Вступ
Бібліотека як центр збереження національної пам’яті
Популяризація української мови та літератури
Доступ до історичної правди
Робота з молоддю та освітніми закладами
Використання цифрових технологій у формуванні національної ідентичності
Співпраця бібліотек із громадою та міжнародними партнерами
Висновки
ВСТУП
Сьогодні, в умовах глобалізаційних процесів та інформаційних викликів, питання формування національної ідентичності набуває особливої значущості. Для України, яка перебуває в стані боротьби за свою незалежність та культурну самобутність, це питання є не лише актуальним, а й стратегічно важливим. Збереження національної пам’яті, популяризація рідної мови та літератури, виховання патріотичної свідомості – усе це є ключовими елементами, які допомагають суспільству зміцнювати власну ідентичність.
У цьому процесі важливу роль відіграють бібліотеки. Вони не лише надають доступ до інформаційних ресурсів, а й виконують функцію культурно-освітніх центрів, що формують світогляд громадян. Бібліотеки стають платформою для вивчення історії, обговорення суспільно важливих тем, підтримки української мови та літератури, а також простором, де кожен може знайти джерело натхнення для самоусвідомлення своєї національної приналежності.
Метою бібліотечної діяльності у цьому напрямку є сприяння збереженню та розвитку національної культури, популяризація українських авторів, зміцнення історичної пам’яті та підтримка мовної ідентичності. Основні завдання включають формування тематичних бібліотечних фондів, організацію культурних заходів, впровадження цифрових ініціатив для популяризації української спадщини, а також активну співпрацю з освітніми закладами та громадськими організаціями.
Таким чином, бібліотеки можуть стати дієвим інструментом у формуванні національної ідентичності, особливо в умовах викликів, які стоять перед українським суспільством сьогодні.
1. БІБЛІОТЕКА ЯК ЦЕНТР ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМЯТІ
Національна ідентичність – це усвідомлення людиною своєї належності до певної нації, відчуття спільної історії, культури, традицій, мови та цінностей. Вона включає:
• Культурний аспект – знання та повага до національних традицій, звичаїв, мистецтва, літератури.
• Історичний аспект – розуміння спільного минулого, важливих подій та героїв нації.
• Мовний аспект – використання та підтримка рідної мови як ключового елемента ідентичності.
• Громадянський аспект – усвідомлення своєї ролі в суспільстві, відчуття відповідальності за майбутнє країни.
Національна ідентичність формується через виховання, освіту, медіа, культуру та соціальне середовище. Вона допомагає людям відчувати єдність і стійкість перед зовнішніми викликами. Для України, особливо в умовах війни та інформаційної боротьби, національна ідентичність є фундаментальним чинником збереження державності та культури.
Бібліотеки здавна виконують надзвичайно важливу місію – збереження знань, історії, культури та духовного спадку народу. У контексті формування національної ідентичності саме бібліотеки стають тими установами, де накопичується, зберігається та передається від покоління до покоління національна пам’ять.
1.1. Збір, збереження та популяризація національної літературної та історичної спадщини.
Фонди бібліотек містять унікальні видання, архівні документи, стародруки, краєзнавчі матеріали, які є джерелами пізнання історії українського народу, його боротьби за незалежність, розвитку культури, мови, літератури та мистецтва. Через збереження таких матеріалів бібліотека формує історичну свідомість громадян, допомагає не забути важливі події минулого, усвідомити власну приналежність до української нації.
Окрему роль у цьому процесі відіграє краєзнавча діяльність бібліотек. Збір інформації про історію населених пунктів, видатних земляків, події локального значення дозволяє формувати глибший зв’язок громади з рідним краєм. Важливим інструментом стає створення краєзнавчих ресурсів – друкованих та електронних: літописів сіл, каталогів місцевих авторів, тематичних картотек, цифрових архівів.
Також бібліотеки активно долучаються до збереження пам’яті про трагічні сторінки української історії – Голодомор, депортації, репресії, російсько-українську війну. Через тематичні виставки, зустрічі з очевидцями, книжкові експозиції, бібліотеки перетворюються на простір вшанування та осмислення національного досвіду.
Постійно поповнюйте бібліотечні фонди літературою з історії України, української культури, етнографії, мови, краєзнавства.
Звертайте увагу на видання місцевих авторів, мемуари, спогади, щоденники очевидців важливих подій. Створіть тематичні полички: «Український дух у слові», «Козацька слава», «Герої не вмирають» тощо.
Записуйте усні спогади місцевих жителів, ветеранів, свідків історичних подій – це безцінні джерела пам’яті. Створюйте «живу історію громади» – краєзнавчі альбоми, літописи населених пунктів, бази даних про визначні місця, події, постаті.
Залучайте місцеву молодь до проєктів з дослідження історії рідного краю (краєзнавчі гуртки, шкільні пошукові проєкти).
1.2. Оцифрування рідкісних та цінних видань.
У сучасних умовах бібліотеки активно впроваджують процес оцифрування рідкісних та цінних видань. Це дозволяє зберегти культурну спадщину, убезпечити документи від фізичного знищення, а також зробити їх доступними для ширшого кола користувачів – дослідників, студентів, учителів, громадськості. Оцифровані матеріали розміщуються на сайтах бібліотек, у віртуальних читальних залах та цифрових репозитаріях, що відкриває нові можливості для вивчення історії України.
Почніть із найбільш унікальних документів, які не можна замінити (рукописи, листи, рідкісні видання). Організуйте цифровий архів бібліотеки — зручний для доступу користувачів онлайн. Публікуйте оцифровані матеріали на сайті бібліотеки, сторінках у соцмережах, додаючи до них короткі анотації або історичні коментарі.
Проводьте патріотичні уроки, історичні читання, книжкові виставки, приурочені до державних свят, річниць, пам’ятних дат. Запрошуйте краєзнавців, істориків, письменників для живого спілкування з аудиторією. Використовуйте мультимедійні презентації, фільми, аудіо записи для глибшого емоційного залучення.
Проводьте краєзнавчі квести, вікторини, історичні ігри — особливо для дітей та молоді. Розробіть інтерактивні карти свого краю або «віртуальну подорож» сторінками історії. Використовуйте QR-коди до виставок для зручного доступу до онлайн-ресурсів.
Працюйте спільно з музеями, школами, культурними центрами, ветеранськими організаціями. Організовуйте спільні акції, наприклад: “Подаруй бібліотеці книгу про Україну”, “Збережи історію своєї родини”. Заохочуйте жителів приносити до бібліотеки старі фотографії, листи, документи для сканування і архівування.
Таким чином, бібліотека – це не просто місце зберігання книг. Це – осередок національної пам’яті, що виконує культурну, виховну та просвітницьку функцію. Вона допомагає суспільству зберігати свою ідентичність, бути стійким до зовнішніх загроз і впевнено будувати майбутнє, спираючись на власне минуле.
2. ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Українська мова є однією з найважливіших складових національної ідентичності. Вона не лише засіб спілкування, а й носій культури, історії, ментальності народу. Тому бібліотеки відіграють ключову роль у її популяризації серед усіх верств населення, особливо в умовах війни, коли питання мовної самоідентифікації стало особливо гострим.
2.1. Організація мовних клубів та літературних зустрічей.
Одним із важливих напрямів роботи сучасної бібліотеки є створення простору для культурного та мовного розвитку громади. Організація мовних клубів і літературних зустрічей сприяє активному залученню користувачів різного віку до мовної практики, знайомству з літературною спадщиною та формуванню середовища для неформального спілкування.
Мовні клуби можуть мати різну спрямованість: англійська, німецька, польська, українська мова як державна тощо. Заняття у таких клубах включають інтерактивні форми навчання: ігри, обговорення фільмів і книг, розмовні практики з носіями мови, тематичні вечори, перегляди відео з подальшим обговоренням. Це не лише підвищує рівень володіння мовами, але й сприяє міжкультурному діалогу та розвитку критичного мислення.
Літературні зустрічі, у свою чергу, можуть бути присвячені знайомству з творчістю відомих письменників, обговоренню нових книжкових видань, ювілейним датам, зустрічам з місцевими авторами. Такі заходи стимулюють інтерес до читання, формують читацьку спільноту, підтримують творчу активність і сприяють розвитку громадянської свідомості. Особливо цінним є залучення до таких заходів молоді та представників творчої інтелігенції.
Бібліотека також може виступати партнером у реалізації освітніх проєктів, таких як курси української мови для внутрішньо переміщених осіб, або платформа для міжкультурного обміну — зокрема, через зустрічі з носіями інших мов, літературні читання в оригіналі та перекладі, поетичні марафони.
Успішна реалізація цього напряму потребує активної співпраці з громадськими організаціями, викладачами, культурними діячами та волонтерами. Такі ініціативи не лише збагачують культурне життя громади, а й підсилюють роль бібліотеки як центру освіти, комунікації та єдності.
У бібліотеках проводяться засідання клубів розмовної української мови, тренінги для дорослих, які прагнуть вдосконалити свої мовні навички, зустрічі з письменниками, поетами, перекладачами.
Одним із ефективних напрямів є організація мовних клубів та літературних зустрічей.
• Створюйте мовні клуби або розмовні гуртки для різних вікових категорій, де у невимушеній атмосфері відвідувачі можуть практикувати українську мову, збагачувати словниковий запас, долати мовні бар’єри.
• Проводьте літературні вечори, присвячені творчості українських письменників, зустрічі з сучасними авторами, молодими поетами та місцевими літераторами.
• Влаштовуйте читання вголос, марафони поезії, театралізовані читання творів класиків, як-от Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, та сучасних – Сергія Жадана, Оксани Забужко, Тані Малярчук тощо.
Такі заходи не лише сприяють підвищенню мовної культури, а й створюють безпечне середовище для відкритого діалогу про мову, ідентичність, культуру.
2.2. Виставки книг українських класиків та сучасних авторів.
Одним із ключових завдань бібліотеки є популяризація української літератури — як класичної, так і сучасної. Проведення книжкових виставок дозволяє привернути увагу читачів до літературної спадщини, ознайомити з новими іменами в українському письменстві та поглибити інтерес до читання.
Виставки можуть мати різну тематику та формат. Традиційними є експозиції, приурочені до ювілейних дат письменників-класиків — Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Панаса Мирного, Марка Вовчка та інших. У межах таких виставок можна представити не лише книжкові видання, але й ілюстрації, цитати, біографічні матеріали, фотоматеріали з музейних фондів, що робить експозицію більш живою та інтерактивною.
Особливу увагу варто приділяти сучасним українським авторам — як уже визнаним, так і молодим. Це можуть бути виставки нових надходжень до бібліотеки, презентації книжок лауреатів літературних премій, тематичні добірки (наприклад: «Жінки в українській літературі», «Голоси Донбасу», «Українська поезія XXI століття», «Дитяча література нової України»). Такий підхід допомагає читачам орієнтуватися в сучасному літературному процесі, підтримує вітчизняних авторів і сприяє формуванню читацького смаку.
Виставки можуть супроводжуватися обговореннями, читацькими відгуками, голосуванням за найкращу книгу, а також бути частиною ширших тематичних заходів — тижнів читання, літературних марафонів, бібліотечних фестивалів. Усе це сприяє розвитку літературної культури в громаді та утвердженню бібліотеки як культурного центру.
Виставки можуть бути як традиційними – в читальному залі, так і віртуальними – на сайті чи в соціальних мережах бібліотеки. Вони знайомлять читачів з різноманітністю українського літературного процесу, стимулюють інтерес до національної книги, формують відчуття гордості за мовну та культурну спадщину. Особливо важливо включати до таких виставок книги про героїв сьогодення, про новітню історію України, літературу, написану під час війни.
Окрему роль відіграють інтерактивні виставки — з QR-кодами для прослуховування уривків творів, читання електронних версій, відеоінтерв’ю з письменниками. Це особливо цікаво для молодіжної аудиторії, яка звикла до цифрових форматів інформації.
Оформлюйте тематичні книжкові виставки, наприклад: «Слово, що творить націю», «Літературна Україна: класика і сучасність», «Письменники нашого краю».
Під час виставок створюйте “живі полиці” – місця, де користувачі можуть залишати власні рекомендації або відгуки про українські книги.
2.3. Видання та розповсюдження інформаційних матеріалів про мовну політику.
У сучасних умовах формування свідомого громадянського суспільства важливим завданням є інформування населення про державну мовну політику, її основні принципи, законодавчі засади та практичну реалізацію. Бібліотека може і має відігравати активну роль у цьому процесі, виступаючи як інформаційно-просвітницький центр.
Одним із напрямів цієї роботи є видання та поширення інформаційних матеріалів, які роз’яснюють суть мовної політики України. Це можуть бути буклети, листівки, плакати, брошури, настінні інформаційні стенди, цифрові презентації або короткі відеоролики. Їх зміст має бути доступним, лаконічним і водночас інформативним — з посиланням на чинні закони, як-от Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а також практичними порадами для громадян щодо дотримання норм мовного законодавства в освіті, культурі, сфері обслуговування, медіа тощо.
Особливу увагу варто приділяти підготовці матеріалів для різних цільових аудиторій: школярів, студентів, держслужбовців, працівників культури, підприємців, внутрішньо переміщених осіб. З цією метою можуть створюватися серії матеріалів на зразок «5 фактів про державну мову», «Що потрібно знати працівнику сфери послуг», «Українська — це зручно», «Чому важливо говорити українською».
Бібліотека також може ініціювати інформаційні кампанії у співпраці з органами місцевої влади, освітніми закладами та громадськими організаціями, а також долучатися до всеукраїнських акцій, присвячених Міжнародному дню рідної мови, Дню української писемності та мови, Тижня української мови тощо.
У цифрову епоху важливо використовувати й електронні засоби розповсюдження інформації: публікації на сайті бібліотеки, дописи в соціальних мережах, розсилка електронних інформаційних бюлетенів, інтерактивні вікторини або тестування на знання мовної політики.
Такі дії не лише підвищують обізнаність населення щодо правового статусу української мови, а й сприяють її активному використанню в повсякденному житті, утвердженню мовної гідності та посиленню національної ідентичності. Бібліотеки не лише зберігають мовну спадщину, а й активно впливають на процес формування мовної ідентичності, сприяють розвитку українськомовного простору, що є необхідною умовою для збереження і зміцнення національної ідентичності.
3. ДОСТУП ДО ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ
Правдиве осмислення історичного минулого є основою для формування свідомої, національно ідентифікованої особистості. Бібліотеки як відкриті інформаційні та просвітницькі простори відіграють надзвичайно важливу роль у забезпеченні доступу до достовірних знань про минуле, руйнуючи стереотипи та фальсифікації, нав’язані імперською чи тоталітарною пропагандою.
3.1. Проведення лекцій, круглих столів, дискусій про важливі історичні події.
Одним із важливих завдань бібліотеки як культурно-освітнього осередку є сприяння формуванню історичної пам’яті, патріотичного світогляду та критичного мислення громадян. Проведення лекцій, круглих столів та дискусій, присвячених визначним історичним подіям, є ефективним інструментом для досягнення цієї мети.
Такі заходи дають змогу глибше осмислити історичне минуле, переосмислити складні сторінки національної історії, вшанувати пам’ять борців за незалежність України та краще зрозуміти сучасні виклики. Вони можуть бути приурочені до важливих дат, таких як День Соборності України, День Героїв Крут, День пам’яті жертв Голодомору, річниці Революції Гідності, початку повномасштабного вторгнення, визвольних змагань XX століття, Дня Конституції України тощо.
У межах таких подій бібліотека запрошує істориків, науковців, краєзнавців, ветеранів, учасників бойових дій, свідків подій, а також молодь, яка прагне більше дізнатися про минуле країни. Лекції можуть мати як академічний, так і популярно-просвітницький формат. Круглі столи та дискусії сприяють живому обговоренню тем, різним точкам зору, обміну досвідом і поглибленому аналізу подій.
Важливою є участь школярів, студентів, учителів історії, які можуть долучатися до заходів не лише як слухачі, а й як учасники — доповідачі, модератори, автори презентацій. Це стимулює інтерес до історії, формує навички публічних виступів та аргументованої дискусії.
Під час заходів можуть використовуватися різні формати: мультимедійні презентації, перегляд документальних фільмів, виставки архівних матеріалів, літературних джерел та спогадів очевидців. Також можливе створення тематичних стендів, онлайн-трансляцій, публікація відео або текстових підсумків подій у соціальних мережах.
Регулярне проведення таких просвітницьких заходів сприяє глибшому усвідомленню історичного шляху українського народу, формує почуття національної гідності, шани до героїв та здатність критично оцінювати як минуле, так і сучасність.
Формати заходів:
• Лекції з істориками, краєзнавцями або викладачами університетів на тему ключових подій: Голодомор, репресії, діяльність УПА, Чорнобиль, Революція Гідності, сучасна війна.
• Круглі столи за участю різних поколінь: ветеранів, студентів, активістів, де обговорюються неоднозначні сторінки історії або порівнюються погляди на події.
• Історичні дискусії для молоді, учнівської аудиторії або бібліотечних клубів – із заздалегідь підготовленими питаннями, фактами, цитатами для обговорення.
• Діалоги з очевидцями подій – живе слово ветеранів, учасників Майдану, військових, переселенців тощо.
3.2. Взаємодія з істориками, письменниками, митцями.
Бібліотека може виступати ініціатором історичного діалогу – від інтелектуальних вечорів до публічних дискусій із залученням громадськості.
Варто налагоджувати взаємодію з істориками, краєзнавцями, письменниками, митцями, які досліджують і популяризують українську історичну спадщину.
Співпраця з істориками дозволяє бібліотеці:
• організовувати авторські лекції та публічні обговорення історичних тем;
• проводити презентації науково-популярних видань;
• брати участь у науково-просвітницьких проектах (напр., спільні календарі пам’яті, краєзнавчі збірки);
• створювати локальні історичні хаби на базі бібліотеки.
Українські письменники – це не тільки творці художнього світу, а й носії світоглядних смислів, патріотизму, пам’яті, емоційного досвіду нації. Їх залучення:
• надихає молодь через творчі зустрічі та автограф-сесії;
• дозволяє відкривати читачам сучасну українську літературу про війну, ідентичність, національну гідність;
• допомагає розкрити історичні події через художній текст (романи, поезія, публіцистика).
Приклад: проведення вечора-зустрічі з автором книги про події на Сході України або презентація збірки поезії, написаної в евакуації чи на фронті.
Митці (художники, фотографи, ілюстратори, музиканти, режисери) додають бібліотечному простору глибини через:
— виставки робіт на історичну або патріотичну тематику;
— проведення творчих майстер-класів, арт-терапії, лекцій про символіку, українські візуальні коди;
— участь у перформансах, виставах, інсталяціях у межах пам’ятних дат.
Приклад: художня виставка «Нескорена Україна» в читальному залі, авторські плакати про національних героїв, або вулична вистава на тему «Розстріляного Відродження».
Форми взаємодії:
• Публічні заходи (лекції, читання, виставки).
• Спільні проєкти (цикл заходів, книжкові добірки, альбоми)
• Онлайн-зустрічі та відеопроєкти
• Інтерв’ю, подкасти, рубрики у соцмережах бібліотек.
Спільні зустрічі, презентації книг, обговорення художніх та документальних фільмів дозволяють різними мовами культури говорити про історичну правду. Особливо цінним є залучення місцевих дослідників і очевидців подій – це створює живий місток між поколіннями та надає правдивості й глибини бібліотечній діяльності.
3.3. Презентація досліджень про героїв національного спротиву.
Важливою складовою є презентація досліджень про героїв національного спротиву – від козацької доби, Української революції 1917–1921 років, періоду УПА – до Революції Гідності та сучасної війни. Через виставки, публічні читання, документальні огляди, бібліотеки можуть гідно вшанувати пам’ять борців за свободу, дати читачам приклади для наслідування, сформувати почуття гордості та національної гідності. Можна створювати електронні тематичні довідники, виставки-портрети, буклети або навіть подкасти на базі бібліотеки.
Методичні поради:
• Заплануйте цикл історичних зустрічей під назвою, наприклад, «Минуле, що формує майбутнє», де щоразу розкриватиметься одна з визначних подій або постатей.
• Організуйте історичні читання з використанням уривків з мемуарів, листів, щоденників. Запросіть на такі події школярів або студентів – це залучить молодь до діалогу.
• Використовуйте документальні фільми, аудіо- та відеоматеріали з перевірених джерел: УІНП, Національного архіву, «Історичної правди», бібліотек-партнерів.
• Співпрацюйте з музеями, архівами, громадськими організаціями – це дозволить отримувати нові матеріали, імена, теми.
• Започаткуйте серію публікацій у соцмережах: «Історія нашого краю», «Постаті українського спротиву», «День в історії» – з короткими фактами та посиланнями на книжкові ресурси.
4. РОБОТА З МОЛОДДЮ ТА ОСВІТНІМИ ЗАКЛАДАМИ
Формування національної ідентичності неможливе без цілеспрямованої роботи з молодим поколінням, адже саме молодь — майбутнє держави. Бібліотеки, завдяки своїм ресурсам та можливостям, можуть стати для юних громадян осередком пізнання історії рідного краю, традицій, культури, мовної спадщини. Через партнерство з освітніми закладами бібліотеки поширюють ідеї патріотизму, гідності та громадянської активності.
Організація сучасних форм заходів, використання інтерактиву, творчого підходу дозволяє не лише передавати знання, а й надихати молодь на вивчення та збереження української ідентичності.
4.1. Патріотичне виховання через книжкові проєкти та конкурси.
Одним із найбільш дієвих засобів виховання патріотичних почуттів є організація різноманітних книжкових проєктів та творчих конкурсів. Через книжку молода людина знайомиться з історією, життєвими долями видатних українців, художнім осмисленням подій.
Основні завдання патріотичних книжкових проєктів:
• Поглиблення знань молоді про історію України, її героїв, культурну спадщину.
• Стимулювання інтересу до української літератури, як класичної, так і сучасної.
• Формування почуття гордості за свій народ і свою державу.
Форми реалізації книжкових проєктів:
1. Літературні марафони та читання:
— Марафони читання творів класиків української літератури: Шевченка, Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської.
— Читання сучасних авторів, які пишуть про національну ідентичність, історію визвольної боротьби: Сергій Жадан, Марія Матіос, Василь Шкляр.
— Організація спільного читання патріотичних творів у бібліотеках, школах, на відкритих майданчиках.
2. Конкурси творчих робіт:
— Конкурси есе на тему: «Що для мене значить бути українцем?», «Мій герой української історії», «Слово і зброя: літературний образ боротьби за свободу».
— Конкурси на кращу ілюстрацію до українських творів або власну збірку патріотичних віршів.
— Організація фотоконкурсів: наприклад, «Україна в моєму серці» із фото пам’ятних місць, символів, родинних свят.
3. Книжкові виставки та презентації:
— Тематичні виставки: «Книга, що виховує патріота», «Літопис нескорених», «Українська нація у художній літературі».
— Презентації нових книг про історичні події, національно-визвольні рухи, біографії героїв сучасної України.
4. Бібліотечні проєкти з елементами творчості:
— Створення «живих книг» — виступи дітей, які розповідають про прочитану книгу, ніби від імені героя твору.
— Літературно-патріотичні вернісажі: виставки дитячих робіт, написаних за мотивами українських книжок.
— Проєкти «Моя родинна книга» — де діти записують родинні історії про участь предків у важливих історичних подіях.
Проєкти й конкурси сприяють розвитку у молоді глибокого емоційного зв’язку з національною спадщиною, підтримують інтерес до українського слова, розкривають важливість громадянської позиції.
4.2. Організація екскурсій, краєзнавчих квестів, інтерактивних заходів.
Одним із ефективних шляхів формування національної свідомості молоді є використання інтерактивних методів роботи, що поєднують навчання з живими емоціями, рухом, творчістю. Саме через участь у краєзнавчих квестах, екскурсіях, інтерактивних заходах молоді люди краще пізнають свою історію, культуру, звичаї та героїчні сторінки минулого. Бібліотеки можуть стати центрами такого пізнавального і виховного простору, де кожен захід перетворюється на захопливу пригоду, наповнену знаннями та патріотичним змістом.
1. Організація екскурсій.
Бібліотечні екскурсії не обмежуються лише знайомством із фондом — вони стають справжніми мандрівками в історію та культуру рідного краю. Особливо цінною є організація:
• Екскурсій містом чи селом: із зупинками біля пам’ятників, меморіалів, старовинних будівель, де розповідається про видатних постатей, події, традиції місцевості.
• Віртуальних екскурсій: за допомогою мультимедійних презентацій, віртуальних турів музеями, історичними місцями України для тих, хто не має можливості відвідати їх фізично.
• Екскурсій у бібліотеці: по відділах, що спеціалізуються на краєзнавстві, історії України, виставках, присвячених видатним українцям та національним подіям.
Під час екскурсій особливу увагу варто звертати на використання історичних фактів, легенд, живих оповідей, що залучають молодь і допомагають запам’ятати важливу інформацію.
2. Проведення краєзнавчих квестів.
Квести — це інтерактивні пригодницькі ігри, які можуть бути чудовим способом поглиблення знань про рідний край, виховання поваги до національної спадщини.
Приклади тем квестів:
• «Стежками героїв мого краю» — завдання знайти місця, пов’язані з героями визвольних змагань.
• «Таємниці старого міста» — дослідження історичних пам’яток через розгадування загадок.
• «Символи України» — змагання на знання державної символіки, традицій, видатних діячів.
Квест може бути побудований на основі карт, загадок, ребусів, пошукових завдань. Молодь розподіляється на команди, кожна виконує серію завдань, збирає підказки та рухається маршрутом. Завдяки такому підходу учасники не лише отримують нові знання, але й розвивають командний дух, відповідальність, логічне мислення.
3. Інтерактивні заходи
Інтерактивність — ключ до залучення молодого покоління. Бібліотеки можуть проводити:
• Історичні ігри та вікторини: наприклад, брейн-ринги на тему історії України, «Що ти знаєш про Кобзаря?», «100 фактів про Україну».
• Рольові ігри: реконструкція важливих подій (наприклад, дебати між «державниками» і «автономістами» на початку ХХ століття).
• Майстер-класи з народних ремесел: вишивка, виготовлення оберегів, ляльок-мотанок як частина збереження культурної спадщини.
• Інтерактивні виставки: де молодь може самостійно взаємодіяти з експонатами, створювати карти подій, малювати історичні образи.
Такі заходи допомагають розвивати творче мислення, формують глибше розуміння процесів становлення української державності та культури.
Організація екскурсій, краєзнавчих квестів та інтерактивних заходів робить процес формування національної ідентичності природним і захопливим. Молодь не просто слухає або читає — вона бере активну участь у пізнанні своєї історії, відчуває гордість за свою Батьківщину через власний досвід. Бібліотеки стають тими осередками, де патріотизм і любов до України прищеплюються через цікаві, живі форми роботи.
4.3. Співпраця з вчителями та викладачами щодо формування національної свідомості.
Важливою умовою успішної роботи бібліотек у напрямі національного виховання є постійна співпраця з педагогічними колективами освітніх закладів. Вчителі історії, літератури, громадянської освіти є природними союзниками бібліотекарів у справі формування свідомих, відповідальних громадян.
Форми співпраці:
• Спільне планування заходів: розробка календарів пам’ятних дат, тематичних тижнів національної гідності.
• Організація шкільних заходів у бібліотеці: відкриті уроки, уроки мужності, літературно-історичні читання.
• Тематичні книжкові виставки та добірки: спільна підготовка бібліографічних оглядів новинок літератури про історію України, героїку національно-визвольного руху.
• Освітні проєкти: наприклад, «Мій край — моя гордість», «Історія в обличчях», «Слово і зброя на захист України».
Завдяки тісній взаємодії бібліотека та школа/університет стають єдиним освітньо-культурним середовищем, яке послідовно формує в молоді національну самосвідомість, готовність брати відповідальність за майбутнє своєї держави.
Робота з молоддю через партнерство з освітніми установами, через книжкові проєкти, екскурсії та квести сприяє не лише поглибленню знань про рідну країну, а й формуванню особистісних цінностей: поваги до історії, любові до рідної мови, відповідальності за майбутнє України. Бібліотека стає не просто місцем доступу до інформації, а активним учасником виховання гідного громадянина.
5. ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
У сучасному інформаційному суспільстві цифрові технології стали потужним інструментом поширення знань, ідей та національних цінностей. Бібліотеки, інтегруючи нові технології у свою роботу, можуть ефективно формувати національну ідентичність, розширювати доступ до культурної спадщини та залучати молодь до вивчення історії і культури України.
5.1. Створення електронних бібліотек та онлайн-архівів
В умовах цифровізації електронні бібліотеки та онлайн-архіви стають важливими інструментами збереження, популяризації та вивчення національної спадщини. Вони забезпечують широкодоступність історичних документів, літературних творів, культурних артефактів, що формують у громадян стійке усвідомлення своєї приналежності до української нації.
Оцифрування бібліотечних фондів дозволяє зберігати унікальні видання та пам’ятки культури для майбутніх поколінь, мінімізуючи ризик їх фізичного знищення внаслідок часу або зовнішніх обставин (зокрема, війни чи стихійних лих).
Основні напрями роботи:
• Оцифрування рідкісних і стародрукованих книг, архівних документів, періодики доби визвольних змагань, унікальних краєзнавчих матеріалів.
• Створення електронних колекцій за тематичними напрямами: «Історія українського державотворення», «Класики української літератури», «Народна культура та традиції».
• Організація електронних баз даних, присвячених визначним постатям української історії, мистецтва, науки.
• Розробка цифрових каталогів місцевих фольклорних скарбів: пісень, легенд, прислів’їв.
Важливі переваги електронних ресурсів:
• Безкоштовний доступ для всіх охочих через інтернет.
• Можливість збереження першоджерел та унікальних матеріалів у високій якості.
• Залучення молоді через сучасні формати подачі інформації.
Електронні бібліотеки сьогодні відіграють особливу роль у збереженні, популяризації й осмисленні національної культурної спадщини. Вони дозволяють акумулювати цінні джерела, літературні пам’ятки, історичні документи та зробити їх доступними для широкого загалу.
Завдяки електронним платформам користувачі можуть з будь-якої точки світу доторкнутися до першоджерел української культури, що сприяє глибшому розумінню власної історії, традицій, мови, а відтак — зміцненню національної ідентичності.
Типи контенту в електронних бібліотеках:
• Рукописи, стародруки, листування діячів культури.
• Оцифровані книги класиків української літератури.
• Архіви періодичних видань різних історичних епох.
• Усна народна творчість: казки, пісні, прислів’я.
• Фотографії пам’яток архітектури, національного одягу, обрядових дійств.
• Аудіо- та відеофайли: записи народних пісень, виступів письменників, історичні фільми.
Приклади заходів бібліотек:
• Проєкт «Жива спадщина онлайн»: регулярні публікації у соцмережах посилань на оцифровані збірки народних казок і переказів з коментарями фольклористів.
• Літературний марафон «Читаємо класику разом»: оголошення онлайн-флешмобу читання творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської.
• Історичні віртуальні виставки: презентації оцифрованих документів періоду Української революції 1917–1921 рр.
Створення електронних бібліотек та онлайн-архівів — це інвестиція в майбутнє української культури й національної пам’яті. Завдяки доступності цифрових ресурсів кожен українець, незалежно від місця проживання, має можливість торкнутися автентичних джерел української ідентичності, що сприяє розвитку свідомого й патріотичного суспільства.
5.2. Популяризація національної культури через соціальні мережі та цифрові платформи.
У сучасному інформаційному просторі соціальні мережі та цифрові платформи стали важливими каналами комунікації, особливо серед молоді. Їх активне використання бібліотеками дає змогу не лише популяризувати читання, а й сприяти формуванню національної ідентичності, зміцнювати патріотичну свідомість, підтримувати інтерес до української культури, історії та літератури.
Соціальні мережі (Facebook, Instagram, TikTok, YouTube) та спеціальні платформи стають важливими каналами комунікації для сучасних бібліотек, особливо у роботі з молоддю. Через ці канали можна креативно і доступно популяризувати українську мову, культуру, традиції. Основні форми роботи бібліотек у соцмережах та на цифрових платформах:
• Ведення офіційних сторінок бібліотек у Facebook, Instagram, TikTok, YouTube, Telegram. Через публікації можна знайомити аудиторію з українською літературною спадщиною, видатними діячами, важливими історичними подіями.
• Створення тематичних рубрик і спеціальних проєктів.
Наприклад: #ПисьменникТижня, #КнигаПроУкраїну, #НашіГерої, #УкраїнськаКультураЩодня.
• Проведення онлайн-конкурсів, флешмобів, вікторин.
Ідеї: флешмоб читання віршів Тараса Шевченка, фоточелендж у вишиванках, конкурс малюнків до українських казок.
• Використання відеоформатів. Короткі відеоогляди українських книг, сторіз із цікавими фактами про видатних українців, прямі ефіри з авторами, істориками.
• Публікація цифрового контенту про українське мистецтво та традиції.
Наприклад, добірки народних пісень, рецепти традиційних страв, розповіді про національні свята й обряди.
• Використання платформ на кшталт Wattpad чи Medium для розміщення сучасних українських творів.
Приклади успішних заходів та проєктів:
Онлайн-проєкт «Книжкова Україна». Щотижневе представлення книг українських авторів у форматі коротких відео та постів у Facebook і Instagram з гаслом «Читайте українське — відкривайте себе!».
Віртуальні читання «Класики онлайн». Організація марафонів читання української класики в TikTok та Instagram Reels з участю відомих блогерів, молоді, вчителів.
YouTube-канал «Історія України в особах». Створення серії коротких відеороликів про видатних діячів української історії — князів, гетьманів, борців за незалежність, письменників.
Instagram-проєкт «Мистецтво України: день за днем». Щоденні пости з репродукціями картин українських художників, фото народного мистецтва та ремесл із короткими поясненнями.
Переваги використання соціальних мереж і цифрових платформ:
• Охоплення великої та різноманітної аудиторії.
• Можливість створення інтерактивного, візуально привабливого контенту.
• Швидкий зворотний зв’язок із користувачами.
• Підвищення престижу бібліотеки як сучасного культурного центру.
Активна присутність бібліотек у цифровому просторі не лише сприяє поширенню знань про українську культуру та історію, а й формує у молоді повагу до національної спадщини, розвиває патріотизм і громадянську свідомість. Через соціальні мережі бібліотека може стати місцем натхнення для вивчення та любові до рідної країни.
5.3. Проведення вебінарів та віртуальних виставок.
Бібліотеки сьогодні активно трансформуються у багатофункціональні культурні платформи, що працюють і в онлайн-просторі. Проведення вебінарів і створення віртуальних виставок дозволяє популяризувати національну історію, культуру, мову у зручному та доступному форматі, особливо серед молоді та активної аудиторії, що постійно користується цифровими технологіями. Вебінари дають можливість бібліотекам не лише передавати знання, а й створювати простір для спільного обговорення та рефлексії над темами національної пам’яті.
Тематичні добірки заходів:
• Вебінар «Герої нашої історії: хто вони?» — присвячений знаковим особистостям українського державотворення.
• Онлайн-дискусія «Українська мова: витоки, боротьба, сучасність».
• Круглий стіл «Національна ідентичність в умовах глобалізації» за участю молоді та науковців.
Механізми проведення:
• Використання платформ Zoom, Google Meet, Microsoft Teams.
• Створення інтерактивних опитувань, тестів під час вебінару.
• Запрошення спікерів із різних регіонів України або громади.
• Можливість перегляду записів на сторінках бібліотеки в соцмережах.
Поради для організації:
Обирати яскраві теми, що резонують із суспільними настроями, створювати афіші та події у соцмережах для популяризації. Під час заходу використовувати візуальні матеріали: презентації, архівні фото, відео.
Віртуальні виставки — це сучасний формат презентації культурних, історичних та літературних цінностей за допомогою цифрових технологій. Вони стали потужним інструментом для бібліотек у популяризації національної спадщини, розвитку історичної пам’яті та формуванні у громадян глибокого усвідомлення власної національної ідентичності.
Види віртуальних виставок:
1. Літературні виставки.
Присвячуються видатним українським письменникам, ювілеям літературних творів або темам розвитку української мови й літератури.
Приклад: Віртуальна виставка «Тарас Шевченко: крізь століття» — добірка оцифрованих видань, ілюстрацій, рукописів, фотоматеріалів.
2. Історико-документальні виставки.
Демонструють архівні документи, фотографії, карти, що ілюструють важливі періоди історії України.
Приклад: «Українська революція 1917–1921 років: сторінки боротьби» — виставка документів, спогадів, листування.
2. Краєзнавчі виставки.
Розповідають про історію рідного краю, видатних діячів регіону, місцеві традиції та обряди.
Приклад: «Скарби Полтавщини: природа, культура, люди» — віртуальна мандрівка найвидатнішими місцями області.
4. Мистецькі виставки.
Презентують живопис, графіку, народне мистецтво українських митців.
Приклад: «Українське бароко в архітектурі» — фотопроєкт визначних зразків українського зодчества.
Формати віртуальних виставок:
• Онлайн-галереї: серії фотографій із підписами, що подані у вигляді веб-сторінки або альбому у соцмережах.
• 3D-виставки: інтерактивні тури, де відвідувач може «гуляти» серед експозицій (наприклад, за допомогою платформ Artsteps, Matterport).
• Відеоекскурсії: записані відео з розповіддю про експонати, коментарями істориків або бібліотекарів.
• Інтерактивні каталоги: електронні каталоги з можливістю завантаження або ознайомлення з документами.
Платформи для створення віртуальних виставок:
• Google Arts & Culture: чудово підходить для створення інтерактивних колекцій.
• Artsteps: створення 3D-виставок.
• Canva: оформлення віртуальних презентацій і виставок.
• Microsoft Sway, Genially: інтерактивні презентації з ефектами переходів, вставками відео і аудіо.
Вебінари та віртуальні виставки — це ефективні інструменти популяризації української культури в цифрову епоху. Вони допомагають бібліотекам стати активними учасниками національного діалогу, підтримувати історичну пам’ять та формувати у громадян почуття національної гідності та єдності.
6. СПІВПРАЦЯ БІБЛІОТЕК ІЗ ГРОМАДОЮ ТА МІЖНАРОДНИМИ ПАРТНЕРАМИ
Формування національної ідентичності є багатовимірним процесом, який потребує активної співпраці бібліотек не лише з місцевою громадою, а й із міжнародними організаціями. Така взаємодія дозволяє розширити ресурси, обмінятися досвідом, залучити нові можливості для підтримки української культури й освіти.
6.1 Взаємодія з громадою та міжнародними організаціями.
Бібліотека сьогодні — це не лише місце зберігання книжок, а живий центр громади, осередок освіти, культури й діалогу. У питаннях формування національної ідентичності бібліотека повинна стати активним учасником суспільного життя, партнером громадських організацій, освітніх закладів, творчих спільнот, місцевих активістів.
Бібліотека, як відкритий культурно-освітній центр, має бути інтегрованою у життя громади, розуміти її потреби й запити. Співпраця із місцевими жителями і громадськими організаціями дає змогу зробити бібліотечні проєкти більш актуальними, життєздатними і корисними.
Основні форми роботи з громадою:
— Створення громадських рад при бібліотеках, до яких залучають представників культурних, молодіжних, волонтерських організацій.
— Регулярне проведення зустрічей з громадськістю для обговорення актуальних питань національної історії, культури, мовної політики.
— Ініціювання місцевих краєзнавчих досліджень за участі школярів, студентів, краєзнавців.
— Залучення волонтерів для організації подій, наприклад, Днів української мови та культури, читань, виставок, акцій пам’яті.
— Проведення спільних акцій — «Жива бібліотека», «Бібліотека під відкритим небом», «Подаруй бібліотеці книгу українського автора».
Участь бібліотек у міжнародних проєктах дозволяє отримати додаткові ресурси, доступ до сучасних технологій та методик, налагодити обмін досвідом із зарубіжними колегами.
Основні напрями співпраці:
• Участь у міжнародних грантових програмах, спрямованих на відновлення бібліотек, популяризацію культури, підвищення медіаграмотності.
• Організація спільних виставок, тренінгів, семінарів, де теми української національної ідентичності розкриваються для ширшої світової аудиторії.
• Підтримка програм перекладу української літератури, що сприяє популяризації української культури за кордоном.
• Участь у міжнародних днях культурного обміну — наприклад, до Дня Європи чи Всесвітнього дня культурного різноманіття бібліотеки організовують заходи, де презентується українська культура поруч із культурами інших народів.
Співпраця з міжнародними організаціями відкриває нові можливості для розвитку бібліотек: отримання грантів, участь у спільних програмах культурного обміну, навчання персоналу.
Приклади взаємодії з міжнародними організаціями:
• У межах проєкту «Strengthening Civil Society» за підтримки USAID деякі бібліотеки України перетворилися на хаби громадської активності, де особливу увагу приділяли тематиці національної єдності.
• Завдяки партнерству з Goethe-Institut бібліотеки організовують двомовні виставки, зокрема про внесок України в європейську культуру.
• Програма «House of Europe» фінансувала професійні стажування бібліотекарів за кордоном для вивчення кращих практик у сфері культурного менеджменту й роботи з темою національної пам’яті.
Тож, робимо висновки.
Взаємодія бібліотек із громадою та міжнародними організаціями є не лише корисною, а й стратегічно необхідною умовою для збереження й утвердження національної ідентичності в сучасних умовах. Завдяки тісній співпраці з місцевими спільнотами бібліотеки перетворюються на справжні центри громадського життя, де формується національна свідомість, поглиблюється знання про історію, мову, культуру України.
Участь у міжнародних проєктах відкриває для бібліотек нові можливості — від оновлення матеріально-технічної бази до обміну професійним досвідом і популяризації української культури за межами країни. Такі зв’язки не тільки зміцнюють позицію бібліотек як сучасних соціокультурних інституцій, а й сприяють формуванню позитивного іміджу України у світі.
Отже, бібліотека як посередник між знанням, культурою, громадянським суспільством і міжнародною спільнотою здатна стати рушієм глибоких і позитивних змін — як на рівні місцевих громад, так і в масштабах держави. Її активна, відкрита, партнерська позиція є запорукою формування свідомих громадян та стійкого національного розвитку.
6.2. Реалізація спільних культурних проєктів.
Реалізація спільних культурних проєктів — один із найефективніших способів формування національної ідентичності в умовах воєнних викликів, інформаційного тиску та змін у суспільстві. Успішні приклади такої співпраці демонструють, що саме бібліотеки можуть ініціювати або стати повноцінними партнерами в реалізації культурно-просвітницьких ініціатив, спрямованих на популяризацію української мови, історії, літератури, традицій, символіки, героїв національного спротиву.
Цілі спільних культурних проєктів
1. Підсилення національної самосвідомості у громадах.
2. Формування стійких цінностей української ідентичності у дітей, молоді та дорослих.
3. Збереження нематеріальної культурної спадщини регіонів.
4. Створення єдиного простору культури, в якому громада відчуває свою приналежність до нації.
Потенційні партнери для реалізації культурних ініціатив:
• заклади освіти — школи, коледжі, університети;
• будинки культури, музеї, архіви;
• громадські організації, молодіжні платформи;
• творчі спілки (письменників, митців, краєзнавців);
• військові частини, ветеранські організації;
• міжнародні інституції (British Council, Goethe-Institut, IREX, УкрІнформ, Український культурний фонд, ЄС-платформи тощо).
Приклади типів культурних проєктів.
1. Культурні фестивалі в бібліотеках. Організація щорічних або тематичних фестивалів української культури (наприклад, «Тиждень української книги», «Фестиваль української пісні», «Дні національної пам’яті»).
Бібліотека може виступати як платформа для:
• концертів, вистав, читань;
• майстер-класів з народних ремесл;
• літературних ярмарків і презентацій книг;
• лекцій про культурні символи України.
2. Проєкти з популяризації національної літератури. Спільно з письменниками, видавництвами, бібліотеки організовують:
• літературні тури сучасних авторів;
• автограф-сесії;
• читання нових книжок для молоді;
• шкільні та молодіжні літературні клуби з обговорення творів про історію України, боротьбу за незалежність, європейські цінності.
Наприклад, проєкт «Живі сторінки історії» — цикл зустрічей з письменниками, які створюють прозу та поезію на воєнну тематику, про події Майдану, боротьбу на сході України тощо.
3. Проєкти з відновлення та переосмислення культурної спадщини регіону. У рамках співпраці з краєзнавчими музеями та архівами бібліотеки організовують:
• створення краєзнавчих онлайн-баз;
• проєкти на основі усної історії (запис розповідей старожилів, родинних історій про репресії, війну, переселення);
• виставки про культурні надбання краю;
• інтерактивні карти історичної пам’яті.
Проєкт «Моя громада — частина України» може включати фото- та відеоархіви з історією села/міста, біографії видатних земляків, документи та спогади.
4. Мультимедійні й цифрові культурні проєкти. Разом з місцевими ІТ-фахівцями, дизайнерами або громадськими ініціативами бібліотеки можуть створити:
• віртуальні екскурсії вулицями з історією;
• онлайн-виставки архівних матеріалів;
• подкасти з розповідями про історичні події;
• інтерактивні мапи культурної спадщини.
Наприклад, у межах проєкту «Цифрова спадщина громади» користувачі можуть досліджувати віртуальну експозицію, присвячену локальним героям визвольного руху чи українським митцям.
Значення реалізації таких проєктів.
• Підвищується залученість громади до бібліотечного життя — мешканці відчувають себе не просто читачами, а співавторами культурного простору.
• Відбувається міжсекторальна взаємодія — бібліотеки стають майданчиками об’єднання для різних груп: освітян, митців, активістів, істориків.
• Формується стійкий інтерес до історії, культури, мови — зростає внутрішня потреба знати більше про своє коріння, походження, традиції.
• Створюються нові знання та продукти — електронні ресурси, відео, методичні посібники, краєзнавчі матеріали, що зберігаються для наступних поколінь.
Спільні культурні проєкти є важливим інструментом посилення національної ідентичності та активізації культурного життя громади. Завдяки партнерству бібліотек з освітніми, мистецькими, громадськими й міжнародними організаціями вдається не лише розширити спектр послуг і заходів, а й залучити нові ресурси, ідеї та аудиторії. Такі проєкти сприяють глибшому усвідомленню історії, традицій і цінностей українського народу, підсилюють зв’язок між поколіннями та формують почуття гордості за національну спадщину. Бібліотека, як культурний центр громади, через співпрацю стає не лише сховищем знань, а й дієвим агентом культурної трансформації та національного самоусвідомлення.
6.3. Відновлення та підтримка бібліотек у регіонах, що постраждали від війни.
Повномасштабна війна в Україні завдала значної шкоди інфраструктурі закладів культури, зокрема бібліотекам. У багатьох містах і селах зруйновано або пошкоджено приміщення, втрачено фонди, обладнання, комп’ютерну техніку. Однак бібліотеки, навіть у таких надскладних умовах, не втрачають своєї ролі як осередків знань, пам’яті, підтримки і національної стійкості.
Відновлення та підтримка цих установ — критично важливе завдання для всієї країни, адже саме через бібліотечний простір можна повертати людям відчуття нормальності, культурної приналежності та віри в майбутнє.
1. Матеріальне відновлення: пріоритети та виклики.
Першим етапом є фізичне відновлення пошкоджених бібліотек: ремонт приміщень, заміна меблів, технічне забезпечення, відновлення доступу до інтернету. Для цього необхідна допомога з боку місцевої влади, державних програм, а також підтримка міжнародних партнерів.
Приклад: у 2023 році за підтримки проєкту ЄС «EU4Culture» було відновлено кілька бібліотек у Харківській та Миколаївській областях, забезпечено технікою та створено мобільні читальні зони. Аналогічну ініціативу реалізовував Український культурний фонд, який сприяв оновленню бібліотечного середовища, адаптованого до потреб вимушено переміщених осіб.
2. Відновлення бібліотечних фондів і цифрових ресурсів.
Після обстрілів і тимчасової окупації чимало бібліотек втратили частину книжкового фонду, особливо україномовні видання та літературу з національно-патріотичною тематикою. Тому одним із важливих напрямів підтримки є поповнення бібліотек сучасними книгами, зокрема:
• літературою про історію України, національно-визвольну боротьбу;
• творами українських авторів сучасності;
• україномовною дитячою літературою;
• виданнями для психоемоційної підтримки.
Водночас актуальним стає розширення електронних бібліотек, доступ до яких може бути забезпечений навіть у громадах без стаціонарного приміщення. Віртуальні книжкові полиці, онлайн-архіви, доступ до відкритих ресурсів допомагають зберігати безперервність освітнього і культурного процесів.
У постраждалих регіонах та містах, які приймають внутрішньо переміщених осіб, бібліотеки часто виконують функції центрів соціальної інтеграції. Тут проводяться:
• психологічні тренінги;
• мовні курси для дітей та дорослих;
• творчі майстерки;
• зустрічі зі священниками, волонтерами, ветеранами;
• акції взаємодопомоги та згуртування.
Такі ініціативи особливо важливі в умовах втрати дому, розриву звичних соціальних зв’язків. Бібліотека допомагає людині знову «вкоренитися» — через культуру, слово, діалог, спільну пам’ять. Наприклад, у Чернігівській обласній бібліотеці для юнацтва відкрито «простір підтримки» для молоді з деокупованих територій, де відбуваються неформальні бесіди, читацькі обговорення, зустрічі з лікарями й психологами.
3. Роль волонтерів, громад і міжнародних партнерів.
Відновлення бібліотек неможливе без спільної праці — не лише державних структур, а й звичайних людей. Волонтери допомагають сортувати книжки, доставляти допомогу, організовувати події. Благодійні фонди (наприклад, «Повернись живим», «Сила добра», «Бібліотека майбутнього») підтримують бібліотечні проєкти через гранти або пожертви.
Іноземні партнери — Goethe-Institut, Посольство США в Україні, Чеський центр, IREX, програми ЮНЕСКО — регулярно надають фінансування, проводять тренінги, надають доступ до міжнародних ресурсів і техніки.
Відновлення бібліотек у регіонах, постраждалих від війни, — це не лише про фізичне відновлення приміщень і книжкових фондів. Це передусім — про відновлення духовної опори нації, про збереження культури, мови, правди, пам’яті. Бібліотека в таких умовах стає символом незламності, центром нової сили громади, місцем, де формується національна стійкість і віра в майбутнє України. Її підтримка сьогодні — це інвестиція у покоління, що відбудують країну. І чим більше буде таких бібліотек — тим міцнішою буде українська ідентичність.
Висновки.
Бібліотеки відіграють ключову роль у формуванні національної свідомості, оскільки вони не тільки забезпечують доступ до інформації, але й є центрами культурного обміну та виховання патріотизму. Через різноманітні ресурси — книжки, виставки, заходи, бібліотеки допомагають молодому поколінню знайомитися з історією, культурою та мовою своєї країни. Це сприяє формуванню почуття гордості за свою націю та її досягнення, а також підвищує рівень свідомості громадян щодо національних цінностей та традицій.
З огляду на швидкий розвиток цифрових технологій та зміни в потребах користувачів, бібліотеки мають величезний потенціал для трансформації у сучасні культурно-освітні центри. Вони можуть стати важливими осередками збереження та популяризації національної ідентичності, впроваджуючи нові методи роботи, такі як інтерактивні платформи, цифрові архіви, онлайн-контент. Залучення до цих процесів молоді, розвиток краєзнавчих проєктів, організація заходів, спрямованих на виховання патріотизму, стане важливим кроком у підвищенні національної свідомості населення. Важливо, щоб бібліотеки й надалі залишалися відкритими для новаторських ідей і використовували новітні технології для досягнення цієї мети.
Для успішного розвитку бібліотек як центрів національної ідентичності важливою є активна підтримка з боку громади. Тільки завдяки взаємодії бібліотек з місцевими жителями, установами, підприємствами та міжнародними партнерами можна реалізувати ефективні культурні, освітні та просвітницькі ініціативи. Заохочення громади до участі в бібліотечних заходах, волонтерських проєктах, організація спільних подій дасть змогу зміцнити зв’язок між бібліотекою і місцевим населенням. Бібліотека повинна стати не лише місцем для читання, але й простором для розвитку культурної та національної свідомості і цей процес неможливий без активної участі самих громадян.
Отже, формування національної ідентичності через бібліотечні ресурси та послуги є потужним інструментом виховання та культурного розвитку громадян. Бібліотеки мають всі можливості стати центрами, де діти, молодь і дорослі зможуть ознайомитися з історією, культурою та мовою свого народу, що сприятиме зміцненню національної свідомості. Їх розвиток вимагає не лише технічного оснащення, але й підтримки громади, що дозволить бібліотекам бути живими центрами національної ідентичності, доступними для всіх членів суспільства.
Підготувала: О. Літвак