Публікації в збірках, журналах, газетах
Література про життя і творчість
Літературознавчі публікації про окремі твори
Бібліографічний покажчик "І я іду в слідах своїх предтеч…" укладений до 60-річчя з дня народження Г.І. Лютого, ім`я якого добре відоме не тільки на Запоріжжі , а і по всій Україні.
Посібник містить статтю доцента Запорізького Національного університету О.О. Стадніченко про життя і творчість письменника, окремі видання творів, основні публікації в збірниках і періодичних виданнях, публіцистичні статті, рецензії на окремі твори, літературу про життя і діяльність.
Г. І. Лютий завжди брав і бере активну участь у громадському та літературному житті області. В його активі сотні читацьких конференцій і літературних зустрічей, він –учасник літературних семінарів , письменницьких з`їздів, молодіжних фестивалів у Києві , Москві.
Свій письменницький досвід щедро передає обдарованій молоді.
Поезії письменника відзначаються мелодійністю, тому багато з них покладено на музику запорізькими композиторами А. Сердюком, Н. Боєвою та ін. Їм присвячено розділ "Пісні на слова Г. Лютого. Включено до видання і фотоматеріали.
В розділах література розміщена в зворотньо – хронологічному порядку, а в межах кожного року – за алфавітом авторів або назв творів. Видання має рекомендаційний характер і за своєю повнотою не є вичерпним.
Завершує посібник "Іменний покажчик", до якого увійшли всі прізвища, що зустрічаються у бібліографічних описах документів.
До покажчика увійшли видання , що друкувалися протягом 1967-2008 років.
Видання розраховано на літературознавців, викладачів української літератури, студентів, бібліотекарів, усіх читачів, хто цікавиться творчістю нашого земляка.
Робота по добору літератури завершилася у грудні 2008 року.
Кажуть, щоб зрозуміти поета, треба обов'язково побувати на його батьківщині, надихатись повітрям його дитинства. Якщо ж врахувати те, що Григорій Лютий прожив у Гуляйполі 44 роки безвиїзно, то стає зрозумілим, що говорити про його творчість без відкриття для себе Гуляйпілля і в часі, і в просторі, і реального, і символічного — як вікового потягу народу до волі, — просто неможливо.
Григорій Іванович Лютий народився 7 лютого 1949 року в місті Гуляйполі Запорізької області в сім'ї вчителів — хліборобів. Батько Григорія Лютого теж писав вірші, які не знайшли іншого призначення, окрім потрапити до альбому його майбутньої дружини — Марії Явтухівни Пилипенко. І ті вірші, той романтизм були найперше продуктом атмосфери Гуляйпільського педучилища. Навіть постійні клопоти, робота практично в другу зміну коло землі в своєму приватному господарстві (інакше б просто не вижили), не притлумили, не вивітрили ту неповторну атмосферу закоханості в життя.
Вечорами іноді слухали привезеного дідом Явтухом патефона. Ставили «Дивлюсь я на небо…», «І шумить, і гуде, дрібний дощик іде…» та ін. Потім мама брала гітару і співала під неї українські пісні. Саме так формувався той тонюсінький озоновий шар сільської, а, отже, саме реально української, бо Україна і виживала тільки селом, інтелігенції. І хоч всі вони були інтелігентами в першому коліні, все ж їм вдалося, як атомам у молекулах надміцних сплавів, створити ту якість, яка потім допомогла вистояти і у війну, і в голод, і в репресії. Без жодного слова про це вголос — влити в своїх дітей любов до своєї землі, України.
Один дід Г.Лютого був репресований, і поет його ніколи не бачив. Але розповіді про його силу волі, рішучість, характер — у великій мірі формували свідомість митця. Рід по батьковій лінії мав свої традиції. Обов'язково одного з синів називали на честь діда… По маминій лінії дід Явтух і бабуся Мелашка, чиї предки, переселенці з Полтави, ввібрали в себе всі риси, пов'язані з цими іменами в українській літературі. Дід — майже все життя комірник, бабуся — тиха і богобоязна господиня.
Дитинство поета протікало на фоні мальовничої української природи, олюднений образ якої постійно присутній у його поезії. За городами жебоніла річечка Гайчур, де майбутній поет ловив рибу, пік раків з хлопцями, пас на її луках гусей. І дитячі незабутні враження уже зрілий митець покладе на папір:
— Галино-Галь, — з гори біжить дівчатко.
Гиля-гиля! — ім'я своє пасе…
І коли кажуть, що мова, імена, всі ми — від землі, від її вдачі, то не всі розуміють, як глибоко залягли шари нашої духовності.
Після закінчення Сігорянської початкової школи з 1958 року навчався у Гуляйпільській середній школі №1 і паралельно в музичній по класу баяна. Закінчивши школу, Григорій Лютий протягом року працював баяністом і завідуючим Любимівським Будинком культури. Потім вступив на філологічний факультет Запорізького педінституту.
Його вірші вперше були опубліковані в гуляйпільській районній газеті «Зоря комунізму» у 1964 році.
Іще в шкільні літа пощастило познайомитися з відомим поетом Василем Діденком, який на той час фактично мешкав у Києві, але постійно приїздив на Чапаївку до мами, привозячи на периферію атмосферу київських вітрів. Заборонені вірші М.Ма-майсура, В.Симоненка, із яким в студентські літа товаришував В.Діденко, довгі розмови на чапаївських і зеленянських плесах запліднювали душу неповторним відчуттям причетності до долі народу. Приходило, що є «В кожного святе синівське право з матір'ю побуть на самоті…» Становлення поетичного таланту Г.Лютого відбувалося і під впливом кращих зразків світової літератури. Сам поет розповідав, що, будучи студентом, захоплювався творами Гете, Шіллера, Боккаччо, Сервантеса…
Вже на першому курсі філологічного факультету, лежачи тяжко хворим в обласній лікарні і просячи Господа доточити віку, обіцяв служити своєму народові:
Криваві сокири над тім'ям — як півні.
Чи слави хотів я? Хотів. Україні!
За станом здоров'я довелося перевестися на точне відділення педінституту. Повернувся у Гуляйполе. Влаштувався у колгоспні багатотиражки. У 1971 році поезія Г.Лютого була представлена українській аудиторії на сторінках газети «Літературна Україна». Вже тоді у добірці віршів прозвучав образ, який цитують і досьогодні: «На рушнику Дніпра, розшитого садами, несем твою Чернечу, як хлібину…» Брав участь у роботі ірпінських семінарів у Києві, куди його викликав голова кабінету по роботі з молодими при Спілці письменників України Дмитро Білоус особисто. Лютого помітили, відзначали зрілість таланту, оригінальність творчої манери, але книжку видати не могли.
Виростаючи в атмосфері шістдесятників, Г.Лютий передплатив до себе в Гуляйполе всі літературні журнали, заснував своє літературне об'єднання «Калинова сопілка». Це про нього поетеса Любов Геньба скаже: «Я закінчила двадцять років університету Лютого…» І з того ж об'єднання вийшли Олександр Михайлюта, Любов Геньба, Іван Доценко, Анатолій Горпинич.
Коли творчість Лютого одержала схвальну оцінку критика А.Макарова, він ніби подолав якийсь бар'єр, і це додало йому наснаги і творчої енергії:
Те, що вперше створили, повторили вже люди.
Написати ще вірша — дивиною не буде.
Заридати, померти — і трагічно й прекрасно,
Та було вже усе це у великих нещасних.
Та, здається, я зваживсь. Я готовий до всього.
Проклену, якщо треба, навіть Господа-Бога.
Є маленька надія (що гріха тут ховати).
Я для щастя — нещастя буду в серце скликати.
Всіх у серце їх скличу. (В інше місце не прийдуть…)
Заманю, замурую. Й доки житиму в світі,
їх не випущу звідти.
Тільки жаль, що я тлінний, а вони ж то, бач, вічні.
Як умру — вони знову розлетяться по світу…
Хіба не така ж самопожертва, яку Симоненка, Стуса? Недарма ж у полеміці про Шевченківські настрої, роль поета, яку у 80-х роках вела «Літературна Україна», поетеса Н.Стефурак вловила ці настрої у першій збірці Лютого, написавши: «Є такий поет: «Стою, як тінь, мов тільки що із бою. Хіба б коня іще та справжню рану…»
У 1982 році Г.Лютого викликали до Києва на творчий звіт, після якого його вірші протягом 2-3 років опублікували практично всі журнали: «Вітчизна», «Жовтень», «Дніпро», «Україна», «Донбас», «Київ». А 1984 року побачила світ перша книжка Г.Лютого «Крилатий корінь», за яку він став лауреатом обласної молодіжної премії ім. М.Андросова.
Назва збірки розкривається у однойменному вірші:
..Вогонь любові, корене крилатий.
Ти рвешся ввись і, прип'ятий, болиш.
Ти розуміти вчиш мене, кохати.
Боли ж мені, довіку не залиш.
«…Справді, хліборобський, крилатий, чорноземний корінь сущого в людині хотів би увінчати автор на тлі рожевого цвіту мрій, надхмарної висі. Хліборобський корінь — то міць характеру, твердь праведної світобудови», — вказувала О.Логвиненко. А у баладі «Хлібороб» вперше говорилось не про лубочну героїку радянських бійців, а про те, як полонений воїн рив собі могилу. В основу сповіді було взято не поверхово політичне, що легко вивітрюється в часі, а глибинні, генетичні основи людяності, життя на землі:
А другий штик, а третій! Виноград
Садив отак у сонячну неділю.
Чи ж поприймався? Стільки пролетіло!
Напевно, вже й підрізати пора.
….Ледь чутно хрускотіли камінці
Під заступом блискучим, як півмісяць.
І кожен зріз травинки і корінчик, Як рідна плоть, болів його руці.
.У такому пориві до життя напишеться:
Наче рив могилу, а криницю вирив.
І стою — не знаю, що його робить…
Г.Лютий постійно прагне знайти несподіваний, непересічний образ, по-своєму осмислити його, створити свого роду ліричну новелу з глибинним підтекстом і подати на розгляд читачеві. А в образі ліричного героя часто можна пізнати власне автора з його переживаннями, болями, сумнівами, пристрастями і відчути його оголену душу і сумління:
Ти відкрий моє серце, відкрий.
Крапля крові не відає болю,
Не лякайсь мого крику, о доле,
Ти відкрий моє серце, відкрий. …
Як блакить відкриває нам птиця.
Ти відкрий моє серце, відкрий.
Поезія Г.Лютого особливо чутлива до найгостріших проблем сучасності, правди життя. її яскраві риси — пристрасність, емоційна наснаженість думки, глибинні роздуми про любов і ненависть, добро і зло, вічність і сьогодення. Григорій Лютий передусім — лірик, поет особистого переживання, поезії серця. Бентежно-щемлива ніжність, краса і романтична окриленість його слова наснажують читачів життєствердною енергією, виховують естетичне почуття. Він уміє бачити красу і відчувати її в усіх проявах життя. Тематичні обрії поезії Г.Лютого надзвичайно широкі.
У другій книзі «Крона вічності» (1985) автор продовжує розвивати ту тему, яка є для нього близькою, — тему рідної землі, батьківщини. Він ніби кровно пов'язаний із народними джерелами, з яких і черпає силу для своєї поезії, осмислює нерозривну єдність людини і природи, яка є вічною:
Залишайте себе на землі!
Не беріть із собою в могили
Ні вогню, ні любові, ні сили.
Ні довірливих, лагідних слів…
У вірші «Хліб любові» Г.Лютий проголошує і чітко окреслює те, що до того прочитувалося у підтексті:
Мій хліб — любов. Однині й назавжди.
Нехай мене любов моя годує.
Є легший хліб. Єство ж моє гидує.
Нелюбий хліб — страшніший од біди!..
Це вищий смисл, яким живе природа.
Мій хліб — любов. Однині й назавжди.
Отже, в основі поезії Г.Лютого лежить саме любов, любов до рідного краю, до людей, до природи, нарешті до жінки, і саме це почуття є джерелом творчого натхнення. Гарні за духовною наснаженістю й емоційною силою, інтимні вірші Лютого сприймаються як молитовна сповідь не тільки ліричного героя, а й власне читача, бо йдеться у них про загальнолюдські, вічні цінності — кохання, молодість з її неповторними чарами і почуваннями. Його поезії показують це почуття багатогранним. Тут можна зустріти юнацьке чи дівоче романтичне кохання, його щирість і красу, драматизм нерозділеного почуття, любов до жінки-матері. Непогамований шал закоханого серця передається за допомогою довершених художніх знахідок, передусім метафор, персоніфікацій, порівнянь, символічних образів:
Голюсіньку, як вишеньку чужу,
Візьму в уста — гірчинки не почую.
Як сука цуценятко, обцілую.
О, Господи, простіше — оближу.
Ці вірші позначені великим милосердям, співчуттям, гуманізмом:
За тобою срібним колесом
Весняний дзвенить струмок.
І щебече рідним голосом Твій малесенький синок.
Для увиразнення складності, драматизму почуттів свого героя автор послуговується мотивом швидкоплинності, короткочасності щастя, прийомом поєднання контрастних понять, як, наприклад, у віршах «Весілля», «У них не склеїлось нічого…», «Голос життя», «Доля», «Мишко», «Він жив на кручі…» та ін. Показовою щодо цього є лірична новела «Весілля», яка перш за все вражає мальовничістю зображуваного. У розпалі весілля з'являється він:
Був стіл весільний, довгий, мов ріка.
Пливли по ньому чари і мімози.
Горілка вся була якась гірка,
Мов не горілка то була, а сльози…
А молода на тім кінці ріки,
В розквітлу вишню вдягнена, ледь мріє.
Не допливеш — ніхто не дасть руки.
Усім чужий. Ніхто не розуміє.
Нарешті наречена, покинувши весілля, втікає до свого коханого:
Там човен грав, як місяць молодий.
Сховались в нього двоє, мов у пісню.
І між зірок відкритої води
Цілунками відкрили ніч первісну.
Вони пливли до іншого берега. І останній епізод:
Їх приморозок пізній розбудив.
Як мертві щуки, весла ген біліли.
Хотіли їх дістати із води
І не могли рознятися — боліли.
По березі шукали їх. Та зась.
Шумів лиш очерет, як недомовка,
І голос жениха, ласкавий, мов у вовка.
Неначе перекований, зривавсь…
Очевидно, порівняння голосу жениха з голосом вовка пов'язане з казкою про вовка і сімох козенят, де вовк перекував собі голос, щоб обдурити козенят, а, отже, зримий зв'язок поезії Г.Лютого з фольклором, народнопоетичними мотивами. Це виявляється перш за все у тому, що поет часто 362
у своїх творах звертається до художньої інтерпретації давніх легенд та переказів, вводить до своєї художньої палітри фольклорну символіку, елементи народних звичаїв та обрядів.
Особливо яскраво фольклорне начало присутнє у поемі «Ярмарок», яка, до речі, була написана дев'ятнадцятилітнім студентом. Поема «Ярмарок» населена фантасмагоричними образами з народних легенд і разом з тим сповнена безоглядної життєвої правди. Ярмарок у зображенні автора — «це невеличка модель світу». Тут і прекрасне, і потворне, і трагічне, і смішне», — вказував Г.Літневський. Головного персонажа, як такого, немає. Розповідь починається з відтворення картин самотнього післявоєнного життя Галини — дівчини, що збожеволіла під час фашистської окупації. Вона збирається нести продавати на ярмарок у кошику столітник і вогонь, який вона взяла з пожежі, що спалила її хату. Цю поему критик Тарас Салига назвав кращою поемою року. У статті «Відлитий у строфи час» (ЛУ. — 1985. — 24 жовтня) він пише: «Молодий поет Г.Лютий поемою «Ярмарок» ще раз довів, наскільки може бути благодатною фольклорна стихія, якщо поводитись із нею не легковажно, не спокушаючись необачно на певні ефекти. Власне, саме завдяки стриманості поема Г.Лютого має і великий сюжетний простір, і простір ідейно-естетичний… Поема цікава і самою динамікою розповіді, і непересічністю художньої уяви, і довершеністю версифікації. Це і дозволило поетові відтворити панораму життєвих реалій середини 40-х років. В особі автора щасливо поєдналися вміння бути скупим і точним на слово в передачі людських драм, бути витівником і дотепним, коли на це місце і час, вміння вдихнути в метафору чи персоніфікацію сувору правду життя. Найголовніше, чого вдалося Лютому досягти в поемі, — це своєрідний художній синтез, у якому відчутні печаль, смуток, гумор, радість, роздуми тощо. І все сукупно — в переконливій цільності художнього відтворення дійсності». Не часто зустрінеш такі розгорнуті образи-сим воли, які витікають один з одного, переплавляються і раптом, розтавши, як марево в степу, постають перед тобою знаком питання — вихором. Образ, який виходить далеко за межі метафори, потрапляючи за класифікацією Єсеніна аж у восьмий розряд.
….Чи циганський табір там отаборився,
Мало іще табір — ще й весілля грають,
Мало іще грають — чуть на дві версти, —
Мов барвистий бубон, велетенський бубон
У руках чаклунських крутиться, летить,
Стрічками мигтить.
Ой, то і не віче вічне пророкує,
Ой, то й не цигани рясно так святкують.
То у Гуляйполі люди ярмаркують.
Поему «Суд» Г.Лютий написав, не знаючи про ту трагічну подію, що трапилася насправді влітку 1976 року і набула широкого розголосу: дівчата ввечері поверталися з дискотеки, одна з них простягнула руку і зірвала жменю черешень з гілки, хазяїн вистрілив з рушниці і вбив дівчину. Вбивця був засуджений на 15 років ув'язнення, але незабаром повернувся в село. І вже коли цей твір був написаний, Лютий дізнався, що подібне тому, що створила його творча уява було, в реальному житті. Але в його поемі дівчина — ніби єдина донька солдата, яка під час війни випадково вціліла одна з усієї сім'ї. І вона стає жертвою жорстокого вбивці. Прийоми, якими користується автор, прості, що є доказом його майстерності.
Така вона в пам'яті й досі
У батька на сильних руках.
Отерплий, оглухлий і босий
До ранку він з нею блукав
.Заходив до кожного двору.
Постоїть і піде у ніч.
Від того німого докору
В людей відбиралася річ.
Коли вбивця через деякий час повертається в село — батько виносить свій вирок: він вбиває злодія прямо серед білого дня. Це помста за доньку. Але відбувається суд. І здається, що все село стає на його захист. Слово надається підсудному:
Не вбити хотів я. Хотів рятувати.
Від скверни і сонце, і стежку, і ріки.
Я думав тоді — оправда мене й мати.
Та світ відвернувся від мене навіки.
Усе мені чорне — і трави, і хати,
Не взнаю, де сонце, де місяць насправді.
Не може один ні судить, ні карати,
Ця ноша під силу суду лиш, громаді!
У цій поемі Г.Лютий піднімає складні проблеми людських взаємин у суспільстві, і темою твору є те, про що головний герой говорить в останньому монолозі, а саме: суд, який над ним чинить його власна совість.
Одна за одною виходять книжки «Червона літера вогню» (1987), «Хліб любові» (1990), «Я воду пив з твого лиця» (1992), за яку Лютий був відзначений обласною літературною премією ім. В.Лісняка, «Гуляй-поле» (1996), дитяча книжка «Світлана» (1995), «Вибране» (1998), «Меди» (2000), а також у співавторстві зі співаком і композитором Анатолієм Сердюком збірник пісень «Пісні Гуляйпільського краю» (1995), численні публікації в журналах, альманахах, газетах.
Образний світ Г.Лютого заснований на почутті, на переживанні, на суб'єктивному настрої, і це ліричне начало є всеохоплюючим і всепронизуючим у творах, різних як за тематикою, так і за жанровою природою. Він прагне до різноманітності у галузі віршобудови: від класичного стилю до білого вірша. Виявляє себе в жанрі балади, притчі, сюжетного вірша і того, що називають асоціативним, поеми.
Щира схвильованість, глибинність почуття й водночас краса думки і форми притаманні й патріотичній ліриці Г. Лютого:
Хай тобою святиться мій день!
Ти народжена Богом кохати!
Україна — країна пісень,
Україна — Чорнобильська мати.
…Я на тебе, кохана, молюсь,
Кожна пісня твоя — то молитва.
На красу твою божу дивлюсь.
Осягаю, за віщо йде битва.
Змістовним ядром цих віршів є позиція митця, позиція громадянина, патріота, сина — своєї матері по крові і матері -України:
Народила мене українка,
Захистити крилом не змогла.
І зірвав мене світ, мов пір'їнку,
Із єдиного раю — села.
Поет прагне наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди — цих вселюдських ідеалів, за якими для нього не губилися ідеї національної самосвідомості рідного народу, необхідності духовного відродження:
Україно, полин мій гіркий!
Яничаром розтерзані села.
А у селах у зорях ставки…
Їх наплакали наші жінки.
Пересохли і очі, й джерела…
Ти жива ще, Вкраїно, поглянь,
Ще степи твої щедрі уповні!
Місяченько пливе ще у човні,
Щоб розбитись об хвилі світань.
Підведися ж із праху, устань!
Г.Лютий гордиться отчим краєм, проте його захоплення Батьківщиною змінюється драматичними інтонаціями, коли він говорить про минуле України:
Розпинали нас. Ще казав мій дід.
Як сльоза текла — не здолати вбрід.
Як займався степ од кривавих ран,
А хто жить хотів — за життя вмирав.
Українонька — в солов'ях острог,
Всяк щипа її — мов смачний горох!
Суне голод-мор — аж нутро пече,
Тільки мед пісень по вусах тече.
Варто згадати про те, що на вірші Григорія Лютого написано понад 50 пісень, які стали досить популярними у виконанні Анатолія Сердюка, Лідії Михайленко, Ірини Ярчевської, Сергія Шестопалова, дуету Шепелів та інших співаків. І найбільш відомі з них «Скрипка», «Вчительчин вальс», «Пісня Гуляйпільських весіль», «Солов'їний острог», «Хрестини Махна», «Блюз любові», «Шипшина», які знайшли свою слухацьку аудиторію.
До того ж перу Лютого належить і низка оповідань, есе, статей, рецензій. Зокрема, оповідання «Шпаки» і повість «Душа ледь-ледь торкалась тіла…».
Багато уваги приділяє поет своїм роздумам про творчість:
Знов судний час — чуттів страшна робота.
За ніч зчорнієш, зораний, мов лан.
Дала природа муки за щедроти.
А люди це вважають за талант.
Або:
Із попелу мого мій кожен вірш —
Чуття перегоріли — кров і спокій.
Візьми, кохана, все це і розвій
По вітрі молодім у степ широкий. …
Згорів мій голос, на папір упавши.
З долонь у тебе попіл мій сплива…
«Григорій Лютий — поет навдивовиж відкритий. Багато розмірковуючи про те, що є творчість, він відважується на власному прикладі пояснити природу літературного таланту, таїну народження письменника: вірш-дерево виростає в поезію-сад, і слово дарує плоди-яблука. Поезії дає життя робота, мисль, любов, а не декорація чи декларація! Ось кредо письменника, а за ним стоїть відповідальність!» — вказує О.Логвиненко.
Лірика Григорія Лютого проникнута життєдайною енергією і водночас живуча, пронизлива і щира. А ще — чисто українська. Мало новаторського знайдеш в ній, шукаючи поверхового, показного. Що суттєво — поета мало цікавить: чи прочитали його книжку. Г.Лютий говорить: «Мені важливо, чи покликали мої вірші людину вдруге, втретє, чи є в них та енергія, що існує поза логікою і примітивним смислом. Адже, якщо навіть не згоджуватися із тим, що смисл завжди є ремінісценсією із добутих знань, то, навіть найоригінальніший, він все одно примітивний, бо може бути повторений, заново відтворений. А та тонка енергія, яку дехто називає вітром слів, дехто праною, не може бути вкраденою. Вона живе «в», «між» словами і людьми, як вища субстанція — любов, котра, власне, і є основою мистецтва. І тільки вона може по-справжньому кликати і прирікати твори на вічність…»
Крім літературної творчості, Г. Лютий активно займається громадською діяльністю, дбає про відродження духовності українського народу, української мови, культури, традицій, місце української літератури в літературному процесі сьогодення. Його участь в роботі різних редколегій, виступи по радіо і телебаченню, зустрічі з трудовими колективами, студентами, школярами, інтелігенцією, поїздки у складі літературно-мистецьких делегацій, виховання літературної молоді, а з 1992 року він очолював обласне літоб'єднання ім. М. Гайдабури. Учасник VIII Всесоюзної наради молодих письменників. Був єдиним делегатом од Спілки письменників України на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві в 1985 році. З 1998 — голова Запорізької обласної організації НСПУ і з 2001 р. — редактор журналу «Хортиця», і це далеко не повний перелік тих важливих і відповідальних турбот, які сьогодні, в пору громадянської і творчої зрілості митця, вимагають дедалі більшої самовіддачі, забирають час у власне літературної праці, але й живлять її сторицею з нових джерел.
Григорій Лютий — поет глибоко сучасний і відкривається перед читачем все новими яскравими гранями. Він у постійному творчому пошуку, він — у дорозі. А дорога — досвід, це те бурхливе життя, дивні подихи якого тільки справжній митець донесе до читача.
О.О.СТАДНІЧЕНКО,
доцент Запорізького
Національного університету
1. Мама – Марія : Роман –пісня.- Запоріжжя : Дніпров. металург, 2008.-391с.
2. Я вже тобою дихаю.- Запоріжжя : Дніпров. металург, 2007.-208с.
3. Вибране. – Запоріжжя : Дніпров. металург, 2005. – 699 с.
4. Меди …. – Запоріжжя: Хортиця, 2000. – 115с.
5 Вибране: Вірші, поеми, пісні. – Запоріжжя: Хортиця, 1999. – 568 с.
6. Гуляйполе: Поезії. – Запоріжжя: Хортиця, 1996. – 60 с.
7. Світлана: Казка, оповідання, вірші. – Запоріжжя: Хортиця, 1995. – 26 с.
8. Я воду пив з твого лиця: Інтимна лірика. – Гуляйполе, 1992. – 160 с
9. Хліб любові: Поезії. – К.: Молодь, 1990. – 88 с.
10. Червона літера вогню: Поезії. – Дніпропетровськ: Промінь, 1986. – 47 с.
11. Крона вічності: Вірші, поеми. – К.: Рад. письменник, 1985. – 134 с.
12. Крилатий корінь : Поезії.-К.: Молодь,1984.-62 с.
Публікації в збірках, журналах, газетах
13. Сердюк А. (співавт.) Пісні Гуляйпільського краю. – Гуляйполе, 1993. – 32 с.
14. Сердюк А. Запоріжжя моє кохане: Пісні композитора Анатолія Сердюка: [В т. ч. на сл. Г.Лютого]. – Запоріжжя: Вид – во ВАТ "Мотор Січ", 2001. – 192 с.
15.Сердюк А. (соавт.)Тільки мед пісень по вусах тече… // Хортиця. – Запоріжжя, 1994. – Вип.3. – С.167 – 169.
16. Із книжки "Гуляйполе" : [Вірші] // Поезія -91 : Зб.-К.,1991.-С.28-33.
***
17.Корицька Г. Література рідного краю: (Навч. — метод. посіб). – Запоріжжя: Просвіта, 2002. – 72 с. – Із змісту: Авторська програма зі спецкурсу "Література рідного краю". Автор /Лютий Г. І. : Пояснюв. записка до програми спецкурсу… – С. 70-72.
21. [Добірка віршів; Коротка біогр. довідка] // Січовий Парнас: Антологія. – Запоріжжя, 2000. – С. 256-276.
22. Сердюк А. Запоріжжя моє кохане: Пісні композитора Анатолія Сердюка: [В т. ч. на сл. Г.Лютого]. – Запоріжжя: Вид – во ВАТ "Мотор Січ", 2001. – 192 с.
23. Як душа, як диво, як надія // Хортиця : Альманах .-1998.-Вип.6.-С.16-18.
24. Душа ледь-ледь торкалась тіла… // Хортиця : Альманах .-1996.-№5.-С.43-104.
25. Душа ледь-ледь торкалась тіла… // Хортиця : Альманах .-1996.-№5.-С.43-104.
26.Суд : [Уривок з поеми] // Хортиця : Альманах.-1995.-№4.-С.52-53.
27. Сердюк А. (співавт.) Тільки мед пісень по вусах тече… // Хортиця. – Запоріжжя, 1994. – Вип.3. – С.167 – 169.
28. Тюльпан; "В ніч неприкаяну…"; "Ми ходили, неначе ковбої": [Добірка віршів] // Великий Луг. – Запоріжжя, 1992. – С.35 – 38.
29. Із книжки "Гуляйполе" : [Вірші] // Поезія -91 : Зб.-К.,1991.-С.28-33.
30. Із книжки "Хліб любові"// Поезія-88 : Зб.-К.,1988.-Вип.2.-С.20-24.
31. Сіячі // Їх водила молодість.- Дніпропетровськ, 1988.-С.20-32.
32. "Заходжу душею зігрітися…"; Після грози; " Горить печаль в красі твоїй високій" :[Добірка віршів] // Поезія-88 : Зб.-К.,1986.-Вип.1.-С.89-90.
33. Слово землі світанкове : Поезії .- -Дніпропетровськ : Промінь, 1986.-79с.- Із змісту : [ Переклади Г.Лютого ]-С.34?35.
34. [Подборка стихов]// Зори над Днепром : Стихи запорож. поэтов.-Воронеж, 1984.-С.68-72.
***
35. Мама Марія : (Уривки з роману – пісні)// Дніпро.-2008.-№7-8.-С.64-118.
36. Мама-Марія: (Роман — пісня)//Хортиця.-2007.-№ 6.-С.17-124.
37.Сяйво глиняної гори : [Вірш] //Хортиця.-2002.-№1.-С.6.
38. Як душа, як диво, як надія…: [Добірка віршів] // Хортиця. – Запоріжжя, 1998. – Вип.6. – С.16 – 18.
39.Душа ледь – ледь торкалась тіла…: Повість // Хортиця. – Запоріжжя, 1996. – Вип.5. – С.43 – 104.
40.Народила мене українка…: [Добірка віршів] // Хортиця. – Запоріжжя, 1992. – С.15 – 16.
41.Пророцтво; "Півжиття колись давав я…" : [Вірші] //Хортиця : Альманах.-1990.-№ 1.-С.80-81.
42. [Подборка стихов]// Зори над Днепром : Стихи запорож. поэтов.-Воронеж, 1984.-С.68-72.
***
43. Полетить за голосом душа :[ Вірші] // Дзвін.-2008.-№7.-С.2-9.
44. Бенкетуйте мої думи! // Запороз. Січ. – 2007. – 23 черв. – С. 5.
45. Бреду по саме серце у степу…: [Поезія] // Просто. – 2007. – 27 груд. – С. 17.
46. Голос: Вірші // Київ. – 2007. — №2. – С. 2-10.
47. Запоріжжя моє; Кургани пісень; Рідному слову: [Вірші]// Запоріз. правда. – 2007. – 4 трав. – С. 17.
48. Запорізький мій краю…: [Вірш] // Запороз. Січ. – 2007. – 23 черв.
49. Запорізькі поети – з любов`ю до матерів : [Є вірші Г. Лютого] // Запоріз.правда.-2007.-11трав.
50. Рідному слову: [Вірші] // Запороз. Січ. – 2007. – 7 серп. – С. 5.
51."Грав заїжджий оркестр у саду" : [Добірка віршів] // Голос Гуляйпілля.-2006.-21 жовт.
52. Запорозький мій краю…: [Добірка віршів] // Голос Гуляйпілля.-2006.-26 лип.
53. Ми з тих ясних зір:[ Вірші]// Запоріз. правда. – 2005. – 15 берез.
54. Немає смерті тим, хто віно любить…: [Вірші] // Вітчизна. – 2005. — №7-8. – С. 2-10.
55.Голос…; Груша; Рідному слову… :[ Вірші ] // Запоріз. правда. – 2004. –7серп.
56. "У відкритім степу спалахнуло багаття між нами…" : [Вірш] // Запороз. Січ. – 2004. – 20берез.
57. Як співа – сіяє слово …: [Вірші] //Літ. Україна.-2004.-29 лип.
58. Він: [Вірш] // Голос Гуляйпілля.-2003.-6верес.
59."І далі йшла…" [Вірш] // Запороз. Січ. – 2003. –
26 лип.; Голос Гуляйпілля.-2002.-26 жовт.
60. [Добірка віршів]// Запороз. Січ. – 2003. –24трав.
61. [Добірка віршів]// Хортиця.-2002.-№4.-С.5-15.
62. Сяйво глиняної гори : [Вірш про дуб] ]// Хортиця.-2002.-№1.-С.6.
63. Запорізький дуб: [Вірш ] ]// Хортиця.-2001.-29 верес.
64. [Добірка віршів]// Літ. Україна.-2001.-27верес.
65.Тарпан: [Вірш ] // Запороз. Січ. – 2001. –29 верес.
66. Блюз любові: [Вірш] //Запоріз. правда.-2000.-9 черв.; Голос Гуляйпілля.-2000.-14черв .
67. Так давно, так невтішно люблю : [Вірші] // Літ. Україна.-2000.-2лют.
68. Ти у брата землею не кинь : [ Вірш]// Київ.-2000.-№3-4.-С. 71-76.
69. Виходжу за часу браму: [Вірш ] // Запороз. Січ. – 1999. –13 лип.
70. [Добірка віршів] // Літ. Україна.-1999.-28 січ.; Голос Гуляйпілля.-1999.-6 лют.
71. Залишайте себе на землі; Столиця степів: [Вірші] //Запоріз. правда.-1999.-5лют.
72. На околиці Божого літа: [Вірш] //Запоріз. правда.-1999.-3 серп.
73. Роде наш красний… : [Вірш ] // Запороз. Січ. – 1999. –26 жовт.
74. Смак роботи; Циганка: [Вірші] //Запоріз. правда.-1999.-17 лют.
75.Україна – країна пісень: [Вірш ] // Голос Гуляйпілля.-1999.-30 квіт.
76."…Я не клявся в любові тобі…": [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1999. – 5берез.
77. Як мені гарно з тобою… : [ Вірш] //Суббота.-1999.-11февр.
78. [Добірка віршів] // Запороз. Січ. – 1998. –14,30 квіт.
79. Моєму краянину: [ Вірш присвяч. В. Сизоненку] // Запоріз. правда. – 1998. – 5серп.
80. Назву тебе розлукою… // Дивослово.-1998.-№10.- С.12.
81.Садівникові: [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1997. – 19 черв.
82."Боялись – потім. Зараз працювати…" : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1999. – 5берез.
83. Залишайте себе на землі: [Вірш ] // Голос Гуляйпілля.-1997.-15 лют.
84. На грані спалаху: [Вірш ] // Голос Гуляйпілля.-1997.-30 квіт.
85. Перед вікном в осінь; Біля вогню: [Вірші ] // Голос Гуляйпілля.-1997.-27 верес.
86. Рідний край: [Вірш ] // Днепров. металлург.-1997.-10 окт.
87. Хто правий? : [Вірш ] // Голос Гуляйпілля.-1997.-22 листоп.
88. Вороги і борги: [Вірш ] // Днепров. металлург.-1995.-23 серп
89." Друзі мої, шахісти… : [Вірш ] // Голос Гуляйпілля.-1995.-2 серп.
90. Очі чорні; Остання пісня: [Вірші ] // Голос Гуляйпілля.-1995.-23 серп.
91. Півжиття колись давав я… : [Вірш ] // Голос Гуляйпілля.-1995.-22 берез.
92. Поезії й пісні [Добірка ] // Запороз. Січ. – 1995. –5лип.
93. Різдвяна ніч. : [Вірш ] // Голос Гуляйпілля.-1995.-27
верес .
94. Сталеварам : [Стих. ] // Днепров. металлург.-1995.-4июля.
95. До віруючих та невіруючих : [Вірш ] // Днепров. металлург.-1994.-29 апр.
96. Побратим : [Вірш ] // Запороз. Січ. – 1994. –19 трав.
97. Ти грозила мені…// Индустр. Запорожье.-1994.-14 мая
98. Біла скрипка; Лебеді : [ Вірші] // Запоріз. правда. – 1993. –30 берез.
99. " В ніч неприкаяну, мов у колодязь падаю…" : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1993. –26 трав.
100. Геннадію Літневському: [Вірш ] // Запороз. Січ. – 1993. –26 трав.
101. Любимівські спогади : [ Вірші] // Запоріз. правда. – 1993. –29 черв.
102. " Ми ходили, неначе ковбої…" : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1993. –29 черв.
103. Хай тобою святиться мій день : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1993. –13 січ.
104.Василю Діденкові: [ Вірш] // Лютий Г. Вибране.-Запоріжжя,1999.-С.61.
105. Ворожи мені словом , циганко… : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1992. –30 черв.
106. Життя моє –як повінь : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1992. –30 черв.
107. Іще не вмерла Україна; Яничари, кажуть, нас тільки й можна жаліти : [ Вірші]// Запороз. Січ. – 1992. –22жовт.
108. Компанія сміялась… : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1992. –29 серпень.
109. Любимівські спогади : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1992. –30 черв.
110. "Ми ходили неначе ковбої…" : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1992. –16 трав.; Индустр. Запорожье.-1992.-20 трав.
111. Народила мене українка… : [ Вірш] // Индустр. Запорожье.-1992.-16 янв.
112.Світлана : Уривок з казки// Миг.-1992.-21 берез.
113.Спопеляв нас вогонь невтомний… : [ Вірш]// Вітчизна.-1992.-№2-3.-С.14-17.
114. Творчість: [ Вірш]// Гарт.-1992.-22 трав.
115. "Як мене розпростерто вітали…!" : [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1992. –25 берез.
116. [Добірка віршів] // Запоріз. правда. – 1991. –6 листоп.
117. Заклинання — Марія : [ Вірші]// Выбор.-1991.-№9.-С.6.
118."Сліпе причілкове віконце…" : [ Вірш] //Индустр. Запорожье.-1991.-18 мая.
119. Хоч є любить що й чим дорожить: [ Вірш]//Зоря комунізму.-1991.-5 жовт.
120." Я в Києві. А ти у глибині…" : [ Вірші]// МИГ.-1991.-13 мая.
121. Залишайте себе на землі : [Добірка віршів] // Запоріз. правда. – 1990. –5 січ.
122. Пророцтво; Притча; Мисливці : [Вірші]//Комс. Запоріжжя.-1990.-14 лип.
123. Из книги "Крона вечности" : [Стихи] // Радуга.-1990.-№11.-С.66-69.
124." Вони себе злочинцями вважали" ; " Я зазирнув у чашу смерті…": [Вірші]//Комс. Запоріжжя.-1989.-30 груд.
125. Голоси весни; "Гіллястий дощ над хатою, як вишня…" : [Вірші]//Комс. Запоріжжя.-1989.-11 берез.
126. Відповідальність: [Вірші] // Индустр. Запорожье.-1988.-27 марта.
127. Коли він бере гітару: [Вірші]//Комс. Запоріжжя.-1988.-17 груд.
128. Ку-ку; "Сонце" …: [ Вірші] // Прапор.-1988.-№5.-С.183-184.
129. "Нічого геніального, мій друг…": [ Вірш] // Запоріз. правда. – 1988. –6 серп.
130."…Розгонисті лінії хвиль…": [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1988.-5 берез.
131. [Добірка віршів] // ]//Комс. Запоріжжя.-1987.-19 груд.
132." Це так лиш кажуть про порожніх…" [Добірка віршів] // ] // Комс. Запоріжжя.-1987.-19 груд.
133. "Вже квітники не ваблять юнаків…" : [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1986.-4 груд.
134. Вітряк : [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1986.-13берез.
135. Галині; Ворожи мені словом, циганко : [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1986.-25 груд.
136. Горить печаль в красі твоїй високій… [Вірш] // Запоріз. правда. – 1986. –14берез.
137. До себе: [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1986.-4 січ.
138. Зустріч: [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1986.-17трав.
139. Птиця – хата моя :[Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1986.-17 трав.
140. [Добірка віршів] // ]//Комс. Запоріжжя.-1987.-7 листоп.
141. Романс :[Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1986.-17 трав.
142.Студентка:[Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1986.-29 листоп.
143.Червона сорочка [Вірш] // Запоріз. правда. – 1986. –4черв.
144.Червона літера ; Балада про першу картину; Що серце в осені питає…; Дружині : [ Вірші] // Прапор.-1986.-№6.-С.3-5.
145. Чуття рідного дому:[Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1986.-26 черв.
146. Балада про першу картину:[Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1985.- 6 лип.;Зоря комунізму.-1985.-19 жовт.
147. Балада про перше кохання : [Вірш] // Зоря комунізму.-1985.-13 квіт.
148. Біля вічного вогню: [Вірш]// Запоріз. правда.-1985.-3берез.
149. Вечірнє світло : [Вірш] // Зоря комунізму.-1985.-31
серп.
150. Віра : [Вірш]// Ранок.-1985.-№10.- С.9.
151. Дома : [Стих] // Радуга.-1985.-№8.-С.30. .
152. [Добірка віршів] // Прапор.-1985.-№10.- С.76-78.
153. Друзі : [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1985.-5трав.
154. Думали ми про одне: [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1985.-28 лют.
155. Заходжу до хати зігрітися : [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1985.-1 трав.
156. Земле моя : [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1985.-3 груд.
157. Квітне перемога життям: [Вірш] Зоря комунізму.-1985.-9 трав.
158. Копач: [Вірш] // Зоря комунізму.-1985.-16 лют.
159. На передньому краї: [Вірш] // Зоря комунізму.-1985.-13 лип.
160. Новий рік: [Вірш] // Зоря комунізму.-1985.-28груд.
161. Розмова з онуком: [Вірш] // Зоря комунізму.-1985.-16 квіт.
162. Солдат: [Вірш]// Запоріз. правда.-1985.-26лип; Зоря комунізму.-1985.-30берез.
163. Сірано: [Вірш]//Комс. Запоріжжя.-1985.-23 лют.; Зоря комунізму.-1985.-31січ.
164. Хліб: [Вірш]//Комс. Запоріжжя.-1985.-13 трав.
165. Цікавий: [Вірш] //Комс. Запоріжжя.-1985.-9 лют.; Зоря комунізму.-1985.-21 трав.
166. Агітпоїзд "Корчагінець": [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-29 верес.
167. Ви всі — любов: [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1984.-8 берез.
168. Вогонь: [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-18 серп.
169. Для них живемо… : [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-31 трав.
170. Дотики землі: [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-17трав.
171. Дружині: [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-18 серп.
172. Елегія: [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-30 черв.
173.Легенда про кохання: [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1984.-17 трав.
174. Моих надежд никто пленить не волен : [Стих.]// Индустр. Запорожье.-1984.-13 мая.
175. Не стріляй у птаха: [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-3 листоп.
176. П. Засенкові: [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-24 листоп.
177. Після зміни: [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-29 верес.
178. Точка опори: [Вірш] // Зоря комунізму.-1984.-18 серп.
179. Агітпоїзд : Уривки з поеми // Комс. Запоріжжя.-1983.-18 трав.
180. Крилатий корінь: [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1983.-17 берез.
181. Легенда про кохання: [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1983.-14 трав.
182. Пісня: [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1983.-3 берез.
183. [Добірка віршів] // Прапор.-1973.-№7.-С.7-8.
184. Тут кожен звук… : [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1983.-26 лют.
185. І Ви красиві , дівчино, і Ви… : [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1982.-18груд.
186. Сентиментальна балада : [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1982.-18 верес.
187. Зачарований Дніпро : [Добірка віршів. Серед ін. Г. Лютого] // Комс. Запоріжжя.-1981.-24 груд.
188. Сімнадцятий : [Вірш] // Индустр. Запорожье.-1974.-5 апр.
189. [Добірка віршів] // Комс. Запоріжжя.-1973.-1груд.
190. "Далеко так … Що й батько не розкаже": [Вірші] // Запоріз. правда.-1971.-9 трав.
191. Немов на клавішах червоних: [Вірш] // Жовтень.-1971.-№9.-С.8-10.
192. Розкажу голубину повість: [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1971.-6лют.
193. Сьогодні ваше святонько, дівчата : [Вірш] // Дніпро.-1972.-№3.-С.15.
194. Довічне ; Віра; Любов; "Під глибокою ринвою"…: [Вірш] // Комс. Запоріжжя.-1970.-14 лип.
195. Лист: [Вірш] // Запоріз. правда.-1971.-9 трав.
196. Цвіте чагарник: [Вірш] // Запоріз. правда.-1967.-3 груд.
197. Хто я такий?; На батьковій дорозі; Зимове яблуко; Над урвищем; Тіні; Кирша; Лебедина ніч; Дикий селезень; Клятий подарунок : [Оповідання ]// Хортиця.-2006.-№ 1.-С.48-64.
198. У світі народженому жінкою : [Оповідання ] // Комс. Запоріжжя.-1984.-6 верес. ;Зоря комунізму.-1984.-18 серп.
199. Шпаки : [Оповідання ] // Комс. Запоріжжя.-1977.-1берез.
200. Акорди "Поетичного травня -2008" // Запороз. Січ.-2008.-15 трав.
201. Великий талант росте — як жень-шень… // Хортиця.-2008.-№2.-С.1.-(Сторінка редактора).
202. Виходьте поговорити з часом… // Хортиця.-2008.-№1.-С.1.-(Сторінка редактора).
203. Неміряної сили і щедрості…[Про поета Ю. Ершова] // Хортиця.-2008.- №2.-С.3-8.
204. Периферійність визначається рівнем духовності… // Хортиця.-2008.-№3.-С.1.-(Сторінка редактора).
205. Реальність знищує талант! // Хортиця.-2008.-№4.-С.1.-(Сторінка редактора).
206. У нього – чеховські гени : ( Про поета із с. Григорівка, дир. агрофірми "Григорівська"О. Чеха) // Пологів. вісті.-2008.-9січ.
207. Чому його душа заговорила українською…[Про поета Л. Кисельова] // Хортиця.-2008.-№3.-С.3-7.
208. А він таки був солов'єм :[В. Чубенко] // Запороз. Січ. – 2007. – 24 лют. – С. 6.
208. Бенкетуйте , мої думи! // Хортиця. – 2007. — №1. – С. 1.- (Сторінка редактора).
209. Животворна пам`ять нашої крові// Хортиця. – 2007. — №3. – С. 2.- ( Сторінка редактора).
210. Запорозький дуб//Хортиця. – 2007. — №4. – С. 2.- ( Сторінка редактора).
211. Коли приходить осяяння… // Хортиця. – 2007. — №2. – С. 2.- Сторінка редактора).
212. [Передмова до кн. Л. Солончук "Візьми мене до раю"]// Солончук Л. Візьми мене до раю.-К., 2007.-С.1.
213. У діапазоні душі Ліни Костенко // Хортиця. – 2007. — №1. – С. 58-75.
214. Українця Івана Піддубного за життя не поборов ніхто? // Хортиця. – 2007. — №1. – С. 20-30.
215. Я звідкись знаю… // Хортиця. – 2007. — №5. – С. 2.- (Сторінка редактора).
216. В тяжінні його величності Слова // Хортиця.-2006.-№1.-С.1.-(Сторінка редактора).
217. Кузня письменників Запоріжжя // Хортиця.-2006.-№4.-С.1.-(Сторінка редактора).
218. Про махновське свято, що відбулося без махновців! // Хортиця.-2006.-№5.-С.87-98.
219. Час- це сльози Господа… // Хортиця.-2006.-№5.-С.1.-(Сторінка редактора).
220. Чи бувають непередбачені обставини у Господа? // Хортиця.-2006.-№3.-С.1.-(Сторінка редактора
221. Що таке смак письменника і з чим його їдять… // Хортиця.-2006.-№2.-С.1.-(Сторінка редактора).
222. Глибини світяться небом : (Про дир. КЦ "Хортиця" В. К. Козирєва)// Лютий Г. Вибране.-Запоріжжя, 2005.- С. 423-427; Хортиця.-2002.-№2.-С.107 – 109.
223. Яна Яковенко : [Про молоду поетесу з Гуляйполя]//Запоріз. правда.-2005.-11січ.
224. Її дорога позначена Україною…: [Л. Коваль] // Хортиця. – 2005. — №2. – С. 54-59.
225. Колискова рідної землі… : [есе] // Хортиця.-2005.-№4.-С.3 – 10.
226. Найсолодше – зупиняти словом час : // Хортиця.-2005.-№6.-С.3 – 10.
227. Ось воно – яйце – райце нашого духу! // Хортиця.-2005.-№4.-С.1.-(Сторінка редактора).
228. "Ось такий колінкор…" : [есе] // Хортиця.-2005.-№4.-С.11.
229. Передплата триває весь рік [часопису "Хортиця"] // Хортиця.-2005.-№1.-С.1.-(Сторінка редактора).
230. По ній мірятимуть нашу епоху…: [ Про письменницю Л.Костенко] // Хортиця.-2005.-№2.-С.3 – 5.
231. Поет — камертон свого народу… // Хортиця.-2005.-№2.- С.2. — (Сторінка редактора).
232. Час істини // Хортиця.-2005.-№5.-С.1.-(Сторінка редактора).
233. Щоб стати письменником… : Хортиця.-2005.-№3.-С.1.-(Сторінка редактора).
234. Яна Яковенко: "Знаю, мусиш ти піти, і тебе ніхто не спинить…"// Запоріз. правда. – 2005. – 11 січ. – С. 7.
235. "Я син великого народу…" [В. Діденко] // Літ. Україна. – 2005. – 3, 10 берез. .
236. В яку гру з життям ти хотів би зіграти? // Хортиця.-2004.-№3.-С.1.-(Сторінка редактора).
237. Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод…: Відкритий лист гуляйпільцям і всім, кому болить Україна : Звернення-сповідь:[Вибори-2004] // Суббота плюс. – 2004. – 23 дек. – С. 14.
238. Неправда, що поетами народжуються… // Хортиця.-2004.-№6.-С.1.-(Сторінка редактора).
239. Під вітрилами "Поетичного травня-2004"// Запороз. Січ. – 2004. – 5черв.
240. Порятувати нас може тільки професіоналізм… // Хортиця.-2004.-№1.-С.1.-(Сторінка редактора).
241. "Хортицю" не подолати! // Хортиця. – 2004. — №5. – С. 1.
242. Чеховські гени і голос батьківського степу: [О.Чеха та П.Банько, літератори із с. Григорівка Пологів. р-ну] // Запоріз. правда. – 2004. – 5 черв.; Хортиця. – 2004. — №2. – С. 49-50.
243. Шануєте рідну мову – читайте "Хортицю"// Запоріз. правда.-2004.-8 черв.
244. Ще ненароджену її вже знав цей степ…: [Про голов. лікаря Запоріз. центру реабілітації і відновлення сім'ї Н.Авраменко]// Хортиця. – 2004. – №2. — С. 44-48.
245. "Доки буде жити дух наш запорізький, доти Україна в світі буде жити": [Про А. Рекубрацького] // Хортиця. – 2003. — №1. – С. 3-5; Рекубрацький Анатолій Захарович : Біобібліографічний список.-Запоріжжя,2005.-С.5-11.
246. Душа співає… просить світла храму… : [Про поета О. Гончаренка] // Хортиця. –2003.-№3.-С.3-4.
247. Зазираючи туди, де плавиться слово… // Хортиця.-2003.-№4.-С.2.-(Сторінка редактора).
248. Ми готові надати слово всім літоб’єднанням області…// Хортиця.-2003.-№6.-С.2.- (Сторінка редактора).
249. Невідкриті слова я і досі люблю…: [В. Сироватко] // Хортиця. – 2003. — №6. – С. 3-4.
250. О панно, Інно…: Або: десять аншлагів Інни Гапон! // Хортиця.-2003.-№1(11).-С.106 – 108.
251.Передплачуйте "Хортицю"//Запороз. Січ.-2003.-1лют.
252. Після того ми вже не могли загубитись… : [Про поета П.Засенка] // Хортиця. – 2003. — №3. – С.43.
253. Рубіж, за який не маємо права відступати // Хортиця.-2003.-№1(11).-С.2.-(Сторінка редактора).
254.У кожного з нас є шанс…: (Есе).- // Хортиця.-2003.-№4.-С.3.
255. Це ваш світ… // Хортиця.-2003.-№5.-С.2.-(Сторінка редактора).
256. Часопис "Хортиця" – усім, кому щемить у грудях рідна земля // Запороз. Січ. – 2003. – 6 груд. – С. 6.
257. "Душа, наповнена по вінця…" : [Про поета О. Кудрю] // Кудря О. Виднокіл : Лірика, гумор… .-Запоріжжя, 2002.-С.5-18.
258. Мрію, щоб наш журнал став такою пірамідою… //Хортиця.-2002.-№2.-С.2.-(Сторінка редактора).
259."Поетичний травень-2002" крокує запорізькою землею; "Хортиця" – усім, кому щемить у грудях рідна земля // Запороз. Січ. – 2002. – 21трав.
260. Реальність, якою вона є… : // Хортиця.-2002.-№1.-С.2.- (Сторінка редактора).
261. Такими поетами, як криницями, народ закорінюється в рідну землю: [В. Моруга]// Хортиця. – 2002. — №1. – С. 8-11.
262.У ньому бушувала кров тарпана…: Есе: [І. Доценко] // Літ. Україна. – 2002. – 14 лют
263. Камінь родить без коріння…: // Хортиця.-2001.-№1.-С.2.- (Сторінка редактора).
264. На сорочці долю вишивала : [Про артистку і поетесу Т. Нещерет] // Хортиця.-2001.-№3.-С.31.
265. Верьовка Л. Махновщина – енергетичний вихлюп землі / Бесіду з письменницею вів Г. Лютий // Хортиця.-2001.-№1.-С.93-98.
266. Духовний материк України // Хортиця.-2001.-№2.-С.2.- (Сторінка редактора).
267. І те, що я нікому не сказав : [Про творчість запоріз. поета О. Стешенка] // Хортиця.-2001.- № 3.-С.7-8.
268. Калиновій сопілці – 30 : [Гуляйпіл. літ. об`єднання] // Голос Гуляйпілля.-2001.-31жовт.
269. У духовному космосі "Мотор Січі"// Хортиця.-2001.-№4-5.-С.2. (Сторінка редактора)
270. Часопис "Хортиця" – неординарна подія в літературному житті України // Запороз. Січ.-2001.-20 січ.
271. Я в уста вас цілую своїми піснями… :[Про творчість композитора А. Сердюка] // Хортиця.-2001.-№ 4-5.-С.37-52.
272. Вечір запорізьких поетес :[В. Сироватко, Л. Геньби, Т. Нещерет, Л. Коваль] //Запоріз. правда.-2000.-29 лют.
273. Вона із сузір`я Альфа – Віта : Знайомтесь: Вікторія Забава // Запоріз. правда.-2000.-26 груд.
274. " Троянда" – тріо бандуристок : [Палацу культури ім. М. Горького м. Запоріжжя] // Запороз. Січ.-2000.-18січ.
275. "Весну люблю за мускули, в яких живуть громи!" : О. Стешенку – 60! // Запороз. Січ.-1999.-20берез.
276. Знайомтесь : Софія Біда // Запороз. Січ.-1998.-14квіт.
277. Іван Сухар – поет народний // Запороз. Січ.-1998.-7 лют.
278. " Я назовсім немов одлітаю…" : [До 58 – річчявід дня народження М. Лиходіда] // Индустр. Запорожье.-1998.-31 окт.
279. "Якщо зоря упала з висоти…" : [Про поета Г. Літневського] // Хортиця.-1998.-Вип. 7.- С.85-89.
280. Слово про ювіляра : [О. Шостаку — 50] // Запороз. Січ.-1998.-9 лют.
281. Василеві Лазуньку – 60// Веселий курінь.- Запоріжжя, 1997.-Вип.3.-С.116-117.
282." Він – син Великого Тараса :[В.Діденко ] // Запороз. Січ.-1997.-2 лип.
283. Знов гримить над українськими школами // Запороз. Січ. – 1997.-2 лип.
284. Острови на Дніпрових долонях // Запороз. Січ. – 1996.-9 лип.
285. Проколи своїм зойком тишу : [Рец. на книгу Л.Геньби "Іменем твоїм"] // Запороз. Січ. – 1996.-4січ.
286. "Ти відкрий своє серце, відкрий…":[ Під таким девізом оголошено поет. конкурс для дітей на кращий вірш укр. мовою] // Запоріз. правда.-1996.-6 листоп.
287. У нас в гостях літератори Енергодара // Запороз. Січ. – 1996.-8 лют.
288. Марина Брацило // Запороз. Січ. – 1995.-9 лют.
289. Слово про ювіляра :[О. Шостаку – 50 років] // Запороз. Січ. – 1994.-9 лют. .
290. Ярослава Невмивако // Запороз. Січ. – 1994.-17 лют.
291. Лариса Коваль // Запороз. Січ. – 1993.-16 груд.
292. Не цураймося, признаваймося // Запоріз. правда.-1992.-17 берез.
293. А ще "батько" писав вірші : Кілька невідомих сторінок з поет. творчості Н. Махна // Голос України.-1991.-23 берез.
294. "Исчезнет поэзия – исчезнет весь мир // Наш город.-1991.-5 нояб.
295. Співуча школа : [Запоріз. СШ №59 ] // Запоріз. правда.-1991.-19 жовт.
296. Школа для дітей чи – навпаки? Або як виконується у Гуляйполі Закон про мови // Молодь України.-1990.-19 черв.
297. Іскри поетичного таланту :[Про самодіял. поета І. А. Скибу] //Зоря комунізму.-1991.-7 верес.
298. "Хоч є любити що й чим дорожити…" :[ Про вірші І. Доценка]// Зоря комунізму.-1991.-5 жовт.
299. Не біймося втопитися в криниці : [Про проблеми видання власних книжок] // Дніпро.-1990.-№5.-С.127-129.
300. " Без півправди і олжі" : [Рец. на кн. Ю. Сердюка "Відстані"]// Друг читача.-1989.-6 квіт.
301. Триматися рідного : [Про комбайнера з Гуляйпіл. р-ну С. Омеся] // Молодь України.-1989.-30 лип.
302. Хто навчить орендаря? : [ Про Ногайський радгосп- технікум] // Сіл. вісті.-1989.-29 жовт.
303. Енергія добра : [Рец. на кн. І. Чендей "Скрип колиски"] // Друг читача.-1988.-10 берез.
304. …І музика луна : Портрет майстра [муз. редактора обл.. філармонії Н. Боєвої] // Комс. Запоріжжя.- 1988.-16 січ.
305. Не прогаяти справжнього: [Рец. на кн. П. Дівович "Проміжний вузол"] // Друг читача.-1987.-16 квіт.
306. Сіячі : [Про активістів комуни "Авангард" із с. Басань Пологів. р-ну] // Комс. Запоріжжя.- 1987.-21 листоп.
307. Точка опори таланту: [Рец. на кн. В. Коломійця "Сузір’я миру"] // Друг читача.-1987.-17 груд.
308. Дорогами рідного краю : [Рец. на кн. В. Моруги "Дорога над лугом" ] // Донбас.-1986.-№4.-С.107-108.
309. Земле моя , із обличчям дитини моєї // Комс. Запоріжжя.- 1986.-24 трав.
310. Настрій мажору: [Рец. на кн. Н. Стефурак "Голуби і леви"]// Друг читача.-1986.-20 берез.
311. "Бігти- бігти чи па- думать"?; Шість монологів про те, якою має бути сучасна естрадна пісня // Ранок.-1986.-№2.-С.19 .
312. Цілісність, народжена любов`ю: [Рец. на кн.О.Лупія "Одна-єдина" ]// Київ.-1986.- №2.-С.149-150.
311. Быть хлебом духовным : [О работе Гуляйпол. лит. об-нения]// Индустр. Запорожье.-1985.-14 дек.
312. Глибшай , криниця : [Рец. на кн. М. Лиходіда "Криниця в небо" ]// Комс. Запоріжжя.- 1984.-12 січ.
313. [Рец. на кн. Г. Літневського "Літо"]// Дніпро.-1984.-№5.-С.140-141.
314. Штурвал на себе:[Рец. на кн. Г. Літневського "Літо"]// Комс. Запоріжжя.- 1983.-1верес.
315. Дорогами молодості : [Нотатки про агітпоїзд ЦК ЛКСМ України "Комсомолець України" сформований із запоріжців] // Комс. Запоріжжя.-1981.-25 верес.
316. Сердюк А. (співавт.) Пісні Гуляйпільського краю. – Гуляйполе, 1993. – 32 с.
317. Сердюк А. Запоріжжя моє кохане: Пісні композитора Анатолія Сердюка: [В т. ч. на сл. Г.Лютого].
318. Пісні// Лютий Г. Вибране.-Запоріжжя,1999.-С.440-487.
319. Капітан: [Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2008.-№3.-С.112-113.
320. Косили косарики // Запороз. Січ.-2008.-15 лип.
321. Скрипка: [Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2008.-№2.-С.112-113.
322. Веснянка:[Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2007.-№2.-С.112.
323. Як мені гарно з тобою :[Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2007.-№5.-С.112-113.
324. Вальс про вальс: [Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2006.-№6.-С.112-113.
325. Вчительчин вальс: [Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2006.-№5.-С.114-115.
326. Шипшина: [Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2006.-№3.-С.112-113.
327. Різдв`яна пісня : [Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2005.-№6.-С.104.
328. Україна- країна пісень: [Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2005.-№3.-С.98-99.
329. Ми з тих ясних зір:[ [Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2004.-№4.-С.112-113.
330. Блюз любові:[ [Муз . А. Сердюка] // Хортиця.-2003.-№4.-С.116-117.
331. На рушнику Дніпра // Голос Гуляйпілля.-2000.-12 серп.
332. Найкраща у світі // Голос Гуляйпілля.-1995.-23 серп.
333. Веснянка // [Муз . А. Сердюка] // Запоріз. правда.-1993.-20 квіт.
334. Пісні Гуляйпільських весіль // Запороз. Січ.-1993.-20січ.
335. На Бабурці, на місточку // Индустр. Запорожье.-1992.-21 берез.
Сердюк А. Запоріжжя моє кохане : Аудіозбірка.- Запоріжжя : Студія "Навігатор", 2000.
Література про життя і творчість
336. Гордість землі запорізької: Присвоєні почесні звання: "Заслужений діяч мистецтв України": [В т. ч. Лютому Г. І., голові Запоріз. обл. орг-ції Нац. Спілки письменників України]// Запоріз. правда. – 2004. – 25 груд. – С. 2.
337. Вітаємо : Нові члени Спілки : [ Г. Лютого прийнято до Спілки письменників СРСР] // Комсомолець Запоріжжя.- 1984.-7черв.
338. Вітаємо лауреата : [премії ім. М. Нагнибіди за 1998 р.Г.Лютого] // Запороз.Січ.- 1998.-30 квіт.
339. Михайлюта О….І думи такі високі : [Про лауреата обл. комс. премії імені М. Андросова 1985 р. Г.Лютого] // Комс. Запоріжжя.-1985.-7 листоп.
340. Письменники вибрали собі нового отамана : [Головою обл. орг. Спілки письменників України обрано Г. Лютого] //Запороз.Січ.- 1998.-15 серп.; МИГ.-1998.-№33.-С.1.
***
341. Віхляєв В. Перші кроки. – К.: Слова 2006. – 51 с. – Із змісту: Поети — постшістдесятники Запорізького краю. – С. 23-36; Літературна школа поетів — постшістдесятників Запорізького краю. – С. 37-39.
342. Кулак Н.Є. Урок – роздум "Що є любов? Любов? Любов? :[За віршами Г. Лютого] //Література рідного краю. — Запоріжжя , 2005.-С. 90-93.
343. Кутова Р.В. Їхні музи – сестри : [Про творчість поета Г. Лютого і співака А. Сердюка] // Література рідного краю.- Запоріжжя, 2005.-С.110-112.
344. Сушко К. Стежка на Хортиці: Есе. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. – 71 с. – Із змісту: "Я не стану, не посмію я…": (Григорій Лютий). – С. 32-43.
345. Кушніренко І., Жилінський В. Преса Гуляйпільщини. Ч.1. – Запоріжжя: Дніпров. металург, 2005. – 195 с. – Із змісту: Григорій Іванович Лютий. – С.96 — 97.
346. Кушніренко І., Жилінський В. Люди Гуляйпільщини. – Запоріжжя: Дніпров. металург, 2004.- 222 с. – Із змісту: Григорій Лютий. — С.100-101.
347. Письменники Запорізького краю (20 – 90-ті роки ХХ ст.). — Запоріжжя, 2002.- 580 с. — Із змісту: Стадніченко О. Григорій Лютий. — С.357-369.
347а.Корицька Г .Григорій Лютий // Корицька Г.Література рідного краю :(метод. посібник).- Запоріжжя, 2000.-С.15-16.
348. Залишайте себе на землі : Штрихи до літ. портрету Г. Лютого / Запоріз. обл. б-ка для дітей "Юний читач".- Запоріжжя, 2000.-10с.
349. Григорій Лютий // Письменники України : Довідник.-Дніпропетровськ, 1996.-С.175.
350. Григорій Лютий // Письменники Радянської України .1917 – 1987.: Довідник. — К.,1988.- С.372
351.Народжений Дніпрогесом : До 60-річчя Ленін. району м. Запоріжжя. – Запоріжжя: ВПК "Запоріжжя", 1996. – 24 с. – Із змісту: Поет: [Г.Лютий]. – С.23.
***
352. Рідне місто у пісні [Г. Лютий є автором слів пісні "Запоріжжя моє , яку виконує засл. арт. України І. Гапон] // Запороз. Січ.-2008.-14 жовт.
352. Біленко Т. Розливи "Поетичного травня – 2007!": [Інтерв'ю кор. з головою обл. організації Нац. Спілки письмеників України Г. Лютим] // Хортиця. – 2007. — №3. – С. 63-64.
353. Сизоненко О. Ця відвертість просто зворушує…: (Лист лауреата премії ім.Т.Г. Шевченка до Г. Лютого) // Хортиця. – 2007. — №2. – С.3-5.
354. Стадніченко О. "Мій хліб – любов. Однині й назавжди…" : [Поезія Г. Лютого в сучасному літ. дискусі] // Вісник ЗНУ : Філолог. науки .-2006.-№4.-С.121 – 130.
355. Захарченко В. У магнієвому спаласі: Щоденник? Щомісячник? Щорічник? : [Є згадка про Г. Лютого] //Дзвін.-2005.-№9.-С.29-79.
356. Рекубрацький А. Григорій Лютий: "Ми — одна душа, ми – один народ!": [Історія одного вірша "Ми з тих ясних зір"] // Запоріз. правда. – 2005. – 15 берез. – С. 7.
357. Стадніченко О. "Під самим серцем степу…"[Про творчість Г. І. Лютого // Холодний Яр.-2005.-№1.-С.263-278.
358. Віхляєв В., Северинюк В. Поети — постшістдесятники Запорізького краю: [В т. ч. Г. І. Лютий] // Держава та регіони. – 2004. — №2. – С. 165-168. – (Сер.: Гуманітарні науки).
359. Квітка В. Ті слова пісень у садах ростуть… // Запоріз. правда. – 2004. – 7 серп. – С. 7.
360. Письменники Запорізького краю: М. Лиходід, Г. Лютий // Черв. промінь. – 2004. – 17 ківт. – С. 5.
361. Кому премію Лісняка : [На здобуття літ. премії обл. орг. Спілки письменників України висунуто книгу Г. Лютого " Я воду пив з твого лиця"] // Запороз. Січ.-1992.-22 груд.
362. Білокопитов М. Його життя – як повінь…// Запоріз. правда. – 2002. – 16 лют. – С. 7.
363. Боєва Ж. Григорій Лютий про поезію і політику // Призов. нов.-2002.-12 янв.
364. Калінін Д., Орловська В. Плекай, юнь талановита! : [У с.Широкому Запоріз. р-ну пройшла зустріч обдарованих дітей обл. з поетами Г. Лютим і М. Білокопитовим ] // Нова Таврія.-2002.-30 листоп.
365. Миколаїв Г. Залишайте себе на землі…: [До 30 – ліття творчої діяльності поета] //Запороз. Січ.-2002.-16 лют.
366. Юрик П. Григорію Лютому -30! : [З початку творчої діяльності ] // Запороз. Січ.-2002.-23 лют.
367. Білоус Г. " Подай свій хліб – і я скажу, хто ти…": [Про творчість Г. Лютого] // Вітчизна.-1999.-№11-12.-С.131 – 139.
368. Вітаємо ! : [Григорію Лютому -50 !] // Запоріз. правда. – 1999. – 5 лют.
369. Геньба Л. Поетами народжуються // Голос Гуляйпілля.-1999.-6лют.
370. Лютий Г. "Надягніть святкові сорочки почуттів" / Бесіду з поетом записала В. Дорошенко // Суббота.-1999.-11февр.
371. Малиновський Ф. Спомин до ювілею : [Г. Лютому -50] // Михайлів. новини.-1999.-3берез.
372. Поздравляем! : Григорию Лютому -50 ! // Индустр. Запорожье.-1999.-6 февр.
373. Сосницький Л. Зал імені Глінки ледь помістив всіх бажаючих пошанувати Григорія Лютого в його друге двадцятип`ятиліття // Запороз. Січ.-1999.-4 лют.
374. Стадніченко О. Григорієві Лютому -50 // Літ. Україна.-1999.-18 лют.
375. Стадніченко О. "І знову наш дух розгоравсь…" // Запороз. Січ.-1999.-13берез.
376. 7 лютого – відомому українському поету Григорію Лютому – 50 // Голос Гуляйпілля.-1999.-6 лют.
377. Лютий Г. Хто я такий? : Феєрія // Хортиця : Альманах.- Запоріжжя, 1998.-Вип.7.-С.33-37.
378. Садовський Ю. Нотатки про поета Г.Лютого // Запороз. Січ.-1998.-2 черв.
379. Корницький А. Обрали делегатів : [Серед ін. на з`їзд письменників України обрано Г. Лютого] // Запоріз. правда.-1996 -15 жовт.
380. Рыков А. И академики аплодировали: [О выступлении А. Сердюка и Г. Лютого в Киеве и Запорожье] // Наш город.-1995.-1июня.
381. Степаненко Л. Як "махновці" брали Київ :[Про виступи запоріз. поета Г. Лютого і співака А. Сердюка у м. Києві] // Запороз. Січ.-1995.-4 лип.
382. Сердюк А. (співавт.) Тільки мед пісень по вусах тече… : [Про творчу співдружність поета і співака] // Хортиця. – Запоріжжя, 1994. – Вип.3. – С.167 – 169.
383. Захаренко А. Творчий вечір Григорія Лютого : [у Гуляйполі] // Запоріз. правда.-1993.-26 листоп.
384. Не грали ми відколи :[Про спільні концерти А. Сердюка і Г. Лютого] // Запороз. Січ.-1993.-3 лют.
385. Кому премію Лісняка : [На здобуття літ. премії обл. орг. Спілки письменників України висунуто книгу Г. Лютого " Я воду пив з твого лиця"] // Запороз. Січ.-1992.-22 груд.
386. Михайлюта О. Запорізькі піснярі : [Композитор і співак А. Сердюк і поет Г. Лютий створюють гуляйпільський цикл героїко- історичних пісень] // Голос України.-1992.-23 груд.
387. Осадчук П.І. В ім`я чого живу на землі ?// Зоря комунізму.-1990.-1 верес.
388. Білокопитов М. Зустріч поета з студентами [Запоріз. ун-ту] // Запоріз. правда.-1988.- 11 берез.
389. Михайлюта О. …І думи такі високі // Комс. Запоріжжя.-1985.-7 лют.
390. Салига Т. Відлитий у строфи час // Літ. Україна.-1985.-24 жовт.
391. Шевелев М. Удач вам, молодые! :[Г.Лютый и Г. Литневский едут на Всесоюз. совещание мол. литераторов] // Индустр. Запорожье.-1984.-13 мая.
392. Ребро П. Посланцы литературного Запорожья : [Об участии Г. Лютого в респ. совещании мол. литераторов] // Индустр. Запорожье.-1983.-13 нояб.
393. Осадчук П.І. В ім`я чого живу на землі? : [відгук на поезію Г. Лютого] // Зоря комунізму.-1990.-1 верес.
394. Ребро П. Знакомьтесь : Григорий Лютый // Индустр. Запорожье.-1977.- 11мая
Вірші, присвячені Г. Лютому
395. Шукайло В. Коні : [ Вірш присвячений Г. Лютому] // Літ. Україна.-2003.-27 лют.
396. Сухар І. Гриші Лютому : [Вірш] // Голос Гуляйпілля.-1999.-6 лют.
Літературознавчі публікації про окремі твори
Крилатий корінь.1984.
________________________
397. Абліцов В. Словом бентежним // Друг читача.-1984.-20 верес.
398. Симоненко П. Надійний корінь // Запоріз. правда.-1984.- 12 лют.
399. Ласков М. О земле, о любви // Индустр. Запорожье.-1984.-18 марта
400. Літневський Г. Кринична глибина слова // Зоря комунізму.-1984.-22 берез .
401. Логвиненко О. "Сам я не вмію цвісти…"// Поезія.-К.,1985.-Вип.2.-С.26-220.
402. Рекубрацький А. Набір висоти // Комс. Запоріжжя.-1984.-24 берез..
Крона вічності.1985.
_________________________
403. Ковалів Ю. "Птах великий мені ні до чого…"// Дніпро.-1986.-№6.-С.132-133.
404. Літневський Г."…І яка мені ще нагода?!"//Дніпро.-1986.-№6.-С.134-136.
405. Літневський Г. Коріння і крона // Комс. Запоріжжя.-1985.-29 серп.
406. Логвиненко О Шум вічних крил // Друг читача.-1985.-8 серп.
407. Поезія високого громадського звучання // Зоря комунізму.-1985.-14 верес.
408. Сушко К. На одном , на своем коне // Индустр. Запорожье.-1985.-1 дек.
Червона літера вогню. 1987.
____________________________
409. Ковтун А. Спалахнуло багаття між нами // Друг читача.-1987.-14 трав.
410. Ковтун А. Це вірші чесні // Комс. Запоріжжя.-1987.-16 трав.
411. Нова книга поета// Комс. Запоріжжя.-1987.-21 берез.
"Хліб любові". 1990.
———————————
412. Рекубрацький А. Повернення до себе // Запоріз. правда.-1990.-15 лип.;26 серп.
"Я воду пив з твого лиця". 1992.
———————————————-
413. Рекубрацький А. У кожнім вірші – про любов // Запоріз. правда.-1992.- 3 черв.
Вибране. 2005
____________________
414. Стригальов В. Феєрія поетичності Григорія Лютого: [Рец. на кн. Г.Лютого "Вибране" (Запоріжжя, 2005)] // Запороз. Січ. – 2007. – 13 лют. – С. 8.
Мама — Марія. 2008
___________________
415. Біленко Т. Яйце-райце українського духу: [Про Г. Лютого та його роман "Мама — Марія"] // Хортиця. – 2007. — №6. – С. 4-14.
.
416. Лютий Г. Я писав цей роман усе життя…: [Про роман-пісню "Мама — Марія"] // Хортиця. – 2007. — №6. – С. 2-3.
417. Пісня наших степів : (Відгуки класиків укр. літератури на роман Г. Лютого " Мама – Марія") // Запоріз. правда.-2008.-30 квіт.
Абліцов В. — 397
Авраменко Н.- (222)
Андросов М. _ 339
Банько П.- (242)
Біда С. –(276)
Біленко Т. – 352, 415
Білокопитов М. – 362,364, 388
Білоус Г. – 367
Боева Ж.- 363
Боева Н.- (304)
Брацило М. – (288)
Віхляєв В.- 341, 358
Верьовка Л.- (265)
Гапон І. – (250), 352
Геньба Л. – (272), 285, 369
Гончаренко О.-( 246)
Дівович П. — (305)
Діденко В. – (235), (282)
Дорошенко В. – 370
Доценко І.- (262), (298)
Ершов Ю – (203)
Жилінський В.-345, 346
Забава В. – (273)
Засенко П. 176, (252)
Захарченко В.- 355, 383
Калінін Д. – 364
Квітка В. – 359
Кисельов Л.-207
Ковалів Ю.- 403
Коваль Л. – (224), (272), (291)
Ковтун А.- 409, 410
Козирєв В.-(222)
Коломоєць В.- (307)
Корицька Г. – 17, 347 а
Корницький А. – 379
Костенко Л. – (213)
Кудря О.- 257
Кулак Н.- 342
Кутова Р.- 343
Кушніренко І.- 345, 346
Лазунько В.- (281)
Ласков М.- 399
Лиходід М. – (278), (312), (360)
Лісняк В.- 385
Літневський -279, (313 – 314), 391, 400, 404, 405
Логвиненко О.- 401, 406
Лупій О.- (312)
Малиновський Ф.- 371
Махно Н.- (293)
Миколаїв Г.- 365
Михайлюта О.-339, 386, 389
Моруга В.- (261), (308)
Нагнибыда М. – 338
Невмивако Я.-(290)
Нещерет Т. – (264), (272)
Омесь С. – (301)
Орловська В. – 364
Осадчук П. – 387, 393
Піддубний І. – (214)
Ребро П.- 392, 394
Рекубрацький А. – (245), 356, 402, 413
Риков А.-380
Садовський Ю.- 378
Салига Т.- 390
Северинюк В. – 358
Сердюк А.- 16-18, 22, 27, (271), 300, 316, 317, 319
321-330, 333, (343), (380), (381), (382), (384), 386
Сизоненко О. – 353
Симоненко П. – 398
Сироватко В. – (249), (272)
Скиба І.- (297)
Солончук Л.- (212)
Сосницький Л. – 373
Стадніченко О.- 347, 354, 357, 374, 375
Степаненко Л.- 381
Стефурак Н. – 310
Стешенко О. – (267), (275)
Стригальов В. – 414
Сухар І. – 396, (277)
Сушко К. – 344, 408
Чендей І. – (303)
Чех О. – (206), (242)
Чубенко В.- (208)
Шевельов М. – 391
Шевченко Т. Г. – 353
Шостак О. – (280), (289)
Шукайло В. – 395
Юрик П. – 366
Яковенко Я. – (223), 234