III квартал 2013 р

Третій випуск огляду за 2013 рік вміщує матеріали, присвячені проблемі важливості присутності бібліотек у віртуальному середовищі, використання соціальних медіа в повсякденній практиці бібліотек, рекомендаціям щодо створення веб-сайтів і блогів та діяльності бібліотек у процесі формуванні інформаційної культури користувачів.

* * *

Темпи зростання популярності соціальних медіа, до яких відносять: віртуальні співтовариства; блоги; соціальні мережі; співтовариства з виробництва спільного контенту; вікісервіси; геосоціальні сервіси тощо, свідчать про високу затребуваність саме такого сервісу в усьому світі.

Як показує досвід останніх років, соціальні медіа стають одним з основних, а головне, найшвидшим розповсюджувачем новин (за даними CNN 43 % новин поширюються через соціальні сайти).

Соціальні медіа, куди переміщується боротьба великих компаній і роздрібних торгівців за споживачів, є потужним і оперативним джерелом економічної інформації.

Водночас важливу роль соціальні медіа відіграють у поширенні знань. Вони стають засобом інтернаціонального обміну оперативною науковою інформацією.

Дедалі визначальнішим стає вплив соціальних медіа на організацію освіти.

Тенденції розвитку соціальних медіа вже нині дають підстави говорити про кілька напрямів взаємодії з ними бібліотек, стверджує автор статті «Оперативна інформація в соціальних мережах: особливості обігу та використання бібліотеками» Леонід Чуприна (Бібліотека і розвиток доступу до правової та соціально значущої інформації: зб. матеріалів Міжнарод. наук. конф. «Інноваційна модель наукової бібліотеки XXI століття». – К., 2012). Один із них пов’язаний із взаємною інтеграцією сервісів, що дає, зокрема бібліотеці, ряд переваг. Насамперед – можливість заявити про себе величезній аудиторії, спілкуватися безпосередньо з колегами й читачами (реальними й потенційними), миттєво повідомляти бібліотечні новини. Можна оперативно дізнаватися про думку користувачів із приводу акцій, що проводять, або зміни режиму роботи, з’ясувати їхні побажання й потреби. Нарешті, це – майданчик для реклами бібліотек і послуг.

Крім того, соцмережі можна використовувати як платформу для організації обговорення бібліотечних проектів. Водночас світова практика показує, що бібліотеки можуть бути точкою доступу населення до урядових документів, реалізовуючи на базі сервісів Web.2 право громадян на доступ до інформації.

Продовжує тему матеріал завідуючої відділом Центральної міської бібліотеки ім. О. Горького (м. Арзамас) Ірини Огневої «Эффект сарафанного радио» (Библиотека. – 2013. — № 3). Автор переконливо дає відповідь на запитання «Чому сьогодні бібліотекам так важливо бути присутніми у віртуальному середовищі?»

В статті детально розглянуто напрямки роботи бібліотеки в соціальних медіа, яка ведеться з 2010 року. Зупинимось на кожному окремо.

По-першу, було створено візитну картку бібліотеки в Інтернеті – сайт. Інтеграція сайту та соціальних медіа дозволяє залучати нових користувачів та відкривати нові можливості для поширення контенту. Чим більше люди обмінюються інформацією з сайту бібліотеки, тим ціннішою вона становиться в самій пошуковій системі, а коло потенційних користувачів розширюється.

Блоги слугують доповненням до сайту. Створити та вести їх можуть самі бібліотекарі. Для невеликої бібліотеки блог може замінити сайт. Блогів можна створити декілька: наприклад, тематичний, блог-проект тощо. До речі, автор вважає, що створення саме тематичного блогу – найперспективніший напрямок, і наводить приклади блогів різних бібліотек: краєзнавчий, для матерів, для керівників дитячого читання, для футбольних уболівальників та інші. Блог – «неофіційне лице» бібліотеки, він зручний для розміщення оперативної інформації, реклами та інтерактивного зв’язку з читачами. Сьогодні бібліотечний блог може виконувати функції, притаманні сайту: публікувати різноманітну інформацію, аудіо-, відеоматеріали, виконувати віртуальні довідки та онлайн-продовження терміну користання книгами та багато-багато інших. Практично, блог – це засіб масової інформації.

Якщо не хочеться читати та писати великі тексти, можна зупинитися на мікроблогах, які відрізняються лаконічністю повідомлень, зручністю та швидкістю підготовки постів.

Ще один з напрямків діяльності в соціальних медіа – представництво в соціальних мережах. Навіщо створювати своє представництво в соціальних мережах? Вони дозволяють спілкуватися з реальними та потенційними читачами у звичному для них середовищі, заявити про себе величезній аудиторії, миттєво повідомити про нові видання, конкурси, заходи тощо. Можна оперативно дізнатися думку користувачів з приводу подій, які відбуваються в бібліотеці, з’ясувати їх побажання та уподобання.

Автор підсумовує, що незалежно від того, що саме буде використовуватися для просування бібліотеки – соціальнині мережі або бібліотечний сайт, — важливо розпочати діалог та обмін інформацією між бібліотекою та користувачем. Говорячи мовою маркетингу, робота в соціальних мережах підвищує розпізнавання бренду (в нашому випадку бібліотеки), завойовує лояльність користувачів, просуває свої послуги та допомагає у пошуці нових партнерів.

З досвідом створення блогу знайомить стаття Г. Еркаєвої «Если блог отличный – успех не только личный» (Библиотека. – 2013. — № 5). Хоча вона працює в сільській бібліотеці Республіки Татарстан, проблеми і негаразди у неї тіж самі, що й у нас: за 20 років праці в бібліотеці було виділено лише один раз 500 руб. на канцтовари, своїм коштом придбавалися заправка для картриджів, письмові приладдя, призи для конкурсів тощо. Не випадково серед бібліотекарів розповсюджено жарт: якщо нас примусити платити за вхід, ми все рівно будемо ходити на роботу. Але авторка не сидить, склавши руки: шукає спонсорів, організовує конкурси, виграє гранти, навіть стала лауреатом премії ІФЛА з бібліотечного маркетингу. Вона закликає стати ближчими до своїх користувачів, і пропонує, в першу чергу, створити свій блог або сайт. Перевагу віддає саме блогу через можливість коментування статей, тобто зворотнього зв’язку з читачами. А ще вона пропонує заробляти на блозі за допомогою створення своїх інформаційних продуктів, проведення вебінарів, підключення до контекстної реклами, партнерських програм, і запевняє, що існує багато інших засобів!

Питанням створення та подальшого просування сайту бібліотеки присвячено публікацію О. Шумейка «Как сделать сайт живым?» (Библиотека. – 2013. — № 6). Автор наполягає на думці: сайт «живий», коли на ньому регулярно поновлюється інформація, постійно змінюється стрічка новин (бажано з фотографіями).

Значна частина інформації не підходить під категорію новин, тому потрібно створювати нові сторінки, наприклад, «Видавнича діяльність», «Огляди», «Віртуальні виставки» тощо. Ці сторінки теж потрібно регулярно поновлювати та поповнювати.

Часто для створення бібліотечних сайтів пропонуються готові шаблони дизайнів. При їх використанні необхідно додержуватися простих правил: фон сторінок не повинен бути темним чи дуже яскравим, краще за все — світлий та м’який, шрифт – обов’язково темний, середнього розміру.

Готові шаблони мають можливість змінити шапку сайта, колір елементів сторінок та меню. Оформлення сторінок сайту не повинно бути строкатим та таким, що містить безліч елементів. Добре, якщо сторінка містить один-два великих елемента та декілька більш дрібних, які розміщені горизонтально один над іншим. Одним із головних елементів сайту є меню. Краще підібрати шаблон, в якому воно буде розміщуватися горизонтально зверху сторінки. Окремий вертикальний блок праворуч чи ліворуч також не перевантажуватиме сторінку. Кількість сторінок та підсторінок кожен вибирає самотужки.

Важливий елемент – наявність лічильника відвідувань сайту. Він допоможе при складанні звітності та аналізу роботи.

Для того, щоб сайт відвідували, треба його рекламувати: зробити візитки з його адресою (до речі, друкувати її на будь-якій бібліотечній продукції: буклетах, рекламках тощо) та пропонувати при особистому спілкуванні.

Наявність на сайті форуму теж вирішується індивідуально. Але не варто забувати, що форум потребує постійної уваги модератора для своєчасного «вичитування» повідомлень з метою блокування некоректних.

У цілому, не дивлячись на уявні труднощі, свій сайт бібліотеці потрібний. При бажанні, запевнює автор, нескладними навичками його обслуговування може оволодіти кожен співробітник, знайомий з комп’ютером.

М. О. Кудряшов в статті «Использование информационных технологий в библиотечной практике» (Библ. дело. – 2013. — № 9) пропонує використовувати такі мобільні технології як смс-розсилки, за допомогою яких можна інформувати читачів про майбутні заходи, виставки і навіть поздоровляти з днем народження. Тим паче, що Інтернет дозволяє здійснити це зовсім безкоштовно. Але при цьому треба обов’язково при регістрації нового користувача спитати дозволу на включення його номеру до списків смс-розсилок та інформування про новини бібліотеки.

В Інтернеті широко представлено статистику з використання мобільного Інтернету, який набирає оберти. Саме з цієї причини бібліотека зобов’язана мати не тільки свій сайт або блог, але й його мобільну версію. Сайт повинен подавати море інформації. На ньому повинна відображатися інформація про все, що відбувається в бібліотеці. Цей ресурс необхідно постійно поновлювати. Для бібліотечного сайту автор пропонує такі стандартні розділи та функції: «Афіша», «Віртуальні виставки», «Каталог». «Онлайн-довідка», «Нові надходження», «Блог», «Електронний каталог» тощо. Таким чином можна досягнути зростання числа відвідувань та читачів.

На думку автора, ідеальним інструментом для розміщення цікавої інформації для читачів може бути знову-таки блог. Він пропонує, як і автор попередньої публікації, різноманітні форми: аудіо-блог, відео-блог, фото-блог.

Але сайт почне працювати тільки тоді, коли у нього буде належна кількість відвідувань. Для досягнення цієї мети існує багато методів, як безкоштовних, так і платних. Один із них – залучення аудиторії за допомогою соціальних мереж. Для роботи в соціальних мережах, перш за все, треба розробити чітку стратегію, якісний контент-план, які б містили інформацію про кожну із соціальних мереж, що саме буде розміщуватися, з якою періодичністю, в якій кількості.

В соціальних мережах можна розміщувати фотографії, опитування, інформацію про святкові дати та заходи, проводити акції, розиграші з подарунками та призами, входити в різноманітні співтовариства. Часто забувають про такий сайт, як «Вікіпедія», де можна представляти не тільки сторінку бібліотеки, але й подавати тематичні посилання на свій сайт з інших сторінок вікіпедії.

Виникає питання: а де ж взяти перших відвідувачів? На погляд автора все дуже просто. У першу чергу необхідно запросити усіх своїх друзів. Потім сформувати список ваших читачів, знайти їх та запросити на бібліотечну сторінку. Обним словом, використовувати нові технології на всю їхню потужність, тому що онлайн-читач – це також наш читач, про якого не можна забувати!

Формуванню інформаційної культури користувачів присвячено декілька публікацій, що свідчить про зацікавленість бібліотечною спільнотою цим напрямом діяльності.

У минулому році відбулася Міжнародна конференція, присвячена питанням оволодіння та ефективного використання інформації, яка зібрала біля 120 спеціалістів з більш, ніж 40 країн. Учасники конференції не змогли залишити без уваги багаточисленні запитання, які виникають у зв’язку з глобальною інформатизацією. Як впливає медіасередовище на розкриття індивідуальної та суспільної творчості? Чи здатна буде людина зберегти свою інтелектуальну недоторканість? Чи зможе протистояти інструментам маніпулювання його свідомістю?

Схожу стурбованість висловлює і Тетяна Яківна Кузнєцова в статті «Чем грозит информационная грамотность. Общество знаний: плюсы и минусы» (Мир библиографии. – 2013. — № 1). Зокрема, вона зазначає, що у сучасному світі знання – це найвища цінність, а ступінь оволодіння ними – визначальний фактор соціальної диференціації. Почався процес формування віртуальної спільноти, так званої «нової network-нації», як основи майбутньої кіберспільноти.

Однак мережевий простір приховує в собі певну небезпеку. Його стихійно-об’єктивний розвиток може привести до декультуризації соціума і навіть до зниження особистісного потенціалу, оскільки існує реальна загроза руйнування механізмів традиційної самореалізації особистості. Майже доведено, що прискорюючи процеси виробництва, обробки та передачі інформації, комп’ютерні технології негативно впливають на герменевтику людської свідомості, «вимивають» повільне, вдумливе розмірковування, знижують здатність до логічного мислення, формують так звану «мерехтливу» («кліпову») свідомість.

Знизити негативний вплив зазначених факторів на світовий цивілізаційний процес можливо тільки за умови максимальної уваги до питань формування інформаційної культури особистості та суспільства в цілому, як важливого компонента культурної компетентності сучасного соціуму. Виходячи з цього, формування медіа- та інформаційної грамотності передбачає не тільки навчання технологіям пошуку, відбору, систематизації та аналізу інформації, але й засвоєння знань в галузі структури та змісту різноманітних сучасних комунікативних практик.

Ролі бібліографів у цьому процесі присвячено публікацію А. Т. Абдуллаєвої «Библиографы как посредники в формировании информационной культуры читателей» (Библиография. – 2013. — № 3). Автор звертає увагу на те, що інформаційна культура, як невід’ємна частина загальнолюдської культури, є важливим фактором в навчанні, індивідуальній освіті, трудовій діяльності та соціальному захисті кожної особистості. ЇЇ рівень визначається, насамперед, базою знань, навичками пошуку та роботи з інформацією. Високий рівень інформаційної культури дозволяє людині оперативно одержувати бажану інформацію, повноцінно її використовувати в професійній діяльності та повсякденному житті.

Реальність демонструє: хаос інформації в різних пошукових системах приводить до ускладення пошуку, виникає необхідність певних умов — використання сучасних носіїв інформації, спілкування з різноманітними категоріями користувачів.

Класичним орієнтиром людини в потоці інформації є бібліографія. Вміло орієнтуючи користувача, вона покликана відгородити його від інформаційного перевантаження і виступає своєрідним посередником між ним та інформацією.

Процес формування бібліографічних компонентів інформаційної культури розглядається як обов’язкова умова бібліографічної грамотності користувача. І саме бібліограф виступає як інформаційний посередник в системі «документ – користувач — інформація». По-перше, інформаційна діяльність є для бібліографа професійною; по-друге, рівень інформаційної культури визначає рівень його кваліфікації; по-третє, бібліограф бере участь у розвитку інформаційної культури суспільства. Зрозуміло, що кожен бібліограф зобов’язаний працювати над підвищенням свого професійного рівня, постійно його удосконалювати. Вміння та навички бібліографа у повній мірі проявляється в його професійній діяльності, яка включає в себе обробку, зберігання, передачу інформації, створення бібліографічних джерел, а також бібліографічне обслуговування користувачів. Ця двостороння направленість визначає роль і місце бібліографічних компонентів також і в інформаційній культурі самого бібліографа.

Тему продовжує матеріал Юлії Шлапак «Роль бібліотек у формуванні інформаційної культури» (Бібліотека і розвиток доступу до правової та соціально значущої інформації: зб. матеріалів Міжнарод. наук. конф. «Інноваційна модель наукової бібліотеки XXI століття». – К., 2012).¹

Публікація Людмили Жуковської «Повышаем информационную культуру» (Библ. дело. – 2013. — № 6) пропонує знайомство з проектами формування інформаційно-освітнього простору. Ось тільки деякі з них:

• «Інформаційні ресурси з мистецтва у формуванні професійної підготовки спеціаліста» (дозволив створити в бібліотеці Тренінг-центр, співробітники якого разом з представниками вузівських бібліотек проводять для студентів вузів культури та мистецтва освітні семінари та тренінги з формування інформаційної культури згідно з програмами учбових дисциплін);

• «Інформаційно-бібліографічний супровід початкової та середньої професійної освіти Красноярського краю» (ведеться інформаційно-бібліографічне та диференційоване абонементне обслуговування викладачів та спеціалістів закладів освіти, створено тьюторський майданчик з метою сприяння особистісному та професійному самовизначенню студентів, підвищенню їхньої інформаційної культури);

• «Рівні можливості» (спрямований на інформаційну та соціально-культурну підтримку учнів з обмеженими можливостями здоров’я та спеціалістів, які обслуговують дану категорію. В рамках проекту було проведено семінари з формування корекційно-розвиваючої складової професійно-педагогічної діяльності, з пошуку професійно-орієнтованої інформації, організовано стажувальний майданчик для учнів та їх батьків, підготовано друковані та електронні методичні матеріали на допомогу учбовому процесу);

• «Твій курс: підвищення комп’ютерної грамотності» (спеціалісти бібліотеки навчають пенсіонерів, безробітних та тимчасово непрацюючих роботі на комп’ютері, в мережі Інтернет. Діяльність Центру має шалений успіх та високу затребуваність серед мешканців міста – за три роки навчання вже пройшли 6 тисяч осіб).

Таким чином, проектна діяльність – це один з інноваційних методів розвитку бібліотеки, спосіб засвоєння нових інформаційно-освітніх технологій та активна взаємодія з громадськістю та партнерами.

Додаток № 1

Юлія Шлапак

Роль бібліотек у формуванні інформаційної культури

Інформаційна культура на сьогодні вимагає від сучасної людини нових знань й умінь, особливого стилю мислення, що забезпечує необхідну соціальну адаптацію до змін і гарантує гідне місце в інформаційному середовищі. Створюваний у процесі інформатизації інфор­маційно-технічний потенціал суспільства визначається не лише рівнем розвитку сучасних інформаційних і комунікаційних технологій. Багато що залежить від рівня інформаційної культури як соціуму в цілому, так й окремої особистості.

Поняття «інформаційна культура» міждисциплінарне, його вивчають представники багатьох сфер: культурологи, філософи, соціологи, фахівці з інформатики. Формуванням інформаційної культури займаються також бібліотекарі. В українському й російському бібліотекознавстві подаються дещо різні визначення терміна «інформаційна культура». Згідно з трактуванням професора Ю. Зубова, «інформаційна культура — це системати­зована сукупність знань, умінь, навичок, що забезпечує оптимальне здійснення інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення як професійних, так і непрофесійних потреб». Є. Медведєва визначає інформаційну культуру як «рівень інформаційної підготовки, який дає змогу людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформа­ційному середовищі, а й брати участь у його формуванні й перетворенні, сприяти інформаційним контактам».

Інформаційна культура — це й частина загальної культури, і системати­зована сукупність знань, умінь, навичок, що забезпечує оптимальне здійс­нення індивідуальної інформаційної діяльності, спрямованої на задово­лення особистих інформаційних потреб.

Оволодіння інформаційною культурою — це шлях універсалізації якостей людини, що сприяє реальному розумінню людини самої себе, свого місця і своєї ролі в суспільстві. Значну роль у формуванні інформаційної культури відіграє освіта, яка повинна формувати нового фахівця інформаційного суспільства.

Проблема розвитку інформаційної культури користувачів є сьогодні однією з найважливіших в освіті. Низький рівень інформаційної культури особистості стає на перешкоді її адаптації та соціалізації, переш­коджає професійній орієнтації та становленню як повноправного члена суспільства.

Головною метою освіти стає розвиток інформаційної культури тих, хто навчається, тобто підготувати їх до життя в професійній діяльності у високорозвинутому інформаційному середовищі, навчити їх самос­тійно діяти в цьому середовищі, ефективно використовувати його можли­вості й захищатися від негативних впливів.

Діяльність бібліотек є важливим фактором виховання інформаційної грамотності особистості. Бібліотеки здійснюють комплексний підхід до формування інформаційної культури, використовуючи засоби й методи коригування й керування цим процесом; надають можливість об'єднувати пізнавальну й практичну інформаційну діяльність студентів. Процес форму­вання інформаційної культури користувачів потребує диференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з урахуванням професійної спеціалізації користувачів, рівня їхніх інформаційних потреб та інформа­ційної підготовки, існуючих навичок володіння комп'ютерною технікою.

Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як на органічну частину інформаційного середовища суспільства. До їхніх величезних інформаційних ресурсів додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, а й уміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ю­терними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотеки.

Процес формування інформаційної культури читачів потребує диференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з ураху­ванням професійної спеціалізації читачів, рівня їхніх інформаційних потреб та інформаційної підготовки, існуючих навичок володіння комп'ютерною технікою.

В умовах формування інформаційного суспільства бібліотеки мають забезпечувати користувачам доступ до електронних каталогів інших бібліотек, до електронних журналів, до всіх баз даних, які є в бібліотеках та інформаційних центрах. Це дає можливість навіть віддаленій бібліотеці забезпечити користувачам той же обсяг, глибину та якість інфор­мації, як і у великій бібліотеці, враховуючи специфіку регіону, потреби й запити організацій, підприємств, установ, фірм, тобто як колективних, так й індивідуальних користувачів інформації.

У зв'язку з цим одним з напрямів діяльності бібліотеки повинно стати навчання читачів користуванню комп'ютерною технікою. Автома­тизація бібліотечних процесів, у свою чергу, потребує від бібліотекарів уміння працювати з електронними базами даних, володіння комп'ю­терними технологіями, що стає обов'язковою умовою фахової підготовки працівників бібліотечно-інформаційної сфери. Тому виникає проблема адекватного підвищення інформаційної культури бібліотечних фахівців.

Рівень інформаційної культури особистості виявляється в його інфор­маційній поведінці. Інформаційна поведінка, з одного боку, відображає активність особистості як суб'єкта, що пізнає, його уміння орієнтуватися в інформаційному просторі. З іншого боку, в інформаційній поведінці виявляється міра доступності й комфортності використання сукупних інформаційних ресурсів, тобто ті можливості, що суспільство надає людині, яка прагне відбутися як особистість і професіонал.

Сучасна інформаційна культура за своїм змістом є органічним цілим. Вона постає як ступінь досконалості людини, суспільства в цілому або певної його частини з використання інформації в усіх можливих формах життєдіяльності.

Здатність суспільства досить швидко сприймати й практично викорис­товувати в інтересах забезпечення своєї життєдіяльності нові знання, технології, технічні засоби й інформаційні ресурси становить нову інформаційну культуру суспільства. Рівень розвитку цієї культури, зокрема, може бути важливим інтегральним показником рівня розвитку суспільства в інформаційному столітті.

Ідея інформаційної освіти й підвищення інформаційної культури особистості на сьогодні вже «переросла» національні кордони й набула глобального характеру, що знаменує входження людини в інформаційне суспільство. Таким чином, проблема формування нової інформаційної культури суспільства є комплексною, багатоаспектною, що сьогодні існує в принципово новому інформаційному середовищі.

Свої зауваження і побажання надсилайте до інформаційно-бібліографічного відділу КЗ "ЗОУНБ ім. О. М. Горького" ЗОР за адресою: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 142, тел. 787-53-57 чи www.zounb.zp.ua (e—mail: bibliograf@zounb.zp.ua).

Список використаних джерел

1. Абдуллаева А. Т. Библиографы как посредники в формировании информационной культуры читателей // Библиография. – 2013. — № 3. – С. 30-34.

2. Жуковская Л. Повышаем информационную культуру / Людмила Жуковская // Библ. дело. – 2013. — № 6. – С. 14-15.

3. Кудряшов М. Использование информационных технологий в библиотечной практике. Ставим «сети» для читателей / Михаил Кудряшов // Библ. дело. – 2013. — № 9. – С. 43-44.

4. Кузнецова Т. Я. Чем грозит информационная грамотность. Общество знаний: плюсы и минусы / Татьяна Яковлевна Кузнецова // Мир библиографии. – 2013. — № 1. – С. 2-4.

5. Огнева И. Эффект сарафанного радио / Ирина Огнева // Библиотека. – 2013. — № 3. – С. 28-33.

6. Чуприна Л. Оперативна інформація в соціальних мережах: особливості обігу та використання бібліотеками / Леонід Чуприна // Бібліотека і розвиток доступу до правової та соціально значущої інформації : зб. матеріалів Міжнар. наук. конф. "Інноваційна модель наук. б-ки ХХІ ст." (Київ, 9-10 жовтня 2012 р.) / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України ; [наук. ред. Т. Гранчак]. — К., 2012. — Вип. 33. – С. 163-166.

7. Шлапак Ю. Роль бібліотек у формуванні інформаційної культури / Юлія Шлапак // Там само. – С. 56-59.

8. Шумейко О. Как сделать сайт «живым»? / Олег Шумейко // Библиотека. – 2013. — № 6. – С. 20-21.

9. Эркаева Г. Если блог отличный – успех не только личный / Гузель Эркаева // Библиотека. – 2013. — № 5. – С. 28-29.