01.09 — 90 років від дня народження А. П. Шиліна (1924-1982), двічі Героя Радянського Союзу (1944, 1945), генерал-лейтенанта (1976). Командир взводу управління 132-го гвардійського артилерійського полку 3-го Українського фронту відзначився при форсуванні Дніпра в районі м. Запоріжжя;
01.09 — 60 років тому (1954) був заснований Мелітопольський машинобудівний (зараз – державний промислово-економічний) технікум;
(Гайдай Т. І.)
Наступала ера науково-технічного прогресу, яка вимагала висококваліфікованих фахівців для провідної галузі промисловості. Створення вечірнього машинобудівного технікуму нерозривно зв’язане с розвитком нашого міста машинобудівників. Постійна потреба машинобудівних підприємств в освічених кадрах спонукала Раду Директорів заводів Наказом № 100 від 05 серпня 1954 року заснувати на базі заводів ім. Воровського та Компресорного спеціальний навчальний заклад – вечірній машинобудівний технікум.
Спочатку в штаті технікуму було 7 адміністративних робітників та 6 викладачів. Вже перший прийом студентів склав 125 чоловік. Усі вони інженерно – технічні робітники – практики. Вони отримали спеціальність “Холодна обробка металів різанням”.
Наказом № 966 Р від 25 червня 1962 року вечірній машинобудівний технікум був реорганізований у денний із збереженням вечірнього відділення. Працювали курси навчання мастерів – практиків, 6 груп з підготовці для вступу в технікум. Загальна чисельність студентів дорівнювала 1000 осіб.
2 серпня 1974 року Машинобудівний технікум був перейменовано в Автомоторний технікум, директором якого став Горбуленко Петро Кузьмич. Були відкриті нові спеціальності: “Двигуни внутрішнього згоряння”, “Ковально-штампувальне виробництво”, “Чорне лиття”, “Кольорове лиття”.
Наказом № 128 від 14 лютого 2011 року технікум перейменовано в Державний вищий навчальний заклад «Мелітопольський промислово – економічний коледж», директор якого – Шапурова Олена Олександрівна.
В навчальному та виробничому корпусах розташовані 33 аудиторії, 27 лабораторій та 5 майстерень, що відповідають сучасним вимогам. Плідно працюють 5 комп’ютерних лабораторій для поліпшення та систематизації роботи. Функціонує спортивно – оздоровчий комплекс, до складу якого входять ігровий, гімнастичний, тенісний, тренажерний зали, спортивний майданчик.
Однією з найкращих у місті вважається бібліотека коледжу. Великий та різноманітний фонд книжок, підручників, довідників і періодичної преси створюють необхідні умови для якісного навчання. Для студентів, що прибули на навчання з інших міст гостинно відчиняє двері студентський гуртожиток.
Коледж готує спеціалістів за напрямами: «Економіка підприємства», «Бухгалтерський облік», «Комерційна діяльність», «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж», « Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях», «Виробництво двигунів», «Монтаж і обслуговування холодильно-компресорних машин та установок», «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд», «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів».
Студенти навчаються за денної та заочною формами навчання і отримають освітньо – кваліфікаційний рівень – молодший спеціаліст на основі базової та повної загальної середньої освіти. Навчання здійснюється за державним замовленням і за рахунок коштів юридичних і фізичних осіб.
Випускники коледжу мають можливість працевлаштуватися у машинобудуванні, переробній, харчовий галузях виробництва, установах банківської сфери і у комерційних закладах.
Література
Мелітопольський державний промислово-економічний технікум // Кто есть кто на Мелитопольщине : информ.-биогр. сб. – Х., 2004. – С. 62.
01.09 — 25 років тому (1989) відкрився Енергодарський учбово-виховний комплекс № 5;
01.09 — 15 років (1999) факультету іноземних мов Класичного приватного університету;
03.09 — 90 років від дня народження Е. Й. Соколової (1924-2011), ветерана Великої Вітчизняної війни, співробітника Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. М. Горького (1969-?);
Минулого незабутні сторінки : про співробітників Бібліотеки – ветеранів Вел. Вітч. війни / ЗОУНБ ім. О. М. Горького ; авт.-уклад.: П. Бойко, І. Степаненко. – Запоріжжя : Поліграф, 2005. – С. 22-33, 28.
04.09 — 90 років В. О. Данилову (1924), Герою Радянського Союзу (1944). Брав участь у форсуванні р. Дніпро в районі с. Канівське Запорізького району;
06.09 — 100 років від дня народження М. Й. Бурки (1914-1988), працівника виробництва і промисловості (завод «Комунар»), державного управління (перший секретар Запорізького міськкому КПУ);
06.09 — 80 років від дня народження В. Г. Сумського (1934-2007), українського актора, народного артиста УРСР (1981); 1967-1980 рр. – актор Запорізького обласного українського музично-драматичного театру ім. Щорса;
08.09 — 80 років (1934) В. А. Герценку, запорізькому художнику; уродженцю с. Нижня Хортиця Запорізького району;
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2009 рік : (календар і короткі довідки з бібліогр. списками) / КЗ «ЗОУНБ ім. Горького» ЗОР ; [уклад. І. Шершньова]. – Запоріжжя : Дике Поле, 2008. – С. 113-114.
08.09 — 80 років (1934) Г. П. Мацегорі, запорізькому художнику, члену Національної Спілки художників України (1970);
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2004 рік : календар і короткі бібліогр. списки / ЗОУНБ ім. Горького ; [уклад. І. Шершньова, Г. Нагорна]. – Запоріжжя : Поліграф, 2003. – С. 36-37
08.09 — 10 років (2004) науково-дослідному інституту механізації землеробства Півдня України;
11.09 — 75 років (1939) Григорію (в миру Качан Ярослав Михайлович), архієпископу Запорізькому і Мелітопольському Української Православної Церкви Київського Патріархату (з 1996 р.);
12.09 — 110 років від дня народження В. І. Тузова (1904-1969), Героя Радянського Союзу (1944). Командир відділення 1118-го стрілецького полку 3-го Українського фронту сержант Тузов відзначився при форсуванні р. Дніпро в районі с. Канівське Запорізького району у листопаді 1943 р.;
12.09 — 50 років (1964) О. М. Любовець, доктору історичних наук (2006), професору (2006), (з 2000 р. працювала провідним науковим співробітником відділу соціально-політичної історії Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАНУ; з 2006 р. – професор кафедри філософії та соціальних наук Київського інституту туризму, економіки та права);
13.09 — 90 років від дня народження Ю. А. Істоміна (1924-1944), Героя Радянського Союзу (1944). Командир відділення 1118-го стрілецького полку Південно-Західного фронту старшина Істомін відзначився при форсуванні р. Дніпро в районі с. Петро-Свистунове Вільнянського району;
13.09 — 50 років (1964) А. В. Сердюку, композитору-пісняру, співаку (м. Запоріжжя);
Славить піснями він рідний край : (до 20-річчя творчості композитора А. В. Сердюка) : біобібл. покаж. / КЗ «ЗОУНБ ім. Горького» ЗОР ; [уклад. О. Савкіна]. – Запоріжжя : АА Тандем, 2009. – 44 с. – (Митці Запоріз. краю).
15.09 — 70 років тому (1944) Мелітопольський дизелебудівний завод випустив перший дизель;
16.09 — 80 років (1934) Р. К. Шмідту, голові Запорізької обласної ради сільськогосподарських підприємств (з 1997 р.);
19.09 — 90 років (1924) С. Н. Цибульському, заслуженому тренеру УРСР, засновнику секцій дзюдо і самбо в Запорізькій області;
19.09 — 80 років від дня народження В. О. Швеця (1934-1994), запорізького художника;
(Савкіна О. А.)
Віктор Олександрович Швець народився в 1934 році у м. Запоріжжя в родині робітника. З дитинства хлопець полюбляв малювати, а ще дуже любив природу, тому малював все навкруги: сонце, Дніпро, дерева, квіти. Після школи не було і сумніву, де буде навчатися – тільки у художньому училищі, у Дніпропетровську. Училище Віктор закінчив у 1961 році і почав працювати у рідному місті Запоріжжі. Найулюбленішим жанром на все життя залишився пейзаж, особливо подобалося художникові море, морські далі, а ще – різна природа навесні, коли все прокидається від зимової сплячки і починає квітнути й зеленіти.
Вже у 1967 році молодого художника приймають до лав Спілки художників СРСР, з того часу починається і його виставкова діяльність. Він постійний учасник багатьох групових виставок, неодноразових персональних виставок у Києві, Москві, рідному Запоріжжі, Дніпропетровську, Японії, Фінляндії та Польщі.
Найбільш вдалі роботи Віктора Швеця раннього періоду – ”Зимовий ранок”, ”Напровесні”. Це невеликі пейзажні етюди, написані з натури. В них щасливо сполучається захопленість автора навколишнім світом з колоритним його відтворенням. Художник виступає тут як майстер інтимної теми, який уміє знайти і засобами мистецтва передати хвилюючий куточок рідної природи.
Привертають увагу також такі ліричні пейзажі В. О. Швеця, як ”Осінь”, ”Зима”, ”Похмурий день”. У пейзажі ”Весна”, наприклад, художник прагне до поетичного створення образу, більш глибокого розкриття теми. Ця робота – не просто перенесений з натури краєвид, а вдало побудована композиція, яка підкреслює просторову глибину і вагомість зображуваного.
Віктор Швець – головним чином пейзажист, хоча портрети, виконані ним, свідчать про чималі можливості митця у цьому жанрі. Особливо приваблює ”Портрет дівчини” (1966 р.), він написаний схвильовано і емоційно.
Окреме місце в творчості В. Швеця посідала морська тема. Чотири роки служби на Чорноморському флоті безперечно залишили у художника багато згадок. Майстерно відзначаються ”Вартовий”, ”У відпустку”, ”Молодий матрос”, ”Хвилина мовчання”. В останній роботі художникові вдалося відтворити велике емоційне напруження людей, героїку морського життя.
Віктор Олександрович Швець постійно звертався до пейзажного живопису і портрету. Іноді ці два напрямки водночас присутні в його полотнах. Але в пейзажі художник більш виразний, більш емоційний. Ці його якості дуже приваблювали музеї і приватних колекціонерів. Так, Запорізькій художній музей має в своїх фондах п’ять картин художника, і всі вони крім одного натюрморту – пейзажі: ”Останній сніг”, ”Після дощу”, ”Осінь”, ”Крізь ліс”. Вісім картин придбала перша запорізька приватна галерея ”Проміс”, утворена у 90-ті роки, всі вони оспівують рідну природу, її чудові куточки у різні пори року. Всі картини написані теплими відтінками фарб, ліричні та м’які.
На жаль, у 1994 році художник пішов з життя, але залишив нам головне, чим він жив і творив – свої чудові картини.
Література про життя та діяльність
Запорізька організація Національної спілки художників України / ред. І. Гресик. – Запоріжжя, 2007. – 226 с. – Із змісту : Швець В. О. – С. 221.
Художники Запоріжжя. — Запоріжжя, 2002. – 42 с. – Із змісту : Швець В. О. – С. 37.
Промис Gallery : [альбом-каталог]. – К. : [DiRoR, 1993]. – 78 с. : іл. – Із змісту : Швець О. – С. 72-77.
Швець В. Персональна художня виставка : каталог / В. О. Швець. – Запоріжжя, 1977. – 6 с.
Українські радянські художники : довід. – К. : Мистецтво, 1972. – 563 с. – Із змісту : Швець В. О. – С. 518.
21.09 — 100 років від дня народження М. А. Володарського (1914-1992), журналіста (був репресований);
21.09 — 70 років (1944) Г. О. Принусу, заслуженому працівнику сільського господарства (з 1993 р. – директор радгоспу ім. М. Горького (нині – Дослідне господарство «Відродження»);
21.09 — 60 років (1954) В. Г. Ткаченку, декану історичного факультету ЗНУ;
(Нагорна Г. М.)
Віктор Григорович Ткаченко народився 21 вересня 1954 р. у с. Верхній Токмак Чернігівського району Запорізької області, і згодом батьки переїхали до Запоріжжя. 1971 р. закінчив Запорізьку середню школу № 33. Потім в 1973-1975 рр. була служба в армії. Демобілізувавшись, працював слюсарем на заводі «Запоріжсталь», потім у відділі позавідомчої охорони обласного управління внутрішніх справ Запорізької обласної ради. У 1977 р. вступив до історичного факультету Запорізького державного педагогічного інституту (нині Запорізький національний університет), який закінчив у 1981 р. Подальша трудова біографія В. Ткаченка певний час була пов’язана із Запорізьким машинобудівним iнститутом (сьогодні — ЗНТУ).
З 1985 р. він викладач, старший викладач, доцент, проректор ЗНУ. Кандидатську дисертацію»Робітники металургійної промисловості України в період формування адмiнiстративно-командних методiв управлiння економiкою (друга половина 20-х-30-тi роки)» захистив у 1993 р. Сьогодні Віктор Григорович – декан історичного факультету, доцент кафедри новітньої історії України. Підготував більше 125 книг, статей до наукових збірників. Головна тема його наукових розвідок — краєзнавство.
Література
Письма семьи Черноусовых : к 70 — й годовщине освобождения Ростова-на-Дону / сост. В. Ткаченко, Т. Молдавская. – К. : [б.и.], 2013. — 60 с. — (Забытые дневники ; вып. 8).
Життєвий шлях та заповіт барона Миколи Олександровича Корфа / В. Г. Ткаченко, М. М. Антощак // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя, 2012.- Вип. XХХІІ.- С. 111-124.
Запорожцы на фронтах войны / В.Ткаченко, Т. Молдавська , М. Мордовськой. – Запоріжжя,2012. — 76 с. — (Забытые дневники ; вып. 7).
Оріхівська справа,1932 : док. і матеріали / упоряд. В. Г.Ткаченко . — К. : [б. в.], 2011. – 312 с. — (Джерела з історії соціальних рухів на Півдні України ; вип. 2).
Факультету 40 років / В. Г. Ткаченко // Історичний факультет на зламі епох (1971-2011) : ювіл. книга. – Запоріжжя, 2011. — С. 16-30.
Деятели и события крестьянского повстанческого движения в Украине (1917-й — начало 1920-х годов). Вып. 1 / В. Ткаченко, А. Капустян. — Запорожье : [б.и.] , 2010.- 152 с.
Дневники с далекой неволи / В. Г. Ткаченко (сост., вступ. ст.). – Запорожье : [б.и.] , 2010. — 112 с.
Історик з великої літери / В. Г. Ткаченко // У боях за історію : (до 50-річчя професора А. Бойка). – Запоріжжя : АА Тандем, 2010.- С. 82-84.
Переправа в майбутнє. Кічкас. Павло-Кічкас. Заводський район : ювіл. проспект, присвячений 40-річчю Завод. р-ну м. Запоріжжя / В. Ткаченко, В. Романюк.– Запоріжжя : Дике Поле,2009.- 48 с.
Цілісне дослідження виникнення та діяльності запорізької міліції / В. Г. Ткаченко // Рев`якін С.Історія Запорізької міліції 1917-2007 рр.: наук.-докум. видання. – Запоріжжя, 2009. — С.3-4.
Голодомори ХХ століття на теренах Запорізького краю / В. Г. Ткаченко // Голодомор 1932-1933 : Запорізький вимір. — Запоріжжя, 2008. — С. 51-59.
Національна книга пам’яті жертв голодомору в Україні : Запорізька область / В. Г. Ткаченко [член наук.-ред. групи]. – Запоріжжя : Дике Поле, 2008.-1080с.
Трагедії, яких могло не бути / В. Г. Ткаченко // Спокута : альманах. № 8-9.- Запоріжжя, 2008.- С. 3-14.
Связь времен : история развития средств связи в Запорожской области (XVIII-XXI вв./ А. Карагодин, В. Ткаченко,О. Скворцов). – Запорожье: Дикое Поле, 2007.– 192с.
«Міста-сади»: перспективи та реальність : (будівництво та реконструкція промислових міст України в 1920-1930-і роки) / В. Г. Ткаченко // Культура народов Причерноморья. — Симферополь, 2006.- С. 36-40.
Відбудова економіки. Нова економічна політика. Будівництво Дніпрогесу. Індустріальний розвиток у другій половині 20-х — 30-ті роки. Сталінські репресії. Культура та побут Запорізького краю в 20 — 30-ті роки / В. Г. Ткаченко // Історія рідного краю: навч. посіб. для учнів 10-го класу.-2-е вид. — Запоріжжя, 2006.- С.79-85, 121-157.
Засоби зв’язку Запорізького краю у міжвоєнний період / В. Г. Ткаченко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2006. — Вип. ХХ. — С. 170-177.
Історичне минуле Запорізького краю у побуті мешканців Запоріжжя у міжвоєнний період / В. Г. Ткаченко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2005. — Вип. XІХ. — С. 271-276.
Питання медичного обслуговування робітників у документах державних органів управління України в 20-30 роки ХХ століття / В. Ткаченко // Культурологічний вісник : наук.-теорет. щорічник Нижньої Наддніпрянщини. — Запоріжжя, 2005. — Вип. 14. — С. 43-48.
Запорізький національний університет // Енциклопедія історії України. — К., 2005. — Т. 3. — С. 268-270.
Документи державних органів України 20-30-х років ХХ століття про житлове забезпечення робітників / В. Ткаченко // Культурологічний вісник : наук.- теорет. щорічник Нижньої Наддніпрянщини. — Запоріжжя, 2004. — Вип. 13. — С. 42-48.
Індустріальна та сільськогосподарська житниця України : (до 65-річчя створення Запоріз. обл.) / В. Ткаченко, М. Мальований , О. Токар // Актуальні проблеми внутрішньої політики. – К., 2004. — Вип. 2. — С. 147-154.
Будівництво «Великого Запоріжжя» в 20-30-ті роки ХХ століття / В. Г. Ткаченко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2003. — Вип. ХVI. — С. 221-225.
Міське самоврядування Олександрівська (кінецьXVIII – початок XXcтоліття) / В. Г. Ткаченко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2002. — Вип. VII. — С.195-198.
Ткаченко В. Кафедра новітньої історії України / В. Г. Ткаченко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 1997. — Вип. II. — С. 18.
Ткаченко В. Материально-бытовое положение робочих-металлургов Украины (вторая половина 20-х -30-е годы) / В. Г. Ткаченко, С. И. Исмайлова // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 1997. — Вип. II. — С. 86.
Робітники металургійної промисловості України в період формування адміністративно-командних методів управління економікою (друга половина 20-х-30-і роки) : автореф. дис. на здобут. наук. ступ. канд. іст. наук / В. Г. Ткаченко ; Запоріз. держ. ун-т. — Запоріжжя, 1993. – 22 с.
Розвиток промисловостi Олександрiвська у другiй половинi Х1Х столiття / В. Г. Ткаченко / Вестник краеведа : тезисы науч. докл. и сообщений (апрель 1990г.). — 3апорожье, 1990.- Вып.1.-С.30-31.
Участие представителей национальных меньшинств в строительстве Запорожского индустриального комплекса / В. Г. Ткаченко // Малочисленные национальности юга Украины: история и современность : тезисы к обл. науч.-практ. конф. (19-20 окт. 1990 г.). – Запорожье, 1990. — С.71-72.
***
Будівництво Дніпрогесу / В. Г. Ткаченко // Історія України. — 2011. — № 5-6. — С. 36-40.
22.09 — 80 років (1934) Н. М. Денисюк, вишивальниці, члену Національної спілки майстрів народного мистецтва (2005), заслуженому майстру народної творчості України (2008), організатору та керівнику громадської організації майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Надія» (м. Мелітополь);
22.09 — 50 років (1964) М. Г. Гайсинському (соліст Запорізької обласної філармонії, нині мешкає в Ізраілі);
(Бичева І. М.)
Народився Михайло ГригоровичГайсинський 22 вересня 1964 року. В 1986 році закінчив консерваторію ім. Л. В. Собінова у класі завідуючого кафедрою вокалу, професора народного артиста СРСР та Російської федерації Л. А. Сметанікова. Одночасно з навчанням він працював солістом Запорізької обласної філармонії, а пізніше – музичного театру під керівництвом Яна Табачника в Одесі.
Після закінчення консерваторії починається нове життя для співака. Він дає концерти, приймає участь у різних конкурсах, фестивалях.
В лютому 1992 року на сцені запорізького концертного залу ім. М. Глінки пройшов перший його сольний концерт під назвою ”В любви все чудных чар полно” (виконував арії на музику Баха, Глюка, Моцарта; романси Чайковського, Рахманінова, Глінки та старовинні російські романси). Потім були ”Мир поёт о любви” (композиційно-естрадні варіанти відомих українських, російських, єврейських, англійських, німецьких, італійських пісень) та програми ”Шалом” або ”Еврейское местечко». Крім концертних програм він приймає участь у різних конкурсах та фестивалях.
З 1994 року почалася співпраця з Яном Табачником. В 1996 році приймає участь у VI Міжнародному конкурсі-фестивалі української пісні ”Золоті трембити”, де виконує українські пісні в естрадній аранжировці В. Пушкарьова, стає дипломантом цього конкурсу. Приймає участь у Всеросійському конкурсі вокалістів на батьківщині великої Ірини Архіпової у Белгороді.
Михайло – лауреат не тільки українських та російських конкурсів, а й Міжнародних в Італії, Німеччині. Гастролює з великим успіхом з сольними та збірними концертами в США, Канаді, Німеччині, Італії, Польщі, Сербії, Україні та Росії.
Вже багато років співає, живе і працює в Ізраїлі. У нього не тільки могутній, красивий голос, але і є вміння його подати, він відомий виконавець пісні на ідеш. В репертуарі Михайла Григоровича пісні, романси і арії на різних мовах світу. Він також виступав в концерті перед президентом Ізраїлю Пересом (4 грудня 2007 р. та 9 травня 2008 р.), перед президентом Італії на святкуванні Дня Незалежності Ізраїлю.
Михайло Григорович Гайсинський – художній керівник проекту для працівників мистецтва від міністерства абсорбції Ізраїлю, організатор фестивалів, співак, педагог, продюсер.
Михайло Гайсинський – учасник і імпресаріо відомого у всьому світі ”3 баритона”. З 2008 року концерти цієї групи пройшли з великим успіхом к США та в Ізраїлі. Програма мала назву ”3 баритона і сопрано”.
Література про життя та діяльність
Дорошенко В. Песни соловьиной стороны / В. Дорошенко ; Виталина Дорошенко // Наш город. – 1996. – 12 нояб.
”Золотые трембиты” : [об участии засл. артиста Украины В. Гаркуши и солиста Запорож. обл. филармонии М. Гайсинского] // Наш город. – 1996. – 22 окт. – С. 1.
Вернуть бы людям заповедь любви : [об артистах обл. филармонии М. Гайсинском и Н. Головановой] // Индустр. Запорожье. – 1994. – 3 нояб. – С. 3.
Боєва Н. Знайомтеся: новий артист обласної філармонії М. Гайсинський // Запороз. Січ. – 1992. – 19 лют. – С. 2.
23.09 — 60 років (1954) А. М. Приходьку, доктору філологічних наук (2002), професору (2003); уродженцю с. Грушівка Токмацького району;
25.09 — 20 років (1994) від дня заснування Запорізького обласного литовського товариства;
(Даниленко А. В.)
25 вересня 1994 року у складі 5 осіб відбулося перше зібрання майбутнього литовського товариства. Його головою став Олександр Жукайтіс, який багато сил віддав налагодженню роботи товариства. 25 січня 1995 року Запорізьке обласне Литовське товариство зареєстровано управлінням юстиції Запорізької області.
Сьогодні в лавах товариства 55 членів. З жовтня 2002 року товариство очолює Реґіна Балтушіте-Фалькевич. Основними завданнями товариства є відродження литовської культури, мови, традицій та звичаїв, вивчення історії, увічнення пам`яті про загиблих за свободу Литви, пропаганда литовської культури серед інших народностей Запорізького краю. Товариство видає газету «Тилтас».
У ЗОШ № 78 з 1996 року працює Недільна литовська школа ім. К. Донелайтіса. Перша вчителька Ніна Кліменко викладала литовську мову, історію та етнокультуру. З 2002 року в недільній школі працює Валентина Саводченко, яка не тільки дає знання, але й виступає організатором різних цікавих вікторин, ігор, які подобаються дітям і дорослим. Учні школи вивчають литовську мову, літературу, історію, національну культуру. Недільна школа отримує підручники, зошити і методичну літературу з Литви.
Членами товариства створені два художні колективи: ансамбль «Шалтініс»
(«Джерело») та молодіжний танцювальний колектив «Атжалінас» («Росток»).
Упродовж 1998-2008 років у Києві, Львові, Вінниці, Донецьку, Запоріжжі
проводився фестиваль пісні і танцю литовців, в яких Запорізьке литовське товариство брало активну участь. У 2004 році членами товариства проведено заходи з відзначення 100-річчя від дня народження литовської поетеси Саломеї Неріс. У 2008 році до 90-річчя Незалежності Литви в обласної науковій бібліотеці ім. Горького була організована виставка книг та витворів з бурштину, дерева і в’язання під назвою «Про Литву з любов`ю». Товариство отримує консультативну допомогу Литовського департаменту з національних питань при Міністерстві закордонних справ Литви.
Члени товариства пам’ятають і шанують державні та релігійні свята, пам’ятні дні: День пам`яті захисників свободи Литви (13 січня), День відродження Литовської держави (16 лютого), День відродження Литовської Незалежності (11 березня),
Йоннес – Івана Купала (24 червня), Різдво (25-26 грудня).
Література
Запорізьке обласне Литовське товариство ⁄⁄ Ми – українські. – Запоріжжя, 2012. – С. 14-15.
Запорізьке обласне Литовське товариство ⁄⁄ Національно-культурні товариства Запорізької області. – Запоріжжя, 2001. – С. 11.
Жукайтис А. Литва стала ближе к своим сыновьям: [о воскресной литов. школе и обл. литов. о-ве] ⁄⁄ Наш город. – 1997. – 22 янв. – С. 3.
Фалькевич Р. Звучи, литовська мово! ⁄⁄ Запоріз. правда. – 2004. – 11 берез. (№ 38-39). – С. 3.
Садовченко В. Литовцы в Запорожье ⁄⁄ МИГ. – 2001. – 8 февр. (№ 6) – С. 3.
26.09 — 100 років від дня народження С. С. Якименка (1914-?), заслуженого металурга УРСР (комбінат «Запоріжсталь»), почесного громадянина м. Запоріжжя (1968);
28.09 — 75 років (1939) А. С. Ставничому, члену Національної Спілки журналістів України (2003), 1971-2006 рр. – генеральний директор Запорізької обласної державної телерадіокомпанії);
(Нагорна Г. М.)
Анатолій Станіславович Ставничий народився 28 вересня 1939 року в с. Балки Барського району на Вінничині. Середню школу закінчив у м. Бар, будівельний технікум у м. Києві. Потім була робота на посаді техніка Бродського міськкомунгоспу Львівської області (1958-1959 рр.) 1959-1962 рр. служба в армії. З 1962 по 1967 рр. — навчання в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.
Подальша доля А. С. Ставничого пов’язана із Запорізьким краєм. Працюючи в обласній газеті «Запорізька правда», публікує на її сторінках нариси про металургів, трудівників села. У видавництві «Промінь» виходить його нарис «Коровай Верхньої Терси» про видатних хліборобів села Новомиколаївського району.
Як член робочої групи з підготовки тому «Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область», Анатолій Станіславович став автором ряду нарисів цього енциклопедичного видання.
1971-й рік відкриває нову сторінку у творчому житті А. Ставничого – його запрошують на посаду головного редактора телебачення Запорізького обласного телерадіокомітету. З 1975 по 1983 рр. він — заступник голови, з 1983 по 2006 рр. голова Запорізького обласного комітету телебачення і радіомовлення, генеральний директор ЗОДТРК. Як журналіст виступає автором ряду програм, зокрема кінонарисів «Золоті зірки Запоріжжя». Із Запоріжжя вийшли в ефір «Телевізійні прес-конференції», багатосерійна документальна програма «Соціальний портрет колективу». Протягом десятиліть на всеукраїнських і міжнародних фестивалях запорізькі телевізійники отримували найвищі нагороди.
2000 року на міжнародному фестивалі журналістики у Харкові Анатолію Станіславовичу було присвоєно звання «Керівник мас-медіа року «. Його сумлінна праця, вагомий внесок у розвиток телебачення і радіомовлення на Запоріжжі відзначена Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (1988 р.), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1999 р.), званням «Заслужений журналіст України» (2004 р.), відзнакою Держкомтелерадіо України «За розвиток інформаційної сфери» ІІІ та ІІ ступенів (2004-2005 рр.), орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» (2008 р.)
А. Ставничий — член Національної Спілки журналістів України.
Публікації
Наш главный корреспондент : что делают для расширения гласности теле- и радиожурналисты Запорожья / А. Ставничий // Правда Украины. — 1987. — 20 июня.
У Дніпрельстанівському краю / А. Ставничий //Говорить і показує Україна. — 1985. — № 36. — С. 3.
На телеэкране — жизнь области / Ставничий А. // Индустр. Запорожье.-1982. – 7 мая.
Экран и голос Запорожья / А. Ставничий // Индустр. Запорожье.-1980.-7 мая.
Екран і голос Запоріжжя / А. Ставничий // Запоріз. правда. — 1979. — 6 жовт. ТВ : запорожцы семидесятых / А. Ставничий // Индустр. Запорожье.-1976.- 7 мая.
Сучасник — головний герой/ А. Ставничий // Рад. Україна. — 1976. — 6 лют.
Література про життя та діяльність
Рев`якін С. Ставничий Анатолій Станіславович // Пером і словом. — Запоріжжя, 2010. — С. 215-217.
Шиханов Р. Хто є хто на Запоріжжі / Шиханов Р. Б. – Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. – 212 с. — Із змісту : Ставничий А. — С. 169-170.
29.09 — 125 років від дня народження Й. І. Танатара (1889-1961), геолога, викладача Дніпропетровського гірничого та національного університетів (за сумісництвом); уродженця м. Мелітополь;
30.09 — 400 років тому (1614) була підписана угода між польською шляхтою та козацькою старшиною, яка обмежувала права козацтва та зобов’язала його нести державну службу і жити тільки на Запоріжжі;
30.09 — 75 років (1939) Л. Ю. Копань, українській письменниці; уродженці м. Запоріжжя.
Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2009 рік : (календар і короткі довідки з бібліогр. списками) / КЗ «ЗОУНБ ім. Горького» ЗОР ; [уклад. І. Шершньова]. – Запоріжжя : Дике Поле, 2008. – С. 116-117.
Цього місяця виповнюється:
— 90 років від дня народження В. І. Чумаченка (1924-1944), Героя Радянського Союзу (1944). Командир відділення роти автоматників 610-го стрілецького полку 3-го Українського фронту сержант Чумаченко відзначився при форсуванні р. Дніпро 25 жовтня 1943 р. в районі селища Новий Кічкас (нині територія м. Запоріжжя). Його ім.`ям названа вулиця в обласному центрі;
— 60 років тому (1954) в м. Бердянськ на базі акушерської школи було створено медучилище;
— 20 років тому (1994) розпочалися навчання в Біблейському коледжі (м. Запоріжжя).