Буряк – поет для гурманів
Володимир Базилевський
Юрій Григорович Буряк — поет, перекладач, видавець. Лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка (2015). Народився Юрій Буряк 24 березня 1951 року у Дніпропетровську, в сім’ї робітників (батько працював на залізниці, мати – на обчислювальній станції). З дитинства захоплювався геологією, готувався до вступу у гірничий інститут. Але любов до поезії та літератури перемогла. Після закінчення школи навчався на філологічному факультеті Дніпропетровського університету, який закінчив у 1973 році. Деякий час працював вчителем української мови та літератури, потім виїхав з рідного міста до Києва, де проживає і тепер.
Свого першого вірша, як згадує сам поет, він написав десь у дев’ять-десять років. Коли виповнилося сімнадцять, вірші юнака помітив дніпропетровський поет Віктор Корж і надрукував їх у газеті «Прапор юності». Це була єдина публікація початківця протягом тривалого часу. Нові поезії Юрія Буряка з’являються у журналі «Вітчизна» лише через дванадцять років. Післямову до них написав Анатолій Макаров, а критика сприйняла їх дуже позитивно. У 1982 році виходить перша збірка віршів поета — «Струми». Теми поезій збірки різнобічні: трудові справи, громадянські та духовні інтереси ровесників, мотиви із сучасного міського життя. Відчувалося, що молодий поет шукає свіжі поетичні барви, точне образне слово.
За рекомендаціями відомих українських поетів М. Бажана, Д. Павличка та В. Забаштанського Юрій Буряк у 1983 році стає членом Національної спілки письменників України.
Поет працює з натхненням, стає автором низки поетичних збірок, серед яких – «Брук», «Tabula rasa», «Оріль», «Амальгама», «Коло навколо» та інших.
Майстерність видавця Юрій Буряк опановує у видавництві «Молодь», в якому працює з 1981 року. Він — на чолі однодумців зі створення серії «Пошук»: у видавництві виходять друком чотири книги історико-літературної збірки «Отчий край», яка стає моделлю для майбутньої «Хроніки-2000».
З часом і сам стає організатором власного видавництва «Українські пропілеї» (дата первинної реєстрації – 1995 рік).
У 1991 році Юрій Буряк засновує неприбутковий, але вкрай необхідний, на його думку, історико-культурологічний альманах «Хроніка-2000». Наразі за його плечима 80 томів найпотужнішого в Україні культурологічного видання. Складовою частиною «Хроніки-2000» стають: серія «Україна: філософський спадок століть»; випуски, присвячені В. Вернадському, М. Драгоманову, П. Кулішу, М. Гоголю; українським мислителям і митцям з метрополії і діаспори; християнським святим: Антонію і Феодосію, Володимиру Хрестителю, рівноапостольній княгині Ользі, Петру Могилі та багатьом іншим. На думку фундатора альманаху, творча спадщина українських світочів — це вимога часу, вона має увійти в націєтворчий обіг, для становлення нової людини нової України. Сам альманах «Хроніка-2000» знаходиться у фарватері процесу вироблення нових концептуально-естетичних координат, оскільки є єдиним системно-інтелектуальним виданням, яке представляє культуролого-історичний обрис України у контексті її суспільної свідомості. Альманах — це інтелектуальна модель сучасної української світоглядно-теоретичної думки. Примірники альманаху є в університетських бібліотеках США, Канади, Польщі. За словами українського поета Володимира Базилевського, «видання, яке читатимуть і тоді, коли нас не буде».
У сфері інтересів Ю. Буряка – духовно-інтелектуальні скарби України, інтеграційні культурні процеси. Так, Юрій Буряк видає «Книгу душі, іменована Злото» Петра Могили, альманахи, присвячені темі «Україна в європейському культурному просторі» (про культурно-історичні відносини українців з французами, євреями, чехами, китайцями…)
У 2007 році поет-видавець очолює видавництво Національної спілки письменників України «Український письменник». Нині у видавництві «Український письменник» засновано універсальну серію «Ad fonts» («До джерел»), де вже видано низку творів класиків української літератури (уперше повністю опубліковано філософську працю Винниченка «Конкордизм»), світову класику — твори Олдоса Хакслі, Чеслава Мілоша, Ксенофонта, Йозефа Рота. Перевидається «Малий кобзар і нові вірші» основоположника і теоретика українського футуризму Михайля Семенка, той корпус оригінальних текстів, які було заборонено свого часу.
Юрій Буряк переконаний, що культура має стати культом людини завтрашнього дня. На українському радіо він веде авторську передачу «Поліс-культ», у полі зору якої — питання мистецтва та культури в контексті епох і міста-полісу.
Як перекладач, Юрій Буряк має в своєму творчому доробку топос давньогрецький, скіфський, тюркський, переклади українською мовою: давньобулгарського епосу Кул-Галі «Легенда про Юсуфа»; поеми Мікаеля Шамсі Башту «Легенда про доньку Шана»; творів польських класиків Станіслава Трембецького «Софіївка», Яна Бровінського «Олександрія», Северина Гощинського «Канівський замок»; численних поезій російських поетів Ф. Тютчева, Б. Пастернака, О. Мандельштама, Йосифа Бродського; віршів американського поета модерністського напрямку Езри Паунда; поета з Олександрії (Єгипет), найвеличнішого з усіх, хто писав новогрецькою мовою Константіноса Кавафіса; сучасних англійських поетів, зокрема Фіони Сімпсон та інших. Є також і переспіви з поезії ХІХ сторіччя народів комі, татар, угорців, грузинів, литовців.
Робота над перекладами не могла не вплинути на Буряка-поета. Вона надзвичайно збагачує його літературний арсенал. Ті прийоми, які він використовує, відтворюючи в українській мовленнєвій реальності середньовічний епос, приходять і в його поезію, значно поширюючи її епічні межі.
В свою чергу поезії Буряка виходять в перекладах англійською, угорською, азербайджанською, грузинською, литовською, татарською, російською, чеською мовами.
За своє вкрай творче горіння в літературно-видавничій справі Юрій Буряк стає лауреатом багатьох літературних премій та премій за пропаганду українського друкованого слова: імені Павла Усенка, Івана Огієнка, Євгена Плужника, Володимира Сосюри, Дмитра Нитченка, Бориса Нечерди.
У 2015 році Юрій Буряк нагороджений вищою нагородою – він стає лауреатом Національної премії України імені Т. Г. Шевченка за книгу поезій «Не мертве море…». Книга назбирала численні позитивні відгуки. Так, професор Іван Ющук назвав її «новою Буряковою довершеністю», українська поетеса Любов Голота — «спокійним філософським осмисленням, тривожністю погляду, витонченою поетичною версифікацією».
Книга Юрія Буряка «Не мертве море» містить найкращі поезії з опублікованого в періодиці та озвученого на радіо, написаного останнім часом і не надрукованого раніше. В книзі зійшлося унікальне багатоголосся, єдине і гармонійне у своїй суті, вражає яскравість думок, замислів, мислительної енергії поезій.
Поет сягає паралелей Давньої Греції, Риму та Близького Сходу, знаходить там енергетичну поживність, вживлює її в реалії дня теперішнього. «Не мертве море» — священнодійство над площиною вірша, зафіксований рівень професіоналізму й майстерності. Буряк пише легко та рвійно, не хизується своїми базовими знаннями, думає про читача, а не про власну начитаність та образно-смислову густину. Поет ‑ не суддя, а допитливий речник, чиє слово ‑ точне у поняттях теперішньої яви й глибин фантазійності. Простота і глибина висловів Юрія Буряка дивує і вражає. Поет добре розуміє, наскільки спорідненими є слова поетичні, філософські, метафізично навантажені. Так, у самій назві збірки присутнє символічне значення біблійної річки Йордан як ріки оновлення, в якій відбулося перше хрещення і звідки бере початок давнє православне свято – Водохреще. В назві присутня також й антитеза – моря-не-мертвого, а моря живого знання.
Автор у своїх поезіях постає в різних іпостасях: він і тонкий лірик, здатний зачепити словом найпотаємніші струни душі; і гнівний трибун, який так само здатний нещадно викривати різні ганебні явища, котрі невідступно супроводжують людину протягом життя; і вдумливий епік, глибоко обізнаний в історії людства і, насамперед, в історії рідної України, якому під силу створити просторий, потужний, багатоплановий вірш.
Залучення автором в поезію давнього історичного матеріалу поглиблює її, робить вірші повнозвучними і більш широкими на узагальнення. Інтелектуальний досвід письменника виявляє себе в кожній складовій його таланту. Зі словом працює професіонал дуже чіпкої пам’яті, він приділяє певну увагу навіть дрібницям, через які зазвичай переступають. Саме ці якості творчості поета відзначаються в численних публікаціях відомих літературознавців, критиків, письменників: Павла Мовчана, Миколи Жулинського, Миколи Ільницького, Миколи Сулими, Володимира Базилевського, Михайла Слабошпицького, Володимира Моринця, Миколи Рябчука, Ігора Гірича, Олександра Климчука, Левка Лук’яненка та інших. Так, Рауль Чілачава зауважує: «Юрій Буряк – поет, упізнаваний за поетикою і тембром голосу, своєрідною метафоричністю і синтаксичною побудовою речень, динамікою і пульсацією рядків. Його твори можна одразу впізнати, як «Турецький марш» Моцарта чи «Болеро» Равеля».
Отже, Юрій Буряк – поет з великої літери, поет несподіваний, видатний, глибокий, самобутній, сучасний, масштаб якого співрозмірний визначним поетам сучасності.
Юрій Буряк
* * *
Щось не виходить з месією в Україні,
Усі феномени як фата-моргана,
Ні Моргана українського, ні Вашингтона,
Нав’язливе слово “зона” впереміш зі словом “Росія”.
В усіх відмінках – месія заяложений з Візантії,
Чи Третього Риму або четвертого Єрусалиму,
Та хоча б якогось дрібненького, щоб у риму,
І з наперсток води і бодай би крихту надії.
Нехай не одразу цілого, нехай порцію,
Щоби втішились мрійники наші і державотворці,
Наші Полетики і Липинські,
Драгоманови, Подолинські та іже з ними…
Щоб новими обличчями засяяв наш Маріїнський,
А не тими (Росія – Месія) зужитої рими.