Тюленев И. Жизнь – служению народу // Красная звезда.- 1975.- 18 февр.

Див. також №34, С.245; №915, С.576.
ТИМУРІВСЬКА – ш
ТИРАЖНА – л
ТИРАСПОЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ш
1905 РОКУ – к
ТИТАНОВИЙ ПРОВ. – з
ТИТОВА – л

Титов Герман Степанович (1935 — ) – льотчик-космонавт СРСР (1961), генерал-полковник авіації, Герой Радянського Союзу (1961), Герой Соціалістичної Праці НРБ (1962).

* * *
1511. Смолянский С. В. Человек с планеты Земля // Смолянский С. В. Полдень. Дорога. Память. – М., 1977. – С. 99-105.
1512. Белов Ю. России сын и сын Вселенной. Г. Титову – 65 лет // Сов. Россия. – 2000. – 9 сент.
1513. Титов Г. С. «Мне знакомо чувство страха…»: [Беседу с Героем Сов. Союза записал В. Стукалов]// Вод. транспорт. – 1991. – 12 мая.
1514. Касьянов И. Все было впервые…// Комс. правда. – 1985. – 11 сент.
1515. Космонавт. Два. Из биографии майора Германа Титова // Новое время. – 1961. — №33. – С. 7-9.

Див. також №34, С.254; №915, С.579-580.

ТИХИЙ ПРОВ. – ж
ТИЧИНИ – л

Тичина Павло Григорович (1891-1967) – видатний український поет-модерніст, державний і громадський діяч. Серед найвідоміших — збірки «Сонячні кларнети», «Чуття єдиної родини».

* * *
1516. П’янов В. На струнах вічності: [Біогр. та творчість П. Тичини]// П’янов В. Визначні відомі й «та інші…» – К., 2002. – С. 90-154.
1517. Ребро П. П. Тичина і Запоріжжя: Літ.-критичний нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1998. – 15 с.
1518. Дунай П. Павло Тичина – знакова постать розчахнутої доби // Укр. мова та л-ра. – 2004. — №19.
1519. Логвиненко М. Його шляхи, його боління…: На хвилі споминів з нагоди 110-річчя П. Тичини // Вітчизна. – 2002. – №1-2. – С. 128-136.
1520. Моторнюк І. Павло Тичина: тріумф і трагедія // Дзвін. – 2000. — №1. – С. 134-141.

Див. також №34, С.260; №41, С.1344, 1346; №84, С.460.

ТІНИСТИЙ ПРОВ. – з

1521. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [4-й переулок на пос. Зеленый Яр наименовать пер. Тенистым]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

ТОБОЛЬСЬКА – л
ТОВАРИСЬКА – л
ТОЛБУХІНА – ш

Толбухін Федір Іванович (1894-1949) – радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1944), Герой Радянського Союзу (1965). У роки Великої Вітчизняної війни командувач 57 –ї та 68-ї армій, Військ Південного, 4-го і 3-го Українських фронтів.

* * *
1522. Светлишин Н. А. Маршал Советского Союза Федор Толбухин // Светлишин Н. А. Орден «Победа» – полководцам. – М., 1988. – С. 212-235.
1523. Белов М. Рисковал и … побеждал // Патриот. – 1994. — №31.
1524. Ксиров Р. Маршал, сын крестьянский // Гудок. – 1994. – 17 июня.
1525. Буцько О. В. Маршал Радянського Союзу Ф. І. Толбухін // Укр. іст. журн. – 1984. — №6. – С. 126-130.
1526. Олейников Ф. Организаторские способности и полководческий талант Маршала Советского Союза Ф. И. Толбухина // Воен.-ист. журн. – 1984. — №7. – С. 59-63.

Див. також №34, С.290-291; №41, С.1351-1352; №915, С.590.

ТОЛСТОГО – о, ш

Толстой Лев Миколайович (1828-1910) – російський письменник та філософ, майстер реалістичної психологічної прози (роман-епопея «Війна і мир», романи «Анна Кареніна», «Воскресіння», п’єси «Влада темряви», «Живий труп»).

* * *
1527. Визнюк О. Улица, которой нет: [О проблемах жильцов ул. Толстого в районе Запорож. кардиоцентра]// Суббота плюс. – 2006. – 19-29 окт (№42). – С. 9.
1528. Еремеева С. «Семь дней до бессмертия»: Последние дни жизни Л. Толстого // Рус. словесность в шк. Украины. – 2004. — №5-6. – С. 62-64.
1529. Баулин П. Уроки памяти: [Об увековечивании памяти Л. Н. Толстого в назв. улиц старого Александровска]// Наш город. – 1997. – 18, 25 марта.
1530. Ермолаев В. «Радуюсь, что могу работать…» [К биогр. Л. Н. Толстого] // Нар. образование. – 1991. — №11. – С. 98-101.

Див. також №34, С.292-293; №41, С.1352; №80, С.378-391.

ТОЛЬЯТТІ – ш
ТОМАКІВСЬКА – л

1531. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Вулиці, яка пролягає від вул. Войкова до об`їздного шляху на Дніпропетровськ, дати назву
вул. Томаківська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради від 28 верес. 1995 р. №443.

ТОМСЬКИЙ ПРОВ. – ш

1532. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Переулок в Шевчен. р-не, проходящий от ул. Садоводства между домами №10 и 12-а до
ул. Мокрянской №91 и 93, наименовать пер. Томским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ТОПОЛІНА – к

Тополін Степан Михайлович ( — 1908) – революціонер, один з учасників грудневого збройного повстання 1905 р. в Олександрівську. 12 грудня 1905 р. Тополін на мітингу разом з Васильєвим і Морозом закликав залізничників шляхом збройного повстання повалити існуючий суспільний лад. Його було заарештовано. Вирок – страта через повішення було замінено довічною каторгою. Загинув під час втечі.

* * *
Див. також №1764; №1766, С. 33-37.

ТОРГОВИЙ ПРОВ. – ж
ТРАВНЕВА – з
ТРАКТОРНА – к
ТРАНСПОРТНА – ш
ТРАНСПОРТНИЙ МАЙДАН –к

1533. Бордюжа С. Запорожье прихорашивается: [О реконструкции Транспортной пл. г. Запорожья]// Дел. столица. – 2005. – 26 сент. (№39).
1534. Городу – обновленные объекты: [Транспортная пл., новая транспортная развязка на ул. Луначарского]// Денпр. металлург. – 2005. – 14 окт. – С. 7.

ТРАНСФОРМАТОРНА – л

1535. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Вулиці, яка пролягає від вул. Воїнова, перетинає вул. Томаківську і виходить на об`їздний шлях до Дніпропетровська, надати назву вул. Трансформаторна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

ТРЕГУБЕНКА – л

Трегубенко Олександр Федорович (1904-1963) – видатний діяч науки і техніки, перший директор заводу «Дніпроспецсталь» (1939-1962), раціоналізатор і винахідник. За його безпосередньої участі запроваджені нові технології в електрометалургії, створені десятки марок сталей.

* * *
1536. О переименовании улицы Фестивальной в улицу Трегубенко А. Ф.: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 15 авг. 1963 г. №380 (протокол №19) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1060, арк.46.
1537. Выдающийся деятель – человек с большой буквы // Электрометаллург. – 2004. – 13 апр. – С. 2-3.
1538. Плегун Г. Директор [А. Ф. Трегубенко], чье имя носит улица нашего города // Запороз. Січ. – 2004. – 15 квіт. – С. 11.
1539. Честь и слава ему…: [А. Ф. Трегубенко]// Улица Заречная. – 2004. – 15 апр. (№16). – С.1.
1540. Лещук Н. По юбилейной улице… без оркестра: [Ул. Трегубенко – 40 лет]// Электрометаллург. – 2003. – 5 авг. – С. 3.
1541. Туманова Ж. Репортаж с улицы Трегубенко: [К 100-летию со дня рождения А. Ф. Трегубенко]// Электрометаллург. – 2003. – 29 апр. – С. 3.

ТРЕГУБОВА – л

Трегубов Олександр Григорович -перший директор «ЗТЗ»

1542. Переименовать ул. им. Щербакова О. С. в Ленинском районе на ул. им. Трегубова О. Г.: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 21 дек.
1993 г. №500 // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, С. 53.
1543. Испытание напряжением.- Запорожье,1997.- 357с.- Из содерж.: [Трегубов О. Г.].- С.17-19, 27-31.

ТРЕТЬОЇ П’ЯТИРІЧКИ – л
ТРИПІЛЬСЬКА – л
ТРОЇЦЬКИЙ ПРОВ. – к

1544. О переименовании и наименовании улиц в городе Запорожье: [Переулок на бывшем пос. Чкалова в квартале №115. проходящий от ул. Белгородской параллельно пер. Николаевскому, назвать пер. Троицким: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 окт. 1990 г. №423 (протокол №31) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.180, арк.15-16.

ТРОЛЕЙБУСНА – з
ТРУБНИЙ ПРОВ. – з
ТРУДОВА – ш
ТРЯСИЛА – л

Трясило (Федорович) Тарас (рр. н. і см. невід.) -гетьман нереєстрового козацтва (1629-1630). Відзначився під час походів запорожців на Крим. Навесні 1630 очолив козацько-селянське повстання проти польської влади на Київщині та Полтавщині; уклав Переяславську угоду (1630). В 1632-1634 брав участь у війні проти Московської держави на боці Речі Посполитої. 1636 р. намагався перейти на службу до московського царя (пропозиція була відхилена).
* * *
1545. Голобуцький В. Тарас Трясило // Голобуцький В., Гомін, гомін на діброві: Іст. розповіді запороз. козаків. – Дніпропетровськ: Січ, 2003. – С. 97-107.
1546. Українське козацтво: Мала енциклопедія / Наук.-дослід. ін-т козацтва. – К.: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. – 568 с. – Із змісту: Щербак В. Федорович Тарас (Трясило). – С. 504.
1547. Гаєцький Ю. Про походження Тараса Трясила // Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. – К., 1997. – С. 189-192.
1548. Фалько Я. Тарас Трясило // Верже. – 1996. – 25 июля.

Див. також №34, С.548; №41, С.1409; №197, С.153-163.

ТУЛЬСЬКА – ш
ТУНЕЛЬНА – ш
ТУПІКОВИЙ ПРОВ. – ж
ТУРБІННА – л
ТУРГЕНЄВА – ж

Тургенєв Іван Сергійович (1818-1883) – російський письменник, майстер психологічного аналізу, автор романів «Дворянське гніздо», «Батьки і діти», «Дим», «Напередодні», «Ася», «Перше кохання», ліричних мініатюр. Приятелював із Т. Шевченко і Марко Вовчок.

* * *
1549. Федоров Т. Пламенный либерал? Убежденный консерватор? // Лит. газ. – 2005. — №54. – С. 11.
1550. Олсуфьева А. Г. Последние дни Тургенева // Чудеса и приключения. – 2002. — №2. – С. 52-53.
1551. Крылов В. Рыцарь добра и света // Сов. Россия. – 1998. – 12 нояб.
1552. Петров О. Иван Сергеевич Тургенев // Специалист. – 1993. — №9. – С. 36.
1553. Чалмаев В. Признаки великого сердца // Москва. – 1983. — №9. – С. 183-193.

Див. також №34, С.395-396; №41, С.1374.

ТУРИСТИЧНИЙ ПРОВ. – о
ТУХАЧЕВСЬКОГО – ш

Тухачевський Михайло Михайлович (1893-1937) – радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1935). Учасник 1-ї світової та громадянської воєн. Командувач 1-ї армії Східного фронту, 8-ї армії Південного фронту (1918); 5-ї армії Східного фронту, Кавказького фронту (1919). З 1931 року заступник голови Революційної військової Ради СРСР; звинувачений у шпигунстві на користь Німеччини, страчений.

* * *
1554. Ильин С. Дело маршала Тухачевского // Позиция. – 2006. – 2 марта (№9). – С. 20. – (Имена на карте города).
1555. Ткачук Т. Красный Наполеон // Академия. – 2003. — №10. – С. 158-166.
1556. Хлысталов Э. За что боролся «красный маршал»?! [Заговор М. Н. Тухачевского]// Слово. – 2003. — №6. – С. 99-100.
1557. Хорев А. Маршал Тухачевский: правда и домыслы // Красная звезда. – 1993. – 16 февр.
1558. Краснощок Ю. Маршал Тухачевський: сторінки життя // Культура і життя. – 1988. – 3 лип.

Див. також №34, С.413; №41, С.1377; №1818.

ТУШИНСЬКА – к
ТЮЛЕНІНА – (див. Сергія Тюленіна) – о
ТЮТЮНОВИЙ ПРОВ. – о

У

УДАРНА – к
УДАРНИКІВ – ш

1559. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [6-ю поперечную улицу на пос. Запорожье – Левое наименовать ул. Ударников]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

УЖГОРОДСЬКА – о
УЗБЕКИСТАНСЬКА – л
УКРАЇНКИ – (див. Лесі Українки) – л
УКРАЇНСЬКА – ж, ш
УЛЬЯНОВА – л

Ульянов Дмитро Ілліч (1874-1943) – молодший брат В. І. Леніна, лікар, з лютого по квітень 1920 р. проживав у м. Олександрівськ (нині м. Запоріжжя), допомагав у боротьбі з тифом в Олександрівську та Мелітополі.

* * *
1560. В борьбе и тревоге: Пристендовый проспект и экспозиции музея истории Запорожья /Авт.-сост. М. П. Шевелев. – Запорожье, 1987. – Из содерж.:
[Д. И. Ульянов]. – С. [6-7].
1561. Гостєв І. Зустрічі з братом Леніна // Дніпро. – 1974. — №8. – С. 127-129.
1562. Семенов В. Дмитрий Ильич Ульянов // Агитатор. – 1974. — №17. – С. 50-52.
1563. Семенов Л. Младший брат и соратник Ильича // Полит. самообразование. – 1974. — №8. – С. 122-125.
1564. Случевська С. Я. Молодший брат В. І. Леніна // Укр. іст. журн. – 1974. — №8. – С. 127-129.

Див. також №34, С.481.

УМАНСЬКА – к
УПОРНИЙ ПРОВ. – ж
УРАЛЬСЬКА – ш
УРИЦЬКОГО – к

Урицький Мойсей Соломонович (1873-1918) – професійний революціонер з 90-х років ХІХ ст.

* * *
1565. Скрябин М. Е., Гаврилов Л. Н. Светить можно — только сгорая: Повесть о М. Урицком. – М.: Политиздат, 1987. – 350 с.
1566. Коняєв Н. Гибель Красних Моисеев: [О работе М. С. Урицкого]// Наш современник. – 1995. — №11. – С. 186-196; №12. – С. 148-167; 1996. — №2. – С. 139-157; №3. – С. 175-187; №4. – С. 127-156.
1567. Алзанов М. Убийство Урицкого // Наш современник. – 1990. — №2. – С. 170-186.
1568. Браславський Б. Перший арешт [М. С.] Урицького: [Діяльність революціонера в Києві]// Наука і суспільство. – 1984. — №4. – С. 43-44.
1569. Мінгазутдінов О. Солдат Жовтня // Під прапором ленінізму. – 1973. — №1. – С. 74.

Див. також №34, С.502

УРОЖАЙНА – к
УФІМСЬКИЙ ПРОВ. – з
УЧИТЕЛЬСЬКА – з
УЧНІВСЬКА – л
УШАКОВА

Ф

ФАБРИЧНА – ш

1570. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [На бывшем
пос. Карантинка улицу Фабричную (бывшая ул. Кирпичная), проходящую от дома №81 мимо завода «Сувенир» и до конца застройки, продлить и считать
ул. Фабричной]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек.
1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.188, арк.25-27.

ФАБРИЧНИЙ ПРОВ. – ш
ФАДЄЄВА – л

Фадєєв Олександр Олександрович (1901-1956) – російський радянський письменник, громадський діяч, один із керівників СП СРСР, автор романів «Розгром» (1927), «Останній із удече» (1929-1940, незакінч.), «Молода гвардія» (1945), у Запоріжжі збирав матеріал до роману «Чорна металургія» (незакінч.).

* * *
1571. Зелинский К. В июне 1954 года: [Об А. Фадееве]// Минувшее. – Вып. 5. – М., 1991. – С. 54-103.
1572. Огнев А. Последний выстрел // Сов. Россия. – 2001. – 11 дек.
1573. Иванова Н. Личное дело Александра Фадеева // Знамя. – 1998. — №10. – С. 188-203.
1574. Лапшин М. Александр Фадеев // Сред. спец. образование. – 1991. – №12. – С. 32-33.
1575. Чулмаев В. Воспевший мужество // Сел. жизнь. – 1981. – 24 дек.

Див. також №34, С.524.

ФЕДЬКОВИЧА – к

Федькович (Осип) Юрій Адальбертович (1834-1888) – письменник-новатор, поет, етнограф-фольклорист, драматург і перекладач; громадський і культурний діяч, один із провідників українського національного відродження на Буковині.

* * *
1576. Юрій Адальбертовла Федькович // Українські дожовтневі письменники. – К., 1985. – С. 127-139.
1577. Мельничук Ю. Юрій Федькович // Мельничук Ю. Слово про письменників. – Львів, 1958. – С. 13-29.
1578. Ковалець П. Юрій Федькович у царині своєї лектури // Слово і час. – 2006. — №1. – С. 36-51.

Див. також №34, С.550; №41, С.1409; №84, С.486; №967, С.319-351.

ФЕОДОСІЙСЬКА – з
ФЕРГАНСЬКА – ш
ФЕРОСПЛАВНА – л, о
ФЕСТИВАЛЬНА – л

1579. О переименовании улицы им. Кагановича [на ул. Фестивальная]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июля 1957 г. №309 (протокол №22) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.745, арк.9.

ФЕСТИВАЛЬНА ПЛОЩА – о

1580. Тіліна В. Вулиці розповідають: [В т. ч. про пл. Фестивальну]// Летопись Запорожья №2 (Архив Адельберга). – С. 42.
1581. Маршева А. Кому достался центр города: [Планы застройки пл. Фестивальной]// Комс. правда. – 2005. – 28 дек.
1582. Піддубна О. За периметром площі №1: [Про пл. Фестивальну]// Запороз. Січ. – 2005. – 13 груд. (№240). – С. 4.

ФІЗКУЛЬТУРНА – к
ФІЛАТОВА – (див. Акад. Філатова) – ш
ФІЛЬТРОВА – з
ФІНАЛЬНА – з
ФІНАНСОВА – з
ФЛОТСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ФОНВІЗІНА – ш

Фонвізін Денис Іванович (1744 або 1745 — 1792) – російський письменник, зачинатель російської національної комедії. Автор комедій «Бригадир» (1769), «Недоросток» (1781), «Вибір гувернера» (1790, незакінч).

* * *
1583. Чумаченко Э. Г. Д. И. Фонвизин – автор хрестоматийных комедий – в роли секретаря // Секретарское дело. – 2003. — №5. – С. 65-66.
1584. Егоршилов Л. Смех его далеко отозвался // Библиотека. – 1994. — №2. – С. 22-25.
1585. Кочеткова Н. Д. К биографии Д. И. Фонвизина // Рус. л-ра. – 1984. – №2. – С. 189-191.
1586. Бучкин С. Судебное дело Дениса Фонвизина: [К биогр. писателя]// Вопр. л-ры. – 1979. – №2. – С. 203-211.

Див. також №41, С.1428; №714, С.19.
ФОНТАННА – ш
ФРАНКА – ж

Франко Іван Якович (1856-1916) – український письменник, перекладач, учений, громадсько-політичний діяч, видавець, засновник неоромантичного і неореалістичного напрямків в українській літературі ХІХ початку ХХ ст. Світове визнання здобули романи «Борислав сміється», «Для домашнього вогника», «Захар Беркут»; драми «Украдене щастя», «Сон князя Святослава». У 1916 р. І. Франко був висунутий на здобуття Нобелівської премії та невблаганна смерть викреслила його із списків конкурсантів на високу міжнародну нагороду.

* * *
1587. Горак Р. Удар: До 150-річчя І. Франка: [Останні роки життя]// Дзвін. – 2006. — №4. – С. 136-145; №5-6. – С. 133-145.
1588. Гордасевич Г. Три арешти І. Франка // Дивослово. – 1998. — №4. – С. 52-54.
1589. Франко І. Дещо про себе самого // Слово і час. – 1992. — №1. – С. 24-27.

Див. також №41, С.1434; №84, С.498; №714, С.41-42; №967, С.34-42.
ФРЕЗЕРНА – з
ФРОНТОВИЙ ПРОВ. – ш
ФРУКТОВА – ш
ФРУНЗЕ – ж

Фрунзе Михайло Васильович (1885-1925) – радянський державний і військовий діяч, учасник громадянської війни. 1920-1924 – уповноважений Реввійськради Республіки в Україні, командуючий збройними силами України і Криму, заступник голови Раднаркому УРСР; 1922-1924 – заступник голови Української Економічної Ради; 1924-1925 – заступник голови і голова Реввійськради СРСР, заступник наркома і нарком у військових і морських справах СРСР. Помер під час хірургічної операції.

* * *
1590. Александров В. Є. Михайло Фрунзе: Біогр. повість. – К.: Молодь, 1987. – 220 с.
1591. Волковинський В. М. М. В. Фрунзе на Україні. – К.: Політвидав. України. – 1985. – 189 с.
1592. Волковинський В. М. Діяльність М. В. Фрунзе на Україні: Публ. арх. докум. // Арх. України. – 1985. — №1. – С. 54-66.
1593. Потулов Б. М. Михаил Васильевич Фрунзе // Воен.-ист. журн. – 1985. — №1. – С. 9-13.
1594. Реєнт О. П. Видатний радянський державний і військовий діяч // Укр. іст. журн. – 1985. — №2. – С. 138-143.

Див. також №41, С.67; №1813.

ФУНДАМЕНТАЛЬНА – з
ФУРМАНОВА – ш

Фурманов Дмитро Андрійович (1891-1926) – російський радянський письменник. 1919-1921 – комісар 25-ї Чапаївської дивізії. Друкуватися почав 1912 р. як поет. Його твори: повість «Червоний десант» (1922), романи «Чапаєв» (1923), «Заколот» (1925).

* * *
1595. Трифонов Н. «Без утайки рассказать все необходимое»// Правда. – 1991. – 7 нояб.
1596. Бочаров М. Писатель – боец // Дон. – 1981. — №11. – С. 131-135.
1597. Жаров А. «Чапаева соратник легендарный…»// Лит. газ. – 1981. – 4 нояб. – С. 2.
1598. Сурин Г. Комиссар [Д. А. Фурманов]// Мол. гвардия. – 1981. — №11. – С. 303-307.
1599. Чалмаев В. «… Шелест страниц, как шелест знамен»// Москва. – 1981. — №1. – С. 206-209.

Див. також №714, С.77.

ФУТБОЛЬНА – з
ФУЧИКА – (див. Юліуса Фучика) – л
ФЮЗЕЛЯЖНА – ш

Х

ХАКАСЬКА – л
ХАЛТУРІНА – к

Халтурін Степан Миколайович (1856-1882) – один із перших робітників революціонерів. У лютому 1880 р. влаштував вибух у Зимовому палаці. 22 березня (3. IV) 1882 р. Халтуріна страчено в Одесі за участь у вбивстві одеського військового прокурора.

* * *
1600. Беляева И. А. С. Н. Халтурин // Сред. спец. образование. – 1981. — №11. – С. 46-48.
1601. Канн П. Я. Взрыв в Зимнем дворце: [О неудавшемся покушении С. Н. Халтурина на жизнь царя Александра II в 1880 г.]// Вопр. истории. – 1980. — №2. – С. 174-178.

Див. також №161, С.264-273; №714, С.86.

ХАРКІВСЬКА – к
ХАРЧОВА – ш
ХАСАНСЬКА – к
ХВОЙНИЙ ПРОВ. – Ш
ХВОРОСТЯНА – ш
ХЕРСОНСЬКИЙ ПРОВ. – л
ХЛІБНА – ш
ХМЕЛЬНИЦЬКОГО–(див. Богдана Хмельницького)– л
ХОРОВОДНА – ш
ХОРТИЦЬКЕ ШОСЕ – х

1602. О наименовании улиц в Ленинском районе: [Улицу, проходящую от ул. Новгородской до ул. Истомина пос. В. Хортица вдоль кварталов 15, 21, 16 и 17, наименовать ул. Хортицкое шоссе]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 30 сент. 1983 г. №332 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.771, арк.54-55.
ХУДОЖНІЙ ПРОВ. – ш

1603. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [На бывшем пос. Карантинка переулок, проходящий от ул. Крайняя вверх до конца застройки, назвать пер. Художественным]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.188,
арк.25-27.

Ц

ЦЕГЕЛЬНА – ш

1604. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу на бывшем пос. Карантинка, проходящую перпендикулярно от ул. Фабричной до Кирпичного завода, наименовать ул. Кирпичной]: Решение исполкома Запорож. горсовета от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.188, арк.25-27.

ЦЕГЕЛЬНИЙ ПРОВ. – ш
ЦЕГЕЛЬНОГО ЗАВОДУ – ш
ЦЕНТРАЛЬНА – л
ЦЕНТРАЛЬНИЙ БУЛЬВАР – о

1605. Запорожье в стиле ретро: Совмест. проект «Индустриалки» и Центра цифровых технологий «Фотовсесвіт»: Фотоконкурс: [1963-1965; б-р Центральный]// Индустр. Запорожье. – 2006. – 9 сент. (№136). – С. 7; 14 сент. (№138). – С. 20.
1606. Бульвар Центральный: [интервью с гл. архитектором г. Запорожье С. П. Василевским]// Индустр. Запорожье. – 1976. – 12 февр.
1607. Запоріжжя, бульвар Центральний: [Проект забудови]// Запоріз. правда. – 1976. – 11 січ.

ЦЕТКІН – (див. Клари Цеткін) – о
ЦИМЛЯНСЬКА – з
ЦИТРУСОВА – ш
ЦІЛИННА – л

1608. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Улицу на Зеленом Яру, пересекающую с юга на север ул. Куйбышева, наименовать
ул. Целинной]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.

ЦІОЛКОВСЬКОГО – к

Ціолковський Костянтин Едуардович (1857-1935) – російський вчений і винахідник, творець основ космонавтики та першої в Росії аеродинамічної труби; розрахував параметри ракети, яка рухається у космосі, витрачаючи паливо; технічні ідеї вченого знаходять застосування при створенні ракетно-космічної техніки.

* * *
1609. Ильин С. Посланец Космоса в подвалах Лубянки [О пионере ракетостроения К. Э. Циолковском, имя которого носит одна из улиц города] // Позиция. – 2006. – 24 авг. (№34). – С. 20.
1610. Бернштейн А. Феномен Циолковского // Загадки веков. – 1999. — №9. – С. 14-26.
1611. Крикуненко А. Калужский мечтатель // Крылья Родины. – 1999. — №4. – С. 31-32.
1612. Салахутдинов Г. Блеск и нищета К. Э. Циолковского // Инженер. – 1999. — №11. – С. 18-21.

Див. також №41, С.1479; №75, С.400-406; №80, С.598-602; №714, С.232-233;

ЦЮРУПИ – ш

Цюрупа Олександр Дмитрович (1870-1928) – професіональний революціонер, радянський державний і партійний діяч, виходець із Херсонської губернії.

* * *
1613. Цюрупа В. А. Колокола памяти: [О А. Д. Цюрупе]. – М.: Политиздат, 1986. – 253 с.
1614. Днепровский А. А. Эшелоны жизни: Повесть об А. Д. Цюрупе. – М.: Политиздат, 1981. – 112 с.
1615. Давыдов М. И. Александр Дмитриевич Цюрупа. – М.: Госполитиздат, 1961. – 104 с.

Див. також №714, С.237

Ч

ЧАВУННА – з
ЧАЙКІНОЇ – (див. Лізи Чайкіної) – з
ЧАЙКОВСЬКОГО – ш

Чайковський Петро Ілліч (1840-1893) – російський композитор, член-кореспондент Академії красних мистецтв Франції (1892), доктор музики Кембріджського університету. Музична спадщина Чайковського – одна з вершин світового мистецтва. Чайковський – один з найвидатніших симфоністів, він зробив величезний внесок і у розвиток оперного мистецтва, здійснив реформу хореографічного жанру. Автор 104 романсів, опер «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», балетів «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик», 6 симфоній та ін. З 1864 р. і до кінця життя періодично жив в Україні, написав понад 30 творів на українську тематику.

* * *
1616. Никитина Л. Д. П. И. Чайковский // Никитина Л. Д. История русской музыки. – М., 2000. – С. 107-134.
1617. Димченко С. Чайковский – диригент [укр. оркестрів]// Музика. – 2005. — №1-2. – С. 28-29.
1618. Пазин М. Таинственная смерть композитора // Киев. ведомости. – 1999. – 2 февр.
1619. Якубов М. Что мы знаем о Чайковском // Семья и шк. – 1998. — №1. – С. 36-41.

Див. також №41, С.1482; №80, С.443-449; №714, С.242-243.

ЧАПАЄВА – ж, к

Чапаєв Василь Іванович (1887-1919) – герой громадянської війни.

* * *
1620. Чапаев не тонул в реке…// Загадки и тайны истории. – М., 1999. – С. 268-272.
1621. Беляев А. Тайны Василия Ивановича: Жизнь народного Чапаева полна загадок…// Независимая газ. – 2002. – 8 февр.
1622. Дмитрук М. Гибель Чапаева в кино и в действительности // Чудеса и приключения. – 2002. — №5. – С. 44-47.
1623. Козлова Т. Неизвестный Чапаев: Совсем несмешные истории из жизни Василия Ивановича, Анки и Петьки // Посредник. – 2000. – 30 окт. – С. 33.
1624. Воробьев Б. Чапаев был выдан белым! [Подлинные – портрет и причина гибели леген. героя гражд. войны]// Чудеса и приключения. – 1999. — №1. – С. 22-24.
1625. Данилов А. Впереди, на лихом коне // Ветеран. – 1997. — №5.

Див. також №714, С.245.

ЧАРІВНА – ш
ЧЕКІСТІВ – ж

Час започаткування – злам ХІХ-ХХ ст. Розташована в старій частині міста. Одна з центральних вулиць, пролягає від прибережної магістралі, перетинає вулиці Кірова, Артема, проспект Леніна, вул. Дзержинського, Гоголя, Жуковського. На вулиці Чекістів (цю назву вулиця отримала у 1928 р., до цього вона найменувалася Троїцькою, пізніше Троцького) крім житлової забудови, розміщено ряд історико-архітектурних пам’яток громадського, адміністративного призначення. Тут в одному з будинків у 1917-1919 рр. перебував Нестор Махно.

Див. також №1755.

ЧЕЛЮСКІНЦІВ – о
ЧЕЛЯБІНСЬКА – ш
ЧЕРВОНА – ш
ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР – л
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА – ш
ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА – ж

Вулиця названа у 1928 р. на честь першого Олександрівського червоногвардійського загону під керівництвом Анголенка

ЧЕРВОНОГІРСЬКА – ш

1626. О наименовании улиц в Заводском районе и переименовании улицы в Шевченковском районе: [Ул. Новокузнецкую на бывшем пос. «ДД» переименовать на ул. Красногорскую]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 14 дек. 1984 г. №379.

ЧЕРВОНОГРАДСЬКА – ш
ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКА – к
ЧЕРВОНОЇ КІННОТИ – л
ЧЕРВОНОКОЗАЧА – ж
ЧЕРВОНОПОЛЯНСЬКА – з

1627. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [Вул. Червонополянська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

ЧЕРВОНОПРАПОРНА – ш
ЧЕРЕПАШКОВИЙ ПРОВ. – з
ЧЕРЕПИЧНА – ш
ЧЕРЕПОВЕЦЬКА – л
ЧЕРКАСЬКИЙ ПРОВ. – л
ЧЕРНИШЕВСЬКОГО – к

Чернишевський Микола Гаврилович (1828-1889) – російський революціонер-демократ, філософ-матеріаліст, соціаліст-утопіст, економіст, письменник, літературний критик. Художні твори Чернишевського написані в основному в ув’язненні – романи «Що робити?» (1862-1863), «Пролог» (1867-1869).

* * *
1628. Михалева Т. «Я хорошо служил Родине и имею право на признательность ее»// Нар. образование. – 1991. — №2. – С. 171-175.
1629. Каплан И. Е. Учитель Саратовской гимназии // Сов. педагогика. – 1988. — №11. – С. 105-109.
1630. Грацинский П. С. Политические и правовые взгляды Н. Г. Чернышевского // Изв. вузов. Правоведение. – 1978. — №5. – С. 15-25.
1631. Плеханов А. Создатель революционно-демократичской педагогики // Дошк. воспитание. – 1978. — №7. – С. 64-68.

Див. також №714, С.278-279.

ЧЕРНІВЕЦЬКА – з

1632. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [Переименовать 2-ю ул. Волжскую на пос. Запорожье – Левое на ул. Черновицкую]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

ЧЕРНІГІВСЬКА – ш
ЧЕРНЯХОВСЬКОГО – л

Черняховський Іван Данилович (1906-1945) – радянський військовий діяч, генерал армії (1944), двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1944), родом з України. Під час Великої Вітчизняної війни командувач танкового корпуса (1942-1944), пізніше 60-ї армії, з 1944 – 3-го Білоруського фронту; учасник Курської битви, форсування Десни і Дніпра, Київської, Проскурівсько-Чернівецької, Білоруської, Вільнюської та ін. операцій. Загинув у бою під Кенігсбергом.

* * *
1633. Ильин С. Полководец [И. Д. Черняховский]// Позиция. – 2006. – 27 апр. (№17). – С. 20. – (Имена на карте города).
1634. Рожнятовська О. А. Осколком обірване життя: ( До 100-річчя від дня народження І. Д. Черняховського)// Календар знаменних і пам’ятних дат. – ІІ квартал 2006. – К., 2006. – С. 93-98.
1635. Филь А. Украинский ганнибал // Зеркало недели. – 2005. — №17.
1636. Филь О. М. І. Д. Черняховский у роки Великої Вітчизняної війни // Вісн. Київ. нац. ун-ту. Історія. – 2003. — №68-70. – С. 30-33.
1637. Зятьев С. Полководець // Уряд. кур’єр. – 1996. – 29 черв.
1638. Шарипов А. Степень риска // Красная звезда. – 1989. – 6 мая.

Див. також №41, С.1490-1491; №714, С.296; №915, С.729; №1791.

ЧЕХОВА – ш

Чехов Антон Павлович (1860-1904) -російський письменник, новеліст і драматург; представник психологічного реалізму. Найвідоміші твори – п`єси «Чайка» (1896), «Дядя Ваня» (1897), «Три сестри» (1901), «Вишневий сад» (1904) та ін. Останні роки життя провів на Україні.
* * *
1639. Чехов [А. П.] сегодня и вчера // Л-ра. – 2007. — №8. – С. 2-48.
1640. Гольдман И. Две свечи: (Болезнь и смерть Чехова) // Юность. – 2006. — №3. – С. 100-109.
1641. Поліщук Я. Україна Антона Чехова // Дивослово. – 2005. — №8. – С. 69-72.
1642. Теплинський М. Перечитывая [А. П.] Чехова…: [О жизни и творчестве] // Радуга. – 2004. — №5-6. – С. 140-158.
1643. Шахова Н. Антон Павлович Чехов // Заруб. л-ра. – 2003. — №43. – С. 4-13.

Див. також №41, С.1492; №714, С.303-304.

ЧИСТИЙ ПРОВ. – ш

1644. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Карпенка – Карого і кварталом №60, надати назву пров. Чистий] : Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп.
1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ЧИТИНСЬКА – ш

1645. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [Вул. Читинська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

ЧИЧЕРІНА – л

Чичерін Георгій Васильович (1872-1936) – радянський державний діяч, дипломат, нарком закордонних справ РСФСР, СРСР (1918-1930).

* * *
1646. Соколов В. В. Нарком Г. В. Чичерин // Исторические портреты. – М., 1993. – С. 177-197.
1647. Мудров А. Дипломат русской революции // Большая игра. – 2003. — №5. – С. 58-61.
1648. Соколов В. В. Патриот земли русской // Сов. Россия. – 2002. – 23 нояб.
1649. Белевич Е. В. , Соколов В. В. Наркоминдел Георгий Чичерин // Междунар. жизнь. – 1991. — №2. – С. 100-109.

Див. також №714, С.324

ЧКАЛОВА – к

Чкалов Валерій Павлович (1904-1938) – радянський льотчик, комбриг (1938), Герой Радянського Союзу (1936); розробив ряд нових фігур вищого пілотажу, в 1937 р. (разом з Г. П. Байдуковим та О. В. Бєляковим) здійснив перший безпосадковий переліт з Москви через Північний полюс до Портланда (США); загинув під час випробування нового типу літака.

* * *
1650. Кухар Л. А. Витязь неба: (До 100-річчя від дня народження В. П. Чкалова)// Календар знаменних і пам’ятних дат: 2004, І кв. – К., 2003. – С. 44-50.
1651. Головин П. Вся жизнь – полет // Авиация и космонавтика. – 1984. — №2. – С. 12-13.
1652. Пинчук В. Богатырь земли советской // Авиация и космонавтика. – 1984. — №1. – С. 16-17.
1653. Рябчиков Е. Рожденный летать // Огонек. – 1984. — №6. – С. 20-22.

Див. також №41, С.1497; №714, С.329; №915, С.739

ЧОВНОВА – з
ЧОНГАРСЬКА – з
ЧОРНОЗЕМНА – ш

1654. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Среднюю двухстороннюю улицу на бывшем пос. Кринички, проходящую с вост. стороны на запад поселка, наименовать ул. Черноземной]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

ЧОРНОМОРСЬКА – к
ЧОТИРНАДЦЯТОГО ЖОВТНЯ – х

Вулиця названа на честь визволення Запоріжжя від німецько – фашистських загарбників.14 жовтня 1943 р. ворога було вибито з головної лівобережної частини міста.

* * *
1655. О наименовании улиц в Ленинском районе: [Улицу в Хортиц. жилмассиве, проходящую от путепровода до ул. Новгородской вдоль ж. д. между кварталами 15-20а, 20-21, 18-19, наименовать ул. 14 Октября]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 30 сент. 1983 г. №332 (протокол №12) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.771, арк.54-55.

ЧУБАНОВА – к Чубанов
ЧУБАРЯ – о

Чубар Влас Якович (1891-1939) — радянський політичний і громадський діяч; уродженець Запорізької області (Пологівський р-н); голова Ради Народних Комісарів УРСР (1923-1934), учасник проекту спорудження запорізького індустріального комплексу; один з виконавців сталінської політики в Україні, нарком фінансів СРСР (1937), незабаром заарештований і розстріляний.

* * *
1656. Кольяк Т. Н. Влас Яковлевич Чубарь.- К.: Политиздат Украины, 1981.- 268с.
1657. Наш земляк Влас Якович Чубар // Життя і серце.- Запоріжжя, 1971.- С.[15-20].
1658. Дробужев В., Думова Н. У більшовицькому підпіллі // В буремні роки.- К., 1967.- С.121-127.
1659. Манько М. І знову забутий? // Запоріз. правда.- 2001.- 22 лют.- С.3.
1660. Яким він був // Пологов. вісті.- 2001.- 21 лют.- С.3.
1661. По инициативе трудящихся г. Запорожье новые улицы города названы им. Чубаря В. Я. и Яценко Н. Л. // Рабочая газ.- 1967.- 8июня.

Див. також №41, С.1500; №714, С.345-346; №1766, С.55-61; №1768; №1817.

ЧУГУЇВСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ЧУДОВА – з
ЧУЙКОВА – (див. Маршала Чуйкова) – л
ЧУЙСЬКИЙ ПРОВ. – л
ЧУКОТСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ЧУМАЧЕНКА – к

Чумаченко Віктор Іванович (1924-1944) — Герой Радянського Союзу (1944), сержант, командир відділення роти автоматчиків 610-го стрілецького полку (203-я стрілецька дивізія, 12-а армія, 3-й Український фронт) в числі перших переправився через Дніпро 25 жовтня 1943 р. у с-ща Новий Кічкас (нині у межах м. Запоріжжя). Загинув у бою 27 жовтня 1944 р. Похований у м. Запоріжжя.

* * *
1662. Имени героя: [Об ул. Чумаченко и ее благоустройстве] // Индустр. Запорожье.- 1986.- 27 февр.

Див. також №915, С.744

Ш

ШАМОТНА – з
ШАУМЯНА – о

Шаумян Степан Георгійович (1878-1918) – діяч Комуністичної партії, один з керівників революційного руху на Закавказзі, журналіст, літературний критик.

* * *
1663. О Степане Шаумяне: Воспоминания, очерки, ст. современников /Сост. Ф. Г. Сейранян. – М.: Политиздат, 1988. – 271 с.
1664. Барсегян Х. А. Степан Шаумян. – К.: Політвидав. України, 1984. – 135 с.
1665. Кольцов П. С. Чрезвычайный комиссар Кавказа // Вопр. истории КПСС. – 1988. — №10. – С. 115-122.
1666. Смольников А. «Жить, бороться, побеждать!»// Правда. – 1988. – 13 окт.
1667. Беляевский М. Т., Сорокин В. В. Неизвестные страницы жизни соратников В. И. Ленина [ в т. ч. и о деятельности С. Г. Шаумяна] // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 8: История. – 1979. — №6. – С. 51-56.

Див. також №714, С.367-368.

ШАХМАТНА – з
ШАХТИНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ШЕВЧЕНКА – ж, ш

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) – Великий Кобзар, геніальний поет, мислитель і художник нової української літератури й літературної мови, новатор у сфері мистецтва, творчість та ідеї якого мали величезний вплив на весь подальший розвиток національної культури.
Походив із кріпацької родини, в акції визволення його з кріпацтва брали участь відомі діячі російської культури (В. Жуковський, М. Вієльгорський, В. Григорович ), навчався у Петербурзькій АМ у К. Брюллова; як один із організаторів Кирило-Мефодіївського братства засуджений і засланий у солдати до Оренбурзького краю, після заслання жив у Петербурзі без дозволу виїзду в Україну.
Перша збірка поезії «Кобзар» вийшла у 1904 р., пізніше написані поеми «Сон», «І мертвим, і живим …», «Кавказ», «Єретик», «Марія»; повісті (російською мовою) – «Художник», «Музикант», «Варнак»; драма «Назар Стодоля»; велика малярська спадщина (автопортрети, портрети сучасників, акварелі).
Великий син українського народу спочатку був похований на Смоленському кладовищі у Петербурзі. 22 травня 1861 р. його переховали на Чернечій горі поблизу Канева. Народ назвав її Тарасовою горою.

* * *
1668. Лиходід М. Вулиця Шевченка: [Вірш]// Лиходід М. Вибране: Поезії. – Запоріжжя, 2005. – С. 393.
1669. Ребро П. Т. Шевченко і Запоріжжя: (До 135-річчя з дня смерті Великого Кобзаря). – Запоріжжя: Хортиця, 1996. – 67 с.
1670. Шпиталь І. Україна без Шевченка – Україна безнаціональна, а отже – бездуховна // Рід. шк. – 2007. — №3 (берез). – С. 29-34.
1671. Дзюба І. Шевченко вчора, нині і завжди // Укр. мова і л-ра в серед. шк., гімназіях… – 2004. — №1. – С. 4-8.
1672. Тимошик М. Тарас Шевченко, якого ми не знаємо // Пам’ять століть. – 2003. — №2. – С. 4-19.

Див. також №41, С.1512-1513; №84, С.536; №714, С.386-392.
ШЕВЧЕНКА БУЛЬВАР – о

1673. О переименовании проспекта имени Жданова [в б-р Т. Шевченко]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 26 янв. 1989 г. №38 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.59, арк.392-393.
1674. Крещук Н. А. Здравствуй, бульвар Шевченко!: [О переименовании] // Индустр. Запорожье.- 1989.- 28 янв.
1675. Андриянов С., Бібік Г. та ін. Нове ім`я на карті міста: [Про пропозиції щодо перейменування]// Молодь України.- 1988.- 36 листоп.

ШЕВЧЕНКА МАЙДАН – ш

Цей майдан одержав ім`я Т. Шевченка у 1906 р., відтак даний топонім охороняється Законом України від13 липня 1978 р.

1676. Багнюк А. Майдану Шевченка – ім`я москвича Климова?…// Україна мол.- 2003.- 25 квіт.

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ШЕВЧУКА – ш

Шевчук Валентин Климентійович (1921-1945) – Герой Радянського Союзу (1945, посмертно), гвардії старшина до служби в Радянській Армії (1939) мешкав у Запоріжжі; учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р.; командуючи гарматою в 45-му гвардійському артполку (19-а гвардійська стрілецька дивізія, 39-а армія, 3-їй Білоруський фронт) особливого відзначився у січні – лютому в боях на підступах до р. Дайма (Калінінградська обл.) і плацдармах у населених пунктів Пелькайї-Поєрштіттен, Мюллє-Тюренберг, де і загинув.

* * *
1677. Нилова Л. Его любили, им гордились // Индустр. Запорожье. – 1987. – 18 нояб.
1678. Іванов Е. Коли не витримувала броня…: [Про Героя Рад. Союзу В. К. Шевчука]// Запоріз. правда. – 1979. – 2 верес.
1679. Городовкін Л., Єрмакова Л. Подвиг артиллериста // Запоріз. правда. – 1974. – 9 травн.
1680. Шевельов М. Твій син – справжній солдат // Комсомолець Запоріжжя. – 1974. – 19 берез.; 21 берез.

Див. також №155, С.374-378; №915, С.772; №1758, С.375-377.

ШЕПЕТІВСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ШИРОКИЙ ПРОВ. – л
ШИРШОВА ПРОЇЗД – л

Ширшов Петро Петрович (1905-1953) – радянський океанограф і гідробіолог, полярний дослідник, державний діяч, академік АН СРСР (1939), Герой Радянського Союзу (1938); учасник експедицій на «Сибірякові» (1932) та «Челюскіні» (1933-1934), дрейфуючої станції «Північний полюс». Основні праці присвячені дослідженню планктону полярних морів.

* * *
1681. Закоханий в Арктику: (До 100-річчя від дня народження П. П. Ширшова) // Знаменні дати: Календар – 2005. – К.: Україна, 2005. – С. 217-221.
1682. Сузюмов Е. М. Курс – океан: Жизнь и деятельность П. П. Ширшова. – М., 1983. – 127 с.
1683. Тихомиров Г. С. Океанограф Петр Петрович Ширшов // Тихомиров Г. С. К истории экспедиции Папанина: Докум. очерк. – М., 1980. – С. 75-81.

Див. також №714, С.408; №915, С.785-786.

ШИШКІНА – л Шишкін
Іван Іванович
(1832-1898)
– російський живописець і графік, академік (1865), професор (1873), фундатор Товариства пересувних художніх виставок. 1894-1895 – керівник пейзажної майстерні петербурзької АМ. Найвідоміші роботи «Ранок у сосновому лісі», «Жито».

* * *
1684. Байрамова Л. Шишкин // Смена. – 2000. — №6. – С. 106-121.
1685. Коваленко П. Ю. Певец русского леса: Жизнь и творчество И. И. Шишкина // Нач. шк. – 1999. — №10. – С. 12-16.
1686. Долгополов И. Иван Шишкин // Огонек. – 1982. — №7. – С. 16-18.
1687. Факторович М. Велич російського пейзажу // Образотвоче мистецтво. – 1982. — №5. – С. 20-21.
1688. Щербаков В. Богатырь русской живописи // Правда. – 1982. – 24 марта.

Див. також №41, С.1517; №714, С.409.

ШКІЛЬНА – л
ШКІРЯТОВА – з Шкірятов
ШЛАМОВА – з
ШЛЮЗОВА – о
ШМІДТА – (див. Лейтенанта Шмідта) – з
ШМІДТА – (див. Отто Шмідта) – л
ШТАБНА – з
ШТУРМАНСЬКИЙ ПРОВ. – ш

1689. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [1-ый переулок на пос. Запорожье – Левое наименовать пер. Штурманским]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

ШТУРМОВА – л
ШУШЕНСЬКА – л

Щ

ЩАДЕНКА – л

Щаденко Юхим Опанасович (1885-1951) – радянський військовий діяч, генерал-полковник (1942). Під час Великої Вітчизняної війни – заступник наркома оборони СРСР, член Військової ради Південного та 4-го Українського фронтів.

* * *
1690. Большая Советская Энциклопедия в 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – Т. 29 / Чаган-Экс-ле-Бен. – М., 1978. – 640 с. – Из содерж.: [Е. А. Щаденко]. –
С. 528.

Див. також №302, С.888; №714, С.455-456.

ЩАСЛИВА – л
ЩЕПКІНА – л

Щепкін Михайло Семенович (1788-1863) – український та російський актор, основоположник сценічного реалізму в українському та російському театральному мистецтві. Був кріпаком до 1822 р., грав на сценах театрів Харкова, Полтави, Москви. Прославився в ролях Фамусова («Горе з розуму» Грибоєдова), Барона («Скупий лицар» Пушкіна), Городничого («Ревізор» Гоголя) та ін.

* * *
1691. Быченкова Л. «Я весь состою из любви…» // Москва. – 1988. – №12. – С. 159-166.
1692. Мильвидская Т. Н. М. С. Щепкин // Сред. спец. образование. – 1988. — №9. – С. 45-46.
1693. Михаил Семенович Щепкин // Театр. – 1988. — №11. – С. 25-51.
1694. Попов М. Актер [М. С. Щепкин] больших идей и чувств // Радуга. – 1988. — №10. – С. 161-166.

Див. також №41, С.1528; №714, С.457.

ЩОРСА – ш

Щорс Микола Олександрович (1895-1919) – український військовий діяч; «Символ української участі у громадянській війні» за визначенням Й. Сталіна; підпоручик царської армії; організатор партизанського загону для боротьби з німецьким військом (1918, Чернігівщина); член більшовицької партії з 1918 р.; учасник створення українських військових формувань у Поволжі, згодом перекинутих на Україну.
М. О. Щорс був розстріляний на військових позиціях армійським комісаром (політичним керівником), ймовірно, за наказом народного комісара (міністра) Л. Троцького.

* * *
1695. Ильин С. Тайна одного выстрела: [О Н. А. Щорсе]// Позиция. – 2006. – 15 июня (№24). – С. 14. – (Имена на карте города).
1696. Микушев В., Ребкало В. Тайна гибели Николая Щорса // В мире спецслужб. – 2004. — №6. – С. 18-27.
1697. Божко О. Остання загадка Щорса // Рад. Україна. – 1991. – 8,12,13,19,21,22 берез.
1698. Фесенко А. П. «Щорса вы знаете?»// Вопр. истории. – 1989. — №12. – С. 169-173.
1699. Позняк П. Легендарный начдив // Правда. – 1985. – 6 июня.
1700. Петров В. Николай Щорс // Воен.-ист. журн. – 1975. — №6. – С. 125-127.

Див. також №41, С.1530; №714, С.463.

ЩУКІНА – ш

Щукін Борис Васильович (1894-1939) – російський радянський актор, народний артист СРСР (1936), відомий майстер театру.

* * *
1701. Запорожец Т. Слово о великом актере // Москва. – 1984. — №4. – С. 175-180.
1702. Толчанов И. Сквозь призму времени: [Об арт. Б. В. Щукине]// Театр. жизнь. – 1980. — №8. – С. 10-11.

Див. також №714, С.464.

Ю

ЮВІЛЕЙНА – л
ЮВІЛЕЙНИЙ ПРОСПЕКТ – х

1703. О наименовании улиц в Хортицком жилом массиве Ленинского района: [Проспект между 11, 13, 4 и 10, 9, 8 микрорайонами наименовать
просп. Юбилейный]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 5 марта 1970 г. №105 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.481, арк.224-225.

ЮЛІУСА ФУЧИКА – л

Фучик Юліус (1903-1943) – чеський письменник, критик, публіцист, антифашист. Закатований гестапівцями.

* * *
1704. Андриянов В., Грабица З. Не лгать ни словом, ни молчанием: [О Ю. Фучике] // Соц. индустрия.- 1988.- 8 сент.
1705. Нефедов Е. Правда жизни и слова // Комс. правда.- 1988.- 8 сент.
1706. Антонов С. «Я врос в социализм…»// Волга.- 1984.- №2.- С. 139-143.
1707. Королев Г. И., Филиппов В. Н. Юлиус Фучик – антифашист, патриот, интернационалист // Новая и новейшая история.- 1983.- №5.- С. 94-109.
1708. Чепуров С. Дорогой бессмертия // Звезда.- 1983.- №9.- С. 164-169.
1709. Юрьева М. Борец, патриот, интернационалист // Сов. культура.- 1983.- 19 февр.- С. 2.

Див. також №714, С.78-79.

ЮННАТІВ – ш

1710. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [4-ю поперечную улицу на пос. Запорожье – Левое наименовать ул. Юннатов]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

ЮНОСТІ – к, ш

1711. Про найменування вулиць селища Мирне: [Центр. вулицю найменувати вул. Юності]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

ЮР`ЇВСЬКИЙ ПРОВ. – з

Я

ЯБЛУЧНА – к
ЯВІРНИЙ ПРОВ. – л
ЯВОРНИЦЬКОГО – л

Яворницький [Еварницький] Дмитро Іванович (1855-1940) – український історик, археолог, фольклорист, письменник; особливо відомий як історик Запорозького козацтва; член ВУАН, професор Харківського університету (звільнений за прихильність до українського руху) та Дніпропетровського університету (1920-1933); завідувач Музею старожитностей Катеринославської губернії (з 1902).

* * *
1712. Абросимова С. Нестор Запорізької Січі // Вісн. НАН України. – 2005. — №5. – С. 40-55.
1713. Сологуб В. Свята самопожертва: [Про Д. І. Яворницького]// Уряд. кур’єр. – 2005. – 4 листоп (№210); Земля і власність. – 2005. – 21 листоп. – С. 8-9.
1714. Тиндик Т. Невтомний дослідник Запорізької Січі // Червоний промінь. – 2005. – 5 листоп. – С. 3.
1715. Шаровська І. Ювілей козацького літописця: [Д. І. Яворницькому — 150]
// Запороз. Січ. – 2005. – 12 листоп. (№219). – С. 5.
1716. Русанівський О. Співець запорозького козацтва // Столиця. – 2004. — №38 (верес).
1717. Фалько Я. Не забудьте о Новицком и Яворницком: [Предложение назв. улиц]// Запоріз. Січ. – 1992. – 21 квіт.
1718. Шаповал І. Нестор славного Запоріжжя // Соц. культура. – 1988. — №7. – С. 34-36.

Див. також №41, С.1540; №714, С.487; №1813.

ЯГІДНИЙ ПРОВ. – ж
ЯКІРА ПРОВ. – з

Якір Йона Еммануїлович (1896-1937) – радянський військовий діяч, 1918-1920 – командувач військових з’єднань у боях проти румунських і австро-німецьких окупантів; 1921-1924 – командувач Кримського та Київського військових округів, 1925-1937 – командувач Українського військового округу; розстріляний у 1937 році.

* * *
1719. Волковинський В. Командуючий збройними силами України і Криму
Й. Е. Якір // Історія України. – 1997. — №46.
1720. Волковинський В. М. Й. Е. Якір без легенд // Укр. іст. журн. – 1992. — №2. – С. 81-93.
1721. Волковинський В. Йона Якір: Історія в особах // Політика і час. – 1991. — №3. – С. 74-82.
1722. Волковинський В. Шлях командарма [Й. Е. Якіра]// Патріот Батьківщини. – 1990. – 22 лип.
1723. Хорев А. Командарм Якир // Красная звезда. – 1989. – 4 февр.
1724. Минц И. И. Революцией призванный // Красная звезда. – 1986. – 15 авг.

Див. також №41, С.1543; №714, С.496; №1818.

ЯКОВА НОВИЦЬКОГО – о

Новицький Яків Павлович (1847-1925) – історик, педагог, вчений – етнограф, фольклорист, краєзнавець, археолог, статистик, член – кореспондент Всеукраїнської АН (1924), переважна частина життя якого пов’язана із Олександрівськом (Запоріжжям), організатор і перший директор Олександрійського міського музею старожитностей, автор численних збірок і праць про матеріали духовного життя народів Південної України, козацьку добу, о. Хортицю, Великий Луг.

* * *
1725. О присвоении новых наименований улицам города: [Присвоить имя историка-краеведа Я. П. Новицкого бывшей ул. им. ХХІ партсъезда]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 10 нояб. 1992 г. №412 (протокол №26) // ДАЗО, ф. Р – 75, оп.10, спр.331, арк.44-45.
1726. Кузьменко Н. Фольклорист, етнограф і педагог // Запоріз. правда. – 2005. – 8 верес. – С. 10.
1727. Московцева В. Прогулка по улице Новицкого // Ул. Заречная. – 2002. — №42 (17 окт.). – С. 6.
1728. Черкасская Г. Улочка Якова Новицкого: У карты старого Александровска // Суббота. – 1999. – 28 окт. (№43). – С. 7.
1729. Бровко А., Бровко Б. Славетний син Запоріжжя // Запоріз. Січ. – 1993. – 19 серп.
1730. Фалько Я. Как Феликса Эдмундовича поссорили с Яковом Павловичем: (Реакция некоторых кругов общественности города на решение горисполкома, по которому ул. ХХI партсъезда присвоили имя Я. Новицкого) // Рабочая газ. – 1993. – 3 марта.
1731. Вулицям – нові назви: (Про перейменування вул. ХХІ партз’їзду на вулицю Я. Новицького)// Запоріз. Січ. – 1992. – 25 листоп.
1732. Фалько Я. Не забудьте о Новицком и Яворницком: (Предложение назв. улиц) // Запоріз. Січ. – 1992. – 21 квіт.

Див. також №29, С.406; №1755, С.69-70.

ЯКУТСЬКИЙ ПРОВ. – ш
ЯЛТИНСЬКА – к
ЯМСЬКИЙ ПРОВ. – ш

1733. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить поміж кварталами 69, 70 та 71, 72, надати назву пров. Ямський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

ЯНТАРНА – ш

1734. О наименовании улиц в Шевченкоском районе города: [Улицу на бывшем пос. Чкалова в кварталах №122 и 128, которая находится внутри застройки и проходит от дома №9 (числящейся пер. Садовым) до конца застройки, наименовать ул. Янтарной]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол №38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

ЯРОВА – ш
ЯРОСЛАВСЬКА – л
ЯСЕЛЬНА – к
ЯСКРАВИЙ ПРОВ. – л

1735. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає від вул. Войкова поряд з пров. Казковим, дати назву пров. Яскравий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

ЯСНИЙ ПРОВ. – о
ЯСНОГІРСЬКА – ш
ЯЦЕНКА – о

Яценко Микола Лаврентійович (1923-1943) – Герой Радянського Союзу (1944, посмертно); лейтенант, випускник танкового училища. На фронті з 1942 р., командир взводу 39-ї танкової бригади
(23-ій танковий корпус, Південно-Західний фронт) прорвавшись з десантом на своїх танках до м. Запоріжжя, першим 14 жовтня 1943 р. вступив у місто. У вуличному бою екіпаж знищив 3 ворожих танка, в цьому бою Яценко загинув.
* * *
1736. Шевченко И. И. Освободителям Запорожья: [О танке на пл. Советской и его героическом экипаже] // Страницы славы: Краткий путеводитель.- Днепропетровск: Промінь, 1975.- С. 58-63.
1737. Зеленцов А. Яценко Николай Лаврентьевич // Герои – белгородцы.- Воронеж, 1972.- С. 276-283.
1738. Пятаев Н. Танк на Советской – в честь танкостроения?!: [Об освободителях города, чьи имена увековечены в назв. улиц] // МИГ.- 2006.-
26 окт. (№43).- С. 31.
1739. Забіяка Г. Подвиг танкіста // Комсомолець Запоріжжя.- 1967.- 9 серп.- (Їхніми іменами названі вулиці).

Див. також №915, С.840; №1758, С.358-359, 368-369; №1766, С.87-90; №1768, С.341-348; №1769, С.30-31; №1779; №1788; №1792; №1817.

ЯЧМІННА – ш