26.01.2021
Коментарів - 0
Переглядів - 999
МИХАЙЛЮТА
ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ:
публіцист, письменник, кінодраматург
Бібліографічний покажчик
Від укладачів
Біографічна довідка
Прощені і блаженні
Бібліографія публікацій
Кіно — та відеофільми
Публікації в електронних виданнях
Біографічна довідка
Прощені і блаженні
Бібліографія публікацій
Кіно — та відеофільми
Публікації в електронних виданнях
Даний бібліографічний покажчик присвячений нашому земляку, уродженцю Гуляйпільщини, відомому сучасному українському письменнику, журналісту, кінодраматургу, Олександру Олександровичу Михайлюті. Своїми творами, публіцистичними статтями у загальноукраїнській та регіональній періодиці він активно підтримує творення незалежної демократичної України, захищає українську мову й культуру, сприяє відродженню наших національних святинь, національної духовності.
Ще у 90-ті роки минулого століття світ побачила гостропубліцистична книга О . Михайлюти "Ми не раби ", де розкриваються маловідомі на той час сторінки нашої історії – голод в 30-40 рр ., трагічні долі робітників, колгоспників, інтелігенції , партійних та комсомольських працівників, їхніх сімей, що невинно постраждали від репресій, "Алілуя", художньо – документальний нарис про голодомор 1933-го , книга повістей та оповідань "Секретний ешелон"(1995). Він автор кіноповісті "Нестор" про Н.І. Махна – керівника Селянського руху опору 1918-1921рр., кіносценарію "Рожеве сонце Салангу"- про незвичайні пригоди українського хлопця , солдата Радянської Армії на афганській війні та унікального відеофільму "Рана"- про злочини у казармах Радянської Армії , відеофільм " Где так вольно дишіт человєк…".– свідчення потерпілих від сталінських репресій .
Посібник містить вступну статтю, біографічну довідку, список видань творів, основні публікації в збірниках та періодичних виданнях, відгуки про його роботу та діяльність, список доповідей і публікацій на конференціях, симпозіумах і семінарах. Матеріали розміщено в хронологічному порядку.
Видання адресоване науковцям, викладачам історії, студентам, бібліотечним працівникам та широкому загалу читачів.
Відбір літератури завершено у вересні 2010 року. На вичерпну повноту автор покажчика не претендує. Для зручності пошуку матеріалів додається
" Іменний покажчик" авторів і згаданих людей.
Ще у 90-ті роки минулого століття світ побачила гостропубліцистична книга О . Михайлюти "Ми не раби ", де розкриваються маловідомі на той час сторінки нашої історії – голод в 30-40 рр ., трагічні долі робітників, колгоспників, інтелігенції , партійних та комсомольських працівників, їхніх сімей, що невинно постраждали від репресій, "Алілуя", художньо – документальний нарис про голодомор 1933-го , книга повістей та оповідань "Секретний ешелон"(1995). Він автор кіноповісті "Нестор" про Н.І. Махна – керівника Селянського руху опору 1918-1921рр., кіносценарію "Рожеве сонце Салангу"- про незвичайні пригоди українського хлопця , солдата Радянської Армії на афганській війні та унікального відеофільму "Рана"- про злочини у казармах Радянської Армії , відеофільм " Где так вольно дишіт человєк…".– свідчення потерпілих від сталінських репресій .
Посібник містить вступну статтю, біографічну довідку, список видань творів, основні публікації в збірниках та періодичних виданнях, відгуки про його роботу та діяльність, список доповідей і публікацій на конференціях, симпозіумах і семінарах. Матеріали розміщено в хронологічному порядку.
Видання адресоване науковцям, викладачам історії, студентам, бібліотечним працівникам та широкому загалу читачів.
Відбір літератури завершено у вересні 2010 року. На вичерпну повноту автор покажчика не претендує. Для зручності пошуку матеріалів додається
" Іменний покажчик" авторів і згаданих людей.
Кривоший О.П.,кандидат історичних наук, дослідник української минувшини,
Нагорна Г.М., завідувачка відділу краєзнавчої роботи Запорізької ОУНБ
Олександр Олександрович Михайлюта народився 20 січня 1958 року в селі Заріччя (околиця м.Гуляйполя) Гуляйпільського району Запорізької області. Навчався у третій Гуляйпільській середній школі. Вчився добре. Літературну діяльність розпочав з поезії, дебютувавши 15-ти річному віці на сторінках районної газети "Зоря комунізму" віршем "Весілля".
З цього короткого, з десяток разів правленого, гуляйпільського "Весілля" і почалася дорога Сашка Михайлюти у світ поезії, художньої прози, журналістики та кінодраматургії.
Після закінчення у 1980 роціфакультету журналістики Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, працював кореспондентом Гуляйпільської районної газети, завідуючим відділом обласної газети „Комсомолець Запоріжжя”, власним кореспондентом газет „Молодь України”, „Голос України”, політичним оглядачем Пресового Агентства Новин, керував у Запоріжжі науково — редакційним підрозділом з підготовки та випуску серії книг „Реабілітовані історією”. Виконував обов`язки прес – секретаря фракції Верховної Ради України "Реформи і порядок", яку очолював народний депутат С.В. Соболєв.
В 1997 році, вже знаний в Україні журналіст О.Михайлюта очолив оргвідділ Національної Спілки журналістів України, а вже наступного 1998 року був обраний секретарем Спілки, директором Журфонду України. З 2002 року він деякий час секретарює у Національній Спілці письменників України. Працював головним спеціалістом у секретаріаті першого заступника Голови Верховної Ради України, з 1994 по 2004р. був помічником — консультантом народного депутата А.В.Єрмака. А ще почергово працював головнимредакторомжурналів „Епоха”, „Кияни”, „Журналіст України”. Нині О.О. Михайлюта – головний редактор журналу "Райони України".
З 1983р.О.О. Михайлюта – член Національної Спілки журналістів України, а з 1995р. Національної Спілки письменників України.
В 1990 р. Запорізьке обласне Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка висунуло кандидатуру О.Михайлюти кандидатом у депутати Верховної Ради України на виборах по Орджонікідзевському виборчому округу (м.Запоріжжя). Тоді за О.Михайлюту фактично проголосувала більшість виборців (понад 38 тис.), проте окружна виборча комісія, оформила протокол на користь іншого кандидата.
Михайлюта один із організаторів запорізького товариства „Меморіал” (1990) (воно було зареєстроване як ініціативна група "Реабілітація" і діяло при обласній молодіжній газеті "Комсомолець Запоріжжя") та Оганізації солдатських матерів України (ОСМУ) (1990).
В 1998 році Олександр Олександрович брав активну участь у відзначенні 110-ї річниці від дня народження Н.І.Махна, створенні громадської організації "Товариство Нестора Махна „Гуляй-Поле” (засновники: А.В.Єрмак, М. О.Бут, В.М.Ярош і О.О.Михайлюта).
Олександр Михайлюта, учасник Помаранчевої революції 2004-го року на майдані Незалежності у Києві. Він написав і видав одну з перших книг про тогочасні події на Майдані і в Україні — "Помаранчевий репортаж" .
З 2002 р. О. Михайлюта очолює Центральну раду Всеукраїнської громадської організації "Професійна спілка "Журналіст України". За цей час, підготував та випустив у світ 4 числа " Білої книги про утиски ЗМІ та окремих журналістів в Україні"Преса і влада"".
Прозаїк і журналіст О.О.Михайлюта – автор 16 книг прози і публіцистики, понад 2000 публікацій у засобах масової інформації та колективних збірниках, автор відеофільмів „Рана”, „Гдє так вольно дишіт чєловєк…”, "Загадка Дивина". За його повістю „Секретний ешелон”, 1993 року, знято повнометражний однойменний художній фільм (Одеська кіностудія „Благовіст” , режисер Я.Лупій), який демонстрували провідні телеканали Росії та України.
Творчість О.О.Михайлюти високо оцінювали класики української літератури Олесь Гончар, Микола Вінграновський, Борис Олійник…Він – лауреат премії журналу "Дніпро", премії "Незалежність" Київської спілки журналістів, Всеукраїнського фонду "ХХІ століття" за літературний сценарій телефільму "Україна: погляд у майбутнє", нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2005) та Почесною Грамотою Верховної Ради України "За особливі заслуги перед українським народом" (2005), Подякою Київського міського голови.
О.О.Михайлюта у різні роки тісно співпрацював з членом-кореспондентом АМН України, доктором медичних наук, професором, головою Національної ради з питань охорони здоров'я населення України М.Є Поліщуком; доктором економічних наук, професором, відповідальним секретарем Національної ради з питань науки, інвестицій та сталого розвитку В.Я.Шевчуком;доктором історичних наук, професором, проректором Запорізького національного університету Ф.Г.Турченком; доктором філологічних наук, професором Запорізького Національного університету В.А.Чабаненком; доктором економічних наук, професором, проректором Академії статистики та обліку, головою Наукового товариства ім. .С.Подолинського В.О.Шевчуком; доктором історичних наук, професором, заступником директора Інституту національної пам'яті В.Ф.Верстюком; керівником прес-служби Верховного Суду України А.Бенем;керівником прес-служби Генеральної прокуратури України Ю.Бойченком; доктором державного управління, професором, ректором Міжнародного класичного університету В.М.Огаренком; віце-президентом НАК "Енергоатом" В.М.Пишним; генерал-майором податкової служби В.П.Сичевським; народною артисткою України Тетяною Мірошниченко; вдовою Миколи Руденка, видатного дисидента 70-х років минулого століття, засновника Української Гельсінської спілки, Героя України, Раїсою Руденко; народним артистом України Іваном Гаврилюком; відомою ведучою Українського радіо Еммою Бабчук; телекритиком і сценаристом Іваном Іваницьким, редактором газети "МИГ" ВікторомПужайчередою, істориком, журналістом і громадським діячем Олександром Кривошиєм, журналістом Володимиром Сліпком, дизайнером Олександром Базилевичем та іншими.
Олекса Радочин
У листопаді минулого року Державна телерадіокомпанія "Всесвітня служба УТР" випустила в ефір документальний фільм із циклу "Скільки літ, скільки зим" під назвою "Михайлютине літо" (сценарій І.Іваницького, режисура В. Манилова). Це — своєрідний звіт про творчу і громадську діяльність відомого українського письменника, публіциста і кінодраматурга Олександра Михайлюти, який починав свій трудовий шлях у гуляйпільській районній газет.
6 років працював у "Комсомольці Запоріжжя''("МИГ"), тут же написав сценарій художнього кінофільму "Секретний ешелон", що його досі демонструють провідні телеканали (NТ\/,НТН,"Україна". Пропонуємо вам інтерв'ю з нашим земляком, підготовлене коментатором Українського радіо Володимиром Сліпком.
— Олександре, ваші однокурсники відразу позоставалися в столиці після закінчення Київського держуніверситету на різних, так би мовити, тепленьких місцях… Не жалкуєте, що довелося їхати в рідне Гуляйполе?
— Хіба ж можна шкодувати, що їдеш у рідний край? Звісно, ні. Редакція тодішньої "Зорі комунізму" — то значний вишкіл професійний. Далеко не в кожній столичній редакції були такі люди, як Володимир Скорик, Федір Ільченко, Іван Нежижим, Юлій Тур і прискіпливий до дрібниць Петро Дашевський… Тут я написав нариси про наших земляків захисника Брестської фортеці Олексія Тихого, в'язня Бухенвальда Павла Лущика, механіка легендарного льотчика Олександра Покришкіна Івана Хмару, повного кавалера орденів Слави Федора Зінзікова… Вони були моїми сучасниками, і я гордився, що вони ходили ось цими вуличками і їх вітали знайомі, прочитавши мої розповіді в журналі "Україна", газетах "Комосмольская правда", "Молодь України'. Напевне, я працював би й досі удома, якби не певні політичні сили, тобто їх недалекі представники, які несамовито прагли стати місцевими божками і й цій несамовитої і не могли терпіти, що Михайлюта не боїться критикувати за недоліки в роботі місцеву владу та захищати "маленьких гуляйпільців" . Додам, що і без обласної молодіжки я не відбувся б як публіцист. Узагалі – запорізька школа журналістики була найсильнішою в європейській частині СРСР.
-Знаю, що ви були одним з наймолодших секретарів Національної спілки журналістів та Національної спілки письменників України, ваша праця на творчій ниві відзначена Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України та Почесною Грамотою Верховної Ради України "За особливі заслуги перед українським народом"… А нині — хто ви , де ви ?
-
Якщо вже про відзнаки, то мені також дорога премія "Незалежність" Київської спілки журналістів. У столиці — тисячі журналістів, а цієї премії удостоєно не більше двох десятків осіб. А після роботи в Спілках працював першим заступником головного редактора журналу "Соціальна політика''. Нині — випускаю журнал "Райони України" та намагаюся поставити на ноги незалежне видавництво "Журналіст України". За умов економічної кризи дається справа украй нелегко. Та коли було легко7
-
Тема Гуляйполя займає особливе місце у ваших творах. Напевне, варто б нагадати основні з них для молодшого покоління читачів?
— Скажу, що моя публіцистика ідеєю непокірного, гордого, вільнолюбивого Гуляйполя просто палахкотить. Адже наш край зазнав, як не зазнав жоден інший край у світі, кількох жорстоких ударів: у 1905-му тут уперше в Російській імперії запровадили надзвичайний стан через бунтівних селян, у 1921-1922 ,1932-1933, 1947-му тут лютував голод, спричинений здебільшого штучними чинниками. А репресії 1937-го та 1948-го років! І все це лише за те, що гуляйпільці прагли жити за законами справедливості, хотіли встановити місцеве самоврядування і за свою тяжку хліборобську працю отримувати гідну зарплату. Тому про все це я писав і друкував,
задовго до того, як офіційні особи починали про це говорити. Скажімо , художньо-документальна повість "Алілуя" про Голодомор вийшла тиражем 10 тис. примірників ще 1990 р.(дяка за це директору друкарні М.Азарову). У Києві ж цю тему почали піднімати аж після 2005 р. І я не можу погодитися з тим, що тема Голодомору подається як суцільна пригніченість і безпорадність українців. Я знайшов людей, якій тоді, у лихі сталінські часи, боролися за життя, чинили спротив геноциду. Саме на їхніх прикладах слід учити молодь патріотизму, а не на плачах. "Наша свобода,- учив колись славний запорозький кошовий Кость Гордієнко, — на кінчику наших шабель!". Саме так. А не на тремтячих руках (які буцімто нічого не крали), простягнених до пихатої і скупої Європи у позі жебрака.
—Тут уже від ваших слів, як сказали б товариші за часів комунізму, махновщиною попахує? Ваша кіноповість "Нестор" — одна з кращих у своєму жанрі і своїй темі. Напевне, просто не могли її не написати?
задовго до того, як офіційні особи починали про це говорити. Скажімо , художньо-документальна повість "Алілуя" про Голодомор вийшла тиражем 10 тис. примірників ще 1990 р.(дяка за це директору друкарні М.Азарову). У Києві ж цю тему почали піднімати аж після 2005 р. І я не можу погодитися з тим, що тема Голодомору подається як суцільна пригніченість і безпорадність українців. Я знайшов людей, якій тоді, у лихі сталінські часи, боролися за життя, чинили спротив геноциду. Саме на їхніх прикладах слід учити молодь патріотизму, а не на плачах. "Наша свобода,- учив колись славний запорозький кошовий Кость Гордієнко, — на кінчику наших шабель!". Саме так. А не на тремтячих руках (які буцімто нічого не крали), простягнених до пихатої і скупої Європи у позі жебрака.
—Тут уже від ваших слів, як сказали б товариші за часів комунізму, махновщиною попахує? Ваша кіноповість "Нестор" — одна з кращих у своєму жанрі і своїй темі. Напевне, просто не могли її не написати?
Доки я не виклав її на папір, вонасправді боліла мені. Адже про Махна, було стільки понадруковувано, поназнімано нісенітниць і відвертої брехні, що хтось мав розрубати це пропагандистське павутиння обману громадської думки. Мова ж не лише про Нестора Махна, а й про майже 100-тисячне військо під його орудою. Скажіть, історія ще якої країни знає такий сплеск народного повстання проти кривди? Ніяка! Тільки Гуляйполе здатне було на таке. Та воно здатне ще на багато чого, що рухає людство до правди. Навіть тепер мало хто згадує той факт, що 1918 року Німеччина за умовами Брестського миру конкретно поглинала значну частину території Росії. Якби відважний загін у 30-40 чоловік на чолі з Махном не дав перший бій окупантам, якби вони не підняли до зброї Гуляйполе, а потім і десятки навколишніх волостей, навряд чи розмовляли б ми тепер на цій землі українською і російською мовами. Де тоді були більшовики? До речі, й "червону Москву", з її партійними і урядовими органами врятував наш земляк Махно, зупинивши нищівний для Москви рейд генерала Денікіна вже під Тулою. Можливо, то була найбільша помилка легендарного Батька. Але так чи інакше, факти засвідчують про силу і значення Гуляйполя у світовій історії, які й донині чомусь замовчують. Я ж вважаю, що Гуляйполе давно заслужило статус міста — героя. Згадалися якраз слова покійного народного депутата А.Єрмака. Він часто казав, що під час Великої Вітчизняної 8-10 фронтовиків, уродженців опального району, були представлені до звання Героя Радянського Союзу, але нікому Кремль не дав, бо Сталін панічно боявся Гуляйполя. Отож, кіноповість уже більше десяти років чекає екранізації, а в державі усе не вистачає грошей. До речі, в мене є лист із підписами кількох десятків народних депутатів про необхідність постановки "Нестора", та в державі весь час бракує коштів. Усе ж я знаю, що цей фільм з'явиться як не тепер, то через 100 років, принесе славу і прибутки, не менші голлівудських, його творцям. Бо ця кіноповість намолена Гуляйполем, як ікона в храмі.
-
Олександре, усе ж вернімося до "Михайлютиного літа", можна коротко переповісти його сюжет? Знаю, що життя ваше складалося зовсім не безхмарно, це відображено у фільмі?
Переповідати фільм та ще й про самого себе – невдячна справа. Тут я дозволю собі хіба що процитувати автора сценарію Івана Іваницького, який аргументував необхідність зйомок такою фразою :"В Україні — близько 40 тисяч журналістів, багато – талановитих, але Михайлюта – один, тому не став жодних запитань, чому ми знімаємо саме про тебе". Що ж, як кажуть, людям видніше. Тому фільм краще дивитися. Він уже був в ефірі телекомпанії "УТР". Ось я передав диск для земляків, якщо зможуть "прокрутити" його на локальних мережах, тохто бажає подивитися — подивиться.
Там є різні моменти: і мої злети, і підступність "героїв нашого часу", і теплі слова Миколи Вінграновського, Бориса Олійника та Емми Бабчук. Шкода, що телевізійники побоялися використати протестну пісню Володимира Висоцького, на якій виростало моє покоління незгодних з комуно-бюрократією. Та й епізод не вставили, в якому я говорю, що величезний вплив на мене як особистість справила творчість того таки В.Висоцького, Григора Тютюнника, Василя Шукшина, Віктора Астаф'єва… Колись видатний білоруський прозаїк Василь Биков сказав: "А це вже так: якщо життя в молодості перетре добре, буде людина, а якщо заласкає — пропав ні за понюх". Надмірної ласки долі в молодості я не зазнавав.
Там є різні моменти: і мої злети, і підступність "героїв нашого часу", і теплі слова Миколи Вінграновського, Бориса Олійника та Емми Бабчук. Шкода, що телевізійники побоялися використати протестну пісню Володимира Висоцького, на якій виростало моє покоління незгодних з комуно-бюрократією. Та й епізод не вставили, в якому я говорю, що величезний вплив на мене як особистість справила творчість того таки В.Висоцького, Григора Тютюнника, Василя Шукшина, Віктора Астаф'єва… Колись видатний білоруський прозаїк Василь Биков сказав: "А це вже так: якщо життя в молодості перетре добре, буде людина, а якщо заласкає — пропав ні за понюх". Надмірної ласки долі в молодості я не зазнавав.
-
Водночас цього літа ви займалися й іншим телефільмом, і він уже— на екранах?
-
Буквально сьогодні потелефонував керівник Київської державної телерадіокомпанії:
"Загадка Дивина" буде в їхньому ефірі незабаром. Це — незвичайний документальний фільм про П.Д. Утвенка (Діда Петра), колишнього партизана і фронтовика, кавалера орденів Слави і двох медалей "За відвагу", який у Другу світову "замикав" своїм біополем німецькі танки, а після війни зцілив понад 300 тисяч людей, кому офіційна медицина просто безсила була допомогти. Так ще ж народному лікарю забороняли приймати хворих. До слова, в його скромній селянській хаті були і перший секретар ЦК КПУ В.Щербицький, і Маршал авіації А.Савицький (батько знаменитої радянської космонавтки), і І .Плющ, і В. Литвин… Основа стрічки — моя книга "Ясновидець дід Петро" , і я тут виступив автором проекту. Нині вся Україна потягнулася до цього незвичайного села Дивин на Житомирщині, до джерел Дідової духовності, моральності і енергетики. Діда вже нема на землі, але я отримав понад 5 тисяч листів удячних читачів, і щотижня телефонують люди з проханням побути з ними на могилі великого Знавця. Лише минулої неділі приїздила делегація з Волині на чолі з доктором філософії О.Середюком… Мені ж приємно, що П.Д.Утвенко нікому не дозволив написати про нього (ще за життя вийшло перше видання),- окрім Михайлюти. Та прикро, що еліта користувалася Дідовими здібностями, а питання музею – садиби великого українця ХХ століття доводиться "штовхати" без жодної державної підтримки.
— Є таке збите поняття "у колі друзів". Цікаво , хто перебуває" у колі Михайлюти" нині?.
— Невдовзі з'явиться бібліографічний список "О.Михайлюта" під егідою Центральної публічної бібліотеки ім .Л.Українки, де ви зустрінете прізвища людей, з якими в різний час я був тісно пов'язаний діловими і творчими стосунками: народні артисти України І .Гаврилюк, Т.МІрошниченко, Н.Бурмака; доктор медицини, професор М.Поліщук; письменники Б.Олійник, М.Шевченко, П.Вольвач, Л.Череватенко, Є.Пашковський, В.Медвідь, М.Луків, Г.Лютий, О.Микитенко; доктори історичних наук, професори В.Верстюк, В.Сергійчук, Ф. Турченко, доктор філології В. Чабаненко, народний депутат України С. Соболєвєв, генерал В. Сичевський; доктори економічних наук , професори В. Я. Шевчук і В. О.Шевчук; один з керівників Кримського земляцтва А. Тоцький, співзасновниця Української Гельсінської групи Р.Руденко, дружина легендарного дисидента, Героя України Миколи Руденка… Постійні контакти з нашими земляками – гуляйпільцями кандидатом юридичних наук, головним спеціалістом юридичного управління Верховної Ради України В. Ярошем та доктором медицини, полковником А. Єною.
— Невдовзі з'явиться бібліографічний список "О.Михайлюта" під егідою Центральної публічної бібліотеки ім .Л.Українки, де ви зустрінете прізвища людей, з якими в різний час я був тісно пов'язаний діловими і творчими стосунками: народні артисти України І .Гаврилюк, Т.МІрошниченко, Н.Бурмака; доктор медицини, професор М.Поліщук; письменники Б.Олійник, М.Шевченко, П.Вольвач, Л.Череватенко, Є.Пашковський, В.Медвідь, М.Луків, Г.Лютий, О.Микитенко; доктори історичних наук, професори В.Верстюк, В.Сергійчук, Ф. Турченко, доктор філології В. Чабаненко, народний депутат України С. Соболєвєв, генерал В. Сичевський; доктори економічних наук , професори В. Я. Шевчук і В. О.Шевчук; один з керівників Кримського земляцтва А. Тоцький, співзасновниця Української Гельсінської групи Р.Руденко, дружина легендарного дисидента, Героя України Миколи Руденка… Постійні контакти з нашими земляками – гуляйпільцями кандидатом юридичних наук, головним спеціалістом юридичного управління Верховної Ради України В. Ярошем та доктором медицини, полковником А. Єною.
Займаючись темою високих технологій, зовсім недавно познайомився з унікальним ветераном праці Миколою Харлампійовичем Зарубою. Йому вже за вісімдесят, але він як токар найвищої кваліфікації ще працює на одному із закритих підприємств, їздить по всій країні у якості волонтера і пропагує здоровий спосіб життя. З ним ми випустили динамітну брошуру академіка В. Жданова (Росія) "Пить или быть", яка йде на розхват. Адже академік закликає до протидії алкогольній війні проти слов`янських народів. Тоді як офіціальна влада потуплює очі перед натиском горілчаних і пивних магнатів.
— Олександре, щойно у Вінниці вийшла ваша чергова книга "Біліє хата наша при дорозі". Не можу обійтися без традиційного запитання про творчі плани.
— У наш час важко щось планувати, але — потрібно. "Біліє хата…" — одна з найдорожчих для мене книг. Адже це, власне, книга про маму, якої я вже ніколи не побачу в своєму Заріччі, бо вже душа її належить Вічності… Та доля звичайної сільської жінки була настільки несправедливо тяжкою, що як письменник я не міг про все це не написати. Настав час оцінок і осмислення… Там є роздуми і узагальнення. Коротко: боротьба родини колгоспної рабині за виживання в контексті лихоліть ХХ сторіччя. Там є кілька негативних персонажів, прототипи яких легко вгадають оточуючі. Зло слід називати. Тоді воно не множитиметься. Хоча тепер у мене нема до тих персонажівжодної ненависті. Мама пішла, і вона їх простила… Прощаю і я. Напевне, так і належить робити. З огляду на Боже милосердя… Звідси виникла й назва нової книги — "Прощені і блаженні". Тут буде і ця бентежна повість "Біліє хата…", і повість "Секретний ешелон", де також чимало вороже налаштованих одне до одних людей (наших, українців) через обставини, в яких кожен мав вижити страшного 1948-го року, і книга про доброго мага і захисника України "Ясновидець Дід Петро". Хочу, щоб люди ніколи не чинили зла одне одному. Бо сказано у Біблії: "Блаженна людина, яка завжди перебуває в благословенні; хто робить жорстоким серце своє, той не омине біди" (Притчі, глава 28, вірш14). Чому партія комуністів робила "жорстоким серце своє" до решти людей — варто замислитися. Важлива деталь про голос із народу. Часто мені доводилося брати участь у київських політичних мітингах. Майже щоразу під час коротких пауз між палкими промовами з'являвся дивакуватий чоловік невизначеного віку, невизначеного роду занять і щодуху вигукував у натовпі до присутніх: "Покайтеся!.. Покайтеся!..". Завдання журналіста — почути голос народу і донести його до мас, до влади. Отож , дослухаймося народного голосу. Завжди.
— У наш час важко щось планувати, але — потрібно. "Біліє хата…" — одна з найдорожчих для мене книг. Адже це, власне, книга про маму, якої я вже ніколи не побачу в своєму Заріччі, бо вже душа її належить Вічності… Та доля звичайної сільської жінки була настільки несправедливо тяжкою, що як письменник я не міг про все це не написати. Настав час оцінок і осмислення… Там є роздуми і узагальнення. Коротко: боротьба родини колгоспної рабині за виживання в контексті лихоліть ХХ сторіччя. Там є кілька негативних персонажів, прототипи яких легко вгадають оточуючі. Зло слід називати. Тоді воно не множитиметься. Хоча тепер у мене нема до тих персонажівжодної ненависті. Мама пішла, і вона їх простила… Прощаю і я. Напевне, так і належить робити. З огляду на Боже милосердя… Звідси виникла й назва нової книги — "Прощені і блаженні". Тут буде і ця бентежна повість "Біліє хата…", і повість "Секретний ешелон", де також чимало вороже налаштованих одне до одних людей (наших, українців) через обставини, в яких кожен мав вижити страшного 1948-го року, і книга про доброго мага і захисника України "Ясновидець Дід Петро". Хочу, щоб люди ніколи не чинили зла одне одному. Бо сказано у Біблії: "Блаженна людина, яка завжди перебуває в благословенні; хто робить жорстоким серце своє, той не омине біди" (Притчі, глава 28, вірш14). Чому партія комуністів робила "жорстоким серце своє" до решти людей — варто замислитися. Важлива деталь про голос із народу. Часто мені доводилося брати участь у київських політичних мітингах. Майже щоразу під час коротких пауз між палкими промовами з'являвся дивакуватий чоловік невизначеного віку, невизначеного роду занять і щодуху вигукував у натовпі до присутніх: "Покайтеся!.. Покайтеся!..". Завдання журналіста — почути голос народу і донести його до мас, до влади. Отож , дослухаймося народного голосу. Завжди.
Володимир Сліпко, журналіст (Голос Гуляйплля .- 2010.-19 січ.-С.2)
1973
Пригорща землі / О. Михайлюта // Зоря комунізму.-1973.- 3 листоп.
1974
Без права на помилку / О. Михайлюта // Зоря комунізму. — 1974.- 26 листоп.
Будинок у зелені / О. Михайлюта // Зоря комунізму. — 1974.- 23 лип.
Зернята в молодих руках / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1974. — 8 серп.
Наставники / О. Михайлюта // Зоря комунізму. — 1974. — 22 серп.
Серце, повне неспокою / О. Михайлюта // Зоря комунізму. — 1974.- 25 лип.
Щасти вам, "Ваша величність"! / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1974.- 3 груд.
1975
День народження / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1975. — 8 лют.
Добрий слід / О. Михайлюта // Зоря комунізму. — 1975. — 30 серп.
Піонерський комісар / О. Михайлюта // Молода гвардія. — 1975. — 18 жовт.
Початок / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1975.- 19 лип.
1976
Злагода / О. Михайлюта // Зоря комунізму. — 1976.- 5 лют.
На причалі вітрів / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1976. — 28 серп.
Напруга / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1976. -20 лип.
Перед наступом / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1976.- 13 лип.
Світання прокинеться піснею / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. -1976. -1 лип.
1980
Вірність традиції [в Запоріз. ПТУ № 8 відкрито музей трудової слави] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1980. – 22 берез.
[Добірка віршів] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. -1980. -20 листоп.
Над нами чисте небо / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1980. – 15 квіт
1981
Дорога до хати Чубаря [ вірш] / О. Михайлюта // Зоря комунізму.-1981.-21 берез.
Постріл : новела / О. Михайлюта // Зоря комунізму.-1981.-25 квіт.
1983
З бою в бій [про героя Рад. Союзу В. С. Антонова] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1983. -13 верес.
З новачків – у переможці / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1983. — 21 черв.
1984
На орбіті пшениць: [вірш] / О. Михайлюта // Хлібороб України. — 1984. — №2. — С.34.
Координати [вірш] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1984. — 24 трав.
Обряди нашого життя / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1984. – 5 черв.
Яворів В. На варті часу / Бесіду вів О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1984. -9 серп.
1985
Двері відчинені завжди [клубу молодого виборця в м. Гуляйполі] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1985.-3 січ.
[Добірка віршів] / О. Михайлюта // Кроки.- Дніпропетровськ ,1985.- С. 32-34.
… І думи такі високі [про письменника Г. Лютого] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1985.-7 листоп.
Лист від сина [оповідання] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1985.- 8 берез.
Пункт 101: оповідання / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1985.-1 січ.
Серед степу широкого : Гуляйполе святкує своє 200 – річчя / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1985.-5 жовт.
1986
Гнізда порожніють восени [оповідання] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1986.- 15 листоп.
Грім оплесків і тиша …[про фестиваль СТЕМІВ "Запорізькі усмішки" . / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1986. — 10 квіт.
Ділові люди [оповідання] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1986.- 12 берез.
"Зупинись на мить одну, послухай" [ вірш] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1986. — 25 жовт
Масштаби зростання / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1986. – 17 квіт.
Травневий мед [оповідання] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1986.- 9 серп.
1987
Де народився, там і пригодився [про голову колгоспу "Схід" Куйбишев. р-ну Б. Ковалька] / О. Михайлюта // Сіл. вісті.-1987.-28 лип.
Доброволець [про запоріз. воїна – інтернаціоналіста О. Бабченка ] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1987.- 10 жовт.-С. 6.
Про рідну мову / О. Михайлюта // Дніпро.-1987.- № 12. – С.?
Я живу на селі : Бумеранг [про проблеми сучасного села в обл.] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. – 1987.- 7 лют.
1988
Ніхто не зглянувся – ні бог, ні сільрада / О. Михайлюта // Україна. — 1988. — № 41. — С.16 -17.
Продані осокори: [оповідання] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1988. – 16 січ.
Червоні прапори на чорному полі: [про Гуляйпіл. МТС];Тяжіння неба високого: [про Героя Радян. Союзу П. Осипенко]; "Я- сто перший. Іду на ціль!": [про Героя Радян. Союзу П. Рубана, який загинув в Афганістані] / О. Михайлюта // Їх водила молодість: худож. – докум. оповіді. – Дніпропетровськ: Промінь, 1988. — С.37 — 47, 80 -91,194 — 207.
1989
Де чорний туман над червоним Дніпром [про екологію м. Запоріжжя] / О. Михайлюта // Знання та праця.-1989.-№2.-С.12 – 13.
"Залишили без задоволення"[акція на підтримку перебудови у Запоріжжі] / О. Михайлюта // Молодь України.-1989.-10 серп.
Затемнення Коларівки : художньо – документ. повість [про репресії в с. Коларівка Примор. р – ну в період сталін. репресій] / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1989. –15 листоп.
Люди чекають конкретних справ / О. Михайлюта // Комсомолець Запоріжжя. — 1989. –29 квіт.
Ніхто не зглянувся – ні бог, ні сільрада / О. Михайлюта // Прорив: худож. – публіц. зб. — К.: Молодь,1989.- С. 45-52 .
Розтерзаний факультет [про репресії 30-х років на мовно – літературному факультеті Запорізького педінституту] / О. Михайлюта // Молодь України.-1989.-24 жовт.
Хто в боргу [про створення групи "Реабілітація" у м. Запоріжжі] / О. Михайлюта // Культура і життя.-1989.-10 груд.
Що сказати однокласникам? [про репресії на Запоріжжі 1933 -1953рр.] / О. Михайлюта // Молодь України.-1989.-15 серп.
1990
А за плечима його –Афганістан…Погляд на 1937-й та інші роки…/ О. Михайлюта // Що з совістю нашою сталося?. — Дніпропетровськ,"Промінь".-1990.- С.21-31,41 – 63.
Алергія [Новела] / О. Михайлюта // Хортиця: Альманах. — Дніпропетровськ,1990.- Вип.1.- С.87- 89.
Алілуя: Худож. – докум. оповідь про реальні події чорного 1932-1933 року на Лівобережній Україні / О. Михайлюта – Гуляйполе, 1990.- 24 с
Голос матерів / О. Михайлюта // Молодь України.-1990.- 26 черв.
Екстрений збір [у м. Запоріжжі відбувся зїзд солдатських матерів України ] / О.Михайлюта // Молодь України.-1990.-5 лип.
"Мати – Україна звертається до розуму і сердець"/ О. Михайлюта // Молодь України.-1990.- 9 верес.
Ми не раби: Очима публіциста/ О. Михайлюта — К.: Молодь,1990.- 150 с.
Оголені нерви / О. Михайлюта // Молодь України.-1990.-26 лип.
Слава Україні! / О. Михайлюта // Запороз. Січ.- 1990. — 3 січ.
Я не хочу в таку армію/ О. Михайлюта // Молодь України.-1990.- 30 верес.
1991
Богуслаєв В."Аерофлоту" потрібен конкурент / бесіду з дир. з — ду "Мотор — Січ" записав О. Михайлюта // Голос України.-1991.-1 листоп.
Вулиця Дзержинського, 32 – адрес смерті сотень запоріжців / О. Михайлюта // Запороз. Січ.-1991.-10 січ.
Гудуть тролейбуси / О. Михайлюта // Голос України.-1991.-21 серп.
Гуси з "Аврори"[колгосп у Пологів р-ні перепрофілювався на птахівництво] / О. Михайлюта // Голос України.-1991.-23 серп.
Звичайно, у відставку [в Запоріжжі не допомагають чорнобильцям ] / О. Михайлюта // Голос України.-1991.-12 верес.
"Ми хочемо, щоб ніякі лідери не прикривалися тілами наших дітей"/ О. Михайлюта // Запороз. Січ.-1991.-29 січ.
Мірошниченко, М. Додали до "Таврії" Магну / бесіду з дир. підприємства записав О. Михайлюта // Голос України.-1991.-19 квіт.
На милицях [протезний цех переїхав до нового приміщення] / О. Михайлюта // Голос України.-1991.-23лют.
На сесії Верховної Ради мають виступити [відбулося засідання Запоріз. орг. т-ва "Меморіал" ] / О. Михайлюта // Запороз. Січ.-1991.-18 січ.
Рядовий чекає прокурора і маршала/ О. Михайлюта // Голос України.-26 лип.
[ Про діяльність Організації солдатських матерів України] / О. Михайлюта // Голос України.-1991.-13 верес.
"Тихий Чорнобиль процвітає" [коксохім – потужний отруювач міста] / О. Михайлюта // Голос України.-1991.-9 серп.
Тут на лапу не дають [про запоріз. біржу "Хортиця"]/ О. Михайлюта // Голос України.-1991.-28 листоп.
У бункері Шовкуна [про особисту бібліотеку запоріз. краєзнавця В. Шовкуна] / О. Михайлюта // Голос України.-1991.-23 берез.
Учитель і політик [М.Слободян] / О. Михайлюта // Голос України.-1991.- 9 січ.
Це – "Таврія -Магна"[спільне підприємство на "Авто-ЗАЗ"]/ О. Михайлюта // Молодь України.-1991.-27 берез. / О. Михайлюта // Запоріз. правда.- 1991 .-21 берез.
1992
А на заправках – сухо / О. Михайлюта // Голос України.-1992.-30 черв.
Викид хлору на [ЗТМК] / О. Михайлюта // Голос України.-1992.- 26 трав.
Він пройшов сто смертей [про запоріз. журналіста М. Попеля, репресованого в 1941 р.] /
О. Михайлюта // Голос України.-1992.- 16 трав.
За бортом [про проблеми молоді обл. / О. Михайлюта // Запоріз. правда.- 1992 .-16 груд.
Запорізькі пісняри/ О. Михайлюта // Голос України.-1992.- 23 груд.
Контррозвідка [в обл. не дрімає] / О. Михайлюта // Голос України.-1992.-18 верес.
Координати : [вірш] / О. Михайлюта // Великий Луг.-Запоріжжя, 1992.-С.102.
Купилися [Запоріз. авіакомпанія "Авіасвіт" займається контрабандою] / О. Михайлюта // Голос України.-1992.-8 груд.
Матері проти насильства [в Запоріжжі відбулася конф. орг. солдат. матерів/ О. Михайлюта // Голос України.-1992.-25 черв.
Мийниці "Запоріжсталі"/ О. Михайлюта // Голос України.-1992.-23 груд.
На Оріхівщині – без змін [зневажають Закон про мову] / О. Михайлюта // Голос України.-1992.-18 черв.
Нарада ОУН [понад 300 учасників із семи областей Південно – Східного регіону зібралися в Запоріжжі для обговорення теми "Націоналізм" : минуле, сучасне, майбутнє] / О. Михайлюта // // Голос України.-1992.-14 лип.
Повестка дня : жизнь человека/ О. Михайлюта // Голос України.-1992.-11 верес.
Полк шукає квартиру/ О. Михайлюта // Голос України.-1992.-23 черв.
Полуботок не приїхав [в Запоріжжі відбувся Всеукраїнський мистецький фестиваль "Козацькому роду нема переводу"]/ О. Михайлюта // Голос України.-1992.-22 квіт.
"Секретний ешелон":[фільм за сценарієм О. Михайлюти створює Я. Лупій] //На екранах України.-1992.-17 жовт.
Сколько дать на таможне? / О. Михайлюта // Торговая газ.-1992.-12 нояб.-С.4.
"Терра" – не інкогніто [про мале підприємство об-ня "Мотор-Січ"]/ О. Михайлюта // Голос України.-1992.-4 січ.
Тільки у нас / О. Михайлюта // Голос України.-1992.- 29жовт.
Троє в чорному : Оповідання / О. Михайлюта // Голос України.-1992.- 7 жовт.
Україна — 47. Третій удар [свідчення очевидців про о голод в обл. / О. Михайлюта // Голос України.-1992.- 4 верес.
Шоу " А ля козак" [у Запоріжжі пройшов перший обл. дит. фестиваль "Мала Хортиця"] / О. Михайлюта // Голос України.-1992.-20 трав.
1993
А влада слухає , та…[про конфлікт в об-ні "Ремпобуттехніка"] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-10 серп.
А газу – нема / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-6 квіт.
Болить мені серце [свідчення очевидців голодомору 32-х -33-х років на Оріхівщин / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-2 верес.
Гей, козаки ! [в Запоріжжі відбулася Велика Козацька Рада] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-5 лют.
"Глибинка " годує концерн"[про підсобне госп-во "Схід" концерну "Запоріжабразив"] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-16 лип.-С.5.
Китайська присутність [на з-ді "Весна" створено українсько – китайське підприємство] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-20 лют.
Координати [вірш] / О. Михайлюта // Запорізька правда.-1993.-26 трав.
Ми не їздили простя / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-9 груд.
Надія на клуб/ О. Михайлюта // Голос України.-1993.-28 лип.
Народний капіталізм / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-25 листоп.
Наш земляк Д. Донцов/ О. Михайлюта // Голос України.-1993.-27 серп.-С.5.
Не вічний, проте…[на "Мотор — Січі" відбулася нарада з питань підвищення надійності ресурсу] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-29 трав.-С.4.
Понад 50 захворювань [на дифтерію зафіксовано в Запоріжжі] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-25 листоп.
Правда про геноцид 1948 – го / О. Михайлюта // Молодь України.-1993.-23 лип.
Секретний ешелон [за сценарієм О. Михайлюти Лупій Я. знімає фільм ] / О. Михайлюта // МИГ. — 1993.- 24 лют.
Спалах венеричних хвороб [ зафіксовано в Запоріжжі] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-16 листоп.
Сподіваються на підтримку [українці, які живуть в Абхазії] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-20 серп.
Тень СССР над Запорожьем? / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-21янв.
Томограф пущено в дію [в обл. клінічній лікарні] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-26 берез.
У Запоріжжі несолодко [про незадовільне забезпечення цукром] / О. Михайлюта // Голос України.-1993.-27 лип.
1994
Встреча с аксакалами [пред. Запорож. горисполкома А. Головко встретился с представителями мусульман. общины ] / О. Михайлюта // Индустр. Запорожье.-1994.-25 окт.
Нестор / О. Михайлюта // Молодь України.-1994.- 1, 2, 5, 6, 8,9 , 22, 24 листоп.
1995
Авто ЗАЗ оновлює "Таврію" / О. Михайлюта // Вечірній Київ.-1995.-28 серп.
Городу нужны местные банки / О. Михайлюта // Запороз. Січ.-1995.-13 квіт.
Секретний ешелон: Повісті, оповідання. / О. Михайлюта — К.: Укр. письменник — Вир, 1995. — 301 с.
Станут ли "Таврии" лучше? / О. Михайлюта // Деловая Украина.-1995.-№ .- 66.
1996
Епоха Марії Сокіл / О. Михайлюта // Запоріз. правда.-1996.-1 берез.
Монолог міністра охорони здоров'я України Євгена Короленка / О. Михайлюта // Лідер. -1996.- №2.- С.?
Народжений Дніпрогесом/ О. Михайлюта //Лідер. — 1996.- №1. – С.1- 44.
Правда і лише правда / О. Михайлюта // Повернені імена. — К.: Вир, 1996. — 3 с.
Хижаки: оповідання / О. Михайлюта // Хортиця : Альманах. — Запоріжжя,1996.- Вип.5.- С.105 -109.
1997
Енергія: [Спец. вип. журн. "Епоха"/ гол. ред. О.Михайлюта]. №1.- Запоріжжя, 1997.-
295 с.
Літаючий Мерседес: оповідання. / О. Михайлюта — К.- Запоріжжя: Вир — Лідер, 1997.-100 с.
Олексій Кабаненко, голова КСП ("Комунар" Запоріз. р-ну) / О. Михайлюта // Село і люди. — Лідер. — 1997.-№ 2. — С.9 -13.
1998
Махновщина постійна і безсмертна / О. Михайлюта // Історичний феномен Гуляйполя. Політична і військова діяльність Нестора Махна: Матеріали наук.- теорет. конф.12-13 листоп. 1998р.- Запоріжжя,1998.-С.5-7.
Вольниця: Кіноповість, драма, оповідання, вірші, публіцистика / О. Михайлюта. — К.: Укр. письменник, 1998. — 543 с.
2001
Передмова / О. Михайлюта // Українські засоби масової інформації. — К.: Журналістський фонд України, 2001. — С.3.
2002
Дід Петро: [уривок з кн. "Ясновидець"] / О. Михайлюта // Літ. Україна. — 2002.- 7 листоп.
Живе матуся в хаті при дорозі / О. Михайлюта // Олександр Омельченко.100 запитань і відповідей. -К.: Журналіст України,2002. – 100 с.
Золота анкета життя : Газета, яку зробив Степан Курпіль/ О. Михайлюта // Журналіст України. — 2002.- №1. – С.3-9..
Ложа преси: Нариси, статті, інтерв'ю / О. Михайлюта — К.: Журналіст України, 2002.- 344 с.
Maneuer // The Ukrainian Literature today.- К.: Журналіст України, 2002. — С.171.
Профсоюз – партия, но не политических игроков, а болельщиков! / А. Михайлюта // Журналист. — 2002.- №5. – С.46 — 47.
Ясновидець / О. Михайлюта // Уряд. кур"єр. — 2002.- 13 лип.
2003
Ясновидець / О. Михайлюта — К.: Журналіст України. 2003.- 142 с.
Ясновидець / О. Михайлюта // Хортиця.-2003.-№6.-13 – 54.
2004
Оповідання ["Смерть орача", "Галоп", "Дід Тимоха"] / О. Михайлюта // Укр. мова й літ. в серед. шк., гімназіях, ліцеях…- 2004. — № 3. — С.158-160.
Помаранчевий репортаж / О. Михайлюта // Райони України. — 2004.- №1. –С.3-47.
Проблеми свободи слова в Україні / О. Михайлюта // Матеріали міжнародної конференції до Дня свободи слова в Осло, травень 2004 р. // Norwei.-Oslo.-2004.-C.10-12.
Спаситель на білому Ягуарі: повість — притча / О. Михайлюта // Райони України. — 2004. — № 5 – 6.
Химерія : Повість – притча / О. Михайлюта — К.: Журналіст України, 2004.- 108 с.
2005
Зоря для стражденних / О. Михайлюта // Райони України. — 2005.- №2. – С.?.
Оранжевий репортаж / О. Михайлюта.- К.: Журналіст України, 2005.- 52 с.: 6 л. іл.
Пантеон діда Петра / О. Михайлюта // Голос України. — 2005. — 28 січ.
Помаранчевий репортаж / О. Михайлюта — К.: Журналіст України, 2005.- 50 с.: іл.
Слово про Нежижима: [про журналіста з Гуляйпілля] / О. Михайлюта // Голос Гуляйпілля.-2005.- 9 листоп
Усупереч сірятині : проза Павла Вольвача/ О. Михайлюта // Райони України. — 2005. — №2. – С.40-47.
Ясновидець Дід Петро / О. Михайлюта. — К.: Журналіст України, 2005.- 256 с.: іл.
Ясновидець Дід Петро /Did Petro , The Clairvoyant. — К.: Журналіст України, 2005.- 472 с.: іл.
Ясновидець Дід Петро / О. Михайлюта // Житомирщина. — 2005.- 20 серп.
2007
Володимир Різун : Болонський процес як шокуюча терапія / О. Михайлюта // Уряд. кур`єр. — 2007.- №116.-С.13.
Бог правду бачить…:[лист до з'їзду] / О. Михайлюта // Літ — ра та життя. — 2007. — ? жовт.
Ложа преси:сучасна українська журналістика в особах / О. Михайлюта. — К.: Журналіст України, 2007. — 256 с. : іл.
2008
Біліє хата наша при дорозі: повість про маму / О. Михайлюта. — К.: ФОП .-2008. — 142 с.
Елла Лібанова: Європа може поглинути ще три мільйони працівників з України / О.Михайлюта // Соціальна політика. — 2008. — №1(11).
Медичне соціальне страхування: системна проблема потребує системного вирішення / О.Михайлюта //Соціальна політика. — 2008. — №1 (11)
Вигнані і забуті / О. Михайлюта // Персонал Плюс. — 2008. — 21-27 лют.
Книга Святого Петра / О. Михайлюта . – К.: Журналіст України, 2008. — 352 с.: іл.
Ясновидець дід Петро / О. Михайлюта // Райони України. — 2008. — № 3.
2009
Газета, яку зробив Степан Курпіль/ О. Михайлюта // Слово-зброя /Національна Спілка журналістів України.-К.,2009.-С.376-381.
Прорив Миколи Руденка в економічній публіцистиці / О. Михайлюта // Фізична економія: методологія дослідження та глобальна місія України" (9-10 квіт. 2009 р.) : Міжнар. наук. конф. – К., 2009. — С. 244.
Ми — селяни. Ми — людство / О. Михайлюта // Голос Гуляйпілля. — 2009. — 18 квіт.
Таїна Діда Петра / О. Михайлюта // Селян. правда. — 2009. — 11 черв.
Секретний ешелон: худож. кінофільм [за одноймен. повістю, О.Михайлюта – співатор сценарію] // Одеська кіновідеостудія "Благовіст", 1993 р. Реж. Я.Лупій
"Гдє так вольно дишеть чєловєк…".відеофільм [про сталінські репресії 1937-1948 років на Запоріжжі]// Запоріжжя. Приватна відеостудія В. Михайлова,1990р.
Рана : відеофільм [про злочини в казармах Радянської Армії кінця 80-х років ХХ ст.] // Запоріжжя: приватна відеостудія В. Михайлова, 1990 р.
Загадка Дивина. відеофільм [про народного цілителя П.Д.Утвенка з Житомирщини] //
Київ. Телестудія "Економічний вісник", 2009 р.
Михайлютине літо: телефільм.[про деякі етапи життя і творчості О.Михайлюти] // Київ. Державна телерадіокомпанія "Всесвітня служба українського телебачення і радіо УТР",2009,перший ефір 9 лист.
Бог правду бачить[Електронний ресурс] // Інша література : [веб-сайт].-Режим доступу :http: // www.inlit.com.ua
Віктор Ющенко:вища форма цинізму[Електронний ресурс] :[веб-сайт] .- Електрон. дані.- Режим доступу :http://www.prawda.com.ua/news/2009/10/15/103380htm
Дід Дивинський (П.Д.Утвенко)[Електронний ресурс][веб-сайт] .- Електрон. дані.- Режим доступу : http: \\ brusilov.org. ua
Дурка не пройде [Електронний ресурс]: [веб-сайт] .- Електрон. дані.- Режим доступу : http: // www.pravda.com.ua/columins/2010/13/01
Корінь зла[Електронний ресурс]: [веб-сайт] .- Електрон. дані.- Режим доступу :http: // www.pravda.com.ua/news/2009/10/6/10/102827htm
Лучка, А. Хто врятує Бандалонію?- Режим доступу:www.sms.org.ua.-Про книгу "Химерія".
Новодворская , В,"Вновь Бадеры голос в роще слышен…"[Валерия Новодворская о фильме "Секретный эшелон"][Електронний ресурс]: [веб-сайт].-Режим доступу:http: // www.ds.ru/nt/1998/.
Олександр Михайлюта, відомий публіцист і прозаїк написав повість…[Електронний ресурс]: [веб-сайт].- Електрон. дані.- Режим доступу: http: // www. zp— pravda. info
Система екстреного гальмування "Автостоп" | ХайВей [Електронний ресурс]:[веб-сайт] .- Електрон. дані.- Режим доступу :http: // h.ua/story/125374
Скіфія – нова столиця України [Електронний ресурс] :ХайВей : [веб-сайт] .- Електрон. дані.- Режим доступу : http: // .ua/story/16111
Спочатку була "Реабілітація"[Електронний ресурс:[ веб-сайт] .- Електрон. дані.- Режим доступу :
Таїна Діда Петра – глибинна[Електронний ресурс] : [веб-сайт] .- Електрон. дані.- Режим доступу :http: // www. duh. org. ua.
Станом на 1 грудня 2009 р. у пошукових системах Інтернет було понад 3000 посилань на ім'я письменника і журналіста "Олександр Михайлюта"
Письменники України : Довідник. — К.: Дніпро, 1996. — 397с.-Із змісту: [Про О. Михайлюту].-С.194.
Хом'як Т. Олександр Михайлюта // Письменники Запорізького краю (20 – 90 — ті роки ХХ ст.).- Запоріжжя, 2002. — С.436-444.
Турченко Ф.Г. Запоріжжя на шляху до себе: Минуле і сучасність в документах та свідченнях учасників подій. — Запоріжжя,"Просвіта".-2009.-367с.-Із змісту: [Про О. Михайлюту].-С.-126, 137–138.
Олександр Михайлюта // КушніренкоІ., Жилінський В.Література Гуляйпільщини.-Дніпропетровськ,2003.-С.157.-167.
Олександр Михайлюта // КушніренкоІ., Жилінський В. Люди Гуляйпільшини.- Запоріжжя, 2002. — С.44-45.
Кривоший О.Батькові чоботи : оповідання, новели, публіцистика.-Запоріжжя: Просвіта, 2010.-137с.- Із змісту: [Про О. Михайлюу].-С.125.
Мороко В. Історія рідного краю: Підруч. для 11 кл. серед. загально освіт. шк. / Мороко В., .Турченко Ф. – Запоріжжя: Прем"єр, 2001.-221с.- Із змісту: [Про О. Михайлюу].-С.170.
Корицька Г. Олександр Михайлюта // Корицька Г. Література рідного краю.- Запоріжжя, 1999. — С.6 – 7.
***
Сліпко В. Прощені і блаженні / Володимир Сліпко / / Голос Гуляйпілля.-2010.-19 січ.-С.2.
Бондаренко С. За что изгоняют писателя // Киев.ведомости. — 2007.- 6 сент..
Шпак Тиберій. Стоїть явір над водою…// PostПоступ. — 2007.-26 січ.-2лют.
Павленко Л. За іронією і сарказмом – правда:[про кн. О.Михайлюти "Помаранчевий репортаж"]// Уряд. кур'єр. — 2005. — 11 берез.
Ларіонов П. У нас буде "Копіукр": [про співпрацю О.Михайлюти з норвез. колегами]
// Уряд. кур'єр.- 2004.-24 січ.
Нежижим І. Від імені совісті: [О.Михайлюті – 45 (поет, журналіст)] // Голос Гуляйпілля.-2003. — 22 січ.
Хом'як Т. Береги любові Олександра Михайлюти // Літ. Україна.-2002. — 22 серп.
Імені Миколи Нагнибіди: [про заснування обл. премії в галузі літератури (1993); В т.ч. про О.Михайлюту – лауреата цієї премії] //Хортиця: Альманах. — Запоріжжя,1998.- Вип.6.-
С.112.
Новодворская Валерия." Вновь Бандеры голос в роще слышен…"// Новое время.-1998.- №1. – С.?..
Піддубний А. Дивосвіти Олександра Михайлюти // Запоріз. правда. — 1997.- 4 лют.
ВіслоухЛ. Здобутки Олександра Михайлюти // Шлях Перемоги.- 1993.-15 трав.
Шевченко Ю. Этого не забыть // Юг.-1993.-16 июля
Знайомтесь: Олександр Михайлюта // Зоря комунізму. — 1974.-3 серп.
***
Лучка А. Хто врятує Бандалонію?:[про кн. "Химерія"] ІМІ,19.10.2004[Електронний ресурс]: [веб-сайт].-Режим доступу:http: // www.imi.org.ua
Скалозуб Л. Презентация книги А.Михайлюти "Оранжевый репортаж"[Електронний ресурс]: [веб-сайт].-Режим доступу: http: // www. 2000. net. ua/podrobnosti/
Советы экстрасенсов и ясновидцев [Електронний ресурс]: [веб-сайт].-Режим доступу:http: //www. vybaby. Inua
Михайлюта розкаже про райони України[Електронний ресурс]: [веб-сайт].-Режим доступу:http: // www. Usju. Org.ua
Скандал у Спілці письменників[Електронний ресурс]: [веб-сайт].-Режим доступу:http: // //www. gazeta. lviv. ua
Сопронюк О. Блуд: [про громадянську позицію О. Михайлюти в протистоянні з В.Яворівським][Електронний ресурс]: [веб-сайт].-Режим доступу:http: // www.slovo-gazeta.livejournal.com
Михайлюта О.О.[Електронний ресурс]: [веб-сайт].-Режим доступу:http: // www/ vlada.kiev.ua
Славетні запоріжці (Михайлюта О.О.)[Електронний ресурс]: [веб-сайт].-Режим доступу:http: //sites.znn/edu.ua
Секретный эшелон. 1995
Ладичина Я. Секретний "Секретний ешелон" // Наше время. — 2006. -12 лют.
Василишин О. Нова книга прозаїка [у Будинку письменників України відбулася презентація книги "Секретний ешелон"]// Літ. Україна.-1997.-12 черв.
Нежижим І. Ваша книжка дуже потрібна читачам // Голос Гуляйпілля. -1997. — 30 лип.
Заставный В. История Коларовки обрела художественное воплощение/ Вадим Заставный // Индустр. Запорожье.- 1996.- 24 февр.
Валуєв. Ю. Секретний ешелон небуття // Вісті з України. — 1993.-19-25 серп. .
Вислоух Л. "Секретный эшелон"- символ нашей системы / Людмила Вислоух
// Индустр.Запорожье. — 1993. — 3 июля.
"Секретний ешелон"]// Миг.-1993.-24 апр.
Секретный эшелон // Вечерняя Одесса. — 1993. — 6 мая.
Секретний ешелон // На екранах України. — 1993.-17 жовт.
Вольниця.1998
Гулый Ю. Журналисты поддержали махновцев. В Союзе журналистов Украины прошла презентация об — ва Н.Махно "Гуляй — Поле" и книги А.Михайлюты "Вольниця" //МИГ.-1996.- №8 (февр.)
Клим Р. Дух вольниці // Сіл. вісті. — 2000. — 4 серп
Ясновидець. 2003
Кореневич Л. Дивинська дивовижа // Укр. музич. газета. — 2003. — №2.
Сліпко В. Розповідь про ясновидця Діда Петра/ Володимир Сліпко // Житомирщина.-2008.-10 черв.(№63).-С.5.
Сліпко В. Книга про ясновидця Діда Петра / Володимир Сліпко // Персонал-Плюс.-2007.-7-13 листоп.
Лобач М. Бесіди з дідом Петром / Микола Лобач // Запоріз. правда. — 2003. — 22 квіт.
Юрчишин М. Дід Петро // Сіл. вісті.- 2007.- 26 лип.
Біліє хата наша при дорозі. 2009
Гасюк В. Про українську Мадонну/ Віра Гасюк// Вінничина.-2010.-31 берез.№24.-С.6.
Озерна Д. Із синівською вдячністю [своїй матері присвятив О. Михайлюта повість "Біліє хата наша при дорозі" ] // Запоріз. правда.-2009.-7 трав.- С.4.