Завантажити pdf

Перший випуск аналітичного огляду за 2021 рік знайомить із сутністю інформаційної культури бібліотеки; вимогами до електронних каталогів як до сервісів нового покоління та практикою втілення інтелектуальних сервісів у діяльність бібліотек, трансформацією бібліотечно-інформаційного обслуговування та забезпечення інформаційних потреб віддалених користувачів, завданнями бібліотечних установ щодо інформаційної підтримки органів державної влади, місцевого самоврядування, громади, а також з основними напрямами модернізації бібліотечно-інформаційної освіти.

* * *

На сьогодні очевидним фактом є те, що за умов глобальної інформатизації найважливішим фактором суспільного розвитку і засобом підвищення результативності всіх галузей життєдіяльності людей є сучасні інформаційно-комунікаційні технології, спрямовані на створення, збереження і забезпечення оптимальних способів подання інформації.

Нині існують всі підстави говорити про формування інформаційної культури бібліотечної установи як частки її організаційної культури та інформаційної культури суспільства.

Ю. Палеха в статті «Інформаційна культура бібліотеки як відображення рівня її діяльності» (Наук. пр. НБУВ. 2019. Вип. 56) визначає сутність інформаційної культури бібліотеки як продукту сукупної діяльності її працівників, виділяє основні елементи та аналізує складники.

Зокрема, дає визначення терміну «інформаційна культура бібліотеки». Це, насамперед, поєднання наявних компетентностей працівників бібліотечної установи щодо досконалого інформаційного забезпечення її діяльності, застосування специфічних технологій, прийомів і способів моделювання бібліотечних фондів, їх комплектування та організації, а також їхніх здібностей і навичок щодо ефективного використання набутого досвіду; сукупність інформаційного світогляду, система знань, умінь працівників бібліотечної установи, ступінь розвиненості їхньої інформаційної взаємодії, рівень ефективності приймання та обробки, обліку та розстановки, зберігання та захисту, каталогізування та перевірки бібліотечного фонду, а також ступінь розвиненості інформаційних систем і технологій, що сприяють створенню досконалих інформаційних продуктів та послуг.

Кінцевий результат роботи колективу бібліотечної установи – створення високого рівня культури обслуговування споживачів завдяки як впровадженню сучасних технічних інновацій, новітніх інформаційних систем й використання новітніх інформаційно-телекомунікаційних технологій, так і підбору кваліфікованих кадрів, їхньої ефективної взаємодії та культурі управління її керівника.

Розвиток бібліографії свідчить, що всі масштабні соціальні та технологічні зміни не знищували цю галузь інформаційної діяльності, а виводили її на новий етап. Саме завдяки бібліографії систематизована, упорядкована інформація перетворюється на стратегічний ресурс, а інформаційно-комунікаційні технології роблять цей процес співзвучним часу.

Інтенсивний розвиток електронних технологій спричинив значне розширення номенклатури бібліографічних ресурсів, головними з яких вважаються бібліографічні бази даних, включно з електронними каталогами. Публікація Олени Веремчук та Людмили Трачук «Електронні каталоги у світлі вимог до сервісів нового покоління» (Наук. пр. НБУВ. 2020. Вип. 60) досліджує зазначену тему. Електронні каталоги (ЕК) створюються та підтримується в окремих вітчизняних бібліотеках ще з початку 1990-х років, а із впровадженням бібліотеками рекаталогізації, з нарощуванням хронологічної глибини ЕК почав займати центральне місце серед сукупності бібліографічних ресурсів бідь-якої бібліотеки, перетворився на головний засіб бібліографічного доступу до її фондів.

Головною вирізняючою функціональною ознакою ЕК вважається «інтегральність» будь-якого завдання, яке вирішує будь-який традиційний каталог. Але при цьому користувачі звертаються не просто до електронних каталогів, а до інтегрованих бібліотечно-інформаційних систем, що мають розширений перелік пошукових можливостей, містять бібліографічні записи не тільки книг, а й статей, повнотекстових документів, інтернет-ресурсів.

Синонімом ЕК вважається OPAC (Online Public Access Catalogue) – онлайн-каталог публічного доступу з вимогою на відміну від будь-якої іншої інформаційно-пошукової системи бути корисним людям з різноманітним рівнем інформаційної культури (без посередників), бути легким у користуванні, ефективним і, якщо змога, приємним у використанні для максимально великої частини суспільства.

Адже не варто, як зазначають автори, чекати від користувачів бібліотек досконалих знань щодо інформаційного пошуку, інформаційно-комунікаційних технологій, каталогів тощо, а також того, що вони це вивчатимуть, щоб навчитися шукати інформацію.

У зв’язку із цим зростають вимоги до організації бібліотечних ЕК, доступних через інтернет:

  • каталог має бути розроблений фахівцями з вебтехнологій і відповідати сучасним вебстандартам;

  • довідники авторів, видавництв і серій, тезауруси тощо при складанні пошукових запитів повинні використовуватися як самостійні повноцінні джерела інформації;

  • вебсторінки каталогу повинні бути пов’язані між собою гіперпосиланнями;

  • потрібний інтуїтивний інтерфейс пошуку з мінімальною кількістю дій (у т. ч. так званий автопідбір — випливаюча підказка користувачу);

  • потрібно передбачати індексацію ЕК популярними пошуковими системами, що забезпечить прихід на сайт бібліотеки нових користувачів, які дізнаються про її ресурси через результати пошуку в інтернеті.

Тобто ЕК повинен надавати онлайн-доступ до масиву бібліографічних записів, які відображають усі фонди бібліотеки, й мати (як мінімум!) ті ж точки доступу, як і картковий каталог, а краще – набагато ширший їх діапазон.

Крім цього, цінність ЕК для користувача визначається обсягом і хронологічною глибиною бібліографічної бази даних; якістю бібліографічних записів; рівнем лінгвістичного забезпечення; комфортністю користувацького інтерфейсу OPAC.

Разом з тим велика кількість ЕК дезорієнтує користувачів – набуті одного разу навички пошуку не спрацьовують в умовах іншого каталогу (бази даних можуть мати різну структуру зберігання інформації, різну пошукову мову тощо), а простота використання змінюється у зворотній залежності від складності функцій.

Тому, запевняють автори, справжній публічний каталог повинен забезпечувати досконалий доступ для всіх груп користувачів (навіть недосвідчених) і таким чином зняти з них тягар будь-якої інтерпретації бібліотечних процедур і практики. І ще одна важлива сучасна вимога – бути доступним з мобільних пристроїв.

В умовах стрімкого розвитку цифрових технологій, загальної комп’ютеризації читачі вже не задовольняються традиційними формами бібліотечного обслуговування, адже різноманітні сучасні засоби інформаційного обміну забезпечують швидкий пошук, високу швидкість обробки даних, доступ до інформаційних ресурсів, незалежно від географічних та часових обмежень. Нові цифрові технології, які характеризуються успіхами у створенні інтелектуальних сервісів та зростанням темпів інформаційного завантаження, змінюють ключові підходи до основних процесів пошуку, обробки, зберігання інформації, пропонують нові методи, форми і способи їх застосування. Цифрові технології, пов’язані з активним поширенням нових форм передачі та прийняття даних, отримали назву «технології віртуалізації послуг».

Стаття М. Слюсар та О. Ясінської «Практики втілення інтелектуальних сервісів у діяльність бібліотек» (Наук. пр. НБУВ. 2019. Вип. 56) представляє огляд зарубіжного досвіду практичного застосування нових технологій бібліотечних сервісів передових бібліотек світу.

Реалізація процесу віртуалізації в бібліотеках, зазначають авторки, відбувалася через розвиток концепцій від Бібліотеки 1.0 до 4.0. За останні роки спостерігається тенденція від фізичного до онлайн відвідувань користувачами бібліотек. Основним чинником цього є розвиток сервісів дистанційного обслуговування (електронні каталоги, бази даних, оцифровані раритети, електронні версії видань тощо).

Серед найпопулярніших засобів, якими користуються сучасні відвідувачі бібліотек, варто виділити мобільні пристрої. Науковці зазначають, що послуги умовно можна поділити на дві категорії: традиційні бібліотечні, які повинні стати доступними з мобільних пристроїв, і сервіси, створені спеціально для цих пристроїв. А також загальні бібліотечні послуги, які були оновлені, щоб включити мобільний веб-сайт. QR-коди також стали популярними в бібліотеках, які пропонують послуги мобільного зв’язку. Найпоширеніші способи використання QR-кодів у наукових бібліотеках – це посилання на мобільні веб-сайти і сторінки в соціальних мережах бібліотек, пошук у каталогах тощо.

Ще одним засобом для мобільних пристроїв є AR додатки, які представляють доповнену реальність, зв’язок фізичного з інтерактивним у режимі реального часу (перегляд відео, музичні файли або віртуальна екскурсія бібліотекою).

Основні проблеми, з якими стикаються сучасні зарубіжні бібліотеки при обслуговуванні користувачів, пов’язані зі зміною мережевого інформаційного ландшафту (доступність інформації без посередництва), а також керуванням та обробкою величезної кількості даних. В результаті підключення до Інтернету фізичних пристроїв надається можливість більшої взаємозалежності у мережевому середовищі. Це є прикладом упровадження технологій Інтернету речей (The Internet of Things), що відповідає реальним потребам академічних бібліотек, розроблених для спілкування та надання нових послуг за допомогою використання мобільних сервісів.

Ще одна світова тенденція – використання у бібліотечній практиці інформаційних систем нового покоління з такими завданнями як ідентифікація користувача при вході в бібліотеку та генерування пропозицій щодо документів, релевантних інформаційним запитам користувачів.

Варто пам’ятати, що провадження та опанування нових форм віртуального обслуговування дає можливість створити якісно нову комунікацію з користувачами.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності бібліотек у цифрову епоху є формування власних електронних інформаційних ресурсів і продуктів зі створенням на їхній основі дистанційних сервісів, спроможних, завдяки мережевим технологіям, забезпечити повноту і якість бібліотечно-інформаційного обслуговування віддалених читачів поза межами традиційного, «фізичного» стереотипу «бібліотека – читач».

Сучасна система обслуговування дедалі більше діє у тріаді «бібліотека – комп’ютер – користувач» та опосередковується власними електронними ресурсами, послугами й продуктами книгозбірні.

Публікація І. Смоляр та Л. Туровської «Трансформація бібліотечно-інформаційного обслуговування в умовах дистанційного сервісу» (Вісн. Кн. палати. 2020. № 3) порушує проблеми, з якими стикаються сучасні бібліотекарі під час дистанційного обслуговування віддалених читачів. Нагромаджуючи власні електронні інформаційні ресурси, формуючи на їхній базі цифрові інформаційні продукти (електронні каталоги (ЕК), бази даних (БД), електронні виставки тощо), чи спроможна бібліотека забезпечити повноту та якість бібліотечно-інформаційного обслуговування?

Виникає проблема коректного перерозподілу акцентів із консервативних, усталених бібліотечних форм і методів роботи – на формування й використання власних електронних інформаційних ресурсів, послуг і продуктів, різних за форматом, цільовим призначенням та засобами доступу.

Адже немовби просте запитання «Як здобути потрібну інформацію?» супроводжує комплекс доволі складних завдань: як адекватно висловити інформаційну потребу в інформаційному запиті; як правильно сформулювати інформаційний запит, до кого з ним звернутися; що робити, якщо результат пошуку інформації «нульовий», або, навпаки, має невиправданий обсяг; як дістатися до першоджерел інформації; наскільки їм можна довіряти?

Запорукою розв’язання окреслених питань стає єдність і злагодженість взаємопов’язаних компонентів, до яких належать: бібліотечно-інформаційний ресурс із чітко налагодженим механізмом комплектування й збереження, широким спектром інноваційних сервісних послуг; деталізований методологічний супровід; досвідчений бібліотечний персонал; сучасна матеріально-технічна й технологічна база для оптимального використання інформаційно-комунікаційних технологій; відповідне програмне забезпечення; веб-портал із виходом в інтернет і доступом до бібліотечних спільнот; створення власних електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів, послуг і продуктів та їх популяризація на сайті установи і в соціальних мережах.

Значної уваги потребують і такі вагомі проблеми, як фаховий консультативно-методичний супровід дистанційних користувачів; запобігання їх потраплянню в середовище неорганізованого та непрофесійного інфотворення (що найчастіше заповнює інтернет-мережі значними масивами неякісної інформації); забезпечення цієї аудиторії перевіреною суспільно значущою інформацією.

Дослідження бібліотечно-інформаційних комунікацій як засобу забезпечення інформаційних потреб віддалених користувачів є актуальним, оскільки головне завдання книгозбірень у традиційному та електронному просторах передусім становить інформаційний супровід освітньої, наукової, дослідної діяльності через комплектування якісного бібліотечного фонду, формування та розвиток системи електронних інформаційних ресурсів, продуктів і послуг, надання доступу до них, а також якнайповнішого забезпечення інформаційних потреб усіх категорій користувачів.

Галина Колоскова у своїй статті «Бібліотечно-інформаційні комунікації як засіб забезпечення інформаційних потреб віддалених користувачів» (Вісн. Кн. палати. 2020. № 8) аналізує бібліотечно-інформаційні комунікації на прикладі сайтів бібліотек м. Дніпра відповідно до видів і призначення, визначає їхню роль у забезпеченні інформаційних потреб віддаленої аудиторії.

Зокрема, вона зазначає, що елементами системи інформаційних комунікацій в електронному просторі м. Дніпра є бази та банки даних, електронні архіви, музеї, депозитарії державних інформаційних ресурсів, інформаційні портали, інтернет-провайдери, телекомунікації тощо. А бібліотеку розглядає як важливий елемент цієї системи, оскільки це структура, діяльність якої має документно-комунікаційну сутність, пов’язану з документними фондами, ресурсами й системою інформаційного сервісу. Нині її дедалі частіше трактують як базову соціально-комунікативну структуру, що концентрує комунікаційну культуру суспільства й забезпечує комунікаційні процеси з використанням документів, інформації та знань.

Адже під впливом інформатизації бібліотечної галузі до традиційних ресурсів і послуг додаються електронні, репрезентовані на бібліотечному сайті, номенклатура яких поступово розширюється.

Авторка узагальнює види бібліотечно-інформаційних комунікацій на сайтах усіх бібліотек м. Дніпра (але зауважує, що технічні можливості окремих книгозбірень дуже різняться):

  • надання доступу до: електронної бібліотеки; електронної колекції документів; власних БД, ліцензійних інформаційних ресурсів, тематичних баз даних провідних бібліотек та інформаційних центрів світу; імідж-каталогу (електронного каталогу, корпоративного каталогу); вебсторінки бібліотеки; книг через QR-код тощо;

  • користування електронною читальною залою в режимі онлайн;

  • послуги: віртуальної довідки; служби електронного доставляння документів; замовлення літератури в режимі онлайн; замовлення копій документів у режимі онлайн; доступу; e-mail-розсилання інформації тощо;

  • запис користувачів до бібліотеки в режимі онлайн.

Крім цього, вона звертає увагу на окремі регіональні бібліотечно-інформаційні комунікації, запроваджені на основі проєктної діяльності (зокрема, Дніпропетровської ОУНБ – «Придніпровський корпоративний каталог», «Читай – формат не має значення»).

В своїй публікації «Креативні форми та засоби обслуговування користувачів сучасних бібліотек» Н. А. Коржик знайомить з найпопулярнішими із них для подальшого практичного застосування в бібліотеках України (Вісн. Харків. держ. акад. культури. 2019. Вип. 56).

Зрозуміло, що поширення знань та надання інформації користувачеві завжди були і є в пріоритеті бібліотечного обслуговування, але сучасна динаміка соціокомунікативних змін потребує трансформації цього напряму діяльності бібліотеки як такої структури, що здійснює активну комунікацію. Публічна бібліотека сьогодні – це мультисервісний та багатофункціональний заклад, який через диверсифікацію бібліотечно-інформаційних продуктів та послуг прагне поліпшити свій позитивний імідж. Найповніше задоволення користувацьких потреб та їхній постійний розвиток були і є основною метою бібліотечного обслуговування.

Отже, зазначає автор, функції та принципи бібліотечного обслуговування є основою, на якій базується весь спектр створюваних бібліотекою заходів з метою найповнішого задоволення інформаційних та соціокультурних потреб користувачів.

Нині існує досить широкий асортимент бібліотечних форм та засобів обслуговування користувачів. Але різноманіття новітніх креативних заходів бібліотек доцільно систематизувати за сутнісними ознаками.

Зокрема, за інтерактивністю розрізняють:

  • мономедійні: традиційна книжкова виставка, бібліографічний огляд;

  • мультимедійні: віртуальна книжкова виставка у форматі слайд-шоу, інтерактивних карт, відеороликів; відео майстер-клас, онлайн-курс, скайп-консультація, хобі-блог, видеокруїз, буктрейлер, мультимедійні зустрічі, оpen-air та ін.

За цільовим призначенням:

  • розвиваючі: читацька конференція, круглий стіл, креатив досвіду, креатив-лабораторія, лабораторії успіху, читацького смаку, читацької творчості, літературні курси, майстер-класи, спецкурси, тренінги, лекції;

  • соціокультурні: бібліоніч, лото літературне, літературна фотосесія;

  • меморіальні (дні): день сім’ї, день професії, день спеціаліста, день читання;

  • розважальні (активні): бібліомарафон; флешмоб, бенефіс читача, бібліотечний журфік, книжний дрес-код, книжкове дефіле, поетичний батл, флеш-бук, лекторій, клуби за інтересами, бібліоперфоманс, літературна печа-куча, сторисек (сумісне читання), творчий читацький урок (навчання творчому читанню);

  • інформаційні, що популяризують читання: «підвішена» книга (з рецензією читача на улюблену книгу), година інформації, година пізнань та відкритів, бібліофреш (бібліографічний огляд новинок);

  • рекомендаційно-інформаційні: бібліотечні огляди, прем’єри (презентації) видань (авторів), буктрейлер;

  • PR форми: промо-акції, PR-акції, PR-кампанії, PRО-просування (пропагування) книг.

За формою організації:

  • конкурсні: сімей, що читають, читців, фотоконкурс;

  • клубні: клуб веселих та начитаних, дискусійний клуб, батьківський клуб, клуб сімейного читання, хобі-клуб;

  • святкові: свято книги, сімейне свято, свято читання, фестиваль молодіжної книги, ерудит-шоу, естет-шоу, шоу-бліц, аукціон знань, аукціон літературний, book-parties (бібліотечна вечірка), бенефіс читача, вечір-портрет;

  • ігрові: сюжетно-рольові ігри (літературний подіум та ін.), квести, пізнавально-розвиваючі ігри (вікторина-інформинка, вікторина-аукціон), криптограма, геокешинг, гра-вікторина, ділові, інтелектуальні, літературні ігри тощо;

  • ілюстративні: репортаж-огляд, поштамт (огляд періодики), книжковий портфель (огляд книжкових новинок), огляд-мандрівка, контрастний бібліо-огляд (драйв-книга, релакс-книга, статус-книга, книга-шок, книга-сенсація та ін.), бібліофреш (бібліографічний огляд новинок);

  • творче читання: голосне читання, чудодійне читання, юнацькі читання, читацький коворкінг (читаймо разом), коментоване читання.

За наочністю:

  • наочні форми надання інформації: бібліотечний квілт (інформаційний стенд, який складається з окремих частин-клаптиків), буктрейлер, айстопер (те, що зупиняє погляд), криптограма (зашифроване повідомлення для користувачів, наприклад, назва твору або ім’я письменника);

  • комплексні: зустріч у бібліотеці, літературно-музичні композиції, літературні та музичні вечори, бібліотечний вечір (тематичний).

За терапевтичним ефектом (або за ефектом дії):

  • арт-терапія;

  • бібліотерапія, казкотерапія;

  • музична терапія.

Наведені бібліотечні форми й засоби бібліотечного обслуговування повністю розкривають та втілюють базові прояви бібліотечних функцій (соціалізуючої, психологічної, педагогічної, виховної, рекреаційної), стають у нагоді кожному користувачеві бібліотеки, надаючи можливості обрати в бібліотеці найцікавіший та найпотрібніший вид комунікації.

Проаналізувавши досвід роботи українських бібліотек, авторка виявила форми обслуговування, які найчастіше застосовуються. Це мономедійні, мультимедійні, ігрові, конкурсні, ілюстративні, розважальні, а також найпопулярніші – бібліотерапія, казкотерапія, арт-терапія.

А переосмислення традиційної ролі бібліотеки як інформаційного та активного комунікаційного середовища надає нових можливостей та перспективи в сучасному суспільстві, змістовну підтримку для розвитку багатьох сфер життєдіяльності людини та підкреслює значущу роль бібліотеки у соціокультурному, освітньому, рекреаційному напрямах.

Ролі і значенню сучасних інформаційних, соціокомунікаційних, соціокультурних центрів, що стають системоутворюючим компонентом інформаційно-комунікаційного простору громад, присвячена публікація Яни Маленко «Бібліотечні установи в інформаційному забезпеченні громад» (Наук. пр. НБУВ. 2020. Вип. 57).

Адже у процесі реформи з децентралізації влади в Україні, розвитку місцевого самоврядування, реформування системи адміністративно-територіального устрою питання наповнення національного інформаційного простору вітчизняним контентом, обміну інформацією в межах об’єднаних територіальних громад, між громадами в регіонах стало необхідною передумовою розвитку стратегічних комунікацій у загальнодержавному контексті та потребує багатоаспектних напрямів інформаційної діяльності на всіх рівнях.

На цьому тлі зростає роль і місце бібліотек, які в умовах трансформації сучасного суспільства поступово стають важливим компонентом соціокомунікативного середовища та сприяють впровадженню оптимальних механізмів підтримки стійких інформаційних обмінів на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Наразі подібну функцію виконують профільні громадські організації, у т. ч. пов’язані з процесом децентралізації, розвитком місцевих територій та самоврядування. До таких, наприклад, належать регіональні агенції розвитку об’єднаних територіальних громад.

Окремо можна зазначити сайт «Децентралізація в Україні» з рубриками: «Про реформу», «Новини», «ОТГ», «Співробітництво громад», «Староста», «ЦНАП», «Фінанси», «Юрконсультація», «Медицина», «Освіта», «Молодь», «Бібліотека», «Законодавство». Адже підвищення інформаційної активності ряду суб’єктів політики та суспільства зумовило перманентне збільшення обсягів різноаспектної інформації та виникнення ряду проблем: дублювання інформації в різних інформаційних джерелах, слабка структурованість інформаційних масивів, розпорошеність інформації, невідповідність релевантної інформації дійсним потребам тощо.

Згаданий ресурс сприяє акумулюванню інформації про ефективність роботи центральних органів державної влади, експертних оцінок, висновків фахівців, впровадження проєктів розвитку міжнародної підтримки.

Але й бібліотечна спільнота не стоїть осторонь. Варто наголосити на важливій ролі в організації та координації проєктної діяльності бібліотек програми «Бібліоміст». Зокрема, привертає увагу один з останніх конкурсів бібліотечних проєктів, спрямований на налагодження взаєморозуміння та подолання розбіжностей у громадах на платформі відкритих, безпечних, нейтральних публічних бібліотек під назвою «Діалог у громаді».

Проєкт складався з кількох етапів: інтенсивне навчання бібліотекарів впровадженню заходів, спрямованих налагодженню порозуміння (триденний тренінг); реалізація бібліотеками випрацюваних ініціатив з підтримкою від експертів проєкту протягом одного місяця після завершення навчання; збір і аналіз результатів діяльності для відзначення найбільш успішних бібліотек та розповсюдження гарних практик.

Не менш цікавими й корисними були проєкти, реалізовані бібліотеками в рамках «Бібліомосту»: «Бібліотеки Одеської області стають пунктами психологічної та соціальної підтримки для своїх громад», «Громада+бібліотека+влада=чисте довкілля», «Творчість заради життя», «Чи зможе прожити фермер без сільської бібліотеки?», «Скайп-центр для заробітчан та їхніх рідних на Львівщині», «Курси комп’ютерної та фінансової грамотності для пенсіонерів Рівного» тощо.

Отже, вищезвані бібліотечні проєкти можна вважати інноваційним видом бібліотечного обслуговування, що сприяє створенню соціально-комунікаційного середовища з питань децентралізації влади в Україні та ставить бібліотеки на рівень тих соціальних інституцій, які сприяють формуванню уявлень, знань і суджень в громадськості та виконуюють соціалізуючу роль в українському суспільстві.

У регіонах бібліотечні фахівці, зокрема обласних універсальних наукових бібліотек, також відзначають важливість і значущість бібліотечного інформаційного супроводу суспільних перетворень.

Деякий досвід має відділ наукової інформації та бібліографії Запорізької ОУНБ. Так, наприкінці 2019 року разом із представниками відділу комунікацій Запорізької обласної ради були окреслені напрями, які відповідають нагальним потребам місцевого самоврядування, регіонального розвитку та затребувані громадою, для підвищення ефективності поточного інформування. Згідно з вимогами часу, був переглянутий і формат самих джерел – бібліографічний ресурс змінений на повнотекстовий. За 2020 рік за темами «Децентралізація в Україні», «Державна служба в органах місцевого самоврядування», «Державне та публічне управління», «Економічний розвиток регіонів», «Місцеве самоврядування та місцеві органи виконавчої влади» були надіслані 60 інформаційних списків.

Декілька років поспіль тематичні випуски щоквартального прес-дайджесту «Український вибір: виклики та перспективи» (http://old.zounb.zp.ua/node/2146) висвітлювали соціально значущі питання, серед яких: «Об’єднання територіальних громад в Україні: від моделювання до реалізації» (3076)1, «Розбудова громадянського суспільства в сучасній Україні» (1016), «Україна в умовах гібридної війни» (8024), «Демократичні вибори в Україні: принципи, механізми та технології реалізації» (819), «Електронне урядування в Україні» (1016), «Земельна реформа в Україні: переваги і загрози», «Місцеві вибори в Україні: нові правила» тощо.

Тож завершимо тему словами автора публікації: «Чим швидше й більше якісної інформації впроваджується в усі сфери життя та господарювання, тим вищий науково-технічний, економічний, політичний і соціальний потенціал країни».

Цієї ж теми торкається публікація В. Медведєвої «Роль сучасної бібліотеки в інформаційній підтримці органів державної влади в контексті розвитку інформаційного простору» (Вісн. Кн. палати. 2020. № 3).

Авторка запевняє, що бібліотечна установа залишається важливим інформаційним інститутом, одним із центральних суб’єктів діяльності в реальному та віртуальному інформаційному просторах, оскільки не лише продовжує збирати та зберігати значний обсяг соціально значущої інформації в різноманітних форматах фіксації, а й доповнює віртуальну частину документного простору.

На прикладі діяльності інформаційно-аналітичних підрозділів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) досліджує особливості інформаційної та аналітичної роботи бібліотечного закладу в інформаційній підтримці органів державної влади.

Розглядає перспективну форму роботи бібліотечної установи, як-от модель інформаційно-аналітичного партнерства з розширенням її діяльності як центру доступу до будь-якої інформації. Під розширенням діяльності передусім розглядає інформаційну участь бібліотеки в державотворчих демократичних процесах, інформаційну підтримку громадськості із суспільно значущих питань, забезпечення інформацією органів державної влади, що сприяє ухваленню управлінських рішень. Зосереджується на вагомих для дослідження цих процесів різноманітних аспектах діяльності бібліотечних закладів із розвиненою інфраструктурою формування й аналітико-синтетичного опрацюванні документних потоків для інформаційного забезпечення владних структур.

Адже, забезпечуючи їхні інформаційні потреби, бібліотечні установи переходять на рівень рівноправних партнерів.

Стратегія України на цифровізацію всіх сфер життєдіяльності суспільства та розбудову цифрової економіки позначається на напрямах модернізації бібліотечно-інформаційної освіти, важливим завданням якої є підготовка кадрів, здатних утілити в життя концепцію «Бібліотека 4.0.». Персонал бібліотеки нового типу має опанувати систему загальних і професійних цифрових компетентностей, розроблення якої є важливою передумовою успішної реалізації завдань цифровізації бібліотечної освіти, науки та практики.

Анатолій Гуменчук в своїй статті «Система цифрових компетентностей Бібліотекаря 4.0» (Вісн. Кн. палати. 2020. № 2) пропонує свою концепцію системного підходу до формування переліку загальних і фахових цифрових компетентностей бакалавра з інформаційної, бібліотечної та архівної справи та модель їх наскрізного формування у змісті та методиках викладання бібліотекознавчих навчальних програм.

Концептуальні засади, розроблення переліку загальних цифрових компетентностей, зазначає автор, закладені в настановах урядових ініціатив, зокрема в проєкті «Цифровий порядок денний – 2020». За основу формування базових навичок цифрової грамотності взято методику ЄС, яка у 2016 р. репрезентувала оновлений фреймворк цифрової компетентності (Digital Competence – DigComp 2.0).

Зважаючи на закордонний досвід, українські заклади вищої освіти, що готують фахівців за спеціальністю 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», мають радикально оновити зміст освітніх компонентів, котрі передбачають надання студентам цифрових знань, умінь і навичок, розширити й поглибити їхній перелік.

Зокрема, з 15 фахових компетентностей, що є обов’язковими для опанування майбутніми бакалаврами інформаційної, бібліотечної та архівної справи, 10 наскрізні й мають бути засвоєні як в аналоговому, так і в цифровому режимах. Наприклад, майбутній бібліотечний бакалавр має вміти:

  • здійснювати відбір, аналіз, оцінювання, систематизацію, моніторинг, організацію, зберігання, поширення та надання в користування інформації та знань як в аналоговому, так і в цифровому форматах;

  • використовувати як аналогові, так і цифрові методи систематизації, пошуку, збереження, класифікації інформації для різних типів контенту та носіїв;

  • застосовувати для розв’язання професійних завдань сучасні прикладні комп’ютерні технології, програмне забезпечення, мережеві, мобільні та хмарні технології, технології віртуальної й доповненої реальності, Інтернету речей, «великих даних»;

  • упроваджувати інноваційні моделі виробництва аналогових та цифрових інформаційних продуктів і послуг; підвищувати якість обслуговування користувачів інформаційних, бібліотечних та архівних установ, зокрема на основі застосування технологій Web 4.0.

Для набуття означених фахових компетентностей варто суттєво оновити навчальний контент дисциплін техніко-технологічної підготовки бібліотечних бакалаврів, додати нові актуальні освітні компоненти, серед яких «Цифрові технології і сервіси», «Цифрові медіа та комунікації», «Цифрові бібліотеки та архіви», «Кібербезпека» тощо.

Оновлення змісту й структури бібліотечно-інформаційної освіти має спиратися на надсучасні світові тренди розвитку бібліотечного соціального інституту, а також аналітичні прогнози авторитетних міжнародних форумів. Зокрема, на думку експертів Всесвітнього економічного форуму, до топ-10 ключових навичок, потрібних для успішної роботи в умовах цифрового суспільства, належать такі: комплексне розв’язання проблем, критичне мислення, креативність, управління персоналом, уміння працювати в команді, навички координації, взаємодії, емоційний інтелект, обґрунтовані судження й швидкість ухвалення рішень, клієнтоорієнтованість, здатність узгоджувати й вести переговори, когнітивна гнучкість. Водночас фахівці наголошують, що за п’ять років 35% навичок, що є важливими на сучасному ринку праці, докорінно зміниться.

Автор пропонує кросплатформову модель формування системи зазначених компетентностей як найефективнішу. Адже кросплатформовий підхід до формування системи цифрових компетентностей передбачає інтеграцію цифрових знань, навичок і технологій у майже всі освітні компоненти бібліотекознавчих навчальних програм; удосконалення освітніх інструментів та засобів загальними та професійними цифровими компетентностями; посилення ролі практико орієнтованих освітніх компонент для ефективного набуття цифрових і «м’яких» навичок.

Нині користувачі бібліотек потребують не лише інформації в зручному форматі та комфортних умов її споживання, але й унікального місця, де поєднуються можливості навчатись, розвиватись, спілкуватись, відпочивати, самореалізовуватись, отримувати професійну консультацію фахівців.

Сучасна бібліотека лишається найдоступнішим, безоплатним соціокультурним закладом, який поєднує традиційні функції з інноваційними, та має неабиякий спектр різноманітних сервісів, але вони ще недостатньо активно застосовуються в практиці роботи українських бібліотек.

Тему продовжує стаття Оксана Матвієнко та Михайло Цивіна «ІТ-бібліотекарі»: пошук шляхів інноваційності, трудової мобільності чи зміна ціннісних орієнтирів професії?» (Вісн. Кн. палати. 2020. № 3).

Автори порушують проблему, спричинену суперечностями, що виникають у співіснуванні двох парадигм бібліотечної справи: гуманітарну (гуманістичну) та технологічну (технократичну).

Вони зазначають, що вплив ІТ-технологій на бібліотечну справу і освіту величезний, і, як наслідок, веде до зміни іміджу бібліотечної професії, дисфункції читання, зниженню ролі друкованої книги й абсолютизації доступу до електронних ресурсів, спробі концептуально обгрунтувати непотрібність бібліотек і бібліотекарів в умовах цифровізації.

Погляди самої професійної спільноти на призначення сучасних бібліотек та зміст ІТ-освіти бібліотекарів теж кардинально різняться. Так, відома українська вчена, бібліотекознавиця А. Чачко та російський бібліотекознавець А. Соколов наголошують на гуманістичній концепції розвитку бібліотеки, на людському вимірі її місії в нових умовах, а інформаційні функції розглядають тільки як засіб її досягнення. Вони висловлюють сподівання, що тисячолітня професія існуватиме, постійно трасформуючись відповідно до викликів часу.

Натомість російський дослідник В. Степанов, розмірковуючи про перспективи бібліотек і бібліотекарів, запевняє, що відбувається перетворення бібліотек на архаїчні заклади, а єдиний спосіб їхнього збереження в умовах експонентаційного розвитку технологій – перетворення у заклади з іншими – ширшими – завданнями.

Цю ідею підтримують інші вітчизняні дослідники, які прагнуть перетворити бібліотекаря на ІТ-фахівця, затребуваного у різноманітних сферах діяльності. Навіть не враховуючи різницю у професійній культурі бібліотекарів та ІТ-фахівців, що є очевидною, одним із аргументів проти таких пропозицій є об’єктивна неможливість реалізувати в межах навчального плану підготовки бібліотекарів пропонований перелік ІТ-дисциплін згідно з вимогами до професійного рівня таких спеціалістів.

Наразі надання майбутньому фахівцю одразу всіх цифрових компетенцій у повному обсязі на практиці часто супроводжується безсистемним, формальним наповненням навчальних планів ІТ-дисциплін. Насправді, у підсумку такої «гібридизації» бібліотечної освіти може стати фахівець, не компетентний у жодній із цих «генетично» різних спеціальностей.

Так якою мірою вони мають опанувати знання та вміння в цій галузі? Автори публікації зазначають, що зміст ІТ-освіти бібліотекаря має бути спрямований не на зміну професійної діяльності, а на вільне використання сучасних технологій, уміння ставити завдання перед ІТ-фахівцями та системно формувати соціально-педагогічні комунікативні компетенції в галузі ІТ-технологій, що відповідає аксіології бібліотечної діяльності та потребам держави й особистості в подоланні цифрової нерівності.

Список літератури

  1. Веремчук О. Електронні каталоги у світлі вимог до сервісів нового покоління / О. Веремчук, Л. Трачук // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2020. – Вип. 60. – С. 188-199. – URL: http://np.nbuv.gov.ua/doc/npnbuimviv_2020_60_14

  2. Гуменчук А. Система цифрових компетентностей Бібліотекаря 4.0 / А. Гуменчук // Вісн. Кн. палати. 2020. № 2. С. 23-28. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2020_2_8

  3. Колоскова Г. Бібліотечно-інформаційні комунікації як засіб забезпечення інформаційних потреб віддалених користувачів / Г. Колоскова // Вісн. Кн. палати. – 2020. – № 8. – C. 23-30. – URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2020_8_7

  4. Коржик Н. А. Креативні форми та засоби обслуговування користувачів сучасних бібліотек / Н. А. Коржик // Вісн. Харків. держ. акад. культури. – 2019. – Вип. 56. – С. 76-85. – URL: http://vkhsac.in.ua/article/view/191047/190977

  5. Маленко Я. Бібліотечні установи в інформаційному забезпеченні громад / Я. Маленко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. 2020. Вип. 57. С. 330-341. URL: https://doi.org/10.15407/np.57.330

  6. Матвієнко О. «ІТ-бібліотекарі»: пошук шляхів інноваційності, трудової мобільності чи зміна ціннісних орієнтирів професії? / О. Матвієнко, М. Цивін // Вісн. Кн. палати. 2020. № 3. С. 25-30. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2020_3_9

  7. Медведева В. Роль сучасної бібліотеки в інформаційній підтримці органів державної влади в контексті розвитку інформаційного простору / В. Медведева // Вісн. Кн. палати. 2020. № 3. С. 13-17. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2020_3_6

  8. Палеха Ю. Інформаційна культура бібліотеки як відображення рівня її діяльності / Ю. Палеха // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2019. – Вип. 56. – С. 201-206. – URL: https://doi.org/10.15407/np.56.201

  9. Слюсар М. Практики втілення інтелектуальних сервісів у діяльність бібліотек / М. Слюсар, О. Ясінська // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2019. – Вип. 56. – С. 332-342. – URL: https://doi.org/10.15407/np.56.332

  10. Смоляр І. Трансформація бібліотечно-інформаційного обслуговування в умовах дистанційного сервісу / І. Смоляр, Л. Туровська // Вісн. Кн. палати. – 2020. – № 3. – С. 17-20. – URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2020_3_7

1 Кількість звернень до ресурсу на сайті Запорізької ОУНБ на кінець лютого 2021 р.