Анатолій Іванович Бальцер

Від укладачів
Нагорна Г. М. Подвижник бібліотечної справи
Основні віхи життя та діяльності А. І. Бальцера
ПОКАЖЧИК ПРАЦЬ А. І. БАЛЬЦЕРА
Публікації про професійну діяльність та бібліотеки області
Видавнича діяльність А. І. Бальцера
Література про життя та діяльність А.І. Бальцера
ТЕКСТИ ОКРЕМИХ ПУБЛІКАЦІЙ А. І. БАЛЬЦЕРА
Моя любимая профессия
Нарис історії Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. М. Горького
Заметки об истории строительства здания областной библиотеки им. М. Горького
Зарисовки библиотекаря
Новоселів – мільйон книжок
В пошуках нового
Обсуждение учебника «Общая библиография на городском объединении библиографов»
В защиту научно-информационной библиографии
О картотеках
ОКРЕМІ ТЕКСТИ ПРО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ А. І. БАЛЬЦЕРА
Степаненко І. П. Слово про Анатолія Івановича Бальцера
Шевченко В. І. Анатолій Бальцер: відомий і невідомий
Вислоух Л. Анатолий Бальцер: «Я сделал, что мог, кто может, пусть сделает лучше»
Сушко К. Поруч з книгами
Жук В. І. Анатолій Іванович Бальцер
Науменко І. Творець храму
Іменний покажчик

ВІД УКЛАДАЧІВ 

Біобібліографічний покажчик присвячений 100-річчю від дня народження культурного та громадського діяча, організатора бібліотечної справи у Запорізькому регіоні, незмінному директорові Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки протягом 1961–1982 років Анатолію Івановичу Бальцеру (1922–1997).

Покажчик складається з чотирьох основних частин. Перша частина містить біографічний нарис про А. І. Бальцера та перелік основних дат його життя і діяльності.

У другій частині зібрані бібліографічні записи, які систематизовані за розділами: «Публікації про професійну діяльність та бібліотеки області», «Видавнича діяльність А. І. Бальцера», «Література про життя і діяльність».

Третя частина покажчика включає добірку окремих публікацій Анатолія Івановича, присвячених бібліотечній справі.

Четверта частина видання містить тексти деяких статтей, які присвячені А. Бальцеру і яскраво розкривають його особистість та професійну діяльність.

У бібліографічний покажчик включені також світлини з архіву бібліотеки.

Для зручності видання містить іменний покажчик, в якому зібрані прізвища авторів публікацій, укладачів тощо. Прізвища осіб, відображені за ознакою персоналії, подані у дужках. При прізвищах зазначені номери бібліографічних описів.

Бібліографічні описи джерел розташовані за роками видань у зворотньо-хронологічному порядку, кожний з них має свій ідентифікаційний номер та короткі анотації, які дають змогу простежити за фаховим і творчим зростанням лідера бібліотечної справи області. Загальна кількість бібліографічних записів становить 142 позиції. Представлені матеріали охоплюють період з 1951 до 2018 року.

Джерелами пошуку стали фонди та каталоги Запорізької ОУНБ, бібліографічні покажчики, інтернет-ресурси. Добір літератури закінчений у жовтні 2021 року.

Видання розраховане на широке коло користувачів, бібліотечних працівників, всіх тих, хто працює у бібліотечній сфері або збирається опанувати професію бібліотекаря.

ПОДВИЖНИК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ 

Я зробив, що міг, а хто може,
хай зробить краще.

 Ще з давніх часів, коли зявилися книги, одні люди їх нищили, інші – ставили собі за мету їх збереження і прагнули донести їхній зміст до людей. До останніх належав і А. І. Бальцер.

Народився Анатолій Іванович Бальцер 21 лютого 1922 року в м. Запоріжжя, у родині робітників. Батько, працівник заводу «Інтернаціонал», у 1937 р. загинув в катівнях НКВС (посмертно реабілітований у 1989 р.), згодом заарештували і матір. Два сини опинилися в дитбудинках (Анатолій потрапив до Дніпропетровська, нині м. Дніпро). Через декілька місяців матір випустили, і їй вдалося забрати дітей додому, проте тривалий час вона залишалася безробітною. На роботу її довго ніхто не брав як дружину ворога народу, тому заради виживання сім’ї юнакові рано довелося працювати на заводах імені Войкова, «Комунарі» слюсарем, а вечорами відвідувати середню школу робітничої молоді. Мріяв стати інженером. В 1940 р. він закінчує її з відзнакою і вступає до Запорізького інституту сільгоспмашинобудування (нині – Національний університет «Запорізька політехніка»), та не провчився і року – розпочалася Велика Вітчизняна війна.

У 1941-1946 рр. перебував у лавах Червоної Армії. Воював рядовим піхотинцем, командиром 758 взводу винищувального протитанкового артполку на Південно-Західному і 2-му Прибалтійському фронтах, брав участь у боях під Харковом, Воронежем, на Псковщині та Прибалтиці. Тричі поранений. У 1943 р. у званні молодшого лейтенанта закінчив Харківське артилерійське училище, що базувалося у тиловому місті Фергані. Нагороджений орденами «Вітчизняної війни» I та II ступенів, медаллю «За перемогу над Німеччиною» та ін.

Після демобілізації поновив навчання в інституті, але через важкі матеріальні умови у 1947 р. прийшов працювати до обласної бібліотеки імені О. М. Горького. Саме в бібліотеці він зрозумів, що професія інженера то не його шлях. Молодого чоловіка вабили книги, поруч з якими його огортало почуття піднесення і благоговіння перед надбанням людського розуму.

Розпочав свою роботу в бібліотеці на посадах молодшого бібліотекаря, згодом – бібліографа. Коли закінчувався робочий день – теслярував. Час був тяжкий, післявоєнний. Скрізь була розруха. Не оминула вона і приміщення бібліотеки. Разом зі столяром різали дошки, стругали, потім настеляли підлогу у бібліотеці. Ремонтували двері, виготовляли стелажі для книг. І ніхто йому не платив за те теслярство. Самовіддану людину відзначає саме те, що, коли треба, вона не поділяє обов’язки на «мої» і не «мої».

Того ж року вступив на заочне відділення Харківського бібліотечного інституту (нині Харківська державна академія культури). Після закінчення інституту у 1951 році одразу був призначений на посаду завідуючого довідково-бібліографічним відділом, де працював майже 14 років.

На цій посаді А. І. Бальцер зробив певний внесок у практичний розвиток бібліографії в Україні. Ще в 50-ті роки брав діяльну участь у теоретичній постановці та практичному розв’язанні проблем удосконалення системи довідково-бібліографічного обслуговування читачів і створення відповідного апарату, визначенні пріоритетних напрямків цієї роботи в обласних та районних бібліотеках, налагодив видавничу роботу відділу та інформаційне обслуговування працівників науки і промисловості області. За його ініціативою було створено об’єднання бібліографів різних бібліотек Запоріжжя. Друкував статті у фаховій періодиці, брав участь в обговоренні і рецензуванні бібліографічних посібників і підручників, в роботі республіканських та всесоюзних нарад бібліографів.

Та найулюбленішою для нього була краєзнавча робота. Він прекрасно знав історію нашого краю, літературу. Дружив з відомими запорізькими письменниками: П. Ребром, В. Лісняком, М. Ласковим, Б. Бездольним та іншими. Знав їхні твори (багато напам’ять). В бібліотеці часто проводилися літературні вечори, зустрічі з відомими українськими письменниками, які приїжджали до Запоріжжя.

Анатолій Іванович брав участь у вдосконаленні схеми зведеного каталогу краєзнавчої літератури обласної книгозбірні та відповідних картотек районних бібліотек. Доклав багато зусиль для комплектування фонду головної книгозбірні області цінними краєзнавчими виданнями дореволюційного і радянського періодів, у т. ч. за авторством О. Афанасьєва-Чужбинського, Я. Новицького, А. Скальковського, Д. Яворницького. Перебуваючи у відрядженнях, під час відпусток, він обов’язково заходив до великих бібліотек і відшукував рідкісні книги; сам займався редагуванням видань краєзнавчої тематики.

Працьовитого, енергійного й ініціативного А. Бальцера призначають заступником директора обласної бібліотеки, а в 1961 році він її очолив і керував закладом понад 20 років (1961-1982 рр.). За цей період він зарекомендував себе здібним організатором і досвідченим практиком бібліотечно-бібліографічної справи, талановитим педагогом і новатором.

Крім великої працездатності і вимогливості, А. Бальцер вирізнявся великими практичними знаннями, які вміло застосовував у бібліотечній справі. За його ініціативи у 1965 році бібліотеки Запорізької області уперше в Україні провели масове «Свято книги», яке надалі набуло поширення серед бібліотек інших областей.

Багато уваги приділяв створенню для читачів ОУНБ зручних умов роботи з літературою, покращенню їх обслуговування. З цією метою послідовно були створені спеціалізовані підрозділи: відділ обслуговування спеціалістів сільського господарства (1963), відділ літератури на іноземних мовах (1974), відділ мистецтв (1978), патентно-технічний перетворено на відділ технічної літератури (1978), сектор краєзнавчої літератури при довідково-бібліографічному (1979), сектор інформації з питань культури та мистецтва (1980).

Попри велику завантаженість адміністративною, організаторською роботою, Анатолій Іванович цікавився новинами і новаціями бібліотечного життя, був активним учасником багатьох бібліотечних заходів.

Його голос лунав на наукових конференціях та професійних нарадах у Москві, Києві, Харкові, Одесі. Так, у липні 1962 р. на святкування 100-річчя Російської державної бібліотеки на урочистості були запрошені директори Національних та Королівських бібліотек США, Великобританії й Швеції, бібліотек Франції, Китаю, Польщі, Чехословаччини та інших країн. Союзні республіки СРСР були представлені директорами найбільших бібліотек. Серед запрошених трьох обласних бібліотек від України була і Запорізька обласна бібліотека. Директор А. Бальцер достойно представив її на цьому заході.

Популяризуючи діяльність бібліотек краю та загострюючи увагу на їхніх проблемах, регулярно виступав на радіо і телебаченні, опублікував у фахових збірниках, журналах, та газетах понад 40 статей. Значну увагу приділяв редагуванню видань обласної бібліотеки, домагаючись поліпшення їх інформативності.

А. Бальцер одним з перших в Україні і першим на Запоріжжі розпочав дослідницьку роботу з вивчення історії бібліотечної справи, насамперед історії ЗОУНБ. Вже посмертно вийшла друком його книга «На службі народові» (2002), у якій простежено зародження і розвиток обласної наукової бібліотеки великого промислового та культурного центру України, персоніфікований внесок у бібліотечну справу провідних працівників ОУНБ.

Власним практичним досвідом Анатолій Іванович дбайливо ділився з молодшим поколінням працівників бібліотеки, студентами Мелітопольського культосвітнього училища та інститутів культури, що проходили виробничу практику в ОУНБ.

Понад десять років напруженої праці А. Бальцер віддав головній справі свого життя – спорудженню для Запорізької ОУНБ нової будівлі, адже зростаючі показники її фондів, читачів, обсягів роботи, кадрів та перспективи розвитку бібліотеки вимагали невідкладного розв’язання цього питання. До того ж книгосховища знаходилися у напівпідвалах інших будинків, де їх періодично заливало водою.

Спільно з архітектором Л. Гольдштейном А. Бальцер брав участь у проєктуванні будівлі та її приміщень під функції, притаманні суто бібліотекам. Попри численні труднощі, пов’язані з будівництвом та його фінансуванням, завдяки великому авторитету А. Бальцера, який зумів заручитися підтримкою тодішнього керівництва області, нова простора споруда бібліотеки, що стала окрасою головної вулиці Запоріжжя, 22 грудня 1977 року прийняла перших читачів.

Відомий запорізький письменник Петро Павлович Ребро, який дружив з Анатолієм Івановичем і сприяв будівництву нової бібліотеки, в день її відкриття подарував містянам свій вірш «На день відкриття нової будівлі обласної бібліотеки імені М. Горького», де знайшли своє відображення почуття, які переповнювали серця запоріжців:

Ти чуєш, Запоріжжя?
Ти чуєш, край Дніпровський?
Вже двері відчиняє
величний Книги храм.
А тут на нас чекають
Шевченко й Маяковський
і Горький, як господар,
розкрив обійми нам.

Тож хай звідсіль до віку
на радість Батьківщині
Натхнення струм високий
Тече в людські серця.

Збудований 44 роки тому, сучасний Палац книги є провідним закладом культури регіону, і слугуватиме своїм відвідувачам ще не одне десятиліття, виконуючи головну місію духовного гуманістичного розвитку особистості.

Підсумки своєї 35-річної бібліотечної праці А. Бальцер  підбив крилатою фразою римських консулів: «Я зробив, що міг, а хто може, хай зробить краще».

Сумлінна праця одного з кращих бібліотечних працівників України 1950-1970-х років неодноразово відзначалася почесними грамотами союзних, республіканських, обласних органів влади та управління, знаками «За відмінну роботу», «Пропагандист книги» та іншими нагородами.

1982 року А. Бальцер вийшов на пенсію, але не поривав зв’язків з колективом ОУНБ, й до сьогодні зберігши по собі вдячну пам’ять як про висококваліфікованого організатора бібліотечної справи. Три роки він допомагав настановами своїй талановитій учениці і наступниці на директорській посаді І. Степаненко, продовжував досліджувати історію бібліотечної справи Запорізького краю, залишив по собі рукописні спогади про своє життя в роки Другої світової війни й бібліотечну роботу.

26 травня 1997 року А. І. Бальцер пішов у вічність. Похований у м. Запоріжжя на Осипенківському кладовищі.

У 1998 році, за ініціативи Запорізької бібліотечної асоціації, Запорізький обласний фонд культури заснував щорічну обласну премію імені А. І. Бальцера «За розвиток бібліотечної справи». Першим лауреатом премії стала його учениця І. П. Степаненко, яка очолила бібліотеку після нього.

Працівники нашої бібліотеки дбайливо зберігають його набутки, пам’ять про подвижницьку працю невтомного Бібліотекаря, виконують головну місію духовного гуманістичного розвитку особистості, розвивають та забезпечують впровадження нових сучасних форм роботи.

Г. М. Нагорна

 ОСНОВНІ ВІХИ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ А. І. БАЛЬЦЕРА 

ПОКАЖЧИК ПРАЦЬ А. І. БАЛЬЦЕРА

ПУБЛІКАЦІЇ А. І. БАЛЬЦЕРА ПРО ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА БІБЛІОТЕКИ ОБЛАСТІ

1. За Пушкіна : [спогади про бої біля Михайловського у 1942 р.] / А. І. Бальцер // Книга. Бібліотека. Війна : (збірка статей, спогадів бібліотекарів, читачів, ветеранів та дітей Великої Вітчизняної війни) / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [уклад.: О. Тарлінська, Л. Мажара ; ред. і відп. за вип. І. Степаненко]. — Запоріжжя : [Валпіс], 2013. — С. 10–12.
2. Зарисовки библиотекаря / А. И. Бальцер // Бібліотека, роки, люди, долі : зб. нарисів та фотодокументів / КЗ «ЗОУНБ імені. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип., уклад. та ред. І.П. Степаненко]. — Запоріжжя : АА Тандем, 2012. — Вип. 3. — С. 46–48.
3. Копія листа А. І. Бальцера щодо усунення недоліків будівництва з його особистими помітками / [А. І. Бальцер] // Палацу книги–35 : зб. матеріалів / [уклад. Н. А. Купреєва ; ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : Валпіс, 2012.— С. 40–4
4. На службі народові (Уривок із нарису з історії Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки імені О. М. Горького) 1905–1999 рр. / А. І. Бальцер // Палацу книги–35 : зб. матеріалів / [уклад. Н. А. Купреєва ; ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : Валпіс, 2012.— С. 10–19.
5. Нотатки про історію будівництва приміщення обласної бібліотеки імені О. М. Горького / А. І. Бальцер ; переклад з рос. мови Н. А. Купреєвої // Палацу книги–35 : зб. матеріалів / [уклад. Н. А. Купреєва ; ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : Валпіс, 2012.— С. 6–
6. Ветеран труда : [о Зое Григорьевне Костыре] / А. Бальцер // Бібліотека, роки, люди, долі : зб. нарисів та фотодокументів. Вип. 2 / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип., уклад. та ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : АА Тандем, 2011. — С. 32–33.
7. Заметки об истории строительства здания областной библиотеки им. М. Горького / А. Бальцер // Бібліотека, роки, люди, долі : зб. нарисів та фотодокументів. Вип. 2 / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип., уклад. та ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : АА Тандем, 2011. — С. 21–30.
8. На службі народові (Нарис з історії Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки імені О.М. Горького). 1905–1999 / А. І. Бальцер. — 2-е вид. — Запоріжжя : Поліграф, 2002. — 82 с. — Режим доступу: https://cutt.ly/iRmjhG1
9. За Пушкіна! / А. І. Бальцер // Минулого незабутні сторінки: про співробітників бібліотеки – ветеранів Великої Вітчизняної війни : до 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні / [авт. ідеї П. Бойко ; авт.-уклад.: П. Бойко, І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : [Поліграф], 2005. — С. 3–5. — Режим доступу: https://cutt.ly/tRc7YpH
10. Нарис історії Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки імені О. М. Горького / А. І. Бальцер // Історія наукових бібліотек у контексті історії, культури, освіти в Україні : матеріали наук.-практ. конф., 14-15 жовтня 1999 р., Київ : до 60-річчя Державної історичної бібліотеки України / М-во культури і мистецтв України, Держ. істор. б-ка України ; [редкол.: Кисельова В. П. та ін. ; відп. за вип. Л. Л. Макаренко]. — К. : [б. в.], 1999. — С. 65–68.
11. На службе народу (Очерк истории Запорожской государственной областной универсальной научной библиотеки имени А. М. Горького). 1905–1995 / А.И. Бальцер. — Запорожье, 1995. — 65 с. — Машинопись.
12. За Пушкіна! / А.Бальцер // Ми йшли до тебе, Перемого! : [Збірник. У 2-х вип. / Упоряд. та авт. передм. А. М. Хорунжий; Редкол.: П. А. Загребельний та ін.]. Вип. 2. — Київ : Політвидав України, 1985. — С. 114– — Солдатські спогади.
13. О боях-пожарищах, о друзях-товарищах… : Боевой путь 758-го Режицкого ордена Александра Невского армейского истребительно-противотанкового артиллерийского полка / А.И. Бальцер. — Запорожье, [1985]. — 161 с. — (фото, схемы). — Машинопись.
14. Важлива ділянка роботи / А. Бальцер // Бібліотека.— Київ : Мистецтво, 1980. — С. 15–
15. Работа библиотек Запорожской области / А. Бальцер // Интернациональное и патриотическое воспитание населения в центре внимания.— Киев, 1973. — С. 21–23.
16. Областная библиотека и ее роль в развитии библиотечного дела в области [Электронный ресурс] : [1967 г.] / А. И. Бальцер // Держ. архів Запоріз. обл. Р–4963. Оп. 1. Спр. 380. Арк. 11–16. — Режим доступу: https://cutt.ly/YRvsPRA
17. Развитие библиотечного дела в области за 50 лет советской власти / А. И. Бальцер // Стенограмма второго и третьего дня работы научно-практической конференции, посвященной подведению итогов деятельности библиотек областиза годы советской власти по Запорожской области (26-27 сент. 1967 г.). — [Запорожье : б. и., 1967].— С. 1–19. — Машинопись.
18. Народний музей в сільській бібліотеці / А. Бальцер // Краєзнавство в бібліотеці. — Київ, 1965. — С. 19–23.
19. Ювілей обласної бібліотеки ім. О. М. Горького [Електронний ресурс] : [1965 р.] / А. І. Бальцер // Держ. архів Запоріз. обл. Р–4963. Оп. 1. Спр. 314. Арк. 45–54. — Режим доступу: https://cutt.ly/YRvsPRA
20. Скарби бібліотеки – на службу народу / А. Бальцер // Сіячі добра.— Запоріжжя : Кн.-газ. вид-во, 1961. — С. 3–7.
21. Выступления в прениях: А. И. Бальцера // Краеведческая работа библиотек : Материалы Всесоюз. совещания библиотек по вопросам краеведческой работы. Москва. 25-28 янв. 1960 г. / М-во культуры РСФР, Гос. ордена Ленина б-ка СССР им. В. И. Ленина. — Москва : [б. и.], 1960. — С. 175–176.
22. Довідково-бібліографічна робота Ново-Василівської та Мелітопольської районних бібліотек / А. Бальцер // З досвіду роботи бібліотек Запорізької області. — Запоріжжя, 1958. — С. 30–36.
23. Бібліографічне обслуговування працівників промисловості / А. Бальцер // Технічну книгу – в маси. — Харків : Бібліотека імені В. І. Короленка, 1957. — С. 20–
24. Организация справочно-библиографического обслуживания / А. Бальцер // Пропаганда технической литературы в библиотеках.— Москва : Гос. б-ка им. В. И. Ленина, 1956. — С. 132–
25. Завдання бібліотек по пропаганді технічних знань і досвіду передовиків промисловості / [А.] Бальцер // Обласна нарада бібліотечних працівників, 10-15 грудня 1948 р., Запоріжжя : [програма] / Обл. від. в справах культурно-освітніх установ виконкому Запоріз. обл. Ради депутатів трудящих. — Запоріжжя : Днепровский металлург, 1948. — 6 с.

***

26. 90-ліття Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки імені О. М. Горького : історія створення та розвитку / А. Бальцер // Бібліотечний вісник. — 1996. — № 1. — С. 28–29.
27. Від «кутка» – до палацу : бібліотеці імені М. Горького– 90 / А. Бальцер // Запорозька Січ. — — 27 груд.
28. Бібліотеці – 90 / А. Бальцер // Запорізька правда. — 1994. —24 дек.
29. Згадаємо Миколу Киценка / А. Бальцер // Запорозька Січ.— — 8 трав.
30. До Олександра Сергійовича : [спогади про поїздку бібліотекарів обласної наукової бібліотеки до Пушкінського заказника на Псковщині] / А. Бальцер // Комсомолець Запоріжжя.— — 7 лют.
31. Боржник – слово застаріле / А. Бальцер, В. Жук // Культура і життя. — 1981. — 10 верес. (№ 72). — С. 2.
32. К пушкинскому празднику поэзии : [о Пушкинских днях в библиотеках г. Запорожье] / А. Бальцер // Индустриальное Запорожье. — — 6 июня.
33. Важные задачи библиотек : [о достижениях библиотекарей области в 10-й пятилетке] / А. Бальцер // Индустриальное Запорожье. — — 20 февр.
34. Новоселів – мільйон книжок : [про переїзд обласної наукової бібліотеки в нове приміщення] / А. Бальцер // Соціалістична культура.— — № 5. — С. 24–25.
35. В добрый час, дорогие товарищи земледельцы : письмо рабочих промышленных предприятий, ученых и работников искусства области : [среди подписавшихся А.Бальцер] // Индустриальное Запорожье. —  — 25 марта.
36. Очаг просвещения народа : [областной научной библиотеке им. А. М. Горького – 75 лет] / А. Бальцер // Индустриальное Запорожье. — 1980. — 13 янв. (№ 9). — Электрон. аналог: https://cutt.ly/2RvypKH
37. Свято книги і читачів : [про завершення будівництва нового приміщення бібліотеки] / А. Бальцер // Запорізька правда.— — 5 листоп. — С. 3.
38. Щедрый дар государства : [об открытии нового здания библиотеки] / А. Бальцер // Индустриальное Запорожье.— — 8 июня.
39. Книга – зброя у праці / А. Бальцер // Запорізька правда.—  — 9 січ. — С. 3.
40. Скарбниця людських знань : минає 70 років Запорізькій обласній бібліотеці імені О. М. Горького / А. Бальцер // Запорізька правда.— — 18 січ. (№ 14). — С. 4.
41. Библиотека. Ее задачи и нужды / А. Бальцер // Индустриальное Запорожье. — 1974. — 14 июня.
42. Бібліотечній справі – наукову основу / А. Бальцер // Запорізька правда. —1974. — 22 груд.
43. Запоріжці – читаючі люди : [про зміни, які відбулися у мережі бібліотек м. Запоріжжя за 40 років] / А. Бальцер // Комсомолець Запоріжжя. — 1972. — 1 трав.
44. Библиотекам – заботу и внимание! / А. Бальцер // Индустриальное Запорожье. — 1971. — 26 марта.
45. Підготовка до з’їздів і робота бібліотек / А. Бальцер // Запорізька правда. — 1970. — 3 листоп.
46. Три побачення : [до Пушкінського свята поезії] / А. Бальцер // Комсомолець Запоріжжя. — 1970. — 6 черв.
47. Книга служить народові : [з історії бібліотечної справи в області] / А. Бальцер // Комсомолець Запоріжжя.— — 16 лип.
48. Имени Горького : [как библиотека отмечает юбилей М.Горького] / А. Бальцер // Индустриальное Запорожье. — — 27 марта.
49. Імені Буревісника : [підготовка бібліотеки до святкування 100-річчя з дня народження О. М. Горького] / А. Бальцер // Запорізька правда.— — 11 лют.
50. От подпольной к общедоступной : [о Чубаревской сельской библиотеке] / А. Бальцер // Индустриальное Запорожье.— — 6 июня.
51. Читачем має бути кожен / А. Бальцер // Запорізька правда.— — 7 черв.
52. Наши библиотеки и перспективы их роста / А. Бальцер // Индустриальное Запорожье.— — 12 марта.
53. Вона служить народові : обласній бібліотеці імені Горького – 60 років / А. Бальцер // Запорізька правда.— — 22 груд. (№ 251). — С. 3.
54. В пошуках нового / А. Бальцер // Соціалістична культура.— — № 12. — С. 40.
55. Плюси і мінуси : [про роботу патентного відділу бібліотеки] / А. Бальцер // Комсомолець Запоріжжя.— — 27 лип.
56. Світоч людства : [про роль бібліотеки в популяризації книги] / А. Бальцер // Запорізька правда.— 1962. — 7 лип.
57. Ми покращуємо роботу бібліотеки / А.Бальцер // Комсомолець Запоріжжя. — 1961. — 12 листоп. (№ 135). — С. 3.
58. Библиотеки – важный участок пропаганды передового опыта / А. Бальцер // Блокнот агитатора.— — № 16. — С. 27–30.
59. Обсуждение учебника «Общая библиография» на городском объединении библиографов : [г. Запорожье] / А.Бальцер, Г. Лях, Н. Пономарьова, Ю. Ходос // Советская библиография. — — № 2. — С. 72–75.
60. В защиту научно-информационной библиографии / А. Бальцер // Советская библиография.— — № 2(54). — С. 71–72.
61. На допомогу читачеві : [про довідково-бібліографічну роботу бібліотеки] / А. Бальцер // Запорізька правда.— — 15 груд.
62. О картотеках / А. Бальцер // Библиотекарь.— — № 3. — С. 65–66.
63. Довідково-бібліографічна робота районної бібліотеки / А.Бальцер // Культурно-освітня робота. — — № 11. — С. 35–36.

ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ А. І. БАЛЬЦЕРА 

64. Запорожье в годы Великой Отечественной войны : библиогр. список худож. произведений / сост. А.Бальцер. — Запорожье : [б. и.], 1984. — 6 с.
65. Петро Павлович Ребро : (бібліографічний покажчик) / Обл. управл. культури; Обл. наук. б-ка ім. О. М. Горького; [уклали: Г.Довбаш, С. Кийко ; відп. за вип. А. І. Бальцер]. — Запоріжжя : Комунар, 1982. — 36 с.
66. Джигурда Ольга Петровна : Библиографический список / Обл. упр. культуры ; Обл. науч. б-ка им. А. М. Горького ; Обл. орг. Союза писателей Украины ; [сост. А. Довбаш, отв. за вып. А.Бальцер]. — Запорожье : Коммунар, 1981. — [4 c.].
67. Соціалістичне Запоріжжя : покажч. краєзнав. л-ри за 1979-1980рр. / Упр. культури виконкому Запоріз обл. Ради депутатів трудящих ; Обл. наук. б-ка ім. О. М. Горького ; [уклад. Г. Довбаш, ред., відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : Днепровский металлург, 1981. — 274 с.
68. Літературне Запоріжжя : бібліографічний покажчик / обл. управління культури [та ін. ; уклала С. Я. Вільчек, відп. за вип. А.І. Бальцер]. — 2-е вид., перероб. і доп. — Запоріжжя : [ОУНБ ім. О. М. Горького], 1980. — 68 с.
69. Соціалістичне Запоріжжя : (покажч. краєзнав. л-ри за 1978 рік) / Упр. культури виконкому Запоріз обл. Ради депутатів трудящих ; Обл. наук. б-ка ім. О.М. Горького ; [уклад. Л. Удовіченко, ред., відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : Днепровский металлург, 1980. — 149 с.
70. Соціалістичне Запоріжжя : (покажч. краєзнав. л-ри за 1977 рік) / Упр. культури виконкому Запоріз обл. Ради депутатів трудящих ; Обл. наук. б-ка ім.О. М. Горького ; [уклад. Л. Удовіченко, ред., відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : Днепровский металлург, 1980. — 129 с.
71. Трудящиеся области в борьбе за выполнение решений XXV съезда КПСС и XXV съезда Компартии Украины : (список л-ры) / Правление обл. орг. общества книголюбов УССР ; Обл. упр. культуры ; Обл. науч. б-ка им.А. М. Горького ; [сост. А. Довбаш ; ответствен. за вып. А. Бальцер]. — Запорожье: Днепровский металлург, 1980. — 25 с.
72. Ручной труд – на плечи машин : (список литературы и перечень кинофильмов по автоматизации и механизации производственных процессов) / Обл. управл. культуры ; Обл. управл. кинофикации ; Обл. науч. б-ка им. А.М. Горького; Обл. контора по прокату кинофильмов ; отв. за вып. А. Бальцер, В. Кузнецов. — Запорожье, 1978. — 6 с.
73. Трудящиеся области в борьбе за выполнение решений XXV съезда КПСС и XXV съезда Компартии Украины : (список л-ры) / Обл. отделение общества книголюбов УССР ; Обл. б-ка им.А. М. Горького ; [сост. С. Вильчек ; ответствен. за вып. А. Бальцер]. — Запорожье : Днепровский металлург,  — 24 с.
74. В. І. Ленін і наш край : (покажчик краєзнавчої літератури) / укл. С. Вільчек, Л. Глебова ; відп. за вип. А. Бальцер. — Запорожье, 1970. — 46 с. — До 100-річчя від дня народження В. І. Леніна.
75. Соціалістичне Запоріжжя : (покажч. краєзнав. л-ри за 1975 рік) / Упр. культури виконкому Запоріз обл. Ради депутатів трудящих ; Обл. наук. б-ка ім. О. М. Горького ; [уклад. Л. Удовіченко, ред., відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : Днепровский металлург, 1977. — 203 с.
76. Соціалістичне Запоріжжя : (бібліогр. покажч. за 1974 рік) / Упр. культури виконкому Запоріз обл. Ради депутатів трудящих ; Обл. наук. б-ка ім. О. М. Горького ; [уклад. Л. Удовіченко ; відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : Днепровский металлург, 1976. —177 с.
77. Берегите родную природу : (список л-ры) / Обл. управление культуры ; Обл. б-ка им. А. М. Горького ; [сост. Л. Удовиченко; отв. за вып. А. Бальцер]. — Запорожье : [б. и.], 1975. — 6 с.
78. В борьбе с фашизмом… : (список л-ры) / Обл. упр. культуры ; Обл. б-ка им. А. М. Горького ; [сост. Л. Удовиченко; отв. за вып. А. Бальцер]. — Запорожье : Коммунар, 1975. — 8 с. — К 30-летию Великой Победы.
79. Гвардійці дев’ятої п’ятирічки : Про запоріжців – Героїв Соц. Праці в промисловості : (список л-ри) / Обл. упр. культури ; Обл. б-ка ім. О. М. Горького ; [упоряд. Л. Удовіченко; відповід. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : [Пологівська друкарня], 1974. — 3 с.
80. Гвардійці дев’ятої п’ятирічки : Про запоріжців – Героїв Соц. Праці в сільському господарстві: (список л-ри) / Обл. упр. культури ; Обл. б-ка ім. О. М. Горького ; [упоряд. Л. Удовіченко ; відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : [Пологівська друкарня], 1974. — 4 с.
81. Запоріжжя в дев’ятій п’ятирічці : (список л-ри) / [уклад. Л. Удовіченко; відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : [Пологівська друкарня], 1974. — 13 с.
82. У трудовому єднанні : (список л-ри про зв’язки трудящих області з трудящими країни) / [упоряд. Л. Удовіченко ; відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : [Пологівська друкарня], 1974. — 6 с.
83. Соціалістичне Запоріжжя : (бібліогр. покажчик за 1973 рік) / Упр. культури виконкому Запоріз обл. Ради депутатів трудящих ; Обл. наук. б-ка ім. О. М. Горького ; [уклад. Л. Удовіченко ; відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : Днепровский металлург, 1973. — 129 с.
84. Соціалістичне Запоріжжя : (покажчик краєзнавчої літератури за 1972 рік) / Упр. культури виконкому Запоріз обл. Ради депутатів трудящих ; Обл. наук. б-ка ім. О. М. Горького ; [уклад. Л. Удовіченко, С. Вільчек ; відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 1975. — 150 с.
85. Соціалістичне Запоріжжя : (бібліогр. покажч. за 1970 рік) / Обл. упр. культури ; Обл. б-ка ім. О. М. Горького; [уклад. Л. Удовіченко ; відп. за вип. А. Бальцер]. — Запоріжжя : Днепровский металлург, 1970. — 176 с.
86. Літературне Запоріжжя : біобібліографічний покажчик / Запоріз. обл. упр. культури ; Обл. б-ка ім. О. М. Горького ; Запоріз. обл. відділення Спілки письменників України ; [уклад. С. Вільчек ; ред. А. Бальцер]. — Запоріжжя : [Друкарня Запоріз. газ. вид-ва], 1967. — 71 с.
87. Дніпровська гідроелектростанція імені В. І. Леніна : рек. покажч. л-ри / Запоріз. обл. упр. культури ; Обл. б-ка ім. О. М. Горького ; [уклад. Г. П. Лях, ред. А. І. Бальцер]. — Запоріжжя : [Токмак. типография], 1958. — 30 с.

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ А. І. БАЛЬЦЕРА

88. Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2019 рік : календар і короткі бібліогр. списки / КЗ «Запорізька обласна універсальна наукова б-ка» ЗОР ; [уклад. І. В. Шершньова ; відп. за вип. О. В. Волкова]. — Запоріжжя : Статус, 2018. — 568 с. — Із змісту : [про А. І. Бальцера].— С. 6, 313.
89. Інна Павлівна Степаненко : біобібліографічний покажчик / КЗ «ЗОУНБ» ЗОР ; [уклад.: Т.Палівода, М. Маслова, Г. Мацієвська ; відп. за вип. О. Волкова]. — Запоріжжя : СТАТУС, 2018. — 104 с. : 8 л. іл. — Із змісту : [про А. І. Бальцера]. — С. 32, 34, 55, 56. — Електрон. аналог: https://cutt.ly/jRc7Bl1
90. Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2017 рік : календар і короткі бібліографічні списки / КЗ «Запорізька обласна універсальна наукова б-ка» ЗОР ; [уклад. І. В. Шершньова ; відп. за вип. О. В. Волкова]. — Запоріжжя : Кругозір, 2016. — 456 с. — Із змісту : [є згадка про А. Бальцера]. — С. 46.
91. Бальцер Анатолій Іванович (1922-1997 рр.) // Схиліть голови – шану віддайте : (збірка матеріалів про працівників бібліотеки – учасників Другої світової війни) / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [уклад. Л. Колодка ; ред. І. Степаненко ; відп. за вип. О. Волкова]. — Запоріжжя : [КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР], 2015. — С. 6–7.
92. Ювілей храму мудрості та знань : [в т. ч. є згадка про А. І. Бальцера] // Україна. Європа. Світ. Нова епоха / упоряд. В. В. Болгов. — Київ : Українська конфедерація журналістів, 2015. — С. 142–143.
93. Бібліотека, роки, люди, долі : зб. нарисів та фотодокументів. Вип. 4 / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип., уклад. та ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : АА Тандем, 2014.— 159 с. — Із змісту : [про А. І. Бальцера]. — С. 3, 4, 5, 7, 11, 16, 18, 24, 61, 74, 75, 81, 86, 92. — Електрон. аналог: https://cutt.ly/0Rc4bY5
94. Ветераны труда – гордость Горьковки : фотоальбом : [в т. ч. А. Бальцер] / [КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; отв. за вып. Л. Колодка]. — Запорожье : [б. и.], 2014. — С. 55.
95. Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2015 рік : календар і короткі довідки з бібліографічними списками / КЗ «Запорізька обласна універсальна наукова б-ка ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип., ред. І. Степаненко].— Запоріжжя : АА Тандем, 2014. — 300 с. — Із змісту : [згадується А. І. Бальцер]. — С. 52.
96. Бібліотека, роки, люди, долі : зб. нарисів та фотодокументів. Вип. 3 / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип., уклад. та ред. І. П. Степаненко].— Запоріжжя : АА Тандем, 2012. — 103 с. — Із змісту : [про А. І. Бальцера]. — С. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 16, 43, 44, 69, 70, 85. — Електрон. аналог: https://cutt.ly/9Rc82jJ
97. Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. М. Горького : [в т. ч. є згадка про А. І. Бальцера] // Видатні запоріжці : альманах. — Запоріжжя : А А Тандем, 2012. — С. 60–61.
98. Палацу книги – 35 : зб. матеріалів / [уклад. Н. А. Купреєва ; ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : Валпіс, 2012.— 44 с. — Із змісту : [про А. І. Бальцера]. — С. 4, 20.
99. Ребро П. П. Вибрані твори / Петро Ребро. Т. 8 : Літературно-критичні статті, рецензії, інтерв’ю. — Запоріжжя : АА Тандем, 2012. — 544 с. — Із змісту : [фото А. І. Бальцера з П. П. Ребром]. — С. 7.
100. Бібліотека, роки, люди, долі : зб. нарисів та фотодокументів. Вип. 2 / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип., уклад. та ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : АА Тандем, 2011. — 95 с. — Із змісту : [про А. І. Бальцера]. — С. 6, 13, 18, 21, 33, 40, 41, 55, 57, 59, 60, 61, 63, 76.— Електрон. аналог: https://cutt.ly/XRc8QWI
101. Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2012 рік : календар і короткі довідки з бібліографічними списками / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [ред. І.Степаненко ; уклад. І. Шершньова]. — Запоріжжя : АА Тандем, 2011. — 224 с. — Із змісту : [згадується А. Бальцер]. — С. 75.
102. Бальцер Анатолій Іванович // Книга пам’яті України. Запорізька область / гол. ред. і упоряд. Сльота Василь Петрович. — Запоріжжя : Дике Поле, 2010. — Т. 22 : Переможці. — С. 37. — Електрон. аналог: https://cutt.ly/ZRvy9uG
103. Бібліотека, роки, люди, долі : зб. нарисів та фотодокументів. Вип. 1 / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип., уклад. та ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : АА Тандем, 2010.— 99 с. — Із змісту : [про А. І. Бальцера]. — С. 3, 4, 7, 8, 15, 16, 40, 45–48, 51, 53, 73. — Електрон. аналог: https://cutt.ly/WRc3NG3
104. Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2011 рік : календар і короткі довідки з бібліографічними списками / КЗ «Обласна універс. наук. б-ка ім. О. М. Горького» Запоріз. обл. ради ; [відп. за вип. : ред. І. Степаненко, уклад. І. Шершньова].— Запоріжжя : АА Тандем, 2010. — 200 с. — Із змісту : [є згадка про А. Бальцера]. — С. 107.
105. Фотодокументи із сімейного архіву А. І. Бальцер та І. Г. Бальцер // Бібліотека, роки, люди, долі : зб. нарисів та фотодокументів. Вип. 1 / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип., уклад. та ред. І. П. Степаненко]. — Запоріжжя : АА Тандем, 2010.— С. 87–93.
106. Нагорна Г. М. Репертуар краєзнавчих видань Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки імені О. М. Горького : [згадується А. Бальцер і його книга «На службі народові»] / Г. М. Нагорна // Бібліотека: традиції, інновації, перспективи : (зб. неопубл. виступів співробітників ОУНБ ім. О. М. Горького. 2000–2007 роки) / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР. — Запоріжжя : [ЗОУНБ], 2008. — С. 32–37.
107. Степаненко І. П. З історії обласної універсальної наукової бібліотеки імені О. М. Горького : [згадується в т. ч. А. Бальцер] / І. П. Степаненко // Бібліотека: традиції, інновації, перспективи : (зб. неопубл. виступів співробітників ОУНБ ім. О. М. Горького. 2000–2007 роки) / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР. — Запоріжжя : [ЗОУНБ], 2008. — С. 38–39.
108. Степаненко І. П. Літопис подій Запорізького краю : [є згадка про А. І. Бальцера] / І. П. Степаненко // Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2009 рік : календар і короткі довідки з бібліографічними списками / КЗ «Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького» Запорізької обласної ради ; [уклад. І. Шершньова]. — Запоріжжя : Дике Поле, 2008. — С. 3–5.
109. Степаненко І. П. Слово про Анатолія Івановича Бальцера / І. П. Степаненко // Бібліотека: традиції, інновації, перспективи : (зб. неопубл. виступів співробітників ОУНБ ім. О. М. Горького. 2000–2007 роки) / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР. — Запоріжжя : [ЗОУНБ], 2008. — С. 48–49.
110. Купреєва Н. А. Доробок вагомий, розмаїтий, щедрий… : [згадується в т. ч. знайомство А. Бальцера з П. Ребром] / Н. А. Купреєва // Співець Запорізького краю : Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. «Літ. Запоріжжя, постаті, пошуки, проблеми», присвяч. 75-річчю відомого укр. письменника П. П. Ребра (26-27 квітня 2007 р.) / Упоряд. О. О. Стадніченко. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2007. — С. 495–502.
111. «Повний вік моїй бібліотеці…» 1904–2004 : (Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького : історія і сучасність) : біобібліографічний покажчик / О. Дутова, І. Шершньова, Г. Нагорна. — Запоріжжя : Поліграф, 2004. — 86 с. — Із змісту : [про А. І. Бальцера]. — С. 14, 17, 20, 21, 31, 43, 51, 52, 65, 66–67, 68. — Електрон. аналог: https://cutt.ly/LRmGCOq
112. Інна Павлівна Степаненко: «Я люблю свою роботу, свою професію» : бібліографічний список / ОУНБ імені О. М. Горького ; уклад. Г. М. Нагорна. — Запоріжжя : Поліграф, 2003. — 36 с. — Із змісту : [про А. І. Бальцера]. — С. 3, 6, 9.
113. Бальцер Анатолій Іванович (1922–1997) : [коротка біографічна довідка] // Бальцер А. І. На службі народові (Нарис з історії Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки імені О.М. Горького). 1905–1999 / А. І. Бальцер. — 2-е вид. — Запоріжжя : Поліграф, 2002. — С. 79–80.
114. Воловик В. И. И прилетят соловьи… : Роман : [упоминание об А. Бальцере] / В. И. Воловик. — Запорожье : Просвіта, 2002. — С. 303.
115. Нагорна Г. А. І. Бальцер як визначний діяч бібліотечної справи на Запоріжжі / Г. Нагорна // Історія бібліотечної справи на Запоріжжі : матеріали наук.-практ. конф., 26-27 вересня 2001 р. / Упр. культури Запорізької облдержадмін., Запорізька обл. універс. наук. б-ка ім. О. М. Горького, Запорізька бібліотечна асоціація ; [уклад. Л. Ізюмова, С. Пономарьова]. — Запоріжжя : [Поліграф], 2002. — С. 44–45. — Електрон. аналог: https://cutt.ly/sRmxETW
116. Степаненко І. Бібліотеки Запоріжжя в контексті історії : [згадується А. Бальцер як дослідник історії бібліотечної справи Запоріз. краю] // Історія бібліотечної справи на Запоріжжі : матеріали наук.-практ. конф., 26-27 вересня 2001 р. / Упр. культури Запорізької облдержадмін., Запорізька обл. універс. наук. б-ка ім. О. М. Горького, Запорізька бібліотечна асоціація ; [уклад. Л. Ізюмова, С. Пономарьова]. — Запоріжжя : [Поліграф], 2002. — С. 3–8.
117. 21 лютого – 80 років від дня народження А. І. Бальцера // Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2002 рік : календар і короткі бібліографічні списки / Упр. культури ЗОДА; ОУНБ ім. О. М. Горького ; упоряд. І. В. Шершньова, Л. О. Бєляєва ; відп. за вип. Л. Ф. Ізюмова]. — Запоріжжя : Поліграф, 2001. — С. 28–30.
118. А. І. Бальцер : [список літератури] / Обласне управління культури ; Обл. б-ка ім О.М. Горького. — Запоріжжя : [б. в.], 1982. — 8 с. — (Кращі люди бібліотечної справи ; вип. 1).
119. Жук В. І. Анатолій Іванович Бальцер / Валентина Жук // Бібліотекознавство та бібліографія: Міжвід. респ. зб. — Харків, 1972. — Вип. 13. — С. 121–123.
120. Гришко [М. Ф.] План работы Запорожской областной библиотеки им. Горького на 1949 год : [в т. ч. упоминается А. Бальцер] // Запорожская областная библиотека им. Горького : обзор работы, составленный Т. Н. Диковой / Ленинградский гос. библиотечный ин-т. — Ленинград : [б. и.], 1951. — С. 152–173.

***

121. Атаманчук И. «Даруй мне тишь твоих библиотек…» : [в т. ч. о А. Бальцере] / Инесса Атаманчук // Art of LIFЕ. — 2013. — № 2. — С. 34–38.
122. Шевченко В. Анатолій Бальцер: книга і все життя / В. Шевченко // Запорізька правда. — 2006. — 18 трав.
123. Жук В. Сюжет із трьох епізодів / В. Жук // Клубок. — 2004. — 13 жовт. (№ 18). — С. 4.
124. Сукманова Т. Дом, где формируются мечты : [в т. ч. вспоминается А. И. Бальцер] / Т. Сукманова // Клубок. — 2004. — 13 жовт. (№ 18). — С. 3.
125. Степаненко І. П. Вічна молодість книгозбірні: «Горьківці» – 100 : [згадується А. І. Бальцер] / Інна Степаненко // Запорізька правда. — 2004. — 12 жовт. (№ 163). — С. 7.
126. Степаненко І. П. Тільки з книгою працює душа: бібліотеці імені Горького – 100 років : [є фото А. І. Бальцера] / [розмову з директором бібліотеки І. П. Степаненко вів Юрій Юрик] // Наш город. — 2004. — 8 окт. (№ 23). — С. 1, 12.
127. Пономарева С. Наш куратор Кирилов : [в т. ч. упоминается А. И. Бальцер] / С. Пономарева // Клубок. — 2003. — 28 трав. (№ 15). — С. 2.
128. Нагорна Г. Його покликання – любов до книги / Г. Нагорна // Бібліотечна планета. — 2002. — № 4. — С. 18–19.
129. Нагорна Г. Його покликання – любов до книги / Ганна Нагорна // Созвездие. — 2001. — № 5. — С. 36–37.
130. Обласним фондом культури цього року засновано щорічну обласну премію імені А. І. Бальцера в галузі бібліотечної справи : [першим лауреатом стала його правонаступниця, директор ЗОУНБ ім. О. М. Горького І. П. Степаненко] // Клубок. — 1998. — 3 черв. (№ 1). — С. 3.
131. Иваненко П. Анатолий Бальцер и его три дома / П. Иваненко // Наше время. — 1998. — 23 апр. — С. 10.
132. Вислоух Л. Анатолий Бальцер: «Я сделал, что мог, кто может, пусть сделает лучше» : [коллеги об А. Бальцере] / Людмила Вислоух // Наш город (Суббота). — 1997. — 11 июля (№ 100–101). — С. 2.
133. Вислоух Л. «На службе народу» : [о презентации очерка об истории библиотеки «На службе народу» А. Бальцера] / Людмила Вислоух // Наш город (Суббота). — 1997. — 27 мая (№ 74). — С. 3.
134. [некролог] // Запорізька правда. — 1997. — 27 трав. (№ 66). — С. 8.
135. Степаненко І. Не цурайтесь цього храму : [згадується А. І. Бальцер] / інтерв’ю взяла Людмила Віслоух // Запорізька правда. — 1992. — 1 лип.
136. Степаненко И. Сокровищница знаний: к 80-летию областной универсальной библиотеки имени А. М. Горького : [вспоминается А. И. Бальцер] / И. Степаненко // Индустриальное Запорожье. — 1985. — 15 янв. (№ 10). — С. 4.
137. Степаненко І. Два мільйони томів : [згадується А. І. Бальцер] / І. Степаненко // Комсомолець Запоріжжя. — 1980. — 15 січ. (№ 7). — С. 4.
138. Сушко К. Поруч з книгами / Костянтин Сушко // Комсомолець Запоріжжя. — 1979. — 22 берез. (№ 34). — Режим доступу: https://cutt.ly/YRvuEWD

***

139. 90-років від дня народження Бальцера А. І. (1922-1997), колишнього директора Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. М. Горького [Електронний ресурс] // Держ. архів Запоріз. обл. : сайт. — Режим доступу: https://cutt.ly/HRvtzR5
140. Нагорна Г. М. Бальцер Анатолій Іванович [Електронний ресурс] / Г. М. Нагорна // Українська бібліотечна енциклопедія. — Режим доступу: https://cutt.ly/3Rc66TW
141. Шевченко В. І. Анатолій Бальцер: відомий і невідомий [Електронний ресурс] / В. І. Шевченко // Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека : сайт. — Режим доступу: https://cutt.ly/HRc2sv0
142. Актовий запис про народження Бальцера Анатолія Івановича [Електронний ресурс] // Держ. архів Запоріз. обл. Р–5593. Оп. 13. Спр. 15. Арк. 48 зв. — Режим доступу: https://cutt.ly/VRvzyM4

ТЕКСТИ ОКРЕМИХ ПУБЛІКАЦІЙ А.І. БАЛЬЦЕРА

Моя любимая профессия

НАРИС ІСТОРІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ УНІВЕРСАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО 

Перші публічні бібліотеки в Олександрійському повіті відкрили не у повітовому центрі, а в його селах.

Рішенням Катеринославських губернських зборів у 1885 р. відкрито сільські народні бібліотеки у Гуляйполі та Покровському.

Відкриття першої публічної бібліотеки в Олександрівську (з 1921 р. – Запоріжжя) прийшлося на 120-й рік заснування міста. «Библиотека для чтения Я. Б. Штерна» – так вона називалася і, як зрозуміло, була приватною. Фонд складав 3 тисячі добре підібраних книг, переважно художньої класичної літератури. За користування стягувалася помірна плата. Проіснувала бібліотека з 1890 до 1903 року.

В 1894 р. коштом Товариства «Братство в ім’я Покрова та Пресвятої Богородиці» у місті відкривається «Народна бібліотека», для якої на Базарному майдані поспіхом переобладнали дві колишні торгові лавки. За три роки існування бібліотека нагромадила біля 1,5 тисячі книг, переважно релігійного змісту та лубочних видань. Була також спроба відкрити бібліотеку «Товариством тверезості». Однак фінансова скрута примусила невдовзі обидві згадані бібліотеки припинити благородну діяльність.

Завдяки проханням ентузіастів-книголюбів, в т. ч. і книжника Я. Б. Штерна, їхнім матеріальним зобов’язанням у 1903 році було одержано дозвіл на відкриття міської громадської бібліотеки.

В 1904 р. затвердили і віддрукували «Статут Олександрівської міської громадської бібліотеки», вирішили організаційні питання, і 15 січня 1905 р. бібліотека відчинила двері для відвідувачів (саме ця дата вважається днем народження нинішньої обласної наукової бібліотеки). Не маючи окремого приміщення, бібліотека функціонувала у відведеному для неї кутку зали засідань міської Думи. За користування бібліотекою стягувалося по 3 крб. на рік. Ті, хто не вносив річної плати, оплачував по 30 коп. за місяць. У 1909 році бібліотеці, нарешті, виділили дві кімнати у будинку по вулиці Покровській.

Приблизно в 1907 році на ниві культури міста відкривається ще одна бібліотека – «Бібліотека товариства приказчиків м. Олександрівська». Коштами вона була багатшою, ніж міська бібліотека, купувала всі новинки художньої літератури, передплачувала журнали, альманахи. Діяльність цієї бібліотеки припинилася у роки Першої світової війни.

Під час революційних потрясінь, громадянської війни бібліотечне життя міста завмерло, властям, що захоплювали владу, було не до бібліотек.

Лише в 1920 році, коли міцно установилася радянська влада, у м. Олександрівську відкриваються 4 бібліотеки, які спочатку іменувалися міськими робітничими бібліотеками. Одну з них визначили Центральною. Оскільки доля Олександрійської міської громадської бібліотеки після революції нам невідома, є підстави вважати Центральну міську робітничу бібліотеку її спадкоємицею.

В 1921 р. відкриваються ще дві бібліотеки, таким чином, Вознесенівка, Карантинка, Слободка, Південний та інші селища міста мали бібліотеки.

В 1924 р. впроваджується плата за користування бібліотеками. Службовці сплачували 25 коп., робітники – 5 коп. за місяць. При запису до бібліотеки стягувалася одноразова застава: для службовців – 1 крб., учнів – 20 коп., для робітників – 25 коп. Для співставлення наведемо розміри місячних окладів бібліотечних працівників: завідуючий бібліотекою отримував – 12 крб., бібліотекар – 10 крб., а прибиральниця – 4 крб.

У колись глухому Олександрівську, як і по всій країні, у 30-ті роки розгорнулася індустріалізація. Споруджувалася гордість країни – Дніпрогес, гіганти металургії – «Запоріжсталь», ДАЗ. Міські робітничі бібліотеки, у т. ч. Центральна, відкривали на будівельних майданчиках пункти видачі літератури, пересувки. Пізніше на будівництвах створювалися профспілкові бібліотеки, які нерідко конкурували своїми книжковими фондами з міськими бібліотеками.

В 1929 р. Запоріжжя відвідала група українських письменників: С. Божко, А. Головко, В. Кузьмин, В. Сосюра, А. Панов, В. Чечнявський. З цього приводу влаштовувалися літературні зустрічі, які сприяли популяризації української художньої літератури.

На Дніпрельстані на той час працювали Я. Башмак (Я. Баш), М. Нагнибіда, які згодом стали відомими українськими письменниками, вони співпрацювали з Центральною міською бібліотекою.

У 1936 році на клопотання громадських організацій та загальних зборів читачів міськвиконком присвоює Центральній міській бібліотеці ім’я О. М. Горького, а з утворенням у 1939 році Запорізької області Центральній міській бібліотеці імені О. М. Горького надають статус обласної бібліотеки і покладають на неї обов’язки методичного Центру.

Відбувалися зрушення до кращого в культурному житті області, зокрема, в діяльності бібліотек. Якщо в 1934 році міські бібліотеки нараховували в цілому 250 тисяч примірників книг, то у 1939 році їхній сукупний фонд складав 400 тисяч прим. видань. Обсяг бібліотечних послуг обласної бібліотеки імені О. М. Горького на початок 1941 року складав 3,5 тисячі читачів, яким видавалося 770 тисяч примірників видань. Але у полум’ї війни загинула гордість запоріжан – обласна державна бібліотека, багатющий фонд якої спалено, частково пограбовано.

За даними облдержархіву, від німецької окупації на Запоріжжі постраждала понад 1 тис. бібліотек. Обсяг втрачених бібліотечних фондів склав 1,2 млн. примірників видань.

Чотири тисячі книг, зібраних серед населення та вилучених з-під уламків руїн, – ось той незначний скарб, з яким бібліотека почала свою роботу зразу ж після визволення міста (жовтень 1943 року).

Наступні роки стали роками становлення і розгортання багатогранної діяльності бібліотеки. У 1966 році ій присвоєно статус наукової. З переїздом до нового будинку книги (1977 рік) населення області одержало широкі можливості для використання її більш ніж мільйонного книжкового фонду. Бібліотеку щорічно відвідують понад 200 тисяч користувачів, яким видається більше 1 млн. примірників видань. До послуг користувачів – дев’ять спеціалізованих відділів з сукупним бібліотечним фондом 1,4 млн. друкованих одиниць, в тому числі – 9 тис. примірників рідкісних і цінних видань.

Історія наукових бібліотек у контексті історії,

культури, освіти в Україні : матеріали наук.-практ.

конф., 14-15 жовт. 1999 р., Київ. — Київ, 1999. — С. 65–68.

 ЗАМЕТКИ ОБ ИСТОРИИ СТРОИТЕЛЬСТВА ЗДАНИЯ
ОБЛАСТНОЙ БИБЛИОТЕКИ ИМ. М. ГОРЬКОГО

Мысли о строительстве здания областной библиотеки волновали сотрудников давно. Трудности с размещением книжного фонда, теснота читальных залов, слухи о постройке здания Ворошиловградской областной библиотеки и подготовка документации для строительства Черниговской – побуждали дирекцию к активным действиям.

Кто знает, как бы сложились дела, не будь в то время заместителем председателя облисполкома Н. П. Киценко? Последний глубоко проникся нуждами библиотеки и начал деятельно помогать.

Меня, как человека, хорошо знающего все физические потребности библиотеки такого уровня, руководителя учреждения командировали на разведку в Чернигов и Ворошиловград (Луганск). Проект здания Ворошиловградской библиотеки из-за наличия ряда серьезных просчетов был отклонен. Привлек проект Черниговской областной библиотеки им. В. Короленко. Скромное трехэтажное здание с книгохранением на 750 тыс. томов. Подкупала сравнительно невысокая стоимость строения, что было немаловажным фактором, так как возведение здания намечалось осуществить за счет местного бюджета. Осталось согласовать его с первым секретарем обкома партии А. А. Титаренко. Ознакомившись с документацией, Алексей Антонович проект забраковал по следующим соображениям: «Библиотека важный очаг культуры, который должен располагаться в центральной части города на главной улице. Но трехэтажное здание „посадить“ на пр. Ленина мы не можем. Надо искать лучший проект!» Поездка директора библиотеки в Москву ничего положительного не дала (государственная библиотека им. В. Ленина предложила лишь неудачный проект Тюменской областной библиотеки).

Зав. отделом строительства и архитектуры облисполкома В. С. Моргулец привез из Минска синьки (копии чертежей) шести этажного здания с хранилищем в 10 ярусов на 2 млн. томов, спроектированное «Белгоспроектом» для библиотеки АН БССР архитектором Л. М. Гольдштейном.

Именно этот проект областным руководством был одобрен и в 1966 г. облисполком принял решение о строительстве данного здания, доработку и привязку плана возложили на «Запорожгражданпроект». Библиотеке, как активному участнику процесса, поручили обеспечить проектировщиков полным комплектом документации и разрешением Госстроя УССР на применение проекта. Однако в избранном проекте имелись существенные несоответствия здания специфике работы областной библиотеки, в отличие от академической, строго ориентированной на общедоступность. Многое, но, к сожалению, не все, учтено и вместе с разрешением на применение проекта получено и разрешение на внесение необходимых изменений.

Под руководством архитектора Л. В. Зайцева в короткие сроки была изготовлена соответствующая документация, несмотря на сложности в получении архивных экземпляров синек (копий чертежей) для перефотографирования.

Первый этап стартовал в 1967 г. с набивки грунтовых свай, на которых покоится фундамент библиотеки. Предварительно с будущей стройплощадки были отселены частные домовладельцы. Строительство началось, как и предлагал А. А. Титаренко, на проспекте Ленина. В 1968 г. заложили фундамент, началась кладка цоколя. Затем наступила длительная пауза из-за отсутствия лимитов или незначительных объемов средств, что не заинтересовывало строителей. Так в центре города появился долгострой, «мозоливший» глаза руководителей и общественности, жителей и гостей города.

В это тяжелое для сооружения библиотеки время нашелся еще один радетель за активизацию работы на стройплощадке здания — поэт Петро Ребро. Как член обкома партии, депутат облсовета, он не пропускал ни одного удобного случая, чтобы покритиковать руководство за затягивание строительства. На партконференциях, сессиях, совещаниях звучал голос поэта в защиту библиотеки. В поддержку ускорения процесса возведения здания библиотеки всегда выступал и Н. П. Киценко. Предпринимались усилия и со стороны директора учреждения: бесконечные обращения, походы на приемы в партийные и советские органы с изложением тяжелых условий деятельности главной библиотеки области.

В 1972 г. общими усилиями власти, общественности, удалось вернуть строителей на объект, но темпы строительства были очень низкими и даже выделяемые мизерные ассигнования не использовались полностью и списывались в конце года.

В 1974 г. состоялся расширенный областной партактив, и снова Петр Павлович Ребро в своем вступлении в очередной раз поставил вопрос о строительстве библиотеки. Предпринял шаг и я, как директор, несколько законспирировавшись, послал от имени некоего И. Прохорова записку в президиум с категорическим вопросом: «Когда же, наконец, завершится строительство Горьковской библиотеки?».

Отвечая на записку, первый секретарь обкома Михаил Николаевич Всеволожский с возмущением заметил, что – это позор Запорожской областной организации, что так долго идет строительство важного идеологического объекта, и поручил зав. отделом строительства обкома Б. В. Пономареву взять под личный контроль ход возведения здания. Очевидно, все это возымело действие, ибо начиная с 1975 г. положение резко изменилось в лучшую сторону: начались систематические ежемесячные (потом и еженедельные) планерки прямо на объекте. В присутствии руководства треста анализировалось состояние процесса строительства. Это дало положительные результаты. Увеличились и лимиты на производство строительно-монтажных работ, на закупку оборудования, мебели.

В связи с растянутыми сроками строительства перед администрацией библиотеки возникла проблема организации хранения прибывающего оборудования и мебели. А это тысячи стеллажей в разобранном виде, сотни столов, стульев, шкафов и др. Надо было найти помещения, в которых надежно сохранилось бы это имущество, обеспечить транспорт, грузчиков. Удалось решить эту сложную проблему за счет аренды складского помещения речного порта, заключения договора на охрану имущества. На одной из планерок меня, как директора, обязали добиться получения лимитированных материалов (полированный гранит, витринное стекло, оцинкованное железо). Вся сложность заключалась в том, что объекты, строящиеся за счет местного бюджета, в плановом порядке этими материалами не обеспечивались. Пришлось мне проявить немало смекалки, приложить немало усилий, для того чтобы найти пути разрешения вопроса.

На завершающем этапе строительства Б. В. Пономарев уделял исключительное внимание выполнению работ, спрашивал с управляющего трестом М. Г. Грунина со всей строгостью. Строители взяли обязательство завершить строительство библиотеки к 60-летию Октября.

В помощь строителям для монтажа стеллажей были привлечены рабочие заводов им. Войкова, судоремонтностроительного, «Коммунар». Немало довелось потрудиться и коллективу библиотеки. На его плечи легла разгрузка мебели и оборудования, уборка строительного мусора, приведение в порядок внутренних помещений, мытье окон, дверей и полов.

Работящие женские руки бескорыстным, самоотверженным трудом приближали открытие Дворца книги. К 60-й годовщине Октября коллектив СМУ-2 треста «Запорожгражданстрой» завершил строительство библиотеки и вручил ее персоналу символический ключ.

В сжатые строки, продемонстрировав исключительную организованность и трудовую доблесть, коллектив библиотеки перевез мебель, увязанные книги, частично обустроил помещение, т. е. сделал все, чтобы 22 декабря 1977 года принять читателей в новый Дворец книги. Над главным входом их встречал транспарант «Добро пожаловать!»

Говоря об освоении нового помещения, нельзя не сказать об огромной работе, проделанной коллективом по переводу книжного фонда с систематической расстановки на форматно-инвентарную. Последняя более соответствовала требованиям работы библиотек с фондами свыше миллиона томов.

Эту нелегкую, трудоемкую и кропотливую работу коллектив библиотеки осуществлял в старом исключительно тесном помещении, не прекращая обслуживание читателей.

Изучив опыт других библиотек, персонал учреждения, благодаря высокой организованности, провел сложную работу в течение четырех лет, обеспечив тем самым нормальные условия для работы библиотеки на будущие годы (обеспеченно рациональное использование фондохранилищ), что делает ему профессиональную честь.

Библиотечные конвейеры, примененные в областной библиотеке, конструкции Суханова. Их усовершенствовало производственное объединение «Конвейер» в г. Львове.

Бібліотека, роки, люди, долі. Вип. 2. —
Запоріжжя : АА Тандем, 2011. — С. 21–30. 

ЗАРИСОВКИ БИБЛИОТЕКАРЯ

День за днем, год за годом… И вот – 38 лет причастности к библиотечной жизни области уже позади. Много было событий, из которых складывается история нашей библиотеки, ее добрые традиции. Самыми памятными и примечательными – поделюсь с Вами, коллеги.

Коллектив областной библиотеки, в который я пришел в 1947 году, насчитывал 20 работников, и я в нем стал вторым мужчиной. Все были молоды, даже те, кто по анкетным данным выходил за «рамки» молодых.

Оптимизм, жизнерадостность – характерные черты коллектива. Решили совместно отметить Первомайские праздники 1947 года. Время тяжелое, продукты питания – по карточкам. Праздничный стол изобиловал многими красками вегетарианской пищи, но лиловый цвет преобладал. За стол садились каждый со своим хлебом. Однако это не мешало веселиться до поздней ночи, и если бы не участие в предстоящей первомайской демонстрации – веселились бы до утра.

Первый механический помощник библиотеки — пишущая машинка «Олимпия-плана» – появился в 1947 году. Приводил ее в действие на протяжении шести месяцев указательный палец моей правой руки. Затем обучил Нину Л., а сам ушел с головой в библиографию.

1948 год был ознаменован появлением в библиотеке машины с кузовом «Скорой помощи» (ГАЗ–АА). При всей внешней неказистости она служила нам верой и правдой несколько лет.

В 1959 году получили грузовой автомобиль ГАЗ-51, оборудованный будкой, который активно эксплуатировали до 1974 года, благодаря любовному отношению к машине Михаила Григорьевича Годлевского.

И вот в 1972 году появился в нашем распоряжении первый автобус «Кубань».

Первый юбилей – 60-летие библиотеки – отмечали с большим подъемом в 1965 году. О юбилее говорили газеты, радио, телевидение. В президиуме торжественного собрания были секретарь обкома партии В. И. Петрыкин, председатель обкома профсоюза Л. К. Соколова, представители библиотек Киева, Днепропетровска, Воронежа и др. Артисты областной филармонии дали большой праздничный концерт.

Из числа известных писателей в библиотеке в свое время выступали П. Ф. Автономов, Я. В. Баш, П. Н. Воронько, А. Л. Дынник, М. Р. Ласков, В. А. Лисняк, Н. Л. Нагнибеда, П. П. Ребро, В. Л. Симоненко, И. И. Стебун, Н. М. Ткач, Н. Строковский.

В разное время коллектив совершал разные экскурсии. В 1958 году ездили в Аскания-Нова, ознакомились с редкими растениями и животными, аборигенами этого удивительного уголка юга Украины.

В 1989 году посетили Севастополь, осмотрели панораму обороны города, Сапун-гору, морской аквариум и другие достопримечательности военной славы.

В 1972 году приняли участия в VI Всесоюзном Пушкинском празднике поэзии, увидели чудесные и дорогие уголки природы – приют спокойствия, труда и вдохновения величайшего поэта.

В 1983 году поклонились могиле великого писателя-мыслителя Л. Н. Толстого в Ясной Поляне.

В 1984 году посетили город-герой Волгоград, склонили головы перед памятью героев Сталинградской битвы, восхищались трудовым подвигом восстановителей разрушенного города, ставшего настоящим памятником героизма народа.

Бібліотека, роки, люди, долі. Вип. 3. —
Запоріжжя : АА Тандем, 2012. — С. 46–48.

 НОВОСЕЛІВ – МІЛЬЙОН КНИЖОК

В історії Запорізької обласної наукової бібліотеки імені О. М. Горького десята п’ятирічка багата знаменними подіями: саме в цей час у нас було запроваджено централізацію бібліотечного обслуговування, а також завершилося будівництво нової чудової шестиповерхової споруди для бібліотеки, що стала до ладу напередодні 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Проект по-сучасному просторого і світлого приміщення розробили білоруські друзі, а пристосували до місцевих умов працівники «Запоріжцивільпроекту», які чимало попрацювали для вдалого архітектурного вирішення фасадної частини будинку, оздобивши її славнозвісним інкерманським каменем.

Загальна площа всіх приміщень новобудови становить 8600 квадратних метрів. У бібліотеці функціонує 9 спеціалізованих читальних залів, де водночас може працювати до 700 читачів, та міський абонемент, який має щоденну пропускну спроможність до 500 відвідувачів.

Та, крім простору, світла і затишку, які ще вигоди одержали і читачі, і працівники нашої установи з введенням у дію нового приміщення?

Головне – у бібліотеці повністю розгорнуто структуру, передбачену для подібного типу наукових закладів. Це дозволило налагодити диференціацію та спеціалізацію передусім в обслуговуванні науковців і спеціалістів народного господарства.

До відділу читальних залів увійшли зали суспільно-політичної, природничої та філологічної літератури з добре підібраними допоміжними фондами, книжковими виставками, тематичними добірками, що розкривають актуальну проблематику, а також зал періодичних видань та нових надходжень, який залюбки відвідують численні книголюби і де щотижня по четвергах влаштовуються огляди нових надходжень.

Відділи технічної літератури, обслуговування працівників сільського господарства, літератури іноземними мовами мають тепер всі умови для задоволення потреб виробничників, науковців, викладачів.

У відділі мистецтв – просторий салон. Тут же до послуг відвідувачів – магнітні звукозаписи, платівки і засоби для відтворення звуку як для колективного, так і для індивідуального прослуховування. В цьому салоні відбуваються також засідання клубу любителів мистецтва, різноманітні музичні вечори.

Відділ міжбібліотечного абонементу користується книгами більш як 100 бібліотек країни і водночас сам має понад 540 абонентів. Для передачі замовлень, оперативного вирішення найрізноманітніших питань використовується телетайп. У відділі є апаратура для ксерокопіювання статей, читання мікрокниг тощо.

При відділі довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування є добре укомплектований і зручно розміщений довідковий апарат, що дозволяє швидко виконувати найскладніші замовлення. До його складу входить також сектор краєзнавства з фондом книг, брошур і періодики відповідної тематики та окремим невеликим, але затишним читальним залом.

Науково-методичний відділ теж має всі умови для дальшого поліпшення організаційно-методичної роботи. Тут зібрано хороші допоміжні фонди, є зал для семінарських занять, читальний зал для роботи з методичними та бібліографічними матеріалами.

Відділи комплектування, обробки та каталогізації і зал нових надходжень технологічно пов’язані між собою транспортними засобами.

В бібліотеці створені хороші умови для проведення масової роботи. Наш лекційний зал оснащений сучасною кіноапаратурою, має музичний інструмент. До 110-річчя з дня народження В. І. Леніна тут відбулися Ленінські читання з використанням документальних і художніх фільмів про великого вождя, а також музичних творів, які любив слухати Ілліч.

До 35-річчя Перемоги були проведені тематичні вечори за участю ветеранів Великої Вітчизняної війни. Тут же організовуються засідання молодіжного клубу інтернаціональної дружби «Меридіан», заняття університету культури, літературно-музичні вечори, народні читання.

І, нарешті, про книгосховище. На 10 ярусах цього унікального приміщення може розміститися 2 мільйони томів. Нині в бібліотеці налічується близько 1 мільйона 100 тисяч книжок. Це означає, що ми маємо резервні площі для зберігання нових надходжень щонайменше на півтора-два десятиліття. Подача замовлених книг, відправка і одержання літератури здійснюються за допомогою двох бібліотечних конвеєрів з автоматичним розвантаженням. Крім того, для переміщення великої кількості книжок і транспортування працівників використовується ліфт, що зв’язує між собою всі 10 ярусів.

У книгосховищі є автономний селекторний зв’язок з ярусами та відділами, які найбільш активно використовують фонди. Здійснено велику роботу по переведенню фонду на форматно-інвентарну розстановку, що значно поліпшило коефіцієнт використання площі книгосховища, організації роботи з книгами, здійснення контролю за їх збереженням.

До послуг працівників душові та гігієнічні кімнати, простора їдальня. Отже, з введенням у дію нового приміщення бібліотеки і її відвідувачі, і працівники одержали чимало вигод. Це дозволило нам майже подвоїти показники по обслуговуванню читачів. Нині послугами нашої бібліотеки користуються близько 45 тисяч чоловік, на самому тільки абонементі їх понад 18 тисяч. Протягом 1979 року видано більше 800 тисяч примірників книг.

У цьому році колектив продовжує працювати над удосконаленням системи обслуговування, створенням оптимальних допоміжних фондів, перетворенням бібліотеки на зразковий заклад культури.

Нещодавно ми відзначили знаменну подію: минуло 75 років з того часу, як у буремному 1905-му започаткувалась теперішня обласна наукова бібліотека імені О. М. Горького. З крихітної книгозбірні, що, до речі, не мала навіть свого приміщення, вона виросла у справжнє вогнище культури, власника прекрасного палацу книги, активного помічника партійних і радянських органів у роботі по комуністичному вихованню трудящих.

Сплав досвіду і молодого завзяття всіх поколінь наших працівників забезпечує дальше підвищення рівня роботи бібліотеки.

Соціалістична культура. — 1980. — № 5. — С. 24–25.

 В ПОШУКАХ НОВОГО

…Звучить велична, сповнена мужності й героїзму мелодія. «Вставай, страна огромная…». На сцені з’являється літературний герой, якого не важко впізнати по лукавій посмішці, рудуватих вусах та вицвілій гімнастьорці. Так, це Хома Хаєцький з роману «Прапороносці» О. Гончара.

— А вони нас трактували нижчою расою… А ми й будемо нижчою. — Рубає рукою Хома. — Бо ми ж залишимося на землі, а вони гойдатимуться на шибеницях. Чи то ж не вище?

Де це ми? На святі книги, яке відбулося на Запоріжжі.

Чимало є засобів популяризації книг, але хочеться, щоб їх було більше. Хочеться, щоб вони збуджували думку, давали наснагу і хороший відпочинок радянській людині.

Так у бібліотекарів нашої області виникла думка провести театралізоване свято радянської книги. Для цього насамперед необхідно було розробити сценарій. Не маючи досвіду, ми зустрілися з певними труднощами. Довелося спочатку скласти тематичний план, а вже на його основі створювати сценарій.

Сценарієм передбачалась суцільна дія, так би мовити, спектакль, дійовими особами якого були літературні герої, герої праці, окремі твори, письменники. За цементуючу основу взяли образ книги. Вона й відкривала свято зворушливим привітанням до своїх шанувальників-читачів. Потім надали слово працівникові бібліотеки для короткої розповіді про книгу та її значення в житті будівника комунізму. А далі, як естафета поколінь, проходили літературні герої: Павка Корчагін, Семен Давидов, Хома Хаєцький, Євгенія Долинюк, Надія Заглада. Їх зворушливі виступи щиро хвилювали присутніх.

Сердечно зустрічали учасники свята промови творців матеріальних благ – Героя Соціалістичної Праці, заслуженого механізатора УРСР І. Мартиненка, відомих в області кукурудзоводів П. Гонтар., М. Комісаренко, які з вдячністю говорили про місце книги в їх особистому житті та праці.

Потім повели мову про них, як про героїв книжок. Піснею славили їх трудову доблесть. Читали вірші про Комуністичну партію Радянського Союзу, її Програму, про моральний кодекс будівника комунізму.

Тих же, кому користолюбство не дає спокою, «нагородили» розповіддю про повість Є. Пермяка «Старая ведьма» та віршами, які гнівно таврують любителів наживи.

В тканину сценарію органічно вплетено віршовану розповідь піонерів про любов до чудового друга – книги.

Та ось головна дійова особа – Книга надає слово тим, хто створює духовні багатства – письменникам Володимиру Вільному, Олесю Жолдаку, Петрові Ребру, Іванові Кашпурову. Їх цікаві, жваві виступи з читанням уривків власних творів та розповідями про творчі задуми тепло сприймалися книголюбами.

Як свідчення багатонаціонального характеру радянської літератури звучали вірші Володимира Сосюри, Едуарда Межелайтіса, Расула Гамзатова.

Під звуки урочистого маршу космонавтів «Я вірю, товариш» на сцені з’являються юнак й дівчина в комбінезонах космонавтів. Вони несуть великий макет книги «Утро космической эры». Віршами О. Смирнова виконавці стверджують миролюбний намір радянських людей відвоювати у природи таємниці космосу.

Та ось на сцені з’являється великий макет книги «Художня самодіяльність». Лунає голос диктора: «Шановні друзі, перегорнемо разом з вами сторінки книги, ім’я якої “Художня самодіяльність„». Таким чином у книжкову тканину свята вплетено концертну програму самодіяльності.

Відбриніли голоси солістів і читців, стихла музика. На сцені знову з’являється книга, але цього разу обличчя вродливої виконавиці не світиться радісною успішною, вона чомусь засмучена: прийшов час розставання з книголюбами. Виголошуються теплі слова вдячності за виявлену любов до книги і побажання скорої зустрічі в тиші читальних залів, біля прилавків книжкових магазинів та шаф особистих бібліотек.

Такими в загальних рисах були свята книги, які пройшли в Кам’янці-Дніпровській, Гуляй-Полі, Червоноармійську. Характерна особливість їх полягала в масовості. Наприклад, у Гуляй-Полі на свято книги прибуло понад 2,5 тисячі присутніх.

Звичайно, як і в кожній виставі, тут було відповідне оформлення, костюми, бутафорія. Оскільки дія в основному побудована на розмовному жанрі, багато уваги приділялося умінню виконавців донести до слухачів кожне слово своєї ролі.

Ми розповіли тільки про офіціальну частину свята, але їй передував цілий комплекс заходів.

Свята проходили в парках. Тут працювали читальні зали, організовувались розгорнуті книжкові виставки «За тісний зв’язок літератури і мистецтва з життям народу», «Ідеологічну роботу на рівень завдань червневого Пленуму ЦК КПРС» та ряд інших.

Не забули й маленьких книголюбів. Для них, крім читальних залів, було влаштовано алеї казок, де проводились літературні ігри.

Функціонували книжкові базари з великим вибором літератури. Багато присутніх поповнили особисті бібліотеки виданнями з автографами письменників. Десятки громадських книгонош нагадували прибулим, що на святі у кожного в руках повинен бути символічний пароль – книга.

Алеї парків оформляли численними плакатами, виготовленими бібліотеками району. Серед них були плакати про Програму КПРС, моральний кодекс будівника комунізму, передовий виробничий досвід, про лауреатів Ленінської і Шевченківської премій та інші.

Тут же. у денному кіно, демонструвалися фільми про мандрівку в світ книг, про радянських письменників.

На численних транспарантах – висловлення видатних людей про книгу, сповнені великої життєвої мудрості: «Хто не дружить з книгою, той далеко не піде», «Читання – ось краще навчання…».

Ми підходимо до плаката, на якому в збільшених розмірах намальовано читацький формуляр механіка радгоспу «Кам’янка» Миколи Діденка. Заголовок гласить: «Хто багато читає, той багато знає». Лише за 6 місяців цього року він прочитав більш як півтора десятка книг. Тут записані твори класиків марксизму-ленінізму, «Економіка соціалістичного сільського господарства», «На допомогу комбайнерові», «Секретар обкому» В. Кочетова, «Марево» П. Загребельного…

Проведені свята підтвердили, що спільними зусиллями працівників бібліотек, клубів та книжкової торгівлі можна організовувати великі й цікаві заходи по пропаганді книги. Успіхові їх сприяло й те, що керівництво ними здійснювалось парткомами та райвиконкомами.

Багато зробили працівники закладів культури для того, щоб свята книги були урочистими й цікавими. І, скажемо відверто, це їм вдалося. Десятки схвальних відгуків, тисячі присутніх, нові читачі в бібліотеках, велика кількість поширеної літератури серед трудящих – яскраве тому свідчення. Тепер майже в кожному районі нашої області культурно-освітні заклади беруть на озброєння цю дійову, цілеспрямовану форму популяризації знань серед населення.

Соціалістична культура. — 1963. — № 12. — С. 40.

 ОБСУЖДЕНИЕ УЧЕБНИКА «ОБЩАЯ БИБЛИОГРАФИЯ»
НА ГОРОДСКОМ ОБЪЕДИНЕНИИ БИБЛИОГРАФОВ

А. И. Бальцер, Г. П. Лях,
Н. Д. Пономарева, Ю. П. Ходос

 Можно с удовлетворением отметить, что круг библиографов, участвующих в обсуждении учебника «Общая библиография», расширяется. Это объясняется их стремлением осмыслить теоретические проблемы и теснее увязать теорию с практической деятельностью. Вместе с тем интерес к учебнику свидетельствует о возросших требованиях, предъявляемых к библиографии многогранной и бурно развивающейся жизнью нашего народа.

Неслучайно поэтому на очередном заседании методического объединения библиографов Запорожья состоялся разговор по поводу всех вопросов, затронутых в ходе дискуссии об учебнике на страницах печати. В настоящей статье мы по поручению членов объединения излагаем точку зрения участников обсуждения учебника «Общая библиография».

Для нас, практических работников, совсем не безразлично, как определяется в учебнике библиография: ведь нам, быть может, чаще, чем кому-либо другому, приходится объяснять, что она собой представляет. К сожалению, мы не можем утверждать, что определение, данное в учебнике, помогает нам в этом. Недостаточно сказать, что специфика библиографии заключается в «изучении произведений печати» и в «содействии их распространению». Такое определение не создает у читателя ясного и четкого представления о задачах библиографии, о ее роли в разнообразной деятельности человека.

Определение библиографии, по нашему мнению, должно быть таким, чтобы читатель без дополнительных объяснений понимал, что библиография является его помощником в работе с книгой. Пока же практическим работникам приходится путем дополнительных пространных рассуждений подводить читателя к выводу, который он должен был сделать еще при знакомстве с определением библиографии.

Несколько слов о споре вокруг тезиса «изучение произведений печати». Отдавая должное изучению литературы как весьма важному процессу в библиографической работе, мы не склонны преувеличивать его значения до такой степени, чтобы считать даже предметом библиографии. В изучении произведений печати мы видим лишь один из процессов библиографической работы, который наряду с другими помогает библиографу подготовить для читателя необходимые сведения о произведениях печати.

Что касается предмета теории библиографии, то мы разделяем точку зрения ряда товарищей, считающих таковым библиографическую практику, то есть работу по составлению и использованию библиографических материалов. Жизнь подтверждает правильность этого суждения. Можно привести ряд работ, которые являются результатом теоретического обобщения библиографической практики (Берков П. Н. «Библиографическая эвристика», Шамурин Е. И. «Методика составления аннотаций» и другие). В то же время мы затрудняемся назвать теоретические работы по библиографии, являющиеся результатом теоретического обобщения «изучения произведений печати». Изучение произведений печати в библиографических целях – занятие чисто практическое, предшествующее созданию библиографических пособий. Никто из нас не может считать свою работу по составлению списков, обзоров, указателей (куда входит как один из этапов изучение произведений печати) занятием теорией библиографии.

Здесь мы подходим к вопросу, который, как нам кажется, больше создан полемическими страстями, чем действительными расхождениями оппонентов. Речь идет о связи теории с практикой. Мы убеждены в том, что обе стороны признают связь теории с практикой и никто не помышляет об их разрыве. Не касаясь аргументации сторон, которая всем хорошо известна, скажем, что вряд ли найдется советский библиограф, который в своей практической деятельности не руководствуется марксистско-ленинской теорией и теоретически осмысленным и обобщенным опытом библиографической практики. В этом, в первую очередь, и проявляется связь теории с практикой библиографии.

Несколько замечаний о структуре учебника. Мы считаем, что в нем непропорционально много места отведено истории библиографии. Курс истории библиографии занимает 2/3 всего объема, особенно велик «экскурс в прошлое» – история библиографии в дореволюционной России. Этот раздел интересен главным образом с познавательной точки зрения; даже при беглом просмотре наталкиваешься на издания, ставшие библиографической редкостью и в библиотечной практике не встречающиеся. В то же время советской библиографии, как справедливо указывается в рецензиях, не отводится надлежащего места. Студент не получит из учебника сведений о многих изданиях, с которыми он встретится в своей будущей практической деятельности.

По нашему мнению, представляет несомненный интерес раздел учебника «Библиографическая работа в библиотеке». Здесь хорошо изложены вопросы создания справочно-библиографического аппарата, методики составления библиографических указателей, выполнения справок, организации информационно-библиографической работы. Но в этом разделе, к сожалению мы не находим должного освещения некоторых, на наш взгляд, важных вопросов. Разве достаточно студенту тех сведений, которые получает он, например, о пропаганде библиотечно-библиографических знаний? Сейчас библиотеки активизируют свою работу в этом направлении, а авторы учебника уделяют вопросу о пропаганде библиографической грамотности всего 18 строк.

Мы вправе требовать от учебника подробного описания методов библиографической работы. Студенты должны изучать не только формы, библиографической работы, но и методику ее проведения, конкретные приемы, с помощью которых достигаются наиболее эффективные результаты. Нельзя не согласиться с мнением В. Ф. Васильева («Советская библиография», 1959, № 2, стр. 67), который считает, что работников массовых библиотек библиография интересует прежде всего с точки зрения ее использования для обслуживания читателей. А между тем в разделе «Библиографическая работа в библиотеке» о формах массовой работы, тесно связанных с применением библиографии, ничего по существу не сказано.

Правда, в своей статье «Спорные вопросы теории библиографии и построения учебника „Общая библиография“» М. А. Брискман косвенно дает объяснение такой лаконичности, ссылаясь на то, что использование библиографии в индивидуальной работе с читателем и в массовой работе освещается в общей форме в курсе библиотековедения, а конкретно студенты знакомятся с этими вопросами, изучая отраслевую библиографию. Мы не можем принять этого объяснения, не согласны с такой постановкой вопроса. Не проще ли было бы студенту, а в будущем начинающему практическому работнику найти ответ на все вопросы, связанные со справочно-библиографической работой, в учебнике по общей библиографии, точнее по основам библиографии, и не рыться в учебниках по отраслевой библиографии в поисках указаний, как, например, проводить обзор художественнойили научной литературы? Разве невозможно описать общую методику проведения обзоров? Во всяком случае, отсутствие в учебнике материала об использовании библиографии при подготовке библиографического обзора нельзя не признать недостатком.

В главе 17 «Справочно-библиографическая работа в библиотеке» мы находим следующее определение задач справочно-библиографической работы: «Справочно-библиографическая работа заключается в подборе читателям литературы по интересующим их вопросам, в отыскании при помощи книг и статей необходимых им сведений и фактов» (стр. 425). На наш взгляд, задачи справочно-библиографической работы несколько сужены. Справочно-библиографическая работа заключается не только в подборе литературы читателям. Ее функции шире. Не следовало бы, например, забывать об обслуживании предприятий, учреждений, организаций, не лишним было бы также отметить огромное значение справочно-библиографической работы в организации массовой работы библиотеки.

Следующий вопрос, который вызвал оживленный обмен мнениями на нашем обсуждении, – деление библиографии на виды. В учебнике различаются следующие основные виды библиографии: учетно-регистрационная, рекомендательная и критическая. Не вызывает ни у кого возражений выделение в самостоятельный вид рекомендательной библиографии, снискавшей признание широких кругов читателей и библиотекарей. Что касается критической библиографии, то ей, как нам кажется, следует отказать в праве считаться самостоятельным видом. Не случайно ни в учебнике, ни в специальной статье, написанной в защиту критической библиографии, авторам не удалось убедительно аргументировать это право. И это объясняется в первую очередь тем, что защитники так называемой критической библиографии подменяют научную и литературную критику библиографией.

Нельзя отрицать, что в библиографии, и особенно в рекомендательной, имеет место критический подход к отбору литературы и ее оценке. Но разве этого достаточно, чтобы производить объединение критики и библиографии? Нам кажется, что ни критика, ни библиография не нуждаются в «гибриде», называемом «критическая библиография», право на жизнь которого так настойчиво отстаивает М. А. Брискман. Если уж применять термин «критическая библиография», то только по отношению к библиографии, различаемой по типу библиографической характеристики книг (описательная, аннотированная, реферативная, критическая).

Что касается учетно-регистрационной библиографии, то мы не можем согласиться с авторами учебника в определении границ этого вида. Не замечать различий между «Книжной летописью», «Реферативным журналом» и «Экспресс-информацией о новых книгах» – значит игнорировать специфические особенности этих изданий, их читательское назначение, не давать студенту предельно ясного понимания роли каждого издания в обслуживании читателя.

Здесь уместно сказать и о том, что авторы учебника игнорируют научно-информационную библиографию, значение которой в библиографическом обслуживании читателей велико. Мы не станем доказывать правомерности выделения этой разновидности библиографии. Об этом говорилось много на страницах печати, на обсуждениях и, видимо, не бесполезно, так как по свидетельству одного из авторов учебника, термин «научно-информационная» «проник» даже в официальные материалы. Мы уверены, что со временем он «проникнет» и в учебник, и чем раньше это произойдет, тем лучше для дела подготовки кадров.

Различая виды библиографии, надо принять такое деление, при котором все они нашли бы свое место. В этом отношении, по мнению большинства участников нашего обсуждения, заслуживает внимания предложение В. А. Николаева и И. И. Решетинского («Советская библиография», 1960, № 5, стр. 15–16). Предлагаемое ими деление библиографии на два основных вида — рекомендательную и информационную с последующим делением информационной библиографии на государственную, научно-информационную, массово-информационную, книготорговую и книгоиздательскую нам кажется более приемлемым, чем деления, принятые в учебнике или предлагаемые в ряде статей сборника «Советская библиография». Но есть у нас сторонники и иной точки зрения. Учитывая особую роль государственной библиографии, отдельные библиографы считают, что следует различать три основных вида библиографии: рекомендательную, государственную и информационную. Информационная библиография, по их мнению, в свою очередь состоит из научно-информационной, массово-информационной, книготорговой и книгоиздательской.

По нашему общему убеждению, следует упорядочить терминологию в области библиографии, принять единые термины. В заключение следует отметить, что несмотря на указанные недоработки, пробелы и неточности учебник «Общая библиография» представляет определенную ценность как для студентов, так и для практических работников. Она еще больше возрастет при условии соответствующей доработки и уточнения ряда вопросов, излагаемых в учебнике.

Советская библиография. — 1961. — № 2. — С. 72–75.

В ЗАЩИТУ НАУЧНО-ИНФОРМАЦИОННОЙ БИБЛИОГРАФИИ

Длительное время изучение общей библиографии в библиотечных институтах осуществлялось без учебника, что, безусловно, создавало значительные трудности в овладении основами библиографии. В этой связи выход учебника для вузов «Общая библиография» – отрадное явление, заслуживающее всяческого одобрения. Коллектив его авторов проделал большую работу. Но при всех несомненных достоинствах учебника следует отметить отдельные положения, с которыми нельзя согласиться. Некоторые из них уже обоснованно подверглись критике, в частности, в статье М. В. Машковой. Мы считаем необходимым продолжить разговор о видах библиографии, поскольку определение их в учебнике сделано не наилучшим образом.

Авторы учебника в зависимости от целевого и читательского назначения библиографии различают следующие ее основные виды – учетно-регистрационную, рекомендательную и критическую. Выделение рекомендательной библиографии в отдельный вид ни у кого не вызывает возражений. Доводы же, высказанные в печати относительно несостоятельности критической библиографии как самостоятельного вида, нам кажутся весьма убедительными.

Остановимся на учетно-регистрационной библиографии. Авторы учебника усложняют понимание сущности данного вида библиографии, относя без достаточного основания к работам действительно учетно-регистрационного характера (издания книжных палат) труды, учитывающие литературу определенной отрасли знания или информирующие специалистов о новинках советской и зарубежной литературы по какой-либо научной дисциплине.

Объединение этих отличающихся друг от друга изданий объясняется в учебнике тем обстоятельством, что все они информируют о произведениях печати. Между тем все без исключения виды библиографии информируют о произведениях печати. Рекомендательная библиография, например, информирует о наиболее ценной литературе, рассчитанной на определенный круг читателей. Поэтому можно сказать, что выдвинутый авторами признак учетно-регистрационной библиографии не отражает ее специфики. Видимо, авторы и не стремились к этому. Доказательством может служить следующее их утверждение: «Учетно-регистрационная библиография не есть нечто абсолютно однородное: внутри нее можно обнаружить разновидности, подчас настолько далекие друг от друга, что на первый взгляд кажется, будто это совершенно различные области библиографии». Подобная характеристика не может создать у студента ясного представления об учетно-регистрационной библиографии. Тем более, что авторы учебника не охарактеризовали ее разновидности. Больше того, в отдельной главе, посвященной этому виду библиографии, внимание уделено исключительно государственной библиографической регистрации произведении печати. Последнее нам кажется правильным. Учетно-регистрационную библиографию следует понимать как стройную систему издании – летописей и ежегодников, основной задачей которых является регистрация всех видов произведений печати, выходящих на территории Советского Союза, и информация о зарегистрированной литературе. Эти издания составляют основу, на которой строится вся советская библиография.

Отнесение же к учетно-регистрационной библиографии реферативных журналов Всесоюзного института научной и технической информации, «Систематических указателей статей в иностранных журналах…» Всесоюзной государственной библиотеки иностранной литературы, списков новой литературы в отраслевых журналах и т. д. мы считаем неправильным. Все эти издания оказывают большую помощь специалистам, информируя их о новинках советской и зарубежной литературы по одной или смежным отраслям знания с учетом интересов определенной группы читателей. Эти издания вместе с ретроспективными указателями литературы в помощь научной работе целесообразно выделить в самостоятельный вид библиографии. Правда, возникают затруднения в выборе термина, правильно раскрывающего целевое и читательское назначение этого вида библиографии. Но поскольку он дает библиографическую информацию о достижениях науки и техники, можно с известной долей условности остановиться на термине «научно-информационная библиография». Учетно-регистрационная библиография тоже информирует читателей о новых произведениях печати, но она преследует другие цели: полный учет литературы и информацию о всех вышедших произведениях печати, независимо от интересов отдельных групп читателей. Различие между двумя видами библиографии заключается и в том, что в учетно-регистрационных изданиях применяется единая схема классификации, принятая для органов государственной библиографии СССР, подробное библиографическое описание. В них отражается только отечественная литература. В библиографических изданиях научно-информационного характера применяется разнообразная систематизация произведений печати в зависимости от практических нужд, менее полное библиографическое описание, материалы аннотируются или реферируются. В подавляющем большинстве научно-информационных указателей литература охватывается менее полно, чем в учетно-регистрационных изданиях, включаются как советские, так и зарубежные материалы.

Таким образом, выделение научно-информационной библиографии как основного вида имело бы определенный смысл. Оно внесло бы большую ясность в представление о видах библиографии, в первую очередь учетно-регистрационной. Кроме того, это отражало бы библиотечную практику, так как значение научно-информационной библиографии в научной и практической деятельности читателей трудно переоценить.

Советская библиография. — 1959. — № 2. — С. 71–72.

О КАРТОТЕКАХ

Е. И. Рыскин совершенно прав, утверждая, что такому важному вопросу, как организация картотек, в нашей печати уделяется очень мало внимания.

Однако было бы неправильно утверждать, что в библиотечной литературе отсутствует сколько-нибудь удовлетворительное решение этого вопроса. Брошюру М. П. Гастфера «Библиографические картотеки в массовых библиотеках» (М., 1953) можно признать в основном хорошим пособием. Мне кажется, что Е. И. Рыскин взял под сомнение как раз не слабые, а сильные стороны этой работы.

Прежде чем перейти к вопросам, затронутым в статье Е. И. Рыскина, скажу несколько слов о картотеках нашей библиотеки.

Долгое время у нас существовали следующие картотеки: 1) общая картотека журнально-газетных статей, 2) картотека персоналий, 3) картотека рецензий, 4) краеведческая, 5) тематические картотеки и др. Такое большое количество картотек затрудняло библиографу работу с ними, приводило к тому, что читатели очень мало ими пользовались. И, несмотря на это, они существовали – так уж велика бывает сила привычки.

Между тем анализ нашего опыта подсказывал, что следует искать путей более рациональной организации картотек.

Изучив брошюру М. П. Гастфера и учтя свои возможности, мы остановились на следующей системе картотек: общая систематическая картотека, краеведческая картотека, тематические картотеки к знаменательным датам или политическим кампаниям.

Мы не будем здесь останавливаться на краеведческой и тематических картотеках, так как Е. И. Рыскин не рассматривает их в своей статье.

Расскажем о нашей общей картотеке, и только потому, что в ее состав вошли картотека персоналий и частично картотека рецензий. Мне кажется, что у Е. И. Рыскина нет достаточных оснований отстаивать самостоятельное существование картотеки персоналий.

На примере рубрики «Украинская литература» он и сам убедительно доказал абсурдность выделения материалов о творчестве отдельных писателей в картотеку персоналий. Это же прямое насилие над здравым смыслом, над логикой. Спрашивается, на каком основании, скажем, в рубрике истории музыки читатель не найдет карточек на статьи о П. Чайковском, М. Глинке, Д. Шостаковиче и многих других композиторах? Во имя чего надо сознательно пойти на ухудшение качества картотек?

Е. И. Рыскин оправдывает это четырьмя обстоятельствами. Рассмотрим его доводы. Первый сводится к тому, что в картотеках персоналий применяется алфавитная расстановка, которая значительно удобнее для разыскания, чем систематическая. Безусловно, в этом утверждении есть доля правды. Однако в подавляющем большинстве случаев для библиографов или читателей не составит больших трудов разыскать литературу об интересующем их лице в соответствующих разделах картотеки. В крайнем случае можно прибегнуть к помощи энциклопедий и найти ключ к разысканию нужной литературы. За время нашей двухгодичной практики работы без картотеки персоналий не было ни одного случая, чтобы мы отказали читателю в нужном материале только потому, что не сумели разыскать его описания в систематической картотеке.

Второй довод Е. И. Рыскина сводится к тому, что отсутствие картотеки персоналий заставляет читателя разыскивать литературу по крайней мере в двух источниках – каталоге и картотеке. Между тем картотека персоналий включает карточки на статьи, книги и иллюстрации.

Наличие в картотеке персоналий карточек на книги объясняется, по всей вероятности, тем, что каталоги в этих библиотеках оторваны от картотек. Там, где они находятся рядом с картотеками, едва ли имеется необходимость тратить время на дублирование карточек на книги для картотек. Кстати, следует отметить, что библиографу приходится разыскивать по двум источникам не только литературу, посвященную отдельным лицам. Ведь таким образом выполняется очень большое число справок.

Суть третьего довода заключается в том, что статьи о философских, экономических и других взглядах многих деятелей науки и литературы (например, М. В. Ломоносова, Н. Г. Чернышевского) отражаются в разных отделах систематической картотеки. Это правильно, но разве не верно и то, что в рубрике истории химии систематической картотеки нельзя обойтись без материалов о М. Ломоносове, а в разделе философии без материалов о Н. Чернышевском.

Наконец, последний довод. В ряде библиотек уже давно ведутся картотеки персоналий, включающие и карточки на книги. Поэтому при слиянии картотек – общей и персоналий – придется аннулировать эти карточки.

Подводя итоги, Е. И. Рыскин пишет: «…у нас нет убедительных оснований для ликвидации уже существующих в течение ряда лет картотек персоналий» (стр. 50). Однако, придя к такому выводу, он, надо отдать ему должное, тут же заявляет: «Вместе с тем нельзя забывать, что отсутствие персоналий в общей картотеке значительно обедняет ее» (стр. 50).

Для устранения этого ненормального положения тов. Рыскин предлагает дублировать для общей картотеки материалы персоналий. Нет, не в этом надо искать выход из положения! Дублирование – непозволительная трата времени и сил. Только слияние персоналий с общей картотекой является правильным решением. В этом мы убедились на своем собственном опыте. И поэтому мы высказываемся за единую, стройную систематическую картотеку журнально-газетных статей, являющуюся прямым дополнением к систематическому каталогу.

В заключение несколько слов о картотеке рецензий. Нужна ли она в массовой библиотеке? Мы, например, включаем рецензии в общую картотеку. В соответствующие разделы этой картотеки помещаются рецензии на художественную литературу и на книги об ученых различных отраслей знания. Остальные рецензии в картотеке не отражаются.

Мы далеки от мысли, что такое решение является обязательным для всех библиотек. Наше решение объясняется, с одной стороны, физическими возможностями, с другой – практическими соображениями. Известно, что рецензии на художественную литературу наиболее часто спрашиваются. Карточки с описаниями статей обзорного характера и биографических материалов составляют в отделе «Литературоведение» содержание персональных рубрик писателей.

Расширить состав рецензий, отражаемых в картотеке, мы не можем себе позволить, ибо в отделе только два работника. Остальные рецензии мы разыскиваем по «Летописи рецензий», что, кстати сказать, бывает не так часто. К сожалению, мы не отражаем в картотеках (за исключением краеведческой) иллюстраций, хотя иногда это ставит нас в затруднительное положение.

И, наконец, о создании алфавитной картотеки журнально-газетных статей. Это, может быть, и хорошая идея, но, если реально смотреть на положение дел, то осуществить ее нет возможностей, во всяком случае в нашей библиотеке да и многих других.

Таковы наши замечания по существу вопросов, затронутых в статье тов. Рыскина. Следует, как мне кажется, отметить, что круг этих вопросов довольно узок. Было бы желательно обменяться мнениями по более широкому кругу вопросов, таких, например, как система картотек в областных библиотеках, связь картотек с каталогом, читательские и служебные картотеки, методика отбора материалов для картотек, использование карточек Всесоюзной книжной палаты и т. д. Нет необходимости доказывать полезность такого обмена мнениями.

Библиотекарь. — 1958. — № 3. — С. 65–66.

 ОКРЕМІ ТЕКСТИ ПРО ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ
А. І. БАЛЬЦЕРА

СЛОВО ПРО АНАТОЛІЯ ІВАНОВИЧА БАЛЬЦЕРА

 26 травня 2007 року виповнюється десять років з того часу, як пішов з життя Анатолій Іванович Бальцер, директор Запорізької ОУНБ імені О. Горького (1961-1982), талановитий бібліотечний спеціаліст, ім’я якого добре відоме в Україні, незвичайна особистість, чудова людина.

Народився Анатолій Іванович 21 лютого 1922 року в м. Запоріжжі у робітничій родині. Сталінські репресії 30-х років не оминули сім’ю Бальцерів. Після загибелі у катівнях НКВС батька (1937) син змушений працювати слюсарем на заводах імені Войкова, «Комунар», поєднуючи роботу з навчанням у вечірній школі робітничої молоді. Мріючи стати інженером, він 1940 року вступає до Запорізького машинобудівного інституту. Та на заваді мріянню постала Велика Вітчизняна війна. Фронтовик А. І. Бальцер брав участь у боях під Харковом, Воронежем, на Псковщині, в Прибалтиці. Визволяючи Пушкінський заповідник, не лише одержав третє найважче поранення, але відчув якийсь духовний сигнал, що в подальшому вплине на його долю. За бойові заслуги Анатолій Іванович нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни І та II ступенів, багатьма медалями.

Демобілізувавшись, А. Бальцер відновив навчання у ЗМІ та згодом зрозумів, що він за покликанням душі не «фізик», а «лірик». Вабили книги, поруч з якими огортало почуття зачарування, піднесення, благоговіння, перед цим дорогоцінним надбанням людства.

На роботу до обласної бібліотеки імені О. Горького прийшов у 1947 році. Прагнення якомога краще оволодіти новою професією привели його до Харківського бібліотечного інституту (заочно закінчив у 1951 р.). Практичний досвід здобував на посаді молодшого бібліотекаря, бібліографа, завідувача довідково-бібліографічним відділом.

В 1950-1960 роки властиві А. І. Бальцеру ініціативність, енергія, намагання постійного оновлення і якісного зростання дозволили йому значно проявити себе. Він брав активну участь у теоретичній постановці та практичному розв’язанні проблем удосконалення системи довідково-бібліографічною обслуговування читачів і створення ДБА, визначенні напрямків цієї роботи в обласних і районних бібліотеках. А. Бальцер налагоджує якісну роботу очолюваного відділу та інформаційне обслуговування працівників науки і промисловості області, згодом організовує об’єднання бібліографів міста. В цей же час активно друкується в професійних виданнях («Советская библиография», «Библиотекарь», «Культурно-освітня робота»), тематичних збірках, бере участь в обговоренні і рецензуванні бібліофафічних посібників і підручників, у роботі республіканських та Всесоюзних нарад бібліографів.

Але, мабуть, найулюбленішим аспектом бібліотечної діяльності була для нього краєзнавча робота. Він прекрасно знав історію нашого краю, літературу. Дружив із запорізькими письменниками, знав їхні твори (багато напам’ять). Анатолій Іванович чимало зусиль доклав до відновлення краєзнавчого фонду бібліотеки, який загинув у полум’ї війни. Перебуваючи у відрядженнях, під час відпусток, він обов’язково заходив до великих бібліотек, відшукав видання про Запорізький край. Так у нашій бібліотеці з’явилися книги (або їхні копії) Д. Яворницького, О. Афанасьєва-Чужбинського, Я. Новицького тощо.

Керівництво скоро оцінило професіоналізм і організаторські здібності Анатолія Івановича, призначивши його у 1961 році директором головної книгозбірні області. Почався новний етап його професійної діяльності. Саме за ініціативи А. Бальцера, підтриманої представниками місцевих органів влади, інтелігенцією, розпочалося будівництво нового приміщення ОУНБ імені О. Горького. Спорудження тривало довгих десять років, забираючи у директора немало здоров’я, сил, та врешті-решт, в 1977 році Палац книги зустрів своїх читачів, а його шестиповерхова будівля стала окрасою головної магістралі м. Запоріжжя.

Анатолій Іванович був першопрохідником у вивченні історії розвитку бібліотечної справи в області. Розроблюючи тему, опрацьовував архівні документи в Запоріжжі, Києві, Харкові, Одесі, Москві. Підсумком багаторічних досліджень стала книга «На службі народові», присвячена історії головної скарбниці Запорізького краю — ОУНБ імені О. Горького, служінню якій автор віддав понад 35 років свого життя. Його тогочасні наукові розвідки з бібліотечного краєзнавства і зараз є основою для нашої діяльності у даному напрямку.

Особливою ж заслугою трудової біографії Анатолія Івановича можна вважати формування високопрофесійного, злагодженого, працелюбного колективу бібліотеки. Він особисто займався добором кадрів, плекав молодих спеціалістів, передаючи свій досвід, по-батьківськи опікувався їх життям, сприяв розвиткові професійних особливостей кожного та кар’єрному росту своїх молодших колег.

Людяний, доброзичливий, урівноважений, завжди спокійний, поміркований в усьому, А. Бальцер уже тільки цим, попри все інше, викликав повагу до себе. Був добре обізнаний з українською й російською поезією, мав неабиякий хист до читання віршів різних жанрів. Кожний бібліотечний концерт, конкурс чи свято обов’язково включав і його виступ із читанням поезій. Вийшовши на заслужений відпочинок, він не поривав зв’язків із рідним колективом і був у бібліотеці не гостем, а вчителем, наставником, порадником.

А. І. Бальцер умів дружити, збираючи навколо себе товаришів дитинства, друзів воєнної юності, однодумців, колег. Яскравим свідченням вірності бойовим побратимам, з якими пройшов нелегкими шляхами Великої Вітчизняної, є 15-річний розшук одкополчан 758-го Режицького ордена Олександра Невського армійського винищувально-протитанкового артилерійського полку. Саме завдяки колишньому начальникові хімслужби полку, бойові товариші, починаючи з 80-х років, постійно зустрічалися у День Перемоги, а пам’ять про їх ратний подвиг Анатолій Іванович увіковічив у літописі « О боях – пожарищах, о друзях – товарищах».

…Минають роки, змінюються покоління, та пам’ять про Анатолія Івановича Бальцера і його справи живе. Враховуючи вагомі заслуги нашого незабутнього колеги у розвитку бібліотечної справи області, Запорізьке відділення українського фонду культури заснувало у 1998 році обласну щорічну премію його імені. І це – найвища данина йому як талановитому бібліотечному спеціалістові, керівникові, людині.

І. П. Степаненко,
Бібліотека: традиції, інновації, перспективи. —
Запоріжжя : [ЗОУНБ], 2008. — С. 48–49.

АНАТОЛІЙ БАЛЬЦЕР: ВІДОМИЙ І НЕВІДОМИЙ

Я повернувся вчора,пройшовши
звивисті, мов змія, дороги…
Я пишу ці рядки, вітряної ночі,
коли дощові краплі б’ють об шибки
і коли про далеч плаче рояль.
Терентій Гранелі

 З душевним хвилюванням починаю цю роботу. Чи вдасться мені передати життєвий шлях людини, яка пройшла його так, як захотіла Доля? Торкнутися найпотаємніших струн його неповторного і непересічного життя? Відтворити невидимі рухи його вчинків та найзаповітніших бажань? Тим більше, що все це відноситься до відомої людини в Запоріжжі і області, до людини, яка майже 20 років стояла на чолі однієї з найважливіших і найавторитетніших установ в області, фактично її створила – обласної наукової бібліотеки ім. Горького.

Мова йде про Анатолія Івановича Бальцера. Мені довелося зустрічатися із Анатолієм Івановичем на велелюдних шляхах буття. Завжди спокійний, врівноважений, людина слова, коли щось пообіцяв, завжди виконає, тягнув на своїх плечах одну з найскладніших будівель міста – обласну бібліотеку.

Кажуть, що треба з’явитися у свій час і на своєму місці, щоб щось зробити неповторне і важливе. Ось так, мабуть, Доля винесла Анатолія Івановича саме на це місце, відверто кажучи, дуже і дуже клопітне, щоб стояла в центрі міста і приваблювала до себе своїм навіть зовнішнім виглядом «горьковка», як її любовно називають ті, хто давно став під знамена читацької аудиторії.

Коли перед тобою весь життєвий шлях людини і ти можеш його вивчати і аналізувати, то не так вже і важко знайти потаємні пружини і важелі, які направляли людину в тих чи інших обставинах, відчути, що найголовніше у її житті, побачити, чи завжди він вибирав найоптимальніші рішення, уяснити його взаємодії з оточенням.

І саме тут ми можемо підійти до несподіваних узагальнень, які дає нам життєпис Анатолія Івановича.

Виявляється, що до двох найвищих вершин свого життя він потрапив випадково, але незважаючи на це, зумів в них вкласти всього себе, всю свою душу, всім своїм ходом життя перетворивши їх у найкращі часи свого буття.

Я маю на увазі перебування Анатолія Івановича на фронті в 1941-1945 рр. і його директорство на чолі бібліотеки ім. Горького, саме Анатолій Іванович зробив її однією з найкращих бібліотек в Україні.

Дві найвищі вершини у житті. Буває, що у людини немає жодної, а тут навіть дві…

А все починалося у запорізького хлопчика Толі Бальцера як у всіх. Щасливе дитинство у сім’ї робітника заводу «Інтернаціонал» Івана Івановича Бальцера, члена ВКП(б) з 1932 до 1938 рр. Жили у власному домі по вулиці Електровозній, 17, неподалік Дніпра.

Велика, древня ріка приваблювала хлопця. Та хто може встояти перед вічною рікою? Зрання підніматися, коли ще темрява оповивала землі і захопивши рибальські причандалля, спрямовувати свою ходу туди, де вже зеленіє латаття і спить очерет, завмираючи з вудкою і чекаючи невловимої хвилини, коли поплавець раз і вдруге зануриться у воду. Щаслива мить! Це захоплення хлопчина зберіг на все своє життя. Про це чудово ще до війни написав наш класик, Максим Рильський:

Цибуля, сіль, півхліба, три тарані,
Півпляшки, запасні гачки, чайник…
Усе либонь. Рибалка здавна звик
Перевірять припаси в тиші ранній.
Не пізно ще, та прискорим ходу:
Усе владнати треба до ладу
І ранішню засипати принаду.
Чорніє млин, рум’яна спить вода,
І солов’їна пісня молода
Пливе струмком із росяного саду.

Та щасливе життя раптово урвалося – в листопаді 1937 року був заарештований батько. Вже перед самим його арештом забрали Олександра Владиславовича Грунтовського, командира полка Першої Кінної армії, кадрового офіцера, батька найліпшого товариша Анатолія, Віктора Грунтовського, його однолітка.

Тоді Іван Іванович відповів на запитання хлопців:

• Не хвилюйтеся, там розберуться, відпустять.

Та не відпустили, а навпаки, через кілька днів прийшли вже за ним. Він теж сказав, прощаючись:

• Я через два дні повернуся, розберуться.

Та закрилися двері в хаті за батьком навіки. Аж у 1989 році, коли почав розвалюватися Радянський Союз, батька відновили посмертно в партії і реабілітували. Та це вже не принесло жаданого полегшення…

А потім заарештували і матір… Дітей відправили у дитбудинки. Анатолій потрапив до Дніпропетровська.

Були батько і матір, була щаслива сім’я і одної миті все це щезло. Чужі люди навколо, чуже середовище, стискалося серце, не розуміючи, що відбувається, ніяк не вірилося, що батько, рідний батько, який вранці йшов на роботу, а ввечері повертався, стомлений, додому, відпочиваючи у затишному сімейному колі, ворог народу. Який же він ворог народу, коли він саме отой народ?!

Матір, протримавши кілька місяців в тюрмі, відпустили. Вона повернулася додому, на вулицю Електровозну. Хата стояла пусткою, шибки вибиті, в кімнатах і кухні голо, хтось все виніс, тільки в одній кімнаті залишився старий, обдертий диван…

Та мати не впала у відчай, кинулася визволяти своїх дітей, повернула молодшого, Олександра, а потім привезла з Дніпропетровська і Анатолія.

Її ніхто не брав на роботу, мовляв, дружина ворога народу, доки один знайомий начальник цеху заводу ім. Войкова не пожалів, прийняв на роботу, тільки попередив:

• Нікому не кажи, що чоловік репресований, кажи, що розвелася з ним.

Потім Анатолій, щоб допомогти матері, влаштувався учнем на заводі «Комунар». Було важко, ще малий, а треба працювати. Особливо діставалося у нічну зміну, хотілося спати, а спати не можна. Його жаліли робітники, дозволяли спати, розбуджували перед самим ранком:

• Вставай, Толю! Бо скоро начальство прийде!

Та навчання не кидав, продовжував вчитися у школі робітничої молоді. Закінчив її з похвальною грамотою і в 1940 році поступив до Запорізького машинобудівного інституту. Та вчитися завадила війна. Встиг закінчити тільки перший курс.

У вересні місяці, перед тим, як радянські війська залишили Запоріжжя, Анатолій був мобілізований у армію.

Ще раніше пішов добровольцем на фронт його товариш Віктор Грунтовський. Перед тим, як німці захопили Запоріжжя від Віктора був лист, в якому він повідомляв, що вибрався з оточення і вирушає на Мінськ. А коли цей лист дістався до його рідних, Мінськ вже був захоплений німцями. Більше від нього листів не було. В «Книга Пам’яті України: Запорізька область» Том 1. (А–О) на сторінці 180 читаємо: «Грунтовский Виктор Александрович, 1922 г. р., русский. Призван в 1940 г. Мл. сержант, пропал без вести в ноябре 1942 г.». В цій інформації як мінімум дві помилки. Віктор за національністю був поляк, і в армію в 1940 році не призивався.

Перше бойове хрещення Анатолій прийняв у день свого народження, 21 лютого 1942 року, яке могло залишитися для нього останнім. Командування вирішило почати зимовий наступ на Харків, щоб перехопити ініціативу у ворога.

Гарно були намальовані атакуючі стріли на картах в генеральських штабах, та коли дійшло до виконання…

Безкрайнє поле замерзлої землі, по якій повз Анатолій Бальцер у складі стрілецької роти. Десь на обрії завмерло ранкове сонце, засліплюючи бійців, та вони уперто повзли уперед, назустріч ворогові. Анатолій нічого не бачив, та на всяк випадок розрядив кудись у порожнечу обойму.

Поруч повз його товариш Володя Лісієнко, теж із Запоріжжя. Раптом між ними розірвалася ворожа міна. Виник гострий біль в правій нозі, потім він відчув, що ноги його не слухаються. «Невже відірвало?» – майнула страшна думка.

Зразу же прийняв рішення: «Якщо відірвало, то жити калікою не буду!» – і рука підтягнула до себе гвинтівку. Та застрелитися не зміг, замерз затвор. Отака випадковість зберегла йому життя.

У Володі були поранені руки і голова. І вони, підтримуючи один одного, поповзли у тил. Поки їх підібрали санітари і доправили до шпиталю, було вже запізно і Володя помер. Анатолія евакуювали у Куп’янськ, потім до Астрахані, де він одужував цілих три місяці.

Після видужання Анатолій потрапив знову на фронт, але вже до гарматної обслуги.

Щодобові запеклі бої у південному напрямку. Ворог тисне наші війська, а вони відбиваються як можуть, дуло гармати розпікається так, що не можна доторкнутися рукою, піхота відійшла, а артилеристи самі перед наступаючою німецькою піхотою і танками.

І так цілих п’ять місяців, доки хтось у штабі не розгледів, що у рядового Анатолія Бальцера освіта – перший курс інституту. І відправили студента до Харківського артилерійського училища, яке знаходилося у Фергані.

Заняття в училищі були спресовані у сім місяців, часу не гаяли, пройшов підготовку і лейтенантом на фронт. Курсанти уважно вивчали матеріальну частину, проводили стрільби в наближених до бойових дій умовах, займалися спортивною та фізичною підготовкою.

А коли випадала вільна хвилина, Анатолій йшов в бібліотеку і поринав у світ поезії. Пушкін, Лермонтов, Шевченко, Симонов, Ісаковський… Закривав книгу, зітхав, треба було повертатися до навчання. Йшов, а в голові бриніли рядки:

С берез – не слышен, невесом –
Слетает желтый лист.
Старинный вальс «Осенний сон»
Играет гармонист.
Вздыхают, жалуясь, басы,
И, словно в забытьи,
Сидят и слушают бойцы –
Товарищи мои…

Та після закінчення училища Анатолій не повернувся до своєї частини, до своїх товаришів. Він був призначений в 758-й армійський винищувально-протитанковий артилерійський полк командиром взводу 6-ї батареї, яка залишилася без офіцерів.

Перший бій, в якому взяв участь молодший лейтенант А. Бальцер, був за визволення Пушкінських місць – село Михайлівське та його околиці.

6-а батарея отримала завдання переправитися через річку Велику і зайняти там вогневі позиції. Але командування попередило, по можливості, стріляти з гармат якомога менше, щоб не загубити святині, пов’язані з іменем поета.

Особливість місцевості була такою, що ворог знаходився на узвишші, ховався у хвойних лісах, його було не видно, а наші війська перед ним, як на долоні, в деяких місцях він із зайнятих висот переглядав бойові порядки наших передових частин на 20-30 кілометрів.

Та вихід був знайдений. Солдати позаготовлювали снігові блоки і ними замаскували батарею, і ворог її не помітив. Коли 7 квітня почався наступ, то батареї полку дієво підтримали наступ нашої піхоти. Ті батареї, які не здогадалися замаскуватися, понесли втрати. Було в них підбито двоє «студебекерів» та дві гармати. Були вбиті та поранені.

Німці ще провели нічну контратаку, але у них нічого не вийшло. Та вони таки зуміли відбити наступ радянських військ, і через два тижня боїв наступ припинився. В цих боях був знову поранений в ногу Анатолій Бальцер та залишився в санчасті полку, не захотів евакуюватися. Через кілька днів, після одужання, повернувся на батарею.

Як не сумно признавати, але на цей раз не вдалося відбити у німців Пушкінські місця, незважаючи на втраті в техніці і в людях. Отака правда війни…

В червні 1944 р. наказом по армії молодший лейтенант Бальцер призначається начальником хімслужби полку. Починається нова сторінка в біографії бойового офіцера. За своїми службовими обов’язками він вже не знаходився в бойових порядках піхоти, перебував в полковому тилу. Але на війні як на війні! Передбачити події неможливо.

Якось повертався в штаб полку вулицями прифронтового містечка Ауце, який знаходиться неподалік від курорту Тукумс, що біля Ризької затоки.

Зустрічний офіцер, капітан, спитав:

• Друже, немає вогника?

Анатолій зупинився, якраз під будинком, витяг з кишені сірники, хоч сам не палив, але носив із собою, і дав капітанові запалити.

В цей час – за рогом будинку, де вони стояли і куди йшов Бальцер, з гуркотом розірвався снаряд.

• Дякуй, лейтенанте, що зупинив тебе! – посміхнувся незнайомий капітан.

Потім Анатолій ще довго беріг отой щасливий коробок.

Коли вдалося оточити німців під Ригою і випала якась година перерви між боями, Анатолій Бальцер 21 лютого відзначив свій день народження. Виповнилося йому 23 роки. Він запросив своїх знайомих офіцерів і старшин, які розмістилися в критій машині «ГАЗ-АА», і за рахунок зібраної наркомовської пайки почали відмічати день народження.

Та раптом поблизу стався якийсь гуркіт, і солдати, які в цей час неподалік теж обідали, попадали на сніг. Що таке? Що сталося? Визирнули з машини, повиходили з неї, побачили, що під «газиком» лежить снаряд, який не розірвався. Швиденько відігнали машину у безпечне місце, і випили за здоров’я щасливого іменинника.

Мабуть, це був останній випадок, коли життя Анатолія Бальцера на війні було на грані життя і смерті.

8 травня німецьке угрупування «Курляндія», яке було оточене біля Риги, капітулювало. Одночасно капітулювала і фашистська Німеччина. Закінчилася війна. Коли про це дізналися солдати, вони палили у небо з усіх видів зброї. Їм пощастило, і вони дожили до Перемоги.

Вже після війни видатний поет сучасності Олександр Твардовський написав вірша, в якому передав почуття всіх тих, хто залишився живим:

В тот день, когда окончилась война
И все стволы палили в счет салюта,
В тот час на торжестве была одна
Особая для наших душ минута.
В конце пути, в далекой стороне,
Под гром пальбы прощались мы впервые
Со всеми, что погибли на войне,
Как с мертвыми прощаются живые.
Внушала нам стволов ревущих сталь,
Что нам уже не числиться в потерях.
И кроясь дымкой, он уходит вдаль,
Заполненный товарищами берег.
Заполненный товарищами берег…

А живі поверталися додому. Серед них був і Анатолій Бальцер, який демобілізувався у 1946 році. Його залишали в армії, та він зрозумів, що просування по службі в нього через батька не буде, тому не погодився. А може він відчував, що це не його справа? Мабуть і це. У всякому разі Анатолій Бальцер приїхав у Запоріжжя і вже у вересні відновився в машинобудівному інституті.

Влітку з ним трапилася на Дніпрі пригода. Заплив далеко від берега, забув, що в нього поранені ноги, і коли повертався назад, праву ногу звело і він почав тонути. На березі були люди, Анатолій гукав їх, але ті думали, що він шуткує, сміялися і махали йому руками.

Його потягло під воду і, мабуть, він би захлинувся і потонув, але майнула думка: «Повернутися живим з війни і потонути у себе вдома!». Зібрав останні сили, зчепив зуби, винирнув і поплив до берега. Головне, не зупинятися. Плив до тих пір, поки не опинився на землі, лежав, приходячи в себе. Тільки тоді ті, хто був на березі, здогадалися, що тут щось не так, підбігли і витягли Анатолія на суходіл.

Та провчився Анатолій недовго. Час був непевний, післявоєнна розруха, та й ще додався до цього голод, треба було якось виживати. Анатолій брав домашні речі і віз їх продавати або обмінювати на продукти в Краснодарський край та на Кавказ, які були не так зачеплені голодом.

Таких вояжів він зробив не менше трьох, рятуючи матір і молодшого брата від голоду. Після цих вояжів прострочив час навчання в інституті. Постало питання працевлаштування. Мати порадила звернутися до завідуючої обласної бібліотеки ім. М. Горького, де вона працювала бухгалтером. Так Анатолій Бальцер опинився на посаді молодшого бібліотекаря в обласній бібліотеці. Думав тимчасово, а вийшло на все життя.

На новій роботі він поринув у чарівний світ книги, який його більше не відпустив від себе. Працює спочатку молодшим бібліотекарем, потім бібліографом, завідуючим довідково-бібліографічним відділом, заступником директора, а з 1961 року директором бібліотеки. Одночасно, у 1947 році вступає до Харківського бібліотечного інституту, який закінчує (заочно) у 1951 році.

У лютому 1948 року одружився із працівницею бібліотеки Іриною Лаврентьєвою, яка на той час закінчила Мелітопольський бібліотечний технікум і потрапила працювати в обласну бібліотеку.

Тепер, з висоти часу, добре видно цю подвижницьку працю. Недаремно кажуть, що світ тримається на самих подвижниках.

Рядовий читач, який кожного дня йде в бібліотеку, навіть не здогадується, скільки підготовчої праці зроблено працівниками бібліотеки на чолі з директором, щоб він міг прийти на абонемент чи в читальний зал і отримати потрібне видання, зробити з нього виписку, знайти в книзі те, що шукаєш роками, або просто взяти твори улюбленого автора, Cтендаля чи Лермонтова, чи якусь новинку, люб’язно запропоновану бібліотекарем. І це відбувається кожного дня, які шикуються в скороминущі тижні, що, в свою чергу, переростають в швидкоплинні місяці, з яких виникають довгі роки.

Я на все життя запам’ятав той день, коли в бібліотеці, яка знаходилася неподалік нашого студентського гуртожитку, бібліотекар, молода жінка, запропонувала мені почитати щойно надрукований в журналі «Москва» роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Я і досі вдячний їй за те, що вона прилучила мене до однієї з вершин світової літератури.

А Анатолію Івановичу прийшлося займатися цією необхідною для суспільства роботою довгих 35 років (1947-1982).

Як кожний фанат своєї справи, він намагався зробити її як найкраще. Підбирав раритетні видання з історії Запорізького краю, виховував небайдужою до своєї роботи молодь, передаючи їй свій великий професійний і життєвий досвід…

Завдяки йому почалося будівництво спеціального приміщення для бібліотеки, і знову саме його стараннями було воно доведено до завершення. Наче передбачаючи наше непросте сьогодення, Анатолій Іванович разом із архітектором Леонідом Гольдштейном так спроектували будинок бібліотеки, що крім неї нічого більше в приміщенні не може функціонувати. Мудра далекоглядність, як на наші часи, коли «нові українці» виселяють з тих приміщень, які їм сподобалися, дитсадочки, школи, редакції газет, навіть лікарні.

Тепер стоїть в центрі міста храм книги – обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького, яка з повним правом повинна носити його ім’я і в якій продовжують працювати його учні і учні його учнів і в якому побував за своє життя практично кожний мешканець міста.

Ось що кажуть про нього його учні.

Директор обласної бібліотеки імені О. М. Горького Інна Павлівна Степаненко:

• Чудова і славна людина. Він мені був як батько. Коли я стала директором, він мені три роки допомагав, поки я не навчилася.

Заступник директора обласної бібліотеки Наталія Анатоліївна Купреєва:

• Був суворим, міг спитати, але одночасно був доброзичливий. Якщо робив якесь зауваження, то одночасно підказував, як треба зробити.

Завідуюча відділом краєзнавчої літератури Ганна Миколаївна Нагорна:

• Був чуйною і доброю людиною. З ним легко було працювати, ми всі його любили.

А в 1998 році, за ініціативи Запорізької бібліотечної асоціації, Запорізьке відділення фонду культури України заснувало щорічну обласну премію імені А. І. Бальцера в галузі бібліотечної справи і першим її лауреатом стала учениця Анатолія Івановича директор бібліотеки ім. О. М. Горького І. П. Степаненко.

У 2004 році, до 100-річчя від дня заснування бібліотеки, лауреатом премії ім. А. І. Бальцера стала його дружина Ірина Григорівна Бальцер, ветеран і відмінник бібліотечної справи, яка пропрацювала в бібліотеці з 1947 до 1986 року. З 1951 до 1967 року була завідуючою абонементом, а з 1967 до 1986 року заввідділом обробки бібліотеки.

Ось ми і підійшли до завершення нашої розповіді про Анатолія Івановича Бальцера…

В одній із своїх книг він приводить латинський афоризм: «Я зробив, що міг, а хто може, хай зробить краще».

Дійсно, Анатолій Іванович зробив багато, зайняв своє почесне місце в історії нашого Запоріжжя, став в один ряд із знаменитими бібліографами, такими, як Микола Рубакін та Михайло Комаров.

Шкода тільки, що ці гарні слова ми кажемо, як майже завжди, навздогін Анатолію Івановичу. А треба було б сказати йому це за його життя.

…Коли я буваю в обласній бібліотеці, то не полишає мене відчуття, що Анатолій Іванович знаходиться десь поруч. Ось він вийшов із кабінету і йде, трошки кульгаючи на праву ногу, по приміщенню установи, придивляючись до того, як живе бібліотека. Зустрічаємося з ним очима, і він мені легенько хитає головою, як це бувало за життя.

В. І. Шевченко

 АНАТОЛИЙ БАЛЬЦЕР: «Я СДЕЛАЛ, ЧТО МОГ,
КТО МОЖЕТ, ПУСТЬ СДЕЛАЕТ ЛУЧШЕ»

Таким изречением в переводе с латинского, приведенном в его книге «На службе народу» – о 90-летней истории главной библиотеки области, – по праву можно охарактеризовать творческий путь настоящего интеллигента, сеятеля Добра, жизненный путь которого закончился сорок дней назад, – Анатолия Ивановича Бальцера.

Так случилось, что написанные мной строчки об Анатолии Ивановиче (см. «НГ» от 21.05.97 г.) были последними из опубликованных в газетах области при его жизни.

Последняя его встреча с коллективом областной научной универсальной библиотеки состоялась 29 декабря 1996 года, на Дне библиотекаря. Читал стихи… Несколько разговорных фраз – со мной; удивили его непосредственность, чувство, что мы давно знакомы.

А 26 мая сего года неподдельной скорбью и печалью всех сотрудников библиотеки поразила весть об уходе его в Вечность.

«Такого человека уже не будет. Я считаю, что Анатолий Иванович был для нас и учителем, и отцом, особенно для молодых специалистов, приходящих на работу в библиотеку» (Инна Павловна Степаненко, директор библиотеки).

«Его вклад в краеведческую библиографию настолько значителен, что я поставила бы его в ряд выдающихся библиографов не только современности, но и всей истории Украины. А знаком он был с кем! С директором Пушкинского музея в Михайловском Гейченко. С Серовым – бывшим директором Ленинской библиотеки. С Фонатовым – библиографом Института усовершенствования библиотечных работников в Москве. Я боюсь сравнивать Анатолия Ивановича с кем-либо… Как Лихачёв в литературе, так Бальцер в библиотечном деле был столь же значительной личностью. Все, что он написал в книге „На службе народу“, у него прошло через сердце. С 1982 года он уже не был директором библиотеки, но его знали и ныне работающие молодые сотрудники. …О таких людях, как Анатолий Иванович, мы читали, но не замечали, что рядом был удивительный человек» (Любовь Алексеевна Беляева, заведующая справочно-библиографическим отделом библиотеки).

«Мне видится Анатолий Иванович человеком, который делал добро, не уповая на благодарность. Вспоминается, что он был заботлив. У него был такой „ключик“, который как бы открывал дорогу к сердцу любого человека. Он писал благодарственные письма родителям молодых специалистов. Это окрыляло в работе. Он в буквальном смысле взращивал молодых специалистов, мог безошибочно определить их путь на поприще библиотечного дела, видел индивидуальные способности человека. В Любови Алексеевне Беляевой увидел библиографа; у Валентины Ивановны Жук – способность редактора; у Инны Павловны, которая была при нем заместителем – качество „обильного“ руководителя. Он ваял наш коллектив. И сейчас, несмотря на трудные времена, мы чувствуем, что мы нужны людям, читателям, что мы – как надежда на будущее возрождение, и наша работа исцеляет людские души…

Анатолий Иванович не защитил ни кандидатскую, ни докторскую диссертации, хотя обстоятельства подтверждают, что он прекрасно знал историю родного края. А как он знал литературу! Любил лирику. У него была удивительная память. Он читал часами Пушкина, Шевченко, Сосюру, Константина Симонова, Драча, Бориса Олийныка. Любил наших запорожских поэтов. Был в содружестве с драматическим театром, филармонией, писателями области.

Он очень скромно прожил свою жизнь. Может, это будет сказано слишком приземленно или, возможно, возвышенно, но у него не было ни машины, ни дачи; но был он настолько богат душой, что останется для меня, для нашего города идеалом чистоты… Он никогда не повышал голос на человека.

Он – человек неповторимый. …Он ушел, но его дух еще среди нас. Он – человек, который излучал свет!» (Клавдия Яковлевна Протасова, заведующая отделом читальных залов библиотеки, награждена медалью «За трудовую доблесть»).

Статьи Бальцера об опыте и юбилеях областной библиотеки, теории и практике библиотечной работы публиковались во всесоюзных и республиканских журналах, сборниках, в местной печати. Он – активный участник дискуссий по вопросам библиотечно-библиографической жизни страны.

Большой ценитель и знаток поэзии, он мог к любому мероприятию, юбилею, просто событию или же случаю подобрать поэтические строчки.

Одна из его фронтовых дорог прошла через Пушкиногорье; освобождал село Михайловское… Хотел, чтобы и внук Алеша полюбил поэтическую музу…

Родившись в Запорожье, Анатолий Иванович оставался патриотом своего города. Вечные ему за это уважение и память!

Людмила Вислоух,
Наш город (Суббота). — 1998. – 23 апр.

 ПОРУЧ З КНИГАМИ

Тридцять два роки віддано бібліотеці… Більше половини прожитого. І коли б треба було вказати на конкретну людину, яка на своєму місці, то поміж інших мені відомих я б назвав Анатолія Івановича Бальцера.

Покликання? До війни він встиг стати студентом Запорізького машинобудівного інституту. У сорок шостому відновив навчання. Не знаю (і сам Анатолій Іванович зараз не може пригадати), чи почував себе у своїй тарілці, навчаючись у технічному вузі, але одне почуття з тих часів збереглося у недоторканому вигляді. У ньому вся суть. Зараз я надам слово Анатолію Івановичу, і ви зрозумієте, що мається на увазі: «Завжди, коли я опинявся поміж стелажами з книгами, мене огортало почуття піднесення, благоговіння перед надбанням людського розуму. Думалось: ось на цих полицях все те, до чого дійшли люди, над чим ламало і ламає голову не одне покоління. Народжувались і вмирали люди, щезали цілі народи, але їх думки, почуття прахові не піддалися. Вони тут, ось у цих книгах. А тоді не давала спокою думка: так багато написано і так мало мною прочитано. Хотілося завжди бути поруч з цим, як казав Горький, джерелом знань».

Покликання? Саме воно. Він тоді зрозумів, що професія інженера не для нього. І без жалю залишив інститут. І було йому тоді двадцять п’ять років. Не скажеш, щоб мало, але було ще не пізно… Згодом закінчив Харківський бібліотечний інститут.

Людей, котрі ідуть назустріч своєму покликанню, менше за все цікавить матеріальна вигода. Для них головне робота. От і Бальцер. Спершу йому обіцяли посаду бібліографа, але довелось працювати бібліотекарем. Та ще й молодшим. У бібліотеці, яка сьогодні є обласною імені М. Горького. Оскільки у цьому році їй виповнюється сімдесят п’ять, то, я гадаю, варто кілька слів сказати про саму бібліотеку. Ось дещо з першого звіту про рік роботи: «Помещаясь, и то, благодаря просвещенному к ней вниманию со стороны города, в одном углу зала заседаний Думы, библиотека не может функционировать беспрерывно, так как заседания Думы происходят и по вечерам, а днем там же идут очередные занятия по канцелярии». Бібліотечний фонд тих часів нараховував десь близько однієї тисячі примірників. 1940 рік – майже півтори сотні тисяч. А відразу ж після визволення Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників – жодної книги. Згоріли всі, разом з приміщенням. І ось один з жахів минулої війни: бібліотека, якій вже три чверті століття, не має жодної книги з довоєнним штемпелем. Не вціліли. Не змогли вціліти.

Скільки існують книги, стільки й зустрічаються люди, з яких одні їх палять, а інші створюють і бережуть. Чия праця тут є сізіфовою, доводить те, що книги живуть. Живуть! Наведений факт характеризує кожне з цих діаметрально протилежних зусиль. Ще ставлення до книги визначає самих людей. Конкретно – у мене є нагода зараз сказати про Анатолія Івановича Бальцера, директора обласної бібліотеки імені М. Горького. Ви вже знаєте, що його покликання визначила саме любов до Книги.

Він прийшов у бібліотеку у сорок сьомому. Пройшовся між стелажами, на яких стояли книги. Нові – бібліотека відроджувалася. Одні потрапили сюди по лінії Держлітфонду СРСР, інші принесли люди. Самі. Для того, щоб була у нас бібліотека, і щоб ті книги могли читати інші. Всі щоб могли читати.

Анатолій Бальцер працював офіційно бібліотекарем. Так би мовити, у першу зміну. Другу – теслярував. Коли закінчувався робочий день, виходив на подвір’я, де стояли два великі «козли», на них – довга, товста колода. Справжній тесля, якого відшкодувало одне будівельне управління, забирався на «козли», Анатолій стояв унизу. Вони розпускали товсту колоду на дошки. Потім ті дошки самі ж стругали, потім настеляли з них підлогу у бібліотеці, ремонтували двері, виготовляли стелажі.

Бібліотечна робота і зараз неприбуткова, а тоді тим паче. Ніхто не платив і за теслярство. Проте не став Анатолій Бальцер шукати «легкої» роботи.

У п’ятдесят третьому році бібліотека приїздить до нового приміщення – біля стадіону «Металург». На той час Анатолій Іванович Бальцер уже завідує бібліографічним відділом. Знову, як колись, він береться за рубанок. Але спершу виготовив креслення. На стелажі, взагалі на всі меблі, які мали стояти у новій бібліотеці. Анатолій Іванович все врахував: і можливості нових зал, і перспективу розвитку бібліотеки, подбав і про зручності працівників. Коротше кажучи, до виготовлення креслень у нього був індивідуальний підхід в ідеалі. Замовлення на меблі виконував деревообробний комбінат Дніпробуду. І Бальцер чи не щодня навідувався туди. Брав найактивнішу участь.

Самовіддану людину, мабуть, і визначає саме те, що, коли треба, вона не поділяє обов’язки на «мої» і «не мої». І не вимагає потім відшкодування «за перевитрату енергії». Я не лише дошки, стелажі, креслення маю на увазі. Хочу навести ще один факт.

З 1962 року Анатолія Івановича Бальцера призначають директором бібліотеки. На той час наша обласна уже мала і більш-менш пристосоване для неї приміщення, і відповідний книжковий фонд. Що залишається робити директорові у такому випадку? А працювати. Тобто – керувати? Не лише Анатолій Іванович «придумав» собі такий додаток до прямих обов’язків – він кілька років під час відпусток, відряджень їздить південними областями республіки – збирає літературу про Запорізький край. Нерідко до його рук потрапляють цінні, мало не унікальні видання. Так з’явились у бібліотеці імені М. Горького книги Новицького, Скальковського, Яворницького, Чужбинського.

Тридцять два роки віддано бібліотеці… З них уже майже сімнадцять – директорству. А от нещодавно, завітавши до Анатолія Івановича, я застав його за написанням листа. Виявляється, довго по війні він розшукував своїх фронтових товаришів, декого знайшов, і ось уже стільки років регулярно обмінюється з ними листами. Пишуть Анатолію Івановичу Бальцеру також школярі з тих місць, які він колись визволяв від німецько-фашистських загарбників. Між іншим, у квітні сорок четвертого року він брав участь у визволенні Пушкінського заповідника у селі Михайлівському. Там тоді його втретє поранило… Анатолій Іванович почав згадувати. І відчувалось, як міцно переплелись у його свідомості минуле і сучасне. Не архівними, живими, мов із сьогоднішнього дня, поставали його спогади. Так буває в людей, які живуть повноцінним життям.

Костянтин Сушко,
Комсомолець Запоріжжя. — 1979. — 22 берез.

 АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ БАЛЬЦЕР

Анатолій Іванович Бальцер належить до кращих бібліотечних фахівців повоєнного покоління, на долю яких випало відроджувати і розвивати бібліотечну справу на Україні.

Біографія його схожа на життя багатьох людей, наших сучасників, які прийшли до свого покликання, маючи за плечима великий життєвий досвід.

Народився Анатолій Іванович 21 лютого 1922 року у Запоріжжі у робітничій родині. 1938 року пішов працювати на завод слюсарем, а вечорами відвідував середню школу робітничої молоді, наполегливо займався самоосвітою.

Мріяв стати інженером, і у 1940 року вступив до Запорізького машинобудівного інституту. Але не провчився й року – розпочалася війна. Шляхами війни пройшов по Україні, Псковщині, Латвії, Естонії. Та найпам’ятнішим епізодом тих воєнних літ була участь у визволенні села Михайлівського, славнозвісного своїм Пушкінським заповідником.

Демобілізувавшись, Анатолій Іванович залишив машинобудівний інститут і почав працювати в обласній бібліотеці ім. О. М. Горького. Практичний досвід він здобував на посаді бібліографа довідково-бібліографічного відділу, де працював близько 14 років.

У 1947 році вступив до Харківського бібліотечного інституту, закінчивши його у 1951 році, призначається завідуючим довідково-бібліографічним відділом, яким керує до 1961 року. За цей період він зробив певний внесок у практичний розвиток бібліографії на Україні.

Ще в 50-і роки Анатолій Іванович бере участь теоретичній постановці та в практичному розв’язанні проблем удосконалення системи довідково-бібліографічного обслуговування читачів і створення відповідного апарату, визначенні напрямків даної роботи у сфері діяльності обласної і районних бібліотек; налагоджує видавничу роботу відділу ті інформаційне обслуговування працівників науки і промисловості області; дещо згодом організовує об’єднання бібліографів міста. В цей час пише кілька статей, бере участь у обговоренні і рецензуванні бібліографічних посібників і підручників, в роботі республіканських і всесоюзних нарад бібліографів.

Крім цього, А. І. Бальцер спеціалізувався і як бібліограф-краєзнавець: удосконалює схему зведеного каталога краєзнавчої літератури обласної та відповідних картотек районних бібліотек, чимало робить для комплектування фонду бібліотеки цінними краєзнавчими виданнями дореволюційного і радянського періодів, складає ряд бібліографічних матеріалів. З ним і зараз радяться запорізькі краєзнавці, а також бібліографи бібліотек міста.

З 1961 року і по сьогодні Анатолій Іванович – директор Запорізької обласної бібліотеки ім. О. М. Горького. За цей період показав себе здібним організатором і досвідченим практиком бібліотечно-бібліографічної справи.

Як керівник обласного методичного центру він докладає багато зусиль і енергії щодо добору, розстановки та навчання кадрів, практичного удосконалення системи бібліотечного обслуговування трудящих та розвитку науково-інформаційної служби, поліпшенню матеріально-технічної бази бібліотек та організаційно-методичного керівництва.

Незважаючи на велику організаторську роботу, Анатолій Іванович завжди цікавиться новинами бібліотечного життя, активний учасник всіх обласних бібліотечних нарад семінарів і науково-практичних конференцій, виступає з статтями про роботу бібліотек в обласних газетах, по радіо і телебаченню, провадить значну роботу по редагуванню видань обласної бібліотеки.

А. І. Бальцер – один із найдосвідчених працівників обласних бібліотек республіки. Він відомий своєю невичерпною працездатністю, глибокими практичними знаннями бібліотечної справи, як вмілий організатор, педагог і новатор. Це за його ініціативи у 1965 році бібліотеки області вперше провели «Свято книги», яке потім набуло поширення серед бібліотек інших областей.

Свій великий практичний досвід він уміло передає молодшому поколінню працівників бібліотеки, а також учням Мелітопольського культосвітнього училища та студентам інститутів культури.

Врівноваженість і чуйність, закоханість у свою професію – ці риси роблять його людиною привабливою і приємною у діловому спілкуванні.

А. І. Бальцер нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня і трьома медалями. Він як депутат міської Ради провадить велику громадську роботу.

А. І. Бальцер віддав бібліотечній справі 25 років. За багаторічну сумлінну працю він неодноразово відзначався почесними грамотами союзного і республіканського значення та нагороджений значком Міністерства культури СРСР «За отличную работу». І зараз Анатолій Іванович сповнений нових творчих задумів і енергії.

В. І. Жук,
Бібліотекознавство та бібліографія. —
— В. 13.— С. 121–123.

ТВОРЕЦЬ ХРАМУ

На 80-річчя А. І. Бальцера
світлої його пам’яті

 Любити книгу – справді, Божий дар,
його, як і талант, не кожен має.
Хлопчина змалку полюбив «Кобзар»
і з ним пройшов своє життя до краю.

Крім Шевченка, любив Толстого він,
«Війну і мир» читаючи запоєм.
Йшов із ними в одну з жахливих війн,
і переможцем він виходив з бою.

І в мирний час талант його не зник,
хоч, здається, не діло чоловіче
сидіть і порпатись у стосах книг,
але талант й про них писати кличе.

Та він піднявсь, щоб збудувати храм,
бо це була найбільша мрія в світі –
поставить храм на радість усім нам,
цей книжний храм науки і освіти.

Біжать до храму студентки молоді,
старі кульгають в храм цей перевальцем.
Цей храм – вінець незлічених трудів,
яким прославивсь Анатолій Бальцер…

Віддаймо шану йому, трудівнику,
і тим, хто служить в цьому храмі нині.
Зробіть хто більше на своїм віку,
ніж він зробив у рідній Україні!..

Іван Науменко,
21 лютого 2002 року, м. Запоріжжя

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 

А

Атаманчук И. – 121

Б

Бальцер А. І. (Бальцер А. И.) – 1–87, (88–142)

Бєляєва Л. О. – 117

Бойко П. – 9

Болгов В. В. – 92

В

Вільчек С. Я. (Вильчек С. Я.) – 68, 73, 74, 84, 86

Віслоух Л. (Вислоух Л.) – 133, 135

Волкова О. В. – 88–91

Воловик В. И. – 114

Г

Глебова Л. – 74

Горький О. М. – (49)

Гришко М. Ф. – 120

Д

Джигурда О. П. – (66)

Дикова Т. Н. – 120

Довбаш Г. – див.: Нагорна Г. М.

Дутова О. – 111

Ж

Жук В. – 31, 119, 123

З

Загребельний П. А. – 12

И, І

Иваненко П. – 131

Ізюмова Л. Ф. – 115, 116, 117

К

Кийко С. – 65

Кисельова В. П. – 10

Киценко М. – (29)

Колодка Л. – 91, 94

Костыря З. Г. – (6)

Кузнецов В. – 72

Купреєва Н. А. – 3–5, 98, 110

Л

Ленін В. І. – (74)

Лях Г. П. – 59, 87

М

Мажара Л. – 1

Макаренко Л. Л. – 10

Маслова М. В. – 89

Мацієвська Г. – 89

Н

Нагорна Г. М. – 65–67, 71, 106, 111, 112, 115, 128, 129, 140

П

Палівода Т. М. – 89

Пономарьова Н. – 59

Пономарьова С. – 115, 116, 127

Р

Ребро П. П. – (65), 99, (110)

С

Сльота В. П. – 102

Стадніченко О. О. – 110

Степаненко І. П. – 1–7, 9, (89), 91, 93, 95, 96, 98, 100, 101,103–105, 107–109, (112), 116, 125, 126, (130), 135-137.

Сукманова Т. – 124

Сушко К. – 138

Т

Тарлінська О. – 1

У

Удовіченко Л. (Удовиченко Л.) – 69, 70, 75–85

Х

Ходос Ю. – 59

Хорунжий А. М. – 12

Ш

Шевченко В. – 122, 141

Шершньова І. В. – 88, 90, 101, 104, 108, 111, 117

Ю

Юрик Ю. – 126